Рішення

від 05.10.2023 по справі 140/5618/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2023 року 11:34 ЛуцькСправа № 140/5618/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Смокович В.І.,

при секретарі судового засідання Литвиненко І.П.,

за участі:представника позивача Сулімова М.Л.,

представника відповідача 1 - Сахарчука А.А.,

представника відповідача 2 - Манчик О.М.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Дирекція по будівництву об`єктів» до Головного управління ДПС у Волинській області, Управління Державної казначейської служби у Волинській області про визнання незаконними дій, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Дирекція по будівництву об`єктів» звернулося в суд із позовом до Головного управління ДПС у Волинській області, Управління Державної казначейської служби у Волинській області про видачу інкасових доручень від 10.03.2023, 13.03.2023 та їх скасування; зобов`язати ГУ ДПС у Волинській області повернути стягнуті кошти згідно інкасових доручень від 10.03.2023 та 13.03.2023; заборонити контролюючому органу вчиняти дії щодо видачі інкасових доручень (розпоряджень) по стягненню коштів з рахунків ДП «Дирекція по будівництву об`єктів».

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державне підприємство «Дирекція по будівництву об`єктів» (далі Підприємство, позивач, ДП «Дирекція по будівництву об`єктів»), засноване на державній власності згідно з наказом Міністерства вугільної промисловості України від 15 січня 1999 року № 19 «Про реорганізацію ДВАТ «Червоноградське підприємство по реструктуризації та будівництву об`єктів», із змінами внесеними наказом Міністерства вугільної промисловості України від 24 квітня 1999 року № 175, та належить до сфери управління Міністерства енергетики України.

Згідно Статуту (Пункт 2.2) передбачено, що предметом діяльності та основними завданнями Підприємства є:

2.2.1Утримання об`єктів незавершеного будівництва в безпечному та безаварійному стані, будівництво яких передбачено проектами будівництва, за умови, що забезпечення їх функціонування в період призупинення будівництва до вартості таких проектів не включене, та забезпечення надійної експлуатації таких об`єктів незавершеного будівництва:

забезпечення надійної і безпечної експлуатації машин та устаткування загально-шахтних комплексів: водовідливу, вентиляції, скіпового та клітьового підйому.

2.2.2.Будівництво шахт, підприємств у добувній та інших галузях промисловості, об`єктів виробничого і соціального призначення, їх реконструкції, розширення та технічного переозброєння.

Фінансування ДП «Дирекція по будівництву об`єктів» відбувається виключно за рахунок державного бюджету.

Відповідно до окремого доручення Міненерговутілля України від 08.04.2015 р. № 01/13- 0770 керівникам підприємств, що належать до сфери управління Міненерговутілля доручено розміщення тимчасово вільних коштів на депозитних рахунках вітчизняних державних системних банківських установ.

ДП «Дирекція по будівництву об`єктів» розміщувало вільні грошові кошти на рахунку, відкритому у АБ «Укргазбанк» ( НОМЕР_1 ) від компенсації і за зношування титульних тимчасових та пристосованих для тимчасового використання; постійних будівель, споруд, приміщень та устаткування (обладнання, машини, механізми, тощо) переданих у тимчасове використання на будівництво шахти №10 «Нововолинська».

Позивач зазначає, що Головне управління ДПС у Волинській області протиправно видано інкасові доручення (розпорядження) №42 від 22.02.2023, №45 від 22.02.2023, а тому вказані рішення відповідача підлягають до скасування, а стягнуті АТ КБ "Приватбанк" та АБ «Укргазбанк» кошти поверненню підприємству та необхідно заборонити контролюючому органу вчиняти дії щодо видачі інкасових доручень (розпоряджень) по стягненню коштів з рахунків підприємства.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ухвалою Верховного суду від 08 лютого 2021 року у справі №1340/3692/18 було відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2020 року у справі №1340/3692/18.

В постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2020 року у справі №1340/3692/18 було встановлено наступне.

«16 серпня 2018 року Головне управління ДФС у Львівській області звернулося до суду з адміністративним позовом до Державного підприємства «Дирекція по будівництву об`єктів», в якому просило надати дозвіл на погашення всієї суми податкового боргу підприємства за рахунок майна, що перебуває в податковій заставі.

Так, постановою від 1 листопада 2016 року у справі №813/2013/15 Львівський окружний адміністративний суд задовольнив позов Червоноградської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області до ДП «Дирекція по будівництву об`єктів» та ухвалив стягнути до бюджету кошти з рахунків відповідача в сумі 3 982057,10 грн.

На виконання зазначеної постанови суду податковий орган скерував ряд інкасових доручень щодо списання суми заборгованості із банківських рахунків боржника, однак внаслідок вжитих заходів сума заборгованості не була погашена. Оскільки вказана заборгованість в добровільному порядку відповідачем не погашена, а вжиті ГУ ДФС у Львівській області заходи для погашення податкового боргу за рахунок коштів боржника позитивного результату не дали, контролюючий орган звернувся до суду з позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває в податковій заставі.

Рішенням від 20 лютого 2019 року Львівський окружний адміністративний суд у задоволенні позову відмовив повністю.

Відповідно до довідки про наявність заборгованості з податків і зборів (обов`язкових платежів), виданої ГУ ДФС у Львівській області станом на 05.07.2018 року за ДП «Дирекція по будівництву об`єктів» рахується заборгованість в загальній сумі 5 526 272, 72 грн., в тому числі по податку на прибуток у сумі 5 502 891,14 грн.; по земельному податку з юридичних осіб 23 381,58 грн.

На виконання зазначеної постанови суду податковий орган сформував та надіслав на адресу відповідача податкову вимогу форми „Ю №192-17 від 23.01.2017 про сплату суми податкового боргу за узгодженими грошовими зобов`язаннями.

