Рішення

від 16.10.2023 по справі 260/6524/23

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 жовтня 2023 року м. Ужгород№ 260/6524/23 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаврилка С.Є., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Хустської міської ради та Управління соціального захисту населення Хустської районної військової адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

27 липня 2023 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернулася з позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Хустської міської ради (90400, Закарпатська область, Хустський район, м. Хуст, вул. 900річчя Хуста, 27, код ЄДРПОУ 25448871) (далі по тексту - відповідач 1) та Управління соціального захисту населення Хустської районної військової адміністрації (90400, Закарпатська область, м. Хуст, вул. Поперечна, 1, код ЄДРПОУ 03192916) (далі по тексту - відповідач 1), яким просить суд: "1. Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Хустської міської ради щодо нарахування та виплати особі з інвалідністю з дитинства першої "А" групи ОСОБА_1 грошової компенсації на транспортне обслуговування за друге півріччя 2022 року та за перше півріччя 2023 року у розмірі, меншому, ніж призначено розпорядженням Департаменту соціального захисту населення Закарпатської обласної державної адміністрації від 22.02.2021 року; 2. Зобов`язати Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Хустської міської ради здійснити особі з інвалідністю з дитинства першої "А" групи ОСОБА_1 нарахування та виплату грошової компенсації на транспортне обслуговування за друге півріччя 2022 року та за перше півріччя 2023 року у розмірі призначеному розпорядженням Департаменту соціального захисту населення Закарпатської обласної державної адміністрації від 22.02.2021 року, а саме у розмірі 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність у розрахунку на місяць із врахуванням виплачених сум за вказаний період; 3. Стягнути на користь особи з інвалідністю з дитинства першої "А" групи ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі місячної мінімальної заробітної плати; 4. Зобов`язати відповідача подати протягом одного місяця з дати набрання законної сили судового рішення звіт про його виконання."

01 серпня 2023 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження, якою розгляд справи постановлено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та (або) викликом учасників справи.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2023 року було залучено Управління соціального захисту населення Хустської районної військової адміністрації до участі у даній справі в якості співвідповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що розпорядженням Департаменту соціального захисту населення Закарпатської ОДА від 22 лютого 2021 року позивачу призначено з 28 жовтня 2019 року грошову компенсацію на транспортне обслуговування у розмірі 29 % прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність у розрахунку на місяць. Позивач вважає неправомірними дії щодо нарахування та виплати компенсації на транспортне обслуговування за період друге півріччя 2022 року та за перше півріччя 2023 року у розмірі меншому, ніж встановлено законодавством. Тобто, відповідачем порушено його права на отримання компенсації у належному розмірі, а тому з метою їх захисту він звернувся до суду з цим позовом.

Відповідачем 1 було надано відзив на позовну заяву згідно якого, відповідач не погоджується з позовними вимогами з огляду на те, що розмір грошової компенсації на транспортне обслуговування за 2023 рік встановлений пунктом "Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування" відповідно до якого розміри річних грошових компенсацій на транспортне обслуговування становлять 29 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Враховуючи прожитковий мінімум, нарахування грошової компенсації позивачу здійснюється у такому порядку: 2093 грн х 29 % = 606,97 грн, розмір грошової компенсації на транспортне обслуговування 606,97 грн/2 частини =303,48 грн та 303,49 грн, що і було виплачена позивачу.

Відповідачем 2 було надано відзив на позовну заяву згідно якого, відповідач не погоджується з позовними вимогами з огляду на те, що сума компенсації на транспортне обслуговування позивачу за рік становить 29 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, як і визначено Порядком виплати грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування. Зазначив, що у вересні 2022 року ОСОБА_1 було виплачено компенсацію за друге півріччя в сумі 287,97 гривень

Згідно зі статтею 262 частиною 5 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до статті 4 частини 1 пункту 10 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що розпорядженням Департаменту соціальної політики Закарпатської обласної державної адміністрації від 22 лютого 2021 року на компенсацію витрат на бензин, ремонт, технічне обслуговування автомобіля, транспортне обслуговування автомобіля або мотоколяски позивачу визначено розмір компенсації витрат на транспортне обслуговування у розмірі 29 % прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 серпня 2013 року № 536 "Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 228" з 28 жовтня 2019 року (а.с. 6).

