Постанова

від 10.10.2023 по справі 908/2609/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2023 року

м. Київ

cправа № 908/2609/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Огородніка К.М., Погребняка В.Я.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

за участю представників сторін:

скаржника - адвокат Колодочка Г.В.

ліквідатор - арбітражний керуючий Бакулін І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів касаційну скаргу Приватного Акціонерного товариства "ЮНІКОН"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду

від 17.04.2023

та на ухвалу господарського суду Запорізької області

від 10.11.2022

у справі № 908/2609/17

за заявою Публічного акціонерного товариства "Дрогобицький завод автомобільних кранів"

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИВ:

1. Постановою Господарського суду Запорізької області від 29.12.2017 боржника - Публічне акціонерне товариство "Дрогобицький завод автомобільних кранів" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру в порядку статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.11.2022:

- клопотання ліквідатора про залишення без розгляду клопотання про затвердження звіту про нарахування і виплату грошової винагороди за період виконання повноважень ліквідатора у справі задоволено;

- клопотання ліквідатора про затвердження звіту про нарахування і виплату грошової винагороди за період виконання повноважень ліквідатора у справі залишено без розгляду;

- клопотання представника кредитора-11 - Романюк І.І. про не закриття провадження у справі № 908/2609/17 залишено без задоволення;

- звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута затверджено;

- банкрута - Публічне акціонерне товариство "Дрогобицький завод автомобільних кранів"-ліквідовано;

- провадження у справі закрито.

3. Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, кредитор ОСОБА_1 , AT "Юнікон", AT "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інвестохіллс Хеліантус" звернулися до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами.

4. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2023 апеляційні скарги ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства "Юнікон" залишено без задоволення. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інвестохіллс Хеліантус" закрито. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2022 у справі № 908/2609/17 залишено без змін.

Рух касаційної скарги

5. 27.07.2023 Приватне Акціонерне товариство "ЮНІКОН" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою ВИХ. №73-УстаІ/ЮрВ від 26.07.2023 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2023 та на ухвалу господарського суду Запорізької області від 10.11.2022 у справі № 908/2609/17, підтвердженням чого є інформація згідно ідентифікатора поштових відправлень на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

6. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Приватного Акціонерного товариства "ЮНІКОН" у справі № 908/2609/17 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Огородніка К. М., судді - Банаська О. О., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 31.07.2023.

7. Ухвалою Верховного Суду від 16.08.2023 касаційну Приватного Акціонерного товариства "ЮНІКОН" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2023 та на ухвалу господарського суду Запорізької області від 10.11.2022 у справі № 908/2609/17 залишено без руху. Повідомлено скаржника про право звернутись до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку навівши підстави для поновлення строку.

8. 24.08.2023 Приватне Акціонерного товариства "ЮНІКОН" направило до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2023 та на ухвалу господарського суду Запорізької області від 10.11.2022 у справі № 908/2609/17.

9. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 12.09.2023 № 29.2-02/2624, у зв`язку у зв`язку з рішенням зборів суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.08.2023 №12 до Великої Палати Верховного Суду обрано суддю Банаська О.О., призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 908/2609/17.

10. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Приватного Акціонерного товариства "ЮНІКОН" у справі № 908/2609/17 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Огородніка К. М., судді - Погребняка В. Я., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 12.09.2023.

11. Ухвалою Верховного Суду від 13.09.2023, серед іншого, відкрито касаційне провадження у справі № 908/2609/17 за касаційною скаргою Приватного Акціонерного товариства "ЮНІКОН" ВИХ. №73-УстаІ/ЮрВ від 26.07.2023 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2023 та на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 10.11.2022 та призначено розгляд касаційної скарги на 10.10.2023 року о 10:15 у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 в залі судових засідань № 330.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.

12. Не погоджуючись з ухваленою постановою, Приватним акціонерним товариством "Юнікон" подано касаційну скаргу в якій останнє просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю та ухвалу суду першої інстанції, в частині затвердження звіту ліквідатора та закриття провадження у справі і ухвалити нове рішення яким справу № 908/2609/17 направити для подальшого розгляду до Господарського суду Запорізької області на стадію ліквідаційної процедури.

13. Касаційну скаргу мотивовано наступним.

13.1 Судами попередніх інстанцій залишено поза увагою те, що ліквідатор не надав доказів здійснення ним аналізу законності договорів, укладених боржником у підозрілий період.

13.2 Судами попередніх інстанцій не враховано, що у звіті ліквідатора відсутній будь-який аналіз стосовно діяльності керівництва боржника та інших заінтересованих осіб.

13.3 Судами попередніх інстанцій залишено поза увагою те, що ліквідатор не надав аналізу повноти і достовірності формування ліквідаційної маси та виконання обов`язків з реалізації майна, що було включено в ліквідаційну масу.

