Ухвала

від 13.10.2023 по справі 953/9675/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/9675/23

н/п 1-кс/953/7993/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2023 р. м.Харків

Слідчий суддя Київського районного суду м. Харкова - ОСОБА_1 ,

за участю прокурора ОСОБА_2 ,

слідчого ОСОБА_3 ,

підозрюваної ОСОБА_4 ,

захисників адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

секретар судового засідання ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання слідчого 2 відділення СВ УСБ України в Харківській області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023220000001376 від 02.10.2023 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Жовтневе, Вовчанського району, Харківської області, громадянки України, з середньою-спеціальною освітою, вдови, яка є старостою Семенівської сільської ради Чугуївського району, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,

підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 111-1, ч. 2 ст. 110 КК України,

УСТАНОВИВ:

13 жовтня 2023 року до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання слідчого 2 відділення СВ УСБ України в Харківській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Харківської обласної прокуратури ОСОБА_8 , про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023220000001376 від 02.10.2023 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 111-1, ч. 2 ст. 110 КК України.

Клопотання обґрунтовано тим, що СВ УСБУ в Харківській області проводить досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023220000001376 від 02.10.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 111-1, ч. 2 ст. 110 КК України.

Орган досудового розслідування отримав інформацію стосовно громадянки України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка 01 липня 2022 року була призначена на посаду помічника начальника територіального управління при окупаційній адміністрації держави-агресора.

У ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 у період часу з червня по вересень 2022 року (до моменту звільнення території Вовчанської територіальної громади Чугуївського району Харківської області від російських окупаційних військ) здійснювала протиправні дії, спрямовані на організацію та проведення незаконного референдуму на тимчасово окупованих територіях Харківської області з метою їх приєднання до РФ як суб`єкта федерації, що передбачало зміну меж території України в порушення порядку, встановленого Конституцією України.

ОСОБА_4 у період часу з червня по вересень 2022 року, перебуваючи на території с. Охримівка Вовчанської міської громади Чугуївського району Харківської області, здійснювала підшукування осіб з числа мешканців Вовчанської територіальної громади Чугуївського району Харківської області для роботи у т.зв. виборчих дільницях шляхом організації проведення відповідних агітуючих бесід з місцевим населенням з подальшим збором відповідних документів (заява про згоду кандидата на призначення членом виборчої комісії Харківської області, анкета кандидата, копія паспорта кандидата, копія документа про освіту кандидата, дві фотокартки кандидата розміром 3х4 см).

17 серпня 2023 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 111-1, ч. 2 ст. 110 КК України.

Слідчий зазначає, що обґрунтованість пред`явленої ОСОБА_4 підозри підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, зокрема: показаннями свідків, висновком експерта, документами щодо діяльності окупаційної адміністрації держави-агресора.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 17 серпня 2023 року до ОСОБА_4 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 15 жовтня 2023 року включно без визначення розміру застави.

02 жовтня 2023 року постановою прокурора виділено з кримінального провадження № 22022220000002572 від 03.08.2022 матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_4 в окреме кримінальне провадження за № 22023220000001376.

11 жовтня 2023 року заступник керівника Харківської обласної прокуратури продовжив строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні до трьох місяців, а саме - до 17 листопада 2023 року.

Слідчий зазначає, що з метою закінчення досудового розслідування у строк до 15 жовтня 2023 року у вказаному кримінальному провадженні необхідно виконати низку процесуальних дій, а саме: допитати як свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 ; отримати висновки експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи; виконати процесуальні дії для закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні та ознайомити сторону захисту з матеріалами кримінального провадження, у зв`язку з чим виникла необхідність у продовженні строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 , який спливає 15 жовтня 2023 року

Обґрунтовуючи необхідність продовження строку дії застосованого щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий стверджує про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які продовжують існувати, враховуючи той факт, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжких злочинів та усвідомлюючи тяжкість покарання, яке їй загрожує у разі визнання її винуватою, може вчинити дії, спрямовані на переховування від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Можливість настання вказаного ризику обумовлена ще й тим, що підозрювана є категорично налаштованою проти військовослужбовців ЗС України та співробітників правоохоронних органів, здійснювала вищевказані злочинні дії впродовж тривалого часу в умовах воєнного стану, що вказує на стійкий, тривалий та повторювальний характер протиправної діяльності, має стійкі зв`язки з представниками іноземної держави РФ та окупаційною адміністрацією держави-агресора, які можуть надати необхідні засоби та забезпечити переховування від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності. ОСОБА_4 може знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому вона підозрюється.

Прокурор ОСОБА_30 у судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задовольнити, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Слідча ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримала клопотання та просила його задовольнити. Уточнила своє клопотання та зазначила, що ОСОБА_4 вчиняла протиправні дії на території Вовчанської територіальної громади Чугуївського району Харківської області, а саме с. Лиман, с. Симинівка, с. Графське, с. Синельникове.

Підозрювана ОСОБА_4 у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечувала, просила обрати стосовно неї більш м`який запобіжний захід домашній арешт.

Захисник адвокат ОСОБА_6 у судовомузасіданні протизадоволення клопотаннязаперечував тапросив обратистосовно йогопідзахисної іншийбільш м`якийзапобіжний захід,зокрема увиді домашньогоарешту,особистої поруки,застави чиособистого зобов`язання,посилаючись нате,що пред`явлена ОСОБА_4 підозра єнеобґрунтованоюта недоведеною, а доказів причетності її до скоєння інкримінованих кримінальних правопорушень матеріали, долучені до клопотання, не містять. Акцентував увагу на тому, що стороною обвинувачення не надано доказів на підтвердження факту зайняття його підзахисною посади помічника начальника територіального управління при окупаційній адміністрації держави-агресора, оскільки підписані нею посадові обов`язки не є доказом того, що вона зайняла вищевказану посаду, враховуючи, що у матеріалах провадження відсутня заява підозрюваної про прийняття на посаду. Зауважив на тому, що підозрювана не заперечує факт підписання нею посадових обов`язків та здійснення телефонних дзвінків мешканцям Вовчанської територіальної громади Чугуївського району Харківської області з приводу проведення референдуму на території вищевказаної громади, однак вказані дії підозрювана вчиняла під примусом військовослужбовців РФ, які постійно приїжджали до неї зі зброєю, що викликало у підозрюваної страх за своє життя та життя своїх близьких, а тому вона вимушена була виконувати вказівки окупаційної влади, діяльність з організації та підшукування людей для проведення референдуму є імітацією. Зазначив, що посилання сторони захисту на існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які обґрунтовують необхідність застосування до підозрюваної запобіжного заходу у виді тримання під вартою є безпідставним та жодним чином не обґрунтованим. Зокрема зазначив, що ризик переховування підозрюваної від органу досудового розслідування та суду спростовується тим, що підозрювана, маючи можливість виїхати в період звільнення ЗС України території Вовчанської територіальної громади від загарбників, не зробила цього та продовжувала жити у власному будинку та допомагати односельчанам. Зауважив на тому, що посилання сторони обвинувачення у своєму клопотанні на те, що підозрювана є категорично негативно налаштованою проти військовослужбовців ЗС України та має стійкі зв`язки з представниками іноземної держави РФ взагалі є надуманими, оскільки жодними доказами такі твердження не підтверджуються, а навпаки спростовуються показаннями свідків, які є мешканнями Вовчанської територіальної громади та можуть підтвердити, що підозрювана є «проукраїнською» та завжди стояла на боці України. Підозрювана у період окупації неодноразово допомагала родинам військовослужбовців ЗС України, у тому числі виїхати з окупації на територію, підконтрольну Україні. Просив враховувати, що його підзахисна має постійне місце проживання, міцні родинні зв`язки, є людиною похилого віку, має хронічні захворювання, які за своїм характером та перебігом потребують систематичного щоденного медичного контролю, спостереження у профільних спеціалістів, своєчасних профілактичних заходів, лікування та реабілітації. Підозрювана раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, за місцем мешканням характеризується позитивно, що підтверджується показаннями мешканців територіальної громади, де підозрювана впродовж декількох років виконувала обов`язки старости Симинівського старостинського округу. З огляду на викладене просив обрати щодо своєї підзахисної запобіжний захід у виді домашнього арешту за адресою місця мешкання доньки підозрюваної ОСОБА_31 , а саме АДРЕСА_2 . Просив допитати у судовому засіданні як свідків ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_10 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 .

