Постанова

від 06.03.2024 по справі 922/2890/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2024 року м. Харків Справа № 922/2890/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О. , суддя Тарасова І.В.;

за участі секретаря судового засідання Голозубової О.І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх.№2352Х/2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Текіла Голд» на рішення господарського суду Харківської області від 04.10.2023 у справі №922/2890/23 (повний текст рішення складено 16.10.2023 суддею Пономаренко Т.О. у приміщенні господарського суду Харківської області)

за позовом Харківської міської ради, м.Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Текіла Голд», м.Чернівці,

про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року Харківська міська рада звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Текіла Голд», в якій просила суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Текіла Голд» безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою у розмірі орендної плати у сумі 924192,72 грн та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 13862,89 грн.

Позов обґрунтований несплатою відповідачем у період з 01.04.2017 по 31.07.2018 та з 01.11.2020 по 28.02.2022 за користування земельною ділянкою, по проспекту Гагаріна, 318-Б, у м.Харкові, загальною площею 0,09 га, з кадастровим номером 6310138800:10:020:0003, плати за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого останній зберіг за рахунок Харківської міської ради як власника відповідної земельної ділянки, грошові кошти у розмірі орендної плати.

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.10.2023 у справі №922/2890/23 позовну заяву Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Текіла Голд» про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Текіла Голд» на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 924192,72 грн за використання земельної ділянки, загальною площею 0,0900 га, по просп.Гагаріна, 318-Б, у м.Харкові, з кадастровим номером 6310138800:10:020:0003, за період з 01.04.2017 по 31.07.2018 та з 01.11.2020 по 28.02.2022. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Текіла Голд» на користь Харківської міської ради витрати зі сплати судового збору у розмірі 13862,89 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд виходив з того, що доказів укладання Харківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Текіла Голд» договору оренди земельної ділянки, з кадастровим номером 6310138800:10:020:0003, по просп.Гагаріна, 318-Б, у м.Харкові матеріали справи не містять. Господарський суд зазначив, що наявність зареєстрованого за ТОВ «Текіла Голд» з 27.03.2017 права власності на нерухоме майно, розташованого на спірній земельній ділянці, та відсутність укладеного між сторонами договору оренди відповідної земельної ділянки не потребує доказування, а доведеність цих обставин не досліджується судом у межах даної справи в силу статті 75 Господарського процесуального кодексу України з огляду на прийняте судове рішення у справі №922/3759/20. Разом з цим, господарським судом встановлено, що відповідач належним чином не оформив право користування земельною ділянкою, на якій розташована належна йому на праві власності будівля, та не уклав з Харківською міською радою відповідного договору оренди. Господарський суд відхилив посилання відповідача на необхідність застосування до правовідносин сторін спору приписів чинного законодавства про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки підставами позову у даній справі є обставини безпідставного збереження відповідачем майна (коштів) за рахунок позивача, а саме, використання земельної ділянки без укладання договору оренди, а не обставини заподіяння відповідачем шкоди (збитків) власнику землі (позивачу). Відтак, щодо моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Господарським судом встановлено, що в порушення вимог статей 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України відповідач по теперішній час користується земельною ділянкою по просп. Гагаріна, 318-Б, у м.Харкові, з кадастровим номером 6310138800:10:020:0003, на якій розташоване нежитлове приміщення, належне йому на праві власності, без укладання договору оренди з власником відповідної земельної ділянки. Користування земельною ділянкою в Україні є платним. Доказів звільнення відповідача від такої плати за землю останнім не надано. Отже, відповідач як фактичний користувач спірної земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини1 ст.1212 Цивільного кодексу України. Господарським судом встановлено, що земельна ділянка, з кадастровим номером 6310138800:10:020:0003, площею 0,0900 га, по просп.Гагаріна, 318-Б, у м.Харкові сформована як об`єкт цивільних прав. Щодо розрахунку суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у період з 01.01.2021 по 28.02.2022 господарський суд дійшов висновку про те, що даний розрахунок правомірно здійснено позивачем на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 14.09.2020, а також арифметично правильно та відповідно до вимог чинного законодавства. Також судом першої інстанції встановлено, що строк позовної давності щодо правовідносин позивачем пропущено не було.

Відповідач з рішенням господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 04.10.2023 у справі №922/2890/23 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог Харківської міської ради відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає таке:

-Харківська міська рада порушила строки звернення щодо стягнення безпідставно збережених коштів за період з 01.04.2017 по 31.07.2018, тому, на думку відповідача, у даній частині позовних вимог справа підлягає закриттю. Однак господарський суд не звернув увагу на дані доводи. Позивачем не подавалося до суду будь-яких клопотань та обґрунтувань щодо поновлення процесуального строку та і взагалі як позивачем, так і судом вважалося безумовною причиною продовження строку позовної давності карантин;

-відповідач вважає, що у даній справі відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст.1212 Цивільного кодексу України, а Харківською міською радою обрано неправильний спосіб захисту своїх прав, оскільки відносини щодо стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є врегульованими спеціальними інститутами права і, відповідно, положення глави 83 Цивільного кодексу України у цьому випадку не можуть застосовуватися;

-відповідач не погоджується з розрахунком позивача, оскільки вони оформлені неналежним чином, а саме, не відповідають вимогам Інструкції з діловодства у Харківській міській раді та її виконавчих органах, зокрема, на даних розрахунках відсутні обов`язкові для такого виду документа реквізити, що, у свою чергу, свідчить про їх недопустимість та недостовірність як доказів у розумінні ст.76-78 Господарського процесуального кодексу України, оскільки неможливо встановити, що за особи їх готували та на яких законних підставах;

-господарським судом не взято до уваги та не застосовано експертний висновок №4 від 22.08.2023 щодо наявності складних інженерно-геологічних умов земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:10:020:0003;

-відсутні витяги про нормативно грошову оцінку земельної ділянки за 2021, 2022 роки, тому будь-які розрахунки, зроблені за відсутності такого витягу, є необґрунтованими з огляду на вимоги пункту 289.1 Податкового кодексу України;

- відповідач зазначає, що діяв в межах та у порядку, передбаченому ст.123-124 Земельного кодексу України, однак договір оренди спірної земельної ділянки до цих пір не укладений, тому вважає, що не зобов`язаний сплачувати орендну плату за спірну земельну ділянку до укладення договору оренди такої землі, оскільки інше не передбачено законом.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.11.2023 витребувано у господарського суду Харківської області матеріали справи №922/2890/23, необхідні для розгляду скарги, та ухвалено надіслати їх до Східного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи №922/2890/23.

17.11.2023 матеріали справи надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Текіла Голд» залишено без руху. Встановлено заявнику апеляційної скарги 10-денний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги. Роз`яснено заявнику апеляційної скарги, що не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, має наслідки, передбачені статтями 174, 260 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2023, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Текіла Голд» на рішення господарського суду Харківської області від 04.10.2023 у справі №922/2890/23. Повідомлено учасників справи про призначення розгляду апеляційної скарги на 11.01.2024 о 12:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, у залі засідань №104.

25.12.2023 від Харківської міської ради до суду надійшов відзив (вх.№16057) на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що згідно з Законом №540-ІХ розділ Прикінцеві та Перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 такого змісту: під час дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211, строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжується на строк дії такого карантину. Карантин в Україні запроваджено 12.03.2020, який тривав до 30.06.2023. Також зазначає, що право оренди на спірну земельну ділянку за ТОВ «Квадро-Комерс» на момент відчуження об`єктів нерухомого майна до ТОВ «Текіла Голд» не зареєстроване відповідно до вимог земельного законодавства, у зв`язку з чим право користування земельною ділянкою по просп.Гагаріна, 318-Б, у м.Харкові за договором оренди землі від 21.05.2007 №940767100040 не перейшло, оскільки за попереднім власником нерухомого майна воно не було належним чином зареєстровано у розумінні положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Посилаючись на норми ст.120, 125 Земельного кодексу України, ст.1212 Цивільного кодексу України, та судову практику, позивач зазначає, що фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 ст.1212 Цивільного кодексу України. Із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого мана власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими. Відсутність договору оренди не вказує на те, що відповідач не зобов`язаний сплачувати кошти за користування земельною ділянкою, адже у зв`язку з набуттям права власності на нежитлові приміщення (нерухоме майно), що розташоване на земельній ділянці, у нього автоматично виник обов`язок належним чином сплачувати за користування цією земельною ділянкою ураховуючи презумпцію оплатності використання земельних ділянок в Україні. Щодо витягу з технічної документації про грошову оцінку земельної ділянки позивач зазначає, що розмір нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки за 2017-2019 роки розрахований на підставі витягу з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 23.01.2019 №180/0/45-19; за 2020-2022 роки розмір розрахований на підставі витягу з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 14.09.2020 №5532 з урахуванням коефіцієнту індексації. Сам розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки не змінювався за період з 2020-2021 роки, лише у 2022 році розмір НГО врахований з індексом інфляції 1,1. Крім того, позивач вважає, що розрахунок суми безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою виконаний відповідно до Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі у м.Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради №41/08 від 27.02.2008, та який перевіряється математичним шляхом. Експертний висновок вих.№4 від 28.08.2023 щодо наявності складних інженерно-геологічних умов земельної ділянки по просп. Гагаріна, 318-Б у м.Харкові, виданий ДП «УкрНДІІНТВ», не може застосовуватися при розрахунку розміру орендної плати за користування земельною ділянкою, оскільки він складений з порушенням ДБН та без урахування відповідної документації.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Текіла Голд» на рішення господарського суду Харківської області від 04.10.2023 у справі №922/2890/23 відбудеться 09.02.2024 о 12:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №104. Попереджено учасників справи, що в умовах дії режиму воєнного стану, задля забезпечення безпеки життю та здоров`ю учасників судового процесу, враховуючи приписи ст.3 Конституції України, розгляд апеляційної скарги може бути перенесений на іншу дату. Попереджено, що неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У судовому засіданні 09.02.2024 представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник позивача заперечував проти вимог апеляційної скарги. Просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши правову позицію сторін у справі, суд оголосив перерву у судовому засіданні до 06.03.2024 до 09:30 год.

У судовому засіданні 06.03.2024 провадження у справі продовжено зі стадії, на якій було оголошено перерву.

Згідно зі ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи та вимоги, заслухавши представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає таке.

13.03.2007 між Харківською міською радою та ТОВ «Харків-Петрол» укладено договір оренди землі, який зареєстровано у Харківській регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» у Державному реєстрі земель від 21.05.2007 за №940767100040.

Відповідно до пункту 1 договору оренди землі орендодавець (Харківська міська рада) на підставі рішення 5 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 07.09.2006 №124/06 «Про припинення та надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» надає, а орендар (ТОВ «Харків-Петрол») приймає в строкове платне користування земельну ділянку - за рахунок земель транспорту, яка знаходиться: м.Харків, пр.Гагаріна, 318-б.

Згідно з пунктами 2, 3 договору оренди землі в оренду передавалася земельна ділянка, загальною площею 0,0900 га, у тому числі: під забудовою - 0,0115 га, інших угідь - 0,0785 га; на земельній ділянці знаходиться нежитлова будівля літ.«А-1».

Відповідно до пункту 8 договору оренди землі договір укладено строком до 01.09.2011. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно з пунктом 21 договору оренди землі орендар зобов`язувався після припинення дії договору повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому з тим, у якому він одержав її в оренду.

Пунктом 40 договору оренди землі передбачено, що перехід права власності на будівлі та споруди, які розташовані на орендованій земельній ділянці до другої особи, є підставою для розірвання договору та укладення договору оренди з новим власником будинків та споруд (а.с.99).

Актом від 25.01.2007 №45/07 встановлено межі земельної ділянки, загальною площею 0,0900 га, на місцевості за адресою: пр. Гагаріна, 318-Б, землекористувач ТОВ «Харків-Петрол» (а.с.97).

Відповідно до акту №409 від 25.05.2007 приймання-передачі земельної ділянки у м.Харкові, пр.Гагаріна, 318-б Управління земельних відносин та ТОВ «Харків-Петрол» склали цей акт про те, що згідно з договором оренди землі від 21.05.2007 №940767100040 орендарю передано земельну ділянку в оренду строком до 01.09.2011, площею 0,0900 га для обслуговування стаціонарної АЗС (а.с.98).

З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 07.10.2020 №НВ-0005774092020 убачається, що площа земельної ділянки, з кадастровим номером 6310138800:10:020:0003, складає 0,0900 га, дата державної реєстрації земельної ділянки -21.05.2007. Вказана земельна ділянка належить до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Вид використання земельної ділянки - для обслуговування стаціонарної АЗС (а.с.14).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.03.2017 №83852616 право власності на нежитлову будівлю літ.«А-1», загальною площею 83,5 кв.м, по просп.Гагаріна, 318-Б, у м.Харкові, з 27.03.2017 зареєстровано за ТОВ «Текіла Голд» на підставі акту приймання - передачі нерухомого майна б/н від 25.03.2014, договору купівлі-продажу №5026 від 26.11.2012, протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Текіла Голд» від 03.03.2017 (а.с.68).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 26.05.2023 №333615085 право власності на вищевказану земельну ділянку зареєстровано з 13.07.2018 за Харківською міською радою (номер запису про право власності 27083469 від 13.07.2018 (а.с.13).

На підставі акту приймання-передачі земельної ділянки до земель запасу міста від 10.07.2018 №150/18 земельна ділянка по просп.Гагаріна, 318-Б, у м.Харкові, з кадастровим номером 6310138800:10:020:0003, повернута до земель запасу міста.

31.05.2023 головним спеціалістом сектору інспекційної роботи Інспекції з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту земельних відносин Харківської міської ради Миколайчук А.С. у порядку частини 2 ст.83 Земельного кодексу України проведено комплекс перевірочних заходів щодо земельної ділянки по просп.Гагаріна, 318-Б, у м.Харкові, про що складено відповідний акт обстеження земельної ділянки за адресою: м.Харків, просп.Гагаріна, 318-Б, кадастровий номер 6310138800:10:020:0003 (а.с.25-28).

Згідно з вказаним актом ТОВ «Текіла Голд» з 27.03.2017 по теперішній час використовує земельну ділянку, з кадастровим номером 6310138800:10:020:0003, площею 0,0900 га, по просп.Гагаріна, 318-Б, у м.Харкові, без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав відповідно до ст.125, 126 Земельного кодексу України.

Обстеженням на місцевості встановлено, що на земельній ділянці (кадастровий номер 6310138800:10:020:0003), площею 0,0900 га, за адресою: м.Харків, просп.Гагаріна, 318-Б, розташована нежитлова будівля, літ.«А-1», право власності на яку зареєстроване за ТОВ «Текіла Голд». Земельна ділянка (кадастровий номер 6310138800:10:020:0003), площею 0,0900 га, за адресою: м.Харків, просп. Гагаріна, 318-Б, використовується ТОВ «Текіла Голд» для обслуговування нежитлової будівлі, літ. «А-1», під стаціонарну АЗС (а.с.26).

До вказаного акта надано ситуаційну схему розміщення земельної ділянки на 1-му арк. та фото на 1 арк.(а.с.27-28).

Відповідно до листа Головного управління ДПС у Харківській області від 15.06.2023 №10233/5/20-40-04-02-12 ТОВ «Текіла Голд» сплачено у 2017 році - 15909,48 грн (березень - 280,10 грн, квітень-листопад 1736,60 грн щомісячно, грудень - 1736,58 грн), у 2018 році - 16671,33 грн (січень-листопад 1389,28 грн щомісячно, грудень 1389,25 грн), у 2019 році - 25007,00 грн (січень - листопад 2083,92 грн щомісячно, за грудень 2083,88 грн), за 11 місяців 2020 року - 22923,08 грн (за січень-лютий та квітень-листопад 2083,92 грн щомісячно, за грудень 2083,88 грн), за 2021 рік - 25007,00 грн (січень - листопад 2083,92 грн щомісячно, за грудень 2083,88 грн), за 2022 рік - 27507,69 грн земельного податку за земельну ділянку з кадастровим номером 6310138800:10:020:0003, яка розташована по просп. Гагаріна, 318-Б, у м.Харкові (а.с.14).

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.03.2021 у справі №922/3759/20, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.02.2023, позов Харківської міської ради задоволено, стягнуто з ТОВ «Текіла Голд» безпідставно збережені кошти у період з 01.08.2018 по 31.12.2019 у розмірі орендної плати у сумі 520732, 49 грн.

Позивач зазначає, що ТОВ «Текіла Голд» у період з 01.04.2017 по 31.07.2018 та з 01.11.2020 по 28.02.2022 не у повному обсязі сплачувало плату за користування земельною ділянкою по просп.Гагаріна, 318-Б, у м.Харкові у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберегло за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати у сумі 924192,72 грн, що стало підставою для звернення до господарського суду із даним позовом.

Надаючи оцінку висновкам місцевого господарського суду згідно з підпунктом б) пункту 3 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням меж апеляційного перегляду, про які зазначено вище, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до положень ст.80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Статтями 122, 123, 124 Земельного кодексу України встановлено, що міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі продажу права оренди земельної ділянки.

У силу ст.206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини 1 статті 96 Земельного кодексу України).

Чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності».

Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини 1 статті 96 Земельного кодексу України).

Як правильно встановлено господарським судом, право власності на нежитлову будівлю, літ. «А-1», загальною площею 83,5 кв.м, що розташована за адресою: м.Харків, просп. Гагаріна, 318-Б, зареєстроване за відповідачем.

Дана нежитлова будівля розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 6310138800:10:020:0003 по просп. Гагаріна, 318-Б, у м. Харкові.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України.

Відповідно до частини 1 статті 120 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент набуття відповідачем права власності на нежитлову будівлю) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина 2 ст.120 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент набуття відповідачем права власності на нежитлову будівлю)).

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість.

Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт «е» частини 1 статті 141 Земельного кодексу України).

При цьому істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти (частина 6 ст.120 Земельного кодексу України.

Таким чином, нормами статті 120 Земельного кодексу України закріплено загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, а у випадку переходу права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право на земельну ділянку виникає у набувача одночасно із виникненням права на зведені на ній об`єкти.

Отже, за змістом вказаних положень право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Апелянт вважає, що у даному випадку відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст.1212-1214 Цивільного кодексу України, а Харківською міською радою обрано неправильний спосіб захисту своїх прав, оскільки відносини щодо стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є врегульованими спеціальними інститутами права і, відповідно, положення глави 83 Цивільного кодексу України не можуть застосовуватися. Відповідач також стверджує, що договір оренди земельної ділянки, розташованої по проспекту Гагаріна, 318-Б в м.Харкові, загальною площею 0,09 га, укладений 13.05.2007 між Харківською міською радою та ТОВ «Харків-Петрол» є припиненим з 27.03.2017 для попереднього орендаря - ТОВ «Харків-Петрол», однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості - ТОВ «Текіла Голд», який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки.

Колегія суддів вважає такі твердження заявника апеляційної скарги безпідставними, виходячи з такого.

Пунктом 40 договору оренди землі, укладеного 13.05.2007 між Харківською міською радою та ТОВ «Харків-Петрол» передбачено, що перехід права власності на будівлі та споруди, які розташовані на орендованій земельній ділянці до другої особи є підставою для розірвання договору та укладення договору оренди з новим власником будинків та споруд.

На підставі акту приймання-передачі земельної ділянки до земель запасу міста від 10.07.2018 №150/18 земельна ділянка по просп. Гагаріна, 318-Б у м. Харкові з кадастровим номером 6310138800:10:020:0003 повернута до земель запасу міста; відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 20.11.2020 №233373602 інше речове право на земельну ділянку з кадастровим номером 6310138800:10:020:0003 по просп. Гагаріна, 318-Б у м. Харкові 13.07.2018 припинено на підставі акту приймання-передачі земельної ділянки до земель запасу міста від 10.07.2018 №150/18.

Таким чином, твердження відповідача про існування між сторонами договірних відносин спростовуються вищенаведеним, а матеріали справи не містять доказів укладання між Харківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Текіла Голд» договору оренди земельної ділянки, з кадастровим номером 6310138800:10:020:0003, по просп.Гагаріна, 318-Б, у м.Харкові.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України.

Згідно з частиною 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 18 Господарського процесуального кодексу України також встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Такі висновки викладені Верховним Судом у постанові від 26.11.2019 у справі №902/201/19 та постанові від 15.10.2019 у справі №908/1090/18.

Частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини (далі Конвенція) та практику суду як джерело права. У преамбулі та статті 6 параграфа 1 Конвенції, у рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою №48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України, а також у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою №28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (постанова Верховного Суду від 17.12.2019 у справі №641/1793/17).

З Єдиного державного реєстру судових рішень убачається, що у справі №922/3759/20 23.11.2020 Харківська міська рада звернулася до господарського суду Харківської області з позовом, у якому просила стягнути з ТОВ «Текіла Голд» у порядку ст.1212 - 1214 Цивільного кодексу України безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 703125,31 грн за період з 01.08.2018 по 31.10.2020, протягом якого, за твердженням позивача, ТОВ «Текіла Голд» не сплачувало за користування земельною ділянкою по просп.Гагаріна, 318-Б, у м.Харкові, з кадастровим номером 6310138800:10:020:0003, плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберегло за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати.

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.03.2021 у справі №922/3759/20, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.02.2023, позов задоволено повністю. Стягнуто Товариства з обмеженою відповідальністю «Текіла Голд» на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 520732,49 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 7810,99 грн.

Судовими рішеннями встановлено, що за ТОВ «Текіла Голд» 27.03.2017 зареєстровано право власності на нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці. Проте відповідний договір оренди укладено не було. Відтак, судом у справі №922/3759/20 встановлено, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню ст.1212 - 1214 Цивільного кодексу України, тобто Харківська міська рада обрала належний спосіб захисту своїх прав.

Отже, наявність зареєстрованого за ТОВ «Текіла Голд» з 27.03.2017 права власності на нерухоме майно, що розташоване на спірній земельній ділянці, та відсутність укладеного між сторонами договору оренди відповідної земельної ділянки, не потребує доказування, а доведеність цих обставин не досліджується судом у межах даної справи у силу статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на приписи частини 2 статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Однак з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Як правильно встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач належним чином не оформив право користування земельною ділянкою, на якій розташована належна йому на праві власності будівля, та не уклав з Харківською міською радою відповідного договору оренди.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

Збитки за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та безпідставно набуте майно мають різну правову природу і підпадають під різне нормативно-правове регулювання. Втім на відміну від збитків, для стягнення яких підлягає доведенню наявність складу правопорушення, а саме, таких складових як: шкода, протиправна поведінка її заподіювача, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, а також вина, для висновків про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів є встановлення обставин набуття або збереження майна (коштів) за рахунок іншої особи (потерпілого) та те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Апелянт, стверджуючи про неправильність обраного позивачем способу захисту своїх прав, посилався на висновки Верховного Суду, викладену у постанові від 28.02.2018 у справі №922/1340/17, про те, що кошти орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності без укладення договору оренди є збитками у вигляді упущеної вигоди і підлягають стягненню на підставі ст.22 Цивільного кодексу України, ст.225 Господарського кодексу України, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень ст.1212-1214 Цивільного кодексу України.

Однак Велика Палата Верховного Суду у постановах від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.09.2018 у справі №925/230/17 та від 20.11.2018 №922/3412/17 відступила від наведених вище правових позицій Верховного Суду України та сформувала правовий висновок, який полягає у тому, що до правовідносин про стягнення з відповідача коштів за користування земельною ділянкою без укладення договору оренди землі не застосовуються приписи чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, а фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 ст.1212 Цивільного кодексу України.

Відповідний правовий висновок викладено у численних постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах: від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 04.02.2019 у справі №922/3409/17, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18, від 21.05.2019 у справі №924/552/18, від 16.03.2021 у справі №924/730/20 тощо.

У постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду зазначив, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Тому твердження відповідача про те, що спірні правовідносини стосуються стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди і, відповідно, що положення глави 83 Цивільного кодексу України «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» у даному випадку не можуть застосовуватися, є помилковими, оскільки не узгоджуються з наведеними нормами чинного законодавства та правовою позицією Верховного Суду щодо їх застосування.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на необхідність застосування до спірних правовідносин норм чинного законодавства про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки, як правильно встановлено господарським судом, підставами позову у даній справі є обставини безпідставного збереження відповідачем майна (коштів) за рахунок позивача, а саме, використання земельної ділянки без укладання договору оренди, а не обставини заподіяння відповідачем шкоди (збитків) власнику землі (позивачу).

Щодо моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Положеннями частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Таким чином, предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Так, зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження такого майна за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави є: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для зміни майнового стану цих осіб.

З аналізу зазначених правових норм убачається, що зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов: по-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння; по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; по-третє, обов`язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (ст.11 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст.1212 Цивільного кодексу України встановлено, що безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відсутністю правової підстави вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Загальна умова частини 1 ст.1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознак безпідставності такого виконання

Отже, з моменту оформлення відповідачем права власності на нежитлову будівлю, розташовану на спірній земельній ділянці зобов`язання відповідача звелось до укладення договору оренди земельної ділянки, на якій розташована відповідна нежитлова будівля з власником цієї земельної ділянки.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Норми статей 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України застосовуються виключно у випадках наявності діючого договору оренди землі.

Господарським судом правильно встановлено, що у порушення вимог статей 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України відповідач по теперішній час користується земельною ділянкою по просп.Гагаріна, 318-Б, у м.Харкові, з кадастровим номером 6310138800:10:020:0003, на якій розташоване нежитлове приміщення, що належить йому на праві власності, без укладеного договору оренди з власником відповідної земельної ділянки.

Колегія суддів відхиляє помилкові доводи апелянта про те, що відповідач не зобов`язаний сплачувати орендну плату за спірну земельну ділянку до укладення договору оренди земельної ділянки, адже користування земельною ділянкою в Україні є платним. Доказів звільнення відповідача від такої плати за землю матеріали справи не містять.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташовано цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди, внаслідок чого її власник недоотримує дохід у вигляді орендної плати, за своїм змістом є кондикційними.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2017 у справі № 922/3412/17.

Отже, відповідач як фактичний користувач спірної земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 ст.1212 Цивільного кодексу України.

Така ж правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 29.01.2019 у справі №922/536/18.

Згідно з частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою Харківська міська рада просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові. Така правова позиція щодо необхідності застосування статті 79-1 Земельного кодексу України та положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати зазначена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29.01.2019 у справах №922/3780/17 та №922/536/18, від 11.02.2019 у справі №922/391/18, від 12.04.2019 у справі №922/981/18 та від 12.06.2019 у справі №922/902/18.

Об`єктом оренди може бути земельна ділянка, яка сформована як об`єкт цивільних прав. Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах від 12.03.2019 у справі 916/2948/17 та від 09.04.019 у справі № 922/652/18.

Матеріалами справи підтверджується, що земельна ділянка, з кадастровим номером 6310138800:10:020:0003, площею 0,0900 га, по просп.Гагаріна, 318-Б, у м.Харкові сформована як об`єкт цивільних прав.

З розрахунку безпідставно збережених коштів убачається, що позивач здійснив розрахунки як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Розрахунок розміру безпідставно збережених ТОВ «Текіла Голд» коштів у розмірі орендної плати здійснений Харківською міською радою на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, з кадастровим номером 6310138800:10:020:0003, загальною площею 0,0900 га, по просп.Гагаріна, 318-Б, у м.Харкові від 23.01.2019 №180/0/45-19, від 14.09.2020 №5532, виданих Відділом у м.Харкові ТУ Держгеокадастру у Харківській області та з урахуванням коефіцієнту індексації (а.с.17-24) на підставі Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі у м.Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради №41/08 від 27.02.2008, зі змінами (далі - Положення №41/08).

Відповідно до пункту 289.2. ст.289 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Згідно з пунктом 289.3. ст.289 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті Центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, функції якого на цей час виконує Держгеокадастр, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 1996 рік - 1,703. 1997 рік - 1,059, 1998 рік - 1,006. 1999 рік - 1.127. 2000 рік - 1,182, 2001 рік - 1,02, 2005 рік - 1.035, 2007 рік - 1,028, 2008 рік - 1,152, 2009 рік - 1,059, 2010 рік - 1,0, 2011 рік - 1,0, 2012 рік - 1,0, 2013 рік - 1,0, 2014 рік - 1,249, 2015 рік - 1,433 (крім сільськогосподарських угідь), 2016 рік - 1,06 для земель несільськогосподарського призначення, 2017 рік - 1,0, 2018 рік - 1.0. 2019 рік - 1,0, 2020 рік - 1,0, 2021 рік - 1,1 для земель несільськогосподарського призначення.

Індексація нормативної грошової оцінки земель за 2002, 2003, 2004 та 2006 роки не здійснювалася.

Значення коефіцієнта індексації за певний рік застосовується в наступному році, який йде за роком, за який його встановлено, шляхом помноження розміру орендної плати на його значення.

Відтак, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, з кадастровим номером 6310138800:10:020:0003, загальною площею 0,0900 га, по просп. Гагаріна, 318-Б, у м.Харкові у 2017 році становила 2500704 грн.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, з кадастровим номером 6310138800:10:020:0003, загальною площею 0,0900 га, по просп. Гагаріна, 318-Б, у м.Харкові у 2018 році становить 2500704 грн.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, з кадастровим номером 6310138800:10:020:0003, загальною площею 0,0900 га, по просп. Гагаріна, 318-Б, у м.Харкові у 2020 році становить 3599962 грн.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, з кадастровим номером 6310138800:10:020:0003, загальною площею 0,0900 га, по просп. Гагаріна, 318-Б, у м.Харкові у 2021 році становить 3599962 грн.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, з кадастровим номером 6310138800:10:020:0003, загальною площею 0,0900 га, по просп. Гагаріна, 318-Б, у м.Харкові у 2022 році становить 3959958 грн.

Відповідно до пункту 4.1 Положення №41/08 річна орендна плата за використання земельної ділянки для АЗС і АГЗС встановлена на рівні 12% від нормативної грошової оцінки.

Пунктом 2.4 Положення №41/08 встановлено, що застосування коефіцієнтів складних інженерно-геологічних умов (К1) та обмеженого використання (К2) здійснюється за ініціативою орендаря на підставі наданих ним документів, які свідчать про наявність обставин, що дають право на використання вказаних коефіцієнтів (експертні висновки територіальної організації в галузі інженерних вишукувань для будівництва, спеціалізованих установ та організацій, довідки державних та інших уповноважених органів, висновки (довідки) підприємств, установ та організацій, які експлуатують об`єкти, навколо (уздовж) яких встановлені охоронні зони, тощо).

Ураховуючи той факт, що орендарем не надано жодних документів на підтвердження особливих умов використовуваної земельної ділянки, у розрахунках правильно застосоване базове значення 1.

Отже, розмір орендної плати, яку повинно було сплачувати ТОВ «Текіла Голд» за використання земельної ділянки комунальної власності, з кадастровим номером 6310138800:10:020:0003, загальною площею 0,0900 га, по просп.Гагаріна, 318-Б, у м.Харкові складає: - 25007,04 грн у місяць, а за період з 01.04.2017 по 31.12.2017 становить 209433,98 грн; - 25007,04 грн у місяць, а за період з 01.01.2018 по 31.07.2018 становить 165324,32 грн; - 35999,62 грн у місяць, а за період з 01.11.2020 по 31.12.2020 становить 67831,44 грн; - 35999,62 грн у місяць, а за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 становить 406988,44 грн; - 39599,58 грн у місяць, а за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 становить 51691,47 грн.

