Постанова

від 11.10.2023 по справі 482/686/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

11.10.23

22-ц/812/1090/23

Єдиний унікальний номер судової справи: 482/686/21

Номер провадження: 22-ц/812/1090/23 Суддя-доповідач апеляційного суду: Крамаренко Т.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2023 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів - Темнікової В.І., Тищук Н.О.,

із секретарем судового засідання Ковальським Є.В.,

за участю: відповідачки - ОСОБА_1 , її представника - адвоката Качана Р.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 02 серпня 2023року, ухваленого під головуванням судді - Баранкевич В.О. в приміщенні того ж суду по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 за участю третіх осіб - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , малолітнього ОСОБА_5 в інтересах якого діє його законний представник - ОСОБА_6 про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення заборгованості по орендній платі та зобов`язати вчинити певні дії,-

в с т а н о в и л а:

В травні2021року ОСОБА_2 звернулась досуду зпозовом до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі.

В обґрунтування позовних вимог, позивачка зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_7 . Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_7 належала на праві приватної власності земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7, 6629 га, що розташована в межах території Дільничної сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, кадастровий номер 4824882300:03:000:0112. Вказану земельну ділянку її мати ОСОБА_7 за життя, 25 грудня 2013 року згідно договору оренди передала в оренду ОСОБА_8 строком на 49 років. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 помер, спадкоємцем яка прийняла спадщину після його смерті стала його дружина ОСОБА_1 . Однак, відповідачка в порушення умов договору протягом п`яти років свої зобов`язання не виконує, орендну плату не сплачує, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 2100, 18 грн.

Посилаючись на викладене, позивачка просила суд розірвати договір оренди землі, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 25 грудня 2013 року, а також стягнути з відповідачки на її користь заборгованість по виплаті орендної плати в розмірі 2100, 18 грн та зобов`язати відповідача негайно передати їй земельну ділянку, площею 7,6629 га, що розташована в межах території Дільничної сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, кадастровий номер 4824882300:03:000:0112, в стані придатному для цільового використання.

У відзиві на позов ОСОБА_1 просила в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити повному обсязі.

Рішенням Новоодеськогорайонного судуМиколаївської областівід 02серпня 2023року позов задоволено частково. Розірвано договір оренди землі № 1, укладений 25 грудня 2013 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 щодо оренди земельної ділянки площею 7,6629 га, кадастровий номер 4824882300:003:000:0112, розташованої в межах Новоодеської міської рада Миколаївського району Миколаївської області (адреса до реорганізації: Дільнична сільська рада Новоодеського району Миколаївської області). Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10504 грн. 59 коп. заборгованості зі сплати орендної плати за 2018-2020 роки. Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду мотивовано тим, що оскільки мала місце систематична несплатаорендної плати ОСОБА_1 є підставидля розірваннядоговору орендиземлі.Разом зтим,задовольняючи частковопозовні вимогищодо стягненнязаборгованості поорендній платів сумі21009,19грн.,суд виходивз тогощо позивачкою ОСОБА_2 успадковано 2/4(1/2)частки земельноїділянки,а отжей такоює їїчастка зорендної плати(10504,59грн).Інші часткиорендної платиналежать третімособам посправі: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (в інтересах якого діє ОСОБА_6 ), якими в рамках даної справи самостійні вимоги про стягнення на їх користь орендної плати не заявлялися. З цих підстав суд виходив і при вирішенні вимоги щодо передачі позивачці відповідачкою земельної ділянки, оскільки ОСОБА_2 не є єдиною власницею спірної земельної ділянки, а отже передача земельної ділянки їй одноособово неможлива.

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, висновки якого не відповідають обставинам справи, які не повно з`ясовані, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову, а саме про наявність систематичної несплати орендної плати, оскільки судом не було досліджено докази про надсилання позивачці та її дітям коштів, в рахунок виконання умов договору, з незалежних від неї причин. Між тим, вказані квитанції про сплату грошових переказів не були досліджені судом першої інстанції, через те, що адвокат Павловський І.І., якому ОСОБА_1 передала вказані квитанції для подальшого їх долучення до матеріалів с цивільної справи помер під час розгляду справи в суді першої інстанції, а тому не встиг їх подати.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У судове засідання позивачка та треті особи не з`явилися, про місце й час розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши відповідачку та її представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно зі ст.5ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зі змісту статті 367ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржуване рішення не в повній мірі відповідає.

З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що ОСОБА_2 успадкувала після смерті своєї матері ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , 2/4 частини земельної ділянки площею 7,6629 га з кадастровим номером 4824882300:003:000:0112 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Дільничної сільської ради Новоодеського району Миколаївської області.

25 грудня 2013 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 укладено договір оренди землі №1 на вказану вище земельну ділянку на строк 49 років до 27 грудня 2062 року, який зареєстрований 27 грудня 2013 року, номер запису про інше речове право №4105273 (а.с.13-17).

Після смерті орендаря - ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 спадщину прийняла його дружина відповідачка - ОСОБА_1 , про що свідчить свідоцтво про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Новоодеської державної нотаріальної контори 04 грудня 2018 року за реєстровим №1-2768 (а.с.64).

Пунктом 7 Договору, визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 3% від вартості земельної ділянки, а саме 4 245,05 грн. за рік.

Орендна плата вноситься у грошовій формі - один раз на рік до 20 числа останнього у звітному місяці.

Отже сторонами в договорі визначено способи оплати орендної плати.

Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

За правилами статей 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12ЦПК України).

За змістом статті 13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зі статтею 77ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 89ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

Як напідставу задоволеннясвоїх вимогпозивачка посилаєтьсяна те,що відповідачкапротягом п`ятироків невиконує своїхобов`язків щодосплати орендноїплати,щосвідчить про систематичність її невиплати та є підставою для дострокового розірвання договорів оренди.

Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, що визначено пунктом 1 частини 1 статті 11 ЦК України.

За змістомстатті 792ЦК Українимайнові відносини,що виникаютьз договорунайму (оренди)земельної ділянки,є цивільно-правовими,ґрунтуються назасадах рівності,вільного волевиявлення,майнової самостійностісторін договорута,крім загальнихнорм цивільногозаконодавства,щодо договору,договору найму,регулюються актамиземельного законодавства-ЗК України,Законом України«Прооренду землі».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в поряду, передбачених ЗК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (частина 1 статті 6 Закону України «Про оренду землі»).

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно зі статтею 21Закону України«Про орендуземлі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до статті 24Закону України«Про орендуземлі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною першою статті 32Закону України«Про орендуземлі» встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексомУкраїни та іншими законами України.

Відповідно до пункту «д» частини першої статті 141ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Частиною 1 статті 43 Закону України «Про оренду землі» передбачено обов`язок орендаря повернути орендодавцю земельну ділянку у разі припинення договору оренди землі.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року в справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) зазначено, що враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року в справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку в справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932св18) зроблено висновок, що частинами першою і другою статті 651ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тлумачення пункту д) частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435св18) зазначив, що у статті 629ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Згідно зі статтями 13, 15, 21Закону України«Про орендуземлі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Отже, оскільки законодавець визначає однією із істотних умов договору оренди землі орендну плату, то основний інтерес особи, яка передає майно в оренду, полягає в отриманні орендної плати за таким договором. Порушення цього інтересу має наслідком завдання шкоди, через що сторона (орендодавець) значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору оренди земельної ділянки.

Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно пункту 34 Договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи-орендаря переходить до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку разом з орендарем.

Також, ч. 4 ст. ст.32Закону України«Про орендуземлі» визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Відповідно до положень ч.ч.1,3 ст.148-1ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі). Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

Отже, законом встановлено обов`язок особи у разі набуття права власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді на підставі чинного договору оренди землі, повідомити орендаря про факт переходу права власності на земельну ділянку, а також надати інформацію, що дозволить орендарю виконувати обов`язок зі сплати орендної плати, а також інші умови договору.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Філіпенко О.М. за реєстрованого за №510 18 жовтня 2021 року, ОСОБА_2 є власницею 2/4 частки земельної ділянки площею 7,6629 га з кадастровим номером 4824882300:003:000:0112 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Дільничної сільської ради Новоодеського району Миколаївської області (а.с.118).

Між тим, як вбачається з матеріалів справи позивачка не надала доказів про те, що після отримання у власність частини земельної ділянки після смерті орендаря - матері зверталася до відповідачки з повідомленням про зміну власника, а також сплати заборгованості по орендній платі.

Отже, наведе свідчить про те, що позивачка не виконала свого обов`язку та не повідомила орендаря - ОСОБА_1 про зміну власника земельної ділянки, що свідчить про відсутність винної поведінки відповідачки у невиплаті орендної плати за спірним договором.

Під час апеляційного розгляду відповідачка пояснила, що про смерть орендодавця дізналася від родичів померлої і після того, як стало відомо хто прийняв спадщину сплатила орендну плату на користь кожного співвласника спірної земельної ділянки.

Також не містять матеріли справи і доказів на підтвердження щодо звернення за життя ОСОБА_7 до відповідачки з приводу несплати орендної плати протягом п`яти років, як про це зазначає відповідачка.

Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що несплата орендної плати, була пов`язана у зв`язку з відмовою відповідачки її сплачувати або ухиляння останньої від її виплати під час розгляду справи позивачкою не надано, що є її процесуальним обов`язком.

Проте на підтвердження виконання умов договору щодо сплати орендної плати, відповідачкою надані копії квитанції про сплату орендної плати, оригінали яких були оглянуті під час апеляційного розгляду.

Відповідно до п.36 Договору оренди землі сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

З урахуванням вищевикладеного, колегія дійшла висновку про те, що в силу положень ст. 32 Закону України «Про оренду землі», ч.2 ст.651 ЦК України, відсутні підстави для розірвання договору оренди землі №1 від 25 грудня 2013 року, у зв`язку з систематичною несплатою орендної плати та порушення орендарем умов договору та стягнення невиплаченої орендної плати.

На вказане суд першої інстанції не звернув належної уваги та дійшов помилково висновку про наявність підстав для розірвання договору оренди землі та стягнення з відповідачки орендної плати у розмірі 10 504,59 грн.

За таких обставин, рішення суду на підставі п.1 ч.1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову у задоволені позову.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382ЦПК України колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 02 серпня 2023року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенніпозову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 за участютретіх осіб- ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,малолітнього ОСОБА_5 в інтересахякого дієйого законнийпредставник - ОСОБА_6 пророзірвання договоруоренди земельноїділянки,стягнення заборгованостіпо оренднійплаті тазобов`язати вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст.389ЦПК України.

Головуючий Т.В. Крамаренко

Судді: В.І. Темнікова

Н.О. Тищук

Повний текст постанови складено 16 жовтня 2023 року.