Рішення

від 30.05.2023 по справі 300/5448/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2023 р. справа № 300/5448/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Суддя Остап`юк С.В.,

за участю секретаря Дяків Х.Ю.,

представника позивача, в режимі відеоконференції, Андрусяка В.П.,

представника відповідача Гавадзина М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест-Логістика» до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

24.09.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест-Логістика» (далі - позивач) звернулось в суд з позовом до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення за №003374/0705 від 03.06.2021, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 354 273 гривень.

29.09.2021 суд, ухвалою відкрив провадження в адміністративній справі за цим позовом, призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін та призначив справу до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкові повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно, оскільки висновки контролюючого органу про завищення позивачем розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду базуються на помилковому розумінні норм податкового законодавства та правил бухгалтерського обліку, а також на необґрунтованих висновках про заниження бази оподаткування за операціями з передачі частини будівлі в оренду, про використання частини придбаних будівельних матеріалів не в межах власної господарської діяльності та про безтоварність операції поставки обладнання ТОВ «Статус пром інвест».

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримала з мотивів зазначених у заявах по суті справи.

Відповідач в заявах по суті справи свої заперечення проти позову обґрунтовує порушеннями, які допущено позивачем та висновками, які відображені в акті перевірки.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вирішив спір, виходячи з такого.

Позивач є юридичною особою, зареєстрованим виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради 11.12.2019, взятий на облік контролюючими органами з 12.12.2019 за №091519336396 та перебуває на обліку в Головному управлінні Державної податкової служби в Івано-Франківській області, є платником податку на додану вартість від 01.02.2020, індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість 434036209153.

13.04.2021 відповідач виніс наказ за №641-п про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2021 року у податковій декларації з податку на додану вартість від`ємного значення, яке визначено з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах.

28.04.2021 відповідач склав акт за №2484/09-19-07-01/43403625 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача, щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість.

За наслідками проведеної перевірки, відповідач дійшов висновків про порушення позивачем положень підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, оскільки завищив від`ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 526830 гривень.

Відповідач, 03.06.2021 виніс податкове повідомлення-рішення №003374/0705, яким зменшив розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2021 року, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 354 237 гривень.

Оскаржуване рішення відповідача щодо зменшення суми від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 526830 гривень обґрунтоване висновками проведеної перевірки про заниження бази оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених послуг (надання частини будівлі в оренду) за лютий 2021 року в сумі 771 гривню, про відсутність документального підтвердження списання (використання в господарській діяльності) товарно-матеріальних цінностей на суму 1669402, 86 гривень, а також висновок про здійснення безпідставного документального оформлення нереальних господарських операцій з придбання робіт у Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус Пром Інвест», що призвело до завищення суми податкового кредиту в лютому 2021 року на суму 19585 гривень.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає, що вирішуючи відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України питання про те, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд виходить з положень нормативних актів в редакціях, що діяли на момент виникнення цих правовідносин та зазначає зміст норм права відповідно до них.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 189.1 статті 189 Податкового кодексу України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок; отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 даного Кодексу датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що під господарською операцією слід розуміти дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість до від`ємного значення з цього податку та формування податкового кредиту з податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, сплачені в ціні товару (послуг) суми податку на додану вартість для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Щодо висновків відповідача про заниження бази оподаткування по операціях з передачі частини будівлі в оренду, суд зазначає наступне.

Позивач згідно з договором оренди №16 від 31.12.2017, як орендодавець передає в оренду Приватному підприємству «Ремстанкотехсервіс» частину об`єкта нерухомості (капітальної споруди) за адресою м.Івано-Франківськ, с.Хриплин, вул Пресмашівська, буд.6 загальною площею 167 кв.м., розмір орендної плати 500 гривень за один місяць, в тому числі 83, 33 гривні податку на додану вартість (вартість оренди 1 квадратного метра 2,49 гривень без ПДВ).

Також, позивач згідно з договором оренди складських приміщень від 01.01.2020 №01/01-20 передав в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрлогістика» нежитлові виробничо-складські приміщення загальною площею 801,4 кв.м, що знаходяться за адресою м.Івано-Франківськ, с.Хриплин, вул. Пресмашівська, 6 за ціною з розрахунку 60,00 гривень, з урахуванням податку на додану вартість за 1 кв.м орендованої площі.

