Рішення

від 17.10.2023 по справі 911/2320/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2023 р. Справа № 911/2320/23

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянув матеріали справи

Заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті

до Товариства з обмеженою відповідальністю Транс Групп Плюс

про стягнення 5245,80 грн

без виклику учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Київської області звернувся Заступник керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області (далі - прокурор) із позовною заявою в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Транс Групп Плюс (далі- відповідач) про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 5245,80 грн.

Господарський суд Київської області ухвалою від 07.08.2023 залишив без руху зазначену позовну заяву та постановив усунути виявлені недоліки позовної заяви у строк до десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Через канцелярію суду 18.08.2023 від заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області надійшло клопотання від 14.08.2023 № 55-5723вих-23 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.08.2023 відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи); сторонам встановлено строки для вчинення процесуальних дій у справі.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим ч. 1 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), щодо надіслання відзиву на позовну заяву.

При цьому суд зазначає, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням № 0600041056000, врученого представнику за довіреністю 31.08.2023.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається виключно за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, та об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

16.11.2020 посадовими особами Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, відповідно до направлення на перевірку від 13.11.2020 № 009226, на 428 км а/д Н 08 «Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя» км 297-441 проведено документальний габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля автопоїзда у складі: марки MAN TGX 26.440, реєстраційний номер НОМЕР_1 , із причіпом KRONE SDP27, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який перебував на праві оренди в ТОВ «Транс Групп Плюс», як перевізника, що підтверджується договором оренди транспортних засобів від 19.03.2020 року.

Так, за наслідками перевірки транспортного засобу інспекторами складено акт від 16.11.2020 №039734 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, акт №249660 від 16.11.2020 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, згідно яких відповідач здійснював перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень, встановлених п. 22.5 Правил дорожнього руху України, а саме, вагове перевищення понад 20 %, фактична маса - 58,76 т (норма - 44 т).

З урахуванням викладеного, проведено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №039734 від 16.11.2020, згідно якого нараховано плату за проїзд в розмірі 157,95 євро.

Оскільки відповідач зазначену суму коштів у добровільному порядку не сплатив, прокурором подано даний позов про стягнення з ТОВ «Транс Групп Плюс» 5245,80 грн плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 29 Закону України Про дорожній рух з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 33 Закону Україну Про автомобільні дороги рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частинами першою, шостою статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

За приписами статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт покладено на автомобільних перевізників.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначено Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі Порядок № 879, застосовується у редакції, чинній на момент виявлення спірного порушення).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

За визначенням, наведеним у підпункті 3 пункту 2 Порядку № 879, великовагові та великогабаритні транспортні засоби транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки (в редакції, чинній на момент виявлення спірного порушення).

Відповідно до п.п. 4 п. 2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів (у редакції, чинній на момент виявлення спірного порушення).

Згідно з пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (у редакції, чинній на момент виявлення порушення), за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги -4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь -11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні -22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Пунктом 21 Порядку № 879 (у редакції чинній на момент виявлення порушення) передбачено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Як встановлено під час габаритно-вагового контролю, ані дозволу, ані документу про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів у перевізника не було.

Придніпровським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки, за результатом документального габаритно-вагового контролю нарахована плата за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування відповідачу на загальну суму 157,95 євро, відповідно до ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджених Порядком.

Відповідно до пунктів 26, 27 Порядку № 879 (у редакції, чинній на момент виявлення порушення) кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету. Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України, справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд. Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Згідно з пунктом 28 Порядку № 879 (у редакції, чинній на момент виявлення порушення) плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Пунктом 31-1 Порядку № 879 визначено, що якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру:

до 10 відсотків - у подвійному розмірі;

на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі;

більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі.

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

При визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу. Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази (пункт 31 Порядку № 879).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру, плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник.

Наявні у справі докази свідчать про те, що перевезення вантажу здійснювалось транспортним засобом марки MAN TGX 26.440, реєстраційний номер НОМЕР_1 , із причіпом KRONE SDP27, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який перебував на праві оренди в ТОВ «Транс Групп Плюс», як перевізника, що підтверджується договором оренди транспортних засобів від 19.03.2020 року.

Матеріали цієї справи містять передбачені Порядком № 879 документи, зокрема, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 039734 від 16.11.2020, акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 249660 від 16.11.2020, розрахунок № 039734 від 16.11.2020 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту №039734.

Дослідивши розрахунок № 039734 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 16.11.2020, суд установив, що розмір плати позивач визначив відповідно до вимог зазначених вище норм Порядку № 879 та відповідно до Ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879.

З метою досудового врегулювання спору, розрахунок плати за проїзд, а також копія акту №039734 були спрямовані відповідачу листом 19.11.2020 за вих. номером 90480/22/24-20, про що свідчить рекомендоване відправлення № 4900300587769, однак до теперішнього часу визначену плату ним не сплачено.

