Постанова

від 09.01.2024 по справі 300/5448/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/5448/21 пров. № А/857/12423/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Качмара В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Луців І.І.,

представника позивача Андрусяка В.П.,

представника відповідача Гавадзина М.В.,

розглянувши у судовому засіданні (в режимі відеоконференції) в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест-Логістика» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

суддя (судді) в суді першої інстанції - Остап`юк С.В.,

час ухвалення рішення - 14:04:09,

місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту рішення - 05 червня 2023 року,

В С Т А Н О В И В:

24 вересня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест-Логістика» (далі - ТОВ «Вест-Логістика») звернулось в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за № 003374/0705 від 03.06.2021, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 354273 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 03.06.2021 за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2021 року у податковій декларації з податку на додану вартість від`ємного значення, Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області стосовно нього прийнято податкове повідомлення-рішення за № 003374/0705, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 354273 грн. Вважає, що висновки контролюючого органу про завищення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду базуються на помилковому розумінні норм податкового законодавства та правил бухгалтерського обліку, а також на необґрунтованих висновках про заниження бази оподаткування за операціями з передачі частини будівлі в оренду, про використання частини придбаних будівельних матеріалів не в межах власної господарської діяльності та про безтоварність операції поставки обладнання ТОВ «Статус пром інвест».

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 травня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області за № 003374/0705 від 03.06.2021 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Вест-Логістика» розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 354 237 гривень.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що контролюючий орган не звертався до уповноваженого державного органу із запитом про надання інформації щодо рівня звичайних цін на послуги оренди в лютому 2021 року. Водночас рішення Івано-Франківської міської ради не може бути використане як джерело інформації про звичайну ціну, оскільки предметом регулювання вказаного рішення органу місцевого самоврядування є визначення мінімальної суми орендного платежу за нерухоме майно фізичних осіб. Таким чином, помилковим є висновок відповідача про порушення позивачем підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 ПК України внаслідок заниження бази оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених послуг (надання частини будівлі в оренду), заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість за лютий 2021 року в сумі 771 грн. Згідно з пунктом 3.1. договору від 30.06.2020 № 30/06-20, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Статус Пром Інвест», останній взяв на себе зобов`язання здійснити поставку товару на умовах DDP - м.Івано-Франківськ, с.Хриплин, вул. Пресмашівська, 6, відповідно до Інкотермс-2010. Таким чином, на умовах DDP позивач не має обов`язку зберігати будь-які документи, що відображають транспортування поставленого обладнання, оскільки такі документи не впливають на податковий та бухгалтерський облік позивача. Також суд першої інстанції зазначив, що відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою для сумніву у здійсненні господарських операцій. Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання насить виключно інформаційний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Судом першої інстанції встановлено, що всі необхідні первинні бухгалтерські документи щодо придбання позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус Пром Інвест» обладнання та послуг монтажу за договором № 30/06-20 від 30.06.2020 на момент формування показників податкової звітності були в наявності у позивача, а самі операції мали реальний характер, придбані послуги використані у господарській діяльності позивача. Відповідач не встановив розбіжностей в кількості та номенклатурі списаних будівельних матеріалів між кількістю та номенклатурою будівельних матеріалів використаних для підрядних робіт. Одночасно з цим, суд встановив, що в актах прийому-передачі власних матеріалів ресурсів замовника за період червня 2020 року - лютого 2021 року назва будівельних матеріалів відповідає їх назві згідно оборотно-сальдової відомості позивача по рахунку 205. Вказані акти підписані представником підрядника. Також за Актами приймання виконаних будівельних робіт позивач направляв підряднику - Товариству з обмеженою відповідальністю «Евклід» зауваження, в яких зазначив невідповідність між відображеними назвами використаних будівельних матеріалів назвам будівельних матеріалів, що передані замовником для використання при виконанні будівельних робіт. На зауваження позивача до Актів приймання виконаних робіт підрядник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Евклід» надало відповіді за № 25/1 від 14.08.2020, № 29/1 від 21.09.2020, № 36/1 від 26.10.2020, № 1/1 від 11.01.2021 та № 6/1 від 02.03.2021. Вказаними відповідями підрядник підтвердив використання для здійснених будівельних робіт саме тих будівельних матеріалів, які йому передав замовник підрядних робіт - позивач. Як наслідок, висновок відповідача про порушення позивачем підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України через заниження показника нарахованих податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України в сумі 333 881 гривень, в зв`язку з відсутністю документального підтвердження списання (використання в господарській діяльності) позивачем товарно-матеріальних цінностей на суму 1669402, 86 гривень та відсутності їх у залишках запасів є необґрунтованим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління ДПС в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що оскаржуване податкове податкове-рішення щодо зменшення суми від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду обґрунтоване висновками проведеної перевірки про заниження бази оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених послуг (надання частини будівлі в оренду) за лютий 2021 року в сумі 771 грн, про відсутність документального підтвердження списання (використання в господарській діяльності) товарно-матеріальних цінностей на суму 1669402,86 грн, а також висновок про здійснення безпідставного документального оформлення нереальних господарських операцій з придбання робіт у Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус Пром Інвест», що призвело до завищення суми податкового кредиту в лютому 2021 року на суму 19585 грн. Вказує, що для визначення ринкової ціни ним використано інформацію про ціни на оренду, які встановлені рішенням Івано-Франківської міської ради від 18.12.2019 № 371-34. Звертає увагу на те, що копії листів ТОВ «Вест-Логістика» та копій відповідей ТОВ «Евклід» в ході перевірки не надавались, у листах відсутні відмітки про дату їх отримання. Зазначає, що матеріалами перевірки підтверджено нереальність проведених операцій між ТОВ «Вест-Логістика» та ТОВ «Статус Пром Інвест», а акти наданих послуг на монтажні роботи складені на безтоварні операції.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Вказує, що контролюючий орган не звертався до уповноваженого державного органу із запитом про надання інформації щодо рівня звичайних цін на послуги, які надавало ТОВ «Вест-Логістика» в лютому 2021 року. Звертає увагу на те, що всі матеріали, які замовником (ТОВ «Вест-Логістика») передавались підряднику (ТОВ «Евклід»), були використані останнім під час виконання робіт згідно контракту від 19 травня 2020 року № 1805/2020 і знайшли своє відображення в первинних документах. Вказує, що посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо ТОВ «Статус Пром Інвест» не можуть бути підставою для висновків про порушення податкового законодавства, оскільки відповідач не здійснював жодних контрольно-перевірочних заходів щодо вищевказаного підприємства, що у свою чергу унеможливлює встановлення факту наявності вини позивача.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, в своїх поясненнях покликався на доводи в ній викладені.

Представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Вест-Логістика» є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради 11.12.2019, взяте на облік контролюючими органами з 12.12.2019 за № 091519336396 та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС в Івано-Франківській області, є платником податку на додану вартість від 01.02.2020, індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість 434036209153.

13.04.2021 відповідач виніс наказ за № 641-п про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2021 року у податковій декларації з податку на додану вартість від`ємного значення, яке визначено з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах.

28.04.2021 відповідач склав акт за № 2484/09-19-07-01/43403625 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість.

За наслідками проведеної перевірки, відповідач прийшов до висновків про порушення позивачем положень підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, оскільки завищив від`ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 526830 грн.

03.06.2021 Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 003374/0705, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2021 року, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 354237 грн.

Оскаржуване рішення відповідача щодо зменшення суми від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 526830 грн обґрунтоване висновками проведеної перевірки про заниження бази оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених послуг (надання частини будівлі в оренду) за лютий 2021 року в сумі 771 грн, про відсутність документального підтвердження списання (використання в господарській діяльності) товарно-матеріальних цінностей на суму 1669402,86 грн, а також висновком про здійснення безпідставного документального оформлення нереальних господарських операцій з придбання робіт у Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус Пром Інвест», що призвело до завищення суми податкового кредиту в лютому 2021 року на суму 19585 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 189.1 статті 189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 ПК України, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок; отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що під господарською операцією слід розуміти дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з вимогами статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість до від`ємного значення з цього податку та формування податкового кредиту з податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, сплачені в ціні товару (послуг) суми податку на додану вартість для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Щодо висновків відповідача про заниження бази оподаткування по операціях з передачі частини будівлі в оренду, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з договором оренди №16 від 31.12.2017, ТзОВ «Вест-Логістика» як орендодавець передає в оренду Приватному підприємству «Ремстанкотехсервіс» частину об`єкта нерухомості (капітальної споруди) за адресою м. Івано-Франківськ, с. Хриплин, вул. Пресмашівська, буд. 6 загальною площею 167 кв.м., розмір орендної плати 500 гривень за один місяць, в тому числі 83,33 гривні податку на додану вартість (вартість оренди 1 квадратного метра 2,49 гривень без ПДВ).

