Рішення

від 10.10.2023 по справі 916/2718/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" жовтня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/2718/23

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Петровій О.О.,

розглянувши справу № 916/2718/23

за позовом Фізичної особи-підприємця Яковлева Романа Анатолійовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНІ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЇ» (65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 66; код ЄДРПОУ 30109015)

про стягнення 41 706,64 грн;

представники сторін:

від позивача Земляков О.А.,

від відповідача Українець Д.В.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа-підприємець Яковлев Роман Анатолійович звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНІ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЇ» про стягнення 41 706,64 грн, з яких: 29 668,49 грн основного боргу, 10 423,95 грн інфляційних втрат, 1 612,20 грн 3% річних.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за Договором з офіційним дилером № Д/53/27 від 10.09.2015.

Ухвалою від 03.07.2023 позовну заяву (вх. № 3202/23 від 26.06.2023) Фізичної особи-підприємця Яковлева Романа Анатолійовича залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання до суду: правильної адреси позивача згідно даних Реєстру; інформації щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів доказів, копії яких додано до заяви.

19.07.2023 до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків, до якої також було додано нотаріально-засвідчені переклади з російської на українську мову наступних документів: Договір з офіційним дилером № Д/53/27 від 10.09.2015; додатки №№ 1, 2, 3, 4 до Договору з офіційним дилером № Д/53/27.

Ухвалою від 24.07.2023 позовну заяву (вх. № 3202/23 від 26.06.2023) Фізичної особи-підприємця Яковлева Романа Анатолійовича прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/2718/23, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 23.08.2023, запропоновано сторонам подати заяви по суті спору та встановлено відповідні строки.

Цією ж ухвалою суд, задовольнивши клопотання позивача, витребував у Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНІ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЇ» копію Договору з офіційним дилером №Д/53/27 від 10.09.2015 р., укладеного між ТОВ «ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНІ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЇ» та Фізичною особою підприємцем Яковлевим Романом Анатолійовичем, з усіма додатками та додатковими угодами до нього.

18.08.2023 відповідач на виконання ухвали від 19.07.2023 подав до суду заяву (вх. № 28205/23), до якої долучив копію Договору з офіційним дилером №Д/53/27 від 10.09.2015 р., укладеного між ТОВ «ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНІ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЇ» та Фізичною особою підприємцем Яковлевим Романом Анатолійовичем, з додатками та додатковими угодами.

Протокольною ухвалою від 23.08.2023 судове засідання відкладено на 04.09.2023.

У судовому засіданні, яке відбулось 04.09.2023, представник відповідача повідомив про визнання позовних вимог у даній справі та з метою оформлення відповідної заяви про визнання позову судове засідання було відкладено на 12.09.2023, що представником позивача не заперечувалося.

07.09.2023 до суду надійшло клопотання представника позивача про стягнення з відповідача судових витрат, а саме: 2 684,00 грн витрат по сплаті судового збору, 5 520,00 грн витрат на оплату послуг перекладача, 12 000,00 грн витрат на правову допомогу.

12.09.2023 до суду надійшла заява відповідача про визнання позовних вимог, а також клопотання про зменшення розміру судових витрат.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Аналогічна за змістом норма щодо наявності у відповідача права визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві, закріплена у ч. 1 ст. 191 ГПК України.

Частина 4 вказаної статті також зазначає, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

12.09.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пункт 1 ст. 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

10.09.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНІ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЇ» як Оператором та Фізичною особою-підприємцем Яковлевим Романом Анатолійовичем як Офіційним дилером було укладено Договір з офіційним дилером № Д/53/27, згідно умов якого Оператор доручає, а Офіційний дилер зобов`язується від імені та за дорученням Оператора за винагороду вчинити такі фактичні та юридичні дії:

- пошук потенційних абонентів для Оператора (послуг Оператора);

- документальне оформлення надання фізичним і юридичним особам послуг телефонного зв`язку в мережі Оператора з використанням абонентського радіодоступу стандарту CDMA, а також послуг бездротового радіодоступу до номерів зв`язкуінших операторів;

- виконання комплексу заходів з підготовки до підключення абонентів до мережі Оператора;

- представлення інтересів Оператора перед фізичними та юридичними особами з питань, що стосуються умов підключення до мережі Оператора та/або місцевого телефонного зв`язку з наданням Оператором відповідних телекомунікаційних послуг;

- виконання інших юридичних дій, право на здійснення яких надано Офіційному дилеру цим договором та додатковими угодами до нього.

Пунктом 10.3. Договору передбачено право Оператора самостійно та в односторонньому порядку змінювати будь-які умови Договору.

В подальшому, між сторонами було укладено низку додаткових угод до Договору, якими до останнього вносились зміни.

В Додатку № 3 до Договору (остання редакція від 01.07.2020) сторони узгодили суми винагороди Офіційного дилера.

Додатковою угодою № ПР 01/21 від 01.02.2021 до Договору дію останнього було продовжено до 31.07.2021, після чого, ТОВ «ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНІ КОМУНАКАЦІЇ» офіційним листом повідомило позивача про завершення дії Договору з 31.03.2021.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

На підставі Договору № Д/53/27 від 10 вересня 2015 р. та згідно актів наданих послуг, підписаних обома сторонами, за період з жовтня 2020 р. по березень 2021 р. Оператор нарахував Офіційному дилеру такі суми винагороди:

- за Актом наданих послуг від 31.10.2020 9 406,34 грн (за жовтень 2020 р.);

- за Актом наданих послуг від 30.11.2020 6 865,80 грн (за листопад 2020 р.);

- за Актом наданих послуг від 31.12.2020 6 466,23 грн (за грудень 2020 р.);

- за Актом наданих послуг від 31.01.2021 4 703,51 грн (за січень 2021 р.);

- за Актом наданих послуг від 28.02.2021 2 310,01 грн (за лютий 2021 р.);

- за Актом наданих послуг від 31.03.2021 2 329,05 грн (за березень 2021 р.).

За Договором Оператор зобов`язався виплачувати Офіційному дилеру винагороду за надані послуги відповідно до умов, встановлених Оператором, і на підставі отриманих від Офіційного дилера Актів виконаних послуг за цим Договором та Звіту про контактні підключення Офіційного дилера за звітний період, що додається до нього. Крім того, Оператор зобов`язався також перераховувати Офіційному дилеру винагороду після погодження сторонами обсягу продажів, на підставі двостороннього акту приймання-передачі дилерських послуг у встановленій Оператором формі (п/п 3.2.2., 3.2.4. Договору).

Пунктом 12 Додатку №3 до Договору (в редакції від 01.07.2020) передбачено, що винагорода виплачується протягом 8 (восьми) календарних місяців з моменту надходження оригіналу акта виконаних робіт зі звітами.

Позивач зауважив, що відповідачем у березні 2021 р. здійснено часткову оплату заборгованості на суму 2412,45 грн, яка зарахована позивачем як часткова сплата за жовтень 2020 р.

Згідно умов Договору (п. 12 Додатку № 3) останній день для оплати позивачем отриманих послуг за жовтень 2020 р. сплинув 30.06.2021 р., за листопад 2020 р. 31.07.2021 р., за грудень 2020 р. 31.08.2021 р., за січень 2021 р. 30.09.2021 р., за лютий 2021 р. 31.10.2021 р., за березень 2021 р. 30.11.2021 р.

Статтею 193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 526 ЦК України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов`язання або зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, позивач з жовтня 2020 р. по березень 2021 р. на виконання умов Договору надав відповідачу послуги, за які останнім нараховано винагороду на загальну суму 32 080,94 грн. Частково сплативши вказану заборгованість на суму 2 412,45 грн, відповідач неналежним чином виконав умови Договору та має перед позивачем заборгованість на суму 29 668,49 грн, що відповідно до заяви про визнання позову (вх. № 31375/23 від 12.09.2023) відповідачем визнається. Враховуючи вказані обставини, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

За порушення відповідачем строків виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано та заявлено до стягнення 10 423,95 грн інфляційних втрат та 1 612,20 грн 3% річних.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши запропонований позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд вважає його правильним та обґрунтованим, у зв`язку з чим позовні вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню. Крім того, слід зазначити, що у заяві про визнання позову відповідач вказав, що визнає позовні вимоги у повному обсязі, що дає підстави вважати визнання позовних вимог і в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, з урахуванням заяви відповідача про визнання позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Щодо розподілу судових витрат у даній справі суд зазначає наступне.

У клопотанні (вх. № 30893/23 від 07.09.2023) позивач просить в порядку розподілу судових витрат стягнути з відповідача 2 684,00 грн витрат по сплаті судового збору, 5 520,00 грн витрат на оплату послуг перекладача, 12 000,00 грн витрат на правову допомогу.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684,00 грн покладаються на відповідача.

Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зазначені положення кореспондуються з європейськими стандартами, зокрема п. 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя N R (81) 7, в якому передбачено, що, за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до положень ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як встановлено судом, 31.05.2023 між позивачем ФОП Яковлевим Р.А. (клієнтом) та адвокатом Земляковим О.А. було укладено Договір про надання правової допомоги № 31-05/2023, згідно з яким адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу щодо представництва інтересів клієнта у суді першої інстанції за позовом ФОП Яковлева Р.А. до ТОВ «ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНІ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЇ» про стягнення заборгованості, в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами.

Пунктами 3.1., 3.2. вказаного договору передбачено, що гонорар адвоката при наданні правової допомоги за даним договором встановлюється у фіксованому розмірі та складає 12 000,00 грн. Клієнт зобов`язується сплатити гонорар адвокату протягом 3 днів з моменту підписання цього договору.

До клопотання про стягнення з відповідача судових витрат позивачем було надано детальний опис наданих адвокатом послуг, а саме: складення позовної заяви та направлення її до суду та відповідачу (5 год.); складення клопотання про витребування доказів та направлення його до суду та відповідачу (1,5 год.); складення заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та направлення її до суду та відповідачу (0,75 год.); участь у судових засіданнях (0,4 год. та 0,25 год.); складення клопотання про стягнення судових витрат з додатком та направлення його до суду та відповідачу (1,5 год.).

Відповідно до квитанції № С3Р3-2134-АА45-РННР від 02.06.2023 позивач згідно з умовами договору про надання правової допомоги перерахував адвокату 12 000,00 грн.

Відповідно до ч.4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 ст. 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Відповідач клопотав про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. В обґрунтування клопотання зауважив, що визнав позовні вимоги у даній справі та жодних процесуальних документів, які б потребували аналізу представником позивача до суду не подавалось.

Суд відзначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічних висновків дійшов також Європейський суд з прав людини, рішення якого, відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини можуть бути використані судом в якості джерела права.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р. заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Враховуючи все вищевикладене, здійснюючи розподіл судових витрат на правову допомогу у даній справі, оцінивши подані в обґрунтування понесення таких витрат докази, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, з урахуванням принципу справедливості та верховенства права, суд приходить до висновку про покладення на відповідача 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у даній справі.

При цьому суд враховує, що дана справа не є складною, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, явка сторін у судові засідання не визнавалася обов`язковою, а здійснені позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат також не є складними, тобто не потребували багато часу. Відповідач у даній справі визнав позовні вимоги, що позбавило позивача необхідності подавати додаткові, крім позову, заяви по суті справи. Крім того, слід зазначити, що судові засідання у даній справі були нетривалими, а судове засідання від 12.09.2023 було перервано в результаті оголошення повітряної тривоги.

У зв`язку з тим, що укладений між сторонами Договір з офіційним дилером № Д/53/27 від 10.09.2015 складено російською мовою, позивач разом із заявою про усунення недоліків надав переклад вказаного договору з додатками №№ 1, 2, 3, 4 на українську мову.

Як вказав позивач, за послуги перекладача було сплачено 5 520,00 грн.

Приписами ч. ч. 4-7 ст. 127 ГПК України унормовано, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач заперечував проти стягнення з нього 5 520,00 грн витрат на послуги перекладача. Вважає, що таких витрат можливо було уникнути. На його переконання, дії позивача з перекладу договору були передчасними та важливого значення для розгляду справи не мали.

Суд не погоджується з вказаними доводами відповідача з наступних підстав.

Згідно ст. 91 ГПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до статті 10 Конституції України, державною мовою в Україні є українська мова.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою.

Статтею 10 Господарського процесуального кодексу України також передбачено, що господарське судочинство у судах здійснюється державною мовою.

Наказом Державної судової адміністрації України № 814 від 20.08.2019 з метою вдосконалення порядку ведення діловодства в місцевих та апеляційних судах України затверджено Інструкцію з діловодства в місцевих та апеляційних судах України. Так, п. 1 Розд. І вказаної Інструкції визначено, що вхідна кореспонденція це документи, а також судові справи й матеріали, що надходять до суду. Пунктом 8 Розд. І Інструкції передбачено, що у діловодстві суду можуть використовуватися вхідні документи, викладені іноземною мовою, забезпечені перекладом відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови на іншу.

Таким чином, у разі наявності у позивача письмових доказів, викладених іноземною мовою, позивач не тільки мав право, а й був зобов`язаний подати такі письмові докази із перекладом на державну мову.

Розмір витрат позивача на послуги перекладача ФОП Павленко О.В. підтверджується квитанціями про сплату за послуги перекладу № C4TK-B121-51KC-PE7X від 07.07.2023 на суму 3 000,00 грн та № M32X-K4E0-62MK-P8KB від 12.07.2023 на суму 2 520,00 грн, а також Квитанцією від 12.07.2023, про отримання коштів за переклад у сумі 5 520,00 грн.

Враховуючи підтвердження понесення позивачем витрат на послуги перекладу, відповідні витрати у сумі 5 520,00 грн підлягають покладенню на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 126, 127, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця Яковлева Романа Анатолійовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНІ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЇ» (65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 66; код ЄДРПОУ 30109015) про стягнення 41 706,64 грн задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНІ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЇ» (65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 66; код ЄДРПОУ 30109015) на користь Фізичної особи-підприємця Яковлева Романа Анатолійовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 29 668,49 грн основного боргу, 10 423,95 грн інфляційних втрат, 1 612,20 грн 3% річних, 2 684,00 грн витрат по сплаті судового збору, 5 520,00 грн витрат на послуги перекладача, 5 000,00 грн витрат на правову допомогу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 10 жовтня 2023 р. Повний текст рішення складено та підписано 16 жовтня 2023 р.

Суддя Р.В. Волков