Рішення

від 17.10.2023 по справі 922/951/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/951/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСК Піраміда", 61174, м. Харків, просп. Перемоги, буд. 81 до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІР-Маркет", 03035, м. Київ, вул. Липківського Василя Митрополита, буд. 45, прим. 505 простягнення 70 748,82 грн.без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСК Піраміда" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІР-Маркет" про стягнення суми у розмірі 70 748,82 грн., з яких: сума основного боргу за комунальними послугами у розмірі 48 775,71 грн., 3% річних у розмірі 1 407,16 грн., пеню у сумі 20 565,95 грн.

Також до стягнення заявлені судові витрати у розмірі 2 684,00 грн.

У пункті 1 прохальної частини позовної заяви позивачем заявлено клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 20.03.2023 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСК Піраміда" (вх. № 751/23) залишено без руху.

Ухвалою суду від 07.04.2023 року повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "ОСК Піраміда" позовну заяву (вх. № 751/23) та додані до неї документи, у тому числі платіжне доручення № 1198 від 10.03.2023 року на суму 2 684,00 грн.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.07.2023 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ОСК Піраміда задоволено. Ухвалу господарського суду Харківської області від 07.04.2023 у справі №922/951/23 скасовано. Справу №22/951/23 передано на розгляд до господарського суду Харківської області.

14.08.2023 року матеріали справи повернулись до Господарського суду Харківської області.

Ухвалою суду від 15.08.2023 року прийнято справу до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/951/23. Задоволено клопотання позивача викладене у пункті 1 прохальної частини позовної заяви, про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.Розгляд справи № 922/951/23 призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15 (п`ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.

08.09.2023 року від відповідача через канцелярію, приєднати відзив до матеріалів справи. Відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 24250) у якому останній, просить суд. Судові витрати покласти на позивача.

11.10.2023 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 27682) про поновлення пропущеного процесуального строку.

11.10.2023 року від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 27771).

Ухвалою суду від 12.10.2023 року заяву (вх. № 27682 від 11.10.2023 року) позивача про поновлення процесуального строку - задоволено. Поновлено позивачу строк на подання відповіді на відзив (вх. № 2771 від 11.10.2022 року) та долучено її до матеріалів справи.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд, має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно вимог статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

При цьому, будь-яких клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до вимог статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.

Разом з тим, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, 09.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСК Піраміда" (позивач, орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БІР-Маркет" (відповідач, суборендар) було укладено договір суборенди нерухомого майна №22-19 (а.с. 4-5).

Відповідно до пункту 1.1. договору, орендар передав, а суборендар прийняв у строкове платне користування нерухоме майно: нежитлове приміщення №24 першого поверху та нежитлові приміщення №64, 67 антресолі першого поверху в нежитловій будівлі Літ "А-2", загальною площею 946,9 кв.м. (в тому числі 866,3 кв.м. - складське приміщення 80,6 кв.м. - офісні приміщення), яке розташоване за адресою: м. Харків, просп. Перемоги, 81.

Згідно пункту 3.2 договору суборендар щомісця по 22 числа місяця, наступного за звітним, відшкодовує орендарю вартість витрат на оплату комунальних та експлуатаційних послуг (експлуатаційні витрати) на підставі рахунку орендаря.

Також позивач зазначає, що 29.01.2022 року між сторонами було укладено додаткову угоду якою пункт 6.1. договору викладено у новій редакції: 6.1. цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 29.03.2022 року включно" (а.с. 7).

У зв`язку із закінченням строку дії договору нерухоме майно було повернено орендарю 29.03.2022 року на підставі відповідного акту прийому-передачі (а.с. 8).

За твердженнями позивача, станом на дату закінчення строку дії договору відповідач не виконав зобов`язання перед позивачем щодо сплати комунальних платежів (есплуатаційних витрат) за період користування нерухомістю за договором, внаслідок чого у відповідача починаючи з 23.03.2022 року сформувалась заборгованість за комунальними послугами перед позивачем , яка за розрахунком позивач складає суму у розмірі 48 775,71 грн.

Також позивач зазначає, що відповідні рахунки на оплату комунальних послуг надсилались на офіційну електронну адресу відповідача протягом квітня 2022 року, про що свідчать додані до позовної заяви скріншоти з електронної скриньки (а.с. 8-11).

