Рішення

від 12.10.2023 по справі 908/1400/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/83/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2023 справа № 908/1400/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/1400/23

за позовом приватного акціонерного товариства "РУБІЖАНСЬКИЙ КАРТОННО-ТАРНИЙ КОМБІНАТ" (вул. Борщагівська, буд. 145-А, м. Київ, 03056)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "МЕЛІТОПОЛЬСЬКА ЧЕРЕШНЯ" (вул. Гетьмана Сагайдачного, буд. 65, м. Мелітополь, Запорізька область, 72304)

про стягнення 89707,95 грн.

Без повідомлення (участі) представників учасників справи

Заявлено позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "МЕЛІТОПОЛЬСЬКА ЧЕРЕШНЯ" 89707,95 грн., які складаються з: 44985,60 грн. основного боргу за договором поставки № 453 від 11.04.2019, 21247,99 грн. пені, 13902,40 грн. 30% річних та 9571,96 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки № 453 від 11.04.2019 щодо сплати вартості отриманого товару (лотків), що є підставою для стягнення заборгованості у судовому порядку з урахуванням нарахованих за прострочення виконання грошового зобов`язання пені та компенсаційних сум. За твердженням позивача, станом на 10.04.2023 за даними бухгалтерського обліку за відповідачем рахується прострочена заборгованість в розмірі 44985,60 грн., яка залишається неоплаченою. Посилаючись на приписи ст.ст. 526, 527, 610-612, 625, 655 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 179, 218, 224, 231 ГК України, позивач просив позов задовольнити. До попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат позивачем віднесено 8945,00 грн. витрат на правничу допомогу, які він просить стягнути з відповідача.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2023 справу № 908/1400/23 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 15.05.2023, після усунення позивачем недоліків, які зумовили залишення позову без руху, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/1400/23, присвоєно справі номер провадження 18/83/23 На підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/1400/23; відповідачу запропоновано надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня отримання даної ухвали, але не пізніше 12.06.2023, відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; позивачу запропоновано у строк - протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.

Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку.

Згідно із довідкою про доставку електронного листа ухвалу суду від 15.05.2023 доставлено в електронний кабінет представника позивача 15.05.2023.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року станом на 30 діб, строк дії якого в подальшому продовжувався відповідними Указами Президента Україна та триває й на теперішній час.

Відповідно до частини першої статті 121 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Оскільки місцезнаходженням відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "МЕЛІТОПОЛЬСЬКА ЧЕРЕШНЯ" є: вул. Гетьмана Сагайдачного, буд. 65, м. Мелітополь, Запорізька область, 72304, що відноситься до тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, повідомлення судом відповідача про розгляд справи здійснено шляхом розміщення оголошення 16.05.2023 на офіційному веб-сайті Судової влади України, а також направлення ухвали суду від 15.05.2023 на адреси електронної пошти info@melcherry.com, T.erohina@melcherry.com, zhuchkova@melcherry.com та на адресу відповідача для листування - 69095, м. Запоріжжя, вул. Першотравнева, буд. 33/2.

Згідно довідки про доставку електронного листа документ в електронному вигляді - ухвалу суду від 15.05.2023 про відкриття провадження у справі №908/1400/23 доставлено на електронну адресу відповідача 16.05.2023.

Направлена відповідачу на адресу для листування ухвала суду від 15.05.2023 повернулась до суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Отже, судом вжито необхідних та достатніх заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/1400/23 та розгляд справи.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України ""://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений в ухвалі суду від 15.05.2023 у справі № 908/1400/23 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача у цей строк не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи № 908/1400/23 дозволяють здійснити її розгляд по суті.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, запровадження воєнного стану на території України, ведення бойових дій на території Запорізької області, інтенсивні ракетні та артилерійські обстріли м. Запоріжжя протягом січня-вересня 2023 року, що загрожувало життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, а також знаходження судді Левкут В.В. у відпустці з 28.08.2023 по 22.09.2023 рішення прийнято без його проголошення - 12.10.2023.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватним акціонерним товариством "РУБІЖАНСЬКИЙ КАРТОННО-ТАРНИЙ КОМБІНАТ" (Постачальником, позивачем у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "МЕЛІТОПОЛЬСЬКА ЧЕРЕШНЯ" (Покупцем, відповідачем у справі) 11.04.2019 укладений договір поставки № 453 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору поставки Постачальник зобов`язується поставляти продукцію у кількості, асортименті та по цінам, що узгоджуються сторонами в Специфікації, що є невід`ємною частиною Договору (в подальшому - товар), а Покупець зобов`язується прийняти Товар та сплатити його вартість.

