Постанова

від 17.10.2023 по справі 910/16423/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2023 р. Справа№ 910/16423/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Корсака В.А.

Демидової А.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерелектро Україна»

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2023 (повний текст складено 13.06.2023)

у справі № 910/16423/20 (суддя Маринченко Я.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерелектро Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія А Плюс»

про стягнення 100 973,39 грн,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

У жовтні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерелектро» (після заміни сторони - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерелектро Україна») (далі - Товариство, ТОВ «ТД «Інтерелектро Україна») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія А Плюс» (далі - Компанія, ТОВ «БК А Плюс») 100 973,39 грн, що складаються з 85 818,24 грн основного боргу, 11 630,96 грн пені, 2 053,62 грн 3% річних та 1 470,57 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування заявлених вимог Товариство посилається на порушення компанією умов укладеного між сторонами договору поставки №4717-ТД від 15.07.2019 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товар.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.05.2023 у задоволенні позову відмовлено.

Оскільки саме на позивача як постачальника товару покладається обов`язок довести суду належними та допустимими доказами (видатковими накладними, актами приймання-передачі, актами звірки розрахунків в сукупності з іншими доказами тощо) факт поставки товару саме відповідачу як покупцю, тоді як відповідач заперечує отримання ним товару за спірними видатковими накладними, з урахуванням висновку судової експертизи, яким встановлено, що спірні видаткові накладні ОСОБА_1 (керівник відповідача, підпис якого відображено на накладних) не підписував, а позивачем не надано суду будь-яких інших доказів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин щодо поставки товару відповідачу за спірними видатковими накладними, зокрема, підписання вказаних накладних працівниками відповідача або іншими уповноваженими особами, суд, керуючись принципом вірогідності доказів, дійшов висновку про недоведеність викладених позивачем у позовній заяві обставин щодо отримання відповідачем від позивача товару на заявлену до стягнення суму. З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості з оплати товару.

Відмовляючи у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначив, що ці вимоги є похідними від основної вимоги про стягнення боргу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 30.05.2023, Товариство звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Апелянт зазначає про повну незгоду з оскаржуваним рішенням як таким, що прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю викладених у рішенні висновків обставинам справи, що стало наслідком порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим суд першої інстанції прийняв незаконне та необґрунтоване рішення.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення не було повно та всебічно досліджено надані Товариством докази та пояснення, а також не було надано їм належної оцінки.

Позивач зазначає, що відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними. Спірні видаткові накладні, за наявності підпису у цих накладних, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчити про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі.

Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції, що отриманий в межах справи №910/16423/20 висновок експертів не може слугувати належним та допустимим доказом у зв`язку з порушенням права Товариства на своєчасне оскарження ухвали про призначення експертизи, яка в подальшому була скасована, а тому результати вказаної експертизи не відповідають вимогами ч. 2 ст. 77 ГПК України.

Скаржник вважає, що місцевий господарський суд неправильно застосував стандарт доказування «вірогідність доказів». На думку апелянта, рішення, побудоване виключно на неналежному та недопустимому доказі без урахування наданих позивачем доказів та пояснень за відсутності належної їх оцінки в рішенні, не може вважатись обґрунтованим та законним.

Посилаючись на практику Верховного Суду (постанови від 29.01.2020 у справі №916/922/19, від 20.12.2018 №910/19702/17), апелянт зазначає, що суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа, що так і не було здійснено судом першої інстанції під час розгляду цієї справи.

Позиції учасників справи.

Від Компанії відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2023 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Андрієнко В.В., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/16423/20 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2023 до надходження матеріалів справи №910/16423/20.

26.07.2023 матеріали справи №910/16423/20 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2023 поновлено Товариству пропущений строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2023 у справі № 910/16423/20. Ухвалено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

07.08.2023 до апеляційної інстанції надійшло клопотання від представника позивача, в якому скаржник просить здійснювати розгляд поданої ним апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2023 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Демидова А.М., Корсак В.А. (у зв`язку з відпусткою судді Андрієнка В.В.).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2023 прийнято апеляційну скаргу Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2023 у справі №910/16423/20 до провадження у визначеному складі суду. Відмовлено у задоволенні клопотання Товариства про розгляд апеляційної скарги з повідомленням та викликом учасників справи.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

15.07.2019 Товариств (постачальник) та Компанія (покупець) уклали договір поставки №4717-ТД (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у встановлений у даному договорі термін у власність покупця будівельні матеріали (далі - товар), а покупець зобов`язується оплатити вартість товару та прийняти його відповідно до умов цього договору.

