Постанова

від 06.03.2024 по справі 160/9416/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 березня 2024 року м. Дніпросправа № 160/9416/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Дніпровської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року в адміністративній справі №160/9416/23 (головуючий суддя І-ї інстанції - Кучугурна Н.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛ ЮНІОН» до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 04.05.2023 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпровської митниці, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110150/2023/000020/2 від 08.03.2023 року;

- визнати протиправною картку відмови Дніпровської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2023/00005.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність оскаржуваних актів, прийнятих відповідачем, оскільки вважає, що ним подано до митного органу повний пакет необхідних документів, які не мали розбіжностей і містили усі необхідні відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості за заявленим методом (за ціною договору).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA110150/2023/000020/2 від 08.03.2023 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110150/2023/000052.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права. Апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, оскільки надані до митної декларації документи містять розбіжності, а відтак неможливо підтвердити числові значення заявленої декларантом митної вартості за основним методом, у зв`язку з чим і було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Крім того, представник просив стягнути на користь позивача витрати на правничу допомогу, пов`язані з написанням відзиву на апеляційну скаргу в розмірі 7000 грн..

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «СОЛ ЮНІОН» (код ЄДРПОУ 44195795) є юридичною особою, місцезнаходження: Україна, 49089, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул.Будівельників, буд. 34, є платником податку на додану вартість (ІПН 441957904661).

Відповідач - Дніпровська митниця є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Митним кодексом України повноваження.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 09.02.2023 року компанією ARBEL BAKLIYAT HUBUBAT SANAYI VE TICARET A.S. (продавець, Туреччина) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СОЛ ЮНІОН» (покупець, Україна) укладено контракт №09/02/23-1, згідно з п.2.1., п.2.2. якого, продавець зобов`язується поставити товар, узгоджений сторонами у відповідній Специфікації, та передати належні до товару документи, передати право власності згідно з умовами цього контракту, а покупець зобов`язується приймати і своєчасно та в повному обсязі оплачувати товар, в порядку і на умовах, передбачених цим контрактом та додатковими угодами до нього.

Кількість, асортимент, фасовка і вартість товару, а також строки поставки товару визначаються та узгоджуються сторонами у відповідній Специфікації на кожну партію товару, що є невід`ємною частиною цього контракту.

Згідно з п.3.3. Контракту загальна сума цього контракту складається із загальної суми товарів поставлених відповідно до підписаних додатків (Специфікацій) до контракту.

За п. 3.4. Контракту оплата товару провадиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця. Умови та порядок оплати кожної партії товару, що замовляється, погоджуються сторонами у Специфікації.

Ціна на кожну партію товару вказана в специфікації на кожну окрему партію товару (пункт 3.5 Контракту).

Відповідно до умов п.4.1. Контракту товар за цим контрактом поставляється автомобільним транспортом на умовах «FCA» згідно з правилами Міжнародної Торгівельної палати «Інкотермс 2010». За письмовим погодженням сторін, умови поставки Товару можуть бути змінені.

Згідно із п.4.3. Контракту умови та терміни поставки визначаються у відповідній, узгодженій сторонами Специфікації.

Сторонами до вказаного контракту погоджено специфікацію №1 від 09.02.2023 року на поставку товару «непропарений рис IR-64» в кількості 44000,00 кг, вартістю 0,550 доларів за кг, на загальну суму 24200,00 доларів; умови оплати: 100% передоплати перед відвантаженням товару; умови поставки: FCA Mersin. Країна походження товару Тайланд.

30.09.2022 року позивачем та ТОВ «СМАРТФОМТРАНС» укладено договір про надання послуг з декларування та митного оформлення вантажів та товарів №С14/22, за умовами якого останнє зобов`язалося надати позивачу за плату послуги, пов`язані з митним оформленням товарів.