До позовної заяви позивачем було додано копії акту надання послуг № 36 від 28.02.2022 року на суму 41 780,40 грн. (без підписів уповноважених представників сторін), розрахунок суми компенсації за комунальні послуги по договору № 22-19 від 09.08.2022 року за лютий 2022 року на суму 41 780,40 грн., акт надання послуг № 20 від 28.02.2022 року на суму 2 429,27 грн. (без підписів уповноважених представників сторін), рахунок на оплату реактивної енергії спожитої у лютому 2022 року по споживачу ТОВ "ОСК "Піраміда" на суму 374,86 грн., акт прийому - передачі природного газу від 28.02.2022 року на суму 245 299,34 грн., акт компенсації витрат на оплату за розподіл потужностей від 28.02.2022 року на суму 1 966,69 грн., акт № ХРГ82005546 від 28.02.2022 року на суму 3 095,29 грн., акт приймання - передачі за перетікання реактивної елетроенергії за лютий 2022 року на суму 318,90 грн., акт здачі - приймання робіт (надання послуг) № 962 від 28.02.2022 року на суму 5 170,50 грн. (без підписів уповноважених представників сторін), акт прийому - передачі електроенергії за лютий 2022 року № 00000000624 від 28.02.2022 року по договору № 0705746 від 18.11.2021 року на суму 31792,93 грн., акт здачі - приймання (виконання робіт) № 961 від 28.02.2022 року на суму 13 762,16 грн., акт зняття показників лічильника від 28.02.2022 року, акт надання послуг № 47 від 31.03.2022 року на суму 2 036,16 грн. (без підписів уповноважених представників сторін), розрахунок суми компенсації за комунальні послуги за березень 2022 року на суму 2 036,16 грн., акт надання послуг № 39 від 31.03.2022 року на суму 2 529,88 грн. (без підписів уповноважених представників сторін), акт здачі - приймання робіт (надання послуг) № 1764 від 31.03.2022 року на суму 2 928,85 грн., акт прийому передачі електроенергії за березень 2022 року на суму 7 289,08 грн., акт здачі - приймання робіт (надання послуг) № 1557 від 31.03.2022 року на суму 1 100,38 грн., акт зняття показників лічильника від 29.03.2022 року (а.с. 50-70).

Як зазначає позивач, останнім було направлено на адресу відповідача претензію вих. № 10/02-01 від 10.02.2023 року про погашення заборгованості за комунальними послугами. При цьому, до матеріалів справи у якості доказів направлення претензії позивачем додано скрін шот екрану, при цьому позивачем не надано до суду опису вкладення до цінного листа.

Станом на момент звернення із відповідним позовом до суду, відповідачем суму боргу у розмірі 48 775,71 грн. сплачено не було, що стало причиною звернення позивача із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у статті 526 Цивільного кодексу України). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Предметом розгляду справи є вимога позивача про стягнення із відповідача суми у розмірі 70 748,82 грн., з яких: сума основного боргу за комунальними послугами у розмірі 48 775,71 грн., 3% річних у розмірі 1 407,16 грн., пеня у сумі 20 565,95 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач у наданому до суду відзиві на позовну (вх. № 24250 від 08.09.2023 року) заяву зазначає, що 24.10.2022 року Господарським судом Харківської області було розглянуто справу № 922/1912/22 де позивачем було Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСК Піраміда" а відповідачем Товариство з обмеженою відповідальністю "БІР-Маркет". Також зазначає, що предметом позовних вимог у цій справі було неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати орендної плати та оплаті експлуатаційних витрат по договору суборенди нерухомого майна № 22-19 від 09.08.2019 року, та додаткових угод до нього. 22.12.2022 року було винесено рішення, у якому відмовлено позивачу у задоволенні вимог про стягнення із відповідача боргу за оплату експлуатаційних витрат у зв`язку із їх недоведеністю.

Позивач у наданій до суду відповіді на відзив (вх. № 27771 від 11.10.2023 року) та зокрема зазначає, що позивач звернувся до відповідача з претензією № 10/02-01 від 10.02.2023 року щодо погашення заборгованості за комунальними послугами у розмірі 48 775,71 грн. протягом 7 днів з дати отримання відповідної претензії, та саме ігнорування відповідачем претензії та невиконання останнім вимог, що у ній вказані і стали підставою для подання позовної заяви 09.03.2023 року.

Також за твердженнями позивача, вимоги Господарського процесуального кодексу України не позбавляють позивача права на розгляд спору про той же предмет, у разі зазначення ним інших підстав позову та надання доказів, якими він обґрунтовує ці підстави. Усі належні докази підстав позову в рамках даної справи були надані позивачем разом із позовною заявою.

