Рішення

від 04.10.2023 по справі 926/2322/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2023 року м. ЧернівціСправа № 926/2322/23

Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Миронюка Сергія Олександровича, за участю секретаря судового засідання Голіней Я.І., розглянувши матеріали справи

за позовом підприємства Оріон Громадської організації Буковинський центр інформаційно-правового захисту осіб з інвалідністю, м. Сторожинець, Чернівецька обл.

до підприємства Буковинський млин Громадської організації Буковинський центр інформаційно-правового захисту інвалідів, м. Сторожинець, Чернівецька обл.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю Кей-Колект, м. Київ

про стягнення заборгованості в сумі 835067,67 грн.

представники сторін:

від позивача Карпюк Ю.М., ордер серія СЕ №1062131 від 26.06.2023

від відповідача Маниліч І.В.

від третьої особи не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Підприємство Оріон Громадської організації Буковинський центр інформаційно-правового захисту осіб з інвалідністю звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до підприємства Буковинський млин Громадської організації Буковинський центр інформаційно-правового захисту інвалідів про стягнення заборгованості в сумі 835067,67 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність у відповідача заборгованості за договором про передачу грошових коштів (авансу) в рахунок оплати майна від 28.04.2020 у сумі 835067,67 грн., з яких 722067,50 грн інфляційні втрати, 113000,17 грн 3% річних.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2023 справу №926/2322/23 передано на розгляд судді Миронюку С.О.

Ухвалою від 02.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 27.06.2023.

22.06.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві зазначається, що відповідач у квітні 2018 придбав у ТОВ «КЕЙ- КОЛЕКТ» майновий комплекс будівель та споруд загальною площею 1701,2 м2, що знаходиться за адресою: Чернівецька обл., м. Сторожинець, вул. Кобилянської, будинок 40-А, з метою подальшого перепродажу та отримання відповідної вигоди. 04.11.2020 постановою Чернівецького апеляційного суду витребувано у відповідача на користь ОСОБА_1 майновий комплекс будівель та споруд, що знаходиться по вул. О.Кобилянської, 40-А в м.Сторожинець, Чернівецької області, таким чином, передача вказаного майнового комплексу, як передбачалося укладеним договором від 28.04.2020, не відбулася. Відповідач вказує, що на виконання вимоги позивача, ним протягом листопада 2022 повернуто позивачу сплачений за договором аванс у розмірі 1 748 100,00 грн., що підтверджується копіями квитанцій у матеріалах справи. Поряд з тим, повідомляє, що фактично відповідач не виконав умови укладеного договору не зі своєї вини, а у зв`язку із винесенням Чернівецьким апеляційним судом постанови від 04.11.2020 у справі №723/2592/18.

27.06.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив. У відповіді на відзив позивач зазначає, що оскільки відповідач згідно договору про передачу грошових коштів (авансу) в рахунок оплати майна від 28.04.2020 не передав у власність позивача майновий комплекс, то на підставі п. 4, 5 договору відповідач зобов`язаний не лише повернути суму авансу, а й сплатити 3% річних та інфляційні втрати за увесь час користування грошовими коштами. Таким чином, просить задовольнити позов.

Ухвалою від 27.06.2023 відкладено підготовче засідання на 18.07.2023.

Ухвалою від 18.07.2023 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю Кей-Колект, відкладено підготовче засідання на 02.08.2023.

Ухвалою від 02.08.2023 продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі 926/2322/23 на 30 днів, відкладено підготовче судове засідання на 13.09.2023.

Ухвалою від 13.09.2023 закрито підготовче провадження у справі № 926/2322/23 та призначено справу до розгляду по суті на 04.10.2023.

В судовому засіданні 04.10.2023 представник позивача просив задовольнити позовні вимоги, представник відповідача заперечував проти обґрунтованості позовних вимог та просив відмовити в задоволенні позову. Представник третьої особи у судове засідання не з`явився.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд констатує, що ухвала від 13.09.2023 надіслана на адресу електронної пошти третьої особи, а також, що представник ТОВ «Кей-Колект» був присутній у судовому засіданні 13.09.2023.

Відтак, враховуючи належне повідомлення третьої особи про дату, час і місце проведення судового засідання суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Кей-Колект».

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши думку представників сторін щодо суті спору, суд зазначає наступне.

28.04.2020 між Підприємством «Оріон» Громадської організації «Буковинський центр інформаційно-правового захисту осіб з інвалідністю» (сторона-1, позивач) та Підприємством «Буковинський млин» громадської організації «Буковинський центр інформаційно-правового захисту інваладів» (сторона-2, відповідач) укладено Договір про передачу грошових коштів (авансу) в рахунок оплати манна.

Відповідно до п. 1 договору предметом цього договору є передача грошових коштів (авансу) Стороною-1 (позивач) Стороні-2 (відповідач) в рахунок передачі у власність Стороною-2 (відповідач) Стороні-1 (позивач) права власності на цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: 59000, Чернівецька область, м. Сторожинець, вул. О.Кобилянської. буд. 40-А.

Сторони домовилися, що майно буде продане за ціною, яка еквівалентна 100 000 доларів США (п. 2 договору).

Згідно п. 3 договору у рахунок оплати вартості майна Сторона-1 зобов`язується протягом 6 місяців з дати укладення цього Договору перерахувати на банківський рахунок Сторони-2 грошові кошти у розмірі 1748100,00 грн.

Договір набирає законної сили з моменту його підписання сторонами та втрачає силу у разі повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 6 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору від 28.04.2020 перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 1748100,00 грн, що підтверджується наступними документами:

- платіжне доручення №78 від 28.04.2020 на суму 25000,00 грн.;

- платіжне доручення №79 від 28.04.2020 на суму 10000,00 грн.;

- платіжне доручення №80 від 29.04.2020 на суму 25000,00 грн.;

- платіжне доручення №81 від 30.04.2020 на суму 23000,00 грн.;

- платіжне доручення №86 від 08.05.2020 на суму 16000,00 грн.;

- платіжне доручення №87 від 08.05.2020 на суму 9500,00 грн.;

- платіжне доручення №88 від 15.05.2020 на суму 25900,00 грн.;

- платіжне доручення №98 від 28.05.2020 на суму 21500,00 грн.;

- платіжне доручення №101 від 29.05.2020 на суму 15000,00 грн.;

- платіжне доручення №108 від 04.06.2020 на суму 22500,00 грн.;

- платіжне доручення №109 від 04.06.2020 на суму 22500,00 грн.;

- платіжне доручення №110 від 05.06.2020 на суму 19800,00 грн.;

- платіжне доручення №111 від 05.06.2020 на суму 19700,00 грн.;

- платіжне доручення №115 від 09.06.2020 на суму 21400,00 грн.;

- платіжне доручення №116 від 10.06.2020 на суму 14900,00 грн.;

- платіжне доручення №123 від 15.06.2020 на суму 1800,00 грн.;

- платіжне доручення №124 від 16.06.2020 на суму 10000,00 грн.;

- платіжне доручення №125 від 17.06.2020 на суму 9900,00 грн.;

- платіжне доручення №126 від 17.06.2020 на суму 9900,00 грн.;

- платіжне доручення №129 від 24.06.2020 на суму 28800,00 грн.;

- платіжне доручення №132 від 24.06.2020 на суму 12500,00 грн.;

- платіжне доручення №136 від 09.07.2020 на суму 18000,00 грн.;

- платіжне доручення №137 від 10.07.2020 на суму 10000,00 грн.;

- платіжне доручення №142 від 15.07.2020 на суму 1000,00 грн.;

- платіжне доручення №144 від 17.07.2020 на суму 46500,00 грн.;

- платіжне доручення №145 від 20.07.2020 на суму 17500,00 грн.;

- платіжне доручення №149 від 24.07.2020 на суму 27800,00 грн.;

- платіжне доручення №151 від 27.07.2020 на суму 120000,00 грн.;

- платіжне доручення №160 від 28.07.2020 на суму 120000,00 грн.;

- платіжне доручення №165 від 29.07.2020 на суму 59200,00 грн.;

- платіжне доручення №166 від 30.07.2020 на суму 75000,00 грн.;

- платіжне доручення №167 від 31.07.2020 на суму 75000,00 грн.;

- платіжне доручення №168 від 31.07.2020 на суму 8000,00 грн.;

- платіжне доручення №169 від 04.08.2020 на суму 16600,00 грн.;

- платіжне доручення №170 від 05.08.2020 на суму 9500,00 грн.;

- платіжне доручення №173 від 27.08.2020 на суму 1500,00 грн.;

- платіжне доручення №175 від 10.09.2020 на суму 9900,00 грн.;

- платіжне доручення №1 від 29.10.2020 на суму 128000,00 грн.;

- платіжне доручення №2 від 29.10.2020 на суму 120000,00 грн.;

- платіжне доручення №3 від 29.10.2020 на суму 125000,00 грн.;

- платіжне доручення №4 від 30.10.2020 на суму 395000,00 грн.