За результатами направлення до банківських установ, обслуговуючих ДП «Дирекція по будівництву об`єктів», інкасових доручень (розпоряджень) від 01.02.2018 р. №1 (на суму 5 578 660,68 грн.), № 2 (на суму 5 578 660,68 грн.), № 3 (на суму 5 578 660,68 грн.), № 4 (на суму 5 578 660,68 грн.), останні повернуті без виконання у зв`язку з відсутністю коштів на рахунку платника.

Звертає увагу суду, що відповідно до пунктів 2 та 3 постанови Кабінету міністрів України від 12 травня 2015 року № 298 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для підтримки шахти №10 «Нововолинеька» головним розпорядником бюджетних коштів і відповідальним виконавцем бюджетної програми є Міненерговугілля.

Одержувачем бюджетних коштів є державне підприємство «Дирекція по будівництву об`єктів», що виконує функції оперативно-розпорядчого замовника (забудовника) з нового будівництва шахти №10 «Нововолинська».

Бюджетні кошти спрямовуються державному підприємству на безповоротній основі.

Бюджетні кошти використовуються для впровадження проекту будівництва шахти №10 „Нововолинеька і спрямовуються на: 1) реалізацію проекту капітального будівництва; 2) виконання бюджетних зобов`язань минулих років, узятих на облік в органах Казначейства, а тому не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків (п.87.3 cm. 87 ПК України).

Отже, порядок здійснення контролюючим органом заходів з погашення податкового боргу передбачений статтею 95 ПК. Згідно з пунктом 95.1 цієї статті контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 ПК стягнення коштів з рахунків у банках, що обслуговують такого платника, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення всієї суми боргу за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі.

Ухвала суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Відтак законодавством чітко передбачена черговість вчинюваних контролюючим органом дій з погашення податкового боргу: стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, і тільки в разі їх недостатності продаж майна, яке перебуває у податковій заставі.

Посилається на постанову Верховного суду від 02 березня 2023 року, який зазначив наступне:

«Відповідно до підпункту «а» п.п.14.1.11 п.14.1 статті 14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Згідно підпункту «є» п.п.14.1.11 п.14.1 статті 14 ПК України безнадійна заборгованість - прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості.

Законом України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств» встановлено, що тимчасово, до 1 січня 2022 року, підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, які підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», знімаються арешти та заборони відчуження майна у таких виконавчих провадженнях, крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (стаття 1 цього Закону).

Зокрема, з часу набрання законної сили постанови Львівського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2016 року в справі №813/2013/15 за позовом Червоноградської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області до ДП «Дирекція по будівництву об`єктів» органи податкової служби не звертались до виконавчої служби, щодо стягнення коштів.

Відповідно до пункту 14.1.11 безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

- заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

- прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості.

Так, Верховний Суд у постанові від 08.04.2021 у справі №812/1541/16 зазначив, що звернення платника податків про списання безнадійного податкового боргу є обов`язковим лише у випадку, якщо такий податковий борг виник внаслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин), як це встановлено нормою п. 4.1 Порядку №577. В інших випадках, передбачених пунктом 101.2 ПК України розгляд питання про списання безнадійного податкового боргу ініціюється контролюючими органами щоквартально та проводиться автоматично, без участі платника податків.

У зв`язку із тим, що заходи вжиті органами податкової служби з часу винесення постанови Львівського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2016 року в справі №813/2013/15 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2020 року у справі №1340/3692/18 органи податкової служби мали самостійно визнати борг в сумі З 982 057,10 грн. безнадійним та провести списання.

Нормами законодавчих актів після прийняття рішення про стягнення заборгованості за рахунок заставного майна не передбачено можливості повернутись до процедури стягнення коштів із рахунків боржника.

Відповідно до пункту 10.4 розділу X Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 із змінами (далі - Порядок №1588) у зв`язку із зміною місцезнаходження/місця проживання платника податків процедура зміни контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків, території територіальної громади або державної податкової інспекції, яка є структурним підрозділом контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків (далі - ДПІ обслуговування) передбачені розд. X Порядку №1588, розпочинається та проводиться контролюючими органами у разі надходження хоча б одного з таких документів, зокрема й відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб ~ підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) про проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження платника податків.

В 2021 році відбулася зміна реєстрації юридичної особи.

Зняття з обліку (за основним місцем обліку) за попереднім місцезнаходженням (місцем проживання) здійснюється автоматично одночасно із взяттям на облік (за основним місцем обліку) за новим місцезнаходженням (місцем проживання) (п. 10.10 розд. X Порядку №1588).

Пунктом 2 розділу X Порядку №1588 визначено, що у разі зміни місцезнаходження суб`єктів господарювання - платників податків сплата визначених законодавством податків і зборів після реєстрації здійснюється за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду (календарного року).

Отже, з січня 2022 року відбувалась сплата податків вже до Головного управління Державної податкової служби у Волинській області. При цьому, наголошує, шо крім інтегрованої картки платника податків державною податковою службою в Львівськоій області була передана інформація про розглянуті судові справи між податковою службою та підприємством.

З урахуванням назви статті 87 ПК України «Джерела сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків, та відповідно до пункту 87.1 цієї статті, джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти. Ураховуючи той факт, що погашення податкового боргу може відбуватись шляхом самостійної сплати відповідних коштів або примусово, у тому числі через механізм реалізації податкової застави, термін «майно платників податків» у змісті даної норми охоплює і грошові кошти. Законодавець, визначаючи будь-яке майно платника податків джерелом погашення податкового боргу у пункті 87.2 статті 87 ПК України, перелік об`єктів, які не можуть бути використані як джерела погашення у пункті 87.3 статті 87 ПК України, прямо зазначає про різні види грошових коштів у складі майна платника, які не можуть бути джерелами такого погашення. Отже, для цілей оподаткування, поняття «майно» включає і грошові кошти.

