Рішення
від 16.10.2023 по справі 160/9416/23
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2023 року Справа № 160/9416/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сол Юніон» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації,

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Сол Юніон» до Дніпровської митниці, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110150/2023/000020/2 від 08.03.2023;

- визнати протиправною картку відмови Дніпровської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних хасобів комерційного призначення №UA110150/2023/000052.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність оскаржуваних актів, прийнятих відповідачем, оскільки вважає, що ним подано до митного органу повний пакет необхідних документів, які не мали розбіжностей і містили усі необхідні відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості за заявленим методом (за ціною договору).

Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/9416/23 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 травня 2023 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

19.05.2023 до суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив Дніпровської митниці на позовну заяву ТОВ «Сол Юніон». Заперечуючи проти задоволення позову відповідач зазначив, що наданими з митною декларацією документами, які містили розбіжності, неможливо підтвердити числові значення заявленої декларантом митної вартості за основним методом, у зв`язку з чим і було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом 2-ґ.

22.05.2023 до суду через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких надано зауваження щодо розміру сплаченого позивачем судового збору та зазначено про неспівмірність та необґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, заявлених до відшкодування у цій справі.

05.06.2023 до суду за допомогою засобів електронного зв`язку надійшла заява, в якій представником позивача, сере іншого, зазначено про підтримання позиції заявленої ним у позовній заяві.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

При цьому, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

УСТАНОВИВ:

09.02.2023 між компанією ARBEL BAKLIYAT HUBUBAT SANAYI VE TICARET A.S. (продавець, Туреччина) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СОЛ ЮНІОН» (покупець, Україна) укладено контракт № 09/02/23-1, згідно з п. 2.1., п. 2.2. якого, продавець зобов`язується поставити товар, узгоджений сторонами у відповідній Специфікації, та передати належні до товару документи, передати право власності згідно з умовами цього контракту, а покупець зобов`язується приймати і своєчасно та в повному обсязі оплачувати товар, в порядку і на умовах, передбачених цим контрактом та додатковими угодами до нього.

Кількість, асортимент, фасовка і вартість товару, а також строки поставки товару визначаються та узгоджуються сторонами у відповідній Специфікації на кожну партію товару, що є невід`ємною частиною цього контракту.

Згідно з п. 3.3. Контракту. загальна сума цього контракту складається із загальної суми товарів поставлених відповідно до підписаних додатків (Специфікацій) до контракту.

За п. 3.4. Контракту оплата товару провадиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця. Умови та порядок оплати кожної партії товару, що замовляється, погоджуються Сторонами у Специфікації.

Ціна на кожну партію товару вказана в специфікації на кожну окрему партію товару (пункт 3.5 Контракту).

Відповідно до умов п. 4.1. Контракту, товар за цим контрактом поставляється автомобільним транспортом на умовах «FCA» згідно з правилами Міжнародної Торгівельної палати «Інкотермс 2010». За письмовим погодженням сторін, умови поставки Товару можуть бути змінені.

Згідно з п. 4.3. Контракту, умови та терміни поставки визначаються у відповідній, узгодженій Сторонами Специфікації.

Сторонами до вказаного контракту погоджено специфікацію № 1 від 09.02.2023 на поставку товару «непропарений рис IR-64» в кількості 44000,00 кг, вартістю 0,550 доларів за кг., на загальну суму 24200,00 доларів; умови оплати: 100% передоплати перед відвантаженням товару; умови поставки: FCA Mersin. Країна походження товару Тайланд.

30 вересня 2022 року позивачем та ТОВ «СМАРТФОМТРАНС» укладено договір про надання послуг з декларування та митного оформлення вантажів та товарів №С14/22, за умовами якого останнє зобов`язалося надати позивачу за плату послуги, пов`язані з митним оформленням товарів.

З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту вказаних товарів представником позивача до Дніпровської митниці подано митну декларацію №23UA110150002775U8 від 08.03.2023 з наданням на підтвердження митної вартості товару документів, встановлених ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України (графа 44 МД), а саме: пакувальний лист (Packing list) б/н до ам АН3930КР/ НОМЕР_1 від 24.02.2023; пакувальний лист (Packing list) б/н до ам AН6700КС/АН5040ХР від 24.02.2023; рахунок-проформу (Proforma invoice) № 90223/1 від 09.02.2023; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № 0090019727 від 24.02.2023; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № 0090019728 від 24.02.2023; автотранспортну накладну (Road consignment note) №452777 від 27.02.2023; автотранспортну накладну (Road consignment note) №454582 від 27.02.2023; супровідний документ ТІ (Dispatch note model ТІ) № 23TR33010000374322 від 27.02.2023; супровідний документ ТІ (Dispatch note model ТІ) № 23TR33010000374330 від 27.02.2023; фітосанітарний сертифікат (Phytosanitary certificate) № EC/TR А 5167735 від 24.02.2023; фітосанітарний сертифікат (Phytosanitary certificate) № EC/TR А 517736 від 24.02.2023; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № Y0532019 від 24.02.2023; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № Y0532020 від 24.02.2023; попередню митну декларацію (крім позначеної кодом 1800) №UA110000.2023.903932. від 05.03.2023; попередню митну декларацію (крім позначеної кодом 1800) №UA110000.2023.903932. від 05.03.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару SWIFT від 10.02.2023; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційних послуги №8 від 02.03.2023; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №9 від 02.03.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 5 від 02.03.2023; специфікацію № 1 від 09.02.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) № 09/02/23-1 від 09.02.2023; договір про надання послуг митного брокера № С14/22 від 30.09.2022; договір (контракт) про перевезення № 25/1/2023-2 від 25.01.2023; договір-заявку №1 від 20.02.2023; договір-заявку №2 від 20.02.2023; лист без ГМО від 24.02.2023; інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні «Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, зґенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі)» № 9645275; Інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні «Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, зґенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі)» № 9645276; інформаційний лист №2 від 09.02.2023; сертифікат якості (здоров`я) від 18.07.2022; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів № 23UA110150002775U8 від 08.03.2023.

Митна вартість товарів, заявлених до митного оформлення, була визначена декларантом за методом 1, тобто за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується (вартість операції).

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця дійшла висновку, що митна вартість імпортованого товару не може бути визначена у зв`язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчислнні.

Судом встановлено, що митним органом виявлено наступні розбіжності у поданих позивачем документах:

1) поставка товару індійського походження заявлена на підставі зовнішньоекономічного контракту з безпосереднім виробником (код -4104) - компанією «Armada Gida Tic. San. A.S..» (Туреччина). Листом «ARBEL BAKLIYAT HUBUBAT SANAYI VE ТІ CARET A.S.» від 09.02.2023 зазначено, що компанія є лідером у виробництві, переробці та експорті зерна, бобових та та інших продуктів харчування. При цьому, з урахуванням заявлених відомостей про країну виробництва та походження товару (Таїланд), до митного оформлення не надано інформація про наявність виробничих потужностей турецької компанії «Armada Gida Tic. San. A.S..» в Індії. Відповідно до пункту 1.2 контракту від 09.02.2023 №09/02/23-1 передбачено надання Експортної митної декларації Продавця. Документального підтвердження умов здійснення експортної операції із вивезення оцінюваної партії товарів (вартості, умов поставки) не надано. Зазначені відомості відсутні у наданій копії транзитної митної декларації від 27.02.2023 №23TR33010000374322 (Т1) та №23TR33010000374330 (Т1).

2) Відповідно до наданих до митного оформлення специфікації від 09.02.2023 №1 до контракту, рахунку-інвойсу від 09.02.2023 №90223/1, інвойсом від 24.02.2023 № 0090019727 та №0090019728. здійснена поставка партії товару «рис білий IR-64», при цьому у наданому декларантом фіто санітарному сертифікаті від 24.02.2023 № EC/TR А 5167735 та від 24.02.2023 № EC/TR А 5167736 зазначено найменування «rices», відомості щодо типу товару (IR-64) відсутні.

3) Відповідно до положень специфікації від 09.02.2023 №1 до контракту, поставка товару здійснюється на умовах 100% передоплати. До митного оформлення надано swift - повідомлення від 10.05.2023 на суму 24200 дол.СІІІА .У вказаному swift - повідомленні у якості призначення платежу наведені посилання на контракт від 09.02.2022 №09/02/23-1.

4) Поставка товару заявлена до митного оформлення на комерційних умовах поставки FCA- Меrсіn. Для підтвердження заявленого рівня транспортної складової митної вартості до митного оформлення надано договір про надання транспортних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 22.02.2023, договір-заявку №1 від 20.02.2023; договір-заявку №2 від 20.02.2023 між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «СОЛ ЮНІОН». Відповідно до договору-заявки №1 від 20.02.2023 та договору-заявки №2 від 20.02.2023 вартість транспортного експедування складає 300000 грн; згідно з наданими рахунками №8 та №9 від 02.03.2023 вартість транспортних послуг складає 300000 грн. Відомості про вартість експедиторських послуг відсутні.

