Рішення

від 09.10.2023 по справі 916/3168/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" жовтня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3168/23

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Шпак І.А.,

розглянувши справу № 916/3168/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 40121452)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМ`ЄР» (74900, Херсонська обл., м. Нова Каховка, просп. Дніпровський, буд. 42; код ЄДРПОУ 35453301)

про стягнення 32 193,26 грн;

представники сторін:

від позивача Піун С.П. (в режимі відеоконференції),

від відповідача не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМ`ЄР» про стягнення 32 193,26 грн, з яких: 22 189,64 грн основного боргу; 4 292,31 грн пені; 801,21 грн 3% річних; 4 910,10 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором постачання природного газу № 101/ПГ-1618-К в частині повної та своєчасної оплати заборгованості за поставлений газ.

Ухвалою від 25.07.2023 позовну заяву (вх. № 3668/23 від 20.07.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/3168/23, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 23.08.2023, запропоновано сторонам подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

16.08.2023 до суду надійшла заява представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яка ухвалою від 18.08.2023 була задоволена.

Ухвалою від 23.08.2023 судове засідання було відкладено на 09.10.2023.

27.09.2023 від позивача до суду надійшло клопотання про заміну представника, який братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні, яке відбулось 09.10.2023, представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач відзиву до суду не подав, явку представника у судове засідання не забезпечив.

Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22.12.2022 № 309 (зі змінами), територія Новокаховської міської територіальної громади, де зареєстровано місцезнаходження юридичної особи відповідача (74900, Херсонська обл., м. Нова Каховка, просп. Дніпровський, буд. 42), з 24.02.2022 по даний час перебуває у тимчасовій окупації.

З урахуванням вказаних обставин, відповідач про розгляд справи повідомлявся у порядку, визначеному ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин, або без повідомлення причин неявки.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за можливе відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

28.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» як постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРЕМ`ЄР» як споживачем було укладено Договір постачання природного газу № 101/ПГ-1618-К (далі - Договір), згідно з п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ власного видобутку та/або імпортований природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

Місцезнаходження точки комерційного обліку: 74900, Херсонська обл., м. Нова Каховка, просп. Дніпровський, 42 (п. 1.9. Договору).

Договір у відповідності з п. 10.1. набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками (за наявності) та діє у частині постачання природного газу до 31.12.2021, а в частині розрахунків між сторонами до повного їх виконання.

Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п/п. 10.1.1. Договору).

Порядок та умови постачання, приймання та обліку газу передбачено п. п. 2.1 2.10. Договору.

Приймання-передача газу, поставленого постачальником та прийнятого споживачем у розрахунковому періоді, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою (за наявністю) акту приймання-передачі природного газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу та його вартість (п. 2.6. Договору).

Для складання акту приймання-передачі природного газу за підсумками розрахункового періоду Позивач використовує дані з Інформаційної платформи Оператора ГТС, не раніше 9 числа місяця наступного за розрахунковим періодом (2.7 Договору).

Позивач направляє Відповідачу два примірника підписаного та скріпленого печаткою акту до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (2.8 Договору).

Відповідач протягом 2 (двох) банківських днів з дати отримання актів приймання- передачі природного газу зобов`язується повернути Позивачу один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником Відповідача та скріплений його печаткою (за наявності), або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі природного газу (2.9 Договору).

У випадку не повернення Відповідачем підписаного оригіналу акту приймання- передачі природного газу, не надання письмового обґрунтованого заперечення проти підписання акту або у разі відмови Відповідача від підписання акту приймання-передачі природного газу до 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим та узгодженим відповідно до даних інформаційної платформи Оператора ГТС, а вартість поставленого газу розраховується відповідно до умов Договору (2.10 Договору).

Як вказав позивач, на виконання умов Договору, протягом січня 2021- лютого 2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» передало у власність Відповідача природний газ на загальну суму 473 781,05 грн. Вказана обставина підтверджується актами приймання - передачі природного газу та відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо використання природного газу споживачем з ЕІС-кодом 56ХО0000ZCL8D00S з ресурсу Позивача, у відповідності до п. 2.10 Договору (а.с. 28-47; 52-74).

Відповідно до п. 3.1 Договору, ціна за 1 тис.куб.м газу протягом дії цього Договору, публікується/оприлюднюється Постачальником на офіційному сайті Постачальника відповідно до п. 4.4.6 цього Договору.

Відповідно до пунктів 3.7 та 3.9 Договору, оплата за Договором здійснюється Відповідачем на рахунок Позивача у наступні строки: 100% суми платежу за газ до 30 числа газового місяця, що передує розрахунковому періоду (газовому місяцю). Остаточний розрахунок по оплаті вартості фактично поставленого газу здійснюється до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, на підставі акту (актів) приймання-передачі природного газу.

Відповідно до частини першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із частиною другою статті 714 Цивільного кодексу України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до частини другої статті 265 Господарського кодексу України договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Тобто, виходячи з частини другої статті 265 Господарського кодексу України та предмету Договору, укладеного між Позивачем та Відповідачем, а також враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та укладеним між ними Договором, який за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статей 712, 655-697 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Отже, всі відносини між Споживачем та Постачальником після укладання договору регулюються Цивільним кодексом та іншими нормативними актами, а саме, Законом України Про ринок природного газу, Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015р. № 2496.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частинами першою та другою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договір, згідно статті 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до частини 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 ЦК України та статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач протягом дії Договору належним чином виконував свої зобов`язання та з січня 2021 по лютий 2022 поставляв відповідачу природний газ на загальну суму 473 781,05 грн, в той час як відповідач згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості оплату за переданий газ здійснював несвоєчасно, з порушенням строків, зазначених у п. п. 3.7. та 3.9. Договору, внаслідок за відповідачем рахується основна заборгованість за поставлений позивачем природний газ на суму 22 189,64 грн.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Докази оплати відповідачем заборгованості за поставлений газ у вищезазначеному розмірі в матеріалах справи відсутні, у зв`язку чим позовні вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 22 189,64 грн підлягають задоволенню.

Згідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

У розумінні ст. 230 Господарського кодексу України пеня є господарською санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Водночас, у відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 6.2 Договору визначено, що в разі порушення Відповідачем порядку та строків оплати поставленого Позивачем газу/інших платежів Відповідач сплачує Позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Господарський суд під час вирішення справи має оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, відповідність розміру стягуваної неустойки розміру невиконаного зобов`язання та інші підстави для зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 року у справі №924/709/17, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню.

При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 року, за своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов`язання.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії. Крім цього, наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Разом з тим, чинним законодавством України не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Тому, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 року у справі №911/867/19 та 25.02.2020 року у справі №904/2542/19).

При цьому, зменшення неустойки (пені та штрафу) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої та відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

З урахуванням вищевикладеного, на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (аналогічний висновок наявний у постановах Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі №925/577/21, від 28.06.2022 року у справі №902/653/21).

Так, у п. 8.22 - 8.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18, зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 року у справі №910/353/19).

Проте, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 року у справі № 904/4685/18, від 21.11.2019 року у справі №916/553/19, від 22.11.2019 року у справі № 922/937/19).

Разом з тим, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (постанова Верховного Суду від 13.01.2020 року у справі №902/855/18).

Відтак, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст. 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (п. 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 року у справі № 905/1409/21).

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Приймаючи до уваги наведене, та те, що позивачем не надано будь-яких доказів завдання йому збитків внаслідок порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, те, що в Україні введено воєнний стан, який об`єктивно вплинув на господарську діяльність відповідача, те, що територія Новокаховської міської територіальної громади, де зареєстровано місцезнаходження юридичної особи відповідача, з 24.02.2022 по даний час перебуває в тимчасовій окупації країни-агресора, суд вважає, що заявлена позивачем пеня 4292,31 грн є занадто великою та надмірно обтяжливою для відповідача. А тому, у зв`язку із тим, що неустойка як вид відповідальності не має на меті надмірне збагачення кредитора за рахунок боржника, суд, з урахуванням майнових інтересів обох сторін, вважає, що наявні підстави для зменшення заявленої позивачем пені у розмірі 4 292,31 грн за ініціативою суду. При цьому обґрунтованим розміром пені для стягнення її з відповідача на користь позивача суд вважає суму у розмірі 30,68 грн.

Крім того, суд зазначає, що зменшення судом розміру пені та штрафу є його суб`єктивним правом при оцінці наданих доказів, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань і дослідження доказів і таке зменшення є розумним та оптимальним балансом наслідків як для позивача, так і для відповідача при відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів з боку позивача про завдання йому збитків, які виникли внаслідок неправомірних дій відповідача.

Згідно із частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши запропонований позивачем розрахунок 801,21 грн 3% річних та 4 910,10 грн інфляційних втрат, суд вважає його правильним та обґрунтованим, у зв`язку з чим позовні вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.ч.1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При розподілі господарських витрат суд виходить з положень пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, згідно із якими судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 40121452) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМ`ЄР» (74900, Херсонська обл., м. Нова Каховка, просп. Дніпровський, буд. 42; код ЄДРПОУ 35453301) про стягнення 32 193,26 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМ`ЄР» (74900, Херсонська обл., м. Нова Каховка, просп. Дніпровський, буд. 42; код ЄДРПОУ 35453301) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 40121452) 22 189,64 грн основного боргу, 30,68 грн пені, 801,21 грн 3% річних, 4 910,10 грн інфляційних втрат, 2 328,70 грн витрат зі сплати судового збору.

3. У задоволенні решти вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 09 жовтня 2023 р. Повний текст рішення складено та підписано 16 жовтня 2023 р.

Суддя Р.В. Волков