Рішення

від 11.10.2023 по справі 910/6453/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.10.2023Справа № 910/6453/23Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оформитель»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельмар Арена»

про зобов`язання вчинити дії та стягнення 250000,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: Небога І.А.;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

26.04.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Оформитель» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельмар Арена» про зобов`язання усунути огородження, що перекривають вільний під`їзд/прохід до приміщення за адресою - місто Київ, вулиця Михайла Драгомирова, 4-Б та стягнення 250000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не виконано належним чином взяті на себе зобов`язання за Договором купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомості №0Б0А13-15 від 26.05.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.05.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Оформитель» залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений судом строк позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, вказані судом в ухвалі від 01.05.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2023 відкрито провадження у справі №910/6453/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено строки для подання заяв по суті справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2023 постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 19.07.2023.

У підготовчому засіданні 19.07.2023 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 30.08.2023.

У підготовчому засіданні 30.08.2023 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 20.09.2023.

У судовому засіданні 20.09.2023 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кіманти) про відкладення судового засідання на 11.10.2023.

Представник позивача у судовому засіданні 11.10.2023 надав усні пояснення по справі, уточнив, що фактичною адресою приміщення є м. Київ, вул. Михайла Драгомирова, буд. 14-А, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 11.10.2023 не з`явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (01135, м. Київ, вул. Андрющенка, буд. 4-Д), що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, відповідно до якої ухвала суду з 26.09.2023 знаходиться у точці доставки/видачі (за ідентифікатором пошуку 0105495225131).

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У судовому засіданні 11.10.2023 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

26.05.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельмар Арена» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оформитель» (покупець) укладено Договір №0Б0А13-15 купівлі-продажу майнових прав, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує майнові права на об`єкт нерухомості у порядку та на умовах, передбачених цим договором, та у відповідності до норм Цивільного кодексу України, що визначають загальні положення про купівлю-продаж.

У ст. 1 Договору №0Б0А13-15 купівлі-продажу майнових прав від 26.05.2016 визначено, що об`єктом нерухомості є складова та невід`ємна частина об`єкту капітального будівництва, яка виражена у вигляді ізольованої квартири та/або нежитлового приміщення, відчуження майнових прав на який здійснюється на підставі цього договору; об`єкт капітального будівництва - житловий будинок з підземним паркінгом (автостоянкою) та вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями по вул. Михайла Драгомирова в Печерському районі міста Києва на земельній ділянці загальною площею 0,5153 га, кадастровий номер 8000000000:82:244:0008.

Відповідно до п. 2.2 Договору №0Б0А13-15 купівлі-продажу майнових прав від 26.05.2016 об`єктом нерухомості є нежитлове приміщення (в осіх Б-0А; 13-15), загальною площею 87,04 кв.м., на цокольному поверсі.

Згідно з п. 2.4 Договору №0Б0А13-15 купівлі-продажу майнових прав від 26.05.2016 продавець зобов`язаний здійснити вільний доступ до об`єкту нерухомості, у тому числі усунення всіх огороджень та забезпечення вільного проходу до проїзної дороги та пішохідної зони.

Відповідно до п. 3.1 Договору №0Б0А13-15 купівлі-продажу майнових прав від 26.05.2016 майнові права на об`єкт нерухомості за цим договором закріплюються за покупцем у момент видачі довідки про оплату 100% майнових прав. Довідка відписується продавцем не пізніше 3-х робочих днів з дати здійснення покупцем 100% оплати вартості майнових прав, що визначена у п. 4.1 цього договору.

Згідно з п. 8.1 Договору №0Б0А13-15 купівлі-продажу майнових прав від 26.05.2016 договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами або їх уповноваженими представниками і дії до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за договором, якщо він не буде припинений раніше у відповідності до положень цього договору та чинного законодавства України.

17.03.2021 між сторонами складено Акт приймання-передачі об`єкта нерухомості, в якому вказано, що сторона 1 (покупець) має претензії до сторони 2 (продавця), які викладені в Дефектному акті.

