Постанова

від 12.09.2023 по справі 192/152/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6959/23 Справа № 192/152/22 Головуючий упершій інстанції: Тітова О.О. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2023 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого Красвітної Т.П.,

суддів: Єлізаренко І.А., Свистунової О.В.,

за участю секретаря Сахарова Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Педенко" на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Педенко» про усунення перешкод у користуванні майном шляхом повернення земельної ділянки, скасування державної реєстрації права оренди,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки кадастровий номер 1225083800:02:017:0235, площею 7,210 га, яка розташована на території Новопокровської селищної ради Солонянського району Дніпропетровської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. У 2005 році до неї звернулась мати ОСОБА_2 , який є власником та бенефіціаром відповідача ПП «Педенко» - ОСОБА_3 з пропозицією укласти договір оренди вищезазначеної земельної ділянки. Від неї ж і дізналась, що остання користується земельною ділянкою з 2001 року без укладання договору, так як не знала про спадкоємців ОСОБА_4 . У 2010 році ОСОБА_3 приїхала до позивачки додому та надала їй три пустих бланка і попросила написати суму 25000,00 грн., поставити на них підпис, начебто для подачі звіту до податкової інспекції, забрала оригінал державного акту про право власності та дала 25000,00 грн. за те, що ПП «Педенко» раніше користувався земельною ділянкою. Вона, будучи юридично необізнаною, виконала прохання ОСОБА_3 . Пізніше, в 2015 році, ОСОБА_3 зателефонувала позивачці та запропонувала укласти договір дарування земельної ділянки на ім`я її сина ОСОБА_2 , на що вона відмовилась, після чого отримала погрози. Через деякий час, в Мопрівській сільській раді позивачка дізналась, що існує договір оренди укладений на 40 років, начебто підписаний нею. Оскільки вона договір не підписувала, то звернулась до поліції від якої отримала відповідь, що спір має цивільно-правовий характер. Тому, уточнивши позовні вимоги, позивачка просила зобов`язати ПП «Педенко» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 1225083800:02:017:0235, загальною площею 7,21 га, яка розташована на території Новопокровської селищної ради Солонянського району Дніпропетровської області та скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки (номер запису про інше речове право 45526894) з припиненням права оренди ПП «Педенко» щодо земельної ділянки кадастровий номер 1225083800:02:017:0235, загальною площею 7,21 га, яке зареєстровано 26.03.2007 року.

Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2023 року позов задоволено. Зобов`язано ПП «Педенко» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий №1225083800:02:017:0235, загальною площею 7,21 га, яка розташована на території Новопокровської селищної ради (колишня Мопрівська сільська рада) Дніпропетровської області. Скасовано державну реєстрацію права оренди земельної ділянки (номер запису про інше речове право 45526894) ПП «Педенко» щодо земельної ділянки кадастровий №1225083800:02:017:0235, загальною площею 7,21 га, яке зареєстровано 26.03.2007. Стягнено з ПП «Педенко» на користь ОСОБА_1 1984,80 грн. судового збору та 15000,00 грн. витрат на правову допомогу, а всього 16984,80 грн.

В апеляційній скарзі ПП «Педенко», посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 7,210 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Новопокровської селищної ради (раніше - Мопрівська сільська рада) Солонянського району Дніпропетровської області, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Солонянською державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області 22.12.2004 року за реєстровим №5984 (а.с. 11 т.1).

Також,згідно копіїдержавного акту на право власності від 26 квітня 2005 року серії ДП №077721, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер 1225083800:02:017:0235, площею 7,210 га, для веденнятоварного сільськогосподарськоговиробництва,яка розташована на території Новопокровської селищної ради Солонянського району Дніпропетровської області, на підставі вказаного вище свідоцтва проправо наспадщину зазаповітом від22.12.2004року зареєстровим №5984(а.с.12т.1).

Згідно договору оренди землі №1 від 22 березня 2007 року, ОСОБА_1 надає, а ПП «Педенко» приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Мопрівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, площею 7,2100 га, кадастровий номер 1225083800:02:017:0235, строком на 40 років (а.с. 14-18, 106-110 т.1).

У пункті 9 вказаного вище договору зазначено, що за використання землі орендна плата за весь період оренди сорок років складає 50000,00 гривень; орендар при підписанні договору оренди сплачує орендодавця оренду у розмірі 25000,00 грн. та через три роки після реєстрації договору оренди в листопаді 2010 року сплачує орендодавцю орендну плату - 25000,00 грн.

Суду також надано акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду від 27.03.2007 (а.с. 19 т.1).

Право оренди земельної ділянки кадастровий №1225083800:02:017:0235, загальною площею 7,21 га, на підставі вказаного вище договору оренди від 26.03.2007 року, зареєстроване за ПП «Педенко» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про інше речове право 45526894) 26.11.2021 року державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради Одринською О.В. (а.с. 32-33 т.1).

Відповідно до висновку експерта №5114-22, складеного 31 січня 2023 року судовим експертом Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, рукописний запис прізвища « ОСОБА_5 » від імені ОСОБА_1 в договорі оренди землі №1 від 22 березня 2007 року у розділі «Підписи сторін» на першому рядку графи «Орендодавець» - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою; підпис від імені ОСОБА_1 в договорі оренди землі №1 від 22 березня 2007 року у розділі «Підписи сторін» на другому рядку графи «Орендодавець» - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням її справжньому підпису; підпис від імені ОСОБА_1 в Договорі оренди землі №1 від 22 березня 2007 року у розділі «Підписи сторін» на третьому рядку графи «Орендодавець» - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням її справжньому підпису (а.с. 198-204 т.1).

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частинами першою та другою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

Здійснення правочину законодавчо може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети. Отже, будь-який правочин є вольовою дією, а тому перед тим, як здійснювати оцінку на предмет дійсності чи недійсності, необхідно встановити наявність та вираження волі особи (осіб), які його вчинили.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга та четверта статті 207 ЦК України).

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.

У частині першій статті 627 ЦК зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Разом з тим, визначення, процедура укладення, вимоги та припинення договору оренди землі урегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України «Про оренду землі».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» (тут і надалі у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У статті 6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з вимогами статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 14 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Статтею 17 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що передача об`єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, , але не може перевищувати 50 років.

Відповідно до частини першої статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Отже, користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.

Істотні умови договору оренди землі визначені у статті 15 Закону України «Про оренду землі», відповідно до частини першої якої істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц, провадження №14-499цс19.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц (провадження №14-499цс19) констатувала, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору в мотивувальній частині судового рішення.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши, що договір оренди землі №1 від 22 березня 2007 року не підписаний власником земельної ділянки - ОСОБА_1 , яка заперечує погодження між сторонами істотних умов оренди її земельної ділянки площею 7,210 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; враховуючи ненадання відповідачем достатніх доказів укладення ПП «Педенко» з позивачкою договору оренди щодо спірної земельної ділянки з погодженням усіх його істотних умов, - колегія дійшла висновку, що договір оренди землі №1 від 22 березня 2007 року між ОСОБА_1 й ПП «Педенко» земельної ділянки кадастровий номер 1225083800:02:017:0235 є неукладеним.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Вказані конституційні права знайшли своє відображення і деталізацію у ЦК України та відповідних законах.

Так, у частині першій статті 317 ЦК України вказано, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, а у частинах першій та другій статті 319 цього Кодексу вказано, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Крім того, у частині шостій зазначеної статті прямо передбачено, що держава не втручається у здійснення власником права власності.

У частині першій статті 321 ЦК України також зазначено про непорушність права власності та те, що ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року в справі №145/2047/16 (провадження № 14-499цс19) вказано, зокрема, що зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97)).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки відповідач перешкоджає позивачці у вільному володіння та розпорядженні належною їй земельною ділянкою, наявні підстави для зобов`язання ПП «Педенко» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий №1225083800:02:017:0235, загальною площею 7,21 га, яка розташована на території Новопокровської селищної ради (колишня Мопрівська сільська рада) Дніпропетровської області.

Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації (стаття 6 Закону України «Про оренду землі»).

Пунктом 1 частини 1статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Абзацом другим частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Отже, реєстрація права оренди землі ПП «Педенко» на вищевказану земельну ділянку, коли договір оренди ОСОБА_1 фактично не підписувала, тобто цей правочин є неукладеним, не відповідає вимогам закону, підстав для внесення відповідних відомостей у реєстратора не було. Тому вимога позовної заяви про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки (номер запису про інше речове право 45526894) з припиненням права оренди ПП «Педенко» щодо земельної ділянки кадастровий номер 1225083800:02:017:0235, загальною площею 7,21 га, - також підлягає задоволенню.

Посилання в апеляційній скарзі на неналежне виконання судової експертизи є безпідставним.

У даній справі місцевим судом ухвалою суду призначалось проведення експертизи, на виконання якої експертом Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, було складено 31 січня 2023 року висновок експерта №5114-22 (а.с. 198-204 т.1).

Судову почеркознавчу експертизу за ухвалою суду першої інстанції від 21.06.2022 було призначено за клопотанням обох сторін, проведення якої вони просили доручити одній і тій же експертній установі - Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз (а.с. 54-55, 96-97 т.1).

В ухвалі про призначення експертизи місцевим судом було попереджено експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків, що також зазначено у самому висновку експерта №5114-22 від 31 січня 2023 року (а.с. 102, 198 зворот т.1).

За змістом пункту 1.3 Розділу І Криміналістичні експертизи Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 26.12.2012 №1950/5), для проведення досліджень орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) надати експерту вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації.

Вільними зразками є рукописні тексти, рукописні записи (літерні та цифрові), підписи, достовірно виконані певною особою до відкриття кримінального провадження, провадження у справах про адміністративні правопорушення, цивільних, адміністративних чи господарських справах і не пов`язані з їх обставинами; умовно-вільними є зразки почерку та (або) підпису, виконані певною особою до відкриття провадження у справі, але пов`язані з обставинами цієї справи або виконані після відкриття провадження у справі та є як пов`язаними зі справою, так і не пов`язаними з її обставинами; експериментальні зразки почерку та (або) підпису, що виконані за завданням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), у зв`язку з призначенням такої експертизи.

Для проведення судової почеркознавчої експертизи, після виконання клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для виконання судової почеркознавчої експертизи від 07.09.2022, у розпорядження експерта було надано умовно-вільні зразки почерку та підписів ОСОБА_1 , які знаходяться в оригіналах документів, що підшиті у матеріалах справи (з наданням дозволу на їх використання), а саме: позовна заява від 28 січня 2022 (а.с. 1-6 т.1), завірені оригінальними підписами та написами копії документів (а.с. 7-13, 24-25, 32-33, 38-39, 41 т.1), клопотання про витребування доказів (а.с. 34-35 т.1),клопотання про призначення експертизи (а.с. 36-37 т.1), позовна заява від 15.02.2022 (а. с. 46-51 т.1), клопотання про витребування доказів від 15.02.2022 (а.с. 52-53 т.1), клопотання про призначення експертизи (а.с. 54-55 т.1); також надано експериментальні зразки підпису та почерку ОСОБА_1 (а.с. 161-163а т.1) та вільні зразки підпису та почерку ОСОБА_1 в оригіналах документів: завірена оригінальним підписом та почерком копія технічного паспорту на квартиру від 31.10.2008 (а.с. 137 т.1), схема доставної дільниці від 21.05.2009 (а.с. 190-194 т.1), заява на оформлення приватної власності від 01.08.2007 року на 1 арк., заява про призначення/перерахунок пенсії від 21.07.2009 на 1 арк.

Вільні зразки по змозі повинні відповідати об`єкту, який досліджується, за часом виконання, за видом матеріалів письма (папір, олівець, кулькова ручка тощо), за формою документа (накладні, відомості тощо), за його змістом та цільовим призначенням (п. 1.5 Розділу І вказаних вище Науково-методичних рекомендацій).

Надані у розпорядження експерта вільні зразки підпису та почерку ОСОБА_1 відповідають об`єкту,який досліджується-договору орендиземлі №1від 22березня 2007року,за часомвиконання (виконаніу 2007-2009роках),за видомматеріалів письма(візуальнопідписи нанаписи виконанікульковою ручкоюна папері).

Посилання апелянта на те, що умовно-вільні зразки підписів позивачки, які містяться у матеріалах справи, могли бути навмисно викривлені, що не дозволяє перевірити їх достовірність, враховується при проведені експертизи експертом. Такі зразки виокремлюються від вільних зразків почерку (підпису) особи, яка підлягає ідентифікації, тому що вільними зразками є рукописні тексти (записи, підписи), достовірно виконані особою до відкриття провадження у справі і не пов`язані з обставинами цієї справи.

У даній справі висновок судової почеркознавчої експертизи складений за наслідками дослідження сукупності вільних, умовно-вільних та експериментальних зразків почерку (підпису) позивачки. Висновок експерта №5114-22 є належним чином мотивованим, якісним, експертиза проведена експертом належної кваліфікації.

Доводи апелянта щодо необгрунтованості експертизи, сумнівів у правильності висновку - є безпідставними, спростовуються змістом висновку експерта, який не має значних вад, які б вплинули на правильність висновку; зміст висновку судової почеркознавчої експертизи №5114-22 від 31.01.2023 узгоджується з матеріалам справи.

Представлені відповідачем копії видаткових касових ордерів про отримання позивачкою грошових коштів від 12.03.2007 року на суму 25000,00 грн. та від 16.11.2010 року на суму 25000,00 грн. не доводять факту укладення між сторонами договору оренди з погодженням усіх його істотних умов. Згідно змісту позовної заяви, позивачка визнає факт одержання коштів на суму 25000,00 грн. у 2010 році за фактичне користування відповідачем земельною ділянкою з 2001 року без укладення договору оренди.

Вказане вище підтверджується також письмовою розпискою ОСОБА_1 про отримання нею від ПП «Педенко» суми у розмірі 25000,00 грн за земельний пай, який вона дає у боргове користування на строк 40 років (а.с. 29 т.2).

До матеріалів справи долучено також копію акту приймання-передачі земельної ділянки в оренду від 27.03.2007 між ОСОБА_1 та ПП «Педенко» (а.с. 19 т.1).

Однак, вказаним вище актом істотні умови договору оренди землі, зокрема, строк дії договору оренди, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови збереження стану об`єкта оренди, умови і строки передачі земельної ділянки орендарю, умови повернення земельної ділянки орендодавцеві, існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини, відповідальність сторін, - положеннями акту приймання-передачіземельної ділянкив орендувід 27.03.2007не визначені.

Отже, підписання сторонами акту приймання-передачі земельної ділянки в оренду від 27.03.2007, одержання позивачкою коштів за користування відповідачем земельною ділянкою, - факт неукладення основного договору оренди не спростовують, оскільки у вказаних вище документах усіх його істотних умов, зокрема, строк дії договору оренди та орендна плата - не узгоджено.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 02 грудня 2020 року року у справі №626/2734/18.

Посилання в апеляційній скарзі на наявність заповіту, складеного позивачкою 21 січня 2013 року на ім`я ОСОБА_2 відносно спірної земельної ділянки жодним чином не доводить існування між сторонами у справі договірних правовідносин з приводу оренди земельної ділянки (а.с. 30-31 т.2).

Суд також звертає увагу, що відповідач не подавав заяву про застосування строку позовної давності до ухвалення судом першої інстанції рішення у справі, що підтверджується матеріалами справи та поясненнями представника відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції 12.09.2023 року, згідно протоколу та звукозапису цього судового засідання. А тому питання строків позовної давності у даній справі судом не вирішується.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства"Педенко" залишити без задоволення.

Рішення Солонянського районногосуду Дніпропетровськоїобласті від06червня 2023року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді І.А. Єлізаренко

О.В. Свистунова