Постанова

від 08.05.2024 по справі 755/14101/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2024 року

м. Київ

справа № 755/14101/21

провадження № 61-15821св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Старкпром», ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрфінресурс»,

треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Татаринцева Євгенія Анатоліївна, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Львівської області Новосад Ольга Петрівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Джуринська Людмила Володимирівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Курінний Сергій Юрійович, на постанову Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрфінресурс» (далі - ТОВ «ФК «Укрфінресурс»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Старкпром» (далі - ТОВ «Старкпром»), ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Татаринцева Є. А., приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Львівської області Новосад О. П., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Джуринська Л. В., та, уточнивши в подальшому позовні вимоги, просила:

- визнати недійсним з моменту укладення договір відступлення прав за договором іпотеки від 27 травня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Новосад О. П., за реєстровим № 2365, що укладений між ТОВ «ФК «Укрфінресурс» та ТОВ «Старкпром»;

- визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між ТОВ «Старкпром» та ОСОБА_2 , посвідчений 09 червня 2021 року, приватним нотаріусом КМНО Татаринцевою Є. А., за реєстровим № 459;

- витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1139732980000) з кадастровим номером 8000000000:66:598:0030, площею 0,0620 га, цільове призначення: для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, розташовану за адресою АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що на праві приватної власності позивачці належала земельна ділянка площею 0,0620 га, кадастровий номер 8000000000:66:598:0030, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ).

26 січня 2007 між позивачкою та ВАТ «Кредобанк» було укладено кредитний договір № 10 (далі - кредитний договір).

Для забезпечення належного виконання обов`язків по кредитному договору, 26 січня 2007 року між позивачкою та банком укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Пашинною В. В., реєстраційний № 70.

У відповідності до п. 1.3. договору іпотеки, предметом іпотеки є майнові права на земельну ділянку площею 0,0620 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 8000000000:66:598:0030.

26 травня 2016 року між банком (первісним кредитором) та ТОВ «ФК «Укрфінресурс» (новим кредитором) були укладені договір про відступлення права вимоги за кредитним договором № 10 від 26 січня 2007 року та договір відступлення прав за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Новосад О. П. Відповідно до вказаних договорів, ТОВ «ФК «Укрфінресурс» стало новим кредитором за кредитним та іпотечним договорами.

27 травня 2016 року між ТОВ «ФК «Укрфінресурс» (первісний кредитор) та ТОВ «Старкпром» (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги за кредитним договором № 10 від 26 січня 2007 року та договір відступлення прав за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Новосад О. П. Відповідно до вказаних договорів, ТОВ «Старкпром» стало новим кредитором за кредитним та іпотечним договорами.

29 грудня 2016 року приватним нотаріусом КМНО Джуринською Л. В. проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ТОВ «Старкпром» на підставі іпотечного договору, в порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання права власності за іпотекодержателем.

Також ОСОБА_1 посилалась на те, що в провадженні СВ Дніпровського УП ГУНП України в м. Києві здійснюється досудове розслідування в рамках кримінального провадження зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань № 12017100040000665 від 18 січня 2017 року за її заявою, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України.

Постановою слідчого Дніпровського УП ГУНП України в м. Києві Дзюбака О. В. від 18 січня 2017 року земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:66:598:0030, площею 0,0620 га, визнано в кримінальному провадженні № 12017100040000665 від 18 січня 2017 року речовим доказом.

Постановою слідчого Дніпровського УП ГУНП України в м. Києві від 27 січня 2017 року визнано ОСОБА_1 потерпілою у кримінальному провадженні № 12017100040000665 від 18 січня 2017 року.

04 червня 2021 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва у справі № 755/1923/17 у межах кримінального провадження № 12017100040000665 було накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:66:598:0030, яка згідно витягу з Державного реєстру нерухомого майна перебуває у власності ТОВ «Старкпром», шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування майном, у тому числі, але не виключно: проведення будь-яких будівельних, земельних, реконструкційних, шляхових та інших робіт на вказаній земельній ділянці та заборони Київському БТІ, державним органам та органам нотаріату вчиняти будь-які дії пов`язані з відчуженням, зміною поділом, заставою або інші види зміни власників, щодо об`єкту нерухомого майна.

22 липня 2021 року під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження позивачці стало відомо, що на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09 червня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Татаринцевою Є. А. за реєстровим № 459, ТОВ «Старкпром» продало земельну ділянку ОСОБА_2 .

Таким чином, ТОВ «Старкпром» здійснено подальше відчуження земельної ділянки (право власності на яку зареєстровано з порушенням норм законодавства України), шляхом укладення оспорюваного договору купівлі-продажу земельної ділянки. При цьому, на час вчинення вказаного правочину, на спірну земельну ділянку було накладено арешт та її визнано речовим доказом в рамках кримінального провадження, що унеможливлювало укладення договору купівлі-продажу від 09 червня 2021 року.

Позивачка звертає увагу, що у відповідності до договору відступлення іпотеки, ТОВ «Старкпром» став іпотекодержателем земельної ділянки, але ні ТОВ «ФК «Укрфінресурс», ні ТОВ «Старкпром» не мають статусу банку відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність», за положеннями якого банком є юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, і відомості про яку внесені до Державного реєстру банків».

Отже договір відступлення іпотеки укладений з порушенням приписів частини четвертої статті 133 ЗК України та статей 203, 215 ЦК України.

Вважає дії ТОВ «Старкпром» щодо реєстрації права власності на предмет іпотеки на підставі іпотечного договору та договору відступлення іпотеки, а також подальший продаж земельної ділянки ОСОБА_2 неправомірними.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 21 березня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним з моменту укладення договір відступлення прав за договором іпотеки від 27 травня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Новосад О. П., за реєстровим № 2365, що укладений між ТОВ «ФК «Укрфінресурс» та ТОВ «Старкпром».

Визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між ТОВ «Старкпром» та ОСОБА_2 , посвідчений 09 червня 2021 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Татаринцевою Є. А., за реєстровим № 459.

Витребувано земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1139732980000) кадастровий номер 8000000000:66:598:0030, площею 0,0620 га, цільове призначення: для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, розташовану за адресою АДРЕСА_1 , з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із його доведеності та обґрунтованості.

Зокрема, суд послався на те, що договір відступлення прав за договором іпотеки від 27 травня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Новосад О. П., за реєстровим № 2365, що укладений між ТОВ «ФК «Укрфінресурс» та ТОВ «Старкпром», предметом якого є спірна земельна ділянка, є недійсним, оскільки предметом іпотеки є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, на яку поширювалися обмеження, встановлені частиною четвертою статті 133 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час відступлення прав за договором), відповідно до якоїзаставодержателем земельних ділянок сільськогосподарського призначення можуть бути лише банки.

Відтак, укладений в подальшому договір купівлі-продажу земельної ділянки між ТОВ «Старкпром» та ОСОБА_2 , посвідчений 09 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Татаринцевою Є. А. за реєстровим № 459, є недійсним з моменту його укладення, оскільки ТОВ «Старкпром» не мало право відчужувати вказаний об`єкт нерухомого майна.

Ураховуючи, що у ОСОБА_2 були відсутні правові підстави для набуття у власність на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29 червня 2020 року, укладеного між ТОВ «Старпром» (продавець) та ОСОБА_2 (покупець), тому наявні підстави для витребування майна із чужого незаконного володіння.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 звернулась до суду в межах строку позовної давності.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Страркпром» оскаржило його в апеляційному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Старкпром» задоволено.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 березня 2023 року скасовано та прийнято постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що оспорюваний договір відступлення права вимоги за договором іпотеки укладено між юридичними особами, предметом іпотеки є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, на яку поширюється обмеження, встановлені частиною четвертою статті 133 Земельного кодексу України та про те, що заставодержателем земельних ділянок сільськогосподарського призначення можуть бути лише банки, тому наявні підстави для визнання недійсним даного договору.

