Постанова

від 11.10.2023 по справі 191/3566/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8128/23 Справа № 191/3566/22 Суддя у 1-й інстанції - Твердохліб А.В. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2023 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Космачевської Т.В.,

суддів: Канурної О.Д., Халаджи О.В.,

за участю секретаря судового засідання Паромової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроагроальянс» на заочне рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2023 року в цивільній справі номер 191/3566/22 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Наконечна Тетяна Миколаївна, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроагроальянс» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості за орендною платою,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2022 року до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області звернулась ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Наконечна Т.М., до ТОВ «Дніпроагроальянс» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості за орендною платою, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 7,35 га (в тому числі за земельними угіддями: рілля 7,35 га), кадастровий номер 1224888200:02:003:0051, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Старовишневецької сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, що раніше належала ОСОБА_2 , відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ДП Св №021306, виданого 02 лютого 2000 року Старовишневецькою сільською радою Синельниківського району Дніпропетровської області. Вищевказану земельну ділянку ОСОБА_2 , згідно з договором оренди землі, укладеним 10.01.2017 року, передав в оренду строком на десять років орендарю ТОВ «Дніпроагроальянс».

Нормою ст. 32 Закону №161-ХІV «Про оренду землі» визначено, що смерть не є підставою для припинення договору оренди землі. Право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації такого права відповідно до Закону України від 01.07.04 року №1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 125, 126 Земельного кодексу. Тобто, з моменту реєстрації за новим власником речового права на земельну ділянку у порядку спадкування у нього виникнуть права та обов`язки за укладеним раніше договором оренди землі.

Також, відповідно до п. 12.6 Договору при переході права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

За пунктом 4 договору передбачено, що за кожен рік використання землі, орендар виплачує орендну плату у грошовій формі в сумі 22000,00 грн. Сплачується орендна плата один раз на рік, не пізніше 20 числа останнього місяця календарного року, за який вносить орендна плата за місцем знаходження орендодавця. Виплата орендної плати оформлюється письмово. Станом на 2022 рік існувала заборгованість. Відповідач на прохання виплатити кошти, не реагував, ніяких пояснень не надавав. Викладене свідчило про систематичне невиконання відповідачем договірних зобов`язань, а саме несвоєчасну сплату орендної плати та податків з моменту укладення договору і до 2022 року включно, що є підставою для розірвання укладеного між сторонами договору оренди землі.

Позивачка ОСОБА_1 просила суд розірвати договір оренди земельної ділянки від 10 січня 2017 року, номер запису про інше речове право 18790678, предметом якого є земельна ділянка, розташована на території Старовишневецької сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, загальною площею 7,35 га, кадастровий номер 1224888200:02:003:0051, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Дніпроагроальянс»; стягнути заборгованість за орендною платою у сумі 88000,00 грн; вирішити питання про стягнення з відповідача судового збору.

Заочним рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Наконечна Тетяна Миколаївна, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроагроальянс» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості - задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроагроальянс» на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати орендної плати за користування належною ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 7,35 га (кадастровий номер 1224888200:02:003:0051), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Старовишневецької сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області): за 2021 рік в сумі 22000,00 грн, за 2022 рік в сумі 22000,00 грн.

Розірвано договір оренди земельної ділянки, загальною площею 7,35 га (кадастровий номер 1224888200:02:003:0051), розташованої на території Старовишневецької сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, укладений 10.01.2017 року між ОСОБА_2 , спадкоємцем якого є ОСОБА_1 , і Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпроагроальянс», код ЄДРПОУ 34590337.

Покладено зобов`язання на Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпроагроальянс» негайно передати ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 7,35 га (кадастровий номер 1224888200:02:003:0051), розташовану на території Старовишневецької сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, в стані, придатному для цільового використання.

Вирішено питання про судові витрати.

Із вказаним рішенням в частині розірвання договору оренди земельної ділянки не погодився відповідач ТОВ «Дніпроагроальянс», подав апеляційну скаргу, просив апеляційний суд скасувати заочне рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2023 року в зазначеній частині та постановити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду першої інстанції прийнято без повного і всебічного дослідження обставин справи в їх сукупності, без дотримання принципу змагальності сторін, без права сторін на вирішення спору компромісним шляхом та укладанням мирової угоди.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Існування обставин форс-мажору щодо порушення/невиконання зобов`язань, які виникли внаслідок укладення договору оренди між резидентами України, може доводитися будь-якими доказами (п. 44 постанови ВС від 21 липня 2021 року у справі №912/3323/20).

Відповідно до листа від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1, адресованого всім кого це стосується, Торгово-промислова палата України засвідчила форс - мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Враховуючи місцезнаходження земельної ділянки в Синельниківському районі Дніпропетровської області, труднощі із продажем зерна в 2022 році через воєнні дії на території України, наявними ознаки форс-мажорних обставин, на думку відповідача, причини затримки виплати орендної плати за 2022 рік можна вважати поважними внаслідок існування обставин непереборної сили, зокрема військової агресії проти України та розташування земельної ділянки наблизь до лінії фронту і, як наслідок, один рік неналежного невиконання зобов`язань не може бути причиною розірвання договору оренди земельної ділянки.

Від позивачки ОСОБА_1 відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Сторони в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ст. 128, 130 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю сторін.

Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що 10 січня 2017 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Дніпроагроальянс» укладено, строком на 10 років, договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 7,35 га, в тому числі ріллі: 7,35 га, з кадастровим номером 1224888200:02:003:0051, належної орендодавцю на підставі Державного акту на право власності не землю Серії ДП Св №021306, виданого Старовишневецькою сільською радою Синельниківського району Дніпропетровської області 02 лютого 2000 року (а.с. 14-16, 10-11).

Між сторонами договору закріплено розрахунковий розмір орендної плати за оренду 7,35 га землі у сумі 22000,00 грн. Періодичність внесення орендної плати один раз на рік, не пізніше 20 числа останнього місяця календарного року, за який вноситься орендна плата за місцем знаходження орендодавця. Виплата орендної плати оформлюється письмово (п. 4.1. договору).

За п. 12.3 договору його дія припиняється шляхом його розірвання, в тому числі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з п. 12.6 договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Вищевказана земельна ділянка за актом приймання-передачі від 10.01.2017 року передана орендодавцем ОСОБА_3 орендарю ТОВ «Дніпроагроальянс» (а.с. 17).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер (а.с. 28).

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.05.2019 року після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 позивачці ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 7,35 га (в тому числі за земельними угіддями: рілля 7,35 га), кадастровий номер 1224888200:02:003:0051, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Старовишневецької сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, зазначене також підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 12,13).

19.05.2022 року ОСОБА_1 направила відповідачу угоду про дострокове припинення договору оренди земельної ділянки від 10.01.2017 року (а.с. 21, 22, 23-24, 25).

Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 09.05.2023 року ОСОБА_1 отримала суму доходу від ТОВ «Дніпроагроальянс»: - за 2019 рік у сумі 22347,83 грн; - за 2020 рік у сумі 22347,83 грн; - за 2021 рік у сумі 00,00 грн; - за 2022 рік у сумі 00,00 грн (а.с. 49-49зв).

Задовольняючи позовні вимоги в частині спору про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення з відповідача орендної плати в загальному розмірі 44000,00 грн та зобов`язання ТОВ «Дніпроагроальянс» передати ОСОБА_1 земельну ділянку в стані, придатному для цільового використання, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Оскільки відповідач ТОВ «Дніпроагроальянс» фактично оскаржує судове рішення в частині спору про розірвання договору оренди земельної ділянки, апеляційний суд переглядає рішення саме в цій частині.

Висновок суду першої інстанції в частині спору про розірвання договору оренди земельної ділянки є правильним та таким, що відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч. 1ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Передання в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності, зокрема, громадян, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (частина 4 статті 124 ЗК України у редакції, чинній на час підписання договору оренди земліта його реєстрації).