Враховуючи викладене та посилаючись на ч.5 ст.54 Митного кодексу України, відповідач з метою упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, зобов`язав декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити необхідні для ідентифікації ввезеного товару, каталоги виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини

Листом 1/03 від 08.03.2023 митний брокер ТОВ «СМАРТФОМТРАНС», який діє в інтересах ТОВ «СОЛ ЮНІОН», повідомив митний орган про те, що усі наявні на той час у ТОВ «СОЛ ЮНІОН» документи було надано ним під час подання митних декларацій, інші додаткові документи надаватись не будуть.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки наданих до митного оформлення документів та проведення відповідних консультацій з декларантом Дніпровською митницею прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA110150/2023/000020/2 від 08.03.2023, яким скориговано заявлену позивачем митну вартість товарів за резервним методом (2- r).

Так, у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA110150/2023/000020/2 від 08.03.2023 вказано, що в інформаційних ресурсах митниці наявна інформація про митне оформлення товару за кодом згідно УКТЗЕД 1006309600 «Рис довгозернистий, повністю обрушений, шліфований, пропарений, довжина 6,1-7мм із співвідношенням довжини і ширину 2,4-2,9 мм», країна виробництва та походження Індія, комерційні умови поставки - FCA VARNA, митне оформлення якого здійснено за самостійно заявленим резервним методом та випущеного у вільний обіг за ЕМД від 28.09.2022 №UA500530/2022/005147 за ціною - 1,02 дол. США/кг З урахуванням вищезазначеного митна вартість товару № 1 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2 ґ - резервний метод, згідно з положеннями ст. 64 МКУ, та ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості товару, випущеного у вільний обіг за ЕМД від 28.09.2022 №UA500530/2022/005147 за ціною - 1,02 дол. США/кг.

У подальшому, Дніпровською митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2023/000052, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів у зв`язку із прийняттям 08.03.2023 рішення про коригування митної вартості №UA110150/2023/000020/2, та запропоновано декларанту подати нову митну декларацію з урахуванням рішення про коригування митної вартості.

Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості винесення відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів №UA110150/2023/000020/2 від 08.03.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2023/000052.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч.2 ст.53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Таким чином, Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подаються декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Ця норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України, за змістом якого відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За приписами ч.1 ст.55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2-8 статті 57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Водночас, згідно з ч.2 ст.58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Частиною 7 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також за приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).

Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Поряд з цим, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019 в адміністративній справі №803/667/17.

Таким чином, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015 у справі №21-127а15.

Як видно з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України.

Судом установлено, що відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої позивачем, дійшов висновку, що в наданих декларантом документах міститься ряд розбіжностей, наявність яких унеможливлює підтвердження всіх числових значень складових митної вартості.

Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття спірних рішень про коригування митної вартості товарів, суд зазначає таке.

У графі 44 митної декларації №23UA110150002775U8 від 08.03.2023 декларантом було заявлено характер угоди-контракт з виробником за кодом 4104, на підтвердження чого позивачем було надано до митного органу Специфікацію №1 від 09.02.2023 до Контракту № 09/02/23-1 від 09.02.2023, в якій зазначено, що виробником товару є компанія ARBEL BAKLIYAT HUBUBAT SANAYI VE ТІ CARET A.S, а також інформаційний лист №2 від 09.02.2023, відповідно до відомостей якого компанія ARBEL BAKLIYAT HUBUBAT SANAYI VE TI CARET A.S особисто повідомляє про те, що вона є виробником товару, який постачається за Контрактом № 09/02/23-1 від 09.02.2023.

Таким чином, у позивача, як покупця товару були відсутні будь-які сумніви щодо того, що компанія ARBEL BAKLIYAT HUBUBAT SANAYI VE ТІ CARET є виробником товару, придбаного ним за контрактом № 09/02/23-1 від 09.02.2023.

Крім того, суд зауважує, що наявність виробничих потужностей турецької компанії «ARBEL BAKLIYAT HUBUBAT SANAYI VE TI CARET A.S.» в Індії не має значення для визначення митної вартості спірного Товару.

Щодо відсутності відомостей щодо типу товару (IR-64) в фіто санітарних сертифікатах суд уважає, що, відсутність таких відомостей у фітосанітарних сертифікатах не може вплинути на визначення числових значень митної вартості товарів.

Так, разом з МД №23UA110150002775U8 від 08.03.2023 декларантом було подано до митного органу фітосанітарний сертифікат (Phytosanitary certificate) № EC/TR А 5167735 від 24.02.2023; фітосанітарний сертифікат (Phytosanitary certificate) № EC/TR А 517736 від 24.02.2023; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № Y0532019 від 24.02.2023; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № Y0532020 від 24.02.2023; лист без ГМО від 24.02.2023; сертифікат якості (здоров`я) від 18.07.2022.

Статтею 1 Закону України «Про карантин рослин» встановлено, що фітосанітарний сертифікат - документ у паперовій або електронній формі, що відповідає зразку, затвердженому Міжнародною конвенцією про захист рослин, і засвідчує, що вантаж з об`єктами регулювання відповідає фітосанітарним вимогам держави-імпортера;

фітосанітарний стан - наявність або відсутність регульованих шкідливих організмів в об 'єктах регулювання.

Поняття сертифікат якості (виробника) тотожний поняттю паспорт якості (виробника) - це документ, що містить дані для ідентифікації та фактичні значення показників якості продукції виробника, отримані в результаті лабораторних випробувань, а також інформацію про їх відповідність вимогам нормативних документів.

Таким чином, суд погоджується з твердженням позивача, що ним було подано до митного органу повний та достатній пакет документів, які підтверджують якість товару, ввезеного на митну територію країни.

Щодо ненадання копії митної декларації країни відправлення, суд зазначає, що копія митної декларації країни відправлення передбачена як додатковий документ, що надається (за його наявності) на запит митниці, якщо надані документи, передбачені ч.2 ст.53 МКУ містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Змінами, внесеними до частини першої ст.53 МКУ (згідно з Законом України від 02 жовтня 2019 року № 141-ІХ «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо деяких питань функціонування авторизованих економічних операторів»), виключено вимогу щодо подання органу доходів і зборів документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, одночасно з митною декларацією. Відповідно, з урахуванням внесених змін разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та у випадках, встановлених Кодексом, - декларація митної вартості згідно з частиною другою ст. 264 МКУ.

Таким чином, зауваження митниці про відсутність копії митної декларації протирічать положенням Митного кодексу. В повідомленні не зазначені розбіжності у наданих документах, які стали підставою для вимоги про надання копії митної декларації країни відправлення.

Копія митної декларації країни відправлення у підприємства відсутня в зв`язку з чим надання її є неможливим.

Верховний Суд у постанові від 19.03.2019 у справі №810/4116/17 висловив наступну правову позицію щодо ненадання декларації країни відправлення: «Крім того, ненадання позивачем митної декларації країни відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов`язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару».

Крім того, митний орган не зазначив, які саме показники і відомості потребували підтвердження шляхом надання до митного контролю експортної митної декларації.

Також, митним органом було не прийнято до уваги надані декларантом до митного контролю Транзитні супровідні документи від 27.02.2023 №23TR33010000374322 (Т1) та №23TR33010000374330 (Т1).

Згідно зі статтями 3, 41 Конвенції про процедуру спільного транзиту, до якої 01.10.2022 приєдналась Україна, «транзитний супровідний документ» означає документ, що надрукований з використанням засобів електронного опрацювання даних для супроводження товарів і ґрунтується на відомостях транзитної декларації (...).

Митниця відправлення надає декларанту транзитний супровідний документ. Транзитний супровідний документ має відповідати формі, наведеній у додатку A3 до доповнення III, і містить відомості, визначені в додатку A4 до доповнення III.

За необхідності до транзитного супровідного документа додається Перелік товарів, сформований за формою, наведеною в додатку А5 до доповнення III, який містить відомості, визначені в додатку А6 до доповнення III. Перелік товарів є невід 'ємною частиною транзитного супровідного документа.

Починаючи з дат запровадження модернізації NCTS, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення Комісії (ЄС) 2016/578, митниця відправлення надає декларанту транзитний супровідний документ, доповнений Переліком товарів. Перелік товарів є невід`ємною частиною транзитного супровідного документа.

Транзитний супровідний документ має відповідати формі, наведеній у додатку АЗа до доповнення III, і містити відомості, визначені в додатку А4а до доповнення III. Перелік товарів подається за формою, наведеною в додатку А5а до доповнення III, і містить відомості, визначені в додатку Аба до доповнення III.

Транзитний супровідний документ і Перелік товарів подаються у друкованому вигляді.

Отже, ненадання Експортної митної декларації до митного оформлення, не підтверджує та не спростовує ціну товару, відповідно не впливає на числові значення митної вартості товару, а документом, який містить інформацію для супроводження товару є Транзитний супровідний документ від 27.02.2023 №23TR33010000374322 (Т1) та №23TR33010000374330 (Т1).

Відтак, експортна митна декларація та фіто-санітарний сертифікат є додатковими документами, які витребовуються у декларанта у випадках, якщо документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МКУ, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Щодо посилання у призначенні платежу в swift-повідомленні від 10.05.2023 на суму 24200,00 доларів на продукт рис ІR-64, суд погоджується з твердженням позивача, що в призначенні платежу міститься посилання на контракт № 09/02/23-1 від 09.02.2023 та інвойс інвойсивід 24.02.2023 № 0090019727 та №0090019728, що дає змогу чітко ідентифікувати оплату, як таку, що здійснювалась за товар, який ввозиться на митну територію України за МД №23UA110150002775U8 від 08.03.2023.

Щодо доводів відповідача про повноту включення транспортної складової до митної вартості товару, суд зазначає таке.

Відповідно до пп. 5, 6 ч. 10 ст. 58 МКУ, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

За приписами частини 11 статті 58 МКУ, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижче зазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню: ...2) витрати на транспортування після ввезення.

Таким чином, витрати на транспортування після ввезення товару на митну територію України не включаються до складу митної вартості товару, відповідно, посилання відповідача на існування вірогідності заниження витрат на транспортування є необгрунтованими.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.03.2018 у справі № 804/2997/17.

Згідно з пунктом 4 статті 306 Господарського кодексу України, транспортна експедиція є допоміжним видом діяльності, пов`язаним з перевезенням вантажу.

Законом України від 1 липня 2004 року № 1955-ІУ «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначено, що транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Відповідно до Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65 (далі - Методичні рекомендації), собівартість перевезень (робіт, послуг) це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємств, безпосередньо пов`язані з підготовкою та здійсненням процесу перевезень вантажів і пасажирів, а також виконанням робіт і послуг, що забезпечують перевезення.

У підпункті 8 пункту 29 Методичних рекомендацій зазначено, що до собівартості перевезень включаються також витрати, пов`язані з реалізацією перевезень (робіт, послуг), зокрема, оплата послуг транспортно-експедиторських, страхових та посередницьких організацій (включаючи комісійну винагороду).

Враховуючи, що експедитор надає послуги на всій протяжності маршруту, витрати на транспортно-експедиційні послуги можуть бути розподілені до кордону та після безпосередньо експедитором, документально підтверджуватись і піддаватись обчисленню (Лист ДФС від 15.03.2016 № 5591 /6/99-99-19-03-02-15).

Так, під час митного оформлення товару за МД №23UA110150002775U8 від 08.03.2023 декларантом було надано до митного органу договір про надання транспортних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 22.02.2023, договір-заявку №1 від 20.02.2023; договір-заявку №2 від 20.02.2023 укладені ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «СОЛ ЮНІОН», рахунки №8 та №9 від 02.03.2023, Довідку про транспортні витрати № 5 від 02.03.2023 на машину НОМЕР_2 / НОМЕР_1 та Довідку про транспортні витрати № 5 від 02.03.2023 на машину НОМЕР_3 / НОМЕР_4 .

За умовами п. 1.1. Договору на транспортно-експедиційне обслуговування №25/01/2023-2 від 25.01.2023, договір регулює взаємовідносини між Експедитором та Замовником, які пов`язані із здійсненням транспортно-експедиційного обслуговування (ТЕО) по організації експортно-імпортних і транзитних перевезень вантажів автомобільним, залізничним, морським та авіатранспортом по території України та по території інших держав.

Пунктом 5.1. Договору на транспортно-експедиційне обслуговування № 25/01/2023-2 від 25.01.2023 встановлено, що вартість ТЕО та інших послуг узгоджуються Сторонами в окремих заявках Замовника в порядку розділу б Договору, які є невід`ємною частиною даного Договору та має змінюватись виключно за двосторонньою згодою Сторін.

Відповідно до п. 5.4. Договору на транспортно-експедиційне обслуговування № 25/01/2023-2 від 25.01.2023, для оплати вартості ТЕО Експедитор зобов`язаний надати наступні документи: рахунок, акт виконаних робіт, податкові накладні, документи, визначені в п. 3.9 Договору, якщо інші додаткові документи не зазначені в заявці.