У Дефектному акті від 17.03.2021 сторони вказали, що сторона 2 (продавець) передала, а сторона 1 (покупець) прийняла згідно з Договором №0Б0А13-15 купівлі-продажу майнових прав від 26.05.2016 об`єкт нерухомості з наступними зауваженнями:

- відсутня штукатурка стін;

- відсутні цегляні перегородки санвузла;

- введення водопостачання в об`єкт нерухомості відсутнє;

- введення системи каналізації (водовідведення) в об`єкт нерухомості відсутнє;

- введення електропостачання потужністю 20кВт та облаштування електропроводкою згідно з проектом покупця відсутнє;

- відсутні місця введення вентиляційної системи;

- усунення усіх огороджень та забезпечення вільного проходу до проїзної дороги та пішохідної зони не виконано (згідно проекту);

- не виконано умови п. 4.6 Договору №0Б0А13-15 купівлі-продажу майнових прав від 26.05.2016.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 17.03.2021 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Оформитель» було зареєстровано право власності на нежитлове приміщення, площею 86,00 кв.м., на цокольному поверсі за адресою: м. Київ, вул. Михайла Драгомирова, буд. 14-А, приміщення 3006.

Як пояснив позивач у позовній заяві, оскільки за його спостереженнями після підписання дефектного акту жодні роботи на об`єкті нерухомості відповідачем не проводилися, то 03.06.2021 року позивач направив відповідачу лист-вимогу щодо погашення боргу за різницю в квадратних метрах та усунення недоліків приміщення, що були викладені в дефектному акті.

Однак, як вказав позивач, на вказану вимогу відповідач не відреагував.

При цьому позивач пояснив, що проти усунення дефектів позивачем самостійно шляхом подальшого їх відшкодування при неодноразових перемовинах відповідач не заперечував та зобов`язався надати доступ ремонтній бригаді, яка працюватиме в приміщенні позивача і відшкодувати вартість усунутих згідно дефектного акту робіт.

За таких обставин, 10.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оформитель» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельне підприємство «ЮВК» (підрядник) було укладено Договір підряду №21, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов`язання власними та/або залученими силами і засобами на свій ризик якісно, у встановлені цим договором строки та порядку, виконати оздоблювальні роботи у нежитловому приміщенні №3006 (9) за адресою: м. Київ, вул. Михайла Драгомирова, буд. 14а, а замовник зобов`язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх.

Відповідно до п. 4.1 Договору підряду №21 від 10.08.2021 загальна сума договору становить 250000,00 грн.

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельне підприємство «ЮВК» були виконані роботи за Договором підряду №21 від 10.08.2021 на суму 250000,00 грн, що підтверджується Актом виконаних робіт №1 за серпень-жовтень 2021 року від 20.10.2021, Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за 2021 рік (серпень-жовтень) та Актом №ОУ-0000023 здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підписані представниками сторін.

Позивач у позовній заяві вказує, що зобов`язання з усунення дефектів, що не були усунуті позивачем самостійно, а саме зняття паркану та надання доступу до приміщення, відповідачем досі не виконані. Демонтувати огороджувальний паркан (огорожу), що перекриває вільний доступ до приміщення (наразі попасти до входу в приміщення можна через двері в огорожі з іншої сторони будинку) відповідач відмовляється. Вартість тих дефектів, які були усунуті позивачем самостійно згідно дефектного акту та договору підряду відповідачем до цього часу не відшкодовано.

Позивач пояснив, що на останній зустрічі 01 березня 2023 року позивачу було остаточно заявлено, що огороджувальний паркан знімати не будуть в зв`язку із запереченнями керівництва сусіднього житлового комплексу, що унеможливлює доступ до приміщення потенційних клієнтів, автотранспорту під розгрузку і тому подібне, тобто, повністю унеможливлює використання нежитлового приміщення в комерційних цілях. Позивач наразі не в змозі використовувати дане приміщення самостійно, а також не в змозі здати його в оренду, потенційні орендарі відмовляються в зв`язку з відсутністю доступу до приміщення. Дана умова була одна з головних при купівлі позивачем майнових прав на дане приміщення.

