Рішення

від 12.10.2023 по справі 520/7911/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 жовтня 2023 року № 520/7911/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бадюкова Ю.В.,

при секретарі Андрущенко Д.В.,

за участі представників:

позивача Паркулаба А.В.,

відповідача Головаша П.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю ХКФ ЮНІСОФТ (вул. Морозова, буд. 13 Б, м. Харків, 61036, код ЄДРПОУ 40898837)

до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ХКФ ЮНІСОФТ» (далі по тексту позивач, ТОВ «Юнісофт», товариство) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській в якому просить суд:

- визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 04 січня 2023 року №00001270709.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що за результатами перевірки ГУ ДПС у Харківській області було складено Акт № 5027/20-40-07-09-05/40898837 від 06.12.2022 та прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Щодо контракту придбання товару, відповідно до укладеного контракту від 21.09.2020 №2109-2020 з компанією «PT PABRIK KERTAS TJIWI KIMIA, TBK» (Індонезія), поставленого за інвойсами від 21.10.2021 №5680211235 і від 11.01.2022 №5680213058 вказує, що відповідачем не враховано, що було здійснено передплати позивачем (а отже, і початок відліку строку для операцій) у сумі 57785 євро 16.07.2021; здійснено поставки з оформленням відповідних імпортних декларацій типу ІМ40 за інвойсами від 21.10.2021 №5680211235 і від 11.01.2022 №5680213058 у період з 05.01.2022 по 27.07.2022. При цьому, з акту перевірки (додаток 5) вбачається, що вартість поставленого товару за імпортними операціями за інвойсами від 21.10.2021 №5680211235 і від 11.01.2022 №5680213058 складає 81498,34 євро, тоді як розмір оплати від 16.07.2021 складає 57785 євро. Таким чином, операції за інвойсами від 21.10.2021 №5680211235 і від 11.01.2022 №5680213058, валютний нагляд за якими здійснювався відповідно до здійсненої оплати у сумі 57785 євро 16.07.2021, були повністю завершені шляхом імпорту товару на суму 81498,34 євро, що перевищує суму передплати у розмірі 57785 євро. Отже, такі операції підлягали зняттю з валютного контролю відповідно до пп. 3 п. 9 Інструкції №7, а саме - після отримання інформації з реєстру МД про здійснення поставки за імпортною операцією з оформленням МД типу IM-40 Імпорт. Вказані розрахунки і стали підставою для завершення валютного нагляду за операціями зі сторони банку, що підтверджується відповіддю АТ «Банк Кредит Дніпро» у листі від 05.12.2022 №54/32-161. Натомість, контролюючий орган помилково додав до суми передплати в розмірі 57785 євро за операціями за інвойсами від 21.10.2021 №5680211235 і від 11.01.2022 №5680213058 суму дебіторської заборгованості за контрактом в розмірі 37369,13 євро, що вбачається як із самого акту перевірки (абз. 2 ст. 8), так і з додатку №5 до акту перевірки, що і стало причиною висновку про не завершення валютного нагляду за операціями за інвойсами від 21.10.2021 №5680211235 і від 11.01.2022 №5680213058 і нарахування валютної пені на залишок дебіторської заборгованості по контракту в розмірі 13655,79 євро. При цьому, причин виникнення дебіторської заборгованості за контрактом станом на момент здійснення передплати в розмірі 57785 євро, а також приналежність такої заборгованості до інших імпортних операцій позивача за контрактом податковий орган підчас перевірки не досліджував, просто додавши цю заборгованість до суми передплати.

Щодо контракту від 12.03.2020 № 12032020, який укладено з компанією «Edi8 S.A.S.» (Франція), вказує, що постановою НБУ від 24 лютого 2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» заборонено банківським установам здійснювати за дорученням клієнтів транскордонні перекази валютних цінностей з України. Також загальновідомим є факт морської блокади портів України, що унеможливило своєчасну поставку товару за Контрактом від 21.09.2020 № 2109-2020, який укладено з компанією «PT PABRIK KERTAS TJIWI KIMIA, TBK» (Індонезія). Настання наведених обставин не залежало від волі ТОВ «ХКФ ЮНІСОФТ», і перебували у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку із інкримінованими порушеннями строків розрахунків за зовнішньо-економічними контрактами. Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст. ст. 14, 14? Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97- ВР, Статуту ТПП України, листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 засвідчила: військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Враховуючи це, ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Враховуючи незначність порушення строків (14 днів для Контракту від 12.03.2020 №12032020, 10 днів для Контракту від 21.09.2020 № 2109-2020), вказані порушення були повністю обумовлені форс-мажорними обставинами збройної агресії Російської Федерації проти України і відповідними законодавчими і фактичними обмеженнями господарської діяльності, у зв`язку з чим вважає висновки акту перевірки про їх допущення ТОВ «ХКФ ЮНІСОФТ» необґрунтованими.

