Ухвала

від 16.10.2023 по справі 171/401/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

Іменем України

16 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 171/401/22

провадження № 61-14095ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до голови Зеленодольської міської ради Дніпропетровської області Невеселого Дмитра Юрійовича, Зеленодольської міської ради Дніпропетровської області, Комунального некомерційного підприємства «Зеленодольський центр первинної медико-санітарної допомоги» Зеленодольської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до голови Зеленодольської міської ради Дніпропетровської області Невеселого Д. Ю. (далі - голова міської ради), Зеленодольської міської ради Дніпропетровської області, Комунального некомерційного підприємства «Зеленодольський центр первинної медико-санітарної допомоги» Зеленодольської міської ради (далі - КНП «Зеленодольський ЦПМСД») з позовом про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов мотивований тим, що вона працювала директором КНП «Зеленодольський ЦПМСД» за контрактом від 29 грудня 2016 року № 9.

Відповідно до умов контракту він діє з 29 грудня 2016 року до 28 грудня 2019 року включно. Додатковою угодою № 3 від 27 вересня 2019 року до контракту № 9 змінено термін контракту, його дію продовжено до 28 грудня 2021 року.

01 жовтня 2021 року позивачка подала заяву на ім`я голови міської ради Невеселого Д. Ю. у зв`язку із закінченням дії контракту 28 грудня 2021 року, та відповідно до пункту 25 цього контракту просила продовжити строк його дії. Ця заява до сьогодні не розглянута і рішення за результатами її розгляду органом управління, тобто Зеленодольською міською радою та Виконавчим комітетом Зеленодольської міської ради, не прийнято, про результати розгляду вищезазначеної заяви її не повідомлено.

04 жовтня 2021 року їй надійшло попередження за підписом міського голови Невеселого Д. Ю. про те, що він не має наміру продовжувати термін дії контракту з нею, як з керівником КНП «Зеленодольський ЦПМСД». Вважає, що Невеселий Д. Ю. не мав повноважень на прийняття цього рішення одноособово, оскільки згідно з пунктом 7.1 (Управління підприємством) здійснює орган Управління (засновник) - Зеленодольська міська рада та Виконавчий комітет Зеленодольської міської ради.

Позивачка вважала, що відмова Виконавчого комітету Зеленодольської міської ради у продовженні контракту з нею, як керівником КНП «Зеленодольський ЦПМСД», є протиправною та підлягає скасуванню.

Станом на 29 грудня 2016 року, на момент укладення контракту, умова про строковість контракту і конкретний строк його дії не були встановлені чинним законодавством. Тому процедура вирішення питання про намір продовження контракту з директором підприємства належить його органу управління та не може бути прийняте одноосібно Зеленодольським міським головою без розгляду цього питання Зеленодольською міською радою та Виконавчим комітетом Зеленодольської міської ради як органом управління (згідно зі статутом КНП «Зеленодольський ЦПМСД», затвердженим рішенням Зеленодольської міської ради від 21 грудня 2020 року № 73).

20 грудня 2021 року розпорядженням міського голови Невеселого Д. Ю. її звільнено з посади директора КНП «Зеленодольський ЦПМСД».

З цим розпорядженням її ознайомлено 20 грудня 2021 року та того ж дня їй вручено трудову книжку.

Позивачка вважала, що прийняте розпорядженням міського голови від 20 грудня 2021 року № 403/03-01 рішення про її звільнення з посади є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Просила суд поновити їй строк для звернення до суду з позовом, розпорядження міського голови Невеселого Д. Ю. від 20 грудня 2021 року № 403/03-01 про звільнення її з посади директора КНП «Зеленодольський ЦПМСД» визнати протиправним, поновити її на посаді, стягнути з КНП «Зеленодольський ЦПМСД» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29 грудня 2021 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2023 року, яке залишене без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 вересня 2023 року, в позові відмовлено.

Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що розпорядження № 403/03-01 від 20 грудня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади директора КНП «Зеленодольський ЦПМСД» є правомірним, з дотриманням норм трудового законодавства.

Позивачка не надала суду належних і допустимих доказів на підтвердження своїх вимог.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди попередніх інстанцій встановили, що розпорядженням голови Апостолівської райдержадміністрації № 56-к-П від 11 жовтня 2011 року на посаду головного лікаря КНП «Зеленодольський ЦПМСД» призначена ОСОБА_1 на умовах контракту.

Контрактом від 11 жовтня 2011 року, укладеним з головою Апостолівської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 призначена на посаду головного лікаря Комунального закладу «Зеленодольський центр первинної медико-санітарної допомоги» Апостолівського району Дніпропетровської області на строк з 11 жовтня 2011 року до 10 жовтня 2016 року включно.

ОСОБА_1 працювала за строковим трудовим договором з 11 жовтня 2011 року.

Розпорядженням міського голови від 29 грудня 2016 року Невеселого Д. Ю. № 440/04-01 ОСОБА_1 призначена на посаду головного лікаря КНП «Зеленодольський ЦПМСД» з 29 грудня 2016 року на умовах укладеного контракту.

29 грудня 2016 року Зеленодольський міський голова та головний лікар ОСОБА_1 уклали контракт № 9.

Згідно з пунктом 7.2 статуту КНП «Зеленодольський ЦПМСД» поточне керівництво підприємством здійснює керівник підприємства - директор, який призначається на посаду Зеленодольським міським головою на конкурсній основі шляхом укладання з ним контракту на строк від трьох до п`яти років. Строк найму, права, обов`язки і відповідальність директора, умови його матеріального забезпечення, інші умови найму визначаються контрактом.

Відповідно до пункту 25 розділу «Строк дії та інші умови контракту» контракту від 29 грудня 2016 року № 9, укладеного Зеленодольським міським головою та головним лікарем ОСОБА_1, сторони погодили, що цей контракт діє з 29 грудня 2016 року до 28 грудня 2019 року включно і набирає чинності з дня його підписання сторонами. Додатковою угодою від 27 вересня 2019 року № 3 до контракту змінено термін контракту, продовжено його дію до 28 грудня 2021 року включно.

Додатковою угодою № 5 від 30 грудня 2020 року до контракту № 9 від 29 грудня 2016 року внесені зміни, у тому числі до пункту 25, доповнивши його абзацом такого змісту: «за два місяці до закінчення строку дії цього контракту він може бути продовжений за згодою сторін не більше як один раз на строк від трьох до п`яти років».

Зазначені додаткові угоди до контракту, у тому числі і про продовження терміну дії контакту (додаткова угода № 3 ) підписані особисто міським головою, без будь-якого погодження з органом управління.

04 жовтня 2021 року Зеленодольський міський голова направив керівнику КНП «Зеленодольський ЦПМСД» ОСОБА_1 попередження про відсутність наміру продовжувати термін дії контракту, який спливає 28 грудня 2021 року.

Розпорядженням Зеленодольського міського голови від 20 грудня 2021 року № 403/03-01 ОСОБА_1 звільнено з 28 грудня 2021 року, у зв`язку із закінченням строку трудового договору (контракту), відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та підстави оскарження

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 вересня 2023 року.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій не застосували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 522/9763/17-ц, провадження № 61-3212св19, від 31 серпня 2022 року у справі № 712/1059/21, провадження № 61-5263св22, від 12 вересня 2018 року у справі № 753/16193/16-ц, провадження № 61-24657св18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 761/27037/17-ц, провадження № 61-44171св18, від 25 вересня 2022 року у справі № 357/15008/18, провадження № 61-12378св19, у постанові Верховного Суду України від 23 березня 2016 року у справі № 6-2748цс15.

Заявниця зазначила, що медичний заклад, в якому вона працювала на керівних посадах, неодноразово реорганізовувався. Під час перетворення комунального медичного закладу у комунальне некомерційне підприємство дія трудового договору відповідно до частини четвертої статті 36 КЗпП України між роботодавцем і працівником продовжується, а до трудової книжки працівника вноситься відповідний запис про перетворення закладу.

Станом на 29 грудня 2016 року - на момент укладення контракту, умова про строковість контракту і конкретний строк його дії не були встановлені чинним законодавством.

Суд першої інстанції неправомірно послався на практику Верховного Суду, викладену у постановах від 12 вересня 2018 року у справі № 753/16193/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 761/27037/17-ц, від 06 грудня 2018 року у справі № 757/26016/17-ц, оскільки у них йдеться про підстави припинення строкових трудових договорів, що належить до повноважень судів адміністративної юрисдикції, а позивачка звернулась за захистом своїх трудових прав до суду цивільної юрисдикції, оскільки не може бути припинений безстроковий договір на підставі статті 36 КЗпП України.

Заявниця зазначила, що суд апеляційної інстанції не встановив чи дійсно характер роботи позивача не передбачав укладення безстрокового трудового договору та чи виконувана ним робота не може бути постійною; чи були якісь умови виконання цієї роботи, що передбачали укладення саме строкового трудового договору та чи враховувались інтереси працівника.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявниця посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу, та застосовані норми права

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України (частина третя статті 21 КЗпП України).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

На цій підставі може бути припинений тільки строковий трудовий договір, укладений як строковий, відповідно до закону. Якщо ж строковий трудовий договір укладено всупереч правилам статті 23 КЗпП України, то умова про строк є незаконною. Трудовий договір у такому разі вважається укладеним на невизначений строк, і він не може бути припинений у зв`язку із закінченням строку.

Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він уже виявив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договору. У цей же час він виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частиною першою статті 36 КЗпП України.

Такі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 753/16193/16-ц, провадження № 61-24657св18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 761/27037/17-ц, провадження № 61-44171св18.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 , підписавши контракт від 29 грудня 2016 року № 9, добровільно погодилась з умовами, викладеними у контракті, про його припинення у визначений сторонами трудового договору термін.

Міський голова відповідно до умов контракту та чинного законодавства за два місяці до спливу дії контракту повідомив позивачку про те, що він не має наміру продовжувати термін дії договору.

Розпорядження від 20 грудня 2021 року № 403/03-01 про звільнення ОСОБА_1 з посади директора КНП «Зеленодольський ЦПМСД»є правомірним, з дотриманням усіх норм чинного законодавства.

Позивачка не надала суду належних і допустимих доказів на підтвердження своїх вимог, тому суд першої інстанції відмовив в позові, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що звільнення позивачки з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України, відбулось з дотриманням роботодавцем вимог трудового законодавства, між сторонами укладений строковий трудовий договір, строк якого закінчився.

У зв`язку з цим безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що дія трудового договору продовжилась на невизначений строк.

Доводи заявниці про те, що суд апеляційної інстанції не встановив обставини у справі щодо характеру роботи позивача, укладення безстрокового трудового договору та чи виконувана ним робота не може бути постійною; чи були якісь умови виконання цієї роботи, що передбачали укладення саме строкового трудового договору та чи враховувались інтереси працівника не стосуються предмету розгляду у цій справі враховуючи підстави позову заявниці.

Верховний Суд відхиляє доводи заявниці про те, що оскільки медичний заклад неодноразово реорганізовувався, то дія трудового договору відповідно до частини четвертої статті 36 КзпП України продовжується, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, заявницю призначено на посаду директора КНП «Зеленодольський ЦПМСД», після його реорганізації, тому така умова як зміна роботодавця у разі реорганізації підприємства не застосовна до правовідносин та обставин у цій справі.

У касаційній скарзі заявниця посилається на неврахування висновків Верховного Суду, зазначених у доводах касаційної скарги.

Для визначення подібності правовідносин Верховний Суд враховує правовий висновок, викладений в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду у справах від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, провадження № 14-166цс20, від 08 лютого 2022 року у справі №2-7763/10, провадження № 14-197цс21, згідно з якими на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. Якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, тоді подібність необхідно також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 25 вересня 2022 року у справі № 357/15008/18 сформульовані за інших фактичних обставин, тому не є застосовними у справі, що переглядається.

У постановах Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 753/16193/16-ц, провадження № 61-24657св18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 761/27037/17-ц, провадження № 61-44171св18 викладені висновки щодо застосування пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України про те, що на цій підставі може бути припинений строковий трудовий договір, укладений як строковий відповідно до закону. Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він уже виявив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договору. У цей же час він виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений.

Вказані правові висновки не суперечить висновкам судів попередніх інстанцій у справі, що переглядається.

Правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 522/9763/17-ц, провадження № 61-3212св19, від 31 серпня 2022 року у справі № 712/1059/21, провадження № 61-5263св22 та у постанові Верховного Суду України від 23 березня 2016 року у справі № 6-2748цс15, не є релевантними у справі, що переглядається, оскільки викладені за інших правовідносин.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

З огляду на викладене підстава касаційного оскарження, зазначена ОСОБА_1 в касаційній скарзі, не підтвердилася.

Касаційна скарга не містить обґрунтованих посилань на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а зводиться до незгоди заявниці з ухваленими судовими рішеннями, законність та обґрунтованість яких доводами касаційної скарги не спростована.

Висновки

З огляду на викладене у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосовування судами попередніх інстанцій норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Керуючись частинами четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

У Х В А Л И В :

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до голови Зеленодольської міської ради Дніпропетровської області Невеселого Дмитра Юрійовича, Зеленодольської міської ради Дніпропетровської області, Комунального некомерційного підприємства «Зеленодольський центр первинної медико-санітарної допомоги» Зеленодольської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

О. В. Ступак

В. В. Яремко