Відповідно до Статуту Підприємства джерелами формування майна є: державне майно, передане Підприємству Уповноваженим органом управління; кошти державного бюджету; кошти, одержані від виконання робіт і надання послуг, від інших видів господарської діяльності підприємства; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; майно, придбане в інших суб`єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку (пункт 4.3).

Кошти, одержані в результаті відчуження, списання майна, що належить до основних засобів Підприємства, є державною власністю і використовуються відповідно до чинного законодавства, а також затвердженого фінансового плану, (пункт 4.8).

Стверджує, що кошти на рахунку НОМЕР_1 AT «Укргазбанк» НОМЕР_2 з AT КБ «ПРИВАТБАНК» відповідно до пункту 87.3 статті 87 ПКУ не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків.

Так, відповідно до банківської виписки від 10 березня 2023 року з рахунку НОМЕР_1 з AT «Укргазбанк» на інкасове доручення Головного управління ДПС у Волинській області було списано податковий борг в розмірі 3 982 057,10 грн., а 13 березня 2023 року з рахунку НОМЕР_2 з AT КБ «ПРИВАТБАНК» було списано податковий борг в розмірі 3 010,27 грн. При цьому, як свідчать зазначені інкасові доручення, підставою списання є постанова Львівського окружного адміністративного суду від 01.11.2016 року в справі №813/2013/15 про стягнення податкового боргу в розмірі 3 982 057,10 грн. за позовом Червоноградської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області.

Крім того, згідно бухгалтерської довідки за період з 01.11.2016 року по 09.03.2023 року на виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 01.11.2016 року в справі №813/2013/15 ДП «Дирекція по будівництву об`єктів» було сплачено грошові кошти з податок на прибуток в розмірі 2 590 729,11 грн., з врахуванням того, що за період 2016 - 2022 роках підприємство не отримувало прибутку, що пітверджується звітами про фінансовий результат. Отже, навіть у випадку правомірності дій органів податкової служби щодо стягнення коштів з рахунку НОМЕР_1 в AT «Укргазбанк» та з рахунку НОМЕР_2 в AT КБ «ПРИВАТБАНК» Головне управління ДПС у Волинській області було зобов`язано зменшити суму виставлену в інкасових дорученнях на суму коштів, сплачених на виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 01.11.2016 року в справі №813/2013/15.

На думку позивача, підприємство було двічі притягнуто до відповідальності та порушено вимоги статей 45 та 47 Закону України «Проплатіжні послуги», пунктів 1, 5 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою правління НБУ від 28 липня 2008 року №216, пункту 72 Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг затверджених постановою правління НБУ від 29.07.2022 року №163.

Для суб`єкту владних повноважень є визначальним при прийнятті рішень керуватись як вимогами статті 19 Конституції України так і приписами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема щодо обґрунтованості та розсудливості у прийняті рішень.

Згідно витягу з інформаційної системи органів ДПС щодо стану розрахунків ДП «Дирекція по будівництву об`єктів» з бюджетом та цільовими фондами станом на 01.03.2023 року наявна переплата з податку на додану вартість, частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій, земельного податку, єдиного внеску, рентної плати за спец користування води, надходжень від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях.

Відповідно до підпункту 14.1.115 пункту14.1 статті 14 ПК України надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Статтею 43 ПК України визначені умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань, зокрема пунктом 43.1 цієї статті встановлено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та ст. 301 Митного кодексу України.

Процедура повернення коштів, надміру зарахованих до державного бюджету, встановлена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 03 вересня 2013 року №787 (далі - Порядок №787).

У зв`язку із цим органом податкової служби необхідно було здійснити повернення сум переплати, які були зазначені у витязі з інформаційної системи або провести відповідне коригування по податку на прибуток який має від`ємне сальдо повідомивши про це підприємство. Просили позов задовільнити в повному обсязі.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечив обґрунтовуючи наступним.

Державною податковою інспекцією у м. Червонограді на підставі акту перевірки № 480/2301/00179737 від 01.06.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000372301 від 16.06.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання ДП «Дирекція по будівництву об`єктів» за платежем податок на прибуток на загальну суму 4806320,00 грн., яке оскаржив до Львівського окружного адміністративного суду.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08.02.2016 року у справі № 2а-14429/11/1370 у задоволенні адміністративного позову про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000372301 від 16.06.2011 року відмовлено повністю. Вказану постанову залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.08.2016 року.

Згідно з частиною п`ятою статті 254 КАС України судове рішення в адміністративній справі № 2а- 14429/11/1370 набрало законної сили, відтак, грошове зобов`язання, визначене у податковому повідомленні-рішенні № 0000372301 від 16.06.2011 року набуло статусу узгодженого.

Контролюючим органом надіслано Державному підприємству «Дирекція по будівництву об`єктів» податкову вимогу форми «Ю» № 7-25 від 22.01.2015 року на загальну суму 4026245,01 грн., яку було вручено платнику податків.

В квітні 2015 року Червоноградська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області, де на той час перебував на обліку позивач, звернулась з позовом до Державного підприємства «Дирекція по будівництву об`єктів» про стягнення коштів з рахунків у банках.

Львівський окружний адміністративний суд Постановою від 01 листопада 2016 року в справі № 813/2013/15 адміністративний позов задовільнив повністю.

Суд вирішив стягнути з рахунків у банках, обслуговуючих Державне підприємство «Дирекція по будівництву об`єктів» на користь державного бюджету податковий борг в розмірі 3982057 (три мільйони дев`ятсот вісімдесят дві тисячі п`ятдесят сім) грн. 10 коп.

Вказане рішення суду позивачем не оскаржувалось відповідно набуло законної сили згідно ЄДР 22.11.2016.

З врахуванням того, що з 15.04.2021 позивач перебуває на обліку в ГУ ДПС у Волинській області, 10.03.2023 та 13.03.2023 рр. Головне управління ДПС у Волинській області, виконуючи постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року в справі № 813/2013/15 та керуючись положеннями Закону, ВР України, від 30.06.2021, № 1591-ІХ Про платіжні послуги" та шструкції Національного банку від 29.07.2022, № 163 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг" скерувало для виконання платіжні інструкції про примусове списання коштів платіжна операція з рахунку платника, яку здійснює стягувач без згоди платника.

