Рішення

від 12.10.2023 по справі 910/10512/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

12.10.2023Справа № 910/10512/23Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження

справу №910/10512/23

за позовом Київського енергетичного фахового коледжу

до фізичної особи - підприємця Кравченко Людмили Олександрівни

про стягнення 103 483,24 грн,

без виклику представників учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київський енергетичний фаховий коледж (далі - Коледж, позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця Кравченко Людмили Олександрівни (далі - Підприємець, відповідач) 103 483,24 грн, з яких:

- 48 108,27 грн заборгованості з орендної плати з ПДВ, яка утворилася у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (далі - Відділення) договору оренди майна, що належить до державної власності від 09.03.2017 №7786 (далі - Договір); 7 841,62 грн пені, 1 443,25 грн штрафу; 506,70 грн 3% річних; 966,23 грн втрат від інфляції;

- 44 580,53 грн заборгованості з компенсації земельного податку і 36,64 грн 3% річних.

Позовні вимоги мотивовано тим, що:

- 09.03.2017 Відділенням (орендодавець) і Підприємцем (орендар) укладено Договір, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 192,00 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Івана Сергієнка, буд. 7, що перебуває на балансі Коледжу (балансоутримувач);

- за умовами пункту 3.6 Договору орендна плата перераховується до бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% на 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу;

- 05.05.2023 Відділенням і відповідачем підписано акт повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності;

- оскільки протягом дії Договору Підприємцем орендна плата позивачу належним чином не сплачувалася, то у відповідачем виникла заборгованість перед Коледжем у сумі 48 108,27 грн за період з жовтня 2022 року по травень 2023 року, а також заборгованість у сумі 44 580,53 грн з компенсації податку на землю;

- з огляду на неналежне виконання Підприємцем умов Договору Коледжем нараховано 7 841,62 грн пені, 1 443,25 грн штрафу, 506,70 грн 3% річних і 966,23 грн втрат від інфляції за період з 16.11.2022 по 26.06.2023 за прострочення орендних платежів, та 36,64 грн 3% річних за період з 17.06.2023 по 26.06.2023 за прострочення сплати земельного податку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі №910/10512/23; розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

04.08.2023 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив залишити позовні вимоги без задоволення.

18.09.2023 позивач подав суду клопотання про приєднання доказів понесення витрат на правничу допомогу до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

09.03.2017 Відділенням (орендодавець) і Підприємцем (орендар) укладено Договір, за умовами якого:

- орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 192,00 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Івана Сергієнка, буд. 7, що перебуває на балансі Коледжу (балансоутримувач) [пункт 1.1];

- орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50 % до 50 % щомісяця не пізніше 15 числі місяця за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (пункт 3.6);

- закінчення строку дії Договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу (пункт 3.11).

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками; у встановленому порядку Договір не оспорений та не визнаний недійсним.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Отже, укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором оренди нерухомого майна.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

На виконання Договору Відділенням, Підприємцем і Коледжем підписано акт про передання приміщення в оренду від 09.03.2017.

Слід зазначити, що Договором встановлена орендна плата за базовий місяць оренди в розмірі 10 952,00 грн без ПДВ та передбачено сплату орендної плати з урахуванням індексу інфляції (пункти 3.1, 3.3 Договору).

Договором від 09.06.2020 №7786/02 про внесення змін до Договору встановлено орендну плату за базовий місяць оренди січень 2020 року в розмірі 13 023,93 грн без ПДВ.

В подальшому сторонами було укладено договір від 30.05.2023 №7786/03 про припинення Договору, відповідно до умов якого Договір вважається припиненим з 05.05.2023.

Також, позивачем і відповідачем 05.05.2023 було підписано акт повернення приміщення з оренди.

Разом з тим, підпунктом 1 пункту 1 Постанови Кабінету міністрів України «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» від 15.07.2020 №611 установлено, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно з додатком 1, до якого зокрема віднесені орендарі, які орендують приміщення (в учбових корпусах) закладів освіти і науки державної форми власності з метою розміщення кафе, кафетеріїв, їдалень, буфетів, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи.

У Постанові Кабінету Міністрів від 27.05.2022 №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» установлено, що на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 року або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 року або раніше орендарям, крім визначених підпунктами 1-3 цього пункту, орендна плата нараховується у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації).

Пунктом 15 вказаної Постанови Кабінету Міністрів визнано такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 №611.

Враховуючи викладене, з 01.06.2022 (дати набуття чинності Постановою КМУ від 27.05.2022 №634) Коледж як балансоутримувач має право отримувати від орендаря половину розміру орендної плати, яка була встановлена Договором, а отже 25% від загальної орендної плати за Договором.

Разом з тим, позивач вказує, що відповідачем належним чином орендна плата не сплачувалася, в результаті чого виникла заборгованість з орендної плати в розмірі 48 108,27 грн та з компенсації податку на землю в розмірі 44 580,53 грн.

Так, заборгованість з орендної плати розрахована Коледжем таким чином:

- за жовтень 2022 року не сплачено всього орендної плати без ПДВ в розмірі 4 686,10 грн (з ПДВ 6 560,54 грн), яка мала бути сплачена до 15.11.2022 включно;

- за листопад 2022 року нараховано всього орендної плати без ПДВ в розмірі 4 718,90 грн (з ПДВ 6 606,46 грн), яка мала бути сплачена до 15.12.2022 включно;

- за грудень 2022 року нараховано всього орендної плати без ПДВ в розмірі 4 751,94 грн (з ПДВ 6 652,72 грн), яка мала бути сплачена до 15.01.2023 включно;

- за січень 2023 року нараховано всього орендної плати без ПДВ в розмірі 4 789,96 грн (з ПДВ 6 705,93 грн), яка мала бути сплачена до 15.02.2023 включно;

- за лютий 2023 року нараховано всього орендної плати без ПДВ в розмірі 4 823,49 грн (з ПДВ 6 752,87 грн), яка мала бути сплачена до 15.03.2023 включно;

- за березень 2023 року нараховано всього орендної плати без ПДВ в розмірі 4 895,83 грн (з ПДВ 6 854,16 грн), яка мала бути сплачена до 15.04.2023 включно;

- за квітень 2023 року нараховано всього орендної плати без ПДВ в розмірі 4 905,62 грн (з ПДВ 6 867,87 грн), яка мала бути сплачена до 15.05.2023 включно;

- за травень 2023 року (5 днів оренди) нараховано всього орендної плати без ПДВ в розмірі 791,23 грн (з ПДВ 1 107,72 грн).

На виконання пункту 5.11 Договору балансоутримувачем та орендарем укладено договір про відшкодування витрат за отримання комунальних послуг від 09.03.2017 (далі - Договір відшкодування), який є додатком до Договору (пункт 2.1 Договору відшкодування).

За Договором відшкодування орендар зобов`язався оплачувати витрати по утриманню приміщення та надання комунальних послуг (пункт 1 Договору відшкодування).

Пунктом 3.4 Договору відшкодування передбачено обов`язок орендаря сплачувати податок на землю відповідно до рахунку, виставленому балансоутримувачем.

За Договором та Договором відшкодування компенсація за податок на землю не включається в орендну плату, а сплачується окремо.

Заборгованість з податку за землю розрахована складає:

- за січень, лютий, червень, липень, серпень і вересень 2022 року нараховано компенсації податку за землю в розмірі 26 612,94 грн (період з березня по травень 2022 року включно звільнений від оподаткування відповідно до законодавства);

- за жовтень 2022 року - 4 435,49 грн;

- за листопад 2022 року - 4 435,49 грн;

- за грудень 2022 року - 4 435,44 грн;

- за січень 2023 року - 5 100,81 грн.

Після отримання Витягу по земельній ділянці з новою грошовою оцінкою земельної ділянки нарахування з лютого 2023 рік продовжилося в меншій сумі, ніж за попередні періоди, а саме:

- за лютий 2023 року здійснено перерахування, а саме зменшено нарахування на 2 860,54 грн;

- за березень 2023 року - 1 120,12 грн;

- за квітень 2023 року - 1 120,12 грн;

- за травень 2023 року до 5-го числа включно -180,66 грн (1 120,12 /31 * 5).

Отже, заборгованість з податку за землю за 2022 -2023 роки складає 44 580,53 грн.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись, зокрема, на введення воєнного стану, повітряні тривоги та неможливість користування приміщенням.

Втім, вказані доводи можуть слугувати підставою для зменшення штрафних санкцій/звільнення від відповідальності, а не звільнення від обов`язку здійснення оплат за Договором і Договором відшкодування.

Також, Підприємець вказував на те, що відсутні підстави для сплати земельного податку, оскільки, зважаючи на ведення воєнного стану, відповідач звільнений від сплати такого податку.

Слід зазначити, що позивачем нараховано компенсацію земельного податку, з урахуванням періоду за який земельний податок не справлявся.

Коледж надав документальне підтвердження сплати земельного податку, а тому в силу умов Договору про відшкодування відповідач повинен здійснити компенсацію.

Крім того, відповідач вказував на неможливість використання орендованого майна з посиланням на приписи частини шостої статті 762 ЦК України.

Відповідно до частини шостої статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Водночас, відповідачем не подано документального підтвердження, що він не користувався орендованим майном за весь час, за який нараховано оренду плату позивачем, а саме з жовтня 2022 року по травень 2023 року.

З огляду на викладене, оскільки невиконання відповідачем зобов`язання з оплати орендних платежів та компенсації земельного податку підтверджується матеріалами справи, доказів оплати відповідач не надав, позовні вимоги про стягнення з відповідача 48 108,27 грн заборгованості з орендної плати та 44 580,53 грн заборгованості з компенсації земельного податку визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу позивач заявив до стягнення 506,70 грн 3% річних з орендної плати за період з 16.11.2022 до 26.06.2023, 36,64 грн 3% річних з компенсації земельного податку за період з 17.06.2023 до 26.06.2023, 966,23 грн інфляційних втрат з орендної плати за період з 16.11.2022 до 26.06.2023, 7 841,62 грн пені та 1 443,25 грн штрафу.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що правильний.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Що ж до стягнення пені та штрафу, то слід зазначити таке.

Умовами Договору передбачено нарахування пені (пункт 3.7) та штрафу (пункт 3.8).

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні з 24.02.2022 введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та триває і на даний момент.

Вказана обставина є загальновідомою та не потребує доказування.

У даному випадку суд вважає за необхідне звернутися до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.10.2022 у справі №905/857/19 такого змісту:

- єдиний належний документ, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань - це сертифікат, виданий у порядку та на підставі статті 141 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні»;

- разом з цим обставини, які можуть бути кваліфіковані як обставини непереборної сили (форс-мажор), можуть бути підтверджені належними доказами, зокрема висновками експертів, показаннями свідків. Суд також враховує підстави звільнення від доказування - обставини, які визнаються учасниками справи, обставини, визнані судом загальновідомими тощо (стаття 75 Господарського процесуального кодексу України [далі - ГПК України]). Отже, суд визнає наявність форс-мажорних обставин з урахуванням установлених обставин справи та наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

В силу приписів частини другої статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною другою статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо.

Листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а саме: військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану із 24.02.2022. Враховуючи це, Торгово-промислова палата України підтвердила, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком.

На офіційному сайті Торгово-промислова палата України вказано повідомлення такого змісту:

«З метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії введеного воєнного стану, на сайті ТПП України розміщено 28.02.2022 року загальний офіційний лист ТПП України щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Це надасть можливість за необхідністю роздруковувати відповідне підтвердження всім, кого це стосується».

Слід зазначити, що відповідач подав суду копію сертифікату від 02.07.2020 №1073/05-4 (коронавірус) і роздруківку вказаного вище листа від 28.02.2022 №2021/02.0-7.1.

Отже, у даному конкретному випадку, зважаючи на обставини наведені відповідачем у відзиві, відсутні підстави для стягнення пені та штрафу.

Що ж до решти доводів і тверджень сторін, то слід вказати таке.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників процесу та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки до яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем не подано доказів в підтвердження заперечень проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи подані докази, які оцінені судом у порядку статті 86 ГПК України, позов підлягає частковому задоволенню.

За приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

У позовній заяві позивачем було заявлено орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу - 14 000 грн.

Відповідач у відзиві заперечив проти такого розміру.

18.09.2023 позивач подав суду клопотання про приєднання доказів понесення витрат на правничу допомогу, в якому просив стягнути з відповідача 6 000 грн.

Відповідно до частин першої та третьої статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною другою статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною третьою статті 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат у сумі 6 000 грн позивачем подано копії таких документів:

- договору про надання правничої допомоги від 16.05.2023, укладеного позивачем і адвокатським бюро «Валько Ігор та партнери»;

- акта прийому-передачі від 04.07.2023 №2/07;

- ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 24.05.2023 серія АІ №1390813;

- свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю від 29.10.2009 №685.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону).

Згідно із статтею 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Частиною п`ятою статті 129 ГПК України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з частиною четвертою статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Водночас, відповідно до частини п`ятої статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем було заявлено про безпідставність вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Водночас відповідачем не було заявлено відповідного клопотання про зменшення витрат.

Слід зазначити, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неспівмірність, та/або нерозумність, та/або нереальність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до цієї справи відповідач не надав.

Так, з поданих суду документів вбачається, що адвокатом надано послуги тривалістю три години, вартість однієї години складає 2 000 грн, а всього витрати склали 6 000 грн.

Враховуючи предмет та підстави позову, виходячи з встановлених обставин, характеру спірних правовідносин та обсягів матеріалів справи, беручи до уваги розгляд цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін, відсутність обґрунтованих заперечень відповідача щодо співрозмірності заявленої суми компенсації, невчинення адвокатом позивача інших дій, необхідних для розгляду справи в суді, її повного юридичного супроводу, а також зважаючи на принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати позивача на професійну правничу допомогу у сумі 6 000 грн.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Київського енергетичного фахового коледжу до фізичної особи-підприємця Кравченко Людмили Олександрівни про стягнення 103 483,24 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Кравченко Людмили Олександрівни ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Київського енергетичного фахового коледжу (02105, м. Київ, вул. Пластова, буд. 7; ідентифікаційний код 04627049) 48 108 (сорок вісім тисяч сто вісім) грн 27 коп. заборгованості з орендної плати; 506 (п`ятсот шість) грн 70 коп. 3% річних; 966 (дев`ятсот шістдесят шість) 23 коп. втрат від інфляції; 44 580 (сорок чотири тисячі п`ятсот вісімдесят) грн 53 коп. заборгованості з компенсації земельного податку; 36 (тридцять шість) грн 64 коп. 3% річних, 2 443 (дві тисячі чотириста сорок три) грн 18 коп. судового збору та 6 000 (шість тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12.10.2023.

Суддя Ігор Курдельчук