Також захисник надав суду письмові заяви ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 та ОСОБА_44 про взяття підозрюваної ОСОБА_4 на особисту поруку. Вказані особи прибули у судове засіданні, підтвердили свої наміри та просили заяви задовольнити.

Захисник - адвокат ОСОБА_5 у судовомузасіданні заперечувавщодо задоволенняклопотання сторониобвинувачення пропродовження строкудії запобіжногозаходу увиді триманняпід вартою,посилаючись нате,що пред`явлена ОСОБА_4 підозра є необґрунтованою, оскільки в матеріалах провадження відсутні докази, які переконливо могли б свідчити про її причетність до вчинення інкримінованих їй злочинів. Зокрема в матеріалах справи відсутнє розпорядження, на підставі якого ОСОБА_4 було призначено на посаду помічника начальника територіального управління, враховуючи, що така посада передбачає наявність у особи вищої освіти, проте у підозрюваної середньою-спеціальна освіта; відсутні дані, які б свідчили про те, що підозрювана займала посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, враховуючи, що санкція ч. 5 ст. 111-1 КК України передбачає добровільне зайняття посади, пов`язаної з виконанням цих функцій; не надано доказів того, що підозрювана ОСОБА_4 отримувала завдання від ОСОБА_45 щодо проведення агітаційної роботи серед місцевого населення для участі в проведенні референдуму. Зауважив на тому, що у повідомленні про підозру вказано, що ОСОБА_4 проводила агітаційну роботу у період часу не пізніше червня 2022 року, однак, як зазначає сама сторона обвинувачення, рішення про підготовку до проведення референдуму було прийнято лише 25 серпня 2022 року, саме ж рішення в матеріалах провадження відсутнє. Акцентував увагу на тому, що документи, долучені слідчим до клопотання, не містять відомостей про виконання безпосередньо ОСОБА_4 організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади з метою підготовки до організації та готування проведення референдуму. Підтримав позицію захисника ОСОБА_6 щодо необґрунтованості ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на які сторона обвинувачення посилається у своєму клопотанні, оскільки жодних допустимих, належних та достовірних доказів на їх підтвердження стороною обвинувачення надано не було. У порушення п. 6 ч. 1 ст. 184 КПК у клопотанні є лише посилання, але відсутнє обґрунтування неможливості запобігання зазначеним у ч.1 ст.177 КПК ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з повною ізоляцією підозрюваної від суспільства. У свою чергу, сторона захисту не лише переконана, а й відповідно надала письмові докази, які у своїй сукупності підтверджують, що застосувати стосовно підозрюваної більш м`який запобіжний захід цілком можливо і він повністю зможе запобігти заявленим ризикам. З урахуванням викладеного просив застосувати до його підзахисної інший більш м`який запобіжний захід, зокрема у виді домашнього арешту, особистої поруки, застави чи особистого зобов`язання.

Слідчий суддя, вислухавши думку осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, включаючи Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження за № № 22023220000001376 від 02.10.2023, у рамках якого було подано клопотання, дійшов такого висновку.

17 серпня 2023 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 111-1, ч. 2 ст. 110 КК України.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 17 серпня 2023 року до ОСОБА_4 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 15 жовтня 2023 року включно без визначення розміру застави.

02 жовтня 2023 року постановою прокурора Харківської обласної прокуратури ОСОБА_2 виділено з кримінального провадження № 22022220000002572 від 03.08.2022 матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_4 в окреме кримінальне провадження за № 22023220000001376.

11 жовтня 2023 року постановою заступника керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_46 продовжений строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні до трьох місяців, а саме - до 17 листопада 2023 року.

Згідно з вимогами ст. 12 КПК України під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження та застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до положень ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Згідно з вимогами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органу досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до положень ч. 2 ст.177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

За вимогами ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності зазначених у статті 177 КПК України ризиків, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі, передбачені ст.178 КПК України.

Під час встановлення обґрунтованості підозри предметом перевірки слідчого судді є не лише питання дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а й питання дотримання стандарту доказування «обґрунтована підозра» у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення її про підозру та строк здійснення досудового розслідування.

Разом з тим кримінальне процесуальне законодавство України не містить визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, керуючись приписами ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя при встановленні змісту вказаного поняття враховує практику Європейського суду з прав людини.

Так, з усталеної практики ЄСПЛ вбачається, що існування обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які змогли б переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому, факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як і ті, що обґрунтовують засудження особи, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).

Отже, обґрунтована підозра не передбачає наявності переконання «поза розумним сумнівом» щодо вчинення особою кримінального правопорушення. Однак вона повинна ґрунтуватись на об`єктивних фактах, встановлених на підставі наданих стороною обвинувачення доказів.

Разом з цим стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи. На стадії досудового розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.

Відтак слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості саме для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

Як вбачається з клопотання та доданих до нього матеріалів, досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснюється за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 111-1, ч. 2 ст. 110 КК України.

Вказані норми передбачають відповідальність за умисні дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб в період воєнного стану з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також участь в організації та проведенні незаконних виборів та/або референдумів на тимчасово окупованій території, а також добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території

За версієюслідства ОСОБА_4 у період часу з червня по вересень 2022 року (до моменту звільнення території Вовчанської територіальної громади Чугуївського району Харківської області від російських окупаційних військ) була призначена на посаду помічника начальника територіального управління при окупаційній адміністрації держави-агресора та здійснювала протиправні дії, спрямовані на організацію та проведення незаконного референдуму на тимчасово окупованих територіях Харківської області з метою їх приєднання до РФ як суб`єкта федерації, що передбачало зміну меж території України в порушення порядку, встановленого Конституцією України. Зокрема здійснювала підшукування осіб з числа мешканців Вовчанської територіальної громади Чугуївського району Харківської області для роботи у т.зв. виборчих дільницях шляхом організації проведення відповідних агітуючих бесід з місцевим населенням з подальшим збором відповідних документів (заява про згоду кандидата на призначення членом виборчої комісії Харківської області, анкета кандидата, копія паспорта кандидата, копія документа про освіту кандидата, дві фотокартки кандидата розміром 3х4 см).

На підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 111-1, ч. 2 ст. 110 КК України, сторона обвинувачення до клопотання додала: протоколи допитів свідків ОСОБА_47 від 03 травня 2023 року, ОСОБА_48 від 11 травня 2023 року, ОСОБА_49 від 11 травня 2023 року, ОСОБА_50 від 11 травня 2023 року, ОСОБА_51 від 11 травня 2023 року, ОСОБА_52 від 11 травня 2023 року, ОСОБА_53 від 11 травня 2023 року, ОСОБА_54 від 22 серпня 2023 року; посадову інструкцію помічника начальника територіального управління від 01 липня 2022 року, підписану ОСОБА_4 ; документи щодо діяльності окупаційної адміністрації держави-агресора: довідка про соціально-політичну обстановку на території Вовчанського району Харківської області станом на 31 серпня 2022 року, лист голови військово-цивільної адміністрації Харківської області, анкету кандидата для включення в склад виборчої комісії, відомості про дислокацію виборчих дільниць на території Вовчанського району та пропозиції щодо голови, заступника, секретаря та членів виборчих комісій, доповідна записка, лист; висновок судово-почеркознавчої експертизи № 79 від 08 вересня 2023 року.

На переконання слідчого судді, надані стороною обвинувачення докази на обґрунтування підозри є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку щодо ймовірної можливості вчинення ОСОБА_4 вищевказаних кримінальних правопорушень.

Отже доводи сторони захисту про відсутність у матеріалах провадження достатніх доказів стосовно причетності ОСОБА_4 до можливого вчинення вказаних кримінальних правопорушень спростовуються вищезазначеними матеріалами.

Суд не приймає до уваги доводи сторони захисту про те, що інкриміновані ОСОБА_4 дії вона вчинила під примусом військовослужбовців РФ, оскільки допитані у судовому засіданні за клопотанням сторони захисту свідки не підтвердили вказану інформацію: деякі свідки повідомили, що чули від когось про те, що на ОСОБА_4 чинять тиск окупанти, але особисто розмови ці не чули та застосування до Голов`ятинської фізичного примусу не бачили, лише бачили, що військовослужбовці РФ приїжджали до ОСОБА_4 , спілкуались з нею; деякі зі свідків взагалі у період, який вказаний у підозрі, виїхали з окупованої території, на якій відбувались події, зазначені у повідомленні про підозру.

Оцінюючи надані у судовому засіданні свідками ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_39 , ОСОБА_58 покази, які здебільшого стосувалися характеристики особи підозрюваної, слідчий суддя встановив, що жоден із свідків не був особисто присутнім під час розмов ОСОБА_4 з представниками окупаційної влади та не знає достовірно, чи чинили вони до ОСОБА_4 примус.

При цьому під час судового розгляду спростоване викладене у клопотанні слідчої твердження про те, що ОСОБА_4 є категорично налаштованою проти військовослужбовців ЗСУ та має стійкі зв`язки з представниками держави-агресора.

Оцінивши вказані докази в їх сукупності з доводами клопотання та учасників судового засідання, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_4 , виходячи з наданих матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо дій, інкримінованих підозрюваній за викладених у клопотанні обставин.

За таких обставин позиція сторони захисту та зазначені ними доводи не містять такого обґрунтування, які б спростували висновку слідчого судді про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 .

Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо відсутності (зменшення) існування ризиків, можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, слідчий суддя зазначає таке.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (ч. 1 ст. 177 КПК України).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищевказані дії (ч. 2 ст. 177 КПК України).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади, способу життя системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків тощо).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Зазначений стандарт доказування (переконання) і використовує суд для перевірки існування ризиків за ч. 1 ст. 177 КПК України у цьому кримінальному провадженні щодо підозрюваної.

Слідчий, звертаючись до суду з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваної ОСОБА_4 , посилається на те, що вона обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 111-1, ч. 2 ст. 110 КК України, і під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме - можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, продовжити вчиняти вказане кримінальне правопорушення, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

У судовому засіданні стороною обвинувачення підтверджений ризик того, що ОСОБА_4 може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, оскільки підозрюється у вчиненні тяжких злочинів у сфері основ національної безпеки України, за які передбачене покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої, до того ж ризик переховування від суду та слідства зростає в умовах воєнного стану та війни.

Слідчий суддя зазначає, що тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Так, слідчий суддя враховує, що на даний час не всі ділянки державного кордону України контролюються українською владою, а тому, на переконання слідчого судді, ОСОБА_4 може переховуватись від органу досудового розслідування та суду.

Також стороною обвинувачення підтверджений ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати передбачену статтями 23 та 224 КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Щодо продовження існування ризику знищити, приховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає його необґрунтованим, враховуючи, що прокурор у судовому засіданні повідомив, що на теперішній час у кримінальному провадженні вже зібрані всі письмові докази, які свідчать про причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 111-1, ч. 2 ст. 110 КК України.

У судовому засіданні слідчий та прокурор не підтвердили ризик того, що ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, крім того слідчий суддя враховує, що вона раніше до кримінальної відповідальності не притягалася, тому цей ризик є непідтвердженим.

Отже, слідчий суддя погоджується з доводами сторони обвинувачення щодо продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати кримінальному провадженню або ж створять загрозу суспільству.

Під час розгляду клопотання вивчалась можливість застосування стосовно ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків, однак з огляду на встановлені обставини, зокрема, що ОСОБА_4 раніше не судима, має зареєстроване місце проживання, але поза межами міста Харкова, наявність у неї хронічних хвороб, та погіршення стану здоров`я, однак відсутність відомостей про наявність захворювань, які несумісні з триманням під вартою. Разом з тим слідчий суддя враховує, що на даний час ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжких злочинів у сфері основ національної безпеки України, покарання за які, за умови визнання її винуватою, передбачене у виді позбавлення волі від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої, що свідчить про надзвичайно високу суспільну небезпечність таких дій, слідчий суддя дійшов висновку, що більш м`який запобіжний захід не забезпечить виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов`язків, щоб запобігти спробам вчинити дії, передбачені пунктами 1, 3 та 5 частини першої статті 177 КПК України.

За встановлених слідчим суддею обставин необхідним та достатнім є тримання під вартою, оскільки з урахуванням характеру інкримінованих підозрюваній кримінальних правопорушень та їх суспільної небезпечності, приймаючи до уваги оголошення в країні воєнного стану, застосування застави або домашнього арешту, у тому числі цілодобового, як основного запобіжного заходу буде недостатнім стримуючим фактором від реалізації встановлених ризиків і створить можливості для вчинення нею позапроцесуальних дій опосередковано через інших осіб.

З приводу заявлених клопотань ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 та ОСОБА_44 про бажання взяти підозрювану ОСОБА_4 на поруки, то слідчий суддя вважає, що на даній стадії досудового провадження вказаний запобіжний захід не зможе запобігти наявним ризикам в повній мірі.

Застосування запобіжного заходу у виді особистої поруки для запобігання вказаним ризикам також буде недостатнім, оскільки виконання покладених на підозрювану обов`язків буде залежати виключно від волі самої ОСОБА_4 та їх порушення не матиме для неї очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.

Висновок слідчого судді щодо необхідності продовження строку тримання ОСОБА_4 під вартою ґрунтується на вищевикладених обставинах, що свідчать про наявність заявлених стороною обвинувачення ризиків та виправдовують тримання особи під вартою, а наведені в клопотанні обставини перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії ухвали про тримання підозрюваного під вартою.

Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Враховуючи вищенаведені відомості, у слідчого судді не виникає сумнівів щодо наявності та доведеності ризиків, якими слідчий та прокурор обґрунтовує необхідність продовження застосування такого запобіжного заходу як тримання підозрюваної під вартою, оскільки ризики, які існували на час застосування цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи підозрюваного та обставин інкримінованого йому злочину.

З огляду на викладене, оцінивши в сукупності всі обставини, а саме - суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, які інкримінуються підозрюваній, тяжкість покарання, яке їй загрожує у разі визнання її винуватою, її вік та репутацію, міцність соціальних зв`язків, ризик продовження протиправної поведінки, слідчий суддя вважає, що ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування запобіжного заходу, продовжують існувати, а отже запобіжний захід у виді тримання під вартою на даній стадії процесу в повній мірі відповідає меті його застосування - забезпеченню виконання підозрюваною покладених на нього процесуальних обов`язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України. Застосування більш м`яких запобіжних заходів до підозрюваної на цій стадії досудового розслідування є недостатнім, щоб забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків.

За вказаних підстав слідчий суддя приходить до висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 у межах строку досудового розслідування, тобто до 17 листопада 2023 року включно.

Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_4 має проблеми зі здоров`ям відповідно до наданої суду медичної документації, слідчий суддя на цей час відхиляє, оскільки по-перше, всі довідки надані за попередні роки (2019), крім того, особам, які утримуються у слідчому ізоляторі, забезпечується надання первинної лікувально-профілактичної допомоги, яка включає консультацію лікаря, діагностику і лікування основних найпоширеніших захворювань, травм та отруєнь, профілактичні заходи, направлення хворого ув`язненого чи засудженого для надання спеціалізованої та високоспеціалізованої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Враховуючи положення ч.ч. 3, 4 ст. 183 КПК України, а також беручи до уваги підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, про які зазначено вище, слідчий суддя вважає за можливе не визначати розмір застави у даному кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_4 при застосуванні запобіжного заходу у виді тримання її під вартою, оскільки останній повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 111-1, ч. 2 ст. 110 КК України, що дає право слідчому судді не застосовувати до підозрюваної інших запобіжних заходів в період дії воєнного стану.

Всі інші питання фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу судового провадження під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції. Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 197 КПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого 2 відділення СВ УСБ України в Харківській області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023220000001376 від 02.10.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 111-1, ч. 2 ст. 110 КК України, про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 - задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, застосованого щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Державній установі "Харківський слідчий ізолятор" у межах строку досудового розслідування до 17листопада 2023року включно без визначення розміру застави.

У задоволенні клопотання сторони захисту відмовити.

У задоволенні клопотань про взяття підозрюваної ОСОБА_4 на особисту поруку - відмовити.

Строк дії ухвали встановити до 17листопада 2023 року включно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а ОСОБА_4 - у той же строк, але з моменту вручення їй ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Повний текст постанови складений 17 жовтня 2023 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1