Рішення

від 03.10.2023 по справі 910/7471/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2023Справа № 910/7471/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., при секретарі судового засідання Олексюк О. В., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спан"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

про стягнення 38 816,55 грн.

за участю представників:

від позивача: Цимбровська Ю.О.

від відповідача: Мясков О.Є.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Спан" (далі - ТОВ "Спан", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - ТОВ "Оператор ГТС України", відповідач) про стягнення заборгованості за договором про закупівлю товарів № 4600006928 від 22.12.2022 в сумі 8 168 673,76 грн.

Позов обґрунтований тим, що відповідач порушив умови вказаного договору в частині своєчасної сплати вартості поставленого товару, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість. У позові ТОВ "Спан" просило стягнути з відповідача основну суму боргу у розмірі 8 142 617,38 грн. та пеню в сумі 26 056,38 грн, що разом складає 8 168 673,76 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2023 вказаний позов був прийнятий до розгляду, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, сторонам надана можливість реалізувати процесуальні права та обов`язки.

Відповідач надав суду відзив на позов, у якому проти заявлених вимог заперечив, вказав, що ним була сплачена основна заборгованість за договором 16 та 18 травня 2023, при цьому зазначив, що позивач повинен був надати разом з товаром всі документи, передбачені п. 5.8 договору, а тому надана ним видаткова накладна та її підписання не свідчить про належну поставку товару, відтак, нарахування пені також здійснено безпідставно.

У підготовчому засіданні (12.06.2023) позивач подав заяву про зміну розміру позовних вимог, у якій у зв`язку зі сплатою відповідачем основної заборгованості просив зменшити розмір позовних вимог на суму основного боргу та просив стягнути пеню у сумі 38 816,55 грн. Указана заява була подана з додержанням вимог ст. 46 ГПК України, а тому прийнята судом до розгляду.

Також у підготовчому засіданні (19.06.2023) позивач подав ще одну заяву про зміну предмету позову, в якій, окрім вже заявлених вимог (пені у сумі 38 816,55 грн), просив стягнути з відповідача 3% річних у сумі 31 904,01 грн. та інфляційну складову боргу в сумі 16 285,23 грн.

Відповідно до ч. 3 статті 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Одночасна зміна предмету та підстав позову не допускається.

Як роз`яснив Пленум ВГСУ в постанові № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

З урахуванням викладеного заяву позивача, яка надійшла до суду 19.06.2023, суд долучив до матеріалів справи, але до розгляду не прийняв, оскільки вона за своєю суттю направлена на одночасну зміну предмету та підстав позову.

У судовому засіданні під час розгляду справи по суті представник позивача свої вимоги підтримав та обґрунтував, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, просив зменшити суму штрафних санкцій на 99%.

Суд, розглянувши заяви учасників справи по суті спору, заслухавши пояснення їх представників у судовому засіданні та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позовні вимоги (з урахуванням заяви про зміну розміру позовних вимог від 12.06.2023) підлягають частковому задоволенню з урахуванням наступного.

Установлено, що 22.12.2022 року між ТОВ «Спан» (постачальник) та ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» (покупець) був укладений договір про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 4600006928 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язується у визначений договором строк передати у власність покупця телефонне обладнання (обладнання ІР-телефонії), зазначене в специфікації, яка наведена в додатку 1 до договору, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити такий товар. Найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у специфікації (п. 1.1, 1.2 договору).

Відповідно до п 3.1 договору, ціна цього договору визначається загальною вартістю товарів, зазначених у специфікації, та становить разом з ПДВ - 8 142 617,38 грн.

Розрахунки здійснюються у безготівковій формі в національній валюті шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у розділі 15 цього договору, на умовах, визначених цим договором. Покупець зобов`язаний оплатити вартість переданих товарів не раніше 20 та не пізніше 30 календарних днів з дати поставки (п. 4.1, 4.2 договору).

Пунктом 4.3 договору передбачено, що постачальник, якщо є платником ПДВ, зобов`язаний надати покупцю податкову накладну, складену в електронній формі та оформлену належним чином, із зазначенням обов`язкових реквізитів, відповідно до вимог Податкового кодексу України, з дотриманням умов щодо належної реєстрації електронного підпису уповноваженої особи та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних в порядку та в строки, встановлені ПК України.

Згідно з п. 5.1 договору постачальник зобов`язується передати покупцю товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до специфікації. Покупець залишає за собою право змінити місце поставки товару, про що сторони складають додаткову угоду. Постачальник повинен одночасно з товаром передати покупцю документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до цього договору та чинного законодавства України.

Відповідно до п. 5.3 договору поставка товарів здійснюється на умовах DDP «Поставка зі сплатою мита» (місце поставки згідно специфікації), ІНКОТЕРМС (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової Палати в редакції 2010 року), з урахуванням умов п. 5.1 цього договору. Поставка товару здійснюється на підставі письмових заявок від покупця, які є невід`ємною частиною цього договору.

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця в дату прийняття товару покупцем за видатковою накладною (п. 5.6 договору).

Пунктом 5.7 договору передбачено, що приймання покупцем товарів за видатковою накладною не є підтвердженням належного виконання постачальником його обов`язку з поставки товарів за цим договором та відсутності у покупця претензій до постачальника щодо якості та комплектності товарів. Такі претензії можуть бути заявлені покупцем постачальнику у порядку, визначеному цим договором та чинним законодавством України.

Згідно з п. 5.8 договору датою поставки товарів за цим договором є дата підписання покупцем акта приймання товарів за кількістю та якістю відповідно до п. 5.14 цього договору та передачі постачальником покупцю в повному обсязі наведених нижче документів: видаткової накладної; документу про підтвердження якості товарів на кожну одиницю (або партію) товару: сертифікати або декларації про відповідність від виробника або імпортера; документу про підтвердження гарантійних зобов`язань виробника на товар; товарно-транспортної накладної; рахунку-фактури; документу про експлуатацію товарів: документація на сайті відповідного виробника.

Відповідно до п. 5.9 договору в разі виявлення недоліків в переданих товарах (будь-яка невідповідність товару вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договору або вимогам, що пред`являються до товарів, а також інформації про товар, наданій виробником (постачальником)), покупець має право, незалежно від можливості використання товарів за призначенням, вимагати від постачальника за своїм вибором: пропорційного зменшення вартості товарів (п. 5.9.1 договору); безоплатного усунення недоліків товарів у визначений покупцем строк, але не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання постачальником повідомлення про виявлені недоліки (п. 5.9.2 договору); відшкодування витрат на усунення недоліків товарів (п. 5.9.3).

Згідно з п. 5.14 договору приймання товарів за кількістю та якістю здійснюється на підставі акту приймання товарів за кількістю та якістю.

Відповідно до п 6.1 договору покупець зобов`язаний прийняти поставлені товари у порядку, визначеному цим договором та оплатити товари своєчасно та в повному обсязі згідно умов цього договору. Покупець має право відмовитись від прийняття товарів у разі їх невідповідності якості та комплектності, технічним характеристикам, умовам поставки та відстрочити виконання своїх зобов`язань з оплати товарів до усунення порушень умов договору (п. 6.2.3 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30.06.2023 року (включно), а в частині розрахунків - до їх повного виконання. Закінчення терміну (строку) дії цього договору не звільняє сторони від виконання обов`язків, взятих на себе за цим договором, та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. 12.1, 12.2).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору, на підставі заявки на поставку № 1 позивач 28.02.2023 поставив відповідачу товар, про що свідчить підписана сторонами видаткова накладна № 1886 від 28.02.2023.

Відповідач, заперечуючи проти позову, вказував що відповідно до п. 5.8 договору датою поставки товарів є дата підписання покупцем акта приймання товарів за кількістю та якістю відповідно до п. 5.14 договору і передачі постачальником покупцю в повному обсязі відповідних документів, та посилаючись на п. 5.7 договору зазначив, що приймання покупцем товарів за видатковою накладною не є підтвердженням належного виконання постачальником його обов`язку з поставки товарів за договором.