Водночас апеляційний суд зазначив, що позивачем при зверненні до суду 18 серпня 2021 року було пропущено строк позовної давності, який сплив в січні 2020 року.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 27 травня 2016 року через пропуск позовної давності.

У зв`язку з відсутністю підстав для визнання недійсним даного договору, апеляційний суд вважав також неможливим визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Вимогу про витребування земельної ділянки у відповідача ОСОБА_2 , який є добросовісним набувачем, на користь позивача, апеляційний суд вважав похідною, тому також відмовив у її задоволенні.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

06 листопада 2023 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Курінного С. Ю. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року.

З урахуванням уточненої касаційної скарги від 04 грудня 2023 року представник заявника просив суд скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова ухвалена апеляційним судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу від 06 березня 2024 року ТОВ «Старкпром» просить суд касаційну скаргу відхилити, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

25 квітня 2024 року на адресу Верховного Суду від ТОВ «Старкпром» надійшло клопотання про закриття касаційного провадження.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

27 грудня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі державного акту від 06 липня 2007 року серія № 925864 на право власності на земельну ділянку належала земельна ділянка, площею 0,0620 га, що розташована на АДРЕСА_1 , цільове призначення: ведення садівництва (далі-земельна ділянка).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:66:598:0030, за адресою: АДРЕСА_1 ) площею 0,0620, відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення.

26 січня 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Кредобанк» був укладений кредитний договір № 10.

26 січня 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Кредобанк» був укладений іпотечний договір на забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором № 10 від 26 січня 2007 року. На забезпечення виконання зобов`язання ОСОБА_1 по вказаному кредитному договору в іпотеку передана земельна ділянка, кадастровий номер 8000000000:66:598:0030, площею 0,0620.

26 травня 2016 року між ПАТ «Кредобанк», яке є правонаступником ВАТ «Кредобанк» (первісний кредитор), та ТОВ «Факторингова компанія «Укрфінресурс» (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги за кредитним договором № 10 від 26 січня 2007 року та договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 26 січня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Новосад О. П., зареєстрований у реєстрі за № 2359.

27 травня 2016 року між ТОВ «Факторингова компанія «Укрфінресурс» та ТОВ «Старкпром» були укладені договори про відступлення прав вимоги за кредитним договором № 10 від 26 січня 2007 року та про відступлення права за договором іпотеки від 26 січня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пашинною В. В. від 26 січня 2007 року в реєстрі за № 70.

29 грудня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л. В. було проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ТОВ «Старкпром», індексний номер: 33297173 від 30 грудня 2016 року. Підстава для державної реєстрації: договір іпотеки, серія та номер 70, виданий 26 січня 2007 року, видавник приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пашинною В. В.; договір відступлення прав за договором іпотеки серія та номер 2359, виданий 27 травня 2016 року, видавник приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Львівської області Новосад О. П.; договір про відступлення прав за договором іпотеки, серія та номер 2365, виданий 27 травня 2016 року, видавник приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Львівської області Новосад О. П.

18 січня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості та відкрито кримінальне провадження № 12017100040000665 від за заявою ОСОБА_1 , правова кваліфікація: частина перша статті 365-2 КК України 2001 року, за фактом вчинення шахрайських дій по відношенню до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постановою слідчого Дніпровського УП ГУНП України в м. Києві Дзюбака О. В. від 18 січня 2017 року земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:66:598:0030, площею 0,0620 га, визнано в кримінальному провадженні № 12017100040000665 від 18 січня 2017 року речовим доказом.

Постановою слідчого Дніпровського УП ГУНП України в м. Києві від 27 січня 2017 року визнано ОСОБА_1 потерпілою у кримінальному провадженні № 12017100040000665 від 18 січня 2017 року.

04 червня 2021 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва у справі № 755/1923/17 у межах кримінального провадження № 12017100040000665 було накладено арешт на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:66:598:0030, площею 0,0620 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ), що визнана речовим доказом в рамках кримінального провадження № 12017100040000665 від 18 січня 2017 року, яка згідно витягу з Державного реєстру нерухомого майна перебуває у власності ТОВ «Старкпром», шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування майном, у тому числі, але не виключно: проведення будь-яких будівельних, земельних, реконструкційних, шляхових та інших робіт на вказаній земельній ділянці та заборони Київському БТІ, державним органам та органам нотаріату вчиняти будь-які дії пов`язані з відчуженням, зміною поділом, заставою або інші види зміни власників, щодо об`єкту нерухомого майна.

09 червня 2021 року між ТОВ «Старкпром» (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Татаринцевою Є. А. та зареєстрований у реєстрі за № 459.

За умовами вказаного договору купівлі-продажу, продавець передав, а покупець прийняв у власність земельну ділянку АДРЕСА_1 ), кадастровий номер 8000000000:66:598:0030, та сплатив за неї обумовлену цим договором грошову суму 800 000,00 грн.

Згідно інформаційної довідки № 260675005 від 09 червня 2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, на момент укладення між ТОВ «Старкпром» та ОСОБА_2 договору купівлі-продажу земельної ділянки, тобто 09 червня 2021 року в Єдиному реєстрі заборон відомості про накладений арешт чи будь-які інші обмеження на спірну земельну ділянку були відсутні.

21 лютого 2023 року на адресу Дніпровського районного суду м. Києва надійшов відзив ТОВ «Старкпром» на позовну заяву, в якому відповідач заявив про застосування строку позовної давності та просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є визнання правочину недійсним (пункт 2 частини другої статті 16 ЦК України).

Частинами першою, другою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Статтею 204 ЦК України гарантується презумпція правомірності правочину - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Однією із засад цивільного законодавства є свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України). Таким чином, особа може, реалізуючи своє право свободи договору (право свободи правочину), вчиняти з метою створення, зміни, припинення тощо цивільних прав і обов`язків будь-які правомірні дії. При цьому не вимагається прямої вказівки на правомірність дій в акті цивільного законодавства, достатньо, що закон не визначає ці дії як заборонені.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частини перша та п`ята статті 203 ЦК України).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (оспорюваний правочин) (згідно зі статтею 215 ЦК України).

Недійсність правочину зумовлюється наявністю недоліків його складових елементів: незаконність змісту правочину, недотримання форми, невідповідність дефекту суб`єктного складу, невідповідність волевиявлення внутрішній волі.

Згідно із частинами другою, третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив, зокрема, із того, що договір відступлення прав за договором іпотеки від 27 травня 2016 року, що укладений між ТОВ «ФК «Укрфінресурс» та ТОВ «Старкпром», предметом якого є спірна земельна ділянка, є недійсним, оскільки предметом іпотеки є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, на яку поширювалися обмеження, встановлені частиною четвертою статті 133 ЗК України (в редакції, чинній на час відступлення прав за договором), відповідно до якоїзаставодержателем земельних ділянок сільськогосподарського призначення можуть бути лише банки, однак сторони договору статусу банка не мають.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що вказаний договір відступлення права вимоги за договором іпотеки укладено між юридичними особами, які не є банком, а предметом іпотеки є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, на яку поширюється обмеження, встановлені частиною четвертою статті 133 ЗК України.

Таким чином, судами встановлено порушення прав та інтересів позивача при укладенні вказаного вище договору відступлення прав за договором іпотеки, за захистом якого той звернувся до суду.

На спростування вказаних висновків судів касаційна скарга жодних доводів не містить.

Разом із тим, ТОВ «Старкпром» в суді першої інстанції заявило про застосування строку позовної давності.

Відповідно до положень статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Європейський суд з прав людини у справах «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» та «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей: забезпечувати юридичну визначеність та остаточність, а також захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в тому випадку, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що відбувалися в далекому минулому, спираючись на докази, які вже могли втратити достовірність та повноту із плином часу.

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.

Для обчислення позовної давності застосовують загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 ЦК України.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною першою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18) зазначено, що можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Аналіз статті 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше.

Згідно із частинами третьою та четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Установивши, що ОСОБА_1 була обізнана про укладення між ТОВ «ФК «Укрфінресурс» та ТОВ «Старкпром» нотаріально посвідченого договору відступлення прав за договором іпотеки від 27 травня 2016 року з січня 2017 року, а з позовом в цій справі вона звернулась у серпні 2021 року, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 27 травня 2016 року у зв`язку зі спливом трирічного строку позовної давності, про застосування якого заявлено стороною у спорі.

У зв`язку з відсутністю підстав для визнання недійсним даного договору, апеляційний суд правильно вважав неможливим і визнання недійсним нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 09 червня 2021 року між ТОВ «Старкпром» та ОСОБА_2 .

При цьому суд вірно зазначив, що дія пункту 15 розділу XПерехідних положень Земельного кодексу України не розповсюджується на спірну земельну ділянку, оскільки остання не є ділянкою державної та комунальної власності, не є ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, не є земельною ділянкою, виділеною в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також не є земельною часткою (паєм), обмеження щодо відчуження яких були запроваджені вказаною нормою права.

Вимогу про витребування спірної земельної ділянки у ОСОБА_2 апеляційний суд обґрунтовано вважав похідною, тому також відмовив у її задоволенні.

Доводи касаційної скарги щодо переривання строку позовної давності поданням ОСОБА_1 в період з 2017 року по 2021 рік до ТОВ «Старкпром» та інших осіб позовних заяв, предметом спорів яких була земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:66:598:0030, не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав.

Частинами другою, третьою статті 264 ЦК України встановлено, що позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Виходячи із системного аналізу Глави 19 ЦК України, перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або повернув її, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підвідомчості, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14 липня 2020 року у справі № 400/3065/19, від 15 травня 2020 року у справі № 922/1467/20 та від 17 червня 2020 року у справі № 916/1689/17.

У цій справі апеляційним судом прийнято до уваги, що у січні 2017 року в провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва знаходилась справа № 826/952/17 за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Джуринської Л. В., третя особа - ТОВ «Старкпром», про визнання рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку недійсним. Саме з січня 2017 року суд апеляційної інстанції обраховував строк позовної давності, а тому посилання у касаційній скарзі на наявність зазначеної судової справи як на підставу переривання перебігу позовної давності є необґрунтованим.

Поданий ОСОБА_1 у січні 2017 року до Дніпровського районного суду міста Києва позов до ТОВ «Старкпром» про скасування запису про державну реєстрацію права власності та визнання недійсним договору іпотеки (справа № 755/1228/17) не може бути підставою переривання перебігу позовної давності з аналогічних підстав.

Крім того, як перший, так і другий із зазначених позовів заявлені ОСОБА_1 з іншим предметом спору, що виключає переривання перебігу строку позовної давності.

Разом із тим, у заявленому у жовтні 2018 року до ТОВ «Старкпром» позові про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги позивачкою ОСОБА_1 зазначені інші матеріально-правові підстави, що також виключає переривання перебігу строку позовної давності.

Посилання у касаційній скарзі на Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ, згідно із яким Прикінцеві та Перехідні положення ЦПК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COV1D-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, є також безпідставним, оскільки зазначений Закон набув чинності 02 квітня 2020 року, тобто після спливу позовної давності по відношенню до вимоги про визнання недійсним договору відступлення права вимоги за договором іпотеки.

Доводи касаційної скарги щодо неможливості відчуження 09 червня 2021 року ТОВ «Старкпром» на користь ОСОБА_2 спірної земельної ділянки, з огляду на накладення на неї ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 04 червня 2021 року арешту в межах кримінального провадження у справі №755/1923/17, також є необґрунтованими, оскільки на момент укладення вказаного договору в Єдиному реєстрі заборон відомості про накладений арешт чи будь-які інші обмеження на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:66:598:0030 були відсутні

Разом із тим, відповідно до правової позиції викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19, пункти 37, 38), від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19, пункти 46.1, 46.2), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20, пункти 7.15, 7.16).

Крім того, суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що накладення арешту ухвалою суду від 04 червня 2021 року в кримінальному провадженні ніяким чином не впливає на права, інтереси або обов`язки позивачки ОСОБА_1 , яка з моменту звернення стягнення на предмет іпотеки (з 29 грудня 2016 року) не є власником спірної земельної ділянки.

Доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених заявником постановах Верховного Суду, є необгрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші доводи касаційної скарги також не дають підстав для висновку, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

Верховний Суд встановив, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішення не впливають.

Щодо клопотання про закриття касаційного провадження

25 квітня 2024 року на адресу Верховного Суду від ТОВ «Старкпром» надійшло клопотання про закриття касаційного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 396 ЦПК України, оскільки касаційну скаргу підписано особою, яка в порушення вимог частини третьої статті 392 ЦПК України та частини четвертої статті 62 ЦПК України не додала оригінал ордеру на підтвердження своїх повноважень, як це вимагає ЦПК України, та на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України, оскільки висновки щодо застосування норми права, які викладені у постанові Верховного Суду та на які послався заявник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними.

02 травня 2024 року на адресу Верховного Суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Курінного С. Ю. надійшли заперечення на клопотання ТОВ «Старкпром» від 25 квітня 2024 року, в яких представник позивача просив суд відмовити у задоволенні клопотання про закриття касаційного провадження.

Клопотання ТОВ «Старкпром» про закриття касаційного провадження не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За приписами статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката.

Згідно з пунктом 14 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року № 36, ордер встановленої цим Положенням форми є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта.

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не містить вказівки на класифікаційну ознаку документів, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, зокрема, за стадіями їх створення, а саме: оригінал або копію, тому можна зробити висновок, що повноваження адвоката як представника сторони можуть бути підтверджені як оригіналом ордера або довіреністю (оригіналом) цієї сторони, що посвідчує такі повноваження, або їх копією, засвідченою у визначеному законом порядку, зокрема, особою, яка має повноваження на засвідчення копії.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат має право, зокрема, посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов`язковий спосіб посвідчення копій документів.

У рішенні Національної асоціації адвокатів України від 04 серпня 2017 року № 162 вказано на те, що відмітка про посвідчення копії ордера на надання правової допомоги має складатися зі слів «Згідно з оригіналом», особистого підпису адвоката (або керівника адвокатського об`єднання/адвокатського бюро, у випадку якщо ордер видається адвокатським об`єднанням/адвокатським бюро), який засвідчує копію, його ініціалів та прізвища, а також дати засвідчення копії.

Копія ордера адвоката Курінного С. Ю. від 14 серпня 2023 року містить відмітки про її посвідчення, а саме: слова «з оригіналом згідно», особистий підпис адвоката, який засвідчив копію, його ініціали та прізвище, а також дату засвідчення копії. Ордер видано на підставі договору про надання правової допомоги б/н від 29 червня 2022 року на представлення інтересів ОСОБА_1 у Верховному Суді.

Таким чином, з огляду на те, що представник ОСОБА_1 - адвокат Курінний С. Ю. веде судову справу від імені позивача, він як адвокат має право посвідчувати копії документів у справах, зокрема і копії ордера, який є належним документом, що підтверджує повноваження на представництво особи, зокрема, на вчинення такої процесуальної дії, як подання та підписання касаційної скарги від імені позивача.

Посилання ТОВ «Старкпром» на положення пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України, як на підставу для закриття касаційного провадження, також є безпідставними, оскільки висновки щодо подібності правовідносин у справах, в яких ухвалені постанови Верховного Суду, на які послався заявник у касаційній скарзі, були надані судом касаційної інстанції при вирішенні питання про можливість відкриття касаційного провадження у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Старкпром» про закриття касаційного провадження відмовити.

Касаційну скаргуОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Курінний Сергій Юрійович, залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов