Рішення

від 17.10.2023 по справі 924/676/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" жовтня 2023 р. Справа № 924/676/23

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., за участю секретаря судового засідання Тлустої У.О., розглянувши справу у залі судового засідання № 305

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги", м. Київ

до приватного підприємства "Кочубіївське", с. Кочубіїв Кам`янець-Подільського району Хмельницької області

про стягнення 282726,88 грн штрафу, 102502,83 грн пені, 6150,17 грн 3% річних, 9827,23 грн інфляційних втрат,

Представники сторін:

позивача: Марковська В.В. - адвокат, представник за довіреністю

відповідача: Рохов О.В. - представник згідно ордеру

У судовому засіданні 17.10.2023 року відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 27.06.2023р. прийнято справу № 924/676/23 до розгляду, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 15.08.2023р. продовжено строк підготовчого провадження у справі № 924/676/23 на 30 днів.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 12.09.2023р. закрито підготовче провадження у справі № 924/676/23 та призначено справу до судового розгляду по суті.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" звернулося з позовом до суду про стягнення з приватного підприємства "Кочубіївське" 282726,88 грн штрафу, 102502,83 грн пені, 6150,17 грн 3% річних, 9827,23 грн інфляційних втрат на підставі договору постачання природного газу № 50414000 від 11.08.2022р. Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до п.п. 1, 3 додаткової угоди від 25.11.2022р. сторони узгодили період для постачання газу на умовах договору з 01.12.2022р. по 31.12.2022р. та встановили строки оплати за поставлений газ за розрахунковий період "грудень 2022 р.". Розрахункові документи у вигляді акту від 31.12.2022р. та рахунку від 01.01.2023р. за спожитий газ на суму 3192435,96 грн було сформовано та надіслано відповідачу, що є підставою для остаточних розрахунків відповідно до п.п. 4.4., 4.6., 4.8. договору. При цьому, кінцевим строком оплати вказаного нарахування з урахуванням п. 3 додаткової угоди від 25.11.2022р. є 15.01.2023р. З урахуванням зазначеного, в рахунок погашення нарахувань за розрахунковий період "грудень 2022 р." загалом відповідачем сплачено 3192435,96 грн, тобто в повному обсязі, але з порушенням строків оплати. Зокрема, станом на 16.01.2023р. за договором обліковувалася заборгованість за поставлений природний газ у період з 01.12.2022р. по 31.12.2022р. у сумі 1513634,38 грн, яка повністю була оплачена лише 12.05.2023р. Таким чином, враховуючи вищенаведене, позивачем за прострочення оплати відповідачем поставленого природного газу нараховано штрафні санкції.

У додаткових поясненнях від 05.09.2023р. позивач підтримав свої вимоги щодо задоволення позову в повному обсязі та зазначив, що відповідач не надав жодних доказів, які підтверджують обставини, що мають істотне значення для зменшення штрафних санкцій, не надав доказів винятковості обставин, які призвели до порушення ним зобов`язання та інших обставин, з якими законодавець пов`язує право суду на зменшення штрафних санкцій.

Представником відповідача подано до суду пояснення від 15.08.2023р., у яких просить відмовити у задоволенні позову. При цьому, вказано, що відповідач не заперечує факту отримання природного газу від позивача у зазначеній у позовній заяві кількості та за ціною згідно укладеного між сторонами договору від 11.08.2022р. Разом з тим, вчасно у передбачені договором терміни розрахуватися за поставлений газ відповідач не зміг у зв`язку з об`єктивними причинами, а саме у зв`язку з повномасштабною агресією проти України у відповідача, як сільськогосподарського товаровиробника, виникли проблеми з виробництвом, транспортуванням та реалізацією виробленої сільськогосподарської продукції. Відтак, з причин неможливості реалізувати вирощену агропродукцію відповідач не мав змоги вчасно оплатити вартість поставленого позивачем природного газу. Крім того, як вказує відповідач з посиланням на ч. 3 ст. 551 ЦК України, нараховані позивачем штрафні санкції є надмірними (26,5% від вартості поставленого газу). При цьому, відповідач погасив заборгованість за поставлений газ у повному обсязі, також позивач не поніс жодних збитків від невиконання відповідачем господарського зобов`язання.

12.09.2023р. представником відповідача подано до суду заяву, у якій просив зменшити до мінімуму розмір заявлених штрафних санкцій у зв`язку з проблемами з виробництвом, транспортуванням, реалізацією виробленої сільськогосподарської продукції через повномасштабну агресію росії проти України.