Також, позивач згідно з договором оренди складських приміщень від 01.01.2020 № 01/01-20 передав в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрлогістика» нежитлові виробничо-складські приміщення загальною площею 801,4 кв.м, що знаходяться за адресою м.Івано-Франківськ, с.Хриплин, вул. Пресмашівська, 6 за ціною з розрахунку 60,00 грн з урахуванням податку на додану вартість за 1 кв. м орендованої площі.

Відповідач, дійшовши висновку про заниження бази оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених послуг (надання частини будівлі в оренду), що призвели до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість за лютий 2021 року в сумі 771 гривня виходив з того, що ціна орендної плати не відповідає рівню звичайних цін і є нижчою ринкових.

Джерелом інформації про звичайну ціну відповідач використав ціни на оренду, що встановлені рішенням Івано-Франківської міської ради від 18.12.2018 за № 371-34.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що контролюючий орган не звертався до уповноваженого державного органу із запитом про надання інформації щодо рівня звичайних цін на послуги оренди в лютому 2021 року.

Крім того, рішення Івано-Франківської міської ради не може бути використане як джерело інформації про звичайну ціну, оскільки предметом регулювання вказаного рішення органу місцевого самоврядування є визначення мінімальної суми орендного платежу за нерухоме майно фізичних осіб.

Вказаний нормативний акт не поширює свою дію на відносини між юридичними особами та не визначає мінімальних сум орендних платежів за нерухоме майно юридичних осіб.

Як наслідок, помилковим є висновок відповідача про порушення позивачем підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 ПК України внаслідок заниження бази оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених послуг (надання частини будівлі в оренду), заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість за лютий 2021 року в сумі 771 грн.

Щодо висновків відповідача про здійснення безпідставного документального оформлення нереальних господарських операцій із придбання робіт у ТзОВ «Статус Пром Інвест», колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач як замовник, згідно з договором за № 30/06-20 від 30.06.2020 придбав у підрядника - ТзОВ «Статус Пром Інвест» поставку та монтаж обладнання (промислові підйомні секційні ворота Promstahl, гідравлічний доклевелер Promstahl) на об`єкті замовника за адресою м. Івано-Франківськ, с. Хриплин, вул. Пресмашівська, 6.

На виконання умов договору його сторони склали акт надання послуг № 51 від 24.11.2020 на монтажні роботи на загальну суму 117540 грн, в тому числі податок на додану вартість 19585 грн, видаткову накладну № 38 від 09.10.2020 на придбання товару на суму 743232 грн, в тому числі податок на додану вартість 124372 грн.

Розрахунки між сторонами згідно договору здійснено в безготівковій формі на загальну суму 863742 грн, заборгованість по зобов`язаннях відсутня.

В податковому обліку позивач операції за вказаною господарською операцією відобразив в деклараціях з податку на додану вартість за відповідні звітні періоди, віднісши до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень 2020 року 124372 грн та за лютий 2021 року 19585 грн.

Відповідач, одночасно не заперечуючи фактичність поставки та монтажу обладнання, прийшов до висновку про нереальність господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Статус Пром Інвест», вважаючи акти наданих послуг на монтажні роботи такими, що складені на безтоварні операції формально та такими, що не відповідають дійсності внаслідок того, що позивач не надав документального підтвердження транспортування обладнання, згідно баз даних контролюючого органу у контрагента позивача відсутні основні фонди, а кількість працюючих складає одну особу.

Проте, колегія суддів вважає такі висновки відповідача помилковими, такими що будуються на припущеннях, а також суперечать фактичним обставинам господарської операції.