Ціна, загальна кількість, асортимент та номенклатура товару, що поставляється за цим договором, визначається у рахунках-фактурах постачальника (далі - рахунки-фактури), та / або у видаткових накладних або в інших додатках до цього договору. (п.1.2 договору).

Згідно з п. 2.1 договору поставка товару здійснюється відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс» у редакції 2010 (далі - «Інкотермс») з врахуванням особливостей, встановлених цим договором.

Поставки товару здійснюється на умовах DDP - склад покупця або інша адреса, зазначена покупцем у замовлені, якщо інше не вказано в додатках до цього договору (п. 2.2 договору).

Поставка товару здійснюється протягом 5-30 календарних днів від дати отримання постачальником замовлення покупця шляхом відвантаження товару відповідно до умов поставки, узгоджених сторонами (п. 2.3 договору).

Відповідно до п. 3.2 договору загальна ціна (сума) цього договору складає загальну вартість поставленого товару, яка зазначена в усіх видаткових накладних, за якими був поставлений товар постачальником за договором.

Оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30-ти календарного дня від дати поставки (п. 3.4 договору).

Товариство на підтвердження поставки Компанії товару на суму 85 818,24 грн надало суду

- видаткові накладні:

№ТТДИк121128 від 05.12.2019 на суму 205,20 грн (рахунок фактура №ТТДИк181736 від 05.12.2019);

№ТТДИк122533 від 16.12.2019 на суму 77105,92 грн (рахунок фактура №ТТДИк178885 від 21.11.2019);

№ТТДИк126695 від 24.01.2020 на суму 1847,40 грн (рахунок фактура №ТТДИк189630 від 23.01.2020);

№ТТДИк126696 від 24.01.2020 на суму 1739,90 грн (рахунок фактура №ТТДИк189635 від 23.01.2020);

№ТТДИк126697 від 24.01.2020 на суму 454,02 грн (рахунок фактура №ТТДИк188777 від 20.01.2020);

№ТТДИк127274 від 30.01.2020 на суму 3480 грн, №ТТДИк126959 від 27.01.2020 на суму 684 грн (рахунок фактура №ТТДИк188800 від 20.01.2020);

№ТТДИк1267275 від 30.01.2020 на суму 301,80 грн (рахунок фактура №ТТДИк190596 від 28.01.2020),

- товарно-транспортну накладну №ёёО008390 від 24.01.2020 на суму 4 041,324;

- акт звірки взаємних розрахунків за період 01.07.2019-29.04.2020.

Компанія проти заявлених до неї вимог заперечила та зазначила, що товар за видатковими накладними №ТТДИк121128 від 05.12.2019 на суму 205,20 грн; №ТТДИк122533 від 16.12.2019 на суму 77105,92 грн; №ТТДИк126695 від 24.01.2020 на суму 1847,40 грн; №ТТДИк126696 від 24.01.2020 на суму 1739,90 грн; №ТТДИк126697 від 24.01.2020 на суму 454,02 грн; №ТТДИк127274 від 30.01.2020 на суму 3480 грн; №ТТДИк126959 від 27.01.2020 на суму 684 грн; №ТТДИк1267275 від 30.01.2020 на суму 301,80 грн Товариством не поставлявся, Компанією не отримувався.

Відповідач відзначив, що керівник Компанія ОСОБА_1 не підписував вказані видаткові накладні, торгово-транспортну накладну №ёёО008390 від 24.01.2020 на суму 4041,32 грн та Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.07.2019 по 29.04.2020. Компанія заявила клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи.

З метою встановлення, чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 на видаткових накладних №ТТДИк121128 від 05.12.2019, №ТТДИк122533 від 16.12.2019, №ТТДИк126695 від 24.01.2020, №ТТДИк126696 від 24.01.2020, №ТТДИк126697 від 24.01.2020, №ТТДИк127274 від 30.01.2020, №ТТДИк126959 від 27.01.2020, №ТТДИк1267275 від 30.01.2020 та ТТН від 24.01.2020 №ёёО008390, акті звірки взаємних розрахунків за період 01.07.2019-29.04.2020 за договором поставки №4717-ТДВ від 15.07.2019 власноруч ОСОБА_1 або іншою особою, ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2022 у справі №910/16423/20 призначено судову почеркознавчу експертизу, яку було доручено провести Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

За результатами проведення експертизи було складено висновок експертів №22016/22017/22-32 від 09.11.2022.

У вказаному висновку експерти встановили, що підписи від імені ОСОБА_1 в графах «Отримав(ла)» видаткових накладних №ТТДИк126695 від 24.01.2020, №ТТДИк126696 від 24.01.2020, №ТТДИк126697 від 24.01.2020, №ТТДИк127274 від 30.01.2020, №ТТДИк1267275 від 30.01.2020 та в графі «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» ТТН від 24.01.2020 №ёёО008390, в графі «От Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія А Плюс» в акті звірки взаємних розрахунків за період 01.07.2019 по 29.04.2020 по Договору поставки №4717-ТДВ від 15.07.2019 виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою. Встановити, ОСОБА_1 чи іншою особою виконані підписи від імені ОСОБА_1 , які містяться в графі «Отримав(ла)» видаткової накладної №ТТДИк121128 від 05.12.2019, №ТТДИк122533 від 16.12.2019, №ТТДИк126959 від 27.01.2020, не виявляється можливим.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 265 ГК України визначає, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Суд встановив, що за результатами проведення експертизи було складено висновок експертів №22016/22017/22-32 від 09.11.2022, згідно з яким підписи від імені ОСОБА_1 в графах «Отримав(ла)» видаткових накладних №ТТДИк126695 від 24.01.2020, №ТТДИк126696 від 24.01.2020, №ТТДИк126697 від 24.01.2020, №ТТДИк127274 від 30.01.2020, №ТТДИк1267275 від 30.01.2020 та в графі «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» ТТН від 24.01.2020 №ёёО008390, в графі «От Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія А Плюс» в акті звірки взаємних розрахунків за період 01.07.2019 по 29.04.2020 по Договору поставки №4717-ТДВ від 15.07.2019 виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою. Встановити, ОСОБА_1 чи іншою особою виконані підписи від імені ОСОБА_1 , які містяться в графі «Отримав(ла)» видаткової накладної №ТТДИк121128 від 05.12.2019, №ТТДИк122533 від 16.12.2019, №ТТДИк126959 від 27.01.2020, не виявляється можливим.

За визначенням ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську діяльність та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - після її завершення. Для контролю та впорядкування обробки даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У разі наявності дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару сторони не позбавлені права доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Товариство не надало інших доказів на підтвердження обставин поставки товару Компанії за спірними видатковими накладними, зокрема доказів, підписання вказаних накладних іншими уповноваженими особами відповідача.

Суд зазначає, що одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи №902/761/18, від 20.08.2020 зі справи №914/1680/18).

За визначенням ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що керуючись принципом вірогідності доказів, позивач не довів наведених у позовній заяві обставин отримання Компанією від Товариства товару на загальну суму 85818,24 грн на підставі видаткових накладних №ТТДИк121128 від 05.12.2019 на суму 205,20 грн; №ТТДИк122533 від 16.12.2019 на суму 77105,92 грн; №ТТДИк126695 від 24.01.2020 на суму 1847,40 грн; №ТТДИк126696 від 24.01.2020 на суму 1739,90 грн; №ТТДИк126697 від 24.01.2020 на суму 454,02 грн; №ТТДИк127274 від 30.01.2020 на суму 3480 грн; №ТТДИк126959 від 27.01.2020 на суму 684 грн; №ТТДИк1267275 від 30.01.2020 на суму 301,80 грн.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що висновок експертизи є неналежним доказом колегія суддів зазначає таке.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2021 у справі №910/16423/20 призначено судову експертизу.

Вказана ухвала залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2021.

12.08.2021 матеріали справи №910/16423/20 було направлено до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

06.09.2021 до Господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист №25916/25917/21-32 від 31.08.2021 про направлення рахунку.

09.09.2021 до Господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист №25916/25917/21-32 від 31.08.2021 із клопотанням експертів Рябенко Ірини та Ірини Білоус про надання додаткових матеріалів для проведення експертизи у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2021 у справі №910/16423/20 клопотання експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Рябенко Ірини та Ірини Білоус від 27.08.2021 про надання додаткових матеріалів для проведення експертизи у справі №910/16423/20 задоволено частково.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2022 поновлено провадження у справі №910/16423/20, оскільки листом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 18.01.2021 №25916/25917/21-32 матеріали справи №910/16423/20 було повернуто до Господарського суду міста Києва, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.03.2021 залишено без виконання у зв`язку з відсутністю оплати вартості експертизи.

25.03.2022 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києві від відповідача надійшли письмові пояснення щодо оплати судової експертизи, у яких відповідач вказує на те, що ним не було отримано рахунок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №3057 від 27.08.2021 з незалежних від нього причин, а копію рахунку на оплату вартості експертизи №3057 від 27.08.2021 представником відповідача було отримано 18.02.2022 під час ознайомлення з матеріалами справи. Як зазначає відповідач, 21.02.2022 він оплатив вказаний рахунок згідно з квитанцією №6558-1726-8257-0579.

В ухвалі від 06.07.2022 суд дійшов висновку про необхідність повторного направлення справи №910/16423/20 до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення експертизи та призначив у справі експертизу.

Висновок експертів №22016/22017/22-32 було складено 09.11.2022.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.07.2022.

Товариство вважає висновок експертів №22016/22017/22-32 від 09.11.2022 неналежним доказом у зв`язку з тим, що ухвала від 06.07.2022, якою цю експертизу було призначено, була скасована апеляційним господарським судом.

Суд відзначає, що висновок експертизи був складений 09.11.2022 на виконання ухвали суду від 06.07.2022, тобто станом на дату складання висновку ухвала від 06.07.2022 не була скасована та підлягала виконанню.

Колегія суддів зазначає, що невідповідність тим чи іншим вимогам закону нівелює доказове значення відомостей, одержаних у результаті відповідних процесуальних дій, не в будь-якому випадку, а лише в разі, якщо вона призвела до порушення прав людини і основоположних свобод або ж ставить під сумнів походження доказів, їх надійність і достовірність. Адже для прийняття законного й обґрунтованого рішення суд має отримувати максимально повну інформацію щодо обставин, які належать до предмета доказування, надаючи сторонам у змагальній процедурі достатні можливості перевірити й заперечити цю інформацію.

На переконання колегії суддів, наявність у матеріалах справи висновку експертів, складеного на виконання ухвали суду, не призводить до звуження прав позивача та безпосередньо не впливає на експертне дослідження та його висновки.

Сукупність наведеного, на переконання колегії суддів, дає підстави для дослідження та оцінки обставин, встановлених висновком експертів №22016/22017/22-32, в порядку ст. 104 ГПК України. Згідно з цією статтею висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Крім того, вказаним висновком встановлено дійсні обставини щодо особи, яка підписала спірні документи, що були предметом дослідження експертів.

Оскільки висновок експертів надійшов до Господарського суду міста Києва 24.11.2022, а оскаржуване рішення було прийнято 30.05.2023, колегія суддів вважає, що сторони спору, в т.ч. позивач, могли реалізувати своє право надати пояснення по суті спору з урахуванням наданих експертами висновків.

Щодо наявності відтиску печатки на спірних документах апеляційний суд зазначає, що з урахуванням експертного висновку, а також відсутності інших відомостей та доказів на підтвердження обставин поставки товару, колегія суддів вважає, що лише один такий аргумент не може бути визнаний належним доказом прийняття товару відповідачем.

Щодо посилань скаржника на практику Верховного Суду колегія суддів зазначає, що обставини у справі, що розглядається, та у справах, зазначених у апеляційній скарзі, не є тотожними.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерелектро Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2023 у справі № 910/16423/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2023 у справі № 910/16423/20 залишити без змін.

Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

Справу №910/16423/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України, за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді В.А. Корсак

А.М. Демидова