Щодо акту приймання товару суд зазначає, що згідно з положеннями п. 5.14.2 договору акт приймання товарів по кількості та якості, підписується в односторонньому порядку покупцем і лише у разі участі постачальника у прийманні товарів за кількістю та якістю, відповідний акт підписується також представником постачальника.

Проте, як встановлено судом, відповідач в односторонньому порядку прийняв товар, проте, акту приймання товару по кількості та якості не склав та не підписав, разом з тим, товар був прийнятий ним без зауважень, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 1886 від 28.02.2023. Також будь-яких вимог/претензій щодо невідповідності поставленого товару, як це передбачено п. 5.9 - 5.10 договору, відповідач не заявив та позивачу не подав.

Щодо податкової накладної, яка мала бути зареєстрована належним чином у строк, згідно з вимогами чинного законодавства (п. 4.3 договору), суд зазначає, що така податкова накладна була зареєстрована позивачем 14 березня 2023 року. Докази реєстрації податкової накладної було надано відповідачу 29 березня 2023 року (шляхом направлення на електронну адресу shamanovska-oy@tsoua.com), що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Отже, судом встановлено, що відповідно до умов договору (п. 4.2 договору) оплата товару мала бути здійснена не пізніше 30.03.2023 (включно), проте, у встановлений договором строк відповідач такої оплати не здійснив, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість.

З метою досудового врегулювання спору 10.04.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією № 2023/04/626-ЦЮ, яку відповідач отримав 17.04.2023, однак, відповіді на вказану претензію не надав.

Вже після подання позову до суду ТОВ «Оператор ГТС України» сплатило позивачу вартість поставленого товару на суму 8 142 617,38 грн. декількома платежами: 16.05.2023 на суму 3 411 380,74 грн. (платіжна інструкція № 141903); 16.05.2023 на суму 2 000 000,00 грн. (платіжна інструкція № 141902); 18.05.2023 на суму 2 731 236,64 грн. (платіжна інструкція № 142371), що, у свою чергу, спростовує доводи відповідача про відсутність належної поставки товару з боку позивача.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що прострочення виконання зобов`язання сталося через форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), з наступних підстав.

Так, відповідач вказував, що введення в Україні воєнного стану впливає на спроможність своєчасного ввезення товару з-за кордону та обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності, що є загальновідомим фактом та нормативно врегульованим.

Згідно зі ст. 218 ГК України, ст. 617 ЦК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

У пункті 8.1 договору сторони також передбачили, що вони не несуть відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких умов цього договору у разі настання надзвичайних та невідворотних обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, а саме: загрози війни, збройного конфлікту або серйозної погрози такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись, ворожі атаки, блокади, військове ембарго, дії іноземного ворога, загальну військову мобілізацію, військові дії, оголошену та неоголошену війну, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратство, безлади, вторгнення, блокаду, тощо.

Згідно з п. 8.2 договору протягом 10 календарних днів сторони повинні сповістити одна одну про початок дії обставин непереборної сили (форс-мажора) у письмовій формі. Повідомлення про початок дії обставин непереборної сили (форс-мажора) та строк їх дії підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України та/або відповідним документом, виданим уповноваженим органом країни виробника товару, де виникли дані обставини.

Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї зі сторін про неможливість виконання прийнятих за даним договором зобов`язань внаслідок дії обставин непереборної сили та/або не надання сертифікату Торгово-промислової палати України/відповідного документу уповноваженого органу країни виробника товару, позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань (п. 8.3 договору).

Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

За змістом ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, засвідчує Торгово-промислова палата України за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Разом з тим відповідач не надав суду передбачених законом та договором доказів настання форс-мажорних обставин (непереборної сили), зокрема, сертифікату, виданого відповідною торговельною палатою або іншим компетентним органом стосовно невиконання ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" договору про закупівлю товарів № 4600006928 від 22.12.2022, також відповідач не надав доказів повідомлення позивача, згідно з п. 8.2 договору, протягом 10 календарних днів про початок дії обставин непереборної сили у письмовій формі, а тому суд відхиляє такі доводи відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Оскільки відповідач неналежно виконав свої зобов`язання та допустив прострочення зобов`язання з оплати товару, позивач нарахував ТОВ "Оператор ГТС України" штрафні санкції у вигляді пені.