Оскільки відповідач не здійснив оплату нарахованої суми відшкодування у встановлений законодавством строк, позивач здійснив її розрахунок у гривнях за офіційним курсом іноземної валюти на момент вчинення правопорушення. Станом на 16.11.2020 сума в розмірі 157,95 євро за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України становила 5245,80 грн (33,2118 грн за 1 євро).

Пунктами 37 та 41 Порядку № 879 визначено, що учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством, а дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку.

У відповідності до абз. 16 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 % при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно постанови № 230325 від 12.01.2021, винесеної Північним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки, до відповідача як перевізника, застосовано штраф у сумі 34000,00 грн.

Відповідач не надав суду жодних доказів на спростування факту перевищення габаритно-вагових параметрів транспортним засобом, який перебуває у його власності, а також не надав доказів оскарження у встановленому порядку дій позивача щодо фіксування правопорушення та нарахування стягуваної плати за проїзд.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що при проведенні габаритно-вагового контролю, складанні актів про перевищення транспортним засобом нормативних вагових та габаритних параметрів № 039734, 249660, розрахунку плати за проїзд посадові особи Придніпровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки діяли на підставі та у спосіб, що встановлені чинним законодавством.

Відповідно до правової позиції, висвітленої в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 820/1203/17, за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом не є штрафною санкцією, а є сумою відшкодування матеріальних збитків державі, внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Несплата відповідних платежів призведе до не надходження до бюджету України та відповідно призведе до зменшення коштів спрямованих на фінансування розвитку територій та доріг загального користування, що суттєво порушить інтереси держави.

Також пунктом 41 Порядку №879 передбачена можливість оскарження в установленому порядку дій або бездіяльності учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю, проте, як встановлено відповідач вказаним правом не скористався, розрахунок Придніпровського міжрегіонального управління Укртрасбезпеки не оскаржував.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Таким чином, оскільки відповідач у встановленому порядку не сплатив нараховану плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, вагові або габаритні параметри якого перевищують нормативні, така плата є заборгованістю перед Державним бюджетом України і підлягає стягненню.

Частиною 3,4 ст. 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

Незважаючи на наявність відповідних повноважень, Укртрансбезпекою не забезпечено належного захисту державних інтересів, оскільки до теперішнього часу спірні кошти не сплачено до державного бюджету, заходів щодо їх стягнення у примусовому порядку не вжито.

З метою спонукання уповноваженого державою органу - Укртрансбезпеку до безпосереднього вчинення самостійного захисту порушених інтересів держави Києво-Святошинська окружна прокуратура Київської області звернулася до Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті листом від 20.12.2022 № 55-5273вих-22 та до Укртрансбезпеки листом від 26.05.2023 № 55-3548вих-23 щодо необхідності стягнення останніми в судовому порядку з ТОВ «Транс Групп плюс» коштів у розмірі 157,95 євро або ж зазначити причини, які цьому перешкоджають.

У відповідь на листи окружної прокуратури Відділ державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті листом від 31.01.2023 №424/23/23-23 повідомила, що Державна служба України з безпеки на транспорті позбавлена можливості реалізувати своє право на звернення до суду з відповідним позовом щодо стягнення з ТОВ «Транс Групп плюс».

У відповідь на лист окружної прокуратури Державна служба України з безпеки на транспорті листом від 08.06.2023 №5099/5.4.2/15-23 повідомила, що просить прокурора звернутись із позовом до суду для представництва інтересів держави.

Підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом є порушення інтересів держави у сфері забезпечення безпеки перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, збереження автомобільних доріг від руйнування, наповнення дохідної частини бюджету.

Виключність випадку вжиття прокурором заходів представницького характеру полягає у необхідності захисту інтересів держави у зв`язку з ненадходженням коштів до Державного бюджету як плати за проїзд, яку має сплатити порушник.

Таким чином, відповідно до ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у прокурора виникає законне право на звернення із даною заявою до суду на захист державних інтересів, з метою забезпечення економічних інтересів держави, у зв`язку із бездіяльністю Укртрасбезпеки та її територіального органу.

Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та доведені, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України понесені прокуратурою витрат на сплату судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Групп Плюс» (08130, Київська обл., Бучанський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Черкаська, 26, код ЄДРПОУ 43034950) на користь Державного бюджету України (одержувач: Казначейство України, р/р UA308999980313121216000004079 в ГУК у Дніпропетровській області/Дніпровський район, код класифікації доходів бюджету 22160100, код отримувача 37988155) плату за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в розмірі 5 245 (п`ять тисяч двісті сорок п`ять) грн 80 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Групп Плюс» (08130, Київська обл., Бучанський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Черкаська, 26, код ЄДРПОУ 43034950) на користь Київської обласної прокуратури (м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2, за наступними реквізитами: отримувач - Київська обласна прокуратура; код ЄДРПОУ - 02909996; банк отримувача - Держказначейська служба України м.Київ; МФО 820172; рахунок отримувача UА028201720343190001000015641) 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Щоткін