Постанова

від 16.10.2023 по справі 440/2333/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: Є.Б. Супрун

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2023 р. Справа № 440/2333/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Катунова В.В.,

Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2023, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 по справі № 440/2333/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КТК"

до Державної служби України з безпеки на транспорті

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КТК" (далі за текстом також - позивач, ТОВ "КТК") звернулося до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі за текстом також - відповідач), в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № 190844 від 27.01.2023.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11 травня 2023 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №190844 від 27.01.2023.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (пр-кт Перемоги, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КТК" (вул. Половка, буд. 76, м. Полтава, 36034, код ЄДРПОУ 30296209) судові витрати, що пов`язані зі сплатою судового збору за звернення до суду з цим позовом, у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп та обґрунтовану частину витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги, у сумі 500 (п`ятсот) грн 00 коп.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Державна служба України з безпеки на транспорті оскаржила його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення є необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Державна служба України з безпеки на транспорті зазначає , що положеннями чинного законодавства покладено на перевізника обов`язок із забезпечення умов праці та відпочинку водіїв, а на водія - пред`явлення для перевірки відповідних документів. Вказує, що підставою для притягнення позивача до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт та застосування адміністративно-господарського штрафу слугували обставини відсутності на момент проведення перевірки обов`язкового при здійсненні перевезень документу - роздруківки даних роботи тахографа за 18.01.2023, передбаченої пунктом 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом МТЗУ №340 від 07.06.2010, пунктом 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом МТЗУ №385 від 24.06.2020. Мотивуючи апеляційну скаргу відповідач також вказав про те, що нормами чинного законодавства не передбачено жодних виключень в частині неможливості проведення рейдових перевірок дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт в частині виконання вимог щодо порядку використання контрольних пристроїв (тахографів), визначених Інструкцією № 385, під час дії режиму надзвичайної ситуації, зокрема, медико-біологічного характеру.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

У відповідності до п. 3 ч. 1ст. 311 КАС Українисуд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Учасниками по даній справі було отримано копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду від 25.08.2023 року про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. позивачем отримано копію апеляційної скарги відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення та довідками про доставку електронного листа.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 18.01.2023 на ділянці а/д Н-12 Суми - Полтава 171 км посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області на підставі графіку проведення рейдових перевірок Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області у період з 16.01.2023 по 20.01.2023 (а.с. 48) та направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) №008181 від 16.01.2023 (а.с. 47) було проведено перевірку транспортного засобу DAF / LAG, номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 (належного ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ТТН ТОВ "КТК" (302962016242)), яким керував водій ОСОБА_2 , про що складено акт №251981 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 18.01.2023 (а.с. 49).

Під час перевірки виявлено факт порушення ст. 34 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме - під час перевезень вантажів згідно з ТТН №238796 від 18.01.2023 перевізник не забезпечив наявності у водія ОСОБА_2 роздруківки за 18.01.2023 водій не використовує особисту картку водія, чим порушено ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" абз. 3 ч. 1 перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме - водій не використовує особисту картку водія, роздруківка за 18.01.2023 передбачена п. 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів", наказ МТЗУ №340 від 07.06.2010, п. 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, наказ МТЗУ №340 від 24.06.2020.

Водій з актом перевірки ознайомлений під підпис (а.с. 49).

Після цього Відділом державного нагляду (контролю) у Полтавській області на адресу позивача було направлено повідомлення №1920/36/24-23 від 11.01.2022 про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, призначеної на 10:00 год. 27.01.2023 (рекомендований лист з повідомленням згідно із Списком згрупованих поштових відправлень №771 (а.с. 53-56).

27.01.2023 Відділом державного нагляду (контролю) у Полтавській області винесено постанову №190844 про застосування адміністративно-господарського штрафу, відповідно до якої з урахуванням того, що ТОВ "КТК" 18.01.2023 допущено перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", стягнуто з ТОВ "КТК" адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн (а.с. 46).

Примірник постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу був направлений позивачу рекомендованим листом з повідомленням згідно із Списком згрупованих поштових відправлень №1852 від 31.01.2023 (а.с. 57-60).

Не погоджуючись із правомірністю застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач оскаржив цю постанову до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на момент перевірки посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті транспортного засобу DAF / LAG, номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , за кермом якого був водій ОСОБА_2 , діяла надзвичайна ситуація, яка було запроваджена розпорядженням Кабінету Міністрів України " 338-р від 25.03.2020, а тому з огляду на приписи пункту 1.4 Положення №340 відповідач не мав права застосовувати зобов`язальні приписи цього Положення до позивача - автоперевізника через наявність самої лише обставини дії режиму надзвичайної ситуації.

Колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитися з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначено Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 (надалі - Порядок №1567).

Пунктом 15 Порядку №1567 встановлено вичерпний перелік підстав для проведення рейдової перевірки, серед яких значиться перевірка наявності визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм режиму праці та відпочинку; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Згідно з пунктом 20 Порядку №1567, виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Пунктом 25 Порядку №1567 визначено, що справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Відповідно до пунктів 26, 27 Порядку №1567, справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Судовим розглядом встановлено, що підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу слугував висновок інспектора про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт з огляду на виявлений факт надання послуг з перевезення вантажу без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", через відсутність особистої картки водія, роздруківки за 18.01.2023, чим порушено накази №340 МТЗУ та №385 МТЗУ.

Опис виявленого порушення вимог щодо перевезення вантажів з боку ТОВ "КТК" викладено в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

За приписами ч. 1 ст. 34 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Згідно з приписами абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до приписів статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Таким чином, перелік документів, необхідний для перевезення вантажів, зазначений у статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", не є вичерпним.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (надалі - Інструкція №385), яка визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції №385, ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Згідно з пунктом 1.4 Інструкції №385, картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі; контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Відповідно до пункту 3.1 Інструкції №385, виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог ЄУТР.

Водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів (п. 3.3 Інструкції №385).

Позивач у позові не заперечує того факту, що у водія ОСОБА_2 була відсутньою особиста картка водія/роздруківка за 18.01.2023. Натомість стверджує, що на даний час в Україні діють дві надзвичайних ситуації (війна - з 24.02.2022 та пандемія коронавірусної хвороби - з 25.03.2020), тому в силу п. 1.4 Положення №340 не підлягає застосуванню до позивача, тоді як вимога відповідача мати в наявності вищевказані документи, є незаконною.

Надаючи оцінку вказаним доводам позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 2 Кодексу цивільного захисту України, надзвичайна ситуація - обстановка на окремій території чи суб`єкті господарювання на ній або водному об`єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров`ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об`єкті, провадження на ній господарської діяльності.

Режим підвищеної готовності та режим надзвичайної ситуації для єдиної державної системи цивільного захисту у повному обсязі або частково для окремих її складових, згідно з п. 1 ч. 4 ст. 11 Кодексу цивільного захисту України, встановлюються за рішенням Кабінету Міністрів України - для єдиної державної системи цивільного захисту у повному обсязі або частково для кількох окремих її функціональних чи територіальних підсистем.

Так, розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації" №338-р від 25.03.2020 з подальшими змінами, з урахуванням поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, висновків Всесвітньої організації охорони здоров`я щодо визнання розповсюдження COVID-19 у країнах світу пандемію, з метою ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру державного рівня, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення та відповідно до статті 14 та частини другої статті 78 Кодексу цивільного захисту України установлено для єдиної державної системи цивільного захисту на всій території України режим надзвичайної ситуації до 30 червня 2023 року.

Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку визначає Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 (надалі - Положення №340), згідно з пунктом 7.1 якого, органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

Відповідно до пункту 6.1 Положення №340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

У свою чергу пунктом 1.4 Положення №340 передбачено, що це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються, зокрема під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій.

На думку колегії суддів, дія пункту 1.4 Положення №340 розповсюджується на перевізників, у випадках коли така надзвичайна ситуація має безпосередній вплив на здійснення перевезення та унеможливлює або суттєво ускладнює виконання перевізником вимог цього положення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не наведено жодних обставин, які б свідчили про перевезення вантажу з метою запобігання чи ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, або усунення її наслідків та не наведено обставин, які би унеможливлювали або перешкоджали виконанню позивачем вимог п.6.1 Положення №340.

В свою чергу, один лише факт запровадження в Україні надзвичайного стану у зв`язку з поширенням на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №338-р з метою ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру державного рівня, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення жодним чином не свідчить про здійснення всіх перевезень без виключень з метою ліквідації наслідків даної надзвичайної ситуації та не є безумовною підставою для перевізників не дотримуватися вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Таким чином, посилання позивача щодо існування як на момент проведення перевірки, так і на момент прийняття спірної постанови режиму надзвичайної ситуації, яка була запроваджена розпорядженням Кабінету Міністрів України № 338-р від 25.03.2020 є безпідставними.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач довів належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем порушення законодавства про автомобільний транспорт та правомірність застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу на підставі абзацу третього частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п.п. 1, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відповідача - задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - задовольнити.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2023 по справі № 440/2333/23 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "КТК" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді І.С. Чалий І.М. Ральченко