Постанова

від 04.10.2023 по справі 755/14101/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 755/14101/22 головуючий у суді І інстанції Катющенко В.П.

провадження № 22-ц/824/9413/2023 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

04 жовтня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Фінагеєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Мороз Н.В.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРКПРОМ» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 21 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРКПРОМ», ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрфінресурс», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Татаринцева Євгенія Анатоліївна, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Львівської області Новосад Ольга Петрівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Джуринська Людмила Володимирівна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, витребування майна з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом та з урахуванням заяв про зміну позовних вимог та зміну предмету позову просила визнати недійсним з моменту укладення договір відступлення прав за договором іпотеки від 27 травня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Новосад О.П., за реєстровим № 2365, що укладений між ТОВ «ФК «Укрфінресурс» та ТОВ «Старкпром»; визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу земельної ділянки укладений між ТОВ «Старкпром» та ОСОБА_3 , посвідчений 09 червня 2021 року, приватним нотаріусом КМНО Татаринцевою Є.А. за реєстровим № 459; витребувати земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1139732980000) кадастровий номер 8000000000:66:598:0030, площею 0,062 га, цільове призначення: для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, розташовану за адресою АДРЕСА_1 , з незаконного володіння ОСОБА_2 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на праві приватної власності позивача перебувала земельна ділянка площею 0,0620 га, кадастровий номер 8000000000:66:598:0030, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить до категорії земель сільськогосподарського призначення. 26 січня 2007 між позивачем та ВАТ «Кредобанк» було укладено Кредитний договір №10 (далі - кредитний договір). Для забезпечення належного виконання позивачем обов`язків по кредитному договору, 26 січня 2007 року між нею та банком укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Пашинною В.В., реєстраційний № 70. У відповідності до п. 1.3. договору іпотеки, предметом іпотеки є майнові права на земельну ділянку площею 0,0620 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ), кадастровий номер 8000000000:66:598:0030. 26 травня 2016 року між банком (первісним кредитором) та ТОВ «ФК «Укрфінресурс» (новим кредитором) були укладені договір про відступлення права вимоги за кредитним договором № 10 від 26 січня 2007 року та договір відступлення прав за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Новосад О.П. Відповідно до вказаних договорів, ТОВ «ФК «Укрфінресурс» стало новим кредитором за кредитним та іпотечним договорами. 27 травня 2016 року між ТОВ «ФК «Укрфінресурс» (первісний кредитор) та ТОВ «Старкпром» (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги за кредитним договором № 10 від 26 січня 2007 року та договір відступлення прав за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Новосад О.П., за реєстровим № 2365. Відповідно до вказаних договорів, ТОВ «Старкпром» стало новим кредитором за кредитним та іпотечним договорами. 29 грудня 2016 року приватним нотаріусом КМНО Джуринською Л.В. проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ТОВ «Старкпром» на підставі іпотечного договору, в порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання права власності за іпотекодержателем. Згодом, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09 червня 2021 року, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Татаринцевою Є.А. за реєстровим № 459, ТОВ «Старкпром» продало земельну ділянку ОСОБА_4 . Позивач зазначає, що вказані договори, а також дії сторін даних правочинів порушили її право власності, тому вона вимушена звернутись до суду з вимогами про застосування наслідків недійсності правочинів, в яких вона не була стороною, але в результаті яких, була позбавлена права власності на земельну ділянку. У відповідності до іпотечного договору, в забезпечення належного виконання зобов`язань позичальника перед банком за кредитним договором, іпотекодавець передав в іпотеку земельну ділянку площею 0,0620 га, кадастровий номер 8000000000:66:598:0030, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ). Позивач звертає увагу суду, що у відповідності до договору відступлення іпотеки, ТОВ «Старкпром» став іпотекодержателем земельної ділянки, але ні ТОВ «ФК «Укрфінресурс», ні ТОВ «Старкпром» не мають статусу банку відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність», за положеннями якого банком є юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, і відомості про яку внесені до Державного реєстру банків». Позивач зазначає, що договір відступлення іпотеки є недійсним, оскільки укладений з порушенням приписів ч. 4 ст. 133 ЗК України та ст. 203, 215 ЦК України (т. 1, а.