Постанова

від 16.10.2023 по справі 517/293/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1045/23

Справа № 517/293/20

Головуючий у першій інстанції Бурдинюк О. С.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Громіка Р.Д.,

суддів Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,

розглянувши у спрощеному порядку без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Роксолана» в особі засновника та голови Чеховського Миколи Петровича на рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 20 січня 2021 року у цивільній справі за позовом Селянського (фермерського) господарства «Роксолана» в особі засновника та голови Чеховського Миколи Петровича до ОСОБА_1 про відшкодування збитків (упущеної вигоди),

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог.

26 червня 2020 року голова СФГ «Роксолана» Чеховський М.П. звернувся в інтересах СФГ «Роксолана» до суду першої інстанції з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування збитків (упущеної вигоди) у розмірі 32 099 грн 40 коп.

Позовна заява обґрунтована тим, що 03 жовтня 2011 року між СФГ «Роксолана», в особі його засновника і голови ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений договір оренди землі на строк 10 років. Об`єктом оренди за вказаним договором є належна ОСОБА_1 земельна ділянка площею 4,43 га ріллі (кадастровий номер 5125283600:01:001:0346), розташована на території Онилівської сільської ради Захарівського району Одеської області (у складі масиву 44, зокрема, ділянка № НОМЕР_1 ). Зазначений договір оренди зареєстрований у відділі Держкомзему у Фрунзівському районі Одеської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21 грудня 2011 року за №512520004000076. Таким чином, СФГ «Роксолана» набуло законного права (права оренди) на використання зазначеної вище земельної ділянки.

Протягом 2012-2017 років усі умови вказаного договору оренди землі СФГ «Роксолана» виконано у повному обсязі, про що свідчать наявні в матеріалах справи документи, а також відсутність протягом вказаного періоду претензій з боку власника згаданої орендованої земельної ділянки з приводу дійсності та виконання зазначеного договору. Зокрема, СФГ «Роксолана» своєчасно виплачена орендна плата, сплачено передбачені законом податки (у тому числі земельний податок, податок на доходи фізичних осіб (орендодавців). Однак, в липні 2017 року, всупереч правовому порядку, встановленому Конституцією України, законами, та вказаним договором оренди землі, без припинення (розірвання) у передбаченому порядку діючого договору оренди землі від 03 жовтня 2011 року, відповідач, якому належить земельна ділянка з кадастровим номером №5125283600:01:001:0346, вчинив самоправні дії щодо обробітку зазначеної земельної ділянки, заборонивши її подальше використання СФГ «Роксолана», та використовуючи у подальшому вказану земельну ділянку самостійно (на власний розсуд та у власних інтересах). Зазначена протиправна діяльність не припинена ОСОБА_1 і триває до цього часу.

СФГ «Роксолана» в особі його голови Чеховського М.П. неодноразово зазначалось відповідачу про необхідність врегулювання спору відповідно до умов договору оренди землі, і що згідно з пунктом 39 якого не допускається одностороннє розірвання договору. Однак, всупереч закону та договору, відповідач продовжує свавільні дії щодо самостійного обробітку та користування вказаною земельною ділянкою. Разом з тим, на даний час згаданий договір оренди землі від 03 жовтня 2011 року є чинним, його дію у встановленому законом порядку не припинено. Крім того, СФГ «Роксолана» сплачено земельний податок за вказану ділянку, й після її незаконного вилучення та використання відповідачем у власних інтересах.

Триваюче з 2017 року порушення прав СФГ «Роксолана» з боку відповідача тягне за собою збільшення (щороку) майнової шкоди, спричиненої неправомірними діями відповідача. Отже, внаслідок самовільного зайняття та подальшого обробітку відповідачем у власних інтересах зазначеної земельної ділянки, що призвело до її фактичного вилучення з використання СФГ «Роксолана» і, як наслідок, припинення її подальшого обробітку СФГ «Роксолана», - позивачу завдано збитків у вигляді неотриманих доходів (упущеної вигоди), які СФГ «Роксолана» могло б реально одержати за звичайних обставин, якби право позивача не було порушене. Зокрема, основу збитків у вигляді упущеної вигоди складають втрачені (неодержані) доходи від можливої реалізації урожаїв озимої пшениці 2018 року та соняшнику 2019 року, які були заплановані на земельному масиві 44, розташованому на території Онилівської сільської ради Захарівського району (у т.ч. на незаконно вилученій з використання СФГ' «Роксолана» ділянці № НОМЕР_1 , кадастровий №5125283600:01:001:0346, яка входить до складу зазначеного масиву).

Так, під час здійснення законної господарської діяльності на вказаній земельній ділянці СФГ «Роксолана» понесені значні матеріальні затрати, пов`язані з обробітком та утриманням зазначеної орендованої землі, вчинені з метою належного здійснення господарської діяльності і отримання прибутку. Зокрема, на вказаній земельній ділянці СФГ «Роксолана» було проведено агротехнічні заходи з підвищення родючості ґрунтів, а саме внесені мінеральні добрива: «Нітроамофос», «Амофос», складне азотно-фосфорне добриво. При розрахунку упущеної вигоди позивачем використані фактичні дані, що ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку та звітності СФГ «Роксолана».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Красноокнянського районного суду Одеської області від 20 січня 2021 року у задоволенні позову СФГ «Роксолана» в особі засновника та голови Чеховського М.П. до ОСОБА_1 про відшкодування збитків (упущеної вигоди) в розмірі 32 099,40 грн відмовлено повністю.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі СФГ «Роксолана» в особі засновника та голови Чеховського М.П. просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що суд першої інстанції залишив без належної уваги та оцінки той факт, що для розрахунку збитків використано виключно фактичні показники урожайності відповідної культури саме на земельному масиві 44. Також скаржник вважає, що збитки заподіяні позивачу неправомірними діями відповідача, відшкодовуються на підставі загальних положень цивільного законодавства, що не передбачає використання порядку визначеного постановою КМУ №284 від 19 квітня 1993 року. Крім того скаржник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно порушив порядок і строк розгляду справи.

Порядок розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Вказані особливості встановлюються у ст. 369 ЦПК України, а саме відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України йдеться про те, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ціна позову у вказаній цивільній справі становить менш ніж сто розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а таким чином, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.

З врахуванням тривалої недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 16, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлене 16 жовтня 2023 року.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 03 жовтня 2011 року між СФГ «Роксолана», в особі його засновника і голови ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладений договір оренди землі на строк 10 років. Об`єктом оренди за вказаним договором є належна ОСОБА_1 земельна ділянка площею 4,43 га ріллі (кадастровий номер 5125283600:01:001:0346), розташована на території Онилівської сільської ради Захарівського району Одеської області (у складі масиву 44, зокрема, ділянка № НОМЕР_1 ). Зазначений договір оренди зареєстрований у відділі Держкомзему у Фрунзівському районі Одеської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21 грудня 2011 року за №512520004000076.

Позивач стверджує, що в липні 2017 року, всупереч правовому порядку, без припинення (розірвання) у передбаченому порядку діючого договору оренди землі від 03 жовтня 2011 року, відповідач, вчинив самоправні дії щодо обробітку зазначеної земельної ділянки, заборонивши її подальше використання СФГ «Роксолана», та використовуючи у подальшому вказану земельну ділянку самостійно.

Дані обставини відповідачем у відзиві не оспорювалися.

Постановою СВ Захарівського ВП Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017160450000264 від 11 жовтня 2017 року по обставинам вчинення самоправних дій з обробки земельних ділянок, які перебувають у користуванні СФГ «Роксолана», закрито у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, оскільки між сторонами наявні цивільно-правові відносини (а.п.55-57).

Відповідно до ч. 1 ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 року із змінами та доповненнями.

Відповідно до ст. 1 цього Закону оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що у відповідності до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (частина перша статті 763 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Договір набирає чинності з моменту його укладення (частини перша, друга статті 631 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

За змістом ст.ст. 18, 20 ЗУ «Про оренду землі» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений. Після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності.

З аналізу вказаних норм вбачається, що цивільні права та обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні спірних договорів, набуваються після відповідної державної реєстрації.

За умовами вказаного договору оренди дія договору припиняється у разі закінчення строку на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція полягає в тому, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, якщо презумпція правомірності договору не спростована, всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

З огляду на час реєстрації договору оренди землі, він є чинними на час вирішення справи судом.

Доказів щодо спростування даного факту стороною відповідача не надано.

Як вбачається з наданих матеріалів, позивач, обґрунтовуючи розмір упущеної вигоди, керувався наступними показниками.

за 2018 рік:

Відповідно до структури посівних площ СФГ «Роксолана» (згідно Довідки СФГ «Роксолана» №43 від 10 червня 2020 року, Додаток 2) поле (масив) № 44, розміщений на території Онилівської сільської ради, у 2017 році було засіяне СФГ «Роксолана» озимою пшеницею урожаю 2018 року. Фактично засіяна площа вказаного масиву №44 (співпадає з площею з якої було фактично зібрано урожай у 2018 році) склала 47,1794 га. Зменшення фактично використаної СФГ «Роксолана» площі вказаного масиву №44 (порівняно з її загальним розміром - 60,178 га) пояснюється незаконним вилученням з використання СФГ «Роксолана» у липні 2017 року гр.-ми ОСОБА_1 та ОСОБА_3 належних їм ділянок №№ 12, 13, 14 розміщених у вказаном масиві № НОМЕР_2 (кадастрові номери 5125283600:01:001:0346, 5125283600:01:001:0345, 5125283600:01:001:0347) та їх подальшим використанням у власних потребах.

Фактичне виконання проведених робіт із засівання у 2017 році та збору урожаю озимої пшениці 2018 році зафіксовано та відображено у встановленому порядку у фінансово-господарських (та бухгалтерських) документах СФГ «Роксолана» (зокрема, у подорожніх листах трактора ф. №68, облікових листах тракториста-машиніста, актах на списання насіння, ЗЗР, добрив (форма №ВЗСГ-4). Крім того, СФГ «Роксолана» подано до Головного управління статистики в Одеській області річні звіти про посівні площі (ф.29-сг) та валові збори (4-сг), по загальним посівним площам культур).

Урожайність та фактична кількість зібраної СФГ «Роксолана» озимої пшениці у 2018 році з площі 47,1794 га масиву №44 (згідно Довідки СФГ «Роксолана» №44 від 10 червня 2020 року, що додається, Додаток 3) відображена у Реєстрах приймання зерна вагарем (ф. №78 а): №17 від 16. липня 2018 року, №18 від 17 липня 2018 року та №19 від 17 липня 2018 року.

Виходячи із фактично зібраної кількості озимої пшениці у 2018 році з площі 47,1794 га масиву №44 (169,085 т), урожайність склала 3,584 тон/га.

Для порівняння, за даними довідки Головного управління статистики в Одеській області №07-14/331-20 від 20 травня 2020 року, сформованої на підставі даних бухгалтерського та первинного обліку в господарстві, зокрема, ф. №29-сг (річна) «Звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду», середня урожайність озимої пшениці, зібраної у 2018 році СФГ «Роксолана» в цілому із загальної площі, яка була використана під вказану культуру, складає 3,66 тон/га.

Для розрахунку збитків СФГ «Роксолана» у вигляді упущеної вигоди за 2018 рік по озимій пшениці використано дані щодо середньої ціни на вказану продукцію, реалізовану СФГ «Роксолана» у 2018 році, відображені у згаданій вище Довідці Головного управління статистики в Одеській області №07- 14/331 -20 від 20 травня 2020 року.

Так, за вказаними даними середня ціна озимої пшениці (без ПДВ), реалізованої СФГ «Роксолана» у 2018 році склала: 4570,56 грн./тонна.

Зазначена ціна підтверджується також фактичними продажами, здійсненими СФГ «Роксолана» у 2018 році на підставі відповідних договорів (довідково зазначена інформація систематизована і наведена у табличному вигляді у Додатку 5).

Крім того, зазначені угоди на реалізацію пшениці свідчать про наявність попиту на вказану продукцію та відповідну можливість її реалізації і отримання прибутку СФГ «Роксолана» (як кінцевої мети діяльності фермерського господарства).

Облік витрат на вирощування сільськогосподарської продукції ведеться господарством в ліцензованій програмі 1С, на рахунку 23 «Виробництво». На підставі зазначених витрат в кінці року визначається виробнича собівартість. На рахунку 23 підприємство відкриває аналітичні субрахунки, на яких збираються витрати на вирощування певного виду продукції (зерно пшениці, соняшнику тощо). Такі витрати групують в розрізі статей витрат, наведених у П(С)БО 16 «Витрати». У систематизованому вигляді структура собівартості за видами сільськогосподарської продукції, виробленої господарством, відображена у «Звіті про основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств» (ф. №50-сг) СФГ «Роксолана» за 2018 рік.

На підставі вказаної вище інформації, собівартість пшениці урожаю 2018 року вирощеної СФГ «Роксолана» склала: 360,23 грн/цнт.

