Рішення

від 05.10.2023 по справі 909/310/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.10.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/310/23

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Андріїв Л. Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Керівника Івано-Франківської окружної прокуратури

вул. Василіянок, 48, м. Івано-Франківськ, 76019

в інтересах держави в особі Бурштинської міської ради

вул. Січових Стрільців, 4, м. Бурштин, Івано-Франківська обл., 77111

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Старт"

вул. Козацька, 1Б, с. Угринів, Івано-Франківська обл., 77423

про стягнення орендної плати в сумі 21 878,78 грн, розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки.

За участю:

від прокуратури: Гоголь В. В. (в залі суду);

від позивача: Кудиба З. І. (в залі суду);

від відповідача: Тинів І. Д. (в залі суду).

ВСТАНОВИВ:

Керівник Івано-Франківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Бурштинської міської ради Івано-Франківської області звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Старт" про стягнення орендної плати в сумі 21 878,78 грн, розірвання договору оренди земельної ділянки від 18.12.2017 та повернення земельної ділянки площею 4,3913 га, кадастровий номер 2621283201:01:001:0495.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування позову прокурор вказав на те, що відповідач всупереч умовам договору оренди земельної ділянки від 18.12.2017, додаткової угоди № 1 від 06.04.2018 до договору та вимог Земельного, Цивільного, Податкового кодексів України не сплачує орендну плату, зокрема за період з липня 2022 до січня 2023 виникла заборгованість в сумі 21 878,78 грн, за користування земельною ділянкою загальною площею 4,3913 га. Звертає увагу на те, що Бурштинська міська рада не реагує відповідно на систематичну несплату орендарем орендних платежів, тому з позовом звернувся прокурор. В підтвердження звернення до суду пояснив, що з трьох чи чотирьох позовів про стягнення коштів за користування спірною земельною ділянкою Бурштинська міська рада звернулася лише з одним позовом. І в цьому спірному випадку позов не підтримує, наявність заборгованості з орендної плати заперечує.

Вимоги про розірвання спірного договору та повернення земельної ділянки в комунальну власність обґрунтовує умовами спірного договору і нормами чинного законодавства, що регулюють зазначені питання.

Представник Бурштинської міської ради в судовому засіданні позов не підтримала та щодо задоволення позовних вимог заперечила. В обґрунтування заперечень вказала на те, що прокурором був порушений порядок, встановлений ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" для звернення з даним позовом. Прокурором заявлена вимога щодо стягнення заборгованості з відповідача, яка підлягає відмові з огляду на відсутність такої заборгованості. Окрім того, прокурором заявлено вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки, які не підлягають задоволенню, оскільки на вказаній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно відповідача і спірна земельна ділянка виділена для обслуговування вказаного нерухомого майна. Отже, обраний прокурором в інтересах позивача спосіб захисту у вигляді зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку в натурі є неефективним в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично не призводить до відновлення його порушених прав.

В судовому засіданні представник відповідача щодо позову заперечив та просив суд у позові відмовити в повному обсязі. В обґрунтування заперечень вказав на те, що прокурор не обґрунтував і не довів необхідності представництва інтересів Бурштинської міської ради. Конституцією України та Земельним кодексом України обумовлено право органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання орендних правовідносин. Обраний прокурором спосіб захисту не є належним, оскільки в силу вимог Цивільного кодексу України, прокурор не може бути суб`єктом звернення, не будучи стороною договору. Крім того, зазначив, що прокурор не обґрунтував наявності підстав визначених Законом України "Про прокуратуру" для представництва інтересів держави у суді. Європейський суд неодноразово також в своїх рішеннях звертав увагу на те, що участь прокурора можлива виключно в кримінальних справах.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи вказують на те, що 18.12.2017 між Задністрянською сільською радою (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго-Старт" (далі - орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір оренди).

Відповідно до п. 1.1 договору оренди орендодавець, на підставі рішення Задністрянської сільської ради від 10.11.2017 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, що знаходиться в с. Задністрянське, Галицького району Івано-Франківської області для обслуговування жомових ям.

Згідно пунктів 2.1 та 2.2 договору оренди об`єктом оренди є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - Івано-Франківська область, Галицький район, с. Задністрянське, вул. С. Бандери, загальна площа 4,3913 га, цільове призначення - підприємства іншої промисловості, кадастровий номер 2621283201:01:001:0495, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2 308 089,20 грн.

Договір укладено на 49 (сорок дев`ять) років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк (п. 3.1 договору оренди).