13.4 Суди попередніх інстанцій обмежившись посиланням на зазначення в звіті ліквідатора про відсутність фактів доведення боржника до банкрутства, не здійснили перевірку зазначеного висновку ліквідатора по суті наведених у ньому тверджень щодо їх обґрунтованості, повноти та відповідності фактичним обставинам.

13.5 Судами попередніх інстанцій не враховано, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо руху коштів на ліквідаційному рахунку боржника та взагалі наявності такого рахунку.

13.6 Судами попередніх інстанцій не враховано правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30.10.2019 у справі № 906/904/16, від 02.09.2020 у справі № 923/1494/15, від 24.02.2021 у справі № 902/1129/15, від 07.10.2021 у справі № 914/3812/15.

14. Представник скаржника в судовому засіданні 10.10.2023 підтримав касаційну скаргу з підстав викладених у ній.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

15. Ліквідатором боржника подано відзив на касаційну скаргу в якому останній просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

16. Ліквідатор боржника в судовому засіданні 10.10.2023 заперечив проти касаційної скарги з підстав викладених у відзиві.

Позиція Верховного Суду

17. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

18. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

19. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

20. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

20.1 Ліквідатором банкрута подано до господарського суду звіт, ліквідаційний баланс, документи на підтвердження проведення ліквідаційної процедури.

20.2 У цій справі наявний ліквідаційний баланс, який підтверджує, що станом на 01.08.2022 майнові активи, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси боржника, відсутні.

20.3 В матеріалах справи наявні запити ліквідатора щодо пошуку майна банкрута, в тому числі майнових прав.

20.4 Згідно наявних відповідей на ці запити, вбачається, що банкрут не є боржником чи стягувачем за виконавчими провадженнями, не є суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності, інформація щодо документів, які надають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, де замовником є ПАТ Дрогобицький завод автомобільних кранів, у відповідному Реєстрі відсутня; інформація про валютні операції ПАТ Дрогобицький завод автомобільних кранів в автоматизованій інформаційній системі Національного банку Е-ліміти за період з 07.02.2019 по 20.10.2020 в Національному банку відсутня; за боржником не зареєстровані транспортні чи повітряні судні та плавзасоби, об`єкти залізничного транспорту та під`їзних колій, вагони; відсутня інформація про наявність тварин у ПАТ Дрогобицький завод автомобільних кранів, оскільки дане товариство не зареєстроване в Реєстрі тварин як власник тварин.

20.5 З онлайн ресурсу Міністерства внутрішніх справ України https://rq.hsc.gov.ua отримано витяг з Єдиного державного реєстру МВС транспортних засобів, відповідно до якого за ПАТ Дрогобицький завод автомобільних кранів немає зареєстрованих транспортних засобів.

20.6 Також ліквідатором отримано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав не нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, відповідно до якого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості відсутні, у Реєстрі прав власності на нерухоме майно відомості відсутні, у Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомості відсутні, у Державному реєстрі іпотек відомості відсутні.

20.7 Згідно Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна інформація про майно боржника відсутня.

20.8 З онлайн ресурсу Державного підприємства Український інститут інтелектуальної власності https://ukrpatent.org/uk/articles/bases2 ліквідатором здійснено пошук в Спеціалізованій Базі даних Винаходи (корисні моделі) в Україні, відповідно до якого за ПАТ Дрогобицький завод автомобільних кранів не знайдено жодного запису. Бази даних колективного користування Відомості про заявки на винаходи, які прийняті до розгляду, відповідно до якого за ПАТ Дрогобицький завод автомобільних кранів не знайдено жодного запису. Бази даних Зареєстровані в Україні знаки для товарів і послуг, відповідно до якого за ПАТ Дрогобицький завод автомобільних кранів не знайдено жодного запису. Бази даних Відомості про добре відомі знаки в Україні, відповідно до якого за ПАТ Дрогобицький завод автомобільних кранів не знайдено жодного запису. Інтерактивної Бази Даних Заявки на знаки для товарів і послуг, прийняті до розгляду, відповідно до якого за ПАТ Дрогобицький завод автомобільних кранів не знайдено жодного запису. Інтерактивна Бази Даних Промислові зразки, зареєстровані в Україні, відповідно до якого за ПАТ Дрогобицький завод автомобільних кранів не знайдено жодного запису.

20.9 При аналізі фінансового стану боржника ліквідатором зазначено, зокрема, що підприємство перебуває в скрутному матеріальному становищі та має надкритичну неплатоспроможність. Основними причинами, які призвели до скрутного фінансового стану боржника є: військові дії на сході країни (втрата активів та ринку на не підконтрольній території України, дефіцит грошових коштів по відношенню до розміру зобов`язань (коефіцієнт абсолютної ліквідності значно менше нормативного значення); наявність великого розміру кредиторської заборгованості; відсутність майнових активів банкрута, які б могли бути джерелом повного погашення кредиторської заборгованості, тобто підприємство не в змозі погасити свої зобов`язання, як у короткостроковому так і в довгостроковому періодах.

20.10 Коефіцієнт Бівера протягом всього проаналізованого ліквідатором періоду, має від`ємне значення та тенденцію до зменшення, тобто ПАТ Дрогобицький завод автомобільних кранів відноситься до високої групи "ризику втрати платоспроможності" (рівень його платоспроможності критичний).

20.11 Коефіцієнт забезпеченості власними засобами протягом проаналізованого ліквідатором періоду був нижчим нормативного значення та мав від`ємне значення, що виключало можливість використання позасудових заходів відновлення платоспроможності ПАТ ДЗАК.

20.12 Розмір чистих активів протягом усього періоду мав значне від`ємне значення та постійно збільшувався, що беззаперечно свідчило про відсутність у боржника достатнього розміру активів для погашення розміру зобов`язань, та, відповідно, вказувало на критичну фінансову стійкість підприємства.

20.13 Наявність у ПАТ ДЗАК протягом усього періоду, що аналізувався, непогашеної в строк заборгованості, значення коефіцієнта покриття, коефіцієнта поточної (загальної) ліквідності, коефіцієнта абсолютної ліквідності, показника маневреності власних оборотних засобів (які нижче нормативних показників) свідчив про не ліквідний баланс та те, що підприємство не мало достатньо коштів для негайного погашення своїх поточних зобов`язань (про неплатоспроможність).

20.14 Аналіз коефіцієнтів ліквідності, фінансової стійкості свідчить, що ПАТ ДЗАК знаходиться в кризовому фінансовому стані.

20.15 Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником ПАТ ДЗАК є акціонери згідно з Реєстром. Кінцевий бенефіціарний власник-контролер - ХАЛФОНД ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД - ЕЛЕНА ЧАРАЛАМБУС, КІПР, НІКОСІЯ, ПСІМОЛОФУ, ВУЛИЦЯ САНТОРІНІС, 4, 2630., Розмір частки засновника (учасника): 0.

20.16 Ліквідатором боржника не встановлено підстави для притягнення до солідарної та субсидіарної відповідальності засновників та директора боржника.

21. Аргументи скаржника (пункти 13.1, 13.2, 13.3, 13.4, 13.5 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.

22. Постановою Господарського суду Запорізької області від 29.12.2017 боржника - Публічне акціонерне товариство "Дрогобицький завод автомобільних кранів" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру в порядку статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

23. 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень якого передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу, визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

24. Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

25. Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

26. Зважаючи на те, що з 29.12.2017 справа перебуває на стадії ліквідаційної процедури, з дня введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства подальший розгляд справи здійснюється відповідно до положень цього Кодексу.

27. Згідно положень статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури.

28. За змістом статей 61, 62, 63, 64 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, формує ліквідаційну масу з усіх видів майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлених в ході ліквідаційної процедури, за рахунок коштів, одержаних від продажу якого (майна та майнових активів боржника), здійснюється задоволення вимог кредиторів.

29. Відповідно до частини другої статті 65 Кодексу України з процедур банкрутства, якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали надсилається державному реєстратору для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи - банкрута, а також власнику майна.

30. Частиною третьою статті 65 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси, він зобов`язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна.

31. Ліквідація боржника - це припинення існування суб`єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом. Ліквідаційна процедура, як стадія провадження у справі про банкрутство, є однією з найбільш ймовірних та прогнозованих процедур, які застосовуються до неплатоспроможного боржника та є механізмом виведення з ринку нерентабельних та неперспективних підприємств.

Звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх необхідних заходів ліквідаційної процедури, вчинення адекватних дій щодо виявлення кредиторів та активів боржника, за результатами розгляду яких суд приймає ухвалу про ліквідацію боржника та закриття провадження у справі.

32. Отже, Кодексом України з процедур банкрутства передбачена певна сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків, які додаються до звіту ліквідатора і є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури. Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення. Аналогічний принцип передбачався Законом про банкрутство, чинним на момент введення ліквідаційної процедури щодо боржника у цій справі.

33. На необхідності дотримання зазначеного принципу неодноразово зверталася увага Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду під час касаційного перегляду судових рішень, зокрема у постановах від 08.05.2018 у справі № 904/5948/16, від 02.07.2019 у справі № 5011-46/1733-2012, від 12.09.2019 у справі № 914/3812/15, від 28.11.2019 у справі № 18/1971/12, від 27.02.2020 у справі № 910/21227/16, від 25.06.2020 у справі № 44/484-б, від 27.10.2020 у справі № 28/29-б-43/212-2012.

34. Принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора встановлює, зокрема, критерій обґрунтованості сумнівів щодо повноти дій ліквідатора, таким чином покладає на особу, яка має обов`язок обґрунтовувати, що саме не вчинив ліквідатор і як це вплинуло на результат формування ліквідаційної маси (висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 904/4863/13, від 28.11.2019 у справі № 904/6144/16, від 10.12.2020 у справі № 916/95/18).

35. За змістом положень статей 61-65, 90 Кодексу України з процедур банкрутства ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи. Затверджуючи звіт ліквідатора, господарський суд повинен дати оцінку належності проведення ліквідатором всієї ліквідаційної процедури, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству про банкрутство всіх обов`язкових додатків до звіту ліквідатора, зокрема, оцінити повноту пошуку, виявлення майнових активів банкрута, для включення їх в ліквідаційну масу, дати оцінку діям ліквідатора щодо пошуку, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, надати оцінку повноті реалізації ліквідатором активів боржника, а також з`ясувати чи здійснювались ліквідатором заходи для виявлення та повернення дебіторської заборгованості банкрута. Висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Розглядаючи ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, в судовому засіданні господарський суд перевіряє обґрунтованість, правомірність та повноту дій ліквідатора, а також, достовірність змісту ліквідаційного балансу (висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 922/2817/18, від 12.09.2019 у справі № 914/3812/15).

36. Під час ліквідаційної процедури, ліквідатор має здійснювати заходи спрямовані на пошук, виявлення і повернення майна, яке перебуває у третіх осіб. Крім того, ліквідатор має здійснювати обґрунтовані і логічні дії, а також здійснювати запити до відповідних органів, з врахуванням минулої діяльності банкрута. При цьому, кількість запитів не є критерієм якості роботи ліквідатора. Таким критерієм є наповнення ліквідаційної маси (висновки сформульовані у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 903/975/14, від 27.02.2020 у справі № 910/21227/16, від 25.06.2020 у справі № 44/484-б).

37. Звіт та ліквідаційний баланс, як підсумковий документ, що подається ліквідатором господарському суду в зв`язку з закінченням ліквідаційної процедури, не може бути затверджений господарським судом у відсутності доказів аналізу ліквідатором первісної бухгалтерської документації боржника, а також, у відсутності аналізу судом дій ліквідатора щодо виявлення майна банкрута що підлягає включенню до ліквідаційної маси, а також, його дій щодо пошуку нерухомого, рухомого майна банкрута і дебіторської заборгованості (висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № Б-39/134-10, від 26.07.2018 у справі № 904/9631/15, від 27.10.2020 у справі № 28/29-б-43/212-2012).

38. Процедура банкрутства є унікальним процесом, який характеризуються специфічним складом учасників, кожен з яких вступаючи в провадження у справі наділяється особливим процесуальним правами та обов`язками, зумовленим характером відносин неплатоспроможності. Передусім це зумовлено особливістю провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників, стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

39. Участь кредитора у такому проваджені не може бути формальною. Будучи учасником провадження у справі про банкрутство кредитор наділений широким обсягом прав та повноважень, в тому рахунку правом на звернення до суду в межах провадження у справі про банкрутство із заявою про визнання недійсними правочинів боржника, звернення зі скаргою на дії (бездіяльність) ліквідатора, визнання недійсним правочину, вчиненого з порушенням порядку підготовки та проведення аукціону, реалізуючи які він має діяти своєчасно та у належний спосіб.

40. Тобто під час здійснення провадження у справі про банкрутство кредитор в силу наявних у нього прав не може безумовно покладатися у здійсненні дій з оскарження правочинів чи інших дій направлених на виявлення, повернення майна банкрута, лише на ліквідатора. Як особа зацікавлена у задоволені наявних в нього грошових вимог до боржника у повному обсязі, кредитор має діяти розсудливо та проявляти уважність щодо стану своїх прав, зокрема цікавитися вжитими ліквідатором діями у ліквідаційній процедурі та заходами направленими на виявлення, розшук та повернення майна банкрута, ефективністю таких заходів та вчиняти, за наявності в нього необхідного обсягу прав та повноважень, дії направлені на визнання правочинів боржника недійсними, визнання недійсним правочину, вчиненого з порушенням порядку підготовки та проведення аукціону, оскарження дій (бездіяльності) ліквідатора щодо вжитих ним заходів у ліквідаційній процедурі тощо. Саме від таких дій кредитора залежить досягнення основної мети його участі у справі про банкрутство - задоволення (погашення) його вимог.

41. Відсутність прояву активних дій та пасивна поведінка кредитора щодо вжитих ліквідатором заходів у ліквідаційній процедурі, в тому числі дій направлених на виявлення, повернення майна банкрута, визнання недійсним провочинів боржника, правочину, