Рішення

від 04.10.2023 по справі 922/2890/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2023м. ХарківСправа № 922/2890/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7; код ЄДРОПОУ: 04059243) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Текіла Голд" (58000, м. Чернівці, просп. Незалежності, 106, оф. 503-В; код ЄДРПОУ: 40504261) про стягнення заборгованості за участю представників:

позивача Жилко С.Е., посвідчення №2663;

відповідача Чернишова К.О., ордер ВІ №1156848 від 20.07.2023.

ВСТАНОВИВ:

03.07.2023 Харківська міська рада звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Текіла Голд", в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Текіла Голд" безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою у розмірі орендної плати у сумі 924 192,72 грн. та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 13 862,89 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на несплату відповідачем у період з 01.04.2017 по 31.07.2018 та з 01.11.2020 по 28.02.2022 за користування земельною ділянкою по проспекту Гагаріна, 318-Б, в м. Харкові загальною площею 0,09 га з кадастровим номером 6310138800:10:020:0003, плати за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого останній зберіг за рахунок Харківської міської ради, як власника відповідної земельної ділянки, грошові кошти у розмірі орендної плати.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.07.2023 позовну заяву (вх.№2883/23 від 03.07.2023) Харківської міської ради - залишено без руху. Надано позивачу строк, який становить 5 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків.

07.07.2023 через канцелярію суду від представника Харківської міської ради надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх.№17648 від 07.07.2023) разом з доказами сплати судового збору.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.07.2023 прийнято позовну заяву Харківської міської ради до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2890/23. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 16 серпня 2023 року.

09.08.2023 через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№21184 від 09.08.2023).

У відзиві представник відповідача зазначив, що Харківською міською радою було обрано не правильний спосіб захисту своїх прав, оскільки відносини щодо стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є врегульовані спеціальними інститутами права і відповідно положення глави 83 ЦК України у цьому випадку не можуть застосовуватися.

За твердженнями представника відповідача, 13.03.2007 між Харківською міською радою та ТОВ Харків-Петрол було укладено договір оренди земельної ділянки по проспекту Гагаріна, 318-Б в м. Харкові, загальною площею 0,09 га, кадастровий номер 6310138800:10:020:0003, для обслуговування стаціонарної АЗС, строком до 01.09.2011. Даний договір оренди землі зареєстровано у Харківській регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 21.05.2007 за №940767100040. Попри те, позивач стверджує, що зазначений договір оренди землі було припинено 13.07.2018 на підставі акту приймання спірної земельної ділянки до земель запасу міста від 10.07.2018 №150/18, який складено ліквідатором ТОВ Харків-Петрол та посадовими особами Харківської міської ради у зв`язку з припиненням юридичної особи ТОВ Харків-Петрол. Але, такі дії Харківської міської ради є незаконними, і відповідно не мають юридичної сили, оскільки вони прямо порушують норми ст.120 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України, а також ч.3 ст.7 ЗУ Про оренду землі. Оскільки, ТОВ Текіла Голд набуло право власності на нежитлову будівлю літ.А-1, нежитлову будівлю літ.А-1, загальною площею 83,5 кв.м. розташованою по проспекту Гагаріна, 318-Б в м. Харкові, 27.03.2017, то відповідно перехід права користування від попереднього орендаря - ТОВ Харків-Петрол до нового - ТОВ Текіла Голд відбувся автоматично, в силу прямої норми закону, а саме ч.3 ст.7 ЗУ Про оренду землі, ст.120 ЗК України, ст. 377 ПК України.

Таким чином, на думку представника відповідача, договір оренди земельної ділянки розташованої по проспекту Гагаріна, 318-Б в м. Харкові, загальною площею 0,09 Га, кадастровий номер 6310138800:10:020:0003, укладений 13.05.2007 між Харківською міською радою та ТОВ Харків-Петрол є припинений з 27.03.2017 для попереднього орендаря - ТОВ Харків-Петрол, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості - ТОВ Текіла Голд, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.08.2023 відповідачу поновлено строк на подання відзиву. Відзив на позовну заяву прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.08.2023 відкладено підготовче засідання на 06.09.2023.

18.08.2023 через канцелярію суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№22108 від 18.08.2023).

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що право оренди на спірну земельну ділянку за ТОВ КВАДРО- КОМЕРС на момент відчуження об`єктів нерухомого майна до ТОВ ТЕКІЛА ГОЛД не було зареєстроване у відповідності до вимог земельного законодавства, в зв`язку з чим право користування земельною ділянкою по просп. Гагаріна, 318-Б у м. Харкові за договором оренди землі від 21.05.2007 №940767100040 не перейшло, оскільки за попереднім власником нерухомого майна воно не було належним чином зареєстровано в розумінні ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Щодо строку позовної давності представник позивача посилається на вимоги п.12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, згідно яких під час дії карантину, встановленого постановою КМУ №211, строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681 728 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

В підготовчому засіданні 06.09.2023 без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 20.09.2023.

06.09.2023 через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№23934 від 06.09.2023), а саме експертний висновок № 4 від 22.08.2023 р. щодо наявності складних інженерно-геологічних умов земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:10:020:0003.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.09.2023 докази, надані представником відповідача разом із клопотанням про долучення доказів (вх.№23934 від 06.09.2023), прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.09.2023 оголошено перерву у судовому засіданні до 04.10.2023.

28.09.2023 через канцелярію суду від представника позивача надійшли пояснення (вх.№26310 від 28.09.2023).

Вказані пояснення представника позивача в судовому засіданні 04.10.2023 судом було прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи.

Присутній в судовому засіданні 04.10.2023 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Присутній в судовому засіданні 04.10.2023 представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні.

Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу та інформацією з КП "Діловодство спеціалізованого суду" про доставку електронного листа.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.

Згідно з ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

З огляду на зазначене, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 04.10.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

13.03.2007 між Харківською міською радою та ТОВ "Харків-Петрол" було укладено договір оренди землі, який було зареєстровано у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в Державному реєстрі земель від 21.05.2007 за № 940767100040.

Відповідно до п.1 договору оренди землі, орендодавець (Харківська міська рада) на підставі рішення 5 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 07.09.2006 № 124/06 "Про припинення та надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" надає, а орендар (ТОВ "Харків-Петрол") приймає в строкове платне користування земельну ділянку - за рахунок земель транспорту, яка знаходиться: м. Харків, пр. Гагаріна, 318-б.

Згідно з пунктами 2, 3 договору оренди землі, в оренду передавалася земельна ділянка загальною площею 0,0900 га, в тому числі: під забудовою - 0,0115 га, інших угідь - 0,0785 га; на земельній ділянці знаходиться нежитлова будівля літ. "А-1".

У відповідності до п.8 договору оренди землі, договір було укладено строком до 01.09.2011. Також, п.8 договору оренди землі було передбачено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно п. 21 договору оренди землі, орендар зобов`язувався після припинення дії договору повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому з тим, у якому він одержав її в оренду.

Пунктом 40 договору оренди землі було передбачено, що перехід права власності на будівлі та споруди, які розташовані на орендованій земельній ділянці до другої особи є підставою для розірвання договору та укладення договору оренди з новим власником будинків та споруд.

На підставі акту приймання-передачі земельної ділянки до земель запасу міста від 10.07.2018 № 150/18 земельна ділянка по просп. Гагаріна, 318-Б у м. Харкові з кадастровим номером 6310138800:10:020:0003 повернута до земель запасу міста. Даний акт за договором оренди землі складено в односторонньому порядку, у зв`язку з тим, що орендар у встановлений строк не повернув земельну ділянку до земель запасу міста.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 26.05.2023 №333615085 право власності на нежитлову будівлю літ. А-1 загальною площею 83,5 кв.м по просп. Гагаріна, 318-Б у м. Харкові з 27.03.2017 зареєстровано за ТОВ ТЕКІЛА ГОЛД на підставі акту приймання - передачі нерухомого майна б/н від 25.03.2014.

Харківською міською радою на підставі ч.2 ст.83 Земельного кодексу України проведено комплекс перевірочних заходів з питань використання та охорони земель територіальної громади міста Харкова, додержання вимог земельного законодавства щодо земельної ділянки по просп. Гагаріна, 318-Б у м. Харкові.

Відповідно до інформації з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 07.10.2020 №НВ-0005774092020 площа земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:10:020:0003 складає 0,0900 га, дата державної реєстрації земельної ділянки 21.05.2007. Вказана земельна ділянка належить до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Вид використання земельної ділянки - для обслуговування стаціонарної АЗС.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 26.05.2023 №333615085 право власності на вищевказану земельну ділянку зареєстровано з 13.07.2018 за Харківською міською радою (номер запису про право власності 27083469 від 13.07.2018).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.05.2021 у справі №922/3759/20 позов Харківської міської ради задоволено, стягнуто з ТОВ ТЕКІЛА ГОЛД безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 520 732,49 грн. Постановою Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ ТЕКІЛА ГОЛД залишено без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 25.03.2021 у справі № 922/3759/20 залишено без змін.

Згідно листа Головного управління ДПС у Харківській області від 15.06.2023 №10233/5/20-40-04-02-12 ТОВ ТЕКІЛА ГОЛД сплачено у 2017 році - 15 909,48 грн. (березень - 280,10 грн., квітень-листопад 1736,60 грн. щомісячно, грудень - 1736,58 грн.), у 2018 році - 16 671,33 грн. (січень-листопад 1389,28 грн. щомісячно, грудень 1389,25 грн.), у 2019 році - 25 007,00 грн. (січень - листопад 2083,92 грн. щомісячно, за грудень 2083,88 грн.), за 11 місяців 2020 року - 22 923,08 грн. (за січень-лютий та квітень-листопад 2083,92 грн. щомісячно, за грудень 2083,88 грн.), за 2021 рік - 25 007,00 грн. (січень - листопад 2083,92 грн. щомісячно, за грудень 2083,88 грн.), за 2022 рік - 27 507,69 грн. земельного податку за земельну ділянку з кадастровим номером 6310138800:10:020:0003, яка розташована по просп. Гагаріна, 318-Б у м. Харкові.

31.05.2023 головним спеціалістом сектору інспекційної роботи Інспекції з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту земельних відносин Харківської міської ради Миколайчук А.С. у порядку ч2. ст.83 Земельного кодексу України проведено комплекс перевірочних заходів щодо земельної ділянки по просп. Гагаріна, 318-Б у м. Харкові, про що складено відповідний Акт обстеження земельної ділянки за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна, 318-Б, кадастровий номер 6310138800:10:020:0003 (надалі - Акт).

Згідно вказаного Акту ТОВ ТЕКІЛА ГОЛД з 27.03.2017 по теперішній час використовує земельну ділянку з кадастровим номером 6310138800:10:020:0003 площею 0,0900 га по просп. Гагаріна, 318-Б у м. Харкові без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Обстеженням на місцевості було встановлено, що на земельній ділянці (кадастровий номер 6310138800:10:020:0003) площею 0,0900 га за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна, 318-Б розташована нежитлова будівля літ. А-1, право власності на яку зареєстроване за ТОВ ТЕКІЛА ГОЛД. Земельна ділянка (кадастровий номер 6310138800:10:020:0003) площею 0,0900 га за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна, 318-Б використовується ТОВ ТЕКІЛА ГОЛД для обслуговування нежитлової будівлі літ. А-1 під стаціонарну АЗС.

Як стверджує позивач, ТОВ ТЕКІЛА ГОЛД у період з 01.04.2017 по 31.07.2018 та з 01.11.2020 по 28.02.2022 не в повному обсязі сплачувало плату за користування земельною ділянкою по просп. Гагаріна, 318-Б у м. Харкові у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберегло за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати у сумі 924 192,72 грн.

Свої позовні вимоги Харківська міська рада обґрунтовує саме наявністю підстав для застосування ст.ст. 1212-1214 ЦК України, що підтверджується практикою Верхового Суду, відображеною у постанові Великої Палати Верхового Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, яка прийнята за результатами розгляду аналогічних правовідносин щодо врегулювання спору, що виник з приводу фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати.

Зазначені законодавчі приписи та встановлені міською радою фактичні обставини стали підставою для звернення до суду із цим позовом до ТОВ ТЕКІЛА ГОЛД про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 6310138800:10:020:0003 площею 0,0900 га по просп. Гагаріна, 318-Б у м. Харкові.

На думку ж відповідача, фактично предметом спору у даній справі є вимога Харківської міської ради про стягнення з відповідача 703 125,31 грн., яку позивач обґрунтовує як несплачену відповідачем орендну плату за використання земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності, без укладення договору оренди, внаслідок чого позивачем не отримано дохід у зазначеному розмірі у виді неодержаної орендної плати за землю, який за визначенням статті 22 ЦК та статті 225 Господарського кодексу України є збитками у виді упущеної вигоди. За таких обставин, до спірних правовідносин положення статей 1212-1214 ЦК не можуть застосовуватися, а повинні бути застосовані положення закону щодо відшкодування збитків.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст.80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

У відповідності до ст.ст. 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі продажу права оренди земельної ділянки.

В силу ст.206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп.. 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 ЗК України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 ЗК України).

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, право власності на нежитлову будівлю літ. А-1 загальною площею 83,5 кв.м. розташовану за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна, 318-Б, зареєстроване за відповідачем.

Дана нежитлова будівля розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 6310138800:10:020:0003 по просп. Гагаріна, 318-Б у м. Харкові.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується ЗК України.

Відповідно до частини 1 статті 120 ЗК України (в редакції, чинній на момент набуття відповідачем права власності на нежитлову будівлю), у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч.2 ст.120 ЗК України (в редакції, чинній на момент набуття відповідачем права власності на нежитлову будівлю)).

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість.

Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини 1 статті 141 ЗК України).

При цьому, істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти (ч.6 ст.120 ЗК України (в редакції, чинній на момент набуття відповідачем права власності на нежитлову будівлю)).

Таким чином, нормами статті 120 ЗК України закріплено загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, а у випадку переходу права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право на земельну ділянку виникає у набувача одночасно із виникненням права на зведені на ній об`єкти.

Отже, за змістом вказаних положень право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Заперечуючи проти застосування до спірних правовідносин приписів статей 1212 - 1214 ЦК України, відповідач також стверджує, що між сторонами існують договірні стосунки, оскільки договір оренди земельної ділянки, укладений 13.05.2007 між Харківською міською радою та ТОВ "Харків-Петрол" є припиненим з 27.03.2017 для попереднього орендаря - ТОВ "Харків-Петрол", однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості - ТОВ "Текіла Голд", який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки.

Проте, пунктом 40 договору оренди землі, укладеного 13.05.2007 між Харківською міською радою та ТОВ "Харків-Петрол", було передбачено, що перехід права власності на будівлі та споруди, які розташовані на орендованій земельній ділянці до другої особи є підставою для розірвання договору та укладення договору оренди з новим власником будинків та споруд. На підставі акту приймання-передачі земельної ділянки до земель запасу міста від 10.07.2018 № 150/18 земельна ділянка по просп. Гагаріна, 318-Б у м. Харкові з кадастровим номером 6310138800:10:020:0003 повернута до земель запасу міста; відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 20.11.2020 № 233373602 інше речове право на земельну ділянку з кадастровим номером 6310138800:10:020:0003 по просп. Гагаріна, 318-Б у м. Харкові 13.07.2018 припинено на підставі акту приймання-передачі земельної ділянки до земель запасу міста від 10.07.2018 № 150/18.

Отже, твердження відповідача про існування між сторонами договірних стосунків спростовуються вищенаведеними доказами.

Доказів укладання Харківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Текіла Голд" договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:10:020:0003 по просп. Гагаріна, 318-Б у м. Харкові матеріали справи не містять.

Водночас, відповідно до пункту 9 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Відповідно до вимог статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України.

Згідно з частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 18 Господарського процесуального кодексу України також встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (постанова КГС ВС від 26.11.2019 по справі №902/201/19, постанова КГС ВС від 15.10.2019 по справі №908/1090/18).

Частиною першою статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини (далі Конвенція) та практику суду як джерело права. У преамбулі та статті 6 параграфа 1 Конвенції, у рішенні Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 Совтрансавто-Холдінг проти України, а також у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 Брумареску проти Румунії встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (постанова КЦС ВС від 17.12.2019 по справі №641/1793/17).

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, 23.11.2020 Харківська міська рада звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом, у якому просила стягнути з ТОВ "Текіла Голд" в порядку ст. 1212 - 1214 ЦК України безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 703125,31 грн за період з 01.08.2018 по 31.10.2020, протягом якого, за твердженням позивача, ТОВ "Текіла Голд" не сплачувало за користування земельною ділянкою по просп. Гагаріна, 318-Б у м. Харкові з кадастровим номером 6310138800:10:020:0003 плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберегло за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати (справа №922/3759/20).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.03.2021 у справі №922/3759/20, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.02.2023, позов задоволено повністю. Стягнуто Товариства з обмеженою відповідальністю "Текіла Голд" на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 520732,49 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 7810,99 грн.

У вищезазначених судових рішеннях судом було встановлено, що матеріалами справи підтверджується, що за ТОВ "Текіла Голд" 27.03.2017 зареєстровано право власності на нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці. Проте відповідний договір оренди укладено не було. А відтак, судом у справі №922/3759/20 було встановлено, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню ст. 1212 - 1214 ЦК України, тобто Харківська міська рада обрала належний спосіб захисту своїх прав.

Відтак, наявність зареєстрованого за ТОВ "Текіла Голд" з 27.03.2017 права власності на нерухоме майно, розташованого на спірній земельній ділянці, та відсутність укладеного між сторонами договору оренди відповідної земельної ділянки не потребує доказування, а доведеність цих обставин не досліджується судом в межах даної справи в силу статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на приписи частини 2 статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Однак, суд зауважує, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем на сьогоднішній день належним чином не оформив право користування земельною ділянкою, на якій розташована належна йому на праві власності будівля, та не уклав з Харківською міською радою відповідного договору оренди.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

Збитки за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та безпідставно набуте майно мають різну правову природу і підпадають під різне нормативно-правове регулювання. Втім на відміну від збитків, для стягнення яких підлягає доведенню наявність складу правопорушення, а саме таких складових як: шкода, протиправна поведінка її заподіювача, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, а також вина, для висновків про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів є встановлення обставин набуття або збереження майна (коштів) за рахунок іншої особи (потерпілого) та те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Суд зазначає, що у постанові від 28.02.2018 у справі №922/1340/17, на яку відповідач (помилково зазначивши дату постанови як 28.12.2018) посилається в обґрунтування твердження про неправильність обраного позивачем способу захисту своїх прав, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійсно дійшов висновку, що кошти орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності без укладення договору оренди є збитками у вигляді упущеної вигоди і підлягають стягненню на підставі ст. 22 ЦК України, ст. 225 Господарського кодексу України, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень ст. 1212-1214 ЦК України.

Проте Велика Палата Верховного Суду у постановах від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.09.2018 у справі № 925/230/17 та від 20.11.2018 №922/3412/17 відступила від наведених вище правових позицій Верховного Суду України та сформувала правовий висновок, який полягає у тому, що до правовідносин щодо стягнення з відповідача коштів за користування земельною ділянкою без укладення договору оренди землі не застосовуються приписи чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, а фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Відповідний правовий висновок викладено у численних постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах (від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, від 16.03.2021 у справі № 924/730/20 тощо).

У постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду зазначив, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Тому твердження відповідача про те, що спірні правовідносини стосуються стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди і, відповідно, що положення глави 83 ЦК України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" у цьому випадку не можуть застосовуватися - не узгоджуються з наведеними нормами чинного законодавства та практикою суду касаційної інстанції щодо їх застосування.

Таким чином, суд відхиляє посилання відповідача на необхідність застосування до правовідносин сторін спору приписів чинного законодавства про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки підставами позову у даній справі є обставини безпідставного збереження відповідачем майна (коштів) за рахунок позивача, а саме використання земельної ділянки без укладання договору оренди, а не обставини заподіяння відповідачем шкоди (збитків) власнику землі (позивачу).

Відтак, щодо моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Разом з тим, положеннями частин 1, 2 статті 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Таким чином, предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Так, зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов:

а) набуття або збереження майна;

б) набуття або збереження такого майна за рахунок іншої особи;

в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави є:

1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);

2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого);

3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого;

4) відсутність правової підстави для зміни майнового стану цих осіб.

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов.

По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

По-третє, обов`язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відсутністю правової підстави вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Загальна умова ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознак безпідставності такого виконання

Так, з моменту оформлення відповідачем права власності на нежитлову будівлю, розташовану на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 6310138800:10:020:0003 по просп. Гагаріна, 318-Б у м. Харкові, зобов`язання відповідача звелось до укладення договору оренди земельної ділянки, на якій розташована відповідна нежитлова будівля з власником цієї земельної ділянки.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Норми статей 120 ЗК та 377 ЦК України застосовуються виключно у випадках наявності діючого договору оренди землі.

Судом встановлено, що в порушення вимог статей 120 ЗК та 377 ЦК України відповідач по теперішній час користується земельною ділянкою по просп. Гагаріна, 318-Б у м. Харкові з кадастровим номером 6310138800:10:020:0003, на якій розташоване нежитлове приміщення, належне йому на праві власності, без укладання договору оренди з власником відповідної земельної ділянки.

Суд вкотре наголошує, що користування земельною ділянкою в Україні є платним. Доказів звільнення відповідача від такої плати за землю останнім не надано.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташовано цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди, внаслідок чого її власник недоотримує дохід у вигляді орендної плати, за своїм змістом є кондикційними (аналогічна правова позиція, викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2017 у справі № 922/3412/17).

Отже, відповідач як фактичний користувач спірної земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 29.01.2019 у справі №922/536/18.

Слід зауважити, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (частина 1 статті 79 ЗК України).

Відповідно до частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 ЗК Кодексу формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Про необхідність застосування статті 791 ЗК України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 29.01.2019 у справах №922/3780/17 та №922/536/18, від 11.02.2019 у справі №922/391/18, від 12.04.2019 у справі №922/981/18 та від 12.06.2019 у справі №922/902/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою Харківська міськрада просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

Об`єктом оренди може бути земельна ділянка, яка сформована як об`єкт цивільних прав (аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі 916/2948/17 та від 09.04.019 у справі № 922/652/18).

Так, судом встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6310138800:10:020:0003 площею 0,0900 га по просп. Гагаріна, 318-Б у м. Харкові сформована як об`єкт цивільних прав.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку безпідставно збережених коштів, останній здійснює розрахунки як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Розрахунок розміру безпідставно збережених ТОВ ТЕКІЛА ГОЛД коштів у розмірі орендної плати здійснювався Харківською міською радою на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:10:020:0003 загальною площею 0,0900 га по просп. Гагаріна, 318-Б у м. Харкові від 23.01.2019 №180/0/45-19, від 14.09.2020 №5532, виданих Відділом у м. Харкові ТУ Держгеокадастру у Харківській області та з урахуванням коефіцієнту індексації.

Вищевказаний розрахунок виконано на підставі Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради №41/08 від 27.02.2008, зі змінами (далі - Положення №41/08).

Відповідно до п. 289.2. ст. 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Згідно із п. 289.3. ст. 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Згідно інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті Центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, функції якого на цей час виконує Держгеокадастр, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 1996 рік - 1,703. 1997 рік - 1,059, 1998 рік - 1,006. 1999 рік - 1.127. 2000 рік - 1,182, 2001 рік - 1,02, 2005 рік - 1.035, 2007 рік - 1,028, 2008 рік - 1,152, 2009 рік - 1,059, 2010 рік - 1,0, 2011 рік - 1,0, 2012 рік - 1,0, 2013 рік - 1,0, 2014 рік - 1,249, 2015 рік - 1,433 (крім сільськогосподарських угідь), 2016 рік - 1,06 для земель несільськогосподарського призначення, 2017 рік - 1,0, 2018 рік - 1.0. 2019 рік - 1,0, 2020 рік - 1,0, 2021 рік - 1,1 для земель несільськогосподарського призначення.

Індексація нормативної грошової оцінки земель за 2002, 2003, 2004 та 2006 роки не здійснювалася.

Значення коефіцієнта індексації за певний рік застосовується в наступному році, який йде за роком, за який його встановлено, шляхом помноження розміру орендної плати на його значення.

Відтак, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:10:020:0003 загальною площею 0,0900 га по просп. Гагаріна, 318-Б у м. Харкові у 2017 році становила 2 500 704 грн.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:10:020:0003 загальною площею 0,0900 га по просп. Гагаріна, 318-Б у м. Харкові у 2018 році становить 2 500 704 грн.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:10:020:0003 загальною площею 0,0900 га по просп. Гагаріна, 318-Б у м. Харкові у 2020 році становить 3 599 962 грн.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:10:020:0003 загальною площею 0,0900 га по просп. Гагаріна, 318-Б у м. Харкові у 2021 році становить 3 599 962 грн.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:10:020:0003 загальною площею 0,0900 га по просп. Гагаріна, 318-Б у м. Харкові у 2022 році становить 3 959 958 грн.

Відповідно до п.4.1 Положення №41/08, річна орендна плата за використання земельної ділянки для АЗС і АГЗС встановлена на рівні 12% від нормативної грошової оцінки.

Пунктом 2.4 Положення №41/08 встановлено, що застосування коефіцієнтів складних інженерно-геологічних умов (К1) та обмеженого використання (К2) здійснюється за ініціативою орендаря на підставі наданих ним документів, які свідчать про наявність обставин, що дають право на використання вказаних коефіцієнтів (експертні висновки територіальної організації в галузі інженерних вишукувань для будівництва, спеціалізованих установ та організацій, довідки державних та інших уповноважених органів, висновки (довідки) підприємств, установ та організацій, які експлуатують об`єкти, навколо (уздовж) яких встановлені охоронні зони, тощо).

Враховуючи факт того, що орендарем не надано жодних документів на підтвердження особливих умов використовуваної земельної ділянки, у розрахунках застосоване базове значення 1.

Отже, розмір орендної плати, яку повинно було сплачувати ТОВ ТЕКІЛА ГОЛД за використання земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 6310138800:10:020:0003 загальною площею 0,0900 га по просп. Гагаріна, 318-Б у м. Харкові складає:

- 25007,04 грн. в місяць, а за період з 01.04.2017 по 31.12.2017 становить 209 433,98 грн.;

- 25007,04 грн. в місяць, а за період з 01.01.2018 по 31.07.2018 становить 165 324,32 грн.;

- 35999,62 грн. в місяць, а за період з 01.11.2020 по 31.12.2020 становить 67 831,44 грн.;

- 35999,62 грн. в місяць, а за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 становить 406 988,44 грн.;

- 39599,58 грн. в місяць, а за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 становить 51 691,47 грн.

Оскільки, згідно листа Головного управління ДПС у Харківській області від 15.06.2023 №10233/5/20-40-04-02-12 ТОВ ТЕКІЛА ГОЛД сплачено у 2017 році - 15 909,48 грн. (березень - 280,10 грн., квітень-листопад 1736,60 грн. щомісячно, грудень - 1736,58 грн.), у 2018 році - 16 671,33 грн. (січень-листопад 1389,28 грн. щомісячно, грудень 1389,25 грн.), у 2019 році - 25 007,00 грн. (січень-листопад 2083,92 грн. щомісячно, за грудень 2083,88 грн.), за 11 місяців 2020 року - 22 923,08 грн. (за січень-лютий та квітень-листопад 2083,92 грн. щомісячно, за грудень 2083,88 грн.), за 2021 рік - 25 007,00 грн. (січень-листопад 2083,92 грн. щомісячно, за грудень 2083,88 грн.), за 2022 рік - 27 507,69 грн. земельного податку за земельну ділянку з кадастровим номером 6310138800:10:020:0003, яка розташована по просп. Гагаріна, 318-Б у м. Харкові, розмір безпідставно збережених ТОВ ТЕКІЛА ГОЛД коштів, позивачем розрахований як різниця між розміром плати за землю, яка повинна надійти до місцевого бюджету та фактично здійсненою оплатою за користування земельною ділянкою, становить: 983 306,48 грн. - 59 113, 76 грн. = 924 192,72 грн.

Вищевказана інформація щодо земельної ділянки також відображена у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 23.01.2019 та 14.09.2020.

В свою чергу відповідач стверджує, що витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки за 2021 та 2022 роки в матеріалах справи відсутні, а тому не вбачається можливим встановити розмір нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки за період з 01.01.2021 по 28.02.2022.

Дослідивши матеріали справи суд встановив, що позов заявлено про стягнення коштів у сумі 924 192,72 грн. за періоди з 01.04.2017 по 31.07.2018 та з 01.11.2020 по 28.02.2022, водночас витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки позивач надав станом на 23.01.2019 та на 14.09.2020, тобто витяги з технічної документації з нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки за 2021 та 2022 роки в матеріалах справи дійсно відсутні.

Разом з цим, згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19, чинне земельне законодавство, в тому числі стаття 20 Закону України "Про оцінку земель", не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі; витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявників, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 09.11.2021 у справі №905/1680/20 не відступала в цій частині від висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 29.05.2020 у справі №922/2843/19.

У постановах від 05.08.2022 у справі №922/2060/20, від 16.11.2022 у справі №922/519/20 Верховний Суд зазначив, що витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період. Отже, технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель", є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.

Згідно з поясненнями Харківської міської ради, викладеними у відповіді на відзив, які підтверджуються інформацією з відкритих джерел та не спростовані відповідачем, розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки загальною площею по просп. Гагаріна, 318-Б у м. Харкові (кадастровий номер 6310138800:10:020:0003) за 2020-2022 роки був розрахований на підставі витягу з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 14.09.2020 №5532 з урахуванням коефіцієнту індексації. Сам розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки не змінювався за періоди 2020-2021 років. Лише у 2022 році розмір НГО був врахований з індексом інфляції 1,1.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку про те, що розрахунок суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у період з 01.01.2021 по 28.02.2022 правомірно здійснено позивачем на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 14.09.2020.

Також відповідач посилається на те, що у наданих позивачем витягів з НГО від 23.01.2019 №180/0/45-19/ та від 14.09.2020 №5532 в графі "Цільове призначення земельної ділянки" вказано наступне: "У відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель". У зв`язку з цим в графі "Коефіцієнт Кф" встановлений у значенні 3, водночас згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, спірна земельна ділянка відноситься до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, і відносно неї код класифікації видів цільового призначення земельної ділянки визначено як 1.11.1. На думку відповідача, без усунення даної колізії неможливо визначити правильний розмір нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки і, відповідно, зробити правильний розрахунок розміру орендної плати за землю.

Стосовно наведених тверджень відповідача суд зазначає, що витяг з нормативної грошової оцінки землі є підставою для нарахування суми безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати.

Суд також звертається до практики Верховного Суду у справах з подібних правовідносин. Зокрема, в постанові від 13.04.2021 у справі №922/1352/20 за позовом Харківської міської ради до ТОВ "АВ інфест груп" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 2260299,47 грн. за період з 01.12.2018 по 31.12.2019, Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанції, які визнали правильним застосування позивачем для розрахунку безпідставно збережених коштів коефіцієнту із значенням "3,0", оскільки згідно з Витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 03.04.2019 № 662/0/45-19, земельна ділянка зареєстрована у Державному земельному кадастрі із кодом цільового призначення, який не визначений у Наказі Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 538. Відповідно до додатку 1 Порядку № 489, якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2,0. Водночас, згідно з Наказом Мінагрополітики України від 27.03.2018 № 162 до Порядку № 489 були внесені зміни, а саме: "У примітках до Додатку 1 цифри "2,0" замінити цифрами "3,0". Наказ набрав чинності 17.07.2018. Таким чином, Верховний Суд зазначив, що Харківською міською радою правомірно у період з 01.12.2018 до 01.01.2019 застосований коефіцієнт Кф 3.

З огляду на зазначене, вищевказаних обставин щодо правомірності застосування відповідного коефіцієнта, відповідачем не спростовано.

У даній справі обставини щодо розміру нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки підтверджено відповідним витягом, який є належним доказом у розумінні приписів ч.1 ст.76 ГПК України.

З огляду на те, що відповідач у період з 01.04.2017 по 31.07.2018 та з 01.11.2020 по 28.02.2022 не сплачував за користування спірною земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, Харківською міською радою був розрахований розмір безпідставно збережених коштів, як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності, у формі орендної плати за землю, яка нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та місцевого самоврядування за користування земельною ділянкою.

Положення Харківської міської ради про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові є загальнодоступними та розміщені на офіційному сайті Харківської міської ради.

Отже, внаслідок використання відповідачем вищевказаної земельної ділянки без укладення договору оренди землі, територіальна громада міста Харкова в особі Харківської міської ради позбавлена можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі земельної ділянки в оренду, чим порушені охоронювані законом права та інтереси позивача щодо неодержаного майна у розмірі орендної плати за землю.

Вказана правова позиція Харківської міської ради узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, та яка прийнята за результатами розгляду аналогічних правовідносин щодо врегулювання спору, що виник з приводу фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати.

Так, у пункті 65 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості судом встановлено, що відповідний розрахунок заборгованості зі сплати орендної плати за період з 01.04.2017 по 31.07.2018 та з 01.11.2020 по 28.02.2022 позивачем здійснено арифметично вірно та у відповідності до вимог чинного законодавства.

Щодо наданого відповідачем експертного висновку №4 від 22.08.2023 р. щодо наявності складних інженерно-геологічних умов земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:10:020:0003, суд зазначає наступне.

Згідно вказаного висновку за сукупністю факторів наявності ґрунтів із специфічними властивостями (насипних та просадних) площа майданчика не може бути використана (без попередньої підготовки відповідно до результатів польових і лабораторних випробувань) у якості природних основ фундаментів проектованих будівель і споруд:

- сучасні інженерно-геологічні умови ділянки визначені як складні;

- відповідно до Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі у м. Харкові (затв. XIX сесією Харківської міськради V скликання від 27.02.2008 №41/08) рекомендується застосувати понижуючий коефіцієнт К1=0,76 на складність інженерно-геологічних умов за наявністю залягання ґрунтів із специфічними властивостями в зоні активної взаємодії будівель і споруд для площі в контурах будівель і споруд, що існують чи проектуються на земельній ділянці з кадастровим номером: № 6310138800:10:020:0003, загальною площею 0,0900 га. При розрахунку орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6310138800:10:020:0003 по пр. Гагаріна, 318-6, в Основ`янському районі м. Харкова, доцільно застосувати коефіцієнт К1, як вказано вище.

На думку позивача, застосовувати вказаний висновок не вбачається за можливе.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у вигляді орендної плати був виконаний Харківською міською радою на підставі Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 № 41/08.

Пунктом 2.4 Положення №41/08 (в редакції до 31.12.2021) встановлено, що застосування коефіцієнтів складних інженерно-геологічних умов (К1) та обмеженого використання (К2) здійснюється за ініціативою орендаря на підставі наданих ним документів, які свідчать про наявність обставин, що дають право на використання вказаних коефіцієнтів (експертні висновки територіальної організації в галузі інженерних вишукувань для будівництва, спеціалізованих установ та організацій, довідки державних та інших уповноважених органів, висновки (довідки) підприємств, установ та організацій, які експлуатують об`єкти, навколо (уздовж) яких встановлені охоронні зони, тощо).

Додатком до вказаного Положення №41/08 затверджено таблицю Коефіцієнтів умов використання земельної ділянки.

Відповідно до вказаної таблиці Коефіцієнт складних інженерно-геологічних умов К1 застосовується при заляганні ґрунтів із специфічними властивостями в зоні активної взаємодії для будівель і споруд, зона дії у межах ділянки нового будівництва або реконструкції.

Аналогічні приписи щодо застосування коефіцієнтів складних інженерно-геологічних умов містить пункт 2.4 Положення № 41/08 в редакції з 01.01.2022.

Відповідачем не надано доказів того, що ним здійснювалось будівництво чи реконструкція на земельній ділянці з кадастровим номером 6310138800:10:020:0003 загальною площею 0,0900 га по просп. Гагаріна. 318-Б у м. Харкові у спірний період - з 01.04.2017 по 31.07.2018 та з 01.11.2020 по 28.02.2022.

Дослідивши наданий відповідачем висновок суд погоджується з твердженням позивача, оскільки, з огляду на вищезазначене, застосовувати вказаний висновок та, відповідно, знижений коефіцієнт складних інженерно-геологічних умов (К1) при розрахунку суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання вищевказаної земельної ділянки не вбачається за можливе.

Водночас, у відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено про застосування позовної давності до правовідносин щодо стягнення безпідставно збережених коштів за період з 01.04.2017 по 31.07.2018.

У відповідності до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільногоправа або інтересу.

Цивільним кодексом України визначено два види строків позовної давності: а) загальний; б) спеціальні.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Загальні строки позовної давності є абстрактними, поширюються на всі цивільні правовідносини, за винятком тих, щодо яких законом встановлений інший строк або які взагалі виведені з-під дії строків позовної давності.

Загальний строк позовної давності складає три роки і не залежить від суб`єктного складу правовідносин (стаття 257 ЦК України).

Отже, строк позовної давності в цій частині правовідносин за загальними правилами становить, зокрема, з 01.04.2017 по 01.04.2020.

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) розділ Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відтак, у пункті 12 розділ Прикінцеві та перехідні положення ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.

Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини.

З огляду на зазначене, строк позовної давності щодо правовідносин в цій частині позивачем пропущено не було.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Згідно з вимогами частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на зазначене, беручи до уваги принцип змагальності сторін, враховуючи стандарт переваги більш вагомих доказів, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим позов підлягають задоволенню в повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, Суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналізуючи судову практику, на яку посилаються сторони, суд зазначає, що кожен правовий висновок Верховного Суду було оцінено на релевантність в аспекті подібності до правовідносин, що склалися між учасниками цього спору і застосовано судом при прийнятті рішення у цій справі, якщо було встановлено подібність правовідносин. Проте, виходячи з завдань господарського судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні спорів, а не доведенні чи роз`ясненні учасникам провадження змісту постанов суду касаційної інстанції, оцінці правильності розуміння ними висновків суду за результатами розгляду касаційної скарги, враховуючи, що судом була надана відповідь на основні аргументи позову та заперечень щодо нього, суд вважає за недоцільне наводити у судовому рішенні аналіз всієї практики касаційних судів, на яку посилалися сторони.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Текіла Голд" про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Текіла Голд" (58000, м. Чернівці, просп. Незалежності, 106, оф. 503-В; код ЄДРПОУ: 40504261)на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7; код ЄДРОПОУ: 04059243, платіжні реквізити: отримувач ГУК Харків обл/МТГ Харків, код отримувача (ЄДОПОУ) 37874947, рахунок (IBAN) UA698999980314090611000020649, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 24062200) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 924192 (дев`ятсот двадцять чотири тисячі сто дев`яносто дві) грн. 72 коп. за використання земельної ділянки загальною площею 0,0900 га по проп.Гагаріна, 318-Б у м.Харкові з кадастровим номером 6310138800:10:020:0003 за період з 01.04.2017 по 31.07.2018 та з 01.11.2020 по 28.02.2022.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Текіла Голд" (58000, м. Чернівці, просп. Незалежності, 106, оф. 503-В; код ЄДРПОУ: 40504261)на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7; код ЄДРОПОУ: 04059243, платіжні реквізити: р/р UA518201720344240012000032986, Банк: ДКСУ м.Київ, МФО 820172, отримувач Харківська міська рада, код отримувача (ЄДРПОУ) -04059243) витрати зі сплати судового збору у розмірі 13862 (тринадцять тисяч вісімсот шістдесят дві) грн. 89 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "16" жовтня 2023 р.

СуддяТ.О. Пономаренко