Представники сторін в судовому засіданні підтримали доводи викладені в заявах по суті справи.

Перелік обставин, які є предметом доказування; та доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність даних обставин.

11.08.2022р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (постачальник) та приватним підприємством "Кочубіївське" (споживач) укладено договір № 50414000 постачання природного газу, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується протягом дії даного договору передавати споживачеві природний газ, включно з урахуванням замовлення (бронювання) потужності щодо кожного періоду та обсягу постачання газу (далі - Газ), а споживач зобов`язується приймати та оплачувати газ на умовах даного договору. Споживач підтверджує, що він ознайомлений з тим, що передача газу неможлива без замовлення відповідної потужності на відповідний обсяг газу на кожну окрему точку комерційного обліку, який належить до передачі, та підписанням договору надає згоду постачальнику на замовлення (бронювання) потужності для споживача.

Відповідно до п. 1.2. договору підписанням цього договору споживач підтверджує, що він є кінцевим споживачем газу, який передається за договором, не є побутовим споживачем газу.

Згідно п. 2.1. договору сторонами погоджено, що плановий річний обсяг споживання газу споживачем складає 290000,00 тис.м.куб., а саме: вересень - 3000,00 тис.м.куб., жовтень - 55000,00 тис.м.куб., листопад - 175000,00 тис.м.куб., грудень - 57000,00 тис.м.куб.

Пунктом 2.3. договору передбачено, що розрахунковим періодом за договором є газовий місяць, який розпочинається з першої газової доби поточного місяця і триває до початку першої газової доби наступного місяця (газовий місяць). Газова доба триває з 07:00 ранку за київським часом поточного дня до 07:00 ранку за київським часом наступного дня (газова доба).

У відповідності до п. 2.4. договору постачальник і споживач щомісячно до 23-го числа місяця, що передує місяцю постачання, узгоджують графік постачання газу та замовлення (бронювання) потужності на кожну точку комерційного обліку на розрахунковий газовий місяць із зазначенням обсягу газу, що планується до передачі кожної газової доби у відповідному газовому місяці. Щомісячні подобові Графіки постачання газу та замовлення (бронювання) потужності на кожну точку комерційного обліку є невід`ємними частинами цього договору.

Як передбачено п. 4.1. договору, передачу фактично поставленого споживачу газу кожного газового місяця сторони оформлюють актом приймання-передачі газу за формою, зразок якої наведено у додатку № 4 до цього договору, з зазначенням фактично переданого обсягу. Фактичний обсяг газу, що переданий постачальником споживачу, визначається за даними, отриманими на інформаційній платформі Оператора ГТС.

У п. 4.3. договору сторонами погоджено, що постачальник до 12-го числа місяця (включно), наступного за газовим місяцем, підписує та надсилає споживачу два примірники акту приймання-передачі газу з урахуванням замовлення (бронювання) потужності (акт) із зазначенням фактично переданого обсягу газу за відповідний газовий місяць, що визначається за даними отриманими на інформаційній платформі Оператора ГТС.

Споживач протягом 2 робочих днів з дати одержання двох примірників акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або подати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту (4.4. договору).

Відповідно до п. 4.5. договору для пришвидшення комунікації сторони використовують одночасно всі електронні адреси та телефонний зв`язок контактних осіб сторін, що вказані в п.п. 3.9., 3.10 договору, зокрема для надання скан-копій актів та вмотивованих відмов від їхнього підписання. Надання постачальнику електронних копій актів та вмотивованих відмов від їхнього підписання не звільняє споживача від надання цих документів на паперових носіях.

Згідно п. 4.6. договору у випадку ненадходження від споживача підписаного примірника акту або письмової мотивованої відмови від підписання такого акту (в електронній формі або на паперовому носії) в строки, визначені п. 4.4. цього договору, акт вважається узгодженим та підписаним споживачем без зауважень, при цьому датою підписання акту приймання-передачі приймається дата складання акту постачальником, що зазначена в акті. В будь-якому випадку, положення даного пункту не звільняє споживача від обов`язку надати постачальникові підписаний примірник акту.

Узгоджені акти є підставою для остаточних розрахунків (п. 4.8. договору).