с. 225). Разом з тим, земельна ділянка жодним чином не була продана чи іншим чином відчужена самим позивачем, тому дії ТОВ «Старкпром» такі як: реєстрація права власності на предмет іпотеки на підставі іпотечного договору та договору відступлення іпотеки; продаж земельної ділянки ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, є неправомірними та не створюють жодних юридичних наслідків щодо земельної ділянки. Також, договір купівлі-продажу укладено з порушенням й інших норм чинного законодавства України, оскільки наявність арешту та прямої заборони відповідачу-1 щодо відчуження земельної ділянки унеможливлювала укладення договору купівлі-продажу від 09 червня 2021 року, а ТОВ «Старкпром», продаючи земельну ділянку, діяв очевидно недобросовісно та зловживав своїми правами, адже про наявність кримінального провадження № 12017100040000665 від 18 січня 2017 року, в якому земельна ділянка визнана речовим доказом, відповідач-1 знав та подавав періодично в даному кримінальному провадженні заяви про скасування арешту з земельної ділянки, накладеного ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 31 січня 2017 року та апеляційну скаргу на ухвалу. ОСОБА_1 зазначає, що відповідачем навмисно було відчужено земельну ділянку з метою унеможливлення виконання рішення суду щодо спірного майна, яке може бути прийняте на користь позивача у справі № 755/1228/17. З урахування наведеного, посилалася на те, що на день звернення до суду із даним позовом земельна ділянка перебуває у власності ОСОБА_2 , відтак, належним способом захисту її прав та інтересів буде витребування майна (земельної ділянки) із чужого незаконного володіння.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 21 березня 2023 року ОСОБА_1 до ТОВ «СТАРКПРОМ», ОСОБА_2 , ТОВ «ФК «Укрфінресурс», треті особи: приватний нотаріус КМНО Татаринцева Є.А., приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Львівської області Новосад О.П., приватний нотаріус КМНО Джуринська Л.В., про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ТОВ «Страркпром» просить скасувати рішення суду першої інстанції через неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що доводи суду першої інстанції щодо наявності поважних причин пропуску строків позовної давності є безпідставним, рішення є постановленим з порушенням норм як матеріального так і процесуального права, а тому має бути скасованим. Крім того, ні позивач у позовній заяві, ані суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні взагалі не обґрунтували, яким чином договір відступлення права вимоги порушує суб`єктивні права позивача або охоронювані законом інтереси, так як відступлення права вимоги мало наслідком лише зміну кредитора у зобов`язані, але не змінило обсяг та характер зобов`язань позивача щодо повернення грошових коштів. TOB «СТАРКПРОМ» зазначає, що оскаржуваним договором відступлення права вимоги не порушуються права позивача, позивачем у жодних заявах по суті не наведено та не доведено факту порушення її прав та законних інтересів укладанням оспорюваного договору. Крім того, позивач не є стороною договору відступлення прав за договором іпотеки укладеним 27 травня 2016 року між ТОВ «ФК «Укрфінресурс» та ТОВ «Старкпром», а також не є стороною договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 09 червня 2021 року між ТОВ «СТАРКПРОМ» та ОСОБА_5 . Крім того, матеріали справи не містять доказів незаконності набуття ТОВ «СТАРКПРОМ» права власності на земельну ділянку, а тому презумпція правомірності набуття права власності не спростована. Також, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що оскаржуваний договір відступлення прав за договором іпотеки відноситься до переліку угод визначених п. 15 розділу X Перехідних положень ЗК України, попри те, що за даним правочином не відбувалось відчуження власником земельної ділянки у момент його вчинення та не надавалось власником повноважень на укладання таких угод у майбутньому, а тому заборони на його укладання, як і умови його нікчемності, даним пунктом не встановлено. Крім того, 13 вересня 2022 року позивачем в рамках даної справи було подано заяву про зміну підстав позову, якою змінено підстави позову на нові, а саме: зазначено про нікчемність договору відступлення прав за