Відповідач, дійшовши висновку про заниження бази оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених послуг (надання частини будівлі в оренду), що призвели до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість за лютий 2021 року в сумі 771 гривня виходив з того, що ціна орендної плати не відповідає рівню звичайних цін і є нижчою ринкових.

Джерелом інформації про звичайну ціну відповідач використав ціни на оренду, що встановлені рішенням Івано-Франківської міської ради від 18.12.2018 за №371-34.

При цьому, суд звертає увагу на ту обставину, що контролюючий орган не звертався до уповноваженого державного органу із запитом про надання інформації щодо рівня звичайних цін на послуги оренди в лютому 2021 року.

Одночасно з цим рішення Івано-Франківської міської ради не може бути використане як джерело інформації про звичайну ціну, оскільки предметом регулювання вказаного рішення органу місцевого самоврядування є визначення мінімальної суми орендного платежу за нерухоме майно фізичних осіб».

Вказаний нормативний акт не поширює свою дію на відносини між юридичними особами та не визначає мінімальних сум орендних платежів за нерухоме майно юридичних осіб.

Як наслідок, є помилковим висновок відповідача про порушення позивачем підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України внаслідок заниження бази оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених послуг (надання частини будівлі в оренду), заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість за лютий 2021 року в сумі 771 гривня.

Щодо висновків відповідача про здійснення безпідставного документального оформлення нереальних господарських операцій з придбання робіт у Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус Пром Інвест».

Суд встановив, що позивач як замовник, згідно з договором за №30/06-20 від 30.06.2020 придбав у підрядника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус Пром Інвест» поставку та монтаж обладнання (промислові підйомні секційні ворота Promstahl, гідравлічний доклевелер Promstahl) на об`єкті замовника за адресою м.Івано-Франківськ, с.Хриплин, вул. Пресмашівська, 6.

На виконання умов договору його сторони склали акт надання послуг №51 від 24.11.2020 на монтажні роботи на загальну суму 117540 гривень, в тому числі податок на додану вартість 19585 гривень, видаткову накладну №38 від 09.10.2020 на придбання товару на суму 743232 гривні, в тому числі податок на додану вартість 124372 гривні.

Розрахунки між сторонами згідно договору здійснено в безготівковій формі на загальну суму 863742 гривні, заборгованість по зобов`язаннях відсутня.

В податковому обліку позивач операції за вказаною господарською операцією відобразив в деклараціях з податку на додану вартість за відповідні звітні періоди, віднісши до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень 2020 року 124372 гривні та за лютий 2021 року 19585 гривень.

Відповідач, одночасно не заперечуючи фактичність поставки та монтажу обладнання, дійшов висновку про нереальність господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Статус Пром Інвест», вважаючи акти наданих послуг на монтажні роботи такими, що складені на безтоварні операції формально та такими, що не відповідають дійсності внаслідок того, що позивач не надав документального підтвердження транспортування обладнання, а згідно баз даних контролюючого органу у контрагента позивача відсутні основні фонди, а кількість працюючих складає одну особу.

Такі висновки відповідача є помилковими, такими що будуються на припущеннях, а також суперечать фактичним обставинам господарської операції.

Згідно з пунктом 3.1. договору від 30.06.2020 №30/06-20, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Статус Пром Інвест», останній взяв на себе зобов`язання здійснити поставку товару на умовах DDP - м.Івано-Франківськ, с.Хриплин, вул. Пресмашівська, 6, відповідно до Інкотермс-2010.

Відповідно до INCOTERMS 2010: офіційних правил міжнародного контролю термінів торговельних умов правила для будь-якого режиму або способів транспортування DDP - доставлений податок передбачають, що продавець несе ціну, ризик та відповідальність за очищені товари в зазначеному місці призначення, у розпорядженні покупців. Покупець несе відповідальність за розвантаження. Продавець несе відповідальність за ввізне оформлення, мита та податки, тому покупець не є "імпортером запису".

