Постанова

від 16.10.2023 по справі 380/10030/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/10030/22 пров. № А/857/15390/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:Довгополова О.М.,

суддів:Гудима Л.Я., Затолочного В.С.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року у справі № 380/10030/22 за адміністративним позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель Шато" про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

суддя (судді) в суді першої інстанції Клименко О.М.,

справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження,

місце ухвалення рішення м. Львів,

повний текст рішення складено 21 вересня 2022 року.

ВСТАНОВИВ:

Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю ( далі Фонд ) звернулося в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель Шато" ( далі ТЗОВ "Готель Шато" ), в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 88832,32 грн (82990,00 грн сума адміністративно-господарських санкцій; 5842,32 грн пеня) адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що в матеріалах справи відсутні докази безпідставної відмови відповідача особам з інвалідністю, які самостійно зверталися до відповідача з метою працевлаштування, а також тим, які були направлені центрами зайнятості.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, яке полягає у не забезпеченні середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу у 2021 році в кількості 1 особи, а тому дії позивача щодо накладення адміністративно-господарських санкцій є правомірними.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України.

У відповідності до вимог частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що відповідач належить до суб`єктів господарювання, яким відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-XII (далі - Закон №875-XII) встановлюється норматив робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

23 лютого 2022 року (вх. № 3207) відповідачем подано до позивача звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік форми № 10-ПОІ (річна) згідно з яким середньооблікова кількість штатних працівників у відповідача в 2021 році становила 19 осіб (код рядка 01), з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 0 осіб (код рядка 02), кількість осіб з інвалідністю штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону №875-XII 1 особа (код рядка 03).

За невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік позивач нарахував відповідачу адміністративно-господарські санкції та пеню, виходячи з розміру середньорічної заробітної плати його штатного працівника, що підтверджується Розрахунком загальної заборгованості за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю за звітний 2021 рік.

Згідно указаного Розрахунку сума коштів до сплати за 1 незайняте особою з інвалідністю робоче місце ТЗОВ «Готель Шато» становить загалом 88832,32 грн (82990,00 грн адміністративно-господарські санкції; 5842,32 грн пеня).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає його таким, що відповідає правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частиною першою та другою статті 4 Закону №875-XII діяльність держави щодо інвалідів виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціальних, психологічних та інших умов для забезпечення їхніх прав і можливостей нарівні з іншими громадянами для участі в суспільному житті; соціальний захист інвалідів є складовою діяльності держави щодо забезпечення прав і можливостей інвалідів нарівні з іншими громадянами та полягає у наданні пенсії, державної допомоги, компенсаційних та інших виплат, пільг, соціальних послуг, здійсненні реабілітаційних заходів, встановленні опіки (піклування) або забезпеченні стороннього догляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 17 Закону №875-XII з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Згідно з частинами першою-третьою статті 18 Закону №875-XII забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За правилами частин першої-третьої, п`ятої, шостої, десятої статті 19 Закону №875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 Закону №875-XII.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, може бути зараховано забезпечення роботою інвалідів на підприємствах, в організаціях громадських організацій інвалідів шляхом створення господарських об`єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Частина перша статті 20 Закону №875-XII встановлює, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Так, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Зі змісту частини другої статті 218 Господарського кодексу України вбачається, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

Отже, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

У зв`язку з наведеним суд має перевірити, чи вжив позивач залежних від нього заходів для недопущення порушення правил здійснення господарської діяльності, яке полягає у необхідності забезпечення середньооблікової чисельності працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.

Згідно із пунктом 4 частини третьої статті 50 «Про зайнятість населення» роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

На виконання вищевказаної норми наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року №316 затверджено Порядок подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)».

У контексті положень Закону України «Про зайнятість населення» та Порядку на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником. Звітність за формою №3-ПН роботодавці подають до центрів зайнятості за наявності попиту на робочу силу (вакансії), тобто, лише у разі наявності на підприємстві чи в організації вільних робочих місць.

Системний аналіз вищезазначених норм законодавства дає підстави для висновку, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування інвалідів інформацію у порядку, передбаченому Законом України «Про зайнятість населення» та наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року №316; звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»; у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Поряд з цим, обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 Закону №875-XII.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання вимог статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» відповідач у 2021 році вжив наступні заходи щодо працевлаштування осіб з інвалідністю:

- надав Державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, що підтверджується копіями звітів форми № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії). У цих звітах відповідач вказав відповідну кількість осіб, які мають додаткові гарантії щодо сприяння працевлаштуванню, та можуть бути працевлаштовані, а також деталізував категорії претендентів на вільні вакансії, зазначивши, серед іншого, що такими претендентами можуть бути особи з інвалідністю;

- подав до Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік форми № 10-ПОІ.

Вказана обставина підтверджується також листом-відповіддю Червоноградської міської філії Львівського обласного центру зайнятості від 20 січня 2022 року № 04-82/22, яким повідомлено відповідача, зокрема про те, що упродовж 2021 року:

- 03 січня 2020 року за професією «Офіціант» було подано 3 вакансії із заробітної платою 4750,00 грн, які були у стані «актуальна» упродовж 2020 року. 08 вересня 2020 року було подано уточнення до вакансій та змінено розмір заробітної плати на 5028,00 грн. 04 січня 2021 року 2 вакансії за професією «Офіціант» знято роботодавцем, а одна вакансія залишилася у стані «актуальна». У період актуальності вакансій Червоноградською МФ ЛОЦЗ було видано 1 направлення на працевлаштування осіб з інвалідністю. Результат направлення: відмовлення особи від запропонованої роботи. 02 грудня 2021 року вакансію було знято роботодавцем. Відмов роботодавцем у працевлаштуванні осіб з інвалідністю упродовж 2021 року не було. 02 грудня 2021 року було подано 1 вакансію за професією «Офіціант» із заробітною платою 6700,00 грн. З 02 грудня 2021 року Сокальською РМФ ЛОЦЗ було видано 1 направлення на працевлаштування осіб з інвалідністю. Результат направлення: відмова особи від запропонованої роботи. Відмов роботодавцем у працевлаштуванні осіб з інвалідністю упродовж 2021 року не було;

- 26 вересня 2019 року на посаду «Адміністратор» було подано 1 вакансію із заробітною платою 4300,00 грн, яка була у стані «актуальна» з 26 вересня 2019 року та упродовж 2020 року. 03 січня 2020 року було подано уточнення до вакансії та змінено розмір заробітної плати на 4861,00 грн. Уточнення до вакансії про зміну розміру заробітної плати було подано 08 вересня 2020 року, заробітну плату змінено на 5146,00 грн та 04 січня 2021 року на 6175,00 грн. Упродовж 2021 року Червоноградською МФ ЛОЦЗ було видано 3 скерування та Сокальською РМФ ЛОЦЗ 6 скерувань на працевлаштування осіб з інвалідністю. В усіх випадках особи відмовилися від запропонованої роботи. Вакансію 02 грудня 2021 року було знято роботодавцем;

- 02 грудня 2021 року подано 1 вакансію за професією «Адміністратор» із заробітною платою 6900,00 грн. Упродовж 2021 року Червоноградською МФ ЛОЦЗ було видано 5 скерувань та Сокальською РМФ ЛОЦЗ було видано 3 скерування на працевлаштування осіб з інвалідністю. В усіх випадках особи відмовилися від запропонованої роботи. Відмов роботодавцем у працевлаштуванні осіб з інвалідністю упродовж 2021 року не було.

Також у листі зазначено про те, що 25 травня 2021 року під час відвідувань фахівцями центру зайнятості ТЗОВ «Готель «Шато» було проінформовано про можливість організації професійного навчання, підвищення кваліфікації або перепідготовки осіб, котрі перебувають на обліку, як безробітні, за рахунок коштів служби зайнятості. До Червоноградської МФ ЛОЦЗ упродовж 2021 року замовлень щодо організації професійного навчання, підвищення кваліфікації або перепідготовки осіб, в тому числі з інвалідністю, не було.

Таким чином, колегія суддів наголошує, що підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, їх відмова від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі №819/639/17, від 20 травня 2019 року у справі №820/1889/17, від 03 грудня 2020 року у справі №812/1189/18 та від 11 серпня 2021 року у справі №260/557/19.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав стверджувати про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року у справі № 380/10030/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. М. Довгополов судді Л. Я. Гудим В. С. Затолочний