договором іпотеки на підставі п. 15 розділу X Перехідних положень ЗК України та ч. 4 ст. 133 зазначеного кодексу. При цьому, судом першої інстанції, в рамках даної справи, допущено як заміну підстав позову так і заміну предмету позову, тобто, мала місце одночасна зміна підстав і предмету позову. Враховуючи, що судом першої інстанції допущено грубе порушення процесуального права, що полягає в одночасній зміні підстав і предмету позову, допущену ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 13 вересня 2022 року, яка не може бути оскаржена окремо від рішення, на таку ухвалу також зазначаються заперечення, як незаконну, оскільки мала бути постановлена ухвала про відмову у прийнятті заяви про зміну предмету позову.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказує про те, що враховуючи приписи ч. 5 ст. 267 ЦК України, в разі спливу строку позовної давності, позивач вправі просити суд визнати поважними причин пропуску строку позовної давності та захистити свої порушені права та законні інтереси. Саме про це й було зазначено позивачем в запереченнях щодо застосування строків позовної давності від 17 березня 2023 року та вказано про це в судовому засіданні 21 березня 2023 року при розгляді справи по суті. Отже, позивач належним чином використала свої права, надані їй процесуальним законом. Крім того, позовна давність щодо оскарження договору відступлення прав за договором іпотеки від 27 травня 2016 року та витребування земельної ділянки з незаконного володіння переривалася. ОСОБА_1 наголошує, що договір відступлення прав за договором іпотеки, який укладений з порушенням чинного законодавства України, порушує її права, так як на підставі даного договору ТОВ «Старкпром» набуло право власності на земельну ділянку, в результаті чого позивач була позбавлена права власності на своє майно. Такими діями ТОВ «Старкпром» та договором відступлення прав за договором іпотеки порушено не лише права позивача, а й її інтерес. Також, позивач вказує, що суд першої інстанції дійшов до вірних висновків, що землі сільськогосподарського призначення є обмежено оборотоздатним об`єктом цивільного права. Таким чином, укладення договору відступлення прав за договором іпотеки, який передбачає заміну іпотекодержателя, призводить до його суперечності з вказаною забороною та обмеженням, що в свою чергу згідно ч. 1 та 2 ст. 215 ЦК України є правовою підставою для його недійсності. Отже, враховуючи зазначене, договір відступлення прав за договором іпотеки є нікчемний в силу закону, оскільки укладений з порушенням приписів п. 15 розділу X Перехідних положень ЗК України (в редакції від 03 квітня 2016 pоку, яка діяла на час укладення даного правочину) та є недійсним у зв`язку з недодержанням вимог ч. 4 ст. 133 ЗК України та ст. 203, 215 ЦК України. Враховуючи зазначене, посилання скаржника, що у випадку заміни кредитора в основному зобов`язанні до нового кредитора обов`язково переходять всі права кредитора за забезпечувальним зобов`язанням, є не зовсім вірним, адже відповідний перехід прав вимог повинен бути підтверджений відповідними договорами, у зв`язку з чим між ТОВ «ФК «Укрфінресурс» та ТОВ «Старкпром» й були укладені договір відступлення прав за кредитним договором та договір відступлення прав за договором іпотеки. Тим більше, що сторони даних правочинів, самі визначили це у вказаних договорах. Відтак, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що договір відступлення прав за договором іпотеки є недійсним в силу його нікчемності. Враховуючи, що підстави та предмет позову були змінені на підставі різних заяв та по ним прийнято різні ухвали суду, не можна стверджувати, що в даній справі відбулась одночасна зміна підстав та предмету позову. Враховуючи, що договір відступлення прав за договором іпотеки є нікчемним в силу закону та таким законом не вимагається визнання його недійсним в судовому порядку, то наслідки такого правочину повинні бути застосовані у вигляді визнання наступного правочину (договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09 червня 2021 року) недійсним, як похідного правочину, та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння. Саме це ОСОБА_1 і просила задовольнити в своїй позовній заяві. Таким чином, апеляційна скарга ТОВ «Старкпром» є безпідставною, викладені в ній обставини не доведеними, а рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, ухваленим на законних підставах, з вірним застосуванням та додержанням норм матеріального та процесуального права та повністю відповідає чинному законодавству України.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, ОСОБА_1 належала земельна ділянка, площею 0,0620 га, що розташована на АДРЕСА_1 , цільове призначення: ведення садівництва (далі-земельна ділянка).

