Рішення

від 09.10.2023 по справі 350/355/23

НЕ ВКАЗАНО

Справа №350/355/23

71

2/339/69/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2023 року м. Болехів

Болехівський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді Сметанюка В.Б.,

секретаря судового засідання Ганчар Т.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей Брошнів-Осадської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області про позбавлення батьківських прав відносно малолітньої дитини, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей Брошнів-Осадської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області, в якому просив позбавити відповідачку батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої вимоги мотивував тим, що з 28 вересня 2018 року перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою, від якого мають сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне сімейне життя з ОСОБА_2 не склалося, тому рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 23 жовтня 2020 року шлюб між ними розірвано, сина залишено на проживання разом з ним, батьком дитини. Після припинення сімейних відносин відповідачка як мати життям та здоров`ям сина не цікавиться, не бере участі у його вихованні, не надає матеріальної допомоги на його утримання. Син повністю перебуває на його матеріальному забезпеченні та вихованні. Оскільки ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню сина, то він змушений звернутися в суд з даним позовом про позбавлення її батьківських прав.

29 серпня 2023 року відповідачка подала відзив на позовну заяву, в якому вказала, що перебувала з ОСОБА_1 в шлюбі та проживала з ним в Рожнятівському районі в його батьків. Сімейне життя не склалося з самого початку. Вважає, що дитину в неї виманили обманним шляхом та на словах зробили з неї асоціальну особу. Не згідна з позбавленням її батьківських прав та просила в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, зіславшись на вищевикладені обставини. Додатково пояснив, що дитина проживає в смт. Брошнів-Осада разом з ним, його другою дружиною та ще чотирма дітьми (двоє дітей дружини та двоє спільних). Син про рідну матір зовсім не згадує, а навпаки, кличе мамою другу дружину. Відповідачка до сина не приїжджає, з сином не спілкується, матеріально також зовсім не допомагає. Судові витрати залишає за собою.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник - адвокат Дуткевич М.В. у судове засідання 09 жовтня 2023 року не з`явилися. ОСОБА_2 через канцелярію суду подала заяву про визнання позовних вимог, вказавши, що не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також просила розгляд справи проводити без її участі та участі її представника (а.с. 103).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: служби у справах дітей Брошнів-Осадської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області Костюк Н.Б. подала заяву про розгляд справи у її відсутності; для врахування при прийнятті рішення у справі надала висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її сина ОСОБА_3 , оскільки остання ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню малолітнього сина (а.с. 48-66).

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні вказавши, що вона являється цивільною дружиною позивача, пояснила, що дитина проживає з ними з віку 1 рік і 3 місяці. Спершу було важко, дитина всіх боялася. Але згодом все налагодилося, дитина ходить в садочок, чоловік працює, а вона займається вихованням дітей. Вона хотіла, щоб все було по доброму, щоб дитина спілкувалася з рідною мамою, відтак, неодноразово казала відповідачці та її батькам, щоб приїжджали, відвідували дитину, брали до себе, однак цього не відбувалося. Одного разу чоловік відвіз сина до неї в с.Підбережжя, але дитина не захотіла залишатися. Потім відповідачка приїжджала до них, але дитина теж не хотіла з нею бути. Вказує, що за два роки, які дитина ходить в садочок ОСОБА_2 була там лише один раз, тому, не знає ні вихователів, ні друзів дитини, матеріально теж ніяк не допомагає.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що позивач є її сином, а відповідачка - колишньою невісткою, яка після їхнього одруження проживала в них вдома в с. Князівське, де й народився в 2019 році онук ОСОБА_6 . Коли її син поїхав в Польщу на роботу, то невістка з дитиною переїхала до своєї мами в с. Підбережжя. Вказує, що ОСОБА_2 , ще проживаючи в них не хотіла доглядати за дитиною, готувати їжу, прати одяг, а переїхавши в с. Підбереж взагалі не піклувалася про сина, дитина була брудна, неохайна, неперебрана. Тому, коли син повернувся з Польщі вони дитину взяли до себе. Відповідачка пару разів приїжджала до них з якимись незнайомими чоловіками і хотіла взяти дитину, але ми не дали. Також вона матеріально ніяк не допомагала.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні, вказавши, що вона є мамою відповідачки, пояснила, що після одруження її дочка жила в с. Князівському, однак з чоловіком були постійні сварки, він її ображав та навіть одного разу бив. Коли зять поїхав на роботу в Польщу, то дочка з онуком приїхали до неї в с. Підбережжя. Через якийсь час ОСОБА_1 приїхав разом зі своєю мамою до них та забрав дитину до себе. Дочка приїжджала по сина, але їй не віддали дитину. На розлучення подавала дочка, проте суд визначив місце проживання дитини з батьком. Також вказала, що дочка теж їздила на роботу в Польщу, з 2020 року дитину відвідувала два рази.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи та оцінивши досліджені в судовому засіданні докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 11.04.2019 (а.с. 7).

Сімейне життя подружжя не склалось і рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 23 жовтня 2020 року шлюб між сторонами розірвано, малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишено на проживання з батьком ОСОБА_1 (а.с. 5-6).

Згідно довідки Дубівської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області від 30 січня 2023 року позивач зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 та до складу сім`ї входять його батьки та син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9).

Актом обстеження матеріально-побутових умов від 01.03.2023, складеного комісією Брошнів-Осадської селищної ради, підтверджується факт спільного проживання позивача ОСОБА_1 та його сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою АДРЕСА_2 в складі сім`ї з ОСОБА_4 та ще чотирма дітьми (а.с. 10).

В матеріалах справи наявна характеристика на позивача, видана 30.01.2023 року Дубівською сільською радою, в якій містяться позитивні характеристики на ОСОБА_1 , а також зазначено, що з червня 2020 року він сам виховує сина ОСОБА_6 , так як мати дитини в с. Князівське не проживає та участі в його вихованні не бере (а.с. 11).

Також з психолого-педагогічної характеристики дитини-дошкільника, виданої Брошнів-Осадським закладом дошкільної освіти «Шовкова косиця» 01.03.2023 № 4 встановлено, що дитина сторін з 3 років 4 місяців відвідує даний заклад, є доглянутою, ввічливою, охайною; забирає дитину із закладу батько ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а.с. 12).

Відповідно до висновку служби у справах дітей Брошнів-Осадської селищної ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету від 23 червня 2023 року № 64, служба у справах дітей вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки вона участі у вихованні сина не бере, не спілкується, не цікавиться його життям та здоров`ям, жодної матеріальної допомоги не надає (а.с. 49-51) .

Суд приймає до уваги як доказ висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідачку батьківських прав, оскільки він ґрунтується на вимогах закону, є обґрунтованим, вмотивованим, переконливим та не викликає сумнівів у суду щодо викладених у ньому обставин, а також вважає зазначені позивачем підстави позбавлення відповідачку батьківських прав обгрунтованими виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно з ч.ч. 2, 4 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Частиною першою статті 161 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо, зокрема, ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Відповідно до ст.ст. 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.

Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», батьки мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

При розгляді справ про позбавлення батьківських прав, Верховний Суд неодноразово вказував, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Матеріалами справи встановлено та не заперечується відповідачкою, що між сторонами припинено шлюбні відносини та дитина проживає з батьком.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини, як це передбачається вимогами ст. 155 вище вказаного кодексу.

Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ст. 164 СК України мати та батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування, ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені до вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини; жорстоко поводяться з дитиною.

Пленум Верховного Суду України у пунктах 15, 16 Постанови «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30 березня 2007 року роз`яснив судам, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини від інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

При ухваленні рішення суд враховує рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», де встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання (п. 48).

Необхідно зазначити, що ухилення від виконання юридичного обов`язку - виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини - це завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачка життям сина не цікавиться, втратила з ним зв`язок, який не бажає відновити, не виконує покладені на неї обов`язки по піклуванню про його здоров`я, фізичний та духовний розвиток, матеріально свого сина не забезпечує, жодного інтересу до його життя не проявляє, дитина повністю знаходиться на забезпеченні батька, який його виховує та дбає про його розвиток.

Також факт ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків відносно свого малолітнього сина підтвердили допитані в судовому засіданні свідки.

При цьому, суд вважає, що ОСОБА_2 свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками, проявляє повну байдужість до подальшої долі та життя своєї дитини, що можна кваліфікувати як свідомо обрану нею винну поведінку у формі бездіяльності, внаслідок якої вона повністю самоусунулася від виконання таких обов`язків, покладених на неї законом та нормами суспільної моралі.

Доказів наявності будь-яких поважних причин, які б унеможливлювали виконання нею свого батьківського обв`язку по відношенню до дитини відповідачка не надала, матеріали справи таких доказів не містять.

Упостанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц зроблено висновок по застосуванню п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України і вказано, що «ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками».

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19, від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову, що в даному випадку сприятиме забезпеченню найкращих інтересів дитини та не порушуватиме баланс між її правами та інтересами та правами відповідача як батька.

Одночасно слід зазначити, що при перегляді судових рішень про задоволення позову про позбавлення батьківських прав по справі № 459/3411/18 Верховний Суд роз`яснив, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне роз`яснити відповідачці, що відповідно до ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. При цьому суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.

На підставі викладеного, ст.ст. 141, 150, 164, 169 Сімейного кодексу України, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»,

керуючись ст.ст. 12, 13, 56-57, 76-81, 141, 258, 259, 264-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей Брошнів-Осадської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області про позбавлення батьківських прав відносно малолітньої дитини - задоволити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , житель АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителька АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей Брошнів-Осадської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області, що знаходиться за адресою вул. 22 Січня, 85, смт. Брошнів-Осада Калуського району Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 44432479.

Повний текст судового рішення виготовлено 17 жовтня 2023 року.

Суддя В.Б. Сметанюк