По платіжній інструкції № 42 та 45 яка була виставлена в АБ «УКРГАЗБАНК» було списано з платника 3010,27 грн. та по платіжній інструкції №42 яка була виставлена в AT КБ «ПРИВАТБАНК» було списано з платника 3982057,10 грн.

У відповідності до платіжних інструкцій про примусове списання коштів отримувач коштів ГУК у Волинській області.

Обов`язковими умовами для повернення сум грошового зобов`язання є: подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення надміру сплаченої суми, але за умови наявності надміру сплачених грошових зобов`язань та відсутності податкового боргу.

Тобто після набуття статусу надмірно або помилково сплачених кошти можуть бути предметом спору та розглядатися у відповідності до «Порядку про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року N 787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 року за N 1650/24182, який набрав чинності 15.10.2013 року (далі - Порядок).

Ним же, визначено алгоритм дій державних органів та їх взаємовідносини в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань.

Відповідно до пункту 3 Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Пунктом 4 Порядку визначено, що повернення помилково або надміру зарахованих до державного бюджету платежів в іноземній валюті здійснюється у валюті платежу з валютних рахунків Державної казначейської служби України (далі - Казначейство України), відкритих на ім`я Казначейства України в банках, або у гривневому еквіваленті іноземної валюти, розрахованому за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком України на дату повернення коштів з бюджету, з відповідних рахунків за надходженнями, відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, про що платник зазначає у своїй заяві.

Згідно з пунктом 5 Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Разом з тим, звертає увагу суду, що кошти, які були стягнуті згідно вищевказаних платіжних інструкцій не є надміру або помилково сплаченими, оскільки стягувались на виконання Рішення суду, яке набрало законної сили.

Відповідно до підпункту 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи також мають право, зокрема, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Відповідач 2 подав до суду відзив, у якому зазначив, що згідно з матеріалами справи (банківські виписки від 10.03.2023 з раху нку НОМЕР_3 з AT "Укргазбанк", від 13.03 2023 з рахунк> НОМЕР_2 з AT КБ Приватбанк") з рахунків позивача списано податковий борг на підставі інкасових доручень органу ДПС, який зараховано за кодом класифікації доходів бюджету 11020100 'Податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності".

Відповідно до Постанови №106 контроль за справлянням надходжень бюджету за вказаним вище кодом класифікації доходів бюджету покладено на органи ДПС.

Статтею 112 БК України визначено повноваження Казначейства України з контролю за дотриманням бюджетного законодавства. Органи Казначейства, зокрема, здійснюють контроль за бюджетними повноваженнями при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов`язань, проведені платежів та веденні обліку всіх надходжень і витрат, що належать державному та місцевим бюджетам.

Наголошує, що залучення Головного управління Казначейства другим відповідачем у даній справі жодним чином не вплине ні на хід розгляду справи, ні на хід виконання рішення в разі задоволення адміністративного позову, оскільки заявлені позовні вимоги стосуються повноважень органів ДПС України Головне управління Казначейства не є розпорядником стягнутих з Позивача та зарахованих до бюджету коштів. Просить відмовити у задоволенні позову.

У відповіді на відзив відповідачів 1 та 2 від 03.07.2023 та додаткових письмових поясненнях від 02.10.2023 позивач вкотре зазначив, що кошти на рахунку НОМЕР_1 AT «Укргазбанк» НОМЕР_2 з AT КБ «ПРИВАТБАНК» відповідно до пункту 87.3 статті 87 ПКУ не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків.

Так, відповідно до банківської виписки від 10 березня 2023 року з рахунку НОМЕР_1 з AT «Укргазбанк» на інкасове доручення Головного управління ДПС у Волинській області було списано податковий борг в розмірі 3 982 057,10 грн., а 13 березня 2023 року з рахунку НОМЕР_2 з AT КБ «ПРИВАТБАНК» було списано податковий боргв розмірі 3 010,27 грн. При цьому, як свідчать зазначені інкасові доручення, підставою списання є постанова Львівського окружного адміністративного суду від 01.11.2016 року в справі №813/2013/15 про стягнення податкового боргу в розмірі 3 982 057,10 грн. за позовом Червоноградської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області.Всі інші докази Головного управління ДПС у Волинській області зводяться до власного трактування норм законодавчих актів та не згодою із позовною заявою підприємства.

Зазначає, що у відзиві на позовну заяву управління державної казначейської служби не заперечує, що кошти на рахунку НОМЕР_1 AT «Укргазбанк» НОМЕР_2 з AT КБ «ПРИВАТБАНК» відповідно до пункту 87 3 статті 87 ПКУ не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків.

Статтею 112 БК України передбачено, що казначейство України в межах своїх повноважень забезпечує організацію та координацію діяльності головних бухгалтерів бюджетних установ та контроль за виконанням ними своїх повноважень шляхом оцінки їх діяльності.

Отже, у відзиві на позовну заяву управління державної казначейської служби не спростовує, що кошти головним управлінням ДПС у Волинській області були стягнуті з рахунків підприємства помилково (том 2 арк. спр. 7-11, 91-92).

У додаткових поясненнях наданих суду представник відповідача 1 звертає увагу суду, що довідка від 30 03 2023 №31/192 надана ДП «Дирекція по будівниціву обєктів» до суду про погашення податковою боргу не відповідає фактичним обставинам. У відповідності до КОРО (копію додасмо) вказані суми були спрямовані на погашення єдиного внеску та штрафи, а не податку на прибуток згідно рішення суду про стягнення податкового боргу.

Позивач жодних доказів про погашення ним податку на прибуток не надав.

Предметом спору в даній справі є правомірність дій ДПС щодо стягнення суми боргу згідно платіжних інструкцій за рішенням суду.