У відповідності до пп. 5.3.4. договору споживач зобов`язується своєчасно та в обсязі здійснювати оплату за газ з урахуванням замовлення (бронювання) потужності на умовах, визначених даним договором.

Відповідно до п. 6.1. договору фактична ціна газу, який підлягає постачанню у відповідному місяці поставки, розраховується у відповідності до додатка № 3 до договору, та враховує базову ціну газу, що визначається сторонами у додаткових угодах до договору щомісячно або в інші строки, передбачені додатками та/або додатковими угодами, та витрати, пов`язані з замовленням (бронюванням) потужності (тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи з урахуванням встановлених коефіцієнтів).

Як передбачено п. 6.2. договору, загальна вартість даного договору складається із суми вартостей усіх обсягів газу, поставленого протягом усіх газових місяців протягом строку дії договору згідно актів, виставлених постачальником рахунків та інших нарахувань в такому періоді.

Пунктом 7.1. договору сторонами узгоджено, що споживач зобов`язаний сплатити вартість газу, що передається за цим договором, з урахуванням замовлення (бронювання) потужності, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника. Санкції оплачуються за окремим рахунком, вимогою. Умови та порядок розрахунків визначаються в додатку № 3 до договору.

Згідно з умовами п. 7.2. договору оплата газу здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті на розрахунковий рахунок постачальника у строки та розмірах, узгоджених відповідно до додатку № 3 та додаткових угод до цього договору.

Відповідно до п. 7.3. договору датою оплати споживачем вартості спожитого природного газу з урахуванням замовлення (бронювання) потужності є дата надходження грошових коштів на рахунок постачальника

У відповідності до п. 7.5. договору в платіжних дорученнях споживач повинен обов`язково вказувати призначення платежу - оплата за природний газ згідно номеру та дати договору. За наявності заборгованості у споживача за цим договором постачальник зараховує кошти, що надійшли від споживача, в першу чергу, як погашення заборгованості за минулі періоди (газові місяці) по цьому договору, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу, а переплата (повна або часткова) зараховується на наступні періоди постачання (газові місяці) або ж повертається за письмовою вимогою споживача після припинення дії (розірвання) договору.

Як передбачено п. 9.2. договору, в разі порушення строків оплати (несплати або несвоєчасної оплати), визначених в п. 7.2. цього договору, споживач, за письмовою вимогою постачальника, що складена та направлена відповідно до п. 9.8. цього договору, сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов`язання по оплаті.

Пунктом 9.3. договору передбачено, що в разі порушення строків оплати споживачем за цим договором більше ніж на 3 календарних дні, споживач додатково до пені, передбаченої у п. 9.2. цього договору сплачує за письмовою вимогою постачальника, складеною та направленою відповідно до п. 9.8. цього договору, штраф в розмірі 20% від суми заборгованості, а постачальник має право в односторонньому порядку розірвати цей договір.

Відповідно до п. 9.7. договору нарахування та сплата штрафних санкцій, визначених у п.п. 9.2., 9.3. та 9.4. цього договору, відшкодування збитків за цим договором здійснюється на підставі письмової вимоги (вимога) сторони, яка має право на застосування / нарахування таких санкцій, і у строки, визначені в такій письмовій вимозі. Вимога має бути направлена іншій стороні (стороні, яка порушила) виключно наступним способом:

відправлення скан-копії вимоги на офіційну електронну адресу сторони, що вказана в розділі 15 цього договору, або (пп. 9.8.1. договору);

цінним листом на адресу сторони, зазначену в даному договорі, з описом та повідомленням про вручення, або (пп. 9.8.2. договору);

вручення уповноваженій особі сторони, що порушила, особисто, в такому випадку уповноважена особа, що отримала вимогу, зобов`язана поставити дату отримання, власний підпис та прізвище (відмітка про отримання).

Згідно п. 10.3. договору достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий Торгово-промисловою палатою України відповідно до Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні".

У відповідності до п. 10.4. договору у разі настання форс-мажорних обставин сторона, яка знаходиться під дією таких обставин негайно, але не пізніше ніж протягом 3 робочих днів, повідомляє іншу сторону про виникнення таких обставин. При цьому сторони докладають усіх зусиль щодо усунення обставин непереборної сили та їх наслідків.

Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин, тягне за собою втрату стороною права посилатися на такі обставини як на підставу, що звільняє від відповідальності (п. 10.5. договору).

Як передбачено п. 12.7. договору, сторони дійшли згоди, що надіслані документи (договір, додатки, додаткові угоди до нього, листи, інша інформація) через зафіксовані у договорі засоби електронного зв`язку (електронна пошта, факс, факсимільні копії / сканкопії) мають юридичну силу для сторін (визнаються сторонами). Відтак, сторони домовились, що юридичну силу такі документи набувають з моменту направлення їх стороні, однак зобов`язання, що підлягають погодженню, виникають з дати їх підписання (погодження) стороною отримувачем.

Пунктом 12.8. договору передбачено, що договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності) або з моменту отримання факсових чи сканованих копій підписаного договору.

Цей договір вступає в силу з моменту підписання і діє до кінця календарного року з наступною автоматичною пролонгацією на наступний рік без обмеження кількості пролонгацій, якщо за 20 днів до закінчення строку його дії жодною із сторін не буде повідомлено про відмову від подальшої пролонгації. В частині розрахунків договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 14.1. договору).

25.11.2022р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (постачальник) та приватним підприємством "Кочубіївське" (споживач) укладено додаткову угоду до договору постачання природного газу № 50414000 від 11.08.2022р., відповідно до п. 1 якої сторони узгодили період для постачання газу на умовах договору з 01.12.2022р. по 31.12.2022р.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди сторони узгодили ціну на грудень місяць 2022р. за 1000 куб.м: 28469,92 грн, що включає, в тому числі, вартість замовлення (бронювання) потужності (тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи з урахуванням коефіцієнту щодобового замовлення (бронювання), встановлені постановами НКРЕКП) - 136,58 грн без ПДВ за 1000 куб.м. Всього з ПДВ ціна газу за 1000 куб.м становить 34163,90 грн.

Згідно п. 3 додаткової угоди оплата за поставлений газ, включаючи вартість замовлення (бронювання) потужності, сумарно за всіма точками комерційного обліку, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника шляхом здійснення оплати в такі строки:

1) 40% вартості (з ПДВ) загального замовленого обсягу відповідно Графіку постачання газу та замовлення (бронювання) потужності, узгодженому відповідно до п. 2.4. договору, з використанням прогнозної ціни газу - не пізніше 1 числа газового місяця;

2) 30% вартості (з ПДВ) загального замовленого обсягу відповідно Графіку постачання газу та замовлення (бронювання) потужності, узгодженому відповідно до п. 2.4. договору, з використанням прогнозованої ціни газу - не пізніше 10 числа газового місяця;

3) 30% вартості (з ПДВ) загального замовленого обсягу відповідно Графіку постачання газу та замовлення (бронювання) потужності, узгодженому відповідно до п. 2.4. договору, з використанням прогнозованої ціни газу - не пізніше 20 числа газового місяця;

4) остаточний розрахунок в обсязі залишку вартості (з ПДВ) фактичного обсягу споживання газу з використанням фактичної ціни газу здійснюється у термін не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим газовим місяцем.

У додатку № 1 від 28.11.2022р. до договору № 50414000 від 11.08.2022р. сторонами погоджено Графік постачання газу та замовлення (бронювання) потужності за період з 01.12.2022р. по 31.12.2022р., а саме: по 5000,00 м.куб. газу за кожну газову добу (всього 155000,00 тис.м.куб.).

Відповідно до акта від 31.12.2022р. за договором № 50414000 від 11.08.2022р. (додаток № 4), підписаного постачальником, товариством з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" поставлено приватному підприємству "Кочубіївське" у грудні 2022 року природний газ об`ємом 93,05529 тис.куб.м на суму 3192435,96 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" було виставлено приватному підприємству "Кочубіївське" рахунок за спожитий природний газ № 50414000/12/1 від 01.01.2023р., виданий 09.01.2023р., на суму 3192435,96 грн (розрахунковий період - грудень 2022р.; спожито 93,05529 тис.м.куб. газу). Термін сплати рахунку до 15.01.2023р.

Згідно скріншоту електронного листа позивачем на електронну адресу відповідача (pp.kothubiivske@gmail.com) направлено рахунок та акт приймання-передачі природного газу за період грудень 2022р. по договору № 50414000.

Позивачем було надіслано приватному підприємству "Кочубіївське" вимогу від 16.05.2023р. про сплату штрафних санкцій за порушення строків оплати за постачання природного газу. Надіслання вимоги підтверджується описом вкладення, списком згрупованих внутрішніх листів, фіскальним чеком від 16.05.2023р., скріншотом електронного листа.