За наведених обставин, позивач просить суд:

1) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельмар Арена» вартість підрядних робіт по усуненню дефектів згідно з Дефектним актом в сумі 250000,00 грн;

2) зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельмар Арена» усунути всі огородження, що перекивають вільний під`їзд/прохід до приміщення за адресою: м. Київ, вул. Михайла Драгомирова, буд. 4-Б, згідно взятих на себе зобов`язань за Договором №0Б0А13-15 купівлі-продажу майнових прав від 26.05.2016.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (ч. 1 ст. 14 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 133 Господарського кодексу України основу правового режиму майна суб`єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.

Згідно з частинами 1, 4 статті 147 Господарського кодексу України майнові права суб`єктів господарювання захищаються законом. Право власності та інші майнові права суб`єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у статті 20 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності - це передбачене й гарантоване законом право власника здійснювати володіння, користування та розпоряджання щодо належного йому майна на свій розсуд, якщо інше не передбачено законом. Тобто особам (фізичним або юридичним) заборонено порушувати таке право і створювати перешкоди в його здійсненні.

В силу положень статті 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Суд зазначає, що право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном шляхом подачі до суду негаторного позову.

Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Предмет негаторного позову є вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом (шляхом звільнення виробничих приміщень власника від неправомірного перебування у них майна третіх осіб, виселення громадян з неправомірно займаних жилих приміщень власника, знесення неправомірно збудованих споруд, накладення заборони на вчинення неправомірних дій щодо майна власника, тощо).

Суд зазначає, що усунення перешкод власнику в користуванні своїм майном, як спосіб захисту цивільного права чи інтересу, фактично передбачає покладення на відповідача обов`язку припинити дію, яка порушує право, та можливе лише щодо триваючого правопорушення. Якщо ж на момент подання негаторного позову вчинення перешкод у користуванні майном припинилося, то підстав для його задоволення немає.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди, чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод (наприклад, шляхом знесення неправомірно збудованих споруд, про припинення ремонтних робіт в сусідній квартирі, виселення громадян із належних йому на праві власності приміщень тощо).

Як встановлено судом, згідно з п. 2.4 Договору №0Б0А13-15 купівлі-продажу майнових прав від 26.05.2016 продавець зобов`язаний здійснити вільний доступ до об`єкту нерухомості, у тому числі усунення всіх огороджень та забезпечення вільного проходу до проїзної дороги та пішохідної зони.

З матеріалів справи (зокрема, з пояснень та фотографій) вбачається, що на відміну від проекту об`єкта будівництва, де відсутня будь-яка огорожа навколо будинку та приміщень позивача, відповідачем було облаштовано паркан навколо будинку за адресою: м. Київ, вул. Михайла Драгомирова, буд. 14-А.

Наявний паркан не був передбачений проектом будівництва (за твердженням позивача).

У Дефектному акті від 17.03.2021 сторони вказали, що сторона 2 (продавець) передала, а сторона 1 (покупець) прийняла згідно з Договором №0Б0А13-15 купівлі-продажу майнових прав від 26.05.2016 об`єкт нерухомості з наступними зауваженнями: - усунення усіх огороджень та забезпечення вільного проходу до проїзної дороги та пішохідної зони не виконано (згідно проекту).

Позивач пояснив, що на останній зустрічі 01 березня 2023 року позивачу було остаточно заявлено, що огороджувальний паркан знімати не будуть в зв`язку із запереченнями керівництва сусіднього житлового комплексу, що унеможливлює доступ до приміщення потенційних клієнтів, автотранспорту під розгрузку і тому подібне, тобто, повністю унеможливлює використання нежитлового приміщення в комерційних цілях. Позивач наразі не в змозі використовувати дане приміщення самостійно, а також не в змозі здати його в оренду, потенційні орендарі відмовляються в зв`язку з відсутністю доступу до приміщення. Дана умова була одна з головних при купівлі позивачем майнових прав на дане приміщення.

Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Крім того, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Суд зазначає, що відповідачем під час розгляду судом справи не було надано будь-яких заперечень щодо пояснень позивача та поданих ним доказів, не спростовано викладених позивачем обставин справи та не надано будь-яких доказів на їх спростування.

За наведених обставин, оскільки проектом будівництва не було передбачено огорожі навколо будинку за адресою: м. Київ, вул. Михайла Драгомирова, буд. 14-А, та обов`язок її усунення відповідачем встановлений Договором №0Б0А13-15 купівлі-продажу майнових прав від 26.05.2016, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Оформитель» в частині зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельмар Арена» усунути всі огородження, що перекивають вільний під`їзд/прохід до приміщення за адресою: м. Київ, вул. Михайла Драгомирова, буд. 14-А, згідно взятих на себе зобов`язань за Договором №0Б0А13-15 купівлі-продажу майнових прав від 26.05.2016.

Крім того, відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 678 Цивільного кодексу України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Як встановлено судом, у Дефектному акті від 17.03.2021 сторони вказали, що сторона 2 (продавець) передала, а сторона 1 (покупець) прийняла згідно з Договором №0Б0А13-15 купівлі-продажу майнових прав від 26.05.2016 об`єкт нерухомості з наступними зауваженнями: - відсутня штукатурка стін; - відсутні цегляні перегородки санвузла; - введення водопостачання в об`єкт нерухомості відсутнє; - введення системи каналізації (водовідведення) в об`єкт нерухомості відсутнє; - введення електропостачання потужністю 20кВт та облаштування електропроводкою згідно з проектом покупця відсутнє; - відсутні місця введення вентиляційної системи.

Матеріали справ не містять, а відповідачем не надано суду доказів усунення ним вказаних недоліків об`єкта нерухомості.

Як встановлено судом, вказані недоліків були усунуті Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельне підприємство «ЮВК» на підставі Договору підряду №21 від 10.08.2021, що підтверджується Актом виконаних робіт №1 за серпень-жовтень 2021 року від 20.10.2021, Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за 2021 рік (серпень-жовтень) та Актом №ОУ-0000023 здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підписані представниками сторін.

За вказані роботи позивач сплатив Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельне підприємство «ЮВК» грошові кошти у розмірі 250000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №810 від 30.08.2021.

Таким чином, оскільки позивачем були понесені витрати у розмірі 250000,00 грн для усунення дефектів об`єкта нерухомості, вказану суму витрат повинен відшкодувати відповідач позивачу відповідно до ст. 678 Цивільного кодексу України, з огляду на що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оформитель» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельмар Арена» грошових коштів у сумі 250000,00 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір покладається на відповідача у зв`язку з задоволенням позову у повному обсязі (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельмар Арена» (01135, м. Київ, вул. Андрющенка, буд. 4-Д; ідентифікаційний код: 37006626) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оформитель» (04073, м. Київ, проспект Московський , буд. 9; ідентифікаційний код: 19137664) грошові кошти у розмірі 250000 (двісті п`ятдесят тисяч) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 6434 (шість тисяч чотириста тридцять чотири) грн 00 коп.

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельмар Арена» (01135, м. Київ, вул. Андрющенка, буд. 4-Д; ідентифікаційний код: 37006626) усунути всі огородження, що перекривають вільний під`їзд/прохід до приміщення за адресою: м. Київ, вул. Михайла Драгомирова, буд. 14-А, згідно взятих на себе зобов`язань за Договором №0Б0А13-15 купівлі-продажу майнових прав від 26.05.2016.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 17.10.2023.

Суддя О.М. Спичак