Державною податковою інспекцією у м Червонограді па підставі акту перевірки № 480/2301/00179737 від 01. 06. 2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000372301 від 16. 06. 2011 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання ДП «Дирекція по будівнитву об`єктів» за платежем податок на прибуток на загальну суму 4806320,00 грн., яке було оскаржено до Львівського окружного адміністративного суду.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08. 02. 2016 року у справі № 2а- 14429/11/1370 у задоволенні адміністративного позову про скасування податкового повідомлення- рішення № 0000772301 від 16. 06. 2011 року відмовлено повністю, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18. 08. 2016 року.

Відтак грошове зобов`язання, визначене у податковому повідомленні-рішенні № 0000372301 від 16 .06. 2011 року набуло статусу узгодженого.

Платіжні інструкції № 42, 45 були виставлені чітко на суму зазначену в рішенні суду 3982957,10 грн., як підстава зазначено рішення суду від 01.11.2016 року.

Інкасові доручення не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України, а являють собою розрахунковий документ, а відтак вони не можуть бути скасовані у судовому порядку (том 2 арк. спр. 58-59).

У додаткових поясненнях позивач не погоджується з позицією зазначеною у листі від 02.05.2023 №7252/6/03-20-19-02-06, де відповідача 1 повідомляв, що перебуваючи на обліку в ГУ ДПС у Львівській області до підприємства були застосовані штрафні санкції з податку на прибуток: від 18.01.2018 року, 31.01.2018 року, від 13.02.2018 року, 06.03.2018 року., від 25.03.2018 року, від 14.05.2018 року, 25.06.2018 року, від 09.07.2018 року, від 17.08.2018 року, 10.09.2018 року, від 12.10.2018 року, від 19.11.2018 року, від 25.03.2019 року, від 17.07.209 року, від 15.08.2019 року, від 25.09.2019 року, від 29.10.2019 року, від 29.10.2019 року,від 20.11.2019 року, від 18.02.2018 року, від 26.05.2020 року та пеню за період: з 23.01.2017 року по 29.11.2020 року, з 23.01.2017 року по 26.12.2021 року, з 23.01.2017 року по 26.12.2022 року, з 23.01.2017 року по 09.03.2023 року, з 12.02.2018 року по 09.03.2023 року, з 29.01.2019 року п 09.03.2023 року. В поясненнях від 27.09.2023 року Головне управління ДПС додає копію КОРО за 2016-2023 роки по податку на прибуток підприємств, а деякі платіжні доручення, які сплачені підприємством тут зазначаються як плата із ЄСВ. Аналіз платіжних доручень за 2016-2023 роки засвідчив, що підприємством спрямовувались кошти на сплату податку на прибуток підприємств та організацій, шо перебувають у державній власності. Так номера платіжних доручень, що зазначені в додаткових поясненнях Головного управління ДПС у Волинській області від 27.09.2023 року як сплата єдиного внеску насправді є коштами на погашення податку із прибутку підприємств. Головним управлінням ДПС у Волинській області не надано спростовуючих документів, щодо не нарахування в період 2016-2023 років штрафів та пені із податку на прибуток підприємств, скасування податкових повідомлень (том 2 арк.спр.91-92).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 10.04.2023 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 25.04.2023 відкрито провадження в даній справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 06.06.2023 за клопотанням представника відповідача залучено другого відповідача Управління Державної казначейської служби у Волинській області.

Згідно ухвали Волинського окружного адміністративного суду від 18.07.2023 підготовче провадження по даній адміністративній справі закрито та призначено розгляд справи по суті.

Судове засідання проведено в режимі відеоконференції відповідно до ухвали Волинського окружного адміністративного суду від 26.07.2023.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві, відповіді на відзив відповідача 1, 2 та додаткових поясненнях наданих суду. Просив визнати незаконними дії відповідача 1 щодо видачі оскаржуваних інкасових доручень, скасувати їх, зобов`язати повернути незаконно стягнені кошти, заборонити вчиняти дії щодо видачі інкасових доручень по стягненню коштів з рахунків ДП "Дирекція по будівництву об`єктів".

Представник відповідача 1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, зазначив, що вимоги заявлені в позовній заяві є безпідставними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають. Просив відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечила. Просила суд відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши усні пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, пояснення відповідача 2, дослідивши письмові докази, письмові пояснення викладені у заявах по суті справи, зазначає наступне.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08.02.2016 року у справі № 2а-14429/11/1370 у задоволенні адміністративного позову про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000372301 від 16.06.2011 року відмовлено повністю. Вказану постанову залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.08.2016 року.

Згідно з частиною п`ятою статті 254 КАС України судове рішення в адміністративній справі № 2а- 14429/11/1370 набрало законної сили, відтак, грошове зобов`язання, визначене у податковому повідомленні-рішенні № 0000372301 від 16.06.2011 року набуло статусу узгодженого.

Контролюючим органом надіслано Державному підприємству «Дирекція по будівництву об`єктів» податкову вимогу форми «Ю» № 7-25 від 22.01.2015 року на загальну суму 4026245,01 грн., яку було вручено платнику податків.

В квітні 2015 року Червоноградська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області де на той час перебував на обліку позивач звернулась з позовом до Державного підприємства «Дирекція по будівництву об`єктів» про стягнення коштів з рахунків у банках.

Львівський окружний адміністративний суд Постановою від 01 листопада 2016 року в справі № 813/2013/15 адміністративний позов задовільнив повністю.

Суд вирішив стягнути з рахунків у банках, обслуговуючих Державне підприємство «Дирекція по будівництву об`єктів» на користь державного бюджету податковий борг в розмірі 3982057 (три мільйони дев`ятсот вісімдесят дві тисячі п`ятдесят сім) грн. 10 коп.

Вказане рішення суду позивачем не оскаржувалось відповідно набуло законної сили згідно ЄДР 22.11.2016 .

Позивач з 15.04.2021 перебуває на обліку в ГУ ДПС у Волинській області, 10.03.2023 та 13.03.2023 рр. Головне управління ДПС у Волинській області, виконуючи постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року в справі № 813/2013/15 та керуючись положеннями Закону, ВР України, від 30.06.2021, № 1591-ІХ Про платіжні послуги" та інструкції Національного банку від 29.07.2022, № 163 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг" скерувало для виконання платіжні інструкції про примусове списання коштів платіжна операція з рахунку платника, яку здійснює стягувач без згоди платника.

По платіжній інструкції №45 яка була виставлена в АБ «УКРГАЗБАНК» було списано з платника 3010,27 грн.

По платіжній інструкції №42 яка була виставлена в AT КБ «ПРИВАТБАНК» було списано з платника 3982057,10 грн.

У відповідності до платіжних інструкцій про примусове списання коштів отримувач коштів ГУК у Волинській області.

У зв`язку із видачею Головним управління ДПС у Волинській області вказаних інкасових доручень позивач звернувся до суду.

Вирішуючи даний спір суд керується таким.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи також мають право, зокрема, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до абзацу першого пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 95.1 статті 95 ПК України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України).

Законодавець, визначаючи будь-яке майно платника податків джерелом погашення податкового боргу у пункті 87.2 статті 87 ПК України, встановив перелік об`єктів, які не можуть бути використані як джерела погашення у пункті 87.3 статті 87 ПК України, прямо зазначає про різні види грошових коштів у складі майна платника, які не можуть бути джерелами такого погашення (підпункти 87.3.4, 87.3.8 пункту 87.3 статті 87 ПК України).

Отже, для цілей оподаткування, поняття «майно» включає і грошові кошти.

У відповідності до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 95.4 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, у разі виникнення у платника податків боргу, контролюючий орган формує вимогу на суму такого боргу та здійснює заходи з його погашення шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, та стягнення коштів у рахунок податкового боргу за рахунок готівки на підставі відповідних рішень суду.

Судом встановлено, що в інкасових дорученнях (розпорядження) №42 від 22.02.2023, №45 від 22.02.2023 в графі "призначення платежу" вказано - погашення податкового боргу згідно постанови Львівського окружного адміністративного суду від 01.11.2016 по справі № 813/2013/15.

Суд зазначає, що станом на момент прийняття Головним управлінням ДПС у Волинській області рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу та складання інкасових доручень податковий борг підприємства перевищував 5 мільйонів гривень та не був сплачений протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати (що є умовою застосування пункту 95.5 статті 95 ПК України).

При цьому, як зазначив у судовому засіданні представник відповідача 1, оскаржувані інкасові доручення (розпорядження) прийняті з врахуванням того, що з 15.04.2021 позивач перебуває на обліку в ГУ ДПС у Волинській області, 10.03.2023 та 13.03.2023 рр. Головне управління ДПС у Волинській області, виконуючи постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року в справі № 813/2013/15 та керуючись положеннями Закону, ВР України, від 30.06.2021, № 1591-ІХ Про платіжні послуги" та інструкції Національного банку від 29.07.2022, № 163 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг" скерувало для виконання платіжні інструкції про примусове списання коштів платіжна операція з рахунку платника, яку здійснює стягувач без згоди платника.

По платіжній інструкції №45 яка була виставлена в АБ «УКРГАЗБАНК» 13.03.2023 було списано з платника 3010,27 грн.

По платіжній інструкції №42 яка була виставлена в AT КБ «ПРИВАТБАНК» 10.03.2023 було списано з платника 3982057,10 грн., з урахуванням постанови Львівського окружного адміністративного суду від 01.11.2016 по справі № 813/2013/15.

За таких обставин, суд зазначає, що відповідачем 1 були дотримані вимоги, встановлені п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України щодо стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу на підставі рішення суду.

Суд констатує, що НБУ постановою від 29.07.2022 р. № 163 (Постанова № 163) затвердив нову Інструкцію про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг (Інструкція № 163) відповідно до вимог Закону України від 30.06.2021 р. № 1591-ІХ «Про платіжні послуги» (Закон № 1591).

Інструкцією № 163 уніфіковано документообіг щодо здійснення платіжних операцій. Тепер всі операції здійснюються через «платіжну інструкцію» яка відповідно до визначення термінів, наведених у п.6 Інструкції № 163, є розпорядженням ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції. До того ж зазначеною нормою визначено, що:

Ініціатор - це особа, яка на законних підставах ініціює платіжну операцію шляхом формування та/або подання відповідної платіжної інструкції, уключаючи застосування платіжного інструменту. До ініціаторів належать платнику отримувачу стягувач, обтяжувач; надавач платіжних послуг - це надавач платіжних послуг, у якому відкритий рахунок платника/отримувача/стягувача для виконання платіжних операцій. До надавачів платіжних послуг належать банки та небанківські надавачі платіжних послуг.

Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено - стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

До 15.04.2021 ДП «БУДДИРЕКЦІЯ» перебувала на обліку Львівська обл., місто Червоноград. вул. Будівельна, будинок 1-А. Відповідно і була зареєстрована як платник податків в Львівській області м. Червоноград. З 15.04.2021 ДП «БУДДИРЕКЦІЯ» перебуває на обліку як платник податків в Головному управлінні ДПС у Волинській області.

Як вбачається з відповіді на відзив позивач не спростовує та не заперечує наявність податкового боргу.

Крім того, позивач підтверджує факт, що податковим органом, а саме ГУ ДФС у Львівській області (оскільки, як зазначено вище, до 15.04.2021 Позивач перебував на обліку в ГУ ДФС у Львіській області) виставлялись інкасові доручення, які були не виконані у звязку з відсутністю коштів на той час на рахунку позивача. Будь-яких оскаржень цих дій підприємством не здійснювалось.

Щодо твердження позивача, що податковий орган зобовязаний був списати податковий борг, то такі не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Верховний суд у постанові від 01 лютого 2021 року справа №2а-3025/11/0970 адміністративне провадження №К/9901/37631/18 при розгляді подібного спору зазначив, списання боргу податковий орган зобов`язаний був здійснити протягом 20 календарних днів, відповідно до норм ПК України та порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 28 липня 2022 року N 220 незалежно від наявності звернення платника податків із відповідною заявою. Відповідно до пункту 101.1, підпункту 101.2.3 статті 101 ПК України у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом, списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг. Під терміном "безнадійний розуміється податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом.

Пунктом 102.4 статті 102 ПК України встановлено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

У постанові Верховного Суду від 25 лютого 2020 року у справі №1340/5767/18 міститься аналогічний висновок, при цьому він стосується застосування норм ПК України.

Списанню підлягає податковий борг платника податків, юридичної особи, щодо якого минув строк давності (1095 календарних днів) та за відсутності судового рішення про стягнення заборгованості по узгодженому податковому зобов`язанню.

Щодо твердження позивача про наявність обмежень щодо розпорядження окремими видами майна, яке належить до основних фондів державних підприємств, установ та організаційВерховний Суд у складі судової Палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обовязкових платежів касаційного адміністративного суду у своїй Постанові від 28 березня 2023 року справа № 440/11471/21 (№ К/990/31999/22) дійшов висновку, що у разі звернення податкового органу з позовом до суду про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна державних підприємств,що перебуває у податковій заставі, застосуванню підлягає Податковий кодекс України, який встановлює механізм і процедуру такого погашення, а норми Закону України " Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" розповсюджуються на механізм звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, а не податковим органом.

Для забезпечення узгодженості судової практики з висновком, викладеним у цій постанові, Верховний Суд зазначає, що під час вирішення тотожних спорів повинні враховуватися наведені висновки щодо застосування норм права незалежно від того, чи перелічені всі постанови Верховного Суду, в яких викладено правову позицію, від якої відступила судова палата у цій справі.

Щодо позиції Позивача, що відповідно до п.87.3 ст.87 ПКУ кошти, які були списані згідно платіжних інструкцій не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу то слід зазначити наступне.

Відповідно до «Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг», затвердженої Постановою НБУ 29.07.2022 №163 (далі- Постанова) визначено наступне:

примусове списання (стягнення) - платіжна операція з рахунку платника, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановленого законом України виконавчого документа у випадках, передбачених законодавством України, або на підставі рішення суду, що набрало законної сили, чи рішення керівника органу стягнення (його заступника або уповноваженої особи) у випадках, передбачених Податковим кодексом України;

стягувач - особа, яка може бути ініціатором платіжної операції примусового списання (стягнення) коштів з рахунку платника на підставі виконавчих документів, визначених законом України, або на підставі рішення суду, що набрало законної сили, або рішення керівника органу стягнення (його заступника або уповноваженої особи) відповідно до Податкового кодексу України:

Згідно пункту 12 Постанови надавач платіжних послуг, тобто банк, приймає до виконання надану ініціатором платіжну інструкцію за умови, що платіжна інструкція оформлена належним чином та немає законних підстав для відмови в її прийнятті.

Крім того, згідно пункту 87.3 статті 87 ПКУ, кошти, які списані згідно платіжних інструкцій не входять до переліку, який визначений даним пунктом.

Твердження Позивача, що кошти які були списані згідно платіжних інструкцій, були передбачені для виплати заробітної плати, то слід зазначити , що таке спрямування мало б бути визначене в «призначенні платежу», яке є обовязковим реквізитом платіжної інструкції. В такому випадку банк не здісйснив би списання коштів в рахунок погашення податкового боргу.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Отже, інкасові доручення не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а являють собою розрахунковий документ.

Таким чином, інкасові доручення не можуть бути скасовані у судовому порядку, оскільки вони не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а являють собою розрахунковий документ Постанова ВАСУ від 05 04.2016 pN 826/2593/15).

Разом з тим, звертаємо увагу, що кошти, які були стягнуті згідно вищевказаних платіжних інструкцій не є надміру або помилково сплаченими, оскільки стягувались на виконання Рішення суду, яке набрало законної сили.

Щодо доводів представника позивача, що підприємство постійно гасило суму податкового боргу , який зменшився близько 2000000 грн., а відтак і потрібно було зменшити суму зазначену в інкасових інструкціях суд зазначає таке.

Так дійсно, матеріалами справи підтверджується, що підприємство зменшило свою заборгованість, але у відповідності до КОРО, вказані суми були спрямовані на погашення ЄСВ та штрафів, а не податку на прибуток, тому довідка від 30.03.2023 №31/192 надана позивачем про погашення податкового боргу не відповідає фактичним обставинам.

Загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків встановлює Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 № 377/8976 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 22 інкасове доручення (розпорядження) - розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача (контролюючий орган) до банку, що обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

Главою 11 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті визначено порядок списання банком коштів з рахунків платників податків/суб`єктів господарювання.

Органом стягнення (стягувачем) податкового боргу, простроченої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) відповідно до статті 41 Податкового кодексу України та статті 17 Бюджетного кодексу України є контролюючі органи (пункт 11.1 Інструкції № 22).

Стягувач, згідно пункту 11.2 Інструкції № 22 ініціює стягнення коштів у випадках, визначених пунктом 11.1 глави 11 цієї Інструкції: 1) з рахунків платників податків - на підставі рішення суду або рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу (за умов, визначених пунктом 95.5 статті 95 Податкового кодексу України); 2) з рахунків суб`єктів господарювання - на підставі рішення суду.

Отже, чинним законодавством передбачено окремий порядок примусового виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу.

При цьому органи державної виконавчої служби до цієї процедури не залучаються. Підстави для відкриття виконавчого провадження в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження, та для видачі адміністративними судами виконавчих листів про примусове виконання судових рішень у порядку статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Пунктом 11.3 Інструкції №22 передбачено, що стягувач несе відповідальність згідно із законом за необґрунтованість стягнення коштів.

Згідно пункту 11.4 Інструкції № 22 стягувач для стягнення коштів оформляє не менше ніж у трьох примірниках інкасове доручення (розпорядження) за формою, наведеною в додатку 22 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення розрахункових документів, що викладені в додатку 7 до цієї Інструкції.

У реквізиті "Призначення платежу" інкасового доручення (розпорядження) стягувач зазначає назву, дату видачі та номер (якщо він присвоєний) судового рішення/рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу. Судове рішення/рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, на підставі якого оформлено інкасове доручення (розпорядження), банку не подається.

Банк, що обслуговує стягувача, приймає інкасові доручення (розпорядження) протягом 10 календарних днів з дати їх складання, а банк платника - протягом 30 календарних днів з дати їх складання.

Стягувач доставляє інкасове доручення (розпорядження) в банк платника самостійно (через працівника стягувача, рекомендованим або цінним листом тощо).

У відповідності до пункту 11.5 Інструкції № 22 банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів інкасового доручення (розпорядження) вимогам додатка 7 до цієї Інструкції: банк платника перевіряє заповнення таких реквізитів: "Платник", "Код платника", "Рахунок платника", "Банк платника", "Код банку платника"; банк стягувача (відповідний орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів) перевіряє заповнення таких реквізитів: "Отримувач", "Код отримувача", "Рахунок отримувача", "Банк отримувача", "Код банку отримувача".

Судом досліджено інкасові доручення (розпорядження) №42 від 22.02.2023, №45 від 22.02.2023 та встановлено, що вказані документи містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам встановлених Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.

Згідно пункту 11.6 Інструкції № 22 банк платника приймає до виконання інкасове доручення (розпорядження) стягувача незалежно від наявності достатнього залишку коштів на рахунку платника.

Операційний час - частина операційного дня банку або іншої установи - учасника платіжної системи, протягом якої приймаються від клієнтів документи на переказ і документи на відкликання, що мають бути оброблені, передані та виконані цим банком протягом цього самого робочого дня. Тривалість операційного часу встановлюється банком або іншою установою - учасником платіжної системи самостійно та зазначається в їх внутрішніх правилах (п. 1.4 Інструкції № 22).

У відповідності до пункту 11.7 Інструкції № 22 якщо інкасові доручення (розпорядження) надійшли до банку протягом операційного часу, але на час надходження на рахунку платника немає коштів або їх недостатньо, то банк виконує ці інкасові доручення (розпорядження) з урахуванням сум, що надійдуть на рахунок платника протягом операційного часу (поточні надходження). Якщо для виконання цих інкасових доручень (розпоряджень) недостатньо коштів (з урахуванням поточних надходжень), то вони виконуються частково відповідно до пункту 11.9 цієї глави.

Якщо на рахунку платника коштів немає і протягом операційного часу кошти на його рахунок не надходили, то після закінчення операційного часу ці інкасові доручення (розпорядження) повертаються без виконання згідно з пунктом 11.11 цієї глави.

Тобто, інкасове доручення (розпорядження) чинне лише протягом операційного часу, одного банківського дня.

В свою чергу пунктом 11.8 Інструкції № 22 встановлено, що інкасові доручення (розпорядження), які надійшли до банку після операційного часу, банк (незалежно від наявності коштів на рахунку платника на час їх надходження) виконує наступного операційного дня. Якщо на початок наступного операційного дня на рахунку платника буде недостатньо коштів для виконання інкасових доручень (розпоряджень), то вони цього самого дня виконуються частково відповідно до пункту 11.9 цієї глави. Якщо на початок наступного операційного дня на рахунку платника не буде коштів для виконання інкасових доручень (розпоряджень), то такі документи цього самого дня повертаються без виконання відповідно до пункту 11.11 цієї глави.

Суд зазначає, що кошти стягнуті оскаржуваними інкасовими дорученнями спрямовані на погашення податкового боргу підприємства зараховуються в межах суми податкового боргу, яка обліковується в інтегрованій картці платника податку, що виключає можливість такого стягнення в подвійному розмірі.

При цьому, суд зазначає, що інкасове доручення (розпорядження) не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а являє собою розрахунковий документ. Дії щодо складення інкасових доручень (розпоряджень) є, по суті, виконанням службовими особами своїх повноважень, наданих чинним законодавством. Отже, вказані дії суб`єкта владних повноважень не порушують прав позивача.

Відтак суд уважає, що дії Головного управління ДПС у Волинській області щодо погашення податкового боргу ДП "Дирекція по будівництву обєктів" шляхом ініціювання стягнення коштів інкасовими дорученнями відповідають вимогам Податкового кодексу України та Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Правління Національного банку України 21.01.2004 № 22.

При цьому, суд враховує, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.

Інші доводи учасників справи не спростовують висновків суду та не впливають на законність винесених інкасових інструкцій.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач-1 по справі, як суб`єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності прийняття інкасових інструкцій в погашення податкового боргу за рішенням суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, позов ДП "Дирекція по будівництву обєктів" до Головного управління ДПС у Волинській області, Головного управління Державної Казначейської служби України у Волинській області про визнання незаконними дій, зобов`язання вчинити дії до задоволення не підлягає.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положеньстатті 139 Кодексу адміністративного судочинства Українивідсутні, оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю.

Керуючись статтями 72-77, 90, 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Державного підприємства «Дирекція по будівництву об`єктів» (45311, Волинська область, Володимирський район, село Поромів, ідентифікаційний код юридичної особи 00179737) до Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, майдан Київський, 4, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи 44106679), Управління Державної казначейської служби у Волинській області (43021, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Стрілецька, 4-А, ідентифікаційний код юридичної особи 38009371) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.І. Смокович

Рішення складене та підписане в повному обсязі 13 жовтня 2023 року.