Відповідно до довідки товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" відповідачем за період листопад 2022р. - травень 2023р. погашено основний борг за спожитий природний газ у розмірі 3192435,96 грн.

Крім того, згідно банківських виписок в рахунок погашення заборгованості за спожитий природний газ за договором № 50414000 відповідачем сплачено 3192435,96 грн, а саме: 02.12.2022р. в сумі 28801,58 грн (згідно платежу на суму 200000,00 грн, з яких 171198,42 грн зараховано за зобов`язання листопада 2022р.), 05.12.2022р. - 200000,00 грн, 12.12.2022р. - 200000,000 грн, 15.12.2022р. - 200000,00 грн, 21.12.2022р. - 200000,00 грн, 23.12.2022р. - 350000,00 грн, 28.12.2022р. - 100000,00 грн, 29.12.2022р. - 100000,00 грн, 03.01.2023р. - 100000,00 грн, 04.01.2023р. - 100000,00 грн, 12.01.2023р. - 100000,00 грн, 17.01.2023р. - 100000,00 грн, 20.01.2023р. - 100000,00 грн, 27.01.2023р. - 100000,00 грн, 20.02.2023р. - 100000,00 грн, 27.02.2023р. - 200000,00 грн, 06.03.2023р. - 100000,00 грн, 08.03.2023р. - 100000,00 грн, 10.03.2023р. - 100000,00 грн, 14.03.2022р. - 100000,00 грн, 16.03.2023р. - 100000,00 грн, 21.03.2023р. - 100000,00 грн, 22.03.2023р. - 100000,00 грн, 10.04.2023р. - 100000,00 грн, 08.05.2023р. - 13634,38 грн, 12.05.2023р. - 100000,00 грн.

В зв`язку з простроченням виконання відповідачем договірних відносин позивач звернувся з позовом до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів (визнання більш вірогідними), аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 Цивільного кодексу України та 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень статті 509 ЦК України, яку розширює стаття 173 ГК України, вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до норм статей 6 та 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини, що виникли між ними, носять характер таких, що виникають з договору поставки, про що, зокрема, свідчать договірні зобов`язання сторін - постачальник зобов`язується протягом дії даного договору передавати споживачеві природний газ, включно з урахуванням замовлення (бронювання) потужності щодо кожного періоду та обсягу постачання газу (далі - Газ), а споживач зобов`язується приймати та оплачувати газ на умовах даного договору.

Відповідно до частини 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що на виконання умов договору постачання природного газу № 50414000 від 11.08.2022р. та додаткової угоди від 25.11.2022р. до нього позивачем у грудні 2022 року було поставлено відповідачу 93,05539 тис.м.куб. газу на суму 3192435,96 грн, що підтверджується підписаним сторонами актом від 31.12.2022р. (зі сторони відповідача акт вважається узгодженим та підписаним в порядку п. 4.6. договору, оскільки акт було надіслано позивачем на електронну адресу відповідача, проте останнім такий акт із підписом споживача не направлено постачальнику, як і вмотивованої відмови від підписання акту).

Відповідач повністю розрахувався за спожитий у грудні 2022 року природний газ лише 12.05.2023р., тобто з порушенням строку, визначеного у п. 3 додаткової угоди, а саме не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим газовим місяцем, що стало підставою для нарахування позивачем за період з 16.01.2023р. по 11.05.2023р. на суму простроченого платежу (з урахуванням часткових оплат відповідача) штрафних санкцій.

За положеннями ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України

У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як передбачено п. 9.2. договору, в разі порушення строків оплати (несплати або несвоєчасної оплати), визначених в п. 7.2. цього договору, споживач, за письмовою вимогою постачальника, що складена та направлена відповідно до п. 9.8. цього договору, сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов`язання по оплаті.

Судом здійснено перерахунок пені у системі "Законодавство" з урахуванням часткових оплат, відповідно до якого суд вважає підставним до стягнення суму пені в розмірі 102502,83 грн:

1) на суму боргу 1513634,38 грн (станом на 15.01.2023р.) за 16.01.2023р. = 2073,47 грн;

2) на суму боргу 1413634,38 грн за період з 17.01.2023р. по 19.01.2023р. = 5809,46 грн;

3) на суму боргу 1313634,38 грн за період з 20.01.2023р. по 26.01.2023р. = 12596,49 грн;

4) на суму боргу 1213634,38 грн за період з 27.01.2023р. по 19.02.2023р. = 39900,31 грн;

5) на суму боргу 1113634,38 грн за період з 20.02.2023р. по 26.02.2023р. = 10678,69 грн;

6) на суму боргу 913634,38 грн за період з 27.02.2023р. по 05.03.2023р. = 8760,88 грн;

7) на суму боргу 813634,38 грн за період з 06.03.2023р. по 07.03.2023р. = 2229,14 грн;

8) на суму боргу 713634,38 грн за період з 08.03.2023р. по 09.03.2023р. = 1955,16 грн;

9) на суму боргу 613634,38 грн за період з 10.03.2023р. по 13.032023р. = 3362,38 грн;

10) на суму боргу 513634,38 грн за період з 14.03.2023р. по 15.03.2023р. = 1407,22 грн;

11) на суму боргу 413634,38 грн за період з 16.03.2023р. по 20.03.2023р. = 2833,11 грн;

12) на суму боргу 313634,38 грн за 21.03.2023р. = 429,64 грн;

13) на суму боргу 213634,38 грн за період з 22.03.2023р. по 09.04.2023р. = 5560,35 грн;

14) на суму боргу 113634,38 грн за період з 10.04.2023р. по 07.05.2023р. = 4358,58 грн;

15) на суму боргу 100000,00 грн за період з 08.05.2023р. по 11.05.2023р. = 547,95 грн.

Згідно з п. 9.3. договору в разі порушення строків оплати споживачем за цим договором більше ніж на 3 календарних дні, споживач додатково до пені, передбаченої у п. 9.2. цього договору сплачує за письмовою вимогою постачальника, складеною та направленою відповідно до п. 9.8. цього договору, штраф в розмірі 20% від суми заборгованості, а постачальник має право в односторонньому порядку розірвати цей договір.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Статтею 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов`язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов`язань, визначається відповідним суб`єктом господарювання - господарською організацією.

Тобто сторони передбачили можливість нарахування штрафу у разі невиконання покупцем своїх зобов`язань за договором постачання природного газу № 50414000 від 11.08.2022р. у розмірі у розмірі 20 % від суми заборгованості, що узгоджується із приписами ст.ст. 230, 231 ГК України.

За таких обставин з огляду на п. 9.3. договору позивачем правомірно нараховано 282726,88 грн штрафу (1413634,38 * 20 %), який підлягає стягненню.

Щодо нарахування одночасно штрафу та пені судом відзначається наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 Конституції України передбачено що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Предметом даного спору є стягнення заборгованості та штрафних санкцій згідно укладеного між сторонами договору.

Згідно зі статтею 526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК та статті 549 ЦК унормовано, що видами штрафних санкцій є штраф та пеня.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК, частиною 6 статті 231 ГК та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України.

При цьому, в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З урахуванням викладеного, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто, не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018р. у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018р. у справі № 911/1351/17, від 17.05.2018р. у справі № 910/6046/16, від 25.05.2018р. у справі № 922/1720/17, 09.07.2018р. у справі № 903/647/17. Суд по даній справі не вбачає підстав для відступу від вказаної правової позиції.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, провівши в системі "Законодавство" перерахунок 3% річних (аналогічно розрахунку пені), дійшов висновку, що позивачем правомірно нараховано 6150,17 грн 3% річних.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга" (п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов`язання" №14 від 17.12.2013 року).

При застосуванні індексу інфляції необхідно брати до уваги, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно необхідно рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня (лист Верховного Суду України №62-97р від 03.04.97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ").

Щодо заявленої до стягнення суми втрат від інфляції судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020р. у справі № 905/21/19. Зокрема, при розрахунку "інфляційних втрат" у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 № 265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу (пункти 25 - 29 постанови Верховного Суду від 26.06.2020р. у справі № 905/21/19). Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення (пункт 23 постанови Верховного Суду від 26.06.2020р. у справі № 905/21/19).

Також об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у справі № 905/21/19 наведено формулу, за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

У випадку, якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100% (п. 28 постанови у справі № 905/21/19).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19 роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

При цьому, Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 05.07.2019р. у справі № 905/600/18 дійшов висновку, що до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом здійснено перерахунок інфляційних втрат в системі "Законодавство", відповідно до якого вважає правомірною до стягнення суму інфляційних втрат у розмірі 9827,23 грн (за лютий 2023р. на суму боргу 913634,38 грн = 6395,44 грн, за березень 2023р. на суму боргу 213634,38 грн = 3204,52 грн, за квітень 2023р. на суму боргу 113634,38 грн = 227,27 грн).

Отже, провівши перерахунок заявлених до стягнення штрафних санкцій, суд дійшов висновку про правомірність їх нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві, про неможливість здійснення розрахунку з позивачем через складнощі із виробництвом, транспортуванням та реалізацією сільськогосподарської продукції суд до уваги не бере, оскільки такі доводи відповідача не підтверджені жодними доказами. При цьому, судом зазначається, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Крім того, стосовно посилань відповідача на форс-мажорні обставини судом зауважується, що у відповідності до п. 10.3 договору відповідачем не надано документа, виданого Торгово-промисловою палатою України, що є достатнім доказом дії обставин непереборної сили, а також доказів повідомлення іншої сторони про виникнення таких обставин, як це передбачено у п. 10.4. договору.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України).

Також слід зазначити, що за своєю правовою природою штрафні санкції, виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов`язання.

Водночас, суд зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013р.

З огляду на викладене, оцінивши доводи сторін у цій справі, взявши до уваги обставини, які мають істотне значення в цій справі, ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором (повне виконання до звернення з позовом до суду), нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат, враховуючи відсутність доказів понесення позивачем збитків в результаті дій відповідача, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд дійшов висновку про наявність передбачених ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України виняткових підстав для застосування дискреційних повноважень суду щодо зменшення заявленої до стягнення пені та штрафу на 50 %, тобто про стягнення з відповідача 51251,42 грн пені, 141363,44 грн штрафу.

Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018р. у справі № 924/1089/17, від 12.12.2018р. у справі № 921/110/18, від 14.01.2019р. у справі № 925/287/18, від 22.01.2019р. у справі № 908/868/18.

Також суд відмовляє у клопотанні відповідача в частині зменшення розміру 3% річних та інфляційних з огляду на наступне наступне.

Інфляційна складова боргу не підлягає зменшенню на підставі ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.10.2021р. у справі № 910/8396/21, від 07.09.2022р. у справі № 910/9911/21.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій підлягає частковому задоволенню.

Отже, з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів та керуючись проведеними розрахунками, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача 51251,42 грн пені, 141363,44 грн штрафу, 6150,17 грн 3% річних, 9827,23 грн інфляційних втрат. В решті позову в частині стягнення 51251,42 грн пені та 141363,44 грн штрафу суд відмовляє.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у зв`язку із задоволенням позову, при цьому при розподілі судового збору щодо вимоги про стягнення пені та штрафу судом беруться до уваги приписи ч. 9 ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 231, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги", м. Київ до приватного підприємства "Кочубіївське", с. Кочубіїв Кам`янець-Подільського району Хмельницької області про стягнення 282726,88 грн штрафу, 102502,83 грн пені, 6150,17 грн 3% річних, 9827,23 грн інфляційних втрат задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Кочубіївське" (Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, с. Кочубіїв, вул. Зарічна, 41 А, ідентифікаційний код 31949131) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 31, ідентифікаційний код 41916045) 51251,42 грн (п`ятдесят одну тисячу двісті п`ятдесят одну гривню 42 коп.) пені, 141363,44 грн (сто сорок одну тисячу триста шістдесят три гривні 44 коп.) штрафу, 6150,17 грн (шість тисяч сто п`ятдесят гривень 17 коп.) 3% річних, 9827,23 грн (дев`ять тисяч вісімсот двадцять сім гривень 23 коп.) інфляційних втрат, 6018,11 грн (шість тисяч вісімнадцять гривень 11 коп.) судового збору.

Видати наказ.

У задоволенні 51251,42 грн пені та 141363,44 грн штрафу відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17.10.2023 року.

Суддя С.В. Заверуха

Відрук. 3 примір.:

1 - до справи;

2 - позивачу (04050, м. Київ, вул. Ю. Іллєнка, 31);

3 - відповідачу (31665, Хмельницька обл., Кам`янець-Подільський р-н, с. Кочубіїв, вул. Зарічна, буд. 41 А).

Всім рекомендованим з повідомленням.

Електроні адреси:

позивача: official@yasno.com.ua; ІНФОРМАЦІЯ_1

відповідача: pp.kothubiivske@gmail.com