Постанова

від 18.03.2024 по справі 916/3168/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/3168/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Колоколова С.І.,

Разюк Г.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України

на рішення Господарського суду Одеської області

від 09 жовтня 2023 року (повний текст складено 16.10.2023)

у справі № 916/3168/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ПРЕМ`ЄР

про: стягнення 32 193,26 грн., -

суддя суду першої інстанції: Волков Р.В.місце винесення рішення: м. Одеса, проспект Шевченко, 29, Господарський суд Одеської області

В С Т А Н О В И В:

В липні 2023 Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України (далі також позивач, ТОВ «ГК «Нафтогаз України») звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ПРЕМ`ЄР (далі також відповідач, ТОВ ПРЕМ`ЄР») про стягнення 32 193,26 грн., з яких: 22 189,64 грн. основного боргу; 4 292,31 грн. пені; 801,21 грн. 3% річних; 4 910,10 грн. інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи позов, ТОВ «ГК «Нафтогаз України» посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором постачання природного газу від 28.12.2020 №101/ПГ-1618-К в частині повної та своєчасної оплати заборгованості за поставлений газ у період протягом січня 2021-лютого 2022.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.10.2023 у справі №916/3168/23 (суддя Волков Р.В.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ПРЕМ`ЄР на користь позивача 22 189,64 грн. основного боргу, 30,68 грн. пені, 801,21 грн 3% річних, 4 910,10 грн. інфляційних втрат, 2 328,70 грн. витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні решти вимог, а саме: стягненні 4 261,63 грн. пені відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за Договором в частині своєчасної оплати за поставлений газ, у зв`язку з чим за ним рахується відповідна заборгованість. Водночас судом враховано те, що позивачем не надано будь-яких доказів завдання йому збитків, внаслідок порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, але, введений в Україні воєнний стан об`єктивно вплинув на господарську діяльність відповідача, зареєстроване місцезнаходження якого з 24.02.2022 по даний час перебуває в тимчасовій окупації РФ. Тому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), за власною ініціативою зменшив розміром пені, заявлений позивачем, із зазначенням про те, що сума у розмірі 4 292,31 грн. є занадто великою та надмірно обтяжливою для відповідача. З огляду на вказане, місцевий господарський суд дійшов висновку, що обґрунтованою для стягнення у даному випадку є сума пені у розмірі 30,68 грн.

Разом з цим, суд, перевіривши запропонований позивачем розрахунок 801,21 грн. 3% річних та 4 910,10 грн. інфляційних втрат, дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість та звернув увагу на те, що відповідні нарахування не мають характеру штрафних санкцій.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 09.10.2023 у справі №916/3168/23 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 4 261,63 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України щодо стягнення пені в розмірі 4 261,63 грн. задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ «ГК «Нафтогаз України» зазначає, що оскаржуване рішення в частині відмови у позові щодо стягнення пені у розмірі 4 261,63 грн. прийняте з неправильним застосуванням (тлумаченням) норм матеріального права, а саме: ст. 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України та порушенням норм процесуального права - ст. ст. 236 та 238 Господарського процесуального кодексу України, а також з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Так, за доводами апелянта, уклавши спірний Договір, сторонами погоджено його умови, зокрема пункт 6.2 Договору щодо розміру штрафних санкцій за порушення споживачем порядку та строків оплати поставленого постачальником газу.

На думку ТОВ «ГК «Нафтогаз України», суд першої інстанції не врахував, що за положеннями ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, суд має право зменшити розмір штрафних санкцій у разі, якщо останні надмірно великі порівняно із збитками кредитора, але обов`язок доведення обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка допустила правопорушення.

Водночас, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, постанову Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №910/8698/19, скаржник звертає увагу на те, що кредитора не покладається обов`язок з доведення (доказування) спричинення йому матеріальної або іншої шкоди внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань, а тому висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не надано будь-яких доказів завдання йому збитків внаслідок порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, є таким, що протирічить вищевикладеній позиції Верховного Суду.