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:66:598:0030, за адресою: АДРЕСА_1 (с/т «ДВРЗ») площею 0,0620, відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення.

26 січня 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Кредобанк» був укладений кредитний договір №10.

26 січня 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Кредобанк» був укладений іпотечний договір на забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором №10 від 26 січня 2007 року. На забезпечення виконання зобов`язання ОСОБА_1 по кредитному договору в іпотеку передана земельна ділянка, кадастровий номер 8000000000:66:598:0030, площею 0,0620, цільове призначення: для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, за адресою АДРЕСА_2 , яка належала ОСОБА_1 на праві власності.

26 травня 2016 року між ПАТ «Кредобанк» (правонаступник ВАТ «Кредобанк») (первісний кредитор) та ТОВ «Факторингова компанія «Укрфінресурс» (новий кредитор) були укладені договори про відступлення права вимоги за кредитним договором №10 від 26.01.2007 року та договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Новосад О.П., зареєстрований у реєстрі за № 2359.

27 травня 2016 року між ТОВ «Факторингова компанія «Укрфінресурс» та ТОВ «Старкпром» були укладені договори про відступлення прав вимоги за кредитним договором №10 від 26 січня 2007 року та договір про відступлення права за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пашинною В.В. від 26 січня 2007 року в реєстрі за № 70, який укладений на забезпечення кредитного договору №10 від 26 січня 2007, посвідчені приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Новосад О.П., зареєстрований у реєстрі за № 2365.

29 грудня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В. було проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ТОВ «СТАРКПРОМ», індексний номер:33297173.

09 червня 2020 року між ТОВ «СТАРКПРОМ» (продавець) та ОСОБА_5 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Татаринцевою Є.А. та зареєстрований у реєстрі за № 459 (далі- договір купівлі продажу).

За умовами договору купівлі-продажу, продавець передав, а покупець прийняв у власність земельну ділянку номер АДРЕСА_3 , (с/т «ДВРЗ»), кадастровий номер 8000000000:66:598:0030, та сплатив за неї обумовлену цим договором грошову суму.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека є вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку», тому положення про заставу, якщо Закон України «Про іпотеку».

Заборони та обмеження щодо відчуження і цільового використання земельних ділянок, встановлені Земельним кодексом України, є чинними при їх іпотеці.

Згідно з частиною статті 133 ЗК України заставодержателем земельних ділянок сільськогосподарського призначення та прав на них можуть бути лише банки.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Згідно з ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва (стаття 35 ЗК України).

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції, дійшов вірного висновку, що оспорюваний договір відступлення права вимоги за договором іпотеки укладено між юридичними особами, предметом іпотеки є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, на яку поширюється обмеження, встановлені частиною 4 статті 133 ЗК України та про те, що заставодержателем земельних ділянок сільськогосподарського призначення можуть бути лише банки, тому дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав до визнання недійсним даного договору.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 361/4886/19.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що відповідач, ТОВ «СТАРКПРОМ», заперечуючи проти вимог позивача подав до суду заяву про застосування строку позовної давності, який пропущено позивачем.

Заперечуючи проти застосування строку позовної давності до вимог про визнання недійсним договору відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Пашиною В.В. від 26 січня 2007 року, позивач вказувала на поважність причин пропуску такого строку та просила суд його поновити.

Клопотання про поновлення строку позовної давності мотивовано тим, що позивач неодноразово звертався до суду з позовами, в задоволенні яких йому було відмовлено з тих чи інших підстав.

Так, з січня 2017 року в провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала справа № 826/952/17 за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Джуринської Людмили Володимирівни, третя особа: ТОВ «Старкпром» про скасування рішення державного реєстратора щодо реєстрації права власності на земельну ділянку за ТОВ «Старкпром», провадження у якій відкрито 13 січня 2017 року. Предметом позовних вимог у даній справи було скасування рішення № 33297173 від 30 грудня 2016 року приватного нотаріуса ККМНО Джуринської Л.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якого за ТОВ «СТАРКПРОМ» зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,0620 га, кадастровий номер 8000000000:66:598:0030. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2017 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2018 року, позов задоволено. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2018 року скасовано, а провадження у справі закрито, у зв`язку з тим, що спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

В провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа № 755/1228/17 за позовом ОСОБА_6 до ТОВ «Старкпром», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Джуринська Л.В., ОСОБА_7 про скасування запису в державному реєстрі та визнання недійсним договору іпотеки, провадження у якій відкрито 17 січня 2017 року. Предметом позовних вимог у даній справи було скасування запису в державному реєстрі щодо реєстрації права власності на земельну ділянку за ТОВ «Старкпром» та визнання недійсним договору іпотеки № 56 від 13 січня 2017 року, який укладений між ТОВ «Старкпром» та ОСОБА_7 . За результатами розгляду зазначеної справи постановою Київського апеляційного суду від 23 серпня 2023 року рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 липня 2018 року про відмову в задоволенні позову залишено без змін з мотивів викладених в постанові апеляційного суду.