У розділі 4 договору оренди сторони узгодили умови щодо орендної плати: орендну плату становить платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою у грошовій формі; річна орендна плата встановлюється у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору в порядку та у випадках, передбачених чинним законодавством України; орендна плата вноситься орендарем рівними частками в розмірі 5 770,00 грн протягом місяця (пункти 4.1-4.4 договору оренди).

Відповідно до пункту 5.1 договору оренди земельна ділянка передається в оренду для обслуговування жомових ям.

Згідно з пункту 8.1 договору оренди орендодавець має право вимагати своєчасного внесення орендної плати.

За змістом пункту 12.1 договору оренди за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Згідно з пунктом 7.1 договору оренди після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, в якому він одержав її в оренду.

На підставі рішення Задністрянської сільської рад від 28.03.2018, сторони 06.04.2018 уклали додаткову угоду № 1 до договору оренди, якою були внесені зміни щодо цільового призначення земельної ділянки - для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій (сонячної електростанції з подальшим СЕС) - (пункти 1.1 та 2.1 договору оренди), а також у пункт 2.2 договору оренди щодо розміру нормативної грошової оцінки землі - 1 250 214,98 грн та у пункт 4.4 договору оренди щодо розміру та порядку сплати орендної плати.

Пунктом 5 додаткової угоди передбачено, що додаток № 1 (акт приймання-передачі) викладається у новій редакції.

Відповідно до пункту 6 додаткової угоди усі інші умови договору оренди, не змінені цією угодою, залишаються в силі.

Згідно п. 6.1 договору оренди передача земельної ділянки в оренду здійснюється за актом приймання-передачі об`єкта оренди в день державної реєстрації договору.

Відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інше речове право - право оренди земельної ділянки зареєстровано 14.12.2017 за № 24041338.

Згідно акту приймання-передачі, без дати, який є додатком № 1 до договору оренди землі Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго-Старт" отримало в оренду та почало використовувати земельну ділянку, що знаходиться в с. Задністрянське, Галицького району, Івано-Франківської області, вул. С. Бандери, 1 І з цільовим призначенням для розміщення, будівництва та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій (сонячної електростанції з подальшим СЕС). Вищезазначений акт приймання-передачі підписано уповноваженими особами сторін.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 73049883 від 16.11.2016 на орендованій земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомого майна - жомові ями загальною площею 12 574,5 кв.м.: жомова яма № 1 площею 9040 кв.м. із об`єктом нерухомого майна залізобетонні плити та жомові ями № 2 площею 3534 кв.м. із об`єктом нерухомого майна залізобетонні плити.

Схема розміщення жомових ям на спірній земельній ділянці наявна у копії інвентаризаційної справи на об`єкт нерухомого майна на вул. Степана Бандери, 1 І, с. Задністрянськ Бурштинської територіальної громади Івано-Франківської області та міститься у матеріалах справи.

Бурштинська міська рада є правонаступником Задністрянської сільської ради на підставі рішення Бурштинської міської ради від 27.11.2020 за № 16/1-20 "Про початок реорганізації Дем`янівської, Бовшівської, Задністрянської, Старомартинівської, Тенетниківської, Коростовичівської, Озерянської, Сарниківської, Юнашківської, Насташинської сільських рад у зв`язку з приєднанням до Бурштинської міської ради Івано-Франківського району", а також рішення Бурштинської міської ради від 30.12.2020 № 01/5-20 "Про затвердження передавальних актів щодо передачі майна Дем`янівської, Бовшівської, Задністрянської, Старомартинівської, Тенетниківської, Коростовичівської, Озерянської, Сарниківської, Юнашківської, Насташинської сільських рад, які припиняються шляхом приєднання до Бурштинської міської ради Івано-Франківської області".

Згідно з розрахунку, проведеного Івано-Франківською окружною прокуратурою сума орендної плати Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Старт" за період з липня 2022 до січня 2023 становить 21 878,78 грн (по 3 125,54 грн щомісячно).

Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги прокурора в інтересах держави в особі Бурштинської міської ради про стягнення орендної плати, розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки, яка є предметом договору оренди. Підставою позову є невиконання відповідачем умов договору оренди в частині сплати орендної плати за землю. Підстави позову для розірвання договору оренди земельної ділянки визначені Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі".

Згідно зі статтею 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша); прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини (частина третя цієї статті); наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді (частина четверта цієї ж статті).

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються:

- у першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює захист неналежно;

- "нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається;

- "здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною";

- "неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави у суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

За приписами статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (частина третя); прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (частина четверта цієї ж статті).

Таким чином, прокурор, звертаючись із позовом у справі, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними та допустимими доказами обставини здійснення ним повідомлення на адресу відповідного уповноваженого суб`єкта про звернення до суду від його імені, а також надати докази того, що такий суб`єкт не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.

За висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, прийнятої у зв`язку з необхідністю вирішення виключної правової проблеми, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики щодо підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором, вказано: прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу; бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк; звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, висновувала, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для їхнього захисту, але не подав відповідний позов у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду, повинен обґрунтувати бездіяльність компетентного органу. Для встановлення того, які дії вчинить останній, прокурор до нього звертається до подання позову у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" фактично надаючи цьому органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом перевірки виявлених прокурором фактів порушення законодавства, а також вчинення дій для виправлення цих порушень, зокрема, подання позову чи повідомлення прокурора про відсутність порушень, які вимагають звернення до суду. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або мало стати відомо про можливе порушення інтересів держави, є бездіяльністю відповідного органу.

У постанові Верховного Суду від 19.07.2023 у справі № 906/638/22 зазначено, що прокурору достатньо дотримати порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва у позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі нема, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Звертаючись із позовом у цій справі, прокурор вказував на те, що встановлено факт невиконання істотних умов договору оренди землі Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго-Старт" в частині систематичної несплати орендної плати за земельну ділянку загальною площею 4,3913 га.

В контексті правовідносин у даній справі, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

У даному випадку, Бурштинська міська рада є отримувачем коштів у вигляді орендної плати, тобто, саме тим органом, який уповноважений державною здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а тому прокурор обґрунтовано звертається з позовом до суду саме в інтересах міської ради, оскільки порушені безпосередньо інтереси територіальної громади.

Як вбачається з матеріалів справи Івано-Франківська окружна прокуратура зверталась до Бурштинської міської ради з листами від 09.22.2022, від 17.05.2022, від 12.07.2022, від 08.08.2022, від 01.09.2022, від 19.01.2023, від 28.03.2023 про наявність заборгованості з орендної плати та вжиття Бурштинською міською радою заходів щодо стягнення орендної плати. Зокрема, у листі від 28.03.2023 повідомив про здійснення підготовки позовної заяви. На що, Бурштинська міська рада у листах від 22.02.2022 та від 24.05.2022 повідомила про наявність заборгованості з орендної плати станом на 01.02.2022 - 302 459,79 грн. А у відповіді від 19.07.2022 Бурштинська міська рада повідомила про те, що розмір заборгованості за оренду земельної ділянки їй не відомий. У відповіді від 09.09.2022 Бурштиснька міська рада повідомила прокурору про відсутність підстав для здійснення прокурором захисту інтересів держави чи органу місцевого самоврядування у цьому випадку, пославшись на те, що на цій земельній ділянці наявне нерухоме майно відповідача. Проте чи є заборгованість з орендної плати, її розмір, здійснення заходів щодо виявлення такої здійснення дії щодо стягнення - не зазначила. У відповіді від 20.02.2023 Бурштинською міською радою перераховано здійснення нею заходів про стягнення заборгованості з інших юридичних осіб та є посилання на рішення про стягнення заборгованості з орендної плати відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Старт" від 18.10.2022 за період з 01.10.21 до 31.07.2022.

28.03.2023 прокурор листом № 09.51-68-844вих-23 повідомив Бурштинську міську раду про те, що буде заявлено позов в інтересах Бурштинської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Старт" про стягнення орендної плати в сумі 21 878,78 грн, розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки площею 4,3913 га та до суду звернувся - 31.03.2023, провадження у справі відкрито 05.04.2023.

Верховний Суд у постанові від 10.08.2021 у справі № 923/833/20 зазначив, що попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то, у такому випадку, наявні підстави для представництва, передбачені абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру". У цьому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов`язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про свідоме нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом.

Вищезазначене свідчить про те, що Бурштинська міська рада, на адресу якої прокурором скеровувалися неодноразово листи не вжила належних та достатніх заходів до захисту порушених інтересів територіальної громади. Більше того, звернулась до суду з клопотанням про повернення позовної заяви та в судовому засіданні заперечувала наявність заборгованості з орендної плати.

Враховуючи вищезазначене та зважаючи на те, що Бурштинська міська рада самостійно не звернулася до суду з вказаним позовом, суд дійшов висновку, що прокурором доведено наявність підстав для представництва в суді інтересів держави в особі позивача у даному позові і дотримано передбачений ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" порядок реалізації такого захисту.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно із статтею 2 Земельного кодексу України до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Згідно статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Приписами частин 1 та 2 статті 83 Земельного кодексу України встановлено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

У відповідності до ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 123, ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ст. 2 Закону України "Про оренду землі").

Законом України "Про оренду землі" визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Згідно із ч. 1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до статей 1 та 13 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років (ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду землі").

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України).

Згідно з статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Подібні за змістом положення містяться в ст. 17 Закону України "Про оренду землі".

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства (ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України).

У відповідності до положень ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України). Подібні за змістом положення містяться в ст. 24 Закону України "Про оренду землі".

Умовами договору оренди, зокрема, пунктами 26 та 29 визначено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати, а орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно вносити орендну плату.

Відповідно до п. 288.1 та 288.4 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки., а розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Пунктом 285.1 та 285.2 статті 285 Податкового кодексу України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Згідно п. 288.7 ст. 288 Податкового кодексу України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Згідно з частиною 5 статті 5 Закону України "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка. Подібні за змістом положення містяться в ст. 289 Податкового кодексу України.

Аналіз наведених положень Податкового кодексу України, Законів України "Про оцінку земель" та "Про оренду землі" дає підстави для висновку, що зазначені законодавчі акти не встановлюють конкретного розміру орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначено в договорі оренди. Податковий кодексу України передбачає порядок визначення орендної плати за землю, а тому саме у договорі оренди визначаються розмір та умови сплати орендної плати.

Статтею 95 Податкового кодексу України визначено обов`язок податкового органу на зарахування усіх платежів на погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати визначеного платником.

Відповідно до п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

При цьому, зміст графи "призначення платежу" у квитанції за будь-яких умов не має значення, що прямо передбачено п. 87.9. ст. 89 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України).

У листі ГУ ДПС в Івано-Франківській області № 9831/5/09-19-13-06-14 від 10.08.2023 зазначено, що згідно укладеного договору оренди земельної ділянки площею 4,3913 га за кадастровим номером 2621283201:01:001:0495 Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго-Старт" за 2022-2023 роки не здійснювало декларування за земельну ділянку. Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго-Старт" згідно квитанції від 26.07.2023 на суму 21 878,78 грн погасило поточні нарахування по орендній платі з юридичних осіб за травень 2021 в сумі 8 203,53 грн, поточні нарахування за червень 2021 в сумі 12 807,00 грн та поточні нарахування за липень 2021 в сумі 868,25 грн.

Водночас, рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 18.10.2022 у справі № 909/622/22 частково задоволено позов Бурштинської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Старт" про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 128 070,00 грн (за період з 01.01.2021 до 31.07.2022).

Вищезазначене рішення суду набрали законної сили.

Отже, очевидною є заборгованість зі сплати орендної плати за період з 01.08.2022 до 31.01.2023 включно в сумі 18 753,24 грн.

Згідно приписів ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд враховує, що закриття провадження у справі на підставі п. 2. ч. 1. ст. 231 Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача орендної плати в сумі 21 878,78 грн є частково обґрунтованою та такою, що підлягає частковому задоволенню в сумі 18 753,24 грн (за період з серпня 2022 до січня 2023). В частині стягнення орендної плати в сумі 3 125,54 грн за липень 2022 слід відмовити, оскільки липень 2022 враховано у рішенні у справі № 909/622/22, яке набрало законної сили.

Зважаючи на сказане вище, подані клопотання позивача про повернення позовної заяви (вих. № 256/0/02-27 від 04.04.2023; вх. № 5217/23 від 04.04.2023), клопотання відповідача про повернення позовної заяви, яке зазначено у відзиві на позовну заяву (б/н від 10.05.2023; вх. №7176/23 від 11.05.2023) та про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 21 878,78 грн у зв`язку з відсутністю предмету спору (б/н від 26.07.2023; вх. № 8871/23 від 27.07.2023) не підлягають задоволенню, є недоведеними та не знайшли підтвердження вказаних в них підстав при розгляді справи.

Підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки визначені Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі".

Так, частиною 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Стаття 141 Земельного кодексу України передбачає таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Разом із тим, за змістом статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.07.2019 у справі № 289/718/18.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд (ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України).

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18, від 28.11.2019 у справі № 918/150/19, від 26.01.2022 у справі № 921/787/20 від 14.06.2022 у справі № 904/3870/21, від 13.09.2022 у справі № 918/1222/21.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Водночас згідно з положенням частини 1 статті 12 Цивільного кодексу України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (частина 1 статті 13 Цивільного кодексу України).

Разом із тим за змістом частин 1 та 2 статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Закон України "Про місцеве самоврядування" відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Відповідно до положень ст. 25 та ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, регулювання земельних відносин.

За змістом частин 1, 2 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, розірвання договору може бути здійснено на вимогу однієї із сторін договору, і така вимога реалізується шляхом звернення до суду у разі реального істотного порушення прав позивача, зокрема, у разі заподіяння шкоди іншій стороні договору (в цьому випадку Бурштинській міській раді), внаслідок чого орендодавця було позбавлено можливості отримати очікуване при укладенні договору.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 73049883 від 16.11.2016 на орендованій земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомого майна - жомові ями площею 12 574,5 кв.м.: жомова яма № 1 площею 9040 кв.м. із об`єктом нерухомого майна залізобетонні плити та жомові ями № 2 площею 3534 кв.м. із об`єктом нерухомого майна залізобетонні плити.

У постанові Верховного Суду від 27.06.2023 у справі № 909/618/22 зазначено, що факт наявності на земельній ділянці об`єктів нерухомого майна, належних на праві власності орендареві такої земельної ділянки, не виключає можливості розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки на вимогу орендодавця у випадках, передбачених законодавством.

Водночас у разі звернення з таким позовом прокурора в інтересах держави в особі орендодавця, прокурор повинен обґрунтувати, що саме такий спосіб захисту найбільше відповідає інтересам територіальної громади чи держави. При цьому слід виходити з того, що необхідність розірвання договору земельної ділянки може обґрунтовуватися можливістю використання земельної ділянки для потреб територіальної громади, можливістю передачі земельною ділянки в користування іншому землекористувачу або іншими причинами, які в цілому забезпечать більш ефективне і раціональне використання земельних ресурсів чи досягнення кращого економічного результату для територіальної громади. У разі знаходження на орендованій земельній ділянці об`єктів нерухомого майна, належних на праві власності орендареві, повинна враховуватися площа такого нерухомого майна та її співвідношення із площею земельної ділянки, розташування таких об`єктів на земельній ділянці та можливість використання земельної ділянки (її частини) для цілей, не пов`язаних із обслуговуванням будівель чи споруд, розташованих на ній. У кожному випадку суд повинен оцінити доводи як прокурора, так і орендодавця земельної ділянки, та встановити відповідність обраного прокурором способу захисту інтересам держави (територіальної громади) і наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави у конкретних правовідносинах.

Таким чином, з урахуванням обставин, встановлених судом у цій справі, саме Бурштинська міська рада як власник земельної ділянки мала право звернутися до суду із вимогами про розірвання договору оренди земельної ділянки та відповідно її повернення.

Отже, прокурором не доведено ефективність обраного способу захисту порушеного саме у спосіб, визначений ним, - шляхом розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки, не доведено можливість передачі спірної земельної ділянки в користування іншому землекористувачу та інші причини, які в цілому забезпечать більш ефективне і раціональне використання земельних ресурсів чи досягнення кращого економічного результату для територіальної громади.

Доводи прокурора щодо застосування статті 651 Цивільного кодексу України, зокрема про те, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки), не можуть бути взяті до уваги судом з огляду на викладене вище.

З огляду на вищевикладене, у задоволенні позову в частинах розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки слід відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом Івано-Франківською обласною прокуратурою сплачено судовий збір в розмірі 8 052,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 135 від 06.02.2023.

За правилами, встановленими п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позову, враховуючи приписи п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 2 300,57 грн слід покласти на відповідача та в сумі 5 751,43 грн слід залишити за Івано-Франківською обласною прокуратурою.

Керуючись ст. 75, 86, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Керівника Івано-Франківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Бурштинської міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Старт" про стягнення орендної плати в сумі 21 878,78 грн, розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Старт" (вул. Козацька, 1Б, с. Угринів, Івано-Франківська обл., 77423; ідентифікаційний код 41702379) на користь Бурштинської міської ради (вул. Січових Стрільців, 4, м. Бурштин, Івано-Франківська обл., 77111; ідентифікаційний код 04357466) 18 753,24 грн заборгованість по платі за землю (орендної плати).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Старт" (вул. Козацька, 1Б, с. Угринів, Івано-Франківська обл., 77423; ідентифікаційний код 41702379) на користь Івано-Франківської обласної прокуратури (вул. Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, 76018, ідентифікаційний код 03530483, рахунок (IBAN) UA668201720343120001000003924, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, код банку отримувача - МФО 820172) 2 300,57 грн судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Судовий збір в сумі 5 751,43 грн залишити за Івано-Франківською обласною прокуратурою.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 16.10.2023.

Суддя С. М. Кобецька