Таким чином, збитки СФГ «Роксолана» у вигляді упущеної вигоди за 2018 рік по озимій пшениці (розрахунок відображений у Довідці СФГ «Роксолана» №46 від 10 червня 2020 року, Додаток 4) внаслідок незаконного вилучення гр.-м ОСОБА_1 з користування СФГ «Роксолана» земельної ділянки № НОМЕР_1 , розміщеної у вказаному масиві № НОМЕР_2 (кадастровий номер 5125283600:01:001:0346), розраховані на підставі наведених вище даних і складають: 15 375,97 грн.

Аналогічним чином проведено розрахунок збитків СФГ «Роксолана» у вигляді упущеної вигоди за 2019 рік:

Відповідно до структури посівних площ СФГ «Роксолана» (Довідка СФГ «Роксолана» №43 від 10 червня 2020 року, Додаток 2) поле (масив) №44, розміщений на території Онилівської сільської ради, у 2019 році було засіяне СФГ «Роксолана» соняшником (перспективного урожаю 2019 року). Фактично засіяна площа вказаного масиву №44 (співпадає з площею з якої було фактично зібрано урожай у 2019 році) склала 47,1794 га.

Фактичне виконання проведених робіт із засівання та збору урожаю соняшнику у 2019 році зафіксовано та відображено у встановленому порядку у фінансово-господарських (та бухгалтерських) документах СФГ' «Роксолана» згаданих вище.

Урожайність та фактична кількість зібраного СФГ «Роксолана» соняшнику у 2019 році з площі 47,1794 га масиву №44 (Довідка СФГ «Роксолана» №44 від 10 червня 2020 року, Додаток 3) відображена у Реєстрах приймання зерна вагарем (ф. №78 а): №25 від 02 вересня 2019 року, №26 від 03 вересня 2019 року, №27 від 04 вересня 2019 року.

Виходячи із фактично зібраної кількості соняшнику у 2019 році з площі 47,1794 га масиву № 44 (94,360 тонн), урожайність склала 2,0 тони/га.

Для порівняння, за даними згаданої довідки Головного управління статистики в Одеській області №07-14/331-20 від 20 травня 2020 року, середня урожайність соняшнику, зібраного у 2019 році СФГ «Роксолана» в цілому із загальної площі, яка була використана під вказану культуру, складає 1,85 тон/га.

Для розрахунку збитків СФГ «Роксолана» у вигляді упущеної вигоди за 2019 рік по соняшнику використано дані щодо середньої ціни на вказану продукцію, реалізовану СФГ «Роксолана» у 2019 році, відображені у зазначеній вище Довідці Головного управління статистики в Одеській області №07- 14/331-20 від 20 травня 2020 року.

Так, за вказаними даними середня ціна соняшнику (без ПДВ), реалізованого СФГ «Роксолана» у 2019 році склала: 8952,02 грн /тонна.

Зазначена ціна підтверджується також фактичними продажами, здійсненими СФГ «Роксолана» у 2019 році на підставі відповідних договорів (довідково зазначена інформація систематизована і наведена у табличному вигляді у Додатку 6).

Крім того, зазначені угоди на реалізацію соняшнику свідчать про наявність попиту на вказану продукцію та відповідну можливість її реалізації і отримання прибутку СФГ «Роксолана» (як кінцевої мети діяльності фермерського господарства).

Порядок формування та обліку господарством витрат на вирощування сільськогосподарської продукції (що складають її собівартість) наведено вище. Як зазначалось, у систематизованому вигляді структура собівартості за видами сільськогосподарської продукції, виробленої господарством, відображена у «Звіті про основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств» (ф. №50-сг) СФГ «Роксолана», у даному випадку за 2019 рік.

На підставі вказаної вище інформації, собівартість соняшнику урожаю 2019 року вирощеного СФГ «Роксолана» склала: 706,45 грн/цнт.

Таким чином, збитки СФГ «Роксолана» у вигляді упущеної вигоди за 2019 рік по соняшнику (Довідка СФГ «Роксолана» №46 від 10 червня 2020 року, Додаток 4) внаслідок незаконного вилучення гр.-м ОСОБА_1 з користування СФГ «Роксолана» земельної ділянки № НОМЕР_1 розміщеної у вказаному масиві № НОМЕР_2 (кадастровий номер 5125283600:01:001:0346), розраховані на підставі наведених вище даних і складають: 16 723,43 грн.

У підсумку, загальна сума неотриманих доходів (упущеної вигоди), які СФГ «Роксолана» могло б реально одержати за звичайних обставин (урожаї пшениці 2018 року та соняшнику 2019 року), якби право позивача не було порушене, складає 32 099,40 грн.

За змістом ст. 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, в тому числі відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, а також відшкодування заподіяних збитків.

Відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Статтею 157 цього Кодексу передбачено порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, за яким відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють, зокрема громадяни, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів.

Згідно з ч. 2 ст. 28 Закону України «Про оренду землі» збитками вважаються доходи, які орендар міг би реально отримати в разі належного виконання орендодавцем умов договору.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Частиною другою статті 22 ЦК України передбачено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч. 4 ст. 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Особа, яка вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які могли б бути реально отримані.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані.

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

На підтвердження реальності отримання доходів, позивач надав розрахунок упущеної вигоди, проведений представником позивача, на підставі даних бухгалтерського обліку та звітності СФГ «Роксолана», а також довідок Головного управління статистики в Одеській області щодо врожайності соняшнику у 2019 році та озимої пшениці у 2018 році.

Проте, з наданих документів не можна зробити висновок про доведеність позивачем реальної можливості отримати визначений ним у розрахунку дохід, а інших доказів що він мав та повинен був отримати цей дохід і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток, позивачем суду не надано, що вказує лише на теоретичне обґрунтування можливості отримання такого доходу та не може бути підставою для його стягнення в розумінні вимог ст. 22 ЦК України.

До аналогічного висновку прийшов Верховний Суд в постанові від 07 серпня 2019 року по справі №179/1367/17-ц (провадження №61-10724св19), а також Верховний Суд України у постановах від 14 червня 2017 року у справі №923/2075/15, від 09 грудня 2014 року у справі №5023/4983/12.

Крім того, згідно частин 3 статті 157 ЗК України порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року №284 затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, а тому саме ним визначається розмір збитків власникам землі та землекористувачам.

Так, у відповідності до п. 1 вказаного Порядку власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Відповідно до п. 3 вказаного Порядку відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі, орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Разом з тим, відповідного акту комісії з визначення розміру збитків, який мав визначатися згідно вимог Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року №284, позивачем теж не надано.

Більш того, розрахунок зроблений позивачем самостійно, лише на підставі відповідних статистичних даних, виходячи з середньої урожайності та цін на сільськогосподарську продукцію, а також норм витрат на вирощування сільськогосподарської продукції не доводить завданих йому збитків (упущеної вигоди) та їх розміру, причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками. Сума збитків, яку просив стягнути позивач, обґрунтовується умовним припущенням про можливість отримання ним прибутку. Проте, саме по собі обґрунтування можливості отримання прибутку ще не є підставою для його стягнення.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відсутні підстави для задоволення вимог позивача.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.

Щодо доводів апеляційної скарги, що суд першої інстанції залишив без належної уваги та оцінки той факт, що для розрахунку збитків використано виключно фактичні показники урожайності відповідної культуру саме на земельному масиві 44, колегія суддів зазначає наступне.

Скаржник не довів, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Жодних доказів на підтвердження намірів позивача обробітку спірної земельної ділянки, як і доказів реальної можливості отримати вказаний дохід позивач не надав, що вказує лише на теоретичне обґрунтування можливості отримання доходу та не може бути підставою для його стягнення.

Доводи апеляційної скарги, що збитки заподіяні позивачу неправомірними діями відповідача, відшкодовуються на підставі загальних положень цивільного законодавства, що не передбачає використання порядку визначеного постановою КМУ №284 від 19 квітня 1993 року, не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції та висновки суду апеляційної інстанції щодо не доведеності, що відповідач міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Крім того, колегія суддів зазначає, що правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду України у справах №923/2075/15 та №3-463гс17 не можуть бути взяті до уваги з огляду на відмінність правовідносин, які склалися між сторонами у порівнювальних справах, оскільки у справі № 3-463гс17 позивач заявляв про стягнення з відповідача збитків, заподіяних внаслідок протиправних дій, що полягають у незаконному зборі врожаю на орендованих позивачем земельних ділянках та самовільному зайнятті земельних ділянок.

Щодо доводів апеляційної скарги, що суд першої інстанції безпідставно порушив порядок і строк розгляду справи, колегія суддів зазначає, що вказані порушення не призвели до неправильного вирішення справи, більше того проведення підготовчого судового засідання жодним чином не обмежило права позивача.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Порядок оскарження постанови суду апеляційної інстанції.

У зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Роксолана» в особі засновника та голови Чеховського Миколи Петровича залишити без задоволення.

Рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 20 січня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 16 жовтня 2023 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: А.І. Дришлюк

М.М. Драгомерецький