За визначенням п. 3.1 Договору, кількість товару (як загальна так і в партії), його часткове співвідношення (асортимент) за групами, видами, маркам, та типами визначається у Специфікаціях на підставі погодженої сторонами Заявки Покупця. Партією товару вважається товар, узгоджений до постачання за однією Специфікацією. Дозволяється поставка партії товару частинами, якщо інше не встановлено Специфікацією. Поставка товару з відхиленнями у кількості в межах +/- 10(десять) відсотків від кількості кожної Товарної позиції Специфікації є погодженою сторонами та не вважається порушенням Постачальником власних зобов`язань.

Пунктом 3.4 Договору передбачено, що якщо оригінальний документ Специфікації або Замовлення не було отримано однією зі сторін, сторони погодили, що кількість товару, його часткове співвідношення (асортимент) за групами, видами, марками та типам а також ціна Товару визначаються в товарно-транспортних накладних та видаткових накладних.

Згідно із п. 4.4. Договору в усіх випадках поставки товару на умовах СРТ, Покупець зобов`язаний підписати видаткові накладні та повернути один примірник належним чином оформленої видаткової накладної разом з оригіналом довіреності на отриманий Товар Постачальнику не пізніше 10 (десяти) днів від дати отримання товару шляхом надсилання рекомендованим листом із описом вкладень або кур`єрською службою доставки за свій рахунок або шляхом передачі нарочно Постачальникові (менеджеру/регіональному менеджеру) з отриманням його підпису.

За умовами п. 4.6 Договору прийняття партії товару безумовно свідчить про те, що партія товару була замовлена Покупцем, кількість асортимент та ціна товару в партії були погоджені сторонами.

В пункті 8.1 Договору сторонами узгоджено, що Покупець зобов`язаний сплатити вартість поставленого товару в строк що не перевищує 60 (шістдесят) календарних днів від дати поставки. Покупець здійснює платежі безготівковим розрахунком, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Датою виконання оплати вважається дата надходження коштів на поточний рахунок Постачальника.

Відповідно до п. 9.2 Договору за порушення грошових зобов`язань Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення зобов`язання за кожен день прострочення.

Згідно ч. 2 ст. 264 ЦК України сторони погодили, що Покупець, що прострочив грошове зобов`язання, зобов`язаний сплатити суму боргу із врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки та 30% річних від простроченої суми (п. 9.3 Договору).

Відповідно до п. 13.1 Договору договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2019, але у будь-якому випадку - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Додатковими угодами №1 від 29.12.2019, № 2 від 30.12.2020, № 3 від 30.12.2021 строк дії Договору продовжувався на кожний наступний рік, остаточно до 15.02.2022.

На виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу партію обумовленого Договором товару (лотки) на суму 44985,60 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною №1785-22 від 11.02.2022.

Відповідачем оплату вартості отриманого від позивача товару не здійснено.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За приписами частини першої статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Виходячи з умов п. 8.1 Договору строк оплати за поставлену 11.02.2022 партію товару - 60 (шістдесят) календарних днів від дати поставки партії товару - 12.04.2022.

Відповідач, в порушення умов договору та чинного законодавства, оплату вартості отриманого товару у визначений у Договорі строк не здійснив.

Суд звертає увагу, що до позовної заяви позивачем надано лише товарно-транспортну накладну № 1785-22 від 11.02.2022. За поясненнями позивача, замовлення на партію товару відповідно до ТТН №1785-22 від 11.02.2022 приймалось в усному порядку і сторонами не підписувались. Разом з тим, пунктом 3.4 Договору поставки передбачено можливість, у разі неотримання однією із сторін Специфікації або Замовлення, визначення кількості товару, його часткового співвідношення (асортименту) за групами, видами, марками та типам а також ціну товару в товарно-транспортних накладних та видаткових накладних.

Відносно відсутності видаткової накладної на суму 44985,60 грн. позивач вказав на те, що за умовами п. 4.4 Договору саме на відповідача (Покупця) покладено обов`язок підписати та повернути видаткову накладну позивачу (Постачальнику). Однак, зважаючи на те, що поставка відбулась 11.02.2022 відповідач не повернув позивачу підписану видаткову накладну по зазначеній поставці, можливо, через оголошенням воєнного стану на території України з 24.02.2022.

З урахуванням наведеного суд визнав доведеним поставку позивачем відповідачу товару на суму 44985,60 грн. за товарно-транспортною накладною № 1785-22 від 11.02.2022.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факт несплати відповідачем вартості отриманого товару у повному обсязі у визначений Договором строк є доведеним. Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене, суд визнав, що позовна вимога про стягнення з відповідача 44985,60 грн. заборгованості за отриманий за Договором товар заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.

За порушення грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу 21247,99 грн. пені, 13902,40 грн. 30% річних та 9571,96 грн. інфляційних втрат.

Відповідно ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При цьому, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, визначальним для строку нарахування штрафних санкцій є наявність в умовах договору, визначеного за домовленістю сторін правочину, іншого порядку, ніж той, що законодавець передбачив у вказаній нормі.

При цьому, положенням ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду.

Позивачем вимога про стягнення 21247,99 грн. пені заявлена на підставі п. 9.2 Договору, яким встановлено розмір пені за порушення грошових зобов`язань в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення зобов`язання за кожен день прострочення.

Оскільки положення договору в даному випадку не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ч. 6 ст. 232 ГК України (посилання в договорі на стягнення пені за кожний день прострочення не є визначенням періоду часу), то нарахування штрафних санкцій припиняється зі спливом шестимісячного строку.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд встановив, що з урахуванням дати прострочення оплати та суми заборгованості, враховуючи обмеження нарахування пені в шість місяців, при розрахунку пені слід виходити з правильного періоду нарахування пені - з 13.04.2022 по 13.10.2022. Отже, до стягнення підлягає 9453,14 грн. пені. В решті вимоги про стягнення пені (11794,85 грн. пені) суд відмовляє, як заявленої необґрунтовано.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, стаття 625 ЦК України, між іншим, надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, встановити інший ніж 3% річних розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, який і було визначено сторонами у пункті 9.3 Договору в розмірі 30% річних від простроченої суми.

Судом перевірено розрахунок 30% річних за заявлений позивачем період з 12.04.2022 по 22.04.2023 та визнано неправильним внаслідок включення позивачем до періоду прострочення останнього дня виконання зобов`язання (12.04.2022). Виходячи з правильного періоду нарахування 30% за період прострочення з 13.04.2022 по 22.04.2023 до стягнення підлягає 13865,42 грн. 30% річних. В іншій частині вимоги про стягнення 30% річних (36,98 грн.) суд відмовляє через необґрунтованість.

При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала наступні роз`яснення:

- сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця;

- якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці;

- методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

1) час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

2) час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період з квітня 2022 року по березень 2023 року, суд визнав його правильним, до стягнення підлягає сума 9571,96 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 74 ГПК України і не надав до суду доказів, які могли б свідчити про виконання ним зобов`язання по оплаті вартості отриманого від позивача товару у визначений Договором строк, або підстав для звільнення від такого обов`язку.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: в частині стягнення з відповідача 44985,60 грн. основного боргу, 9453,14 грн. пені, 13865,42 грн. 3% річних та 9571,96 грн. інфляційних втрат. В решті заявлених вимог (11794,85 грн. пені та 36,98 грн. 30% річних) суд відмовляє в позові через необґрунтованість.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру визнаних судом обґрунтованими позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 2330,00 грн. судового збору.

Стосовно розподілу інших судових витрат господарський суд зазначає наступне.

В позовній заяві позивачем до попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат позивачем віднесено 8945,00 грн. витрат на правову допомогу, які він просив стягнути з відповідача.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, відповідно до приписів ч. 5 ст. 129 ГПК України, суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Виходячи з аналізу вказаних статей, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд повинен виходити з критеріїв складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану клієнта, а також виходити з принципів розумності з врахуванням витраченого адвокатом часу за для надання такої допомоги.

Відшкодування витрат, пов`язаних з оплатою послуг адвоката з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

До позовної заяви додано копію додаткової угоди від 23.04.2023 до договору № РКПК-14/02/23 щодо надання послуг у сфері права від 14.02.2023, який укладений адвокатом Пересунько Оксаною Віталіївною (Адвокатом) та приватним акціонерним товариством "РУБІЖАНСЬКИЙ КАРТОННО-ТАРНИЙ КОМБІНАТ" (Клієнт).

Відповідно до додаткової угоди від 23.04.2023 Адвокат уповноважений Клієнтом на подання всіх процесуальних документів та вчинення дій як представник юридичної особи ПАТ "РУБІЖАНСЬКИЙ КАРТОННО-ТАРНИЙ КОМБІНАТ" - процесуальний статус Позивач щодо супроводження господарської справи в Господарському суді Запорізької області відносно стягнення заборгованості, яка включає в себе як суму основного боргу так і штрафних санкцій з ТОВ "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "МЕЛІТОПОЛЬСЬКА ЧЕРЕШНЯ" - правовий статус Відповідач, що виникла на підставі договору поставки № 453 від 11.04.2019. Ціна позову буде складати 89707,95 грн. (із них сума основного боргу 44985,60 грн., сума штрафних санкцій 44722,35 грн.).

Цією додатковою угодою визначено, що за надані послуги по даній додатковій угоді Клієнт сплачує Адвокату винагороду у фіксованому розмірі, що складає 20% від суми штрафних санкцій, які будуть визначені у судовому рішенні, попередньо ця сума складає 8945,00 грн.

В наданому до матеріалів справи опису правничих послуг від 24.04.2023 до додаткової угоди наведений детальний опис (обсяг) наданих послуг з визначенням кількості годин на загальну суму 8945,00 грн.

Правову допомогу позивачу надавала адвокат Пересунько Оксана Віталіївна на підставі додаткової угоди від 23.04.2023 до договору № РКПК-14/02/23 щодо надання послуг у сфері права від 14.02.2023 та ордеру на надання правничої допомоги серія АІ № 1382133.

Отже, суд дійшов висновку, що поданими та вказаними вище документами підтверджено статус адвокат Пересунько Оксани Віталіївни, а відтак правова природа зазначених витрат ПрАТ "РУБІЖАНСЬКИЙ КАРТОННО-ТАРНИЙ КОМБІНАТ" є витратами на оплату професійної правничої допомоги адвоката в розумінні статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. У зв`язку з цим суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач відзиву на позов та заперечень щодо розміру заявлених до стягнення витрат на правову допомогу не надав.

Суд враховує, що додатковою угодою від 23.04.2023 до договору № РКПК-14/02/23 щодо надання послуг у сфері права від 14.02.2023 сторони узгодили порядок оплати наданих послуг у фіксованому розмірі: 20% від суми штрафних санкцій, які будуть визначені у судовому рішенні, попередньо ця сума складає 8945,00 грн.

За правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19 та від 20.01.2021 у справі № 357/11023/18, розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану роботу, закріпленому у статті 43 Конституції України. Аналогічну правову позиції викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Відносно відсутності доказів фактичного понесення позивачем витрат на правничу допомогу суд зауважує, що виходячи із положень пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу). Натомість положеннями пункту 2 частини 2 статті 126 ГПК України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Правомірність та дійсність витрат позивача на правову допомогу підтверджується матеріалами справи.

Розмір наведених витрат на професійну правничу допомогу адвоката суд визнав співмірним заявленим у позові вимогам.

На підставі викладеного, суд визнає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 6578,10 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язаних з розглядом справи № 908/1400/23, виходячи із 20% суми штрафних санкцій, які визнані судом обґрунтованими.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 123, 129, 233, 236-242, 247-250 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "МЕЛІТОПОЛЬСЬКА ЧЕРЕШНЯ" (вул. Гетьмана Сагайдачного, буд. 65, м. Мелітополь, Запорізька область, 72304; ідентифікаційний код 32232152) на користь приватного акціонерного товариства "РУБІЖАНСЬКИЙ КАРТОННО-ТАРНИЙ КОМБІНАТ" (вул. Борщагівська, буд. 145-А, м. Київ, 03056; ідентифікаційний код 01882551) 44985,60 грн. (сорок чотири тисячі дев`ятсот вісімдесят п`ять грн. 60 коп.) основного боргу, 9453,14 грн. (дев`ять тисяч чотириста п`ятдесят три грн. 14 коп.) пені, 13865,42 грн. (тринадцять тисяч вісімсот шістдесят п`ять грн. 42 коп.) 30% річних, 9571,96 грн. (дев`ять тисяч п`ятсот сімдесят одну грн. 96 коп.) інфляційних втрат, 2330,00 грн. (дві тисячі триста тридцять грн. 00 коп.) судового збору та 6578,10 грн. (шість тисяч п`ятсот сімдесят вісім грн. 10 коп.) витрат на правничу допомогу. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 17.10.2023.

Суддя В.В. Левкут