З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту вказаних товарів представником позивача до Дніпровської митниці подано митну декларацію №23UA110150002775U8 від 08.03.2023 року з наданням на підтвердження митної вартості товару документів, встановлених частиною другою статті 53 МК України (графа 44 МД), а саме: пакувальний лист (Packing list) б/н до ам АН3930КР/ НОМЕР_1 від 24.02.2023 року; пакувальний лист (Packing list) б/н до ам AН6700КС/ НОМЕР_2 від 24.02.2023 року; рахунок-проформу (Proforma invoice) №90223/1 від 09.02.2023 року; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №0090019727 від 24.02.2023 року; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №0090019728 від 24.02.2023 року; автотранспортну накладну (Road consignment note) №452777 від 27.02.2023 року; автотранспортну накладну (Road consignment note) №454582 від 27.02.2023 року; супровідний документ ТІ (Dispatch note model ТІ) №23TR33010000374322 від 27.02.2023 року; супровідний документ ТІ (Dispatch note model ТІ) №23TR33010000374330 від 27.02.2023 року; фітосанітарний сертифікат (Phytosanitary certificate) № EC/TR А 5167735 від 24.02.2023 року; фітосанітарний сертифікат (Phytosanitary certificate) № EC/TR А 517736 від 24.02.2023 року; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № Y0532019 від 24.02.2023 року; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № Y0532020 від 24.02.2023 року; попередню митну декларацію (крім позначеної кодом 1800) №UA110000.2023.903932. від 05.03.2023 року; попередню митну декларацію (крім позначеної кодом 1800) №UA110000.2023.903932 від 05.03.2023 року; банківський платіжний документ, що стосується товару SWIFT від 10.02.2023 року; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційних послуги №8 від 02.03.2023 року; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №9 від 02.03.2023 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 5 від 02.03.2023 року; специфікацію № 1 від 09.02.2023 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) № 09/02/23-1 від 09.02.2023 року; договір про надання послуг митного брокера № С14/22 від 30.09.2022 року; договір (контракт) про перевезення № 25/1/2023-2 від 25.01.2023 року; договір-заявку №1 від 20.02.2023 року; договір-заявку №2 від 20.02.2023 року; лист без ГМО від 24.02.2023 року; інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні «Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, зґенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі)» №9645275; Інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні «Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, зґенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі)» №9645276; інформаційний лист №2 від 09.02.2023 року; сертифікат якості (здоров`я) від 18.07.2022 року; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів №23UA110150002775U8 від 08.03.2023 року.

Митна вартість товарів, заявлених до митного оформлення, визначена декларантом за методом 1, тобто за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується (вартість операції).

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган дійшов висновку, що митна вартість імпортованого товару не може бути визначена у зв`язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні.

Таким чином, митним органом виявлено наступні розбіжності у поданих позивачем документах:

1) поставка товару індійського походження заявлена на підставі зовнішньоекономічного контракту з безпосереднім виробником (код -4104) - компанією «Armada Gida Tic. San. A.S..» (Туреччина). Листом «ARBEL BAKLIYAT HUBUBAT SANAYI VE ТІ CARET A.S.» від 09.02.2023 року зазначено, що компанія є лідером у виробництві, переробці та експорті зерна, бобових та та інших продуктів харчування. При цьому, з урахуванням заявлених відомостей про країну виробництва та походження товару (Таїланд), до митного оформлення не надано інформація про наявність виробничих потужностей турецької компанії «Armada Gida Tic. San. A.S..» в Індії. Відповідно до пункту 1.2 контракту від 09.02.2023 року №09/02/23-1 передбачено надання Експортної митної декларації продавця. Документального підтвердження умов здійснення експортної операції із вивезення оцінюваної партії товарів (вартості, умов поставки) не надано. Зазначені відомості відсутні у наданій копії транзитної митної декларації від 27.02.2023 року №23TR33010000374322 (Т1) та №23TR33010000374330 (Т1).

2) Відповідно до наданих до митного оформлення специфікації від 09.02.2023 року №1 до контракту, рахунку-інвойсу від 09.02.2023 року №90223/1, інвойсом від 24.02.2023 року №0090019727 та №0090019728 здійснена поставка партії товару «рис білий IR-64», при цьому у наданому декларантом фіто-санітарному сертифікаті від 24.02.2023 року №EC/TR А 5167735 та від 24.02.2023 EC/TR А 5167736 зазначено найменування «rices», відомості щодо типу товару (IR-64) відсутні.

3) Відповідно до положень специфікації від 09.02.2023 року №1 до контракту поставка товару здійснюється на умовах 100% передоплати. До митного оформлення надано swift - повідомлення від 10.05.2023 року на суму 24200 дол.СІІІА. У вказаному swift - повідомленні в якості призначення платежу наведені посилання на контракт від 09.02.2022 року №09/02/23-1.

4) Поставка товару заявлена до митного оформлення на комерційних умовах поставки FCA-Меrсіn. Для підтвердження заявленого рівня транспортної складової митної вартості до митного оформлення надано договір про надання транспортних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 22.02.2023 року, договір-заявку №1 від 20.02.2023 року; договір-заявку №2 від 20.02.2023 року між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «СОЛ ЮНІОН». Відповідно до договору-заявки №1 від 20.02.2023 року та договору-заявки №2 від 20.02.2023 року вартість транспортного експедитування складає 300000 грн.; згідно з наданими рахунками №8 та №9 від 02.03.2023 року вартість транспортних послуг складає 300000 грн.. Відомості про вартість експедиторських послуг відсутні.

З метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості відповідач зобов`язав декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити необхідні для ідентифікації ввезеного товару, каталоги виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини

Листом №1/03 від 08.03.2023 року митний брокер ТОВ «СМАРТФОМТРАНС», який діє в інтересах ТОВ «СОЛ ЮНІОН», повідомив митний орган про те, що усі наявні на той час у ТОВ «СОЛ ЮНІОН» документи було надано ним під час подання митних декларацій, інші додаткові документи надаватись не будуть.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки наданих до митного оформлення документів та проведення відповідних консультацій з декларантом Дніпровською митницею прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA110150/2023/000020/2 від 08.03.2023 року, яким скориговано заявлену позивачем митну вартість товарів за резервним методом (2- r).

В подальшому Дніпровською митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2023/000052, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів у зв`язку із прийняттям 08.03.2023 року рішення про коригування митної вартості №UA110150/2023/000020/2 та запропоновано декларанту подати нову митну декларацію з урахуванням рішення про коригування митної вартості.

Не погодившись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів та карткою відмови, позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що декларант подав усі наявні документи, які ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, а недоліки на які посилається митний орган не перешкоджали визначенню митної вартості товарів. Враховуючи наведені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що митний орган не правомірно прийняв рішення про коригування митної вартості та картку відмови.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 52 Митного кодексу України у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

Положеннями частини восьмої статті 52 Митного кодексу України визначено, що у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Згідно зі статтею 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та (або) бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

З матеріалів справи видно, що оскаржуваним рішенням, митну вартість товару скориговано за результатами проведення перевірки документів, як надані на підтвердження заявленої митної вартості товару у відповідності до статті 337 Митного кодексу України.

Колегія суддів встановила, що спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості винесення відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів №UA110150/2023/000020/2 від 08.03.2023 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2023/000052.

Стосовно методу визначення митної вартості апеляційний суд та суд першої інстанції встановили, що у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA110150/2023/000020/2 від 08.03.2023 року вказано, що в інформаційних ресурсах митниці наявна інформація про митне оформлення товару за кодом згідно УКТЗЕД 1006309600 «Рис довгозернистий, повністю обрушений, шліфований, пропарений, довжина 6,1-7мм із співвідношенням довжини і ширину 2,4-2,9 мм», країна виробництва та походження - Індія, комерційні умови поставки - FCA VARNA, митне оформлення якого здійснено за самостійно заявленим резервним методом та випущеного у вільний обіг за ЕМД від 28.09.2022 року №UA500530/2022/005147 за ціною - 1,02 дол. США/кг. З урахуванням вищезазначеного митна вартість товару № 1 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2 ґ - резервний метод, згідно з положеннями статті 64 Митного кодексу України, та ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості товару, випущеного у вільний обіг за ЕМД від 28.09.2022 року №UA500530/2022/005147 за ціною - 1,02 дол. США/кг.

Щодо методу коригування митної вартості, обраного відповідачем.

Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частинами другою та третьою вказаної статті передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Водночас, згідно з частиною другою статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

За приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Поряд з цим, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляді цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Отже, витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27.06.2019 року в адміністративній справі №803/667/17.

Враховуючи наведені приписи митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

При цьому, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Судом встановлено, що відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої позивачем, дійшов висновку, що в наданих декларантом документах міститься ряд розбіжностей, наявність яких унеможливлює підтвердження всіх числових значень складових митної вартості.

Натомість, у графі 44 митної декларації №23UA110150002775U8 від 08.03.2023 року декларантом було заявлено характер угоди-контракт з виробником за кодом 4104, на підтвердження чого позивачем було надано до митного органу Специфікацію №1 від 09.02.2023 року до Контракту №09/02/23-1 від 09.02.2023 року, в якій зазначено, що виробником товару є компанія ARBEL BAKLIYAT HUBUBAT SANAYI VE ТІ CARET A.S, а також інформаційний лист №2 від 09.02.2023 року, відповідно до відомостей якого компанія ARBEL BAKLIYAT HUBUBAT SANAYI VE TI CARET A.S особисто повідомляє про те, що вона є виробником товару, який постачається за Контрактом №09/02/23-1 від 09.02.2023 року.

Таким чином, у позивача, як покупця товару були відсутні будь-які сумніви щодо того, що компанія ARBEL BAKLIYAT HUBUBAT SANAYI VE ТІ CARET є виробником товару, придбаного ним за контрактом №09/02/23-1 від 09.02.2023 року.

Крім того, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що наявність виробничих потужностей турецької компанії «ARBEL BAKLIYAT HUBUBAT SANAYI VE TI CARET A.S.» в Індії не має значення для визначення митної вартості спірного Товару.

Відносно відсутності відомостей щодо типу товару (IR-64) в фіто санітарних сертифікатах апеляційний суд та суд першої інстанції вважають, що відсутність таких відомостей у фітосанітарних сертифікатах не може вплинути на визначення числових значень митної вартості товарів.

Так, разом з МД №23UA110150002775U8 від 08.03.2023 року декларантом було подано до митного органу фітосанітарний сертифікат (Phytosanitary certificate) №EC/TR А 5167735 від 24.02.2023 року; фітосанітарний сертифікат (Phytosanitary certificate) №EC/TR А 517736 від 24.02.2023 року; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №Y0532019 від 24.02.2023 року; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №Y0532020 від 24.02.2023 року; лист без ГМО від 24.02.2023 року; сертифікат якості (здоров`я) від 18.07.2022 року.

Статтею 1 Закону України «Про карантин рослин» встановлено, що фітосанітарний сертифікат - документ у паперовій або електронній формі, що відповідає зразку, затвердженому Міжнародною конвенцією про захист рослин, і засвідчує, що вантаж з об`єктами регулювання відповідає фітосанітарним вимогам держави-імпортера; фітосанітарний стан - наявність або відсутність регульованих шкідливих організмів в об`єктах регулювання.

Поняття сертифікат якості (виробника) тотожний поняттю паспорт якості (виробника) - це документ, що містить дані для ідентифікації та фактичні значення показників якості продукції виробника, отримані в результаті лабораторних випробувань, а також інформацію про їх відповідність вимогам нормативних документів.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд погоджується з доводами позивача, про подання ним до митного органу повного пакету документів, якими підтверджується якість товару, ввезеного на митну територію країни.

В оскаржуваному рішенні відповідачем зазначено: причини, через які митна вартість імпортованого товару не може бути визначена за ціною договору (контракту), обґрунтована послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом; про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом; посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби з зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару.

При цьому, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 08.02.2019 року у справі №825/648/17.

З огляду на те, що під час митного оформлення митним органом не було висловлено жодних обґрунтованих сумнівів щодо розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості товарів у поданих декларантом документах щодо ціни товару, про що свідчить аналіз змісту спірного рішення про коригування митної вартості товару, апеляційний суд та суд першої інстанції зазначають, що наведені документи не містили жодних розбіжностей саме у числових значеннях складових митної вартості товарів, у зв`язку із чим наявні підстави вважати, що митний орган не навів жодних обґрунтованих сумнівів щодо неможливості визначення митної вартості товарів за поданими декларантом документами, тому відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не мав правових підстав для витребування додаткових документів у декларанта.

Таким чином, зауваження митного органу до наданих на підтвердження заявленої митної вартості товарів документів, що викладені у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд уважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.

Наведене також вказує на необґрунтованість та протиправність рішення, що є предметом оскарження.

Колегія суддів зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивач неправильно здійснив розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Таким чином, на час винесення оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, позивач виконав обов`язок, покладений на декларанта частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, та надано всі передбачені законодавством документи.

Відтак висновки митниці, що стали підставою для винесення оскаржуваного рішення про коригування митної вартості в цій частині, не відповідають дійсності, що і стало підставою для винесення оскаржуваного рішення про коригування митної вартості.

При цьому, частинами першої, другої статті 256 Митного кодексу України визначено, що відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Відповідно до частини сьомої статті 54 Митного кодексу України у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

З тлумачення даних норм у їх системному зв`язку між собою та з положеннями пункту 2 частини шостої статті 54, частини третьої статті 53 Митного кодексу України, вбачається що відмова у митному оформленні має бути аргументованою невиконанням вимог, що пов`язані саме з тими недоліками, у зв`язку з якими органом доходів і зборів витребувані додаткові документи.

Аналогічний правовий висновок здійснений Верховним Судом у постанові від 06 березня 2018 року по справі №815/3142/17.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, які піддаються обчисленню, що у свою чергу спростовує висновки митного органу щодо відсутності таких підтверджень.

Отже, усі доводи митного органу, які покладені в основу оскаржуваного рішення та наведені у апеляційній скарзі, не знайшли свого правового підтвердження під час судового розгляду справи та спростовані наданим позивачем документальними доказами.

Згідно із частиною третьою статті 335 Митного кодексу України, разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості.

На підставі викладеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що у митній декларації зазначені всі відомості, передбачені вказаною вище нормою. Жодних порушень митного законодавства позивачем суд не встановив.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За встановлених обставин, рішення відповідача про коригування митної вартості товару UA110150/2023/000020/2 від 08.03.2023 року прийняте не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, тобто рішення не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку прийняттю відповідачем картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2023/000052, яка є предметом спору у цій справі, суд зазначає таке.

Згідно з частиною дванадцятою статті 264 Митного кодексу України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Оскільки судом скасовано рішення про коригування митної вартості товарів UA110150/2023/000020/2 від 08.03.2023 року через його протиправність, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2023/000052 також підлягає скасуванню.

Судом першої інстанції стягнуто на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 грн..

Відповідно до частини 6 статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки судом апеляційної інстанції судове рішення першої інстанції залишено без змін та колегія суддів вважає розмір витрат на правничу допомогу, стягнутий рішенням суду, співмірним зі складністю справи, розподіл судових витрат не змінюється.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Крім того, як зазначалось вище, представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу митного органу просив стягнути на користь позивача витрати на правничу допомогу, пов`язані з написанням такого відзиву в розмірі 7000 грн..

Відповідно до частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 05.06.2018 року у справі №904/8308/17 встановлено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі №826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно із практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції представником позивача надано наступні документи: копія договору про надання правничої допомоги; копія акту приймання-передачі від 19.01.2024 року на суму 7000 грн.; копія платіжної інструкції від 23.01.2024 року на суму 7000 грн.; копія рахунку від 19.01.2024 року на суму 6000,00 грн.; копія ордера та копія свідоцтва адвоката.

У пункті 3.1 цього договору зазначено, що розмір гонорару визначається сторонами з розрахунку 1000 грн. за годину роботи (а.с.13-зворіт).

Згідно акту виконаних робіт адвокатом надано послугу: написання відзиву на апеляційну скаргу, за 7 годин роботи - 7000,00 грн..

З тексту відзиву вбачається, що за своїм змістом він повторює адміністративний позов. Будь-яких нових обставин по суті справи відзив не містить. Додаткових доказів по суті справи позивачем або його представником не долучалось.

Вказана категорія справ є типовою та поширеною, а спірні правовідносини зрозумілими та нескладними.

Розгляд справи судом першої інстанції здійснено за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.

Таким чином, зважаючи на предмет спору, складність адміністративної справи, яка не є складною та розглянута судом першої в порядку спрощеного позовного провадження, сталу судову практику щодо аналогічних спорів, апеляційний суд вважає що витрати на правничу допомогу, як вказані у відзиві, в розмірі 7000,00 грн., є не співмірними зі складністю адміністративної справи, обсягом та часом, витраченим на надання правничої допомоги, у зв`язку із чим достатнім та обґрунтованим розміром таких витрат є 500,00 грн..

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Дніпровської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року в адміністративній справі №160/9416/23 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року в адміністративній справі №160/9416/23 залишити без змін.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛ ЮНІОН» за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці судові витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 500 (п`ятсот) гривень 00 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий - суддяІ.В. Юрко

суддяС.В. Білак

суддяС.В. Чабаненко