Суд дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази зазначає наступне.

Положеннями пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

Закриття провадження у справі є формою закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку із виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Перелік підстав закриття провадження у справі визначений у статті 231 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України підставою для закриття провадження у справі є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

З системного аналізу положень зазначених норм вбачається, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України можливе за умови, якщо рішення господарського суду або іншого органу, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, набрало законної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку. За відсутності таких умов заінтересована особа вправі звернутися з позовом до господарського суду на загальних підставах.

При цьому, суд зазначає, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто, коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами й обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Тобто, закриваючи провадження у справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, суд має встановити наявність рішення господарського суду або іншого органу, прийнятого у справі: між тими ж сторонами; про той же предмет; з тих же підстав.

Передбачені нормами статей 15, 16 Цивільного кодексу України способи захисту порушеного права або охоронюваного законом інтересу мають бути спрямовані на відновлення прав та інтересів позивачів.

Враховуючи вказане положення слід вважати, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Зі змісту позовної заяви, яка є предметом розгляду у даній справі вбачається, що позивачем заявлено вимоги про стягнення із відповідача суми у розмірі 70 748,82 грн., з яких: сума основного боргу за комунальними послугами у розмірі 48 775,71 грн., 3% річних у розмірі 1 407,16 грн., пеню у сумі 20 565,95 грн.

Тобто предметом позову у даній справі є стягнення боргу за комунальними послугами у розмірі 48 775,71 грн., 3% річних у розмірі 1 407,16 грн., пені у сумі 20 565,95 грн.

В якості обґрунтування правових підстав позову позивач посилається на те, що 09.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСК Піраміда" (позивач, орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БІР-Маркет" (відповідач, суборендар) було укладено договір суборенди нерухомого майна №22-19 (а.с. 4-5).

Згідно пункту 3.2 договору суборендар щомісця по 22 числа місяця, наступного за звітним, відшкодовує орендарю вартість витрат на оплату комунальних та експлуатаційних послуг (експлуатаційні витрати) на підставі рахунку орендаря.

Проте, станом на дату закінчення строку дії договору відповідач не виконав зобов`язання перед позивачем щодо сплати комунальних платежів (есплуатаційних витрат) за період користування нерухомістю за договором, внаслідок чого у відповідача починаючи з 23.03.2022 року сформувалась заборгованість за комунальними послугами перед позивачем , яка за розрахунком позивач складає суму у розмірі 48 775,71 грн.

Також позивачем на виконання вимог пункту 10 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві було зазначено, що позивач підтверджує, що станом на дату написання та подання позовної заяви позивачем не подано іншого позову до цього відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

При цьому, відповідачем у наданому до суду відзиві на позовну заяву (вх. № 24250 від 08.09.2023 року) було повідомлено суду що Господарським судом Харківської області було розглянуто справу № 922/1912/22 де позивачем було Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСК Піраміда" а відповідачем Товариство з обмеженою відповідальністю "БІР-Маркет", та відмовлено позивачу у задоволенні вимог про стягнення із відповідача боргу за оплату експлуатаційних витрат у зв`язку із їх недоведеністю.

Судом було здійснено запит до Комп`ютерної системи "Діловодство спеціалізованого суду" щодо справи № 922/1912/22 та встановлено, що в якості обґрунтування правових підстав позову у справі № 922/1912/22 позивач посилався на ті самі обставини, що у даній справі № 922/951/23, а саме договір суборенди нерухомого майна №22-19 від 09.08.2019 року та додаткові угоди до нього сума основного боргу 165 438,97 грн.,, яка складається Згідно наявного в позовній заяві у справі № 922/1912/22 розрахунку позивача станом на 29.09.2022 борг Відповідача за орендною платою за Договором починаючи з 11.03.2022 і до 29.03.2022 (закінчення строку дії договору, повернення майна) складає 116 663,26 грн, борг за оплату експлуатаційних витрат, починаючи з 23.03.2022 складає 48 775,71 грн.

Крім того, рішенням Господарського суду Харківської області від 26.12.2022 року у справі № 922/1912/22 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІР-МАРКЕТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСК Піраміда" основний борг 116 663 грн. 26 коп., 3% річних 1 869 грн. 81 коп., пеню 23 108 грн. 83 коп. та витрати зі сплати судового збору 2 124 грн. 63 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення боргу за оплату експлуатаційних витрат у розмірі 48 775,71 грн., судом зазначено, що у відповідності до пункту 3.2 договору вартість витрат на оплату комунальних та експлуатаційних послуг (експлуатаційні витрати) має бути зазначена у відповідному рахунку. Разом із цим матеріали справи не містять відповідного рахунку, який би підтверджував розмір заявлених вимог у цій частині, як і не містить інформації про направлення такого рахунку на адресу відповідача. У зв`язку із чим, судом було відмовлено у задоволенні вимог про стягнення із відповідача боргу за оплату експлуатаційних витрат у розмірі 48 755,71 грн. у зв`язку із їх недоведеністю.

Зі змісту судового рішення у справі № 922/1912/22 вбачається, що судом надано правову оцінку обставинам (підставам), зазначеним у позовній заяві в частині позовних вимог позивача щодо стягнення із відповідача боргу за оплату експлуатаційних витрат у розмірі 48 775,71 грн. які заявлені у даній справі.

Проаналізувавши зміст позовної заяви, щодо позовних вимог позивача в частині стягнення боргу за комунальними послугами у розмірі 48 775,71 грн. яка є предметом розгляду у даній справі та зміст позовних вимог, які були предметом розгляду у справі № 922/1912/22, суд дійшов висновку про те, що склад сторін, предмет та підстави позову в частині позовних вимог позивача в частині стягнення із відповідача суми основного боргу за комунальними послугами, експлуатаційними послугами (експлуатаційні витрати) за договором суборенди нерухомого майна №22-19 від 09.08.2019 року на підставі пункту 3.2. договору, що становить суму у розмірі 48 775,71 грн. у даній справі та у справі № 922/1912/22 є тотожними.

Враховуючи вищевикладене, та наданих до суду документів, судом станом на час розгляду матеріалів справи № 922/951/23 встановлено обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України, але у зв`язку із повідомлення позивачем у позовній заяві відсутності спору між тими ж сторонами про той же предмет, та зазначенні у відзиві обставини відповідачем про наявність рішення суду між тими ж сторонами про той самой предмет в частині заявлених до стягнення суми боргу за договором суборенди нерухомого майна №22-19 від 09.08.2019 року на підставі пункту 3.2. договору, що становить суму у розмірі 48 775,71 грн., положень пункт 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України щодо наявності підстав для відмови у відкриття провадження у справі, господарський суд закриває провадження у справі, що відповідає положенням пункту 2 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України.

Суд не приймає посилання позивача викладені у відповіді на відзив (вх. № 27771 від 11.10.2023 року) та зокрема зазначає, що позивач звернувся до відповідача з претензією № 10/02-01 від 10.02.2023 року щодо погашення заборгованості за комунальними послугами у розмірі 48 775,71 грн. протягом 7 днів з дати отримання відповідної претензії, та саме ігнорування відповідачем претензії та невиконання останнім вимог, що у ній вказані і стали підставою для подання позовної заяви 09.03.2023 року. Також за твердженнями позивача, вимоги Господарського процесуального кодексу України не позбавляють позивача права на розгляд спору про той же предмет, у разі зазначення ним інших підстав позову та надання доказів, якими він обґрунтовує ці підстави. Усі належні докази підстав позову в рамках даної справи були надані позивачем разом із позовною заявою, оскільки вищевикладені доводи позивача, не знаходять свого правового обґрунтування, не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального та процесуального права. Крім того, як вбачається із матеріалів справи, станом на час розгляду справи № 922/1912/22 у позивача були наявні докази щодо розміру комунальних послуг у заявленому розмірі 48 775,71 грн. при цьому, позивач не скористався своїм правом для подання їх до Господарського суду при розгляді справи № 922/1912/22, натомість, позивач звернувся із новим позовом до суду.

Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Згідно частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

З аналізу вищевикладених норм слідує, що ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій у даному випадку неподання позивачем усіх наявних доказів на підтвердження заявлених позовних вимог покладається на позивача та не можу усуватись останнім при зверненні до суду із новим позовом.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Положеннями статті 18 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується зі статтею 326 цього кодексу встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Суду у справах: SovtransavtoHolding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25 липня 2002 року; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22 листопада 2007 року) (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини" від 18 листопада 2003 року №01-8/1427).

Відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19 лютого 2009 року у справі "Христов проти України" одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (справа "Брумареску проти Румунії", п. 61).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу resjudicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно із цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі № 922/951/23 в частині позовних вимог про стягнення із відповідача суми основного боргу за комунальними послугами у розмірі 48 775,71 грн. у зв`язку із тим, що є таке рішення, що набрало законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

З огляду на вищевикладене, провадження у справі № 922/951/23 в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСК Піраміда" Товариства з обмеженою відповідальністю "БІР-Маркет" щодо стягнення суми основного боргу за комунальними послугами у розмірі 48 775,71 грн. підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Також суд вважає за необхідне зазначити позивачу, що згідно частини 3 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Позивачем всупереч приписів пункту 10 частин 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві підтверджено, що станом на дату написання та подання позовної заяви позивачем не подано іншого позову до цього відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, що фактично зводиться до подання нових доказів, що не були вчасно подані позивачем у межах справи № 922/1912/22 .

Щодо позовних про стягнення із відповідача 3% річних у розмірі 1 407,16 грн. та пеню у сумі 20 565,95 грн., суд зазначає наступне.

В обґрунтування позовних вимог у цій частині позивач що відповідно до частин 1, 2 статті 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у раз порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Обчислення розміру збитків здійснюється у валюті, в якій провадилися або повинні бути проведені розрахунки між сторонами, якщо інше не встановлено законом, та на те, що відповідно до пункту 5.3. договору у випадку прострочення оплати орендної плати та/або відшкодування експлуатаційних витрат відповідач зобов`язаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. Прострочення відповідача за сплатою комунальних платежів (експлуатаційних витрат) почалося на наступний день після порушення строку, передбаченого пунктом 3.2. договору, а саме з 23 березня 2022 року у зв`язку із чим позивачем було нараховано відповідачу пеню у сумі 20 565,95 грн. нарахованих на суму боргу 48 775,71 грн. за період з 23.03.2022 року по 09.03.2023 року.

Також позивач зазначає, що відповідно у відповідності до положень статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, у зв`язку чим позивачем було здійснено нарахування 3% річних у розмірі 1 407,16 грн. нарахованих на суму боргу 48 775,71 грн. за період станом на 09.03.2023 року.

При цьому, судом було встановлено, що рішенням Господарського суду Харківської області від 26.12.2022 року у справі № 922/1912/22, яке набрало законної сили "17" січня 2023 року, було відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ОСК Піраміда" щодо стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю "БІР-МАРКЕТ" боргу за оплату експлуатаційних витрат у розмірі 48 775,71 грн., у зв`язку із їх недоведеністю, та зазначено що матеріали справи не містять відповідного рахунку, який би підтверджував розмір заявлених вимог у цій частині, як і не містить інформації про направлення такого рахунку на адресу відповідача.

У зв`язку із закриттям провадження у справі № 922/951/23 щодо стягнення суми основного боргу за комунальними послугами у розмірі 48 775,71 грн. на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 1 407,16 грн., пеню у сумі 20 565,95 грн. нарахованих на суму боргу за оплату комунальних послуг, експлуатаційних витрат у розмірі 48 775,71 грн., у задоволенні яких судом відмовлено у справі № 922/1912/22.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 1 407,16 грн., пеню у сумі 20 565,95 грн. не підлягають до задоволення.

Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною четвертою статті 11 Господарського процесуального кодексу України також унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" від 09.12.1994).

Так, решта доводів учасників процесу, їх письмових пояснень, поданих до матеріалів справи документів були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 та частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку із чим, судовий збір у розмірі 2684, 00 грн. (оскільки сплачений мінімальному розмірі) залишається за позивачем.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 13, 42, 73, 74, 86, 129, 165, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Закрити провадження у справі № 922/951/23 в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСК Піраміда" Товариства з обмеженою відповідальністю "БІР-Маркет" щодо стягнення суми основного боргу за комунальними послугами у розмірі 48 775,71 грн. на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 1 407,16 грн., пеню у сумі 20 565,95 грн. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Інформацію щодо роботи суду та щодо розгляду конкретних судових справ можна отримати на сайті суду, а також за допомогою Телеграм-бота Господарського суду Харківської області https://t.me/GospSud_kh_bot.

Реквізити сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСК Піраміда" (61174, м. Харків, просп. Перемоги, буд. 81, ЄДРПОУ 32437154);

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "БІР-Маркет" (03035, м. Київ, вул. Липківського Василя Митрополита, буд. 45, прим. 505, ЄДРПОУ 40818636).

Повне рішення складено "17" жовтня 2023 р.

СуддяО.О. Ємельянова