Апелянт наполягає на тому, що:

- заявлена сума пені не є надмірно великою до боргу відповідача, враховуючи процентне співвідношення виконання зобов`язання (лише 0,9% від вартості природного газу, поставленого протягом дії Договору);

- господарський суд повинен був об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, а не лише відповідача, однак, під час розгляду справи не було враховано інтереси позивача;

- зменшення розміру штрафу більше ніж на 99% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Більш детально доводи ТОВ «ГК «Нафтогаз України» викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду Одеської області від 09.10.2023 у справі №916/3168/23; вирішено здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; Товариству з обмеженою відповідальністю ПРЕМ`ЄР встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалось та відзиву до суду не надало, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційний суд зазначає, що з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду апеляційної скарги, враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням в Україні воєнного стану та приймаючи до уваги навантаження суду, а також з огляду на принцип незмінності складу суду, положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, перебування членів судової колегії у відпустках, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України розглядається поза межами строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, але, у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з апеляційної скарги ТОВ ГК Нафтогаз України, зміст доводів та вимог апеляційної скарги зводиться до необґрунтованого висновку суду першої інстанції щодо наявності підстав для зменшення стягуваної суми пені до 30,68 грн. З огляду на таке, колегія суддів переглядає оскаржуване судове рішення лише в межах цих вимог апеляційної скарги.

Матеріали справи свідчать про те, що 28.12.2020 між ТОВ ГК Нафтогаз України (постачальник) та ТОВ ПРЕМ`ЄР (споживач) було укладено Договір постачання природного газу №101/ПГ-1618-К (далі - Договір), відповідно до якого відповідачу передано природний газ на загальну суму 473 781,05 грн., що підтверджується відповідними актами приймання - передачі природного газу та відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо використання природного газу споживачем з ЕІС-кодом 56ХО0000ZCL8D00S з ресурсу позивача (а.с. 28-47; 52-74).

Місцезнаходження точки комерційного обліку: 74900, Херсонська обл., м. Нова Каховка, просп. Дніпровський, 42 (п. 1.9. Договору).

Відповідно до п. 1.6. Договору газ, що постачається за цим Договором, використовується споживачем для власних потреб в якості палива та/або в якості сировини, а не для продажу.

Згідно з пунктами 3.7 та 3.9 Договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем на рахунок позивача у наступні строки: 100% суми платежу за газ до 30 числа газового місяця, що передує розрахунковому періоду (газовому місяцю). Остаточний розрахунок по оплаті вартості фактично поставленого газу здійснюється до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, на підставі акту (актів) приймання-передачі природного газу.

Пунктом 4.2.1 Договору встановлено, зокрема, що споживач зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу.

У разі прострочення споживачем порядку та строків оплати, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла протягом періоду, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення (п. 6.2 Договору).

Договір у відповідності з п. 10.1. набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками (за наявності) та діє у частині постачання природного газу до 31.12.2021, а в частині розрахунків між сторонами до повного їх виконання.

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідач оплату за переданий газ здійснював несвоєчасно та не у повному обсязі, отже, не виконував господарські зобов`язання у визначений Договором строк, внаслідок чого за відповідачем рахується основна заборгованість за поставлений позивачем природний газ на суму 22 189,64 грн., на яку постачальник здійснив нарахування штрафних санкцій та звернувся до суду з відповідним позовом.

Детальний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат наявний в матеріалах справи (а.с. 14-17).

Ухвалюючи оскаржуване рішення, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ТОВ ГК Нафтогаз України, однак, з огляду на відсутність доказів щодо понесення постачальником збитків внаслідок порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань та враховуючи те, що місцезнаходження відповідача з 24.02.2022 по даний час перебуває в тимчасовій окупації РФ, суд з власної ініціативи зазначив про можливість зменшення розміру нарахованої позивачем пені з 4 292,31 грн. до 30,68 грн., з чим не погодився позивач, оскарживши в цій частині рішення в апеляційному порядку.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Статтею 629 Цивільного Кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, яка співвідноситься з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за ч. 1 та ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, при цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 231 Господарського кодексу України, які узгоджуються також з ч. 2 ст. 343 цього Кодексу, встановлено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін у Договорі, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як зазначалось вище, пунктом 6.2. Договору встановлено зобов`язання відповідача у разі порушення ним порядку та строків оплати отриманого газу, сплатити постачальнику пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Вказаний пункт Договору узгоджується із положеннями ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань: платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи встановлення місцевим господарським судом факту несвоєчасного виконання Відповідачем грошових зобов`язань, апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок пені, сума якої становить 4 292,31 грн., вважає, що розрахунок є правильним, зробленим відповідно до умов Договору та на підставі погодженої сторонами процентної ставки, а вимоги в цій частині цілком обґрунтованими.

Водночас, апеляційним судом враховується, що за змістом ст. 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, апеляційна колегія наголошує, що чинне законодавство не містить переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), саме за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Разом з цим, слід зазначити, що чинним законодавством також не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів та обставин справи у їх сукупності у кожному конкретному випадку.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язань боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання; незначності прострочення у виконанні зобов`язання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін.

Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто - сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Як було зазначено вище, у даному випадку судом першої інстанції було взято до уваги те, що в Україні введено воєнний стан, який об`єктивно вплинув на господарську діяльність відповідача; територія Новокаховської міської територіальної громади, де зареєстровано місцезнаходження юридичної особи відповідача, з 24.02.2022 по даний час перебуває в тимчасовій окупації країни-агресора, що є загальновідомим фактом.

Водночас, апеляційна колегія звертає увагу на те, що відповідачу поставлено газ на загальну суму 473 781,05 грн., а основна заборгованість останнього дорівнює 22 189,64 грн., що свідчить про те, що на момент звернення позивача з позовом по цій справі, зобов`язання щодо погашення свого боргу за Договором відповідач переважно виконав.

Разом з цим, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції стосовно того факту, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності позивача, докази настання негативних наслідків та понесення позивачем збитків саме в результаті порушення (невиконання) відповідачем умов Договору від 28.12.2020 №101/ПГ-1618-К.

Водночас, судова колегія звертає увагу, що предметом даного судового розгляду є стягнення штрафних санкцій, що в свою чергу, не є основним доходом ТОВ «ГК «Нафтогаз України» і не може впливати на його господарську діяльність.

Також, судова колегія зазначає, що в межах розгляду даної справи, якою розглядались, зокрема, вимоги ТОВ «ГК «Нафтогаз України» про стягнення штрафних санкцій з ТОВ ПРЕМ`ЄР за спірним Договором постачання природного газу, позивачем вже було застосовано до відповідача таку міру відповідальності, як стягнення 3% річних, пені та інфляційних нарахувань, що в певній мірі забезпечує баланс інтересів сторін та врахування матеріального стану не лише відповідача, а і позивача, що співвідноситься з аналогічною правовою позицією, яка знайшла своє відображення у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019р. у справі №761/26293/16-ц.

Наведеним спростовується посилання Позивача в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції при зменшенні пені не врахував інтереси позивача.

Таким чином, апеляційна колегія вказує, що стягнення зазначеної позивачем у відповідному позові суми пені в повному обсязі не є співрозмірним із можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання.

За наведених обставин правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Судовою колегією відхиляються посилання ТОВ «ГК «Нафтогаз України» на невстановленість місцевим судом винятковості обставин та неправильного застосування ст. 233 Цивільного кодексу України, адже зауваження апелянта відносно недостатності обґрунтування з боку суду підстав зменшення нарахованих санкцій носять оціночний характер.

Окремо, судова колегія звертає увагу на те, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Така позиція апеляційного суду узгоджується із правової позицією, яка викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013; постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

З огляду на фактичні обставини справи, приймаючи до уваги ступінь виконання зобов`язання відповідачем, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, апеляційна колегія вважає, що господарський суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені, заявленого до стягнення, а тому висновок місцевого господарського суду про часткове задоволення позову відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Тому, колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (див. рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 п.58).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 09.10.2023 у справі №916/3168/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддяСавицький Я.Ф.

СуддяКолоколов С.І.

СуддяРазюк Г.П.