Окрім цього, нарахування пені у період з 01.01.2021 року по сьогоднішній день суперечить положенням абз.11 п.52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Вказує, що пеня за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті відповідно до вимог Податкового кодексу України з 01.01.2021 року є одним із різновидів пені у розумінні приписів підпункту 14.1.162 пункту 14.1. ст.14 Податкового кодексу України та відповідно нарахування пені у період з 01.01.2021 суперечить положенням абз.11 п.52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Також позивач зазначає про відсутність вини суб`єкта господарювання (резидента України), а внаслідок таких факторів, як невиконання іноземними контрагентами умов договору та виникнення форс-мажорних обставин (такі як: (1) Всесвітня пандемія коронавірусної хвороби (COVID-19) та (2) війна російської федерації проти України: Лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року), що виключає юридичну відповідальність українського підприємства за ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції».

Ухвалою суду від 14.04.2023 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, свою правову позицію виклав у відзиві на позов, в якому відповідач посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки № 5027/20-40-07-09-05/40898837 від 06.12.2022 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та скасуванню не підлягає.

При цьому представником позивача подано клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 03 липня 2023 року клопотання представника позивача задоволено та вирішено подальший розгляд адміністративної справи № 520/7911/23 здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Вирішено

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі з підстав та мотивів, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог повністю з підстав та мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що ТОВ «ХКФ ЮНІСОФТ» зареєстровано Департаментом реєстрації Харківської міської ради 17.10.2016 за № 14801020000071029, взято на облік платника податків у контролюючих органах 17.10.2016 за № 203216200554, станом на 29.11.2022 перебуває на обліку в ГУ ДПС у Харківській області.

На підставі направлень від 22.11.2022 № № 2642, 2643, виданих ГУ ДПС у Харківській області на підставі наказу Головного управління ДПС у Харківській області від 21.11.2021 № 1414-п проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ХКФ ЮНІСОФТ»» з питань дотримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічними контрактами від 12.03.2020 № 12032020 та від 21.09.2020 № 2109-2020 за період з 01.07.2021 по 31.10.2022 р.

За результатом вказаної перевірки Головним управлінням ДПС у Харківській області складено акт № 5027/20-40-07-09-05/40898837 від 06.12.2022, яким встановлено порушення позивачем:

- частини 2 статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», за зовнішньоекономічним Контрактом від 12.03.2020 № 12032020, який укладено з компанією «Edi8 S.A.S.» (Франція);

- частини 3 статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», за зовнішньоекономічним Контрактом від 21.09.2020 № 2109-2020, який укладено з компанією «PT PABRIK KERTAS TJIWI КІМ1А, ТВК» (Індонезія).

Зокрема, як встановлено в акті перевірки, інформація про суми не повернених коштів (вартості товару) у встановлений Національним банком України граничний строк розрахунків суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності ТОВ «ХКФ ЮНІСОФТ» (код за ЄДРПОУ 40898837) за зовнішньоекономічним контрактом від 12.03.2020 № 12032020 (дата операції - 20.07.2021), за зовнішньоекономічним контрактом від 21.09.2020 № 2109-2020 (дата першого дня перевищення граничного строку розрахунків - 16.07.2021).

Перевіркою дотримання ТОВ «ХКФ ЮНІСОФТ» вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій по Контракту від 12.03.2020 № 12032020, який укладено з компанією «Edi8 S.A.S.» (Франція), за період з 01.07.2021 по 31.10.2022 встановлено, що згідно умов вищевказаного Контракту Виконавець зобов`язується виконати роботи по виготовленню поліграфічної продукції (Продукція), яка замовлена Замовником у відповідності з умовами Контракту та поставити її останньому, а Замовник зобов`язується прийняти виготовлену та поставлену йому Продукцію і сплатити її вартість відповідно до умов Контракту.

Валюта контракту - ЄВРО.

Загальна сума Контракту визначається як сума всіх додатків до нього.

Умови поставки: при тлумаченні Контракту застосовуються міжнародні правила Інкотермс - 2010.

Умови оплати: розрахунок за кожну виготовлену партію Продукції здійснюється в Євро шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Виконавця протягом строку, який вказано у відповідному додатку до Контракту, але не пізніше 90 календарних днів з моменту відправки Замовнику цієї партії Продукції зі складу Виконавця.

ТОВ «ХКФ ЮНІСОФТ» у періоді, за який здійснювалася перевірка, на виконання умов Контракту від 12.03.2020 № 12032020, на адресу компанії «Edi8 S.A.S.» відвантажено товар (друковані книги, зброшуровані, дитячі книжки, друкований матеріал для читання, ілюстрований, не призначений для розваг дітей або разфорбування, не є рекламним матеріалом, не містить текст або малюнки порнографічного характеру. УКТЗЕД 4901990000) на загальну суму 83575,80 Євро (еквівалент - 2609228,05 грн), згідно митних декларацій, а саме:- від 20.07.2021 № UA807180/2021/004832 на загальну суму 28771,80 Євро (еквівалент- 921598,16 грн) - граничний строк надходження валютної виручки - 19.07.2022;

- від 06.05.2022 № UA205030/2022/008652 на загальну суму 23304,00 Євро (еквівалент - 719149,79 грн) - граничний строк надходження валютної виручки - 05.05,2023;

-від 19.05.2022 № UA305130/2022/013757 на загальну суму 31500,00 Євро (еквівалент - 968480,10 грн) - граничний строк надходження валютної виручки - 18.05.2023.

Виручка за відвантажений товар по Контракту від 12.03.2020 № 12032020 надійшла на рахунок ТОВ «ХКФ ЮНІСОФТ» № НОМЕР_1 , відкритий в АБ «ПІВДЕННИЙ», МФО 328209, з урахуванням комісії банку, в сумі 83575,80 Євро (еквівалент - 3071834,22 грн), саме:

- 02.08.2022 в сумі 28771,80 Євро (еквівалент - 1076447,98 грн);

- 31.10.2022 в сумі 54804,00 Євро (еквівалент - 1995386,24 грн).

Контролюючим органом в ході проведеної перевірки встановлено, що грошові кошти в сумі 28771,80 Євро (еквівалент - 1076447,98 грн) надійшли з порушенням строків розрахунків, які передбачені Законом України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», через що дійшов висновку про те, що ТОВ «ХКФ ЮНІСОФТ» порушено частину 2 статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції».

Також в процесі проведення перевірки встановлено, що ТОВ «ХКФ ЮНІСОФТ», укладено з компанією «PT PABRIK KERTAS TJIWI KIMIA, TBK» (Індонезія) імпортний Контракт від 21.09.2020 № 2109-2020 на купівлю паперової продукції.

Так, на виконання умов вказаного Контракту від 21.09.2020 № 2109-2020 ТОВ «ХКФ ЮНІСОФТ» 16.07.2021 згідно платіжного доручення від 16.07.2021 № 35 на рахунок компанії «PT PABRIK KERTAS TJIWI KIMIA, TBK» здійснено передплату на суму 57785,0 Євро (еквівалент - 1862809,27 грн) - граничний строк розрахунків - 15.07.2022.

ТОВ «ХКФ ЮНІСОФТ» по Контракту від 21.09.2020 № 2109-2020 отримало від компанії «PT PABRIK KERTAS TJIWI KIMIA, TBK» товар на загальну суму 81498,34 Євро (еквівалент-2848784,33 грн).

Товар надійшов на територію України частково з порушенням строків розрахунків, передбачених Законом України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», товар на суму 13655,79 Євро на територію України не надійшов, що є порушенням частини 3 статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції».

Станом на 31.10.2022 по Контракту від 21.09.2020 № 2109-2020 перевіркою встановлено дебіторську заборгованість в сумі 13655,79 Євро, що відповідає даним бухгалтерського обліку ТОВ «ХКФ ЮНІСОФТ».

Як зазначено в акті перевірки згідно із вимогами Положення № 5 на операцію з перерахування ТОВ «ХКФ ЮНІСОФТ» 16.07.2021 грошових коштів по Контракту від 21.09.2020 № 2109-2020 на рахунок компанії «PT FABRIK KERTAS TJIWI КІМІА, ТВК» в сумі 57785,0 Євро (еквівалент - 1862809,27 грн) поширюються граничні строки розрахунків, зазначені в пункті 21 розділу II Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління НБУ від 2 січня 2019 року N 7.

В акті перевірки та у відзиві на адміністративний позов відповідач також зазначає, що відповідно до вимог Інструкції N 7 операція перерахування ТОВ «ХКФ ЮНІСОФТ» 16.07.2021 грошових коштів по Контракту від 21.09.2020 № 2109-2020 на рахунок компанії «PT PABRIK KERTAS TJIWI КІМІА, TBK» в сумі 57785,0 Євро (еквівалент - 1862809,27 грн) підпадає під валютний нагляд в уповноваженому банку.

Підпунктом 2 пункту 7 розділу III Інструкції N 7 передбачено, що банк розпочинає відлік установлених Національним банком граничних строків розрахунків за операціями з імпорту товарів з дати здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта).

Таким чином, відлік установлених НБУ граничних строків розрахунків за операцією з перерахування грошових коштів 16.07.2021 в сумі 57785,0 Євро по імпортному Контракту від 21.09.2020 № 2109-2020 розпочався з дати здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта), а саме з 16.07.2021, граничний строк надходження товару становить 15.07.2022 включно.

Також, дебіторська заборгованість по Контракту від 21.09.2020 № 2109-2020 в сумі 13655,79 Євро станом на 31.10.2022 підтверджена даними бухгалтерського обліку ТОВ «ХКФ ЮНІСОФТ» (Картка рахунку 632 по Контракту від 21.09.2020 № 2109-2020 контрагент «PT PABRIK KERTAS TJIWI КІМІА, ТВК, Індонезія»).

Як зазначено в акті перевірки, враховуючи вимоги Положення № 5 на суму дебіторської заборгованості по вищевказаному Контракту станом на 30.06.2021 у розмірі 37369,13 Євро поширюються граничні строки розрахунків, а саме:

на суму 12604,13 Євро - граничні строки розрахунків 20.01.2022; на суму 24765,00 Євро - граничні строки розрахунків 29.06.2022 р.

Як вказує відповідач ДПС України на адресу Головного управління ДПС у Харківській області листом від 05.09.2022 № 10109/7/99-00-07-05-02-07 надана інформація Національного банку України про суми не повернених коштів (вартості товару) у встановлений Національним банком України граничний строк розрахунків суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності ТОВ «ХКФ ЮНІСОФТ» (код за ЄДРНОУ 40898837) за зовнішньоекономічним контрактом від 12.03.2020 № 12032020 (дата операції 20.07.2021) та за зовнішньоекономічним контрактом від 21.09.2020 № 2109-2020 (дата першого дня перевищення граничного строку розрахунків - 16.07.2022).

На підставі висновків вищевказаного акту перевірки, відповідачем 04.01.2023 прийнято податкове повідомлення-рішення №00001270709, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та/або пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та за невиконання зобов`язань та порушення вимог валютного законодавства у розмірі 208864, 42 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до ДПС України зі скаргою.

Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 15.03.2023 р. № 6323//6/99-00-06-01-02-06 ДПС України залишило без змін ППР ГУ ДПС у Харківській області від 04.01.2023 №00001270709, а скаргу без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Розв`язуючи спір по суті суд відзначає наступне.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами статті 4 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (далі Закон №959-ХІІ) до видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні суб`єкти цієї діяльності, належать, зокрема, надання суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб`єктам господарської діяльності, в тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристських та інших, що прямо і виключно не заборонені законами України; надання вищезазначених послуг іноземними суб`єктами господарської діяльності суб`єктам зовнішньоекономічної діяльності України.

Відповідно до статті 14 Закону №959-ХІІ всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Згідно із положеннями частини четвертої статті 6 та частини першої статті 14 Закону №959-ХІІ суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України, та самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Відповідно до статей 627, 628 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі статтею 629 цього Кодексу укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі ПК України).

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, що проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Підпунктом 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України, встановлено, що на контролюючі органи покладено функцію зі здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та відповідальність за порушення ними валютного законодавства регламентовано приписами Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 №2473-VIIІ (далі - Закон №2473-VIII).

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону №2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Рішення про застосування до уповноважених установ, суб`єктів валютних операцій заходів впливу приймається органами валютного нагляду відповідно до компетенції, визначеної частинами п`ятою і шостою статті 11 цього Закону, у порядку, визначеному законодавством, що діє на день прийняття відповідного рішення (частина 8 статті 16 Перехідні положення Закону №2473-VIII).

За правилами частини 3 статті 13 Закону №2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Пунктом 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 5, визначено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Як встановлено судом зі змісту акту перевірки № 5027/20-40-07-09-05/40898837 від 06.12.2022, встановлено порушення позивачем:

- частини 2 статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», за зовнішньоекономічним Контрактом від 12.03.2020 № 12032020, який укладено з компанією «Edi8 S.A.S.» (Франція);

- частини 3 статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», за зовнішньоекономічним Контрактом від 21.09.2020 № 2109-2020, який укладено з компанією «PT PABRIK KERTAS TJIWI КІМ1А, ТВК» (Індонезія).

Зокрема, як встановлено в акті перевірки, інформація про суми не повернених коштів (вартості товару) у встановлений Національним банком України граничний строк розрахунків суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності ТОВ «ХКФ ЮНІСОФТ» (код за ЄДРПОУ 40898837) за зовнішньоекономічним контрактом від 12.03.2020 № 12032020 (дата операції - 20.07.2021), за зовнішньоекономічним контрактом від 21.09.2020 № 2109-2020 (дата першого дня перевищення граничного строку розрахунків - 16.07.2021).

Приписами частини 5 статті 13 Закону №2473-VIII передбачено, що порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Згідно з оскаржуваним в даній справі податковим повідомленням-рішенням від 04 січня 2023 року за № 00001270709 Головним управлінням ДПС у Харківській області за порушення частин 2,3 статті 13 Закону №2473-VIII до позивача застосовано суму пені за порушення строку у сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму 208864, 42 грн.

Крім цього, суд зазначає, що позивач посилається на те, що контролюючим органом проведення перевірки здійснено без додержання норм п.п. 52-1, 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України та безпідставно нараховано пеню під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а також не враховано принципу, закріпленого в ПК України щодо індивідуальної відповідальності платника податків, оскільки у даному випадку, порушення строків розрахунків відбулось не з вини позивача, а у тому числі і через дії/бездіяльність контрагента-нерезидента.

Позивач наголошує на тому, що пеня до позивача була застосована (нарахована) за період з 20.07.2021 року по 02.08.2022 року за експортним контрактом № 12032020 від 12.03.2020 р. та з 16.07.2022 по 21.07.2022, з 22.07.2022 по 26.07.2022, з 27.07.2022 по 27.07.2022 та з 28.07.2022 по 31.10.2022 за імпортним контрактом № 2109-2020 від 21.09.2020, тобто, за період дії карантину, а тому підлягає скасуванню і списанню.

Згідно з п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України, за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби, штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за порушення, визначені в абзацах другому дев`ятому цього пункту.

Протягом періоду з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби, платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.

Суд зазначає, що Законом України «Про внесення змін до ПК України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 № 466-IX, в редакції від 01.01.2021, підпункт 14.1.162 ПК України викладено в наступній редакції: « 14.1.162. пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи».

Відповідно до норм п. п. 54.3.3. п. 54.3. статті 54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення,у сфері зовнішньоекономічної діяльності; є контролюючий орган.

З наведеного слідує, що ПК України визначено, що пеня за порушення строків розрахунків в іноземній валюті є різновидом грошового зобов`язання платника податків та застосовується контролюючим (податковим) органом в порядку, який передбачений для прийняття податкових повідомлень-рішень, а Закон України «Про валюту і валютні операції», зокрема стаття 13, містить лише встановлення такого виду відповідальності, як пеня за порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею.

Таким чином, суд доходить висновку про те, що пеня за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті відповідно до вимог ПК України, з 01.01.2021 є одним із різновидів пені в розумінні приписів підпункту 14.1.162 пункту 14.1. ст. 14 ПК України, та, відповідно, нарахування пені у період з 01.01.2021 суперечить положенням абз. 11 п. 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що контролюючий орган неправомірно нарахував позивачу пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Доводи контролюючого органу про те, що на пеню, нараховану відповідно до Закону України «Про валюту і валютні операції» не поширюються положення п. 52-1 підрозділу 10 розділу Перехідні положення ПК України, суд вважає помилковими з вищезазначених підстав.

Суд враховує також те, що 11 березня 2020 року Всесвітня організація охорони здоров`я оголосила пандемію через поширення у світі Covid-19, а як зазначено в акті перевірки період фінансово-господарської діяльності платника податків, при здійсненні якої вчинено ці порушення з 01.07.2021 року по 31.10.2022 року. У зв`язку із цим, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID- 19, спричиненої коронавірусом 8АІ18-СоУ-2», починаючи з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин.

Щодо твердження відповідача, що позивач повинен був звернутись до Торгово-промислової палати України чи її територіальних органів для отримання сертифікату про настання форс-мажорних обставин, суд не приймає до уваги, оскільки відповідно до розміщеного на офіційному сайті Торгово-промислової палати України повідомлення за посиланням https://ucci.org.ua/press-center/ucci-news/protsedura-zasvidchennia-fors-mazhornikh-obstavin-z-28-02-2022: «Торгово-промислова палата України враховуючи надзвичайно складну ситуацію, з якою зіткнулась наша країна, ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

З метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії введеного воєнного стану, на сайті ТПП України розміщено 28.02.2022 року загальний офіційний лист ТПП України щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (за змістом зразка вказаним нижче). Це надасть можливість за необхідністю роздруковувати відповідне підтвердження всім, кого це стосується.».

Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку №225, обов`язок доведення щодо можливості чи неможливості платником податків своєчасно виконати свій податковий обов`язок покладається на контролюючий орган. Контролюючий орган встановлює причинно-наслідковий зв`язок між обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), що сталися в результаті збройної агресії російської федерації, безпосереднім впливом таких обставин саме на такого платника та можливістю виконання ним податкового обов`язку станом на дату, на яку припадає граничний термін виконання такого обов`язку, та керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає вмотивоване рішення щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку (далі - Рішення) за формою, що додається.

Тобто, відповідно до наведених норм права обов`язок доведення щодо можливості чи неможливості платником податків своєчасно виконати свій податковий обов`язок покладається на контролюючий орган.

Згідно із п.109.1 ст.109 ПК України, податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Статтею 112 ПК України, встановлені загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи

Згідно із п. 112.1 ст.112 ПК України, особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 112.2 ст.112 ПК України, особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Пунктом 112.7 статті 112 ПК України, визначено, якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків.

Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.

Верховним Судом та Європейським судом з прав людини неодноразово наголошувався принцип індивідуальної податкової відповідальності. Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово підтвердив у рішеннях по справах «Булвес АД проти Болгарії», «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», «Сєрков проти України», «Інтерсплав проти України» та ін.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Хоча ця справа стосується податкового спору, на переконання суду, у ній закладено один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб`єктом приватного права і суб`єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов`язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними.

На думку суду, при вирішенні цього спору доречно застосувати рішення Європейського Суду з прав людини від 07 липня 2011 року у справі «Сєрков проти України» (заява № 39766/05), яким було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки державні органи обрали тлумачення національного законодавства, менш сприятливе для платників податку, що призвело до накладення на заявника зобов`язання зі сплати податку.

Одночасно суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем було неправомірно нараховано товариству з обмеженою відповідальністю ХКФ ЮНІСОФТ пеню на суму 208864, 42 грн. за порушення ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 №2473-VIIІ оскільки нарахування пені у період дії карантину суперечить положенням абз. 11 п. 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» ПК України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення не відповідає критерію обгрунтованості, розсудливості та пропорційності, передбаченому п. 3, 6 та 8 ч.2 ст.2 КАС України, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відносно клопотання представника позивача щодо стягнення з владного суб`єкта витрат на отримання позивачем Сертифікату про форс-мажорні обставини від 28.07.2023 року № 6300-23-3430 в сумі 8340, 00 грн., то суд відзначає про відсутність необхідності їх додаткового підтвердження зазначеним сертифікатом, судом позивача не було зобов`язано його отримувати, також з боку відповідача відповідних клопотань не надходило, а в межах досліджених доказів у справі з приводу наявності форс-мажорних обставин у перевіряємий контролюючим органом період зазначені обставини існували, а відтак вказаному сертифікату оцінка у якості доказу судом не надавалась, через що у суду відсутні підстави покладати на відповідача додаткове обтяження у вигляді компенсації добровільно сплаченої вартості сертифіката представником позивача.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно із частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про не відповідність оскаржуваних рішень критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, з огляду на що наявні підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно із частиною 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, то судові витрати зі сплати судового збору, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Інших доказів понесених судових витрат, станом на час прийняття рішення, матеріали справи не містять.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ХКФ ЮНІСОФТ (вул. Морозова, буд. 13 Б, м. Харків, 61036, код ЄДРПОУ 40898837) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 04 січня 2023 року №00001270709 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю ХКФ ЮНІСОФТ суми пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та за невиконання зобов`язань та порушення вимог валютного законодавства у розмірі 208864, 42 грн. (двісті вісім тисяч вісімсот шістдесят чотири гривні 42 копійки).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ХКФ ЮНІСОФТ (вул. Морозова, буд. 13 Б, м. Харків, 61036, код ЄДРПОУ 40898837) сплачену суму судового збору в розмірі 2684, 00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 16.10.2023 р.

Суддя Бадюков Ю.В.