Згідно з пунктом 3.1. договору від 30.06.2020 № 30/06-20, укладеного між позивачем та ТзОВ «Статус Пром Інвест», останній взяв на себе зобов`язання здійснити поставку товару на умовах DDP - м.Івано-Франківськ, с. Хриплин, вул. Пресмашівська, 6, відповідно до Інкотермс-2010.

Відповідно до INCOTERMS 2010: офіційних правил міжнародного контролю термінів торговельних умов правила для будь-якого режиму або способів транспортування DDP - доставлений податок передбачають, що продавець несе ціну, ризик та відповідальність за очищені товари в зазначеному місці призначення, у розпорядженні покупців. Покупець несе відповідальність за розвантаження. Продавець несе відповідальність за ввізне оформлення, мита та податки, тому покупець не є «імпортером запису».

Його зміст полягає в тому, що доставка закінчується для постачальника, коли товари доставляються одержувачу, сплачено мито на імпорт та вантаж, готовий до вивантаження в пункті вказане місце призначення. Стаття DDP передбачає максимальні зобов`язання для вантажовідправника. Одержувач передбачає лише вивантаження товарів на місці та страхування товару за бажанням. Усі інші витрати передаються постачальнику (експортні та імпортні платежі, витрати на перевезення вантажів) DDP використовується для перевезення вантажів будь-якими транспортними засобами.

Таким чином, позивач не має обов`язку зберігати будь-які документи, що відображають транспортування поставленого обладнання, оскільки такі документи не впливають на податковий та бухгалтерський облік позивача.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою для сумніву у здійсненні господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Крім цього, використання як підстави для своїх висновків про нереальність вказаної господарської операції контролюючим органом податкової інформації, що міститься в звітності за формою 1-ДФ щодо контрагента позивача також є необґрунтованим.

Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання насить виключно інформаційний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Відповідач не здійснив будь-яких контрольно-перевірочних заходів щодо контрагента позивача - ТзОВ «Статус Пром Інвест», будь-які первинні бухгалтерські документи цього платника податків не використовувались та не аналізувались, відсутні будь-які відомості про зменшення податкових зобов`язань цьому товариству з сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за господарськими операціями, здійсненими з позивачем.

Натомість, судом першої інстанції вірно встановлено, що всі необхідні первинні бухгалтерські документи щодо придбання позивачем у ТзОВ «Статус Пром Інвест» обладнання та послуг монтажу за договором № 30/06-20 від 30.06.2020 на момент формування показників податкової звітності були в наявності у позивача, а самі операції мали реальний характер, придбані послуги використані у господарській діяльності позивача.

Таким чином, є необґрунтованим є висновок відповідача про здійснення безпідставного документального оформлення нереальних господарських операцій з придбання робіт у ТзОВ «Статус Пром Інвест», що призвело до завищення суми податкового кредиту в лютому 2021 року на суму 19585 грн.

Щодо відсутності документального підтвердження списання (використання в господарській діяльності) товарно-матеріальних цінностей на суму 1669402,86 грн та відсутності їх у залишках запасів, як підстави для висновків відповідача про заниження позивачем показника нарахованих податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України в сумі 333 881 грн та зменшення від`ємного значення податку на додану вартість на цю суму, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до контракту № 1805/2020 на виконання монтажних робіт від 19.05.2020 позивач, як замовник придбав у ТзОВ «Евклід» виконання реконструкції будівлі за адресою Івано-Франківська область, м.Івано-Франківськ, с.Хриплин, вул. Пресмашівська, буд. № 6.

На виконання умов контракту протягом червня 2020 року - лютого 2021 року позивачем як замовником прийнято виконання будівельних робіт, для виконання яких підрядник також використовував матеріали замовника.

Відповідач в ході проведення перевірки виявив невідповідність матеріалів, використаних ТзОВ «Евклід» з матеріалами, які списано позивачем, згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 205 «Будівельні матеріали» за період з 01.07.2020 до 28.02.2021, яких також не виявлено за результатами вибіркової інвентаризації, проведеної платником на вимогу контролюючого органу.

