Ухвала

від 16.10.2023 по справі 905/1345/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

16.10.2023 Справа №905/1345/23

Суддя - Говорун О.В.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма ТН" (61174, м.Харків, Домобудівельна, 3, кв.68).

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Олав" (85102, Донецька область, м.Костянтинівка, площа Перемоги, б.18, кв.3).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма ТН" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олав" про стягнення заборгованості у розмірі 1185570,01 грн.

За приписами п.2 ч.1 ст.164 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч.2 ст.123 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовій збір".

Згідно з ст.ст.1, 2 Закону України "Про судовій збір", судовий збір це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Статтею 4 зазначеного Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 становить 2684 грн. (ст.7 Закону України "Про державний бюджет України на 2023 рік").

Відповідно до ст.4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. З позовних заяв немайнового характеру з юридичних осіб справляється судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, враховуючи зазначені вище вимоги законодавства, розмір судового збору у справі становить 17783,55 грн (1185570,01*1,5%).

Позивачем, на виконання вказаних норм законодавства, до позовної заяви додано платіжну інструкцію №48 від 26.07.2023 про сплату 17783,57 грн, призначення платежу *;101; 40940726; судовий збір, за позовом ТОВ "Фірма ТН", Господарський суд Донецької області.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України "Про судовий збір", судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до виписки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, яка надійшла до суду 27.07.2023, платіжний документ №48 від 26.07.2023 про сплату судового збору у розмірі 17783,57 грн було приєднано до справи №905/1044/23.

Отже, додане до позовної заяви платіжне доручення №48 від 26.07.2023 про сплату судового збору у розмірі 17783,57 грн не може вважатись належним доказом підтвердження сплати судового збору за подання позову до Господарського суду у встановленому законом розмірі у справі №905/1345/23.

Також, згідно з ч.2 ст.164 ГПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до ч.ч.2, 4 ст.91 цього Кодексу, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Статтею 10 Конституції України встановлено, що державною мовою в Україні є українська мова.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 10 ГПК України господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою. Суди забезпечують рівність прав учасників судового процесу за мовною ознакою.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 10 ГПК України суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасникам судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють. Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача в порядку, встановленому цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 1 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", що набрав чинності 16.07.2019, встановлено, що єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 1 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", статус української мови як єдиної державної мови зумовлений державотворчим самовизначенням української нації. Державний статус української мови є невіддільним елементом конституційного ладу України як унітарної держави.

Відповідно до ч. 4, 5 ст.1 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", статус української мови як єдиної державної мови в Україні визначається виключно Конституцією України. Порядок функціонування і застосування державної мови визначається виключно законом.

Згідно з ч. 7 ст. 1 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", статус української мови як єдиної державної мови передбачає обов`язковість її використання на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування, а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначені цим Законом.

Частиною 1, 6 ст. 13 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" визначено, що мовою нормативно-правових актів і актів індивідуальної дії, діловодства і документообігу органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування є державна мова. Органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 14 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" у судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів". Суди ухвалюють рішення та оприлюднюють їх державною мовою у порядку, встановленому законом. Текст судового рішення складається з урахуванням стандартів державної мови.

Дослідивши додані до позовної документи, суд звертає увагу, що частина додатків викладені на російській мові без перекладу на українську мову, засвідченого у встановленому порядку.

Зокрема, згідно з ст. 79 Закону України "Про нотаріат", нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.

Відповідно до пункту 7 глави 8 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, у разі якщо документи, що посвідчуються, видаються або засвідчуються, викладені на двох і більше окремих аркушах, вони повинні бути з`єднані у спосіб, що унеможливлює їх роз`єднання без порушення їх цілісності, із зазначенням кількості прошитих (прошнурованих), пронумерованих і скріплених аркушів, з проставленням підпису та печатки нотаріуса.

Отже, документи, які додані позивачем до позову та які складені іншою мовою ніж державна, мають бути з перекладом на українську мову, який має бути засвідчений у спосіб передбачений законодавством, та прошитий (у разі наявності вказаних вище обставин).

Згідно з ч.1 ст.174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Також, відповідно до ч.10 ст.174 ГПК України, заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду державного бюджету.

На підставі наведеного, позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма ТН» підлягає залишенню без руху.

Виходячи з викладеного вище, керуючись ч.2 ст.164, ч.ч.1-2 ст.174, ст.234 ГПК України

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма ТН" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олав" про стягнення заборгованості у розмірі 1185570,01 грн залишити без руху.

Встановити строк і спосіб для усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом:

- надання документів на підтвердження сплати судового збору у розмірі 17783,55 грн;

- надання нотаріально засвідченого перекладу на українську мову копій документів, доданих до позовної заяви та які викладені іншою мовою, ніж державна.

Документи на підтвердження усунення недоліків позовної заяви можуть бути надіслані також на офіційну електронну адресу суду (inbox@dn.arbitr.gov.ua) або через підсистему «Електронний суд».

Повідомити, що відповідно до ч.8 ст.42 ГПК України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним підписом учасника справи (його представника).

Роз`яснити, що відповідно до ч.4 ст.174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулась із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Говорун