Оскільки згідно з листом Головного управління ДПС у Харківській області від 15.06.2023 №10233/5/20-40-04-02-12 ТОВ «Текіла Голд» сплачено у 2017 році - 15909,48 грн (березень - 280,10 грн, квітень-листопад 1736,60 грн щомісячно, грудень - 1736,58 грн), у 2018 році - 16671,33 грн (січень-листопад 1389,28 грн щомісячно, грудень 1389,25 грн), у 2019 році - 25007,00 грн (січень-листопад 2083,92 грн щомісячно, за грудень 2083,88 грн), за 11 місяців 2020 року - 22923,08 грн (за січень-лютий та квітень-листопад 2083,92 грн щомісячно, за грудень 2083,88 грн), за 2021 рік - 25007,00 грн (січень-листопад 2083,92 грн щомісячно, за грудень 2083,88 грн), за 2022 рік - 27507,69 грн земельного податку за земельну ділянку, з кадастровим номером 6310138800:10:020:0003, яка розташована по просп.Гагаріна, 318-Б, у м.Харкові, розмір безпідставно збережених ТОВ «Текіла Голд» коштів позивачем розрахований як різниця між розміром плати за землю, яка повинна надійти до місцевого бюджету та фактично здійсненою оплатою за користування земельною ділянкою, становить: 983306,48 грн - 59113, 76 грн = 924192,72 грн.

Вищевказана інформація щодо земельної ділянки також відображена у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 23.01.2019 та 14.09.2020 (а.с.17,18).

Апелянт зазначає, що витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки за 2021 та 2022 роки у матеріалах справи відсутні, тому будь-які розрахунки, зроблені за відсутності такого витягу, на думку відповідача, є необґрунтованими з огляду на вимоги пункту 289.1 Податкового кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що позов у даній справі заявлено про стягнення коштів у сумі 924192,72 грн за періоди: з 01.04.2017 по 31.07.2018 та з 01.11.2020 по 28.02.2022, водночас матеріали справи містять витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 23.01.2019 та на 14.09.2020, тобто витяги з технічної документації з нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки за 2021 та 2022 роки у матеріалах справи дійсно відсутні.

Разом з тим, згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19, чинне земельне законодавство, в тому числі стаття 20 Закону України «Про оцінку земель», не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі; витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі «реального часу», тобто на час звернення заявників, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі №905/1680/20 не відступала в цій частині від висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 29.05.2020 у справі №922/2843/19.

У постановах від 05.08.2022 у справі №922/2060/20, від 16.11.2022 у справі №922/519/20 Верховний Суд зазначив, що витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період. Отже, технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель», є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.

Як обґрунтовано встановлено господарським судом, розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, загальною площею 0,09 га, по просп.Гагаріна, 318-Б, у м.Харкові (кадастровий номер 6310138800:10:020:0003) за 2020-2022 роки розрахований на підставі витягу з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 14.09.2020 №5532 з урахуванням коефіцієнту індексації. Сам розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки не змінювався за періоди 2020-2021 років. Лише у 2022 році розмір нормативно грошової оцінки був урахований з індексом інфляції 1,1.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що розрахунок суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у період з 01.01.2021 по 28.02.2022 правомірно здійснено позивачем на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 14.09.2020.

Господарський суд також узяв до уваги правову позицію Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладену, зокрема, у постанові від 13.04.2021 у справі №922/1352/20 щодо правильності застосування позивачем для розрахунку безпідставно збережених коштів коефіцієнту із значенням « 3,0», оскільки згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 03.04.2019 № 662/0/45-19, земельна ділянка зареєстрована у Державному земельному кадастрі із кодом цільового призначення, який не визначений у наказі Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №538. Відповідно до додатку 1 Порядку № 489, якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2,0. Водночас, згідно з наказом Мінагрополітики України від 27.03.2018 №162 до Порядку №489 внесені зміни, а саме: «У примітках до Додатку 1 цифри « 2,0» замінити цифрами « 3,0». Наказ набрав чинності 17.07.2018. Верховний Суд зазначив, що Харківською міською радою правомірно у період з 01.12.2018 до 01.01.2019 застосований коефіцієнт Кф 3.

З огляду на зазначене, вищевказаних обставин щодо правомірності застосування відповідного коефіцієнта, відповідачем не спростовано.

У даній справі обставини щодо розміру нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки підтверджено відповідним витягом, який є належним доказом у розумінні приписів частини 1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на те, що відповідач у період з 01.04.2017 по 31.07.2018 та з 01.11.2020 по 28.02.2022 не сплачував за користування спірною земельною ділянкою плату за землю у встановленому чинним законодавством розмірі, позивачем розрахований розмір безпідставно збережених коштів як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати за землю, яка нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та місцевого самоврядування за користування земельною ділянкою.

Положення Харківської міської ради про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м.Харкові розміщені на офіційному сайті Харківської міської ради.

Отже, внаслідок використання відповідачем вищевказаної земельної ділянки без укладення договору оренди землі, територіальна громада міста Харкова в особі Харківської міської ради позбавлена можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі земельної ділянки в оренду, чим порушені охоронювані законом права та інтереси позивача щодо неодержаного майна у розмірі орендної плати за землю.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, що прийнята за результатами розгляду аналогічних правовідносин щодо врегулювання спору, який виник з приводу фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати. У пункті 65 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Доводи апелянта про те, що розрахунок позивача оформлений неналежним чином, не відповідає вимогам Інструкції з діловодства у Харківській міській раді та її виконавчих органах, колегія суддів вважає необґрунтованим та таким, що спростовується матеріалами справи.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, колегія суддів зазначає, що розрахунок заборгованості зі сплати орендної плати за період: з 01.04.2017 по 31.07.2018 та з 01.11.2020 по 28.02.2022 позивачем здійснено арифметично правильно та відповідно до вимог чинного законодавства.

Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що господарським судом не взято до уваги та не застосовано експертний висновок №4 від 22.08.2023 щодо наявності складних інженерно-геологічних умов земельної ділянки, з кадастровим номером 6310138800:10:020:0003.

Згідно з вказаним висновком за сукупністю факторів наявності ґрунтів із специфічними властивостями (насипних та просадних) площа майданчика не може бути використана (без попередньої підготовки відповідно до результатів польових і лабораторних випробувань) у якості природних основ фундаментів проектованих будівель і споруд: - сучасні інженерно-геологічні умови ділянки визначені як складні; - відповідно до «Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі у м. Харкові» (затв. XIX сесією Харківської міськради V скликання від 27.02.2008 №41/08) рекомендується застосувати понижуючий коефіцієнт К1=0,76 на складність інженерно-геологічних умов за «наявністю залягання ґрунтів із специфічними властивостями в зоні активної взаємодії будівель і споруд» для площі в контурах будівель і споруд, що існують чи проектуються на земельній ділянці, з кадастровим номером №6310138800:10:020:0003, загальною площею 0,0900 га. При розрахунку орендної плати за користування земельною ділянкою, з кадастровим номером 6310138800:10:020:0003, по пр.Гагаріна, 318-б, в Основ`янському районі м.Харкова, доцільно застосувати коефіцієнт К1, як вказано вище.

Як убачається з матеріалів справи, розрахунок розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у вигляді орендної плати виконаний Харківською міською радою на підставі Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі у м.Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 №41/08.

Пунктом 2.4 Положення №41/08 (у редакції, чинній до 31.12.2021) встановлено, що застосування коефіцієнтів складних інженерно-геологічних умов (К1) та обмеженого використання (К2) здійснюється за ініціативою орендаря на підставі наданих ним документів, які свідчать про наявність обставин, що дають право на використання вказаних коефіцієнтів (експертні висновки територіальної організації в галузі інженерних вишукувань для будівництва, спеціалізованих установ та організацій, довідки державних та інших уповноважених органів, висновки (довідки) підприємств, установ та організацій, які експлуатують об`єкти, навколо (уздовж) яких встановлені охоронні зони, тощо).

Додатком до вказаного Положення №41/08 затверджено таблицю Коефіцієнтів умов використання земельної ділянки.

Відповідно до вказаної таблиці Коефіцієнт складних інженерно-геологічних умов К1 застосовується при заляганні ґрунтів із специфічними властивостями в зоні активної взаємодії для будівель і споруд, зона дії у межах ділянки нового будівництва або реконструкції.

Аналогічні приписи щодо застосування коефіцієнтів складних інженерно-геологічних умов містить пункт 2.4 Положення №41/08 у редакції, чинній з 01.01.2022.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем здійснювалось будівництво чи реконструкція на земельній ділянці, з кадастровим номером 6310138800:10:020:0003, загальною площею 0,0900 га, по просп.Гагаріна, 318-Б, у м.Харкові у спірний період - з 01.04.2017 по 31.07.2018 та з 01.11.2020 по 28.02.2022.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта та погоджується з висновком господарського суду про відсутність підстав для застосовування вказаного висновку та, відповідно, зниженого коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов (К1) при розрахунку суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання вищевказаної земельної ділянки.

Апелянт вважає, що позивач порушив строки звернення до суду про стягнення безпідставно збережених коштів за період з 01.04.2017 по 31.07.2018, тому у даній частині позовних вимог справа підлягає закриттю.

Як убачається з матеріалів справи, у відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено про застосування позовної давності до правовідносин щодо стягнення безпідставно збережених коштів за період з 01.04.2017 по 31.07.2018.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільним кодексом України визначено два види строків позовної давності: а) загальний; б) спеціальні.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Загальні строки позовної давності є абстрактними, поширюються на всі цивільні правовідносини, за винятком тих, щодо яких законом встановлений інший строк або які взагалі виведені з-під дії строків позовної давності.

Загальний строк позовної давності складає три роки і не залежить від суб`єктного складу правовідносин (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Отже, строк позовної давності в цій частині правовідносин за загальними правилами становить, зокрема, з 01.04.2017 по 01.04.2020.

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України №530-ІХ від 17.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільний кодекс України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Відтак, у пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, у редакції Закону України від 30.03.2020 №540-IX перелічені усі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.

Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає правомірним висновок господарського суду, що строк позовної давності щодо правовідносин в цій частині заявлених вимог позивачем не пропущено.

Інші доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскарженого судового рішення колегія суддів не убачає.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи заявника апеляційної скарги, викладені ним в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження у ході судового розгляду, тоді як господарським судом у повній мірі з`ясовані та правильно оцінені обставини у справі, прийняте рішення є законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги не убачається.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Текіла Голд» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 04.10.2023 у справі №922/2890/23 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 13.03.2024.

Головуючий суддя О.А. Пуль

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя І.В. Тарасова