Розпорядженням Департаменту соціального захисту населення Закарпатської обласної військової адміністрації від 30 грудня 2022 року про призначення грошової компенсації витрат на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів або транспортне обслуговування позивачу призначено сума компенсації на рік - 29 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 2021 року №283 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року №228". Визнано розпорядження Департаменту соціального захисту населення Закарпатської обласної державної адміністрації від 22 лютого 2021 року таким, що втратило чинність (а.с. 28).

03 квітня 2023 року позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Хустської міської ради із заявою, в якій просив провести нарахування та виплату за друге півріччя 2022 року та за перше півріччя 2023 року грошової компенсації на транспортне обслуговування, виходячи з розміру, встановлено пункту 2 постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 228, а саме 29 % відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила дієздатність у розрахунку на рік (а.с.а.с. 7, 8).

Листом від 11 квітня 2023 року № 309 відповідач 1 повідомив позивача, що відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2023 рік" передбачено, що у 2023 році прожитковий мінімум на одну особу у розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність встановлено 2093 грн. Розмір та нарахування грошової компенсації здійснюється щороку після прийняття держаного бюджету на поточний рік. Так, відповідач зазначає, що за перше півріччя 2023 року позивачу було сплачено грошову компенсацію на транспортне обслуговування в розмірі 303,48 грн (2093 грн. х 29% = 606,97/ 2 частини = 303,48 грн). У зв`язку з чим, відповідач у вищевказаному листі зазначив про відсутність підстав для виплати компенсації у іншому розмірі (а.с. 9).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначені Законом України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю" № 2961-IV (далі по тексту - Закон України № 2961-IV).

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначає Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" № 875-XII (далі по тексту Закон України № 875-XII).

Відповідно до статті 25 частини 1 Закону України № 2961-IV, основними формами реабілітаційних заходів є: надання реабілітаційних послуг; забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення; матеріальне забезпечення.

Статтею 26 частинами 1, 7 Закону України № 2961-IV визначено, що держава гарантує розробку, виробництво технічних та інших засобів реабілітації та закупівлю спеціального автотранспорту, виробів медичного призначення та забезпечення ними осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю для соціальної адаптації, полегшення умов праці і побуту, спілкування осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, поширює інформацію про таку продукцію. Облік осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, які забезпечуються технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення, спеціальним автотранспортом, у межах повноважень здійснюють місцева державна адміністрація і охорони здоров`я.

Виплата грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування регламентована положеннями статті 28 Закону України № 2961-IV, згідно якою грошові компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування спеціального автотранспорту та на транспортне обслуговування виплачуються особам з інвалідністю, на дітей з інвалідністю, які відповідно до законодавства мають право на забезпечення спеціальним автотранспортом.

Грошова компенсація на транспортне обслуговування виплачується особам з інвалідністю, законним представникам дітей з інвалідністю, які перебувають на обліку для одержання автомобілів, а також які мають право на забезпечення автомобілями і за власним бажанням відмовилися від їх одержання і бажають отримувати грошову компенсацію чи які не одержали автомобілі у зв`язку з протипоказаннями для їх керування.

Після одержання особою з інвалідністю, законним представником дитини з інвалідністю спеціального автотранспорту виплата їй грошової компенсації на транспортне обслуговування припиняється і виплачується грошова компенсація на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля.

Грошова компенсація на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів виплачується особам з інвалідністю, законним представникам дітей з інвалідністю, які забезпечені автомобілями безоплатно чи на пільгових умовах або які мають право на забезпечення спеціальним автотранспортом безоплатно чи на пільгових умовах, але не одержали його і користуються автомобілями, придбаними за власні кошти.

Грошові компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування спеціального автотранспорту та на транспортне обслуговування призначають і виплачують місцева державна адміністрація.

Порядок виплати і розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування визначаються КМУ.

Порядок виплати і розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 28 Закону України №2961-IV Кабінет Міністрів України Постановою від 14 лютого 2007 № 228 затвердив Порядок виплати грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування (далі по тексту Порядок № 228).

Так початково на момент призначення позивачу грошової компенсації на транспортне обслуговування пункт 2 Постанови № 228 був викладений у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07 серпня 2013 року № 536 "Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 р. № 228" (далі по тексту Постанова № 536), яким було встановлено, що грошові компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів виплачуються інвалідам, законним представникам дітей-інвалідів, що мають автомобілі та мотоколяски, - у розмірі відповідно 22 відсотків та 16 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць, на транспортне обслуговування - у розмірі 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць.

Надалі постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2020 року № 683 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 р. №228" (далі по тексту Постанова № 683), яка набрала чинності з 08 серпня 2020 року, пункт 2 викладено у такій редакції: "Установити, що для осіб з інвалідністю і законних представників дітей з інвалідністю, які мають автомобілі та мотоколяски, розміри річних грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів становлять відповідно 22 відсотків та 16 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на транспортне обслуговування - 29% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.".

З 01 липня 2021 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 31 березня 2021 року № 283 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 р. № 228" (далі по тексту Постанова № 283), якою пункт 2 викладено у новій редакції з таким змістом: "Установити, що для осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, які мають автомобілі та мотоколяски, розміри річних грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та мотоколясок становлять відповідно 22 відсотків та 16 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на транспортне обслуговування - 29 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації можуть встановлювати розміри компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування вищі, ніж зазначені в цьому пункті, в разі наявності фінансових можливостей.".

Отже, згідно з пунктом 2 Постанови № 228 в редакції Постанови № 536 особам з інвалідністю виплачувалася грошова компенсація на транспортне обслуговування у розмірі 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць; пунктом 2 Постанови № 228 в редакції Постанови № 683, чинній з 08 серпня 2020 року, встановлено розмір річної грошової компенсації для осіб з інвалідністю на транспортне обслуговування - 29 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Тобто, з 08 серпня 2020 року Кабінетом Міністрів України встановлено інший механізм обрахунку розміру грошової компенсації (на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування), який призвів до зменшення розміру грошової компенсації.

Пунктом 5 Порядку № 228 передбачено, що компенсації виплачуються рівними частинами двічі на рік - у березні за перше та у вересні за друге півріччя поточного року з дня їх призначення.

При цьому перелік осіб, яким призначається компенсація на транспортне обслуговування, визначений у пункті 14 Порядку № 228.

Зміст наведених норм права свідчить про те, що грошова компенсація (на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля та транспортне обслуговування) є гарантованою державою виплатою для створення умов для усунення обмежень життєдіяльності осіб з інвалідністю, відновлення і компенсації їх порушених або втрачених здатностей до побутової, професійної, суспільної діяльності, яка призначається особам з інвалідністю та дітям з інвалідністю, які відповідно до законодавства мають право на забезпечення автомобілями на підставі висновку медико-соціальної експертної комісії про наявність у осіб з інвалідністю медичних показань для забезпечення їх автомобілем і заяви такої особи.

При цьому, згідно статті 20 Конвенції про права осіб з інвалідністю, ратифікованої Законом України Про ратифікацію Конвенції про права осіб з інвалідністю і Факультативного протоколу до неї № 1767-VI від 16 грудня 2009 року, держави-учасниці взяли на себе зобов`язання вживати ефективних заходів для забезпечення індивідуальної мобільності осіб з інвалідністю з максимально можливим ступенем їхньої самостійності, зокрема шляхом сприяння індивідуальній мобільності осіб з інвалідністю вибраним ними способом, у вибраний ними час та за доступною ціною (частина 1 пункт а).

До того ж згідно із Європейською соціальною хартією 1996 року (переглянута), яка була ратифікована Україною, Україна взяла на себе зобов`язання з метою забезпечення особам з інвалідністю, незалежно від їхнього віку та характеру і походження їхньої інвалідності, ефективного здійснення права на самостійність, соціальну інтеграцію та участь у житті суспільства сприяти їхній всебічній соціальній інтеграції та участі у житті суспільства, зокрема, шляхом вжиття заходів, включаючи технічну допомогу, що спрямовані на усунення перешкод для спілкування і пересування і що надають доступ до транспорту, житла, культурної діяльності і відпочинку (стаття 15 пункт 3).

Тобто, держава взяла на себе зобов`язання в процесі виконання своїх соціальних обов`язків вживати заходів для забезпечення та утвердження права осіб на соціальний захист, у тому числі соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, зокрема щодо індивідуальної мобільності.

Суд зазначає, що Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать особи з інвалідністю, які в силу стійкого розладу функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем призводить до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Відтак, на думку суду, зменшення розміру компенсації на транспортне обслуговування через зміну механізму його обчислення з 29% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на місяць до 29% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на рік, тобто у дванадцять разів, вказує на порушення державою конвенційних зобов`язань взятих на себе у зв`язку з ратифікацією Конвенції про права осіб з інвалідністю та Європейській соціальній хартії (переглянута), оскільки не узгоджується із взятими Україною на себе зобов`язаннями сприяти індивідуальній мобільності осіб з інвалідністю вибраним ними способом, у вибраний ними час та за доступною ціною; а також сприяти їхній всебічній соціальній інтеграції та участі у житті суспільства, зокрема, шляхом вжиття заходів, включаючи технічну допомогу, що спрямовані на усунення перешкод для спілкування і пересування і що надають доступ до транспорту, житла, культурної діяльності і відпочинку.

Суд також враховує, що у рішеннях Конституційного Суду України неодноразово зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Разом з тим, Конституційний Суд України також неодноразово висловлював позицію щодо можливості встановлення обмежень розміру соціальних виплат.

Так, відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні № 20-рп/2011 від 26.12.2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.

До того ж, аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі по тексту ЄСПЛ) свідчить про те, що неодноразово висловлюючи правову позицію щодо можливості обмеження розміру соціальних виплат, ЄСПЛ, не заперечуючи право держав зменшувати такий розмір, не сформулював правової позиції щодо достатнього розміру таких соціальних виплат, підкреслюючи водночас необхідність забезпечення прозорості, недискримінаційного характеру відповідних змін, не покладення надмірного тягаря на заявників внаслідок такого втручання держави. Така практика свідчить про достатньо широке "поле" для розсуду, яке ЄСПЛ залишає державам у питаннях соціального забезпечення.

Наведене свідчить про те, що ЄСПЛ визнає можливість того, що виплати соціального страхування можуть бути зменшені або припинені, однак, розглядаючи питання відповідності таких дій, у кожній конкретній справі враховує всі відповідні обставини справи і з`ясовує: чи було законним таке втручання, чи переслідувало легітимну мету таке втручання та чи не поклало таке втручання надмірний тягар на особу, якої це стосується.

Водночас, як було зазначено вище, зменшення позивачу у дванадцять разів розміру компенсації на транспортне обслуговування через зміну механізму його обчислення, не може визначатись як законне втручання держави у мирне володіння майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі по тексту Конвенція), оскільки незабезпечення Україною взятих на себе зобов`язань щодо сприяння особам з інвалідністю їх індивідуальній мобільності та усунення перешкод для їх пересування суперечить конвенційним принципам Конвенції про права осіб з інвалідністю та ефективному втіленню в життя прав i принципів Європейської соціальної хартії (переглянутої).

Суд зазначає, що відповідно до статті 7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та Законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 по справі №913/204/18, від 10.03.2020 по справі №160/1088/19).

