Ухвала

від 11.10.2023 по справі 761/27770/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/27770/23

Провадження № 2/761/8989/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Пономаренко Н.В

за участю секретаря: Бражніченко І.О.

представника позивача: Троня І.В.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» до ОСОБА_1 , третя особа:Приватне виробниче підприємство «Сіріус» про стягнення заборгованості з оплати електричної енергії, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2023 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна Енергопостачальна компанія» до ОСОБА_1 , третя особа: Приватне виробниче підприємство «СІРІУС» про стягнення заборгованості з оплати електричної енергії, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» заборгованість з оплати електричної енергії по Договору №420022592 від 01.01.2019 в розмірі 757 758,96 грн., пеню в розмірі 76 637,83 грн., 3 % річних в розмірі 4 598,26 грн., інфляційне нарахування в розмірі 3 335, 40 грн. та понесені судові витрати.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 15.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за вказаним позовом, розгляд цивільної справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження та призначено у справі підготовче судове засідання на 11 жовтня 2023 року о 08 год. 45 хв.,

В підготовчому судовому засіданні 11.10.2023 судом на обговорення учасників процесу поставлено питання про направлення справи за підсудністю до Вишгородського районного суду Київської області за місце знаходження об`єкта нерухомого майна, якому надаються послуги електропостачання в порядку виключної підсудності.

Положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Так, із змісту позовної заяви вбачається, що 14.12.2018 року директором Приватне виробниче підприємство «Сіріус» (далі - Боржник) було підписано заяву-приєднання до договору про постачання електроенергії споживачу на умовах комерційної пропозиції «СТАНДАРТ-1». Згідно умов заяви-приєднання постачання електроенергії розпочалось 01.01.2019р. Договору про постачання електричної енергії споживчу присвоєно номер №420022592 від 01.01.2019р. (далі - Основний договір). 19.04.2023р., враховуючи неплатоспроможність Боржника, між Позивачем, Боржником та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - Відповідач або Поручитель) було укладено тристоронній Договір поруки №09/50-73285 (далі - Договір поруки). Відповідно до п.1.1. Договору поруки Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Боржником його обов`язку за Основним договором щодо оплати вартості електричної енергії та інших платежів, передбачених п.2. цього Договору. Відповідно до п.2.1. Договору поруки під основним договором в цьому договорі розуміють Договір про постачання електричної енергії споживачу №420022592 від 01.01.2019р.

Статтями 27, 28, 30 ЦПК України врегульовано питання загальної територіальної підсудності за місцем проживання (місцезнаходженням) відповідача, підсудності справ за вибором позивача та виключної підсудності.

За загальним правилом територіальної підсудності, яке закріплене в ч.ч.1,2 ст.27 ЦПК України передбачено, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Виняток з вказаного правила становить альтернативна підсудність (стаття 28 ЦПК України) та виключна підсудність (стаття 30 ЦПК України).

Згідно з роз`ясненнями, які викладені у пунктах 41, 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності.

Виключну підсудність встановлено для позовів, які виникають щодо нерухомого майна (ч.1 ст.30 ЦПК України). Згідно з положеннями ст.181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст.358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (ст.ст.364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (ст.ст.370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально.

Правові висновки щодо застосування положень цивільного та господарського процесуального законодавства України про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі №911/2390/18.

З аналізу логічної послідовності змін до формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю вбачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язкуз нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Подібні правові висновки щодо застосування правил виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладено у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №910/6644/18, від 26 травня 2021 року у справі №506/33/19, від 02 лютого 2022 року у справі №185/8191/16-ц.

Згідно з ч.1 ст.30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Відповідно доп.1 ч.1 ст.31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача: ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати електричної енергії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 14.12.2018 року директором Приватне виробниче підприємство «Сіріус» (далі - Боржник) було підписано заяву-приєднання до договору про постачання електроенергії споживачу на умовах комерційної пропозиції «СТАНДАРТ-1». Згідно умов заяви-приєднання постачання електроенергії розпочалось 01.01.2019р. Договору про постачання електричної енергії споживчу присвоєно номер №420022592 від 01.01.2019р. (далі - Основний договір). 19.04.2023р., враховуючи неплатоспроможність Боржника, між Позивачем, Боржником та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - Відповідач або Поручитель) було укладено тристоронній Договір поруки №09/50-73285 (далі - Договір поруки). Відповідно до п.1.1. Договору поруки Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Боржником його обов`язку за Основним договором щодо оплати вартості електричної енергії та інших платежів, передбачених п.2. цього Договору. Відповідно до п.2.1. Договору поруки під основним договором в цьому договорі розуміють Договір про постачання електричної енергії споживачу №420022592 від 01.01.2019р.

Так, згідно підписаної 14.12.2018 року директором Приватне виробниче підприємство «Сіріус» (далі - Боржник) було підписано заяву-приєднання до договору про постачання електроенергії споживачу об`єктом до якого постачається електроенергія є база відпочину, яка знаходить за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що предметом даного позову є стягнення з відповідача, який є поручителем, заборгованості за Договором про постачання електричної енергії споживчу присвоєно номер №420022592 від 01.01.2019, щодо об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 .

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що хоча об`єкт до якого постачається електроенергія за адресою: АДРЕСА_1 , і не виступає безпосереднім об`єктом спірних правовідносин, однак, вимоги за даним спором її стосуються, а тому підсудність даного спору має визначатися за правилами, встановленими ч.1 ст.30 ЦПК України за місцезнаходженням нерухомого майна.

Об`єкт нерухомого майна до якого постачається електроенергія знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Жукин, вул. Дружби, 22, територіально не відноситься до дислокації Шевченківського району м. Києва, однак вказаний згідно договору об`єкт територіально відноситься до дислокації Вишгородського району Київської області.

В свою чергу, відповідно до положень п.1 ч.1 ст. 31 ЦПК України суддя передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Із наведеного вбачається, що позов надано з порушенням правил виключної підсудності.

Таким чином, оскільки нерухоме майно розташоване поза межами дислокації Шевченківського району м. Києва, існують підстави для передачі матеріалів вказаної справи на розгляд до Вишгородського районного суду Київської області, як суду, до територіальної юрисдикції (підсудності) якого належить вказаний позов.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 30, 31, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» до ОСОБА_1 , третя особа:Приватне виробниче підприємство «Сіріус» про стягнення заборгованості з оплати електричної енергії - передати на розгляд до Вишгородського районного суду Київської області.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.261 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 12.10.2023.

Суддя: