Постанова

від 13.10.2023 по справі 826/23845/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 826/23845/15

адміністративне провадження № К/9901/39129/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Бившевої Л.І., Юрченко В.П.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Одеської митниці ДФС на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.06.2016 (суддя Кузьменко В. А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2016 (головуючий суддя Желтобрюх І. Л., судді Бєлова Л. В., Мамчур Я. С.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експохім-Олтіг Груп» (далі - ТОВ «Експохім-Олтіг Груп») до Одеської митниці ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, визнання заявленої митної вартості, стягнення коштів,

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2015 року ТОВ «Експохім-Олтіг Груп» звернулося до суду з позовом до Одеської митниці ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 05.10.2015 №500060006/2015/000046/2, винесене митним постом «Одеса-порт»;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05.10.2015 № 500060006/2015/00077, винесену митним постом «Одеса-порт»;

- визнати заявлену декларантом митну вартість товару щодо товарів, які імпортуються;

- стягнути з державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь ТОВ «Експохім-Олтіг Груп» надмірно сплачені платежі під час оформлення вантажно-митної декларації № 500060006/2015/000046/2 в сумі 31 350,33 грн шляхом їх зарахування на розрахунковий рахунок позивача.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, позивач визначив його митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту), вказавши її у декларації митної вартості, до якої підприємством було також додано документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України. На думку позивача, митний орган безпідставно не визнав заявлену митну вартість товару та незаконно прийняв рішення про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів та коригування митної вартості товару, застосувавши резервний метод. Позивач не погоджується з зазначеними в рішенні про коригування митної вартості доводами митного органу та стверджує, що подані підприємством до митного оформлення та додатково на вимогу митного органу документи містять достатньо відомостей, що визначають та підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 06.06.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2016, позов задовольнив частково, визнав протиправними та скасував рішення Одеської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 05.10.2015 № 500060006/2015/000046/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05.10.2015 № 500060006/2015/00077, у задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Приймаючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови у митному оформленні прийняті відповідачем безпідставно та підлягають скасуванню, оскільки документи, що надавались позивачем митному органу при митному оформленні та додатково на вимогу відповідача, у сукупності чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, і підтверджують митну вартість товарів за ціною договору, задекларовану позивачем, при цьому відповідач безпідставно скоригував митну вартість ввезеного позивачем товару за резервним методом.

Крім того, суди виснували, що позовні вимоги про визнання заявленої декларантом митної вартості товару щодо товарів, які імпортуються задоволенню не підлягають, оскільки зазначені дії відносяться до дискреційних повноважень відповідача та не належать до компетенції адміністративного суду, а скасування рішення про коригування заявленої митної вартості товарів є достатнім способом захисту порушеного права позивача. Позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «Експохім-Олтіг Груп» надмірно сплачених коштів у розмірі 31 350,33 грн є передчасними та задоволенню не підлягають, оскільки право на повернення сплачених податків і зборів виникає на підставі висновку про повернення надмірно сплачених митних платежів, який направлено органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Одеська митниця ДФС звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

У касаційній скарзі відповідач доводить невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які, на його думку, полягають у безпідставному визначенні позивачем митної вартості товару за ціною договору з огляду на те, що подані позивачем до митного оформлення документи містили розбіжності та не містили всіх необхідних відомостей для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, крім того позивач не надав усі додатково витребувані відповідачем документи, що не дало митному органу можливість підтвердити заявлені складові митної вартості товарів.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11.05.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, а також задовольнив клопотання Одеської митниці ДФС про зупинення виконання оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач просить касаційну скаргу митного органу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як законні та обґрунтовані. Зауважує, що надав до митного оформлення та додатково на вимогу митного органу всі необхідні та достатні документи, що підтверджують заявлену ним митну вартість ввезеного товару.

15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційна скарга митниці була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій встановили, що

ТОВ «Експохім-Олтіг Груп» подало до Одеської митниці електронну митну декларацію №500060006/2015/008451 з метою здійснення митного оформлення товару - «органічні хімічні сполуки: сорбат калію», країна виробництва: CN, виробник: LIANYUNGANG MUPRO IMPORT AND EXPORT CO., LTD, митну вартість яких визначило за ціною договору (основним методом).

Вказаний товар позивач ввіз на підставі контракту від 10.07.2015 №Q, укладеного між LIANYUNGANG MUPRO IMPORT AND EXPORT CO., LTD (Китай, продавець) та ТОВ«Експохім-Олтіг Груп» (Україна, покупець).

На підтвердження заявленої митної вартості позивач надав копії документів: указаного контракту та додаткових угод до нього; міжнародної автомобільної накладної (CMR) від 25.09.2015 №13140; коносаменту від 14.08.2015; банківських платіжних документів, прейскуранту (прайс-листа) виробника товару від 10.07.2015; рахунку-фактури (інвойс) від 12.08.2015; пакувального листа від 12.08.2015; навантажувального документа від 23.09.2015 №6265/ОD; договору про надання послуг митного брокера від 02.09.2015 № 49; інформації про позитивні результати здійснення екологічного контролю товару від 25.09.2015 №2730, інформації про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 14.08.2015 №2761; сертифіката про походження товару від 13.08.2015 № 15С3207М0012/00258; копії митних декларацій країни відправлення від 13.08.2015.

Крім того, на вимогу митного органу позивач надав додаткові документи: листи виробника (продавця) компанії LIANYUNGANG MUPRO IMPORT AND EXPORT CO., LTD від 30.09.2015 та від 02.10.2015; довідку про вартість товару ОРТПП від 02.10.2015

№СИО-а 000678; розрахунки ціни (калькуляції виробника) від 02.07.2015; банківські документи, що підтверджують переведення коштів за товар (картку рахунку від 02.10.2015 №3712, оборотно-сальдову відомість по рахунку за червень 2015 року та вересень 2015 року).

Однак Одеська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 05.10.2015 №500060006/2015/000046/2 у зв`язку з тим, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, оскільки документи містять розбіжності, а саме:

- у копії митної декларації країни відправлення від 13.08.2015 №230120150015594641 є посилання на інвойс (проформу-інвойс) №, але до митного оформлення товар заявлено за інвойсом від 12.08.2015 №та проформою-інвойсом від 10.07.2015 №Q;

- підпис та печатка у інвойсі від 12.08.2015 відрізняється від підпису та печаток у зовнішньоекономічному контракті №Q від 10.07.2015.

У зв`язку з коригуванням митної вартості товарів відповідач видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05.10.2015 № 500060006/2015/00077.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною першою статті 51 Митного кодексу України (далі - МК України) передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII та главою 8 цього Кодексу.

Частиною першою статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою та третьою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю, відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частин одинадцятої та дванадцятої статті 264 МК України орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу щодо такого застосування судом статей 53, 54 МК України у подібних правовідносинах, зокрема у постанові від 23.10.2021 у справі №815/4821/16 (касаційне провадження №К/9901/39168/18), але не виключно.

Підставою для прийняття оскаржуваного рішення митниця визначила те, що документи, які позивач надав для підтвердження задекларованої митної вартості товарів, містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, крім того позивач не надав усі додатково витребувані митним органом документи.

Однак, як встановили суди попередніх інстанцій у судовому процесі, позивач надав необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які підтверджують задекларовану ціну товару. При цьому зауваження митного органу щодо розбіжностей у наданих до митного оформлення документах суди спростували наступним.

Зауваження митного органу щодо посилання у копії митної декларації країни відправлення від 13.08.2015 №230120150015594641 на інвойс (проформу-інвойс) та подання до митного оформлення інвойсу від 12.08.2015 та проформи-інвойсу від 10.07.2015 №Q спростовується наданими позивачем листами виробника товару, а саме: в листі компанії LIANYUNGANG MUPRO IMPORT AND EXPORT CO., LTD від 30.09.2015 зазначено, що в експортній декларації від 13.08.2015 №230120150015594644 допущено механічну помилку, тому правильним слід вважати проформу інвойс від 10.07.2015 №Q.

Щодо відмінності між підписом та печаткою у інвойсі від 12.08.2015 від підпису та печаток у зовнішньоекономічному контракті №Q від 10.07.2015, суди зауважили, що в листі контрагента позивача від 02.10.2015 зазначено про те, що комерційний директор компанії LIANYUNGANG MUPRO IMPORT AND EXPORT CO., LTD уповноважений підписувати будь-які документи від імені компанії, і менеджери з продажу компанії уповноважені підписувати всю товаросупровідну документацію, включаючи комерційні інвойси, пакувальні листи, інформаційні листи, а тому підписи та печатки на документах виконані уповноваженими особами компанії.

За таких обставин Колегія Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що, що митним органом не надано доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, не доведено правомірність своїх дій під час визначення митної вартості за резервним методом, а тому рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості та складення картки відмови є необґрунтованими та протиправними.

Отже, оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів від 05.10.2015 №500060006/2015/000046/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05.10.2015 №500060006/2015/00077 прийняті відповідачем безпідставно та підлягають скасуванню.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій і стосуються фактично переоцінки судом доказів у справі, що знаходяться поза межами касаційного перегляду справи, встановлених частинами першою, другою статті 341 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України (в редакції, чинній до внесення змін в цю статтю згідно із Законом від 15.01.2020 №460-ІХ, яка набрала чинності 08.02.2020 та підлягає застосуванню при касаційному перегляді цієї справи відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.

Керуючись пунктом статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.06.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2016 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.А. Васильєва Л.І. Бившева В. П. Юрченко