Отже, позивач належним чином виконав свій обов`язок за договором про передачу грошових коштів (авансу) в рахунок оплати майна від 28.04.2020 щодо сплати вартості майна.

27.04.2018 між товариством з обмеженою відповідальністю Кей-Колект (продавець, третя особа) та підприємством Буковинський млин Громадської організації Буковинський центр інформаційно-правового захисту інвалідів (покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу 1/2 частки майнового комплексу будівель та споруд (з відстроченням платежу).

Згідно п. 1.1. вказаного договору продавець передає у власність (продає), а покупець приймає (купує), належну Продавцю на праві власності 1/2 частку майнового комплексу будівель та споруд, який складається з: адмінбудинку- літ. А, склад-літ. Б, ангар- літ. В, склад- літ. Г, склад- літ. Д, вбиральня-літ. Е, огорожа №1-2, вимощення-І, загальною площею 1701,20 кв.м., що знаходиться за адресою: Чернівецька обл., м. Сторожинець, вул. Кобилянської, будинок 40-А і сплачує її вартість за ціною та у порядку, передбаченому даним Договором.

Право власності на нерухоме майно переходить до покупця з моменту державної реєстрації цього права (п. 1.7. договору від 27.04.2018).

Згідно Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.04.2018 у приватній власності відповідача знаходиться 1/2 частка частку майнового комплексу будівель та споруд, який складається з: адмінбудинку- літ .А, склад-літ. Б, ангар- літ. В, склад- літ. Г, склад- літ. Д, вбиральня-літ. Е, огорожа №1-2, вимощення-І, загальною площею 1701,20 кв.м., що знаходиться за адресою: Чернівецька обл., м. Сторожинець, вул. Кобилянської, будинок 40-А, номер запису про право власності 25934463.

27.04.2018 між товариством з обмеженою відповідальністю Кей-Колект (продавець, третя особа) та підприємством Буковинський млин Громадської організації Буковинський центр інформаційно-правового захисту інвалідів (покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу 1/2 частки майнового комплексу будівель та споруд (з відстроченням платежу).

Згідно п. 1.1. вказаного договору продавець передає у власність (продає), а покупець приймає (купує), належну Продавцю на праві власності 1/2 частку майнового комплексу будівель та споруд, який складається з: адмінбудинку- літ .А, склад-літ. Б, ангар- літ. В, склад- літ. Г, склад- літ. Д, вбиральня-літ. Е, огорожа №1-2, вимощення-І, загальною площею 1701,20 кв.м., що знаходиться за адресою: Чернівецька обл., м. Сторожинець, вул. Кобилянської, будинок 40-А і сплачує її вартість за ціною та у порядку, передбаченому даним Договором.

Право власності на нерухоме майно переходить до покупця з моменту державної реєстрації цього права (п. 1.7. договору від 27.04.2018).

Згідно Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.04.2018 у приватній власності відповідача знаходиться 1/2 частка частку майнового комплексу будівель та споруд, який складається з: адмінбудинку- літ .А, склад-літ. Б, ангар- літ. В, склад- літ. Г, склад- літ. Д, вбиральня-літ. Е, огорожа №1-2, вимощення-І, загальною площею 1701,20 кв.м., що знаходиться за адресою: Чернівецька обл., м. Сторожинець, вул. Кобилянської, будинок 40-А, номер запису про право власності 25934590.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно постанови Чернівецького апеляційного суду від 04.11.2020 витребувано у підприємства Буковинський млин Громадської організації Буковинський центр інформаційно-правового захисту інвалідів на користь ОСОБА_1 майновий комплекс будівель та споруд, що знаходиться за адресою: Чернівецька область, м. Сторожинець, вул. О.Кобилянської. буд. 40-А.

Судом встановлено та підтверджується сторонами, що цілісний майновий комплекс, який знаходиться за адресою Чернівецька область, м. Сторожинець, вул. О.Кобилянської. буд. 40-А, в порушення умов договору, так і не був переданий відповідачем у власність позивача.

Відповідно до п. 4 договору про передачу грошових коштів (авансу) в рахунок оплати майна від 28.04.2020 у разі якщо Сторона-2 не передасть у власність Сторони-1 майно до 01.06.2021, Сторона-2 зобов`язана повернути кошти, що вказані в п. З цього Договору 01.06.2021.

Згідно п. 5 договору при поверненні авансу на підставах, що вказані в п. 4 цього Договору, Сторона-2 зобов`язана сплатити Стороні-1 інфляційні втрати та 3% річних за увесь час користування такими грошовими коштами.

Позивачем надіслано відповідачу лист-вимогу щодо повернення суми авансу №05/10 від 20.10.2022 з вимогою перерахувати грошові кошти (аванс), сплачені за договором від 28.04.2020 у сумі 1748100,00 грн., 3% річних у сумі 125576,00 грн. та інфляційні нарахування у сумі 723114,02 грн.

Як вбачається з виписки по особовому рахунку позивача та підтверджується сторонами, відповідач протягом листопада 2022 повернув позивачу сплачені ним грошові кошти за договором про передачу грошових коштів (авансу) в рахунок оплати майна від 28.04.2020 в сумі 1748100,00 грн в наступному порядку: 04.11.2022 61500,00 грн., 07.11.2022 22000,00 грн., 09.11.2022 219500,00 грн., 10.11.2022 251000,00 грн., 11.11.2022 190500,00 грн., 17.11.2022 146000,00 грн., 18.11.2022 79000,00 грн., 21.11.2022 148300,00 грн., 22.11.2022 166000,00 грн., 23.11.2022 67000,00 грн., 28.11.2022 145000,00 грн., 29.11.2022 142000,00 грн., 30.11.2022 122300,00 грн.

Позивачем надіслано відповідачу лист-вимогу №23/03 від 23.03.2023 з вимогою сплатити 3% річних у сумі 113000,17 грн. та інфляційні нарахування у сумі 722067,50 грн згідно договору про передачу грошових коштів (авансу) в рахунок оплати майна від 28.04.2020.

Матеріалами справи підтверджується невиконання відповідачем зобов`язання за Договором про передачу грошових коштів (авансу) в рахунок оплати майна від 28.04.2020 в частині передачі цілісного майнового комплексу у власність позивача, відтак, відповідно до п. 4 договору грошові кошти (аванс) мали бути повернуті позивачу до 01.06.2021.

Оскільки відповідачем здійснено повернення заборгованості у сумі 1748100,00 грн на підставі п. 4 договору (у листопаді 2022), позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 113000,17 грн. та інфляційних втрат в розмірі 722067,50 грн за увесь час користування грошовими коштами відповідно до п. 5 договору.

Згідно абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Приписами статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів: цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями ст. 193 ГК України.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором не передав позивачу у власність цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: 59000, Чернівецька область, м. Сторожинець, вул. О.Кобилянської. буд. 40-А.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконати ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, з наведених норм права вбачається, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж.

Відповідно до статті 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 виклав правову позицію щодо застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку частини 2 статті 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов`язання становить неповний місяць.

В наведеній постанові об`єднана палата Касаційного господарського суду роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

За результатами здійсненої перевірки нарахування 3% річних у сумі 113000,17 грн та інфляційних втрат у сумі 722067,50 грн на заборгованість у розмірі 1748100,00 грн за період прострочення з квітня 2020 (період, в якому почалось перерахування позивачем коштів відповідачу), з врахуванням періодів та розмірів здійснення платежів позивачем та повернення коштів відповідачем, суд зазначає, що розрахунок позивача є арифметично вірним та відповідає умовам п. 5 договору про передачу грошових коштів (авансу) в рахунок оплати майна від 28.04.2023.

З матеріалів справи та пояснень відповідача вбачається, що ним не заперечуються суми та періоди нарахування заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати та 3% річних у сумі 835067,67 грн за увесь час користування грошовими коштами.

Як визначено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд вважає за необхідне вказати, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. У справі Руїз Торіха проти Іспанії Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (правова позиція Верховного Суду у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18).

Отже, на підставі викладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 835067,67 грн., з яких 722067,50 грн інфляційні втрати, 113000,17 грн 3% річних, підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст. 2, 4, 5, 73-75, 77, 79, 86, 129, 130, 194, 196, 219, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з підприємства «Буковинський млин» Громадської організації «Буковинський центр інформаційно-правового захисту інвалідів» (59000, Чернівецька обл., м. Сторожинець, вул. Хотинська, 7-А, корп. 1, код ЄДРПОУ 34865615) на користь підприємства «Оріон» Громадської організації «Буковинський центр інформаційно-правового захисту осіб з інвалідністю» (59000, Чернівецька обл., м. Сторожинець, вул. Горіхова, 2, код ЄДРПОУ 39115985) грошові кошти у сумі 835067,67 грн., (в тому числі 722067, 50 грн інфляційні втрати, 113000,17 грн 3% річних) та судовий збір у сумі 12526,02 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 16.10.2023.

Суддя С.О.Миронюк