Так, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 0,01 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (за період з 31.03.2023 по 16.05.2023 на суму боргу 8 142 617,38 грн. та з 17.05.2023 по 18.05.2023 на суму боргу 2 731 236,64 грн.), що склало 38 816,55 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Так, у пункті 7.2 договору сторони домовилися, що у разі порушення покупцем строків оплати за цим договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,01% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Сплата пені не звільняє покупця від виконання зобов`язань за цим договором.

Нарахування штрафних санкцій починається з дня, що є наступним після останнього дня строку виконання зобов`язання, і закінчується в день, що передує дню виконання зобов`язання в повному обсязі (п. 7.12 договору).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

На підставі викладеного та враховуючи підтверджений факт прострочення зобов`язання (оплати товару) з боку відповідача, суд вважає, що вимоги про нарахування пені заявлені позивачем правомірно.

Провівши перерахунок заявлених штрафних санкцій, суд прийшов до висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 38 002,29 грн., тобто у меншій сумі, ніж просить позивач, оскільки ним невірно взятий період нарахування штрафних санкцій, а саме - враховано дні, в які відбувалась часткова сплата боргу (16.05.2023 та 18.05.2023).

Отже позов ТОВ «СПАН» підлягає частковому задоволенню.

Разом з цим, відповідач подав заяву про зменшення розміру штрафних санкцій на 99 % від заявленої у позові суми, посилаючись наявність обставин, що обтяжують фінансове становище ТОВ «Оператор ГТС України» та відсутність доказів, що свідчать про погіршення фінансового становища позивача.

Розглянувши вказану заяву, проти якої заперечив позивач, суд врахував наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За приписами ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Правовий аналіз вказаних норм свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються на розсуд суду за наявності визначених у них умов та на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто є правом суду.

Суд вважає, що відповідач у даному випадку не довів суду наявності виняткових обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру пені, не навів поважних причин порушення зобов`язання, що стало підставою для застосування заходів відповідальності позивачем.

Також суд враховує, що розмір пені був погоджений відповідачем при укладенні договору та сума пені не є значно великою у порівнянні з ціною договору (8 142 617,38 грн.).

Також суд зважає на те, що неналежне виконання покупцем зобов`язань вплинуло й на інтереси постачальника, що полягало у справедливому сподіванні позивача на належне виконання відповідачем договору та дотримання фінансової дисципліни, а також досягнення мети неустойки - стимулювання відповідача до належного виконання зобов`язання.

Отже суд дійшов висновку, що відповідач не довів поважності причин неналежного виконання своїх зобов`язань з урахуванням інтересів обох сторін, наявності виняткових обставин для зменшення штрафних санкцій; не навів доводів щодо неспівмірності пені розмірам понесених збитків чи заінтересованості кредитора (позивача) у стягненні такої пені.

З огляду на викладене суд вважає, що в даному випадку відсутні правові підстави для зменшення штрафних санкцій (пені) у визначеному судом розмірі, при встановленому та підтвердженому факті прострочення грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73 - 79, 129, 236 - 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спан» до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про стягнення 38 816,55 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, м. Київ, проспект Гузара Любомира, буд. 44, ідентифікаційний код 42795490) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спан" (04070, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, буд. 9, ідентифікаційний код 42424948) пеню в сумі 38 002 (тридцять вісім тисяч дві) грн. 29 коп. та судовий збір в сумі 2 627 грн. (дві тисячі шістсот двадцять сім) грн. 70 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті, його вступна та резолютивна частини оголошені в судовому засіданні 03 жовтня 2023 року.

Повний текст рішення складений 13 жовтня 2023 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.