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 125 ЗК Україниправо на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом (статті 20 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час підписання договору оренди землі та його державної реєстрації).

Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (стаття 18 Закону України «Про оренду землі» у вказаній редакції).

Згідно зіст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно дост. 25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Встатті 31 Закону України «Про оренду землі» передбачені підстави припинення та розірвання договору оренди землі, зокрема, договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін, на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно з ч. 1ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями24 і 25 цьогоЗаконута умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Стаття 15 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання договору, передбачає, що істотними умовами договору оренди землі: є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Згідно з частинами 1, 2 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Судом встановлено, що 10 січня 2017 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Дніпроагроальянс» укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 7,35 га, в тому числі ріллі: 7,35 га, з кадастровим номером 1224888200:02:003:0051, належної орендодавцю на підставі Державного акту на право власності не землю Серії ДП Св №021306, виданого Старовишневецькою сільською радою Синельниківського району Дніпропетровської області 02 лютого 2000 року, строком на 10 років.

Відповідно до п. 4.1 договору встановлено, що за кожен рік використання землі орендар виплачує орендну плату у грошовій формі в розмірі 22000,00 грн. Сплачується орендна плата один раз на рік, не пізніше 20 числа останнього місяця календарного року, за який вноситься орендна плата за місцем знаходження орендодавця. Виплата орендної плати оформлюється письмово.

За п. 12.3 договору його дія припиняється шляхом його розірвання, в тому числі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з п. 12.6 договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

З акту приймання-передачі від 10.01.2017 року вбачається, що спірна земельна ділянка передана орендодавцем ОСОБА_3 орендарю ТОВ «Дніпроагроальянс».

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.05.2019 року після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 позивачці ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 7,35 га (в тому числі за земельними угіддями: рілля 7,35 га), кадастровий номер 1224888200:02:003:0051, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Старовишневецької сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, зазначене також підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

19.05.2022 року ОСОБА_1 направила відповідачу угоду про дострокове припинення договору оренди земельної ділянки від 10.01.2017 року.

Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 09.05.2023 року ОСОБА_1 отримала суму доходу від ТОВ «Дніпроагроальянс»: - за 2019 рік у сумі 22347,83 грн; - за 2020 рік у сумі 22347,83 грн; - за 2021 рік у сумі 00,00 грн; - за 2022 рік у сумі 00,00 грн.

Перевіряючи законність і обґрунтованість судового рішення в частині спору про розірвання договору оренди земельної ділянки в межах доводів та вимог апеляційної скарги апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, встановивши на основі дослідження всіх наявних у справі доказів у їх сукупності та співставленні, їх належної оцінки, правильного визначення характеру спірних правовідносин і норм права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_1 в цій частині, зазначивши, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати.

Положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Неналежне виконання умов договору, а саме невиконання обов`язку зі сплати орендної плати також є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору.

Суд першої інстанції правильно встановив, що орендарем орендна плата за 2021 та 2022 роки в строки встановлені договором оренди не сплачувалась.

Доводи апеляційної скарги щодо обставин форс-мажору через збройну військову агресію Російської Федерації проти України та, як наслідок, несплата орендної плати за договором оренди земельної ділянки, апеляційний суд відхиляє, оскільки відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт того, що саме через військову агресію РФ проти України не здійснювалась належним чином обробка спірної земельної ділянки та існували труднощі із продажем зерна в 2022 році через воєнні дії на території України. Тобто, відповідач не довів, що саме обставини непереборної сили спричинили невиконання обов`язку сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за договором оренди.

Інші, наведені в апеляційній скарзі доводи, висновків суду не спростовують на не впливають на їх правильність.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи в апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам закону.

Підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроагроальянс» по сплаті судового збору, пов`язані з поданням апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроагроальянс» залишити без задоволення, рішення Синельниківського міськрайонногосуду Дніпропетровськоїобласті від19червня 2023року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повне судове рішення складено 16 жовтня 2023 року.

Суддя: