Постанова

від 17.10.2023 по справі 907/926/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2023 р. Справа№ 907/926/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Буравльова С.І.

Корсака В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія «Альфа-Гарант»

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 (повний текст складено 20.06.2023)

у справі №907/926/22 (суддя Мандриченко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Монолітекстрабуд"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант"

про стягнення 84 169,19 грн,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Монолітекстрабуд» (далі - ТОВ «Монолітекстрабуд») звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою, у якій просило стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-гарант» (далі - ТДВ «СК «Альфа-Гарант») 81 169,19 грн страхового відшкодування.

В обґрунтування заявлених вимог ТОВ «Монолітекстрабуд» посилається на невиконання відповідачем вимог ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування».

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 07.12.2022 матеріали справи №907/926/22 за позовом ТОВ «Монолітекстрабуд» до ТДВ «СК «Альфа-Гарант» передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду міста Києва.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з ТДВ «СК «Альфа-Гарант» на користь ТОВ «Монолітекстрабуд» 80 187,07 грн страхового відшкодування та 2 353,62 грн судового збору. У задоволенні іншої частини позову відмовлено повністю.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 20.06.2023, ТДВ «СК «Альфа-Гарант» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ «Монолітекстрабуд» повністю.

Скаржник вважає, що суд не врахував його доводи про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність визначених ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності влсаників наземних транспортних засобів» обставин, необхідних для самостійного визначення позивачем розміру шкоди.

Позиції учасників справи.

ТОВ «Монолітекстрабуд» надало відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін як законне та обґрунтоване. Також у відзиві позивач навів попередній (орієнтовний) розмір понесених ним витрат на правничу допомогу (10 000,00 грн) та просив вирішити питання про розподіл судових витрат та стягнути з ТДВ «СК «Альфа-Гарант» всі понесені ним судові витрати, зокрема, пов`язані з наданням правової допомоги.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2023 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Буравльов С.І., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №907/926/22 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ТДВ «СК «Альфа-Гарант» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 до надходження матеріалів справи №907/926/22.

31.07.2023 матеріали справи №907/926/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТДВ «СК «Альфа-Гарант» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 у справі №907/926/22. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом п`яти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз`яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом п`яти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

11.04.2022 на вул. Гленца, 4 у м. Ужгород відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу «BMW», д.р.н. НОМЕР_1 , що належить ТОВ «Монолітекстрабуд», та транспортного засобу «Тойота», д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням Звуровської (прізвище до одруження Кирлик) А.М.

В результаті ДТП автомобіль «BMW», д.р.н. НОМЕР_1 , отримав механічні пошкодження.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.05.2022 у справі №308/4701/22 Звурську (прізвище до одруження Кирлик) А.М., водія транспортного засобу «Тойота», д.р.н. НОМЕР_2 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/7578399 цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Тойота», д.р.н. НОМЕР_2 , на момент настання страхової події була застрахована у ТДВ «СК «Альфа-Гарант», розмір франшизи складає 00 грн, ліміт відшкодування по майну - 130 000 грн.

Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу №12-D/11/23 від 12.08.2022, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнер-Консалт», вартість матеріального збитку, завданого власнику майна «BMW», д.р.н. НОМЕР_1 , внаслідок ДТП складає 52 238,17 грн з ПДВ на вартість матеріалів та складових; вартість матеріального збитку, завданого власнику майна BMW, д.р.н. НОМЕР_1 , внаслідок ДТП складає 45 830,81 грн без ПДВ на вартість матеріалів та складових.

12.08.2022 ТОВ «СК «Альфа-Гарант» платіжним дорученням №30158 відшкодувало ТОВ «Монолітекстрабуд» 45 830,81 грн страхового відшкодування.

26.09.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Ідеал М» виставило рахунок № BL000003535 на ремонт транспортного засобу «BMW», д.р.н. НОМЕР_1 , на суму 151 221,46 грн.

Звертаючись з позовом у цій справі, ТОВ «Монолітекстрабуд» вважає, що обов`язок з відшкодування шкоди покладається на ТДВ «СК «Альфа-Гарант», а тому просить стягнути з ТДВ «СК «Альфа-Гарант» 84 169,19 грн страхового відшкодування з урахуванням меж ліміту відшкодування по майну пошкодженого транспортного засобу «BMW», д.р.н. НОМЕР_1 .

ТДВ «СК «Альфа-Гарант» проти заявлених до нього вимог заперечило та зазначило, що виплата страхового відшкодування була здійснена на підставі звіту №12-D/11/23 від 12.08.2022 про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу, складеного ТОВ «Партнер-Консалт». Крім того, у зв`язку з ненаданням доказів понесених витрат з оплати ПДВ сума страхового відшкодування була визначена за вирахуванням 20% ПДВ та франшизи.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За визначенням ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про страхування»).

