Постанова

від 16.10.2023 по справі 440/2378/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2023 р. Справа № 440/2378/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Бартош Н.С. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Національного музею-заповідника українського гончарства на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.05.2023, головуючий суддя І інстанції: Г.В. Костенко, м. Полтава, повний текст складено 18.05.23 по справі № 440/2378/23

за позовом Заступника керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Виконавчого комітету Опішнянської селищної ради

до Національного музею-заповідника українського гончарства третя особа Департамент культури і туризму Полтавської обласної державної адміністрації

про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

09.03.2023 Заступник керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Виконавчого комітету Опішнянської селищної ради звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Національного музею - заповідника українського гончарства, третя особа на стороні позивача: Департамент культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації про зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить: постановити рішення, яким зобов`язати Національний музей - заповідник українського гончарства протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Виконавчим комітетом Опішнянської селищної рад охоронний договір на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини місцевого значення - "Меморіальна садиба - музей гончарської родини Пошивайлів", що розташована за адресою: вул. Свято-Михайлівська, 63, смт. Опішня, Полтавський район, Полтавська область.

В якості підстави для звернення до суду заявник вказує на обставини невиконання відповідачем чинних вимог законодавства в частині обов`язку протягом місяця з моменту визнання будівлі щойно виявленим об`єктом історії та архітектури укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року адміністративний позов Заступника керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Виконавчого комітету Опішнянської селищної ради до Національного музею - заповідника українського гончарства , третя особа на стороні позивача: Департамент культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації про зобов`язання вчинити певні дії, задоволено. Зобов`язано Національний музей - заповідник українського гончарства протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Виконавчим комітетом Опішнянської селищної рад охоронний договір на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини місцевого значення - "Меморіальна садиба - музей гончарської родини Пошивайлів", що розташована за адресою: вул. Свято-Михайлівська, 63, смт. Опішня, Полтавський район, Полтавська область.

Національний музей - заповідник українського гончарства, не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подав апеляційну скаргу , вважає , що при винесенні рішення суд проігнорував та не надав належну оцінку аргументам відповідача, що призвело до винесення протиправного рішення. Вказує , що позовні вимоги є безпідставними внаслідок зазначення неправильного суб`єкта, уповноваженого на укладання відповідного договору, що залишилось поза увагою суду першої інстанції. Вказує , що саме Департамент культури і туризму є органом, уповноваженим на укладання охоронного договору, а не Виконавчий комітет Опішнянської селищної ради. Оскільки позовні вимоги стосуються покладання на Національний музей обов`язку укласти охоронний договір щодо щойно виявленого об`єкта культурної спадщини місцевого значення - «Меморіальної садиби - музею гончарської родини Пошивайлів», а такий договір вже укладено до набрання рішенням законної сили, предмет спору на разі відсутній, відтак і задоволення позовних вимог є необґрунтованим, оскільки буде здійснено покладання на Національний музей тягаря вчинення дій, які вже були здійснені. Вказує , що до позовної заяви не було долучено жодного доказу дотримання визначеного Порядком № 158 обов`язку повідомлення власника або уповноваженої особи про присвоєння музею-садибі статусу щойно виявленого об`єкта, тобто, до моменту надходження відповідного повідомлення власник об`єкта культурної спадщини або уповноважена особа не несуть обов`язку щодо вжиття дій з укладання охоронного договору, а отже і позовні вимоги є передчасними. Посилаючись на обставини та обґрунтування, викладенні в апеляційній скарзі, просить суд скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.05.2023 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Диканська окружна прокуратура Полтавської області подала до суду відзив на апеляційну скаргу , вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та необґрунтованими, рішення суду першої інстанції вважає правомірним та таким , що не підлягає скасуванню, посилаючись на обґрунтування , викладенні у відзиві, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції було розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи і заявником не наведено достатніх мотивів для необхідності призначення справи до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні, колегія суддів вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копії апеляційних скарг, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення та довідками про доставку електронного листа .

Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи у їх сукупності , колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено , що на території Опішнянської селищної ради розташована Меморіальна садиба - музей гончарської родини Пошивайлів в смт. Опішня, яка знаходиться за адресою: вул. Свято-Михайлівська, 63, смт.Опішня, Полтавського району, Полтавської області та розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації № 529 від 16.07.2021 про занесена до Переліку об`єктів культурної спадщини Полтавської області як щойно виявлених об`єктів історії. Попередньо занесена до переліку щойно виявлених об`єктів області наказом Управління культури облдержадміністрації № 358 від 19.10.2010 року.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, земельна ділянка вул. Свято-Михайлівська, 63, смт.Опішня, Полтавського району, Полтавської області перебуває у комунальній власності територіальної громади в особі Опішнянської селищної ради та правокористувачем є Національний музей - заповідник українського гончарства.

Згідно відповіді Департаменту культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації від 26.01.2023 року інформація щодо укладення охоронного договору на вказану пам`ятку - відсутня.

Разом з цим, як стверджує позивач, на даний час охоронний договір на вказаний об`єкт не укладено, звернення від власників будівлі про укладення охоронного договору до Департаменту культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради не надходили.

З огляду на ці обставини позивач заявляє про порушення інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини, що призвело до псування та зміни зовнішнього вигляду пам`ятки, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби та втрати її матеріальної автентичності, у зв`язку з чим і поданий цей позов.

Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як власник пам`ятки культурної спадщини, протягом 1 місяця з моменту визнання "Меморіальний музей-садиба гончарської родини Пошивайлів" за адресою: вул. вул. Свято-Михайлівська, 63, смт.Опішня, Полтавського району, Полтавської області у м. Полтаві щойно виявленим об`єктом історії та архітектури зобов`язаний був укласти охоронний договір з органом охорони культурної спадщини, яким у даному випадку є Опішнянська селищна рада. Враховуючи обставини бездіяльності з боку Департаменту культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради та наявний визначений Конституцією України виключний випадок, який обґрунтовує представництво прокурором інтересів держави у цій справі, суд приходить до переконання про те, що пред`явлення прокурором позову зобов`язального характеру є ефективним способом захисту інтересів держави, що спрямований на реалізацію державою примусу в частині виконання вимог Основного Закону зі збереження об`єкта культурної спадщини місцевого значення. За таких обставин. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов заступника керівника Заступника керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Виконавчого комітету Опішнянської селищної ради, належить задовольнити у повному обсязі у спосіб обраний позивачем.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які перебувають за її межами.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюються Законом України "Про охорону культурної спадщини" від 08 червня 2000 року №1805-III /надалі - Закон №1805-III/, у преамбулі якого встановлено, що об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою. Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Відповідно до визначень, наведених у статті 1 Закону №1805-III:

об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України;

щойно виявлений об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Переліку об`єктів культурної спадщини відповідно до цього Закону.

Згідно з ст. 6 ч. 1 Закону України Про охорону культурної спадщини до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить: укладення охоронних договорів на пам`ятки (п. 17); здійснення інших повноважень відповідно до закону (п. 23).

До повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить укладення охоронних договорів на пам`ятки в межах повноважень, делегованих органом охорони культурної спадщини вищого рівня відповідно до закону (ст. 6 ч. 2 п. 11 Закону України Про охорону культурної спадщини).

За приписами ст. 14 ч. 2 Закону України Про охорону культурної спадщини, об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу + об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу). Перелік щойно виявлених об`єктів культурної спадщини ведеться органами охорони культурної спадщини та публікується такими органами на своїх офіційних веб-сайтах. Включення об`єкта до такого переліку здійснюється одночасно з набуттям ним статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини.

Стаття 23 Закону України Про охорону культурної спадщини передбачає, що усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768 (далі - Порядок) охоронний договір встановлює режим використання пам`ятки культурної спадщини (далі - пам`ятка) чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована. Власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Тобто, як вбачається з зазначених вище норм охоронний договір укладається щодо всіх пам`яток культурної спадщини, незалежно від того до якої категорії вони відносяться (категорії національного значення чи місцевого значення). Порядком лише передбачено особливості укладення таких договорів, якщо пам`ятка належить до категорії пам`яток національного значення (зокрема, п.п.3,4 Порядку).

Пунктом 5 Порядку № 1768 зафіксовано, що в охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам`ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

Відповідно до пункту 6 Порядку №1768 до охоронного договору додаються: 1) акт технічного стану пам`ятки (форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини) на момент укладення охоронного договору. Для ансамблів (комплексів) складається окремий акт на кожний їх об`єкт. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на 5 років. Якщо стан пам`ятки значно змінився (після проведення ремонтних, реставраційних та інших робіт чи внаслідок дії чинників, що призвели до руйнування або пошкодження), - у п`ятиденний термін після його зміни; 2) опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам`ятки, знаходяться на її території чи пов`язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання; 3) план поверхів пам`яток-будівель і споруд (у масштабі 1:100); 4) план інженерних комунікацій та зовнішніх мереж (за наявності); 5) генеральний план земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка (у масштабі 1: 50, 1:100, 1:500, 1:1000 або 1:2000); 6) паспорт пам`ятки.

Таким чином, із аналізу положень Закону України "Про охорону культурної спадщини" та Порядку слідує, що юридичні або фізичні особи, у власності або користуванні яких перебувають об`єкти культурної спадщини чи їх частини, зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка, до якого мають бути додані додаткові документи. Тобто, обов`язок укладення охоронного договору покладається саме на власника пам`ятки, і саме власник повинен бути його ініціатором.

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи , що листом від 26.01.2023 № 01-20/182 Департамент культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації (далі - Департамент) розглянуто звернення Диканської окружної прокуратури від 12.01.2023 № 51/1-240вих23 щодо об`єкту культурної спадщини та повідомлено , що Меморіальна садиба-музей гончарської родини Пошивайлів в смт Опішня, що розташована за адресою: вул. Свято-Михайлівська, 63, Полтавського району Полтавської області розпорядженням голови облдержадміністрації від 16.07.2021 № 529 занесена до Переліку об`єктів культурної спадщини Полтавської області як щойно виявлений об`єкт історії. Попередньо занесена до Переліку щойно виявлених об`єктів області наказом Управління культури облдержадміністрації № 358 від 19.10.2010. Відповідно до вимог чинного пам`яткоохоронного законодавства, зокрема пункту 11 частини другої статті 6, статті 23 Закону Україні „Про охорону культурної спадщини" Департамент у межах повноважень, інформує, що наказом від 22.11.2021 № 186 „Про укладання охоронних договорів" делеговано відповідним структурним підрозділам виконавчих комітетів та рад відповідних сільських, селищних, міських об`єднаних територіальних громад повноваження укладати охоронні договори на пам`ятки та щойно виявлені об`єкти культурної спадщини чи їх частин з власниками або уповноваженими ними органами (особами), незалежно від форм власності на ці об`єкти, в установленому порядку відповідно до чинного законодавства. Станом на 23.01.2023 у Департаменті відсутня інформація щодо наявності охоронного договору на вищезазначену пам`ятку, облікова документація на розгляд не подавалася. Для уточнення даного питання рекомендовано звернутись до органу місцевого самоврядування. Також, повідомлено , що надсилає копію листа Департаменту до Опішнянської селищної громади щодо вжиття відповідних невідкладних заходів з укладання охоронних договорів на пам`ятки та об`єкти культурної спадщини.

Національний музей-заповідник українського гончарства листом від 13.02.2023 № 61 просив Виконавчий комітет Опішнянської селищної ради, як місцевий орган у сфері охорони культурної спадщини, надати музею-заповіднику копію розпорядження голови Полтавської обласної державної адміністрації № 529 від 16.07.2021 р. про занесення до Переліку об`єктів культурної спадщини Полтавської області як щойно виявлених об`єктів історії Меморіального музею-садиби гончарки Олександри Селюченко та Меморіального музею-садиби гончарської родини Пошивайлів, а також наявні паспорти цих пам`яток, акти їх технічного стану та проект охоронного договору для узгодження й підписання відповідно до чинного в Україні законодавства з охорони культурної спадщини.

Листом від 14.02.2023 № 91 Виконавчий комітет Опішнянської селищної громади , у відповідь на повідомлення за вих. №№ 51/1-122вих23 та 51/1-123вих23 від 6 січня 2023 року (за вхід, реєстраційними №№ 118 та 119 від 2 лютого 2023 року), у яких йде мова про укладення охоронних договорів щодо щойно виявлених об`єктів культурної спадщини, повідомлено Диканській окружній прокуратурі , крім іншого, що Національний музей-заповідник українського гончарства листом під № 61 від 13 лютого 2023 року повідомив про готовність до укладення охоронних договорів на Музеї-садиби.

Листом від 15.02.2023 № 51/1-867вих23 Диканська окружна прокуратура запропонувала Директору Національного музею - заповідника українського гончарства надати до 16.02.2023 на адресу Зіньківського відділу Диканської окружної прокуратури та на електронну адресу zinprok@ukr.net копії правоустановчих документів щодо права власності на об`єкти культурної спадщини: меморіальна садиби - музею гончарської родини Пошивайлів.

Листом від 15.02.2023 № 63 Національний музей - заповідника українського гончарства на лист№ 51/1-867 ви х-23 від 15.02.2023 року надав на адресу Зіньківського відділу Диканської окружної прокуратури копії правоустановчих документів щодо права власності на нерухоме майно структурних підрозділів Національного музею- заповідника українського гончарства, а саме: Меморіальний музей-садиба гончарки Олександри Селюченко (смт Опішня, вул. Губаря, 29), Меморіальний музей-садиба гончарської родини Пошивайлів (смт Опішня, вул. Свято-Михайлівська, 63).

Відповідно до п. 8 Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України 11 березня 2013 року N 158 про набуття правового статусу щойно виявленого об`єкта уповноважений орган у десятиденний строк з дня прийняття рішення про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку надсилає власнику цього об`єкта або уповноваженому(ній) ним органу (особі) відповідне повідомлення рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Власник об`єкта культурної спадщини або уповноважений(а) ним орган (особа) зобов`язаний вжити заходів щодо укладення охоронного договору у місячний строк з дня отримання повідомлення уповноваженого органу (п. 9 Порядку № 158).

Тобто відповідне повідомлення, з надсиланням якого починається відлік часу на вчинення дій власником об`єкта культурної спадщини, надсилається саме після прийняття рішення про занесення щойно виявленого об`єкта культурної спадщини до відповідного Переліку.

Яв встановлено вище , Національний музей-заповідник українського гончарства листом від 13.02.2023 № 61 просив Виконавчий комітет Опішнянської селищної ради, як місцевий орган у сфері охорони культурної спадщини, надати музею-заповіднику копію розпорядження голови Полтавської обласної державної адміністрації № 529 від 16.07.2021 р. про занесення до Переліку об`єктів культурної спадщини Полтавської області як щойно виявлених об`єктів історії Меморіального музею-садиби гончарки Олександри Селюченко та Меморіального музею-садиби гончарської родини Пошивайлів, а також наявні паспорти цих пам`яток, акти їх технічного стану та проект охоронного договору для узгодження й підписання відповідно до чинного в Україні законодавства з охорони культурної спадщини.

Однак, матеріали справи не містять доказів повідомлення власника - Національний музей-заповідник українського про занесення до Переліку об`єктів культурної спадщини Полтавської області як щойно виявлених об`єктів історії Меморіального музею-садиби гончарської родини Пошивайлів, тобто про набуття таким об`єктом правового статусу щойно виявленого об`єкта .

Таких доказів щодо дотримання визначеного Порядком обов`язку повідомлення власника або уповноваженої особи про присвоєння музею-садибі статусу щойно виявленого об`єкта до суду не надано ні прокурором, ні Виконавчим комітетом Опішнянської селищної ради.

До моменту надходження відповідного повідомлення власник об`єкта культурної спадщини або уповноважена особа не несуть обов`язку щодо вжиття дій з укладання охоронного договору та фактично не розпочався відлік місячного строку, встановленого для укладання охоронного договору.

Також, матеріали справи не містять відповіді Виконавчого комітету Опішнянської селищної ради на лист Національного музею-заповідника українського гончарства від 13.02.2023 № 61.

Крім того , Національний музей-заповідник українського гончарства листом від 13.02.2023 № 61 повідомив Виконавчий комітет Опішнянської селищної ради про готовність до укладення охоронних договорів на Музеї-садиби, а Виконавчий комітет Опішнянської селищної ради листом від 14.02.2023 № 91 повідомив Диканську окружну прокуратуру про готовність Національного музею-заповідника українського гончарства до укладення охоронних договорів на Музеї-садиби.

Наведені обставини свідчать про вжиття заходів відповідачем у справі, спрямованих на укладання охоронного договору.

При цьому , прокуратурою ініційовано звернення до суду 09.03.2023 року, тобто у строк менший ніж один місяць з дня направлення Національними музеєм-заповідником українського гончарства листа від 13.02.2023 № 61 на адресу Виконавчого комітету Опішнянської селищної ради з повідомленням про готовність до укладення охоронних договорів на Музеї-садиби та проханням надати музею-заповіднику копію розпорядження голови Полтавської обласної державної адміністрації № 529 від 16.07.2021 р. про занесення до Переліку об`єктів культурної спадщини Полтавської області як щойно виявлених об`єктів історії Меморіального музею-садиби гончарки Олександри Селюченко та Меморіального музею-садиби гончарської родини Пошивайлів, а також наявні паспорти цих пам`яток, акти їх технічного стану та проект охоронного договору для узгодження й підписання відповідно до чинного в Україні законодавства з охорони культурної спадщини.

Також, апелянтом повідомлено суд , що 06.06.2023 року між Департаментом культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації та Національним музеєм-заповідником українського гончарства укладено охоронний договір на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини №15 та надано його копію до апеляційної скарги .

Доказів ухилення Національним музеєм-заповідником українського гончарства від укладення охоронного договору до суду надано.

Натомість, Національним музеєм-заповідником українського гончарства продемонстровано вжиття заходів, спрямованих на укладання охоронного договору та укладення 06.06.2023 року між Департаментом культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації та Національним музеєм-заповідником українського гончарства охоронного договору на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини №15.

Виходячи із викладеного, беручи до уваги встановлені судом апеляційної інстанції обставини та нормативне регулювання спірних правовідносин, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги є передчасними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного вирішення справи.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

За ч.ч. 1, 2 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі також - ЄСПЛ, Суд).

За рішенням ЄСПЛ у Справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04), прийнятим 20.10.2011 (набуло статусу остаточного 20.01.2012 року) державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

Потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися коштом осіб, яких вони стосуються.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з ч.2 ст.317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити. Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.05.2023 по справі № 440/2378/23 скасувати.

Прийняти нове судове рішення , яким в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош О.В. Присяжнюк