Постанова

від 12.02.2024 по справі 916/2718/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/2718/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Разюк Г.П., Колоколова С.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Яковлева Романа Анатолійовича

на рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2023 року, суддя в І інстанції Волков Р.В., повний текст якого складено 16.10.2023 в м. Одесі

у справі: №916/2718/23

за позовом: Фізичної особи-підприємця Яковлева Романа Анатолійовича

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНІ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЇ

про стягнення 41 706,64 грн

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 року Фізична особа-підприємець Яковлев Роман Анатолійович звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНІ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЇ про стягнення 41 706,64 грн, з яких: 29 668,49 грн основного боргу, 10 423,95 грн інфляційних втрат, 1 612,20 грн 3% річних.

Позов обгрунтований неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за Договором з офіційним дилером № Д/53/27 від 10.09.2015.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.10.2023 у справі №916/2718/23 позов Фізичної особи-підприємця Яковлева Романа Анатолійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНІ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЇ про стягнення 41706,64 грн задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНІ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЇ на користь Фізичної особи-підприємця Яковлева Романа Анатолійовича 29668,49 грн основного боргу, 10423,95 грн інфляційних втрат, 1612,20 грн 3% річних, 2684 грн витрат по сплаті судового збору, 5 520 грн витрат на послуги перекладача, 5000 грн витрат на правову допомогу.

Рішенням мотивоване доведеністю позивачем факту неналежного виконання умов договору, а тому, з урахуванням заяви відповідача про визнання позову, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Щодо розподілу судових витрат у даній справі суд зазначив, що здійснюючи розподіл судових витрат на правову допомогу у даній справі, оцінивши подані в обґрунтування понесення таких витрат докази, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, з урахуванням принципу справедливості та верховенства права, суд прийшов до висновку про покладення на відповідача 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у даній справі. При цьому суд зазначив, що дана справа не є складною, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, явка сторін у судові засідання не визнавалася обов`язковою, а здійснені позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат також не є складними, тобто не потребували багато часу. Відповідач у даній справі визнав позовні вимоги, що позбавило позивача необхідності подавати додаткові, крім позову, заяви по суті справи. Крім того, слід зазначити, що судові засідання у даній справі були нетривалими, а судове засідання від 12.09.2023 було перервано в результаті оголошення повітряної тривоги.

02.11.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Яковлева Романа Анатолійовича, в якій останнє просить рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2023 у справі №916/2718/23 скасувати в частині не стягнення судових витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 7000 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у суді першої інстанції у розмірі 7000 грн.

В обгрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, ії обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказує, що Відповідач у даній справі подав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, однак зазначене клопотання взагалі не містило обґрунтування та доказів невідповідності та/або неспівмірності таких витрат, понесених позивачем. Єдине, що зазначив Відповідач у вказаному клопотанні, це те, що Відповідачем позов було визнано, жодних процесуальних документів, які б потребували аналізу представником Позивача до суду не подавалось. Однак, законодавець не передбачив такої можливості зменшення розміру судових витрат, понесених стороною, у разі не подання іншої стороною процесуальних документів.

Додатково в апеляційній скарзі зазначив, що фактична кількість часу витраченого адвокатом на правову допомогу позивачу складає уже 14,45 годин і це навіть без урахування часу на очікування судового засідання (різниця між часом призначення судового засідання та фактичним його початком).

Вказав, що з урахуванням того, що спір виник внаслідок неправильних дій сторони відповідача, а саме: не виконання умов Договору №Д/53/27 від 10 вересня 2015 р., та не сплата за ним коштів протягом двох років, в зв`язку з чим, позивач і вимушений був звернутись до суду та на підставі ч. 9 ст. 129 ГПК України - це є ще однією підставою для покладення усіх витрат, понесених позивачем, на відповідача. Більше того, станом на дату складення даної апеляційної скарги, відповідач так і не виконав рішення суду та не сплатив позивачу кошти за таким рішенням.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач, посилаючись на її безпідставність та необгрунтованість, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін.

До суду апеляційної інстанції також надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій позивач зазначає, що суд першої інстанції стягнувши у 2,5 рази менше розмір витрат, ніж той який позивач поніс у зв`язку з розглядом даної справи, безпідставно втрутився у договірні відносини між позивачем та адвокатом, що є неприпустимим.

Також позивач зазначив, що останній у зв`язку із розглядом справи №916/2718/23 у Південно-західному апеляційному господарському суді поніс витрати на правову допомогу у розмірі 3000 грн, які у разі задоволення апеляційної скарги підлягають стягненню з відповідача.

Колегія суддів зазначає, що за правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження). Розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що предметом розгляду у даній справі є вимога про стягнення 41 706,64 грн, то вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України та має проводитись в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Яковлева Романа Анатолійовича на рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2023 у справі №916/2718/23; розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Яковлева Романа Анатолійовича на рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2023 у справі №916/2718/23 здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Апеляційний суд зазначає, що згідно наказу голови Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 №232-в головуючий суддя Ярош А.І. з 01.01.2024 по 25.01.2024 перебувала у відпустці.

З метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду апеляційної скарги, враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням в Україні воєнного стану, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Яковлева Романа Анатолійовича на рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2023 у справі №916/2718/23 розглядається поза межами строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судова колегія зазначає, що оскільки скаржник не погоджується із оскаржуваним рішенням виключно у частині в частині не стягнення судових витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 7000 грн, апеляційний господарський суд переглядає зазначене судове рішення лише в межах цих вимог апеляційної скарги, у зв`язку з чим в частині задоволення позовних вимог про стягнення 29 668,49 грн основного боргу, 10 423,95 грн інфляційних втрат, 1 612,20 грн 3% річних, 2 684,00 грн витрат по сплаті судового збору, 5 520,00 грн витрат на послуги перекладача, 5 000,00 грн витрат на правову допомогу перегляд рішення Південно-західним апеляційним господарським судом не здійснюється, відповідно до приписів частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України.

В силу дії п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать у тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.

Частина 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Приймаючи до уваги те, що заявником представлено докази надсилання заяви про ухвалення додаткового рішення, судова колегія вважає, що заявником дотримано вимоги частини 8 статті 129 ГПУ України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Положеннями ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості. Відсутність документального підтвердження факту понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.

За правилами ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).

У даному контексті судова колегія враховує правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 22.12.2018 у справі №826/856/18, згідно з якою розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, договір про надання правової допомоги та подані на підтвердження його виконання докази, повинні бути пов`язаними з розглядом конкретної судової справи (аналогічний висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

З матеріалів справи вбачається, що 31.05.2023 між позивачем ФОП Яковлевим Р.А. (клієнтом) та адвокатом Земляковим О.А. було укладено Договір про надання правової допомоги № 31-05/2023, згідно з яким адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу щодо представництва інтересів клієнта у суді першої інстанції за позовом ФОП Яковлева Р.А. до ТОВ ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНІ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЇ про стягнення заборгованості, в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами.

Пунктами 3.1., 3.2. вказаного договору передбачено, що гонорар адвоката при наданні правової допомоги за даним договором встановлюється у фіксованому розмірі та складає 12 000,00 грн. Клієнт зобов`язується сплатити гонорар адвокату протягом 3 днів з моменту підписання цього договору.

До клопотання про стягнення з відповідача судових витрат позивачем було надано детальний опис наданих адвокатом послуг, а саме:

-складення позовної заяви та направлення її до суду та відповідачу (5 год.);

-складення клопотання про витребування доказів та направлення його до суду та відповідачу (1,5 год.);

-складення заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та направлення її до суду та відповідачу (0,75 год.);

-участь у судових засіданнях (0,4 год. та 0,25 год.);

-складення клопотання про стягнення судових витрат з додатком та направлення його до суду та відповідачу (1,5 год.).

Відповідно до квитанції № С3Р3-2134-АА45-РННР від 02.06.2023 позивач згідно з умовами договору про надання правової допомоги перерахував адвокату 12 000,00 грн.

Отже, надані позивачем докази є достатніми для підтвердження фактичного понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу по даній справі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду також враховує, що договором про надання правової допомоги було передбачено фіксований розмір гонорару адвоката.

Розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19 та від 20.01.2021 у справі №357/11023/18.

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

В той же час, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові №922/445/19 від 03.10.2019 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Тобто, "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку викладеному у вищевказаній постанові.

При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Отже, загальне правило розподілу судових витрат передбачене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте у частині 5 наведеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.09.2022 у справі № 911/1512/13).

При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач клопотав про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. В обґрунтування клопотання зауважив, що визнав позовні вимоги у даній справі та жодних процесуальних документів, які б потребували аналізу представником позивача до суду не подавалось.

Так, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України").

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норми права викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Таким чином, колегія суддів не погоджується із аргументом позивача стосовно того, що у суду було відсутнє право зменшувати заявлені Позивачем судові витрати з власної ініціативи за відсутності обґрунтованого клопотання Відповідача про таке зменшення.

Колегія суддів констатує, що розмір заявлених позивачем витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 12 000 грн, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їх розміру, такі витрати не мають характеру необхідних та є неспіврозмірним із виконаною роботою. Отже, їх розмір є необґрунтованим у зазначеній вище частині.

Апеляційний господарський суд зазначає, що в силу своїх властивостей дана справа не є складною та потребує наявності лише базових знань у сфері цивільного та господарського законодавства, а відтак дослідження судової практики у даній категорії спору не є необхідним.

Аргументи скаржника, що фактична кількість часу витраченого адвокатом на правову допомогу позивачу складає 14,45 годин і це навіть без урахування часу на очікування судового засідання судова колегія відхиляє, оскільки укладений між позивачем та адвокатом договір про надання правової допомоги визначений у фіксованому розмірі, тому вона не залежить від кількості часу витраченого адвокатом на правову допомогу, оскільки є визначеною.

Доводи апелянта про те, що спір виник внаслідок неправильних дій сторони відповідача, а саме: не виконання умов Договору №Д/53/27 від 10 вересня 2015 р., та не сплата за ним коштів протягом двох років, в зв`язку з чим, позивач і вимушений був звернутись до суду та на підставі ч. 9 ст. 129 ГПК України - це є ще однією підставою для покладення усіх витрат, понесених позивачем, на відповідача, колегія суддів вважає необгрунтованими та безпідставними, оскільки позивач скористався захистом свого майнового права та інтересу, передбаченим ст. 625 ЦК України щодо стягнення з відповідача на свою користь 10 423,95 грн інфляційних втрат та 1 612,20 грн 3% річних за відповідний період, а вказане жодним чином не зобов`язує покласти на відповідача усі витрати, які склалися між адвокатом та позивачем.

У договорі про надання правничої допомоги клієнт та адвокат вправі визначити розмір винагороди адвоката за надання клієнту юридичних послуг на власний розсуд.

Проте, ці витрати не повинні бути непомірним тягарем для іншого учасника справи, який не є стороною цього договору.

Колегія суддів зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 12000 грн не є пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, яка складає 41 706,64 грн (п. 2 ч. 5 ст. 129 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що керуючись такими критеріями, як складність справи, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, розумним та обґрунтованим розміром витрат на правову допомогу у даній справі є 5000 грн, що є пропорційним предмету спору, складності даної справи та обсягом робіт (наданих послуг), виконаних за договором про надання правової допомоги, оскільки, як вірно висновано судом першої інстанції, дана розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, явка сторін у судові засідання не визнавалася обов`язковою, а здійснені позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат також не є складними, тобто не потребували багато часу, при цьому Відповідач у даній справі визнав позовні вимоги, що позбавило позивача необхідності подавати додаткові, крім позову, заяви по суті справи.

Отже, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що розумним, пропорційним і обґрунтованим розміром витрат на послуги адвоката за розгляд справи у суді першої інстанції у даному спорі є сума 5 000 грн, понесена позивачем, оскільки такі витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу не є завищеними щодо іншої сторони спору, є співмірними та цілком обґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, наведених в рішенні Господарського суду Одеської області від 10.10.2023 у справі №916/2718/23 в частині розподілу судових витрат, тому його необхідно залишити без змін, апеляційні скарги - без задоволення.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2023 у справі №916/2718/23, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Яковлева Романа Анатолійовича на рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2023 у справі №916/2718/23 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2023 у справі №916/2718/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі статтями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Судді:Г.П. Разюк

С.І. Колоколов