Також суд, враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 19 жовтня 2022 року по справі № 260/4268/21, згідно якої суди у період чинності пункту 2, в редакції, яка передбачає, що розміри річних грошових компенсацій на транспортне обслуговування становлять 29% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у правовідносинах щодо виплати грошової компенсації на транспортне обслуговування, передбаченої статтею 28 Закону № 2961, повинні застосовувати пункт 2 Порядку № 228 в редакції Постанови № 536, згідно якої грошова компенсація на транспортне обслуговування виплачуються особам з інвалідністю у розмірі 29% прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність у розрахунку на місяць з урахуванням положень міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а саме статті 1 Першого протоколу до Конвенції, положень Конвенції про права осіб з інвалідністю та Європейської соціальної хартії (переглянутої).

В даному контексті слід зазначити, що грошова компенсація на транспортне обслуговування та компенсація на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля є аналогічними пільгами (компенсаціями) й гарантованими державою виплатами, однак здійснюються до та, відповідно, після одержання особою з інвалідністю, законним представником дитини з інвалідністю спеціального автотранспорту, оскільки виплачуються особам, які відповідно до законодавства мають право на забезпечення автомобілями.

Судом встановлено, що позивачеві за друге півріччя 2022 року виплачувалась компенсація на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля у розмірі 287,97 грн, а з перше півріччя 2023 року виплачувалась компенсація на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля - 303,49 грн з розрахунку 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на рік.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, виходячи з наданих статтею 245 частиною 2 КАС України повноважень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною відмови відповідачів щодо не проведення перерахунку та виплати позивачу грошової компенсації на транспортне обслуговування інваліда за друге півріччя 2022 року за перше півріччя 2023 року, виходячи з розміру, встановленого Порядком № 228 в редакції постанови КМУ № 283 від 31 березня 2021 року та зобов`язання відповідачів здійснити позивачу перерахунок грошової компенсації на транспортне обслуговування інваліда, виходячи з розміру, встановленого Порядком № 228, в редакції Постанови № 283, а саме: 29% прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць за друге півріччя 2022 року за перше півріччя 2023 року.

Відповідно до статті 6 частини 2 КАС України та статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерела права.

Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006)зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Так, у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити.

Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Хустської міської ради (90400, Закарпатська область, Хустський район, м. Хуст, вул. 900річчя Хуста, 27, код ЄДРПОУ 25448871) та Управління соціального захисту населення Хустської районної військової адміністрації (90400, Закарпатська область, м. Хуст, вул. Поперечна, 1, код ЄДРПОУ 03192916) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Хустської районної військової адміністрації щодо не проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації на транспортне обслуговування інваліда за друге півріччя 2022 року, виходячи з розміру, встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 228 від 14 лютого 2007 року "Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування", в редакції постанови Кабінету Міністрів України року № 283 від 31 березня 2021 року.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Хустської районної військової адміністрації провести ОСОБА_1 перерахунок грошової компенсації на транспортне обслуговування інваліда, виходячи з розміру, постановою Кабінету Міністрів України № 228 від 14 лютого 2007 року "Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування", в редакції постанови Кабінету Міністрів України року № 283 від 31 березня 2021 року, а саме : 29% прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць за друге півріччя 2022 року.

Визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Хустської міської ради щодо не проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації на транспортне обслуговування інваліда за перше півріччя 2023 року, виходячи з розміру, встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 228 від 14 лютого 2007 року "Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування", в редакції постанови Кабінету Міністрів України року № 283 від 31 березня 2021 року.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Хустської міської ради провести ОСОБА_1 перерахунок грошової компенсації на транспортне обслуговування інваліда, виходячи з розміру, постановою Кабінету Міністрів України № 228 від 14 лютого 2007 року "Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування", в редакції постанови Кабінету Міністрів України року № 283 від 31 березня 2021 року, а саме: 29% прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць за перше півріччя 2023 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяС.Є. Гаврилко