Постанова

від 19.12.2023 по справі 924/676/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2023 року Справа № 924/676/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Грязнов В.В. , суддя Павлюк І.Ю.

секретар судового засідання Дика А.І.

за участю представників сторін:

позивача - Марковська В.В.

відповідача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Кочубіївське" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.10.2023, повний текст складено 17.10.2023, у справі №924/676/23 (суддя Заверуха С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги", м. Київ

до Приватного підприємства "Кочубіївське", с. Кочубіїв Кам`янець-Подільського району Хмельницької області

про стягнення 282 726, 88 грн штрафу, 102 502, 83 грн пені, 6 150, 17 грн 3% річних, 9 827, 23 грн інфляційних втрат

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 17.10.2023 у справі №924/676/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Кочубіївське" (Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, с. Кочубіїв, вул. Зарічна, 41 А, ідентифікаційний код 31949131) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 31, ідентифікаційний код 41916045) 51 251, 42 грн (п`ятдесят одну тисячу двісті п`ятдесят одну гривню 42 коп.) пені, 141 363, 44 грн (сто сорок одну тисячу триста шістдесят три гривні 44 коп.) штрафу, 6 150, 17 грн (шість тисяч сто п`ятдесят гривень 17 коп.) 3% річних, 9 827, 23 грн (дев`ять тисяч вісімсот двадцять сім гривень 23 коп.) інфляційних втрат, 6 018, 11 грн (шість тисяч вісімнадцять гривень 11 коп.) судового збору. У задоволенні 51 251, 42 грн пені та 141 363, 44 грн штрафу відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим судом першої інстанції рішенням від 17.10.2023 у справі №924/676/23 Приватне підприємство "Кочубіївське" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.10.2023 у справі №924/676/23 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апелянт зазначає, що на день звернення позивача з даним позовом до Господарського суду Хмельницької області відповідач повністю виконав свої договірні зобов`язання та у повному розмірі погасив заборгованість за поставлений природний газ і, таким чином, позивач не несе жодних збитків від несвоєчасного виконання відповідачем господарського зобов`язання.

Також вказує, що враховуючи ту обставину, що неможливість своєчасної оплати відповідачем повної вартості поставленого газу стала наслідком різкого погіршення економічної ситуації в державі та була пов`язана з неможливістю позивача вчасно реалізувати вироблену сільськогосподарську продукцію та була пов`язана із затримками розрахунків покупців агропродукції відповідача в умовах повномасштабного вторгненням російської федерації до України, вважає, що порушення термінів оплати вартості поставленого позивачем природного газу сталося в результаті дії непереборної сили.

Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №924/676/23/7358/23 від 10.11.2023 витребувано матеріали справи №924/676/23 з Господарського суду Хмельницької області. 17.11.2023 матеріали справи №924/676/23 надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Кочубіївське" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.10.2023 у справі №924/676/23; розгляд справи призначено на 19.12.2023 об 15:00 год.

Запропоновано позивачу у строк до 11.12.2023 надати суду відзив на апеляційну скаргу та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів відповідачу.

Роз`яснено учасникам справи право участі особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, передбачене статтею 197 Господарського процесуального кодексу України.

Копію ухвали направлено сторонам на електронні адреси, відомості про які наявні в матеріалах справи (а.с. 180, т. 1).

11.12.2023 до Північно-західного апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" надійшов відзив на апеляційну скаргу Приватного підприємства "Кочубіївське" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.10.2023 у справі №924/676/23, в якому останній вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судове засідання 19.12.2023 з`явилась представник позивача (в режимі відеоконференцзв`язку за допомогою власних технічних засобів системи "Easy Con"), яка заперечила доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві, та надала усні пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, перед початком судового засідання подав на електронну адресу суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідно до норм ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, оскільки визначальним є не явка представників, а достатність матеріалів справи для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ст.ст. 269, 270 ГПК України, апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.

11.08.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (постачальник) та Приватним підприємством "Кочубіївське" (споживач) укладено договір №50414000 постачання природного газу, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується протягом дії даного договору передавати споживачеві природний газ, включно з урахуванням замовлення (бронювання) потужності щодо кожного періоду та обсягу постачання газу (далі - Газ), а споживач зобов`язується приймати та оплачувати газ на умовах даного договору. Споживач підтверджує, що він ознайомлений з тим, що передача газу неможлива без замовлення відповідної потужності на відповідний обсяг газу на кожну окрему точку комерційного обліку, який належить до передачі, та підписанням договору надає згоду постачальнику на замовлення (бронювання) потужності для споживача.

Відповідно до п. 1.2. договору підписанням цього договору споживач підтверджує, що він є кінцевим споживачем газу, який передається за договором, не є побутовим споживачем газу.

Згідно п. 2.1. договору сторонами погоджено, що плановий річний обсяг споживання газу споживачем складає 290000,00 тис.м.куб., а саме: вересень - 3000,00 тис.м.куб., жовтень - 55000,00 тис.м.куб., листопад - 175000,00 тис.м.куб., грудень - 57000,00 тис.м.куб.

Пунктом 2.3. договору передбачено, що розрахунковим періодом за договором є газовий місяць, який розпочинається з першої газової доби поточного місяця і триває до початку першої газової доби наступного місяця (газовий місяць). Газова доба триває з 07:00 ранку за київським часом поточного дня до 07:00 ранку за київським часом наступного дня (газова доба).

У відповідності до п. 2.4. договору постачальник і споживач щомісячно до 23-го числа місяця, що передує місяцю постачання, узгоджують графік постачання газу та замовлення (бронювання) потужності на кожну точку комерційного обліку на розрахунковий газовий місяць із зазначенням обсягу газу, що планується до передачі кожної газової доби у відповідному газовому місяці. Щомісячні подобові Графіки постачання газу та замовлення (бронювання) потужності на кожну точку комерційного обліку є невід`ємними частинами цього договору.

Як передбачено п. 4.1. договору, передачу фактично поставленого споживачу газу кожного газового місяця сторони оформлюють актом приймання-передачі газу за формою, зразок якої наведено у додатку № 4 до цього договору, з зазначенням фактично переданого обсягу. Фактичний обсяг газу, що переданий постачальником споживачу, визначається за даними, отриманими на інформаційній платформі Оператора ГТС.

У п. 4.3. договору сторонами погоджено, що постачальник до 12-го числа місяця (включно), наступного за газовим місяцем, підписує та надсилає споживачу два примірники акту приймання-передачі газу з урахуванням замовлення (бронювання) потужності (акт) із зазначенням фактично переданого обсягу газу за відповідний газовий місяць, що визначається за даними отриманими на інформаційній платформі Оператора ГТС.

Споживач протягом 2 робочих днів з дати одержання двох примірників акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або подати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту (4.4. договору).

Відповідно до п. 4.5. договору для пришвидшення комунікації сторони використовують одночасно всі електронні адреси та телефонний зв`язок контактних осіб сторін, що вказані в п.п. 3.9., 3.10 договору, зокрема для надання скан-копій актів та вмотивованих відмов від їхнього підписання. Надання постачальнику електронних копій актів та вмотивованих відмов від їхнього підписання не звільняє споживача від надання цих документів на паперових носіях.

Згідно п. 4.6. договору у випадку ненадходження від споживача підписаного примірника акту або письмової мотивованої відмови від підписання такого акту (в електронній формі або на паперовому носії) в строки, визначені п. 4.4. цього договору, акт вважається узгодженим та підписаним споживачем без зауважень, при цьому датою підписання акту приймання-передачі приймається дата складання акту постачальником, що зазначена в акті. В будь-якому випадку, положення даного пункту не звільняє споживача від обов`язку надати постачальникові підписаний примірник акту.

Узгоджені акти є підставою для остаточних розрахунків (п. 4.8. договору).

У відповідності до пп. 5.3.4. договору споживач зобов`язується своєчасно та в обсязі здійснювати оплату за газ з урахуванням замовлення (бронювання) потужності на умовах, визначених даним договором.

Відповідно до п. 6.1. договору фактична ціна газу, який підлягає постачанню у відповідному місяці поставки, розраховується у відповідності до додатка № 3 до договору, та враховує базову ціну газу, що визначається сторонами у додаткових угодах до договору щомісячно або в інші строки, передбачені додатками та/або додатковими угодами, та витрати, пов`язані з замовленням (бронюванням) потужності (тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи з урахуванням встановлених коефіцієнтів).

Як передбачено п. 6.2. договору, загальна вартість даного договору складається із суми вартостей усіх обсягів газу, поставленого протягом усіх газових місяців протягом строку дії договору згідно актів, виставлених постачальником рахунків та інших нарахувань в такому періоді.

Пунктом 7.1. договору сторонами узгоджено, що споживач зобов`язаний сплатити вартість газу, що передається за цим договором, з урахуванням замовлення (бронювання) потужності, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника. Санкції оплачуються за окремим рахунком, вимогою. Умови та порядок розрахунків визначаються в додатку № 3 до договору.

Згідно з умовами п. 7.2. договору оплата газу здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті на розрахунковий рахунок постачальника у строки та розмірах, узгоджених відповідно до додатку № 3 та додаткових угод до цього договору.

Відповідно до п. 7.3. договору датою оплати споживачем вартості спожитого природного газу з урахуванням замовлення (бронювання) потужності є дата надходження грошових коштів на рахунок постачальника

У відповідності до п. 7.5. договору в платіжних дорученнях споживач повинен обов`язково вказувати призначення платежу - оплата за природний газ згідно номеру та дати договору. За наявності заборгованості у споживача за цим договором постачальник зараховує кошти, що надійшли від споживача, в першу чергу, як погашення заборгованості за минулі періоди (газові місяці) по цьому договору, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу, а переплата (повна або часткова) зараховується на наступні періоди постачання (газові місяці) або ж повертається за письмовою вимогою споживача після припинення дії (розірвання) договору.

Як передбачено п. 9.2. договору, в разі порушення строків оплати (несплати або несвоєчасної оплати), визначених в п. 7.2. цього договору, споживач, за письмовою вимогою постачальника, що складена та направлена відповідно до п. 9.8. цього договору, сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов`язання по оплаті.

Пунктом 9.3. договору передбачено, що в разі порушення строків оплати споживачем за цим договором більше ніж на 3 календарних дні, споживач додатково до пені, передбаченої у п. 9.2. цього договору сплачує за письмовою вимогою постачальника, складеною та направленою відповідно до п. 9.8. цього договору, штраф в розмірі 20% від суми заборгованості, а постачальник має право в односторонньому порядку розірвати цей договір.

Відповідно до п. 9.7. договору нарахування та сплата штрафних санкцій, визначених у п.п. 9.2., 9.3. та 9.4. цього договору, відшкодування збитків за цим договором здійснюється на підставі письмової вимоги (вимога) сторони, яка має право на застосування / нарахування таких санкцій, і у строки, визначені в такій письмовій вимозі. Вимога має бути направлена іншій стороні (стороні, яка порушила) виключно наступним способом:

відправлення скан-копії вимоги на офіційну електронну адресу сторони, що вказана в розділі 15 цього договору, або (п.п. 9.8.1. договору);

цінним листом на адресу сторони, зазначену в даному договорі, з описом та повідомленням про вручення, або (п.п. 9.8.2. договору);

вручення уповноваженій особі сторони, що порушила, особисто, в такому випадку уповноважена особа, що отримала вимогу, зобов`язана поставити дату отримання, власний підпис та прізвище (відмітка про отримання).

Згідно п. 10.3. договору достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий Торгово-промисловою палатою України відповідно до Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні".

У відповідності до п. 10.4. договору у разі настання форс-мажорних обставин сторона, яка знаходиться під дією таких обставин негайно, але не пізніше ніж протягом 3 робочих днів, повідомляє іншу сторону про виникнення таких обставин. При цьому сторони докладають усіх зусиль щодо усунення обставин непереборної сили та їх наслідків.

Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин, тягне за собою втрату стороною права посилатися на такі обставини як на підставу, що звільняє від відповідальності (п. 10.5. договору).

Як передбачено п. 12.7. договору, сторони дійшли згоди, що надіслані документи (договір, додатки, додаткові угоди до нього, листи, інша інформація) через зафіксовані у договорі засоби електронного зв`язку (електронна пошта, факс, факсимільні копії / сканкопії) мають юридичну силу для сторін (визнаються сторонами). Відтак, сторони домовились, що юридичну силу такі документи набувають з моменту направлення їх стороні, однак зобов`язання, що підлягають погодженню, виникають з дати їх підписання (погодження) стороною отримувачем.

Пунктом 12.8. договору передбачено, що договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності) або з моменту отримання факсових чи сканованих копій підписаного договору.

Цей договір вступає в силу з моменту підписання і діє до кінця календарного року з наступною автоматичною пролонгацією на наступний рік без обмеження кількості пролонгацій, якщо за 20 днів до закінчення строку його дії жодною із сторін не буде повідомлено про відмову від подальшої пролонгації. В частині розрахунків договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 14.1. договору).

25.11.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (постачальник) та Приватним підприємством "Кочубіївське" (споживач) укладено додаткову угоду до договору постачання природного газу № 50414000 від 11.08.2022р., відповідно до п. 1 якої сторони узгодили період для постачання газу на умовах договору з 01.12.2022р. по 31.12.2022р.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди сторони узгодили ціну на грудень місяць 2022 року за 1000 куб.м: 28469,92 грн, що включає, в тому числі, вартість замовлення (бронювання) потужності (тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи з урахуванням коефіцієнту щодобового замовлення (бронювання), встановлені постановами НКРЕКП) - 136,58 грн без ПДВ за 1000 куб.м. Всього з ПДВ ціна газу за 1000 куб.м становить 34163,90 грн.

Згідно п. 3 додаткової угоди оплата за поставлений газ, включаючи вартість замовлення (бронювання) потужності, сумарно за всіма точками комерційного обліку, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника шляхом здійснення оплати в такі строки:

1) 40% вартості (з ПДВ) загального замовленого обсягу відповідно Графіку постачання газу та замовлення (бронювання) потужності, узгодженому відповідно до п. 2.4. договору, з використанням прогнозної ціни газу - не пізніше 1 числа газового місяця;

2) 30% вартості (з ПДВ) загального замовленого обсягу відповідно Графіку постачання газу та замовлення (бронювання) потужності, узгодженому відповідно до п. 2.4. договору, з використанням прогнозованої ціни газу - не пізніше 10 числа газового місяця;

3) 30% вартості (з ПДВ) загального замовленого обсягу відповідно Графіку постачання газу та замовлення (бронювання) потужності, узгодженому відповідно до п. 2.4. договору, з використанням прогнозованої ціни газу - не пізніше 20 числа газового місяця;

4) остаточний розрахунок в обсязі залишку вартості (з ПДВ) фактичного обсягу споживання газу з використанням фактичної ціни газу здійснюється у термін не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим газовим місяцем.

У додатку № 1 від 28.11.2022р. до договору № 50414000 від 11.08.2022р. сторонами погоджено Графік постачання газу та замовлення (бронювання) потужності за період з 01.12.2022р. по 31.12.2022р., а саме: по 5000,00 м.куб. газу за кожну газову добу (всього 155000,00 тис.м.куб.).

Відповідно до акта від 31.12.2022р. за договором № 50414000 від 11.08.2022р. (додаток № 4), підписаного постачальником, товариством з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" поставлено приватному підприємству "Кочубіївське" у грудні 2022 року природний газ об`ємом 93,05529 тис.куб.м на суму 3192435,96 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" було виставлено приватному підприємству "Кочубіївське" рахунок за спожитий природний газ № 50414000/12/1 від 01.01.2023р., виданий 09.01.2023р., на суму 3192435,96 грн (розрахунковий період - грудень 2022р.; спожито 93,05529 тис.м.куб. газу). Термін сплати рахунку до 15.01.2023 року.

Згідно скріншоту електронного листа позивачем на електронну адресу відповідача (pp.kothubiivske@gmail.com) направлено рахунок та акт приймання-передачі природного газу за період грудень 2022 року по договору № 50414000.

Позивачем було надіслано Приватному підприємству "Кочубіївське" вимогу від 16.05.2023 про сплату штрафних санкцій за порушення строків оплати за постачання природного газу. Надіслання вимоги підтверджується описом вкладення, списком згрупованих внутрішніх листів, фіскальним чеком від 16.05.2023р., скріншотом електронного листа.

Відповідно до довідки Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" відповідачем за період листопад 2022 р. - травень 2023 р. погашено основний борг за спожитий природний газ у розмірі 3 192 435, 96 грн.

Крім того, згідно банківських виписок в рахунок погашення заборгованості за спожитий природний газ за договором № 50414000 відповідачем сплачено 3 192 435, 96 грн, а саме: 02.12.2022 р. в сумі 28 801, 58 грн (згідно платежу на суму 200 000, 00 грн, з яких 171 198, 42 грн зараховано за зобов`язання листопада 2022 р.), 05.12.2022 р. - 200 000, 00 грн, 12.12.2022 р. - 200 000, 000 грн, 15.12.2022 р. - 200 000, 00 грн, 21.12.2022 р. - 200 000, 00 грн, 23.12.2022 р. - 350 000, 00 грн, 28.12.2022 р. - 100 000, 00 грн, 29.12.2022 р. - 100 000, 00 грн, 03.01.2023 р. - 100 000, 00 грн, 04.01.2023 р. - 100 000, 00 грн, 12.01.2023 р. - 100 000, 00 грн, 17.01.2023 р. - 100 000, 00 грн, 20.01.2023 р. - 100 000, 00 грн, 27.01.2023 р. - 100 000, 00 грн, 20.02.2023 р. - 100 000, 00 грн, 27.02.2023 р. - 200 000, 00 грн, 06.03.2023 р. - 100 000, 00 грн, 08.03.2023 р. - 100 000, 00 грн, 10.03.2023 р. - 100 000, 00 грн, 14.03.2022 р. - 100 000, 00 грн, 16.03.2023 р. - 100 000, 00 грн, 21.03.2023 р. - 100 000, 00 грн, 22.03.2023 р. - 100 000, 00 грн, 10.04.2023 р. - 100 000, 00 грн, 08.05.2023р. - 13 634, 38 грн, 12.05.2023 р. - 100 000, 00 грн.

В зв`язку з простроченням виконання відповідачем договірних відносин позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з приватного підприємства "Кочубіївське" 282 726, 88 грн штрафу, 102 502, 83 грн пені, 6 150, 17 грн 3% річних, 9 827, 23 грн інфляційних втрат на підставі договору постачання природного газу № 50414000 від 11.08.2022.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 17.10.2023 у справі №924/676/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Кочубіївське" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" 51 251, 42 грн пені, 141 363, 44 грн штрафу, 6 150, 17 грн 3% річних, 9 827, 23 грн інфляційних втрат. У задоволенні 51 251, 42 грн пені та 141 363, 44 грн штрафу відмовлено.

Місцевий господарський суд, оцінивши доводи сторін у цій справі, взявши до уваги обставини, які мають істотне значення в цій справі, ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором (повне виконання до звернення з позовом до суду), нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат, враховуючи відсутність доказів понесення позивачем збитків в результаті дій відповідача, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, дійшов висновку про наявність передбачених ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України виняткових підстав для застосування дискреційних повноважень суду щодо зменшення заявленої до стягнення пені та штрафу на 50 %.

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Хмельницької області від 17.10.2023 у справі №924/676/23 та мотивами суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

В розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Під захистом права розуміється державна примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути виражений як концентрований вираз змісту (суті) державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в іншій спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

При цьому, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем відповідно до вимог процесуального законодавства обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права саме відповідачем, з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

Прововідносини між сторонами у даній справі виникли на підставі умов договору поставки.

Частиною 1 ст. 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України)

Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

В силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ч.ч. 1, 6, 7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, унормовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачаться з матеріалів справи на виконання умов договору постачання природного газу №50414000 від 11.08.2022 та додаткової угоди від 25.11.2022 до нього позивачем у грудні 2022 року було поставлено відповідачу 93,05539 тис.м.куб. газу на суму 3 192 435, 96 грн, що підтверджується підписаним сторонами актом від 31.12.2022.

В порядку п. 4.6. договору акт вважається узгодженим та підписаним зі сторони відповідача, оскільки вказаний акт було надіслано позивачем на електронну адресу відповідача, проте останнім такий акт із підписом споживача не направлено постачальнику, як і не направлено вмотивованої відмови від підписання акту.

Відповідно до п.п. 1, 3 додаткової угоди від 25.11.2022 сторони узгодили період для постачання газу на умовах договору з 01.12.2022р. по 31.12.2022р. та встановили строки оплати за поставлений газ за розрахунковий період - "грудень 2022 р.".

Розрахункові документи у вигляді акту від 31.12.2022 та рахунку від 01.01.2023 за спожитий газ на суму 3 192 435, 96 грн було сформовано та надіслано відповідачу, що є підставою для остаточних розрахунків відповідно до п.п. 4.4., 4.6., 4.8. договору.

При цьому, кінцевим строком оплати вказаного нарахування з урахуванням п. 3 додаткової угоди від 25.11.2022 є 15.01.2023.

Відповідач повністю розрахувався за спожитий у грудні 2022 року природний газ 12.05.2023, тобто з порушенням строку, визначеного у п. 3 додаткової угоди, а саме "не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим газовим місяцем", що стало підставою для нарахування позивачем за період з 16.01.2023 по 11.05.2023 на суму простроченого платежу (з урахуванням часткових оплат відповідача) штрафних санкцій.

Відповідач, в свою чергу, не заперечує факту отримання природного газу від позивача у зазначеній у позовній заяві кількості та за ціною згідно укладеного між сторонами договору від 11.08.2022, однак вказує, що вчасно, у передбачені договором терміни, розрахуватися за поставлений газ не зміг у зв`язку з об`єктивними причинами, а саме у зв`язку з повномасштабною агресією проти України.

Також вказує, що позивач не поніс жодних збитків від невиконання відповідачем господарського зобов`язання. Відтак, з причин неможливості реалізувати вирощену агропродукцію відповідач не мав змоги вчасно оплатити вартість поставленого позивачем природного газу.

Крім того, як вказує відповідач з посиланням на ч. 3 ст. 551 ЦК України, нараховані позивачем штрафні санкції є надмірними (26,5% від вартості поставленого газу) при тому, що ним погашено заборгованість за поставлений газ у повному обсязі.

Щодо нарахованих позивачем пені та штрафу, то колегія суддів зазначає таке.

Так, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 282 726, 88 грн штрафу та 102 502, 83 грн пені.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, одним із видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою ст. 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких обставин одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов`язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов`язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов`язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов`язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов`язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов`язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

З матеріалів справи вбачається, що пунктом п. 9.2. договору сторони погодили, що в разі порушення строків оплати (несплати або несвоєчасної оплати), визначених в п. 7.2. цього договору, споживач, за письмовою вимогою постачальника, що складена та направлена відповідно до п. 9.8. цього договору, сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов`язання по оплаті.

Окрім того, згідно з п. 9.3. договору в разі порушення строків оплати споживачем за цим договором більше ніж на 3 календарних дні, споживач додатково до пені, передбаченої у п. 9.2. цього договору сплачує за письмовою вимогою постачальника, складеною та направленою відповідно до п. 9.8. цього договору, штраф в розмірі 20% від суми заборгованості, а постачальник має право в односторонньому порядку розірвати цей договір.

Тобто сторони передбачили можливість нарахування штрафу у разі невиконання покупцем своїх зобов`язань за договором постачання природного газу № 50414000 від 11.08.2022 у розмірі 20 % від суми заборгованості, що узгоджується із приписами ст.ст. 230, 231 ГК України.

Особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, обмежується правила ч. 6 ст. 232 ГК України, якщо інше не встановлено договором. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі. Пеню належить рахувати з наступного дня після дати, в яку зобов`язання мало бути виконано, і по переддень фактичного виконання грошового зобов`язання, або по відповідний день через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, але в межах періоду, визначеного позивачем.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 20% штрафу та пені, апеляційним судом встановлено, що розмір останніх є арифметично вірним, а тому місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про правомірність їх нарахування та обґрунтованість.

Щодо нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат, то колегією суддів враховується наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Щодо заявленої до стягнення суми втрат від інфляції судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020р. у справі № 905/21/19. Зокрема, при розрахунку "інфляційних втрат" у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 № 265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу (пункти 25 - 29 постанови Верховного Суду від 26.06.2020р. у справі № 905/21/19). Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення (пункт 23 постанови Верховного Суду від 26.06.2020р. у справі № 905/21/19).

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми (подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15- ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши власний перерахунок за допомогою системи "Ліга Закон" 3% річних та інфляційних втрат, встановив, що розмір останніх становить 6 150, 17 грн та 9 827, 23 грн відповідно, є правомірним та обґрунтованим.

Колегія суддів погоджується з рішенням місцевого суду про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних та інфляційних з огляду на те, що інфляційна складова боргу не підлягає зменшенню із застосуванням ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України (правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.10.2021р. у справі № 910/8396/21, від 07.09.2022р. у справі № 910/9911/21), а розмір відсотків річних є таким, що встановлений цивільним законодавством, сторонами, за погодженням, не змінювався в сторону збільшення, і в такому разі не підлягає до зменшення.

Разом з тим, відповідачем заявлялось до суду першої інстанції клопотання про зменшення заявлених до стягнення сум штрафних санкцій.

Колегія суддів звертає увагу, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір штрафних санкцій за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафу. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст. 86, 236-238 ГПК України) (постанова Верховного Суду від 17.07.2021 у справі №916/878/20).

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанова Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).

Суд першої інстанції, оцінивши доводи сторін у цій справі, взявши до уваги обставини, які мають істотне значення в цій справі, ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором (повне виконання до звернення з позовом до суду), нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат, враховуючи відсутність доказів понесення позивачем збитків в результаті дій відповідача, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, дійшов висновку про наявність передбачених ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України виняткових підстав для застосування дискреційних повноважень суду щодо зменшення заявленої до стягнення пені та штрафу на 50 %, тобто про стягнення з відповідача 51 251, 42 грн пені, 141 363, 44 грн штрафу.

Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого господарського суду та вважає, що не є доцільним зменшення розміру штрафу та пені до мінімуму, як просив відповідач, оскільки останнім не наведено обґрунтованих обставин та не подано жодних доказів в підтвердження відсутності у нього вини в простроченні оплати поставленого газу.

Відповідачем не надано документів, які б підтверджувати відсутність в нього коштів на рахунках в банківських установах, відсутність майна, за рахунок якого можливо б було виконати грошові зобов`язання перед позивачем, а також доказів про наявність заборгованості контрагентів.

Щодо посилань відповідача на форс-мажорні обставини, колегією суддів береться до уваги, що у відповідності до п. 10.3 договору відповідачем не надано документ, виданий Торгово-промисловою палатою України, що є достатнім доказом дії обставин непереборної сили, що унеможливили належним чином виконати зобов`язання, а також доказів повідомлення іншої сторони про виникнення таких обставин, як це передбачено у п. 10.4. договору.

Таким чином апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим, таким, що ґрунтується на повному та об`єктивному дослідженні матеріалів справи, відповідає чинному законодавству, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування.

Частиною 3 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

За таких обставин, колегія суддів вважає доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та документально необґрунтованими, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення.

На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 272, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Кочубіївське" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.10.2023 у справі №924/676/23 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, окрім випадків, визначених ст.ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу №924/676/23 повернути до Господарського суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений "26" грудня 2023 р.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Павлюк І.Ю.