В провадженні Печерського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа № 757/50829/18 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Старкпром», ТОВ «ФК «Укрфінресурс», треті особи: ПАТ «Кредобанк», приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Львівської області Новосад О.П., про визнання договорів відступлення права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки від 27 травня 2016 року недійсними, скасування державної реєстрації, провадження у якій відкрито 19 листопада 2018 року. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 17 вересня 2020 року позов задоволено, визнано недійсними договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 27 травня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Новосад О.П. за реєстровими номерами 2359, 2365, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінресурс» та ТОВ «Старкпром», скасовано державну реєстрацію права власності ТОВ «Старкпром» на земельну ділянку 8000000000:66:598:0030, площею 0,062. Постановою Київського апеляційного суду від 29 березня 2021 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 10 травня 2022 року, рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 вересня 2020 скасовано, позов залишено без задоволення.

Вважаючи зазначені доводи позивача щодо причин пропуску строку позовної давності поважними, суд першої інстанції поновив позивачу пропущений строк та вирішив спір по суті вимог.

З урахуванням доводів апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд вважає такі висновки суду помилковими з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Статтею 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20 грудня 2007 року у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 була обізнана про укладення договору відступлення прав за договором іпотеки від 27 травня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Новосад О.П., за реєстровим № 2365, що укладений між ТОВ «ФК «Укрфінресурс» та ТОВ «Старкпром», щонайменше з січня 2017 року.

Зазначене підтверджується рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/952/17, провадження у якій було відкрито 13 січня 2017 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/64289170).

В мотивувальній частині вказаного рішення суду зазначено, що матеріалами справи підтверджено, що 27 травня 2016 року між ТОВ «Факторингова компанія «УКФІНРЕСУРС» та ТОВ «СТАРКПРОМ» укладено договір відступлення прав вимоги за Кредитним договором №10 від 26 січня 2007 року.

Однак, як було зазначено вище, постановою Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року провадження у цій справі закрито, у зв`язку з тим, що спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

Статтею 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Пред`явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі. Відповідно до вимог процесуального законодавства суддя відкриває провадження у справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому процесуальним кодексом.

Виходячи з аналізу наведених норм, перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або повернув її, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підвідомчості, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами.

Отже, подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності (навіть у разі наступного закриття провадження у справі, а не відмови в позові або повернення позову), не перериває перебігу позовної давності.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15 травня 2020 року у справі № 922/1467/19.

З огляду на зазначені правові висновки Верховного Суду:

звернення позивача до суду з іншими вимогами, ніж визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, з порушенням правил підвідомчості, не перериває строку позовної давності та не є поважною причиною його пропуску;

звернення позивача до суду з іншими вимогами, ніж визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, в задоволенні яких було відмовлено, не перериває строку позовної давності та не є поважною причиною його пропуску;

звернення позивача до суду з вимогами, про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги з інших підстав, в задоволенні яких було відмовлено, не перериває строку позовної давності та не є поважною причиною його пропуску.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що позивачем при зверненні до суду 18 серпня 2021 року (т.1, а.с. 38) пропущено строк позовної давності, який сплив в січні 2020 року.

При цьому, посилання позивача на Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ згідно із яким прикінцеві та перехідні положення ЦПК України доповнено п. 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COV1D-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину - є безпідставним, оскільки зазначений закон набув чинності 02 квітня 2020 року, тобто після спливу позовної давності по відношенню до вимоги про визнання недійсним договору відступлення права вимоги за договором іпотеки.

Як було зазначено вище, у відповідності до вимог ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув, дійшов помилкового висновку про наявність підстав до поновлення строку позовної давності з урахування звернень позивача до суду з іншими позовами, в зв`язку з чим прийняв незаконне рішення про задоволення позову в цій частині.

Щодо вимог позивача в частині визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки укладеного між ТОВ «Старкпром» та ОСОБА_3 , апеляційний суд виходить з наступного.

Підставою до визнання недійсним зазначеного договору позивач визначає недійсність договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 27 травня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Новосад О.П., за реєстровим № 2365, що укладений між ТОВ «ФК «Укрфінресурс» та ТОВ «Старкпром».

Також, позивач посилався на п. 15 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції від 03 червня 2016 року, яка діяла на час укладення оскаржуваного правочину - договору відступлення іпотеки), у відповідності до якого:

до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 01 січня 2017 року, не допускається:

а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб;

б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Задовольняючи позовні вимоги позивача в частині визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, суд першої інстанції не звернув уваги, що з урахуванням наявних у справі доказів відсутні підстави до визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 27 травня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Новосад О.П. через пропуск позовної давності.

У зв`язку з відсутністю підстав до визнання недійсним даного договору, визнання недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки також є неможливим.

Право власності відповідача ТОВ «Старкпром» на земельну ділянку № 8000000000:66:598:0030 зареєстроване 29 грудня 2016 року приватним нотаріусом КМНО Джуринською Л.В. в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, індексний номер: 33297173.

Зазначене рішення реєстратора є чинним, в судовому порядку не скасоване. Позовних вимог в цій частині позивач в даній справі не заявляла.

Зі змісту п. 15 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, вбачається, що його вимоги не розповсюджуються на спірну земельну ділянку, оскільки остання не є ділянкою державної та комунальної власності, не є ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, не є земельною ділянкою, виділеною в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також не є земельною частою (паєм), обмеження щодо відчуження яких запровадженні вказаною нормою закону.

З огляду на відсутність підстав до задоволення позову про визнання недійсними з моменту укладення договору відступлення прав за договором іпотеки від 27 травня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Новосад О.П., укладеного між ТОВ «ФК «Укрфінресурс» та ТОВ «Старкпром», договору купівлі-продажу земельної ділянки укладеного між ТОВ «Старкпром» та ОСОБА_3 , посвідченого 09 червня 2021 року, приватним нотаріусом КМНО Татаринцевою Є.А. - вимоги про витребування земельної ділянки у відповідача ОСОБА_8 , який є добросовісним набувачем, на користь позивача задоволенню не підлягають, так як останні є похідними від зазначених вимог.

У відповідності до вимог с. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Позивач не є власником спірної земельної ділянки з 29 грудня 2016 року, тобто, з моменту звернення стягнення на неї, як на предмет іпотеки та реєстрації права власності на неї за відповідачем ТОВ «Старкпром».

Посилання позивача ОСОБА_1 не неможливість відчуження відповідачем спірної земельної ділянки, з огляду на накладення на неї ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 04 червня 2021 року арешту в межах кримінального провадження у справі №755/1923/17, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 365-2 КК України, апеляційний суд вважає необґрунтованим.

У відповідності до п. 5 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до правової позиції викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19, пункти 37, 38), від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19, пункти 46.1, 46.2), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20, пункти 7.15, 7.16).

З матеріалів вбачається, що на момент укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки укладеного між ТОВ «Старкпром» та ОСОБА_3 , тобто 09 червня 2021 року в єдиному реєстрі заборон відомості про накладений арешт чи будь-які інші обмеження на спірну земельну ділянку були відсутні (Т.1 а.с. 158).

Крім того, накладення арешту ухвалою суду від 04 червня 2021 року в кримінальному провадженні, за ч. 1 ст. 365-2 КК України ніяким чином не впливає на права та обов`язки позивача ОСОБА_1 , яка, з моменту звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме з 29 грудня 2016 року, не є власником спірної земельної ділянки і вимог про скасування рішення реєстратора, яким зареєстровано право власності за відповідачем ТОВ «Старкпром», не заявила.

Отже, арешт земельної ділянки накладений ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 04 червня 2021 року, який не був зареєстрований в єдиному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не може бути підставою до визнання недійсним договору купівлі-продажу вказаної земельної ділянки в межах позову особи, яка не є її власником.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про наявність підстав до задоволення позову, зазначені висновки не відповідають фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на наявних у справі доказах, що у відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України є підставою до скасування рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При подачі позовної заяви сплаті підлягав судовий збір за дві вимоги немайнового характеру у розмірі 1 900 грн. 40 коп. (908+992,4) та за вимогу майнового характеру у розмірі 11 350 грн., що в загальному розмірі складає 13 250 грн. 40 коп.

При подачі апеляційної скарги сплаті підлягав судовий збір у розмірі 19 875 грн. 60 коп. Оскільки апеляційний приходить до висновку щодо наявності підстав до задоволення апеляційної скарги, сплачений відповідачем судовий збір підлягає стягненню з позивача на його користь.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРКПРОМ» задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 21 березня 2023 року скасувати та прийняти постанову.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРКПРОМ», ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрфінресурс», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Татаринцева Євгенія Анатоліївна, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Львівської області Новосад Ольга Петрівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Джуринська Людмила Володимирівна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, витребування майна з чужого незаконного володіння відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРКПРОМ», місце знаходження: вул. Новокостянтинівська, 4-А, м. Київ, ідентифікаційний код - 40486447, судовий збір у розмірі - 19 875 (дев`ятнадцять тисяч вісімсот сімдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повне судове рішення складено 06 жовтня 2023 року.

Головуючий Фінагеєв В.О.

Судді Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.