Сенс його полягає в тому, що доставка закінчується для постачальника, коли товари є доставляється одержувачу, сплачено мито на імпорт та вантаж, готовий до вивантаження в пункті вказане місце призначення. Стаття DDP передбачає максимальні зобов`язання для вантажовідправника. Одержувач передбачає лише вивантаження товарів на місці та страхування товару за бажанням. Усі інші витрати передаються постачальнику (експортні та імпортні платежі, витрати на перевезення вантажів) DDP використовується для перевезення вантажів будь-якими транспортними засобами.

Таким чином, позивач не має обов`язку зберігати будь-які документи, що відображають транспортування поставленого обладнання, оскільки такі документи не впливають на податковий та бухгалтерський облік позивача.

Також суд зазначає, що відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою для сумніву у здійсненні господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Крім цього, використання як підстави для своїх висновків про нереальність вказаної господарської операції контролюючим органом податкової інформації, що міститься в звітності за формою 1-ДФ щодо контрагента позивача також є необґрунтованим.

Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання насить виключно інформаційний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Відповідач не здійснив будь-яких контрольно-перевірочних заходів щодо контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус Пром Інвест», будь-які первинні бухгалтерські документи цього платника податків не використовувалися та не аналізувалися, відсутні будь-які відомості про зменшення податкових зобов`язань цьому товариству з сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за господарськими операціями, здійсненими з позивачем.

На противагу, суд встановив, що всі необхідні первинні бухгалтерські документи щодо придбання позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус Пром Інвест» обладнання та послуг монтажу за договором №30/06-20 від 30.06.2020 на момент формування показників податкової звітності були в наявності у позивача, а самі операції мали реальний характер, придбані послуги використані у господарській діяльності позивача.

Як наслідок, є необґрунтованим висновок відповідача про здійснення безпідставного документального оформлення нереальних господарських операцій з придбання робіт у Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус Пром Інвест», що призвело до завищення суми податкового кредиту в лютому 2021 року на суму 19585 гривень є безпідставним.

Щодо відсутності документального підтвердження списання (використання в господарській діяльності) товарно-матеріальних цінностей на суму 1669402, 86 гривень та відсутності їх у залишках запасів, як підстави для висновків відповідача про заниження позивачем показника нарахованих податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України в сумі 333 881 гривень та зменшення від`ємного значення податку на додану вартість на цю суму, суд зазначає наступне.

Відповідно до контракту №1805/2020 на виконання монтажних робіт від 19.05.2020 позивач, як замовник придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю «Евклід» виконання реконструкції будівлі за адресою Івано-Франківська область, м.Івано-Франківськ, с.Хриплин, вул. Пресмашівська, буд.№6

На виконання умов контракту протягом червня 2020 року - лютого 2021 року позивачем як замовником прийнято виконання будівельних робіт для виконання яких підрядник також використовував матеріали замовника.

Відповідач в ході проведення перевірки виявив невідповідність матеріалів, використаних Товариством з обмеженою відповідальністю «Евклід» з матеріалами, які списано позивачем, згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 205 «Будівельні матеріали» за період з 01.07.2020 до 28.02.2021, яких також не виявлені за результатами вибіркової інвентаризації, проведеної платником на вимогу контролюючого органу.

Так, відповідач згідно Актів приймання виконаних будівельних робіт не виявив використання наступних матеріалів замовника: Бетон В15 (М-200) Р2 в кількості 1,7 куб.м на суму 2521,67 гривень; Бетон В20 (М-250) в кількості 9,4 куб.м. на суму 14491, 66 гривень; Бетон В 20/25 в кількості 438 куб.м. на суму 862965, 81 гривень; Металопрокат (Арматура 8мм) в кількості 7.45 тон на суму 108645, 81 гривень; Металопрокат (Арматура 12мм) в кількості 3,97 тон на суму 57895, 82 гривень; Панель стінова BALEXTHERM-PIR-F 120 мм звон.0,5 в кількості 13, 251 кв.м. на суму 9240 гривень; Панель стінова BALEXTHERM-PIR-F 160 мм звон. 0,5 в кількості 316,61 кв.м. на суму 253937, 05 гривень; Плити екструзійні полістерольні «Пеноплекс Комфорт» 100*585*1185 т-15 в кількості 320, 212 куб.м. на суму 510581, 24 гривня; Профнастил ПК 18 в кількості 636, 106 кв.м. на суму 74214, 48 гривень; Профнастил ПК 45 в кількості 2344, 156 кв.м. на суму 283200, 38 гривень; Щебінь 01-10 в кількості 115, 12 тон на суму 13238, 80 гривень; Щебінь 5-20 в кількості 526, 5 тон на суму 130308, 75 гривень; Щебінь 20-40 в кількості 938, 140 тон на суму 204900, 10 гривень.

Невикористання вказаних матеріалів замовника при виконанні монтажних робіт підрядником, відповідач встановив внаслідок відсутності ідентичного найменування таких матеріалів в Актах виконаних робіт та оборотно-сальдової відомості по рахунку 205.

Відповідач не встановив розбіжностей в кількості та номенклатурі списаних будівельних матеріалів між кількістю та номенклатурою будівельних матеріалів використаних для підрядних робіт.

Одночасно з цим, суд встановив, що в актах прийому-передачі власних матеріалів ресурсів замовника за період червня 2020 року - лютого 2021 року назва будівельних матеріалів відповідає їх назві згідно оборотно-сальдової відомості позивача по рахунку 205. Вказані акти підписані представником підрядника.

Також за Актами приймання виконаних будівельних робіт позивач направляв підряднику - Товариству з обмеженою відповідальністю «Евклід» зауваження, в яких зазначив невідповідність між відображеними назвами використаних будівельних матеріалів назвам будівельних матеріалів, що передані замовником для використання при виконанні будівельних робіт.

До Акта №3-1805/2020 від 10.08.2020 позивач 11.08.2020 за №1108-01 направив зауваження, де вказав на невідповідність зазначення в рядку 17 Акта використання профнастилу покрівельного, замість переданого для використання Профнастилу ПК 45; в рядках 27, 32 використання бетону B25 P4 W6, замість переданого С20/25 А150; в рядках 26, 30, 31, 35, 36, 37 використання щебню без зазначення його фракцій.

До Акта №4-1805/2020 від 16.09.2020 позивач 17.09.2020 за №1709-01 направив зауваження, де вказав на невідповідність зазначення в рядках 14, 17, 24, 32, 48, 51 використання бетону B25 P4 W6, замість переданого для використання бетону С20/25 F150; в рядках 3, 12, 15, 20, 22, 31, 39 57 відображення використання матеріалів замовника - щебню без зазначення його фракцій.

До Акта №5-1805/2020 від 22.10.2020 позивач 23.10.2020 за №2310-01 направив зауваження, де вказав на невідповідність зазначення в рядку 6 Акта відомостей про використання панелей PIR-160, замість переданих для цих робіт панелей стінових Balextherm-PIR-F 160 мм. зовн. 0,5 PES RAL 9010 L/внутр. 0,5 PES RAL 9010L; в рядках 30, 31 використання бетону B25 P4 W6, замість переданого для використання бетону С20/25 F150; в рядках 3, 12, 15, 20, 27, 37, 53 відображення використання матеріалів замовника - щебню без зазначення його фракцій.

До Акта №6-1805/2020 від 31.12.2020 позивач 31.12.2020 за №3113-01 направив зауваження, де вказав на невідповідність зазначення в рядку 1 Акта відомостей про використання панелей PIR-120, замість переданих для цих робіт панелей стінових Balextherm-PIR-F 120 мм. зовн. 0,5 PES RAL 9010 L/внутр. 0,5 PES RAL 9010L; а також в рядку 1 Акта відомостей про використання панелей PIR-160, замість переданих для цих робіт панелей стінових Balextherm-PIR-F 160 мм. зовн. 0,5 PES RAL 9010 L/внутр. 0,5 PES RAL 3010L; в рядку 2 Акта відомостей про використання плити полістерольної, замість переданої плити екструзійні полістерольні «Пеноплекс Комфорт» 100*585*1185т-15; в рядках 5, 11 відомостей про використання профнастилу покрівельного, замість переданого профнастилу ПК18; в рядках 3, 6, 13 використання арматури 10 мм, замість переданої замовником арматури 8 мм та арматури 12 мм; в рядках 4, 7, 14 використання бетону B25 P4 W6, замість переданого для використання бетону С20/25 F150.

До Акта №7-1805/2021 від 26.02.2021 позивач 01.03.2021 за №0103-01 направив зауваження, де вказав на невідповідність зазначення в рядках Акта 6, 17, 20 відомостей про використання використання бетону B25 P4 W6, замість переданого для використання бетону С20/25 F150; в рядках 2, 14, 18, 62 відображення використання матеріалів замовника - щебню без зазначення його фракцій.

На зауваження позивача до Актів приймання виконаних робіт підрядник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Евклід» надало відповіді за №25/1 від 14.08.2020, №29/1 від 21.09.2020, № 36/1 від 26.10.2020, №1/1 від 11.01.2021 та №6/1 від 02.03.2021.

Вказаними відповідями підрядник підтвердив використання для здійснених будівельних робіт саме тих будівельних матеріалів, які йому передав замовник підрядних робіт - позивач.

Окрім того, контрагент позивача у наданих відповідях зазначив, що нормативно-правові акти не передбачають заборони зміни найменування матеріалів на технічно більш коректні та/або скорочення найменування матеріалів, які були використані при виконанні будівельних робіт за умови, що такі матеріали можна достовірно ідентифікувати (в тому числі щебінь, профнастил).

Також підрядником пояснено вказання різних найменувань класів бетону використанням ним класифікації бетону за класами з нумерацією «В» згідно з ДСТУ Б В.2.7-43-96 «Будівельні матеріали бетони важкі» та класифікацією цього бетону за класами з нумерацією «С» згідно з ДБН В.2.6-98:2009 «Бетонні та залізобетонні конструкції», що використано позивачем.

Окремо підтверджено, що зазначений в Актах профнастил покрівельний - це профнастил ПК 45 та профнастил ПК 18; зазначені панелі PIR-160 - це панелі стінові Balextherm-PIR-F 160 мм. зовн. 0,5 PES RAL 9010 L/внутр. 0,5 PES RAL 9010L; зазначені панелі PIR-120 - це використані панелі стінові Balextherm-PIR-F 120 мм. зовн. 0,5 PES RAL 9010 L/внутр. 0,5 PES RAL 9010L; плити полістерольні - це плити екструзійні полістерольні «Пеноплекс Комфорт» 100*585*1185т-15.

Як наслідок, висновок відповідача про порушення позивачем підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України через заниження показника нарахованих податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України в сумі 333 881 гривень, в зв`язку з відсутністю документального підтвердження списання (використання в господарській діяльності) позивачем товарно-матеріальних цінностей на суму 1669402, 86 гривень та відсутності їх у залишках запасів є необґрунтованим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності винесення оскаржуваних рішень.

Як наслідок, є помилковим та таким, що суперечить вимогам Податкового кодексу України висновки відповідача про порушення позивачем положень підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та завищення від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 526830 гривень за лютий 2021 року.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення за №003374/0705 від 03.06.2021 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Вест-Логістика» розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2021 року, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 354 237 гривень є протиправним та підлягає скасуванню.

За результатами судового дослідження обставин та правових підстав, якими обґрунтовано вимоги позову Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест-Логістика» до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області, а також заперечень проти позову, суд прийшов до висновку про наявність фактичних та правових підстав для задоволення позову, вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають до задоволення в повному обсязі.

Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Документально підтвердженими судовими витратами в даній справі є витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 5 315 гривень, згідно з платіжним дорученням за № 545 від 27.05.2021

Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, суд робить висновок про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби України в Івано-Франківській області судовий збір в розмірі 5 315 гривень.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця Незалежності, 20, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 43968084) за № 003374/0705 від 03.06.2021 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Вест-Логістика" (індекс 76495, вулиця Пресмашівська, будинок 6, село Хриплин, місто Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 43403625) розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 354 237 гривень.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест-Логістика" (індекс 76495, вулиця Пресмашівська, будинок 6, село Хриплин, місто Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 43403625) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби України в Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця Незалежності, будинок 20, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 43968084) сплачений судовий збір в розмірі 5 315 (п`ять тисяч триста п`ятнадцять) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційної адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Остап`юк С.В.

Рішення складене в повному обсязі 05 червня 2023 р.