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про страхування» страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування»).

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За визначенням ст. 6 вказаного Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Статтею 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого. Тобто у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов`язанні (заміна активного суб`єкта) зі збереженням самого деліктного зобов`язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05.04.2018 у справі №910/3165/17, від 12.08.2019 у справі №910/2351/17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №910/2603/17.

У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат переходить від потерпілої особи право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. В таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора, а саме потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди. Таким чином, за суброгацією відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов`язанні (зміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов`язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18).

Відповідно до пп. 12.1 ст. 12 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (абз. 18 ст. 9 Закону України «Про страхування».

Пунктом 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість (далі - «ПДВ»). При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Таким чином, вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією винної сторони або стягується судом після дослідження обставин того, чи є надавач послуг з ремонту автомобіля, який був пошкоджений під час ДТП з вини іншої особи, платником податку на додану вартість.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/171/17 та від 05.04.2018 у справі № 910/3165/17.

Разом з цим, спеціальні норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлюють певні умови для визначення розміру шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а саме відшкодовується оцінена шкода, розмір шкоди обмежується лімітом відповідальності, встановленим в полісі (п. 22.1 ст. 22 Закону); розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (ст. 29 Закону); розмір шкоди зменшується на суму франшизи, встановленої в полісі (ст. ст. 9, 12 Закону). Крім того, страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу (п. п. 32.4, 32.7 ст. 32 Закону).

Таким чином, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Суд встановив, що відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/7578399 цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Тойота», д.р.н. НОМЕР_2 , на момент настання страхової події була застрахована у ТДВ «СК «Альфа-Гарант», розмір франшизи складає 00 грн, ліміт відшкодування по майну 130 000 грн.

Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу №12-D/11/23 від 12.08.2022, складеного ТОВ «Партнер-Консалт», вартість матеріального збитку, завданого власнику майна «BMW», д.р.н. НОМЕР_1 , внаслідок ДТП складає 52 238,17 грн з ПДВ на вартість матеріалів та складових; вартість матеріального збитку, завданого власнику майна BMW, д.р.н. НОМЕР_1 , внаслідок ДТП складає 45 830,81 грн без ПДВ на вартість матеріалів та складових.

12.08.2022 ТОВ «СК «Альфа-Гарант» платіжним дорученням №30158 відшкодувало ТОВ «Монолітекстрабуд» 45 830,81 грн страхового відшкодування.

26.09.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Ідеал М» виставило рахунок № BL000003535 на ремонт транспортного засобу «BMW», д.р.н. НОМЕР_1 , на суму 151 221,46 грн.

Проведення оцінки завданої шкоди суб`єктом оціночної діяльності є необхідним у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом №142/5/2092 від 24.11.2003 Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за №1074/8395.

Відповідно до п. 7.38 вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників колісних транспортних засобів, строк експлуатації яких не перевищує:

5 років - для легкових колісних транспортних засобів виробництва країн СНД;

7 років - для інших легкових колісних транспортних засобів.

3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД;

4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів;

5 років - для мототехніки.

Згідно з п. 1.6 вказаної Методики строк експлуатації - це період часу від дати виготовлення колісного транспортного засобу до дати його оцінки.

Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого транспортного засобу «BMW», д.р.н. НОМЕР_1 , вбачається, що рік випуску автомобіля - 2020, а отже станом на дату ДТП (11.04.2022) строк експлуатації означеного автомобіля не перевищував сім років.

Тобто, з наявних в матеріалах справи документів не вбачається наявність підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу "BMW", д.р.н. НОМЕР_1 , при визначенні розміру страхового відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в ст. 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 цього Закону проведення оцінки майна є обов`язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та оціночну діяльність в Україні»).

Відповідно до пп. (д.) п. 1.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 (далі - Методика) Методика застосовується з метою, зокрема, визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ.

При цьому звіт про оцінку є лише попереднім оціночним документом, який показує можливу вартість відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ, тоді як реальна (фактична) вартість відновлювального ремонту автомобіля визначається, виходячи з реальної вартості ремонту, необхідного для відновлення транспортного засобу, що вказується у рахунку або акті виконаних робіт, що складаються СТО, іншими суб`єктами, які здійснюють ремонт автомобілів.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Отже, доказом дійсної вартості ремонтних робіт є рахунок СТО, який містить перелік робіт та використаних матеріалів для ремонту транспортного засобу, що стосуються саме пошкодженої частини транспортного засобу.

Суд зазначає, що відповідно до п. 5.1 Методики технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна. Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом (оцінювачем), який складає висновок чи звіт (акт), можливе тільки за рішенням органу (посадової особи), який здійснює судове чи досудове слідство, у разі надання ними даних, необхідних для оцінки.