Відповідач згідно Актів приймання виконаних будівельних робіт не виявив використання наступних матеріалів замовника: Бетон В15 (М-200) Р2 в кількості 1,7 куб.м на суму 2521,67 грн; Бетон В20 (М-250) в кількості 9,4 куб.м. на суму 14491, 66 грн; Бетон В 20/25 в кількості 438 куб.м. на суму 862965,81 грн; Металопрокат (Арматура 8мм) в кількості 7.45 тон на суму 108645, 81 гривень; Металопрокат (Арматура 12мм) в кількості 3,97 тон на суму 57895, 82 гривень; Панель стінова BALEXTHERM-PIR-F 120 мм звон.0,5 в кількості 13, 251 кв.м. на суму 9240 гривень; Панель стінова BALEXTHERM-PIR-F 160 мм звон. 0,5 в кількості 316,61 кв.м. на суму 253937, 05 гривень; Плити екструзійні полістерольні «Пеноплекс Комфорт» 100*585*1185 т-15 в кількості 320, 212 куб.м. на суму 510581, 24 гривня; Профнастил ПК 18 в кількості 636, 106 кв.м. на суму 74214, 48 гривень; Профнастил ПК 45 в кількості 2344, 156 кв.м. на суму 283200, 38 гривень; Щебінь 01-10 в кількості 115, 12 тон на суму 13238, 80 гривень; Щебінь 5-20 в кількості 526, 5 тон на суму 130308, 75 гривень; Щебінь 20-40 в кількості 938, 140 тон на суму 204900, 10 гривень.

Невикористання вказаних матеріалів замовника при виконанні монтажних робіт підрядником, відповідач встановив внаслідок відсутності ідентичного найменування таких матеріалів в Актах виконаних робіт та оборотно-сальдової відомості по рахунку 205.

Проте, відповідач не встановив розбіжностей в кількості та номенклатурі списаних будівельних матеріалів між кількістю та номенклатурою будівельних матеріалів використаних для підрядних робіт.

Одночасно з цим, судом першої інстанції вірно встановлено, що в актах прийому-передачі власних матеріальних ресурсів замовника за період червня 2020 року - лютого 2021 року назва будівельних матеріалів відповідає їх назві згідно оборотно-сальдової відомості позивача по рахунку 205. Вказані акти підписані представником підрядника.

Також за Актами приймання виконаних будівельних робіт позивач направляв підряднику - ТзОВ «Евклід» зауваження, в яких зазначив невідповідність між відображеними назвами використаних будівельних матеріалів назвам будівельних матеріалів, що передані замовником для використання при виконанні будівельних робіт.

До Акта №3-1805/2020 від 10.08.2020 позивач 11.08.2020 за № 1108-01 направив зауваження, де вказав на невідповідність зазначення в рядку 17 Акта використання профнастилу покрівельного, замість переданого для використання Профнастилу ПК 45; в рядках 27, 32 використання бетону B25 P4 W6, замість переданого С20/25 А150; в рядках 26, 30, 31, 35, 36, 37 використання щебеню без зазначення його фракцій.

До Акта № 4-1805/2020 від 16.09.2020 позивач 17.09.2020 за № 1709-01 направив зауваження, де вказав на невідповідність зазначення в рядках 14, 17, 24, 32, 48, 51 використання бетону P4 W6, замість переданого для використання бетону С20/25 F150; в рядках 3, 12, 15, 20, 22, 31, 39 57 відображення використання матеріалів замовника - щебеню без зазначення його фракцій.

До Акта № 5-1805/2020 від 22.10.2020 позивач 23.10.2020 за № 2310-01 направив зауваження, де вказав на невідповідність зазначення в рядку 6 Акта відомостей про використання панелей PIR-160, замість переданих для цих робіт панелей стінових Balextherm-PIR-F 160 мм. зовн. 0,5 PES RAL 9010 L/внутр. 0,5 PES RAL 9010L; в рядках 30, 31 використання бетону B25 P4 W6, замість переданого для використання бетону С20/25 F150; в рядках 3, 12, 15, 20, 27, 37, 53 відображення використання матеріалів замовника - щебеню без зазначення його фракцій.

До Акта № 6-1805/2020 від 31.12.2020 позивач 31.12.2020 за № 3113-01 направив зауваження, де вказав на невідповідність зазначення в рядку 1 Акта відомостей про використання панелей PIR-120, замість переданих для цих робіт панелей стінових Balextherm-PIR-F 120 мм. зовн. 0,5 PES RAL 9010 L/внутр. 0,5 PES RAL 9010L; а також в рядку 1 Акта відомостей про використання панелей PIR-160, замість переданих для цих робіт панелей стінових Balextherm-PIR-F 160 мм. зовн. 0,5 PES RAL 9010 L/внутр. 0,5 PES RAL 3010L; в рядку 2 Акта відомостей про використання плити полістерольної, замість переданої плити екструзійні полістерольні «Пеноплекс Комфорт» 100*585*1185т-15; в рядках 5, 11 відомостей про використання профнастилу покрівельного, замість переданого профнастилу ПК18; в рядках 3, 6, 13 використання арматури 10 мм, замість переданої замовником арматури 8 мм та арматури 12 мм; в рядках 4, 7, 14 використання бетону P4 W6, замість переданого для використання бетону С20/25 F150.

До Акта № 7-1805/2021 від 26.02.2021 позивач 01.03.2021 за № 0103-01 направив зауваження, де вказав на невідповідність зазначення в рядках Акта 6, 17, 20 відомостей про використання використання бетону P4 W6, замість переданого для використання бетону С20/25 F150; в рядках 2, 14, 18, 62 відображення використання матеріалів замовника - щебеню без зазначення його фракцій.

На зауваження позивача до Актів приймання виконаних робіт підрядник - ТзОВ «Евклід» надало відповіді за № 25/1 від 14.08.2020, № 29/1 від 21.09.2020, № 36/1 від 26.10.2020, № 1/1 від 11.01.2021 та № 6/1 від 02.03.2021.

Вказаними відповідями підрядник підтвердив використання для здійснених будівельних робіт саме тих будівельних матеріалів, які йому передав замовник підрядних робіт - позивач.

Окрім того, контрагент позивача у наданих відповідях зазначив, що нормативно-правові акти не передбачають заборони зміни найменування матеріалів на технічно більш коректні та/або скорочення найменування матеріалів, які були використані при виконанні будівельних робіт за умови, що такі матеріали можна достовірно ідентифікувати (в тому числі щебінь, профнастил).

Також підрядником пояснено вказання різних найменувань класів бетону використанням ним класифікації бетону за класами з нумерацією «В» згідно з ДСТУ Б В.2.7-43-96 «Будівельні матеріали бетони важкі» та класифікацією цього бетону за класами з нумерацією «С» згідно з ДБН В.2.6-98:2009 «Бетонні та залізобетонні конструкції», що використано позивачем.

Окремо підтверджено, що зазначений в Актах профнастил покрівельний - це профнастил ПК 45 та профнастил ПК 18; зазначені панелі PIR-160 - це панелі стінові Balextherm-PIR-F 160 мм. зовн. 0,5 PES RAL 9010 L/внутр. 0,5 PES RAL 9010L; зазначені панелі PIR-120 - це використані панелі стінові Balextherm-PIR-F 120 мм. зовн. 0,5 PES RAL 9010 L/внутр. 0,5 PES RAL 9010L; плити полістерольні - це плити екструзійні полістерольні «Пеноплекс Комфорт» 100*585*1185т-15.

Враховуючи вищенаведене, висновок відповідача про порушення позивачем підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.5 статті 198 ПК України через заниження показника нарахованих податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України в сумі 333 881 гривень, в зв`язку з відсутністю документального підтвердження списання (використання в господарській діяльності) позивачем товарно-матеріальних цінностей на суму 1669402, 86 гривень та відсутності їх у залишках запасів є необґрунтованим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності винесення оскаржуваних рішень.

Як наслідок, є помилковим та таким, що суперечить вимогам ПК України висновки відповідача про порушення позивачем положень підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та завищення від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 526830 грн за лютий 2021 року.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення за № 003374/0705 від 03.06.2021 про зменшення ТзОВ «Вест-Логістика» розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2021 року, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 354 237 грн є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 травня 2023 року у справі № 300/5448/21 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Гінда В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 09 січня 2024 року.