Таким чином, умови Договору на транспортно-експедиційне обслуговування №25/01/2023-2 від 25.01.2023 свідчать про те, що оплата послуг та складання акту- приймання виконаних послуг повинні були здійснюватись після доставки товару до адреси вивантаження - місце знаходження позивача, підписання Акту виконаних робіт та отримання товаросупровідних документів.

Проте, декларантом було надано до митного контролю інші документи, що підтверджували вартість послуг з перевезення, а саме Договір на транспортно- експедиційне обслуговування № 25/01/2023-2 від 25.01.2023, договір-заявку № 1 та №2 від 20.02.2023, в яких сторонами обумовлювалась вартість послуг, Довідку про транспортні витрати № 5 від 02.03.2023 та Рахунок на оплату № 8 та №9 від 02.03.2023, видані ФОП ОСОБА_1 .

Відповідно до Рахунку на оплату № 8 та №9 від 02.03.2023 було проведено 14.03.2023 були оплачені транспортні послуги з перевезення вантажів за маршрутом м. Мерсін (Туреччина) - митний перехід Орловка, вартість яких складає 90000, 00 грн.

В Довідці про транспортні витрати № 5 від 02.03.2023 зазначено, що вартість транспортно-експедиційних витрат за маршрутом м. Мерсін (Туреччина) - митний перехід Орловка складають 90000, 00 грн.

Митний кодекс України не визначає вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи, або тільки документи, зазначені в Наказі Мінфіну № 599 від 24.05.2012), а тому довідка експедитора про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Верховним Судом у постанові від 21.11.2019 у справі № 804/9754/15 зроблено висновок, що довідка про транспортні витрати є належним документом. який підтверджує вартість перевезення відповідно до вимог Митного кодексу України.

Окрім того, зазначено, що МК України не визначає вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому подані позивачем документи про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Довідка експедитора про вартість перевезення містить посилання на відомості про номер автотранспортного засобу перевізника та маршрут перевезення і про вартість перевезення до кордону України та до місця доставки вантажу.

Відомості, зазначені в наданій відповідачу довідці експедитора, щодо номеру автотранспортного засобу та маршруту перевезення повністю відповідають відомостям, зазначеним в товаро-транспортних накладних CMR.

З урахуванням викладеного, суд погоджується з твердженнями позивача, що з наданих документів видно, що у вартість послуг за маршрутом м. Мерсін (Туреччина) - митний перехід Орловка було включено як вартість безпосередньо послуг з перевезення товару, так і вартість експедиційних послуг, і така вртість послуг до кордону України.

Рахунок-фактура є документом, що підтверджує вартість перевезення при проходженні митних формальностей та документом первинного бухгалтерського обліку.

Цей документ не може містити інших реквізитів, окрім тих, які передбачені у статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і мають бути зазначені у всіх первинних документах бухгалтерського обліку в Україні.

Натомість відповідач необгрунтовано стверджує, що в рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг мають бути відомості про форму оплати, витрати на страхування та експедиційні витрати, оскільки законодавство не містить вказівки на обов`язок зазначення цих відомостей у рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг.

Отже, сумніви митного органу про відсутність у рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг відомостей про форму оплати, витрати на страхування та експедиційні витрати є необгрунтованими.

Окрім того, в договорах-заявках про перевезення вантажу автомобільним транспортом № 1 та №2 від 20.02.2023 сторони обумовили умови розрахунку - оплата здійснюється впродовж 3-х днів після отримання оригіналів документів.

Вантаж було отримано позивачем від перевізника 09.03.2023, у зв`язку з чим було складено Акти надання послуг № 8 та №9 від 09.03.2023.

Крім того, оплату згідно з рахунками на оплату № 8 та №9 від 02.03.2023 було проведено 14.03.2023, що підтверджується платіжними інструкціями № 5513 та №5512 від 14.03.2023.

Таким чином, твердження відповідача про те, що у наданих позивачем документах були відсутні відомості про включення до вартості послуг не містить відомостей щодо вартості експедиційних послуг, а також про те, що довідка про транспортні витрати є неналежним підтвердженням заявлених транспортних витрат є безпідставними.

Крім того, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Поряд з цим, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати переважне значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

Отже, факт наявності в автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 справа №815/6827/17, від 22.04.2019 справа № 815/6242/17, від 07.08.2018 справа №815/3400/17.

Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 у справі № 818/1186/17 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 у справі №809/1174/17 у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

В оскаржуваному рішенні відповідачем зазначено: причини, через які митна вартість імпортованого товару не може бути визначена за ціною договору (контракту), обґрунтована послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом; про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом; посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби з зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

З огляду на те, що під час митного оформлення митницею не було висловлено жодних обґрунтованих сумнівів щодо розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості товарів у поданих декларантом документах щодо ціни товару, про що свідчить аналіз змісту спірного рішення про коригування митної вартості товару, суд зазначає, що наведені документи не містили жодних розбіжностей саме у числових значеннях складових митної вартості товарів, у зв`язку із чим наявні підстави вважати, що митний орган не навів жодних обґрунтованих сумнівів щодо неможливості визначення митної вартості товарів за поданими декларантом документами, тому відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не мав правових підстав для витребування додаткових документів у декларанта.

Таким чином, зауваження митного органу до наданих на підтвердження заявленої митної вартості товарів документів, що викладені у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд уважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.

У зв`язку з наведеним суд уважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для витребування додаткових документів у декларанта та для коригування заявленої ним митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Суд також звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Законом чітко встановлено умови, за наявності яких, у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тому, приписи закону зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Натомість, під час розгляду цієї справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Суд зазначає, що досліджені первинні документи, які також були подані позивачем до митного органу, повністю підтверджують митну вартість товару, задекларовану за основним методом.

При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в цьому випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Тому, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості.

Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивач неправильно здійснив розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Крім того, відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів будь-яким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв`язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема, з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень та здійснення коригування митної вартості.

Суд зазначає, що в порушення норм частин 1-3 ст.55 Митного кодексу України, інформацію про обставини прийняття оскаржуваного рішення (графа 33) митний орган направив декларанту окремим повідомленням. Саме ж оскаржуване рішення (графа 33) таких обставин не містить.

З огляду на викладене, оскаржуване позивачем рішення митного органу про коригування митної вартості товару не може вважатися обґрунтованим та правомірним.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За встановлених обставин, рішення відповідача про коригування митної вартості товару UA110150/2023/000020/2 від 08.03.2023 прийняте не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, тобто рішення не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку прийняттю відповідачем картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2023/000052, яка є предметом спору у цій справі, суд зазначає таке.

Згідно з частиною 12 статті 264 Митного кодексу України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Як зазначено у пунктах 8.1, 8.2 Розділу VІІІ Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого 30 травня 2012 року наказом Міністерства фінансів України №631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2012 року за №1360/21672, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.

Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.

У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.

У картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2023/000052 зазначено такі причини для відмови у митному оформлені (випуску) товарів: прийняття рішення про коригування митної вартості товарів UA110150/2023/000020/2 від 08.03.2023.

Оскільки судом скасовано рішення про коригування митної вартості товарів UA110150/2023/000020/2 від 08.03.2023 через його протиправність, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2023/000052 також підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги у цій справі підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на положення вказаної статті та зважаючи на задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛ ЮНІОН» у повному обсязі, понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 5368,00 грн підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці.

Крім того, позивачем у позові заявлено клопотання щодо стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15000,00 грн.

Розглянувши клопотання, суд зазначє про таке.

За змістом приписів ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1 та 2 статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Як зазначалося вище, за правилами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Суд установив, що професійну правничу допомогу позивачу було здійснено за договором про надання правової допомоги від 01.11.2022, укладеним між ТОВ «СОЛ ЮНІОН» та Адвокатським об`єднанням «Анастасії Дударенко» (виконавець).

Відповідно до пункту 1.1 договору про надання правничої допомоги б/н від 01.11.2022 виконавець приймає доручення клієнта та бере на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу щодо:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань:

- складання претензій, звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру;

- складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства);

- представництва та захисту інтересів Клієнта в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, провадження у справах про адміністративні правопорушення, органах державної виконавчої служби, органах Національної поліції України, прокуратури, органах Державної фіскальної служби України та усіх інших правоохоронних органах, органах Державної реєстраційної служби України. Міністерства юстиції України тощо з будь-яких питань.

Пунктом 3.1 договору визначено, що розмір гонорару, який клієнт сплачує виконавцю за надану в межах цього договору правову допомогу, визначається сторонами з розрахунку 1000 грн за кожну годину роботи.

У пункті 3.4 договору вказано, що сторони погодили, що розрахунки за даним договором проводяться з обов`язковим укладенням акту прийому передачі послуг з надання правової правничої допомоги.