Згідно з п. 5.2 Методики у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату. У разі відсутності в установлений час на місці огляду осіб, що викликалися, огляд проводиться без їх участі, про що зазначається у звіті (акті), висновку.

Протокол огляду транспортного засобу «BMW», д.р.н. НОМЕР_2 , свідчить, що огляд оцінювачем не проводився, оскільки у графі «місце огляду» міститься запис «дистанційно». Проте Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів не передбачено можливості здійснювати огляд транспортного засобу дистанційно з урахуванням відсутності рішення органу (посадової особи), який здійснює судове чи досудове слідство, й надання ними даних, необхідних для оцінки. У зв`язку з чим суд не бере до уваги наданий відповідачем звіт про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу №12-D/11/23 від 12.08.2022, складений ТОВ «Партнер-Консалт».

За таких обставин апеляційний суд вважає правомірним висновок місцевого господарського суду, що при визначенні розміру заподіяної шкоди у даному випадку слід виходити з вартості пошкодженого транспортного засобу "BMW", д.р.н. НОМЕР_2 , згідно з сумою, яка вказана у рахунку, виставленому станцією технічного обслуговування (ТОВ «Ідеал М»).

Згідно з п. 1.6 Методики відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а відповідно до п. 2.3 Методики вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Крім того, необхідно з`ясувати питання щодо заявленої до стягнення суми ПДВ.

Зазначена сума, виходячи з умов договорів, укладених на підставі чинного законодавства та правил, розроблених кожною страховою компанією, виплачується останньою або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з`ясувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи зареєстрований надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ.

В листі Державної податкової інспекції України від 21.08.2009 №10143/5/16-1516 вказано, що у разі якщо придбання послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об`єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), здійснюється у неплатника податку на додану вартість, то розрахунок суми виплати та таке придбання здійснюється без урахування сум податку на додану вартість, оскільки особа, не зареєстрована платником податку на додану вартість, не має права нараховувати і виділяти окремим рядком суму податку на додану вартість.

Верховний Суд у постанові від 07.04.2021 у справі № 826/7454/17 зазначив, що якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілому (позивачу), а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об`єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплат на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком у розрахункових документах. Водночас у разі, якщо придбання послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об`єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту, здійснюється у неплатника податку на додану вартість, то розрахунок сум виплати страхового відшкодування повинен здійснюється без урахування сум податку на додану вартість. А тому страховик не може бути примушений до виплати податку на додану вартість у складі суми страхового відшкодування за винятком випадку, коли сума податку нарахована та сплачена на користь виконавця послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу, який (виконавець), у свою чергу, має бути платником податку на додану вартість.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справах №565/1210/19 від 22.12.2020 та №911/286/20 від 21.12.2020.

Пунктом 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства ПДВ. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Таким чином, вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією винної сторони або стягується судом після дослідження обставин того, чи є надавач послуг з ремонту автомобіля, який був пошкоджений під час ДТП з вини іншої особи, платником податку на додану вартість (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/171/17 та від 05.04.2018 у справі №910/3165/17).

Оскільки ТОВ «Монолітекстрабуд» не надало доказів сплати ПДВ у складі вартості відновлювального ремонту автомобіля до стягнення з ТДВ «СК «Альфа-Гарант» підлягає розмір страхового відшкодування за виключенням суми визначеного відповідно до законодавства ПДВ.

Таким чином, з урахуванням часткової виплати ТДВ «СК «Альфа-Гарант» страхового відшкодування, до стягнення з відповідача на користь ТОВ «Монолітекстрабуд» підлягають 80 187,07 грн (151 221,46 грн (вартість матеріального збитку) - 45 830,81 грн. (часткова виплата страхового відшкодування) - 00 грн (франшиза) - 25 203,58 грн (ПДВ) = 80 187,07 грн) страхового відшкодування.

Доводи апеляційної скарги вказаних висновків не спростовують.

Колегія суддів також відзначає, що ТДВ «СК «Альфа-Гарант» не наводить у апеляційній скарзі доводів в частині вирішення питання щодо витрат позивача на правничу допомогу, а тому апеляційний суд здійснює перегляд апеляційної скарги у встановлених ст. 269 ГПК України межах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Щодо вимоги позивача у відзиві вирішити питання про розподіл судових витрат та стягнути з ТДВ «СК «Альфа-Гарант» всі понесені ним судові витрати, зокрема, пов`язані з наданням правової допомоги, колегія суддів зазначає таке.

Згідно зі ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

При ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України).

Колегія суддів зазначає, що прохальна частина відзиву не містить конкретних вимог щодо відшкодування судових витрат, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості їх розглянути, і крім того, позивач не надав доказів на підтвердження понесення ним таких витрат взагалі.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 у справі №907/926/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 у справі №907/926/22 залишити без змін.

Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

Справу №907/926/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України, за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді С.І. Буравльов

В.А. Корсак