Актом від 02.05.2023 №1/2 приймання-передачі наданих послуг з надання правової допомоги адвокатом до договору про надання правової допомоги від 01.11.2022 сторонами погоджено виконання умов договору, а саме: вартість послуг згідно з п 3.1 договору про надання правової (правничої) допомоги адвокатом від 01.11.2022 з розрахунку 1000 грн за кожну годину роботи складається з: погодинний розрахунок: написання тексту позовної заяви ТОВ «СОЛ ЮНІОН» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UА110150/2023/000019/2 від 07.03.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА110150/2023/000052, та подача позовної заяви з додатками до Дніпропетровського окружного адміністративного суду - за 10 годин роботи 10000,00 грн.

Всього до сплати за надані послуги адвокатом за актом №1/2 від 02.05.2023 до договору про надання правової (правничої) допомоги адвокатом від 01.11.2022 - 10000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано: рахунок № 1/2 від 02.05.2023 на суму 10000,00 грн, платіжну інструкцію № 6096 від 02.05.2023 на суму 10000,00 грн.

Крім того, у позовній заяві представником позивача адвокатом Дударенко А. зазначено, що судові витрати у цій справі складаються з:

- судового збору за одну немайнову вимогу в сумі 2684, 00 грн та за майнову вимогу в сумі 2684,00 грн;

- з понесених та очікуваних витрат на правничу допомогу адвоката (з розрахунку 1000,00 грн/год) в загальній сумі 15000,00 грн, що складається з: складання тексту позовної заяви - за 10 годин роботи 10000, 00 грн; очікувані витрати на загальну суму 5000,00 грн (підготовка процесуальних документів по суті справи на орієнтовну суму за 5 годин роботи 5000,00 грн).

Зважаючи на наведене, позивач просить суд стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.

Суд наголошує, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, відповідач указує, що розмір зазначених витрат на правничу допомогу у цій справі не є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також у наданому акті №1/2 від 02.05.2023 зазначено, що всього до сплати за надані адвокатські послуги 10000,00 грн. Платіжне доручення №6096 від 02.05.2023 також зазначає суму 10000,00 грн, посилаючись в графі «призначення платежу» на рахунок №1/2 від 02.05.2023, в якому так само зазначена сума за професійну правничу допомогу згідно з актом приймання-передачі №1/2 від 02.05.2023 10000,00 грн. В жодному з документів, що підтвержують сплату гонорару та інших витрат, пов`язанних із наданням правової допомоги, не вказана сума 15000,00 грн, яка зазначена в позовній заяві. Також відповідач вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 15000,00 грн є надмірною та необгрунтованою.

Так, при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Верховний Суд у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі №826/841/17 зазначив, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Суд зазначає про те, що ця справа не викликає складності у правовому розумінні, та є справою незначної складності, а також про те, що наявна усталена практика з вирішення цієї категорії спорів.

Справа розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

При цьому також необхідно враховувати, що Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Суд враховує, що спірні правовідносини в цій справі є поширеними, судова практика та законодавства є послідовними, що підтверджується в т.ч. наведеною самим позивачем судовою практикою Верховного Суду щодо кожного з аргументів відповідача, в силу чого формування правової позиції у справі не потребувало значних витрат часу.

Таким чином, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4000,00 грн.

Отже клопотання позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягає частоковому задоволенню.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛ ЮНІОН» (вул. Будівельників, буд.34, м.Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 44195795) до Дніпровської митниці (вул. Княгині Ольги, буд.22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ ВП 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA110150/2023/000020/2 від 08.03.2023, прийняте Дніпровською митницею.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2023/000052, прийняту Дніпровською митницею.

Стягнути з Дніпровської митниці (вул. Княгині Ольги, буд.22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ ВП 43971371) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛ ЮНІОН» (вул. Будівельників, буд.34, м.Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 44195795) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 5368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СОЛ ЮНІОН» (вул. Будівельників, буд.34, м.Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 44195795).

Відповідач: Дніпровська митниця (вул. Княгині Ольги, буд.22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ ВП 43971371).

Суддя Н.В. Кучугурна

СудДніпропетровський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення16.10.2023
Оприлюднено18.10.2023
Номер документу114195126
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо

Судовий реєстр по справі —160/9416/23

Постанова від 06.03.2024

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Юрко І.В.

Ухвала від 09.01.2024

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Юрко І.В.

Ухвала від 09.01.2024

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Юрко І.В.

Ухвала від 19.12.2023

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Юрко І.В.

Ухвала від 17.11.2023

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Юрко І.В.

Рішення від 16.10.2023

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Кучугурна Наталія Вікторівна

Ухвала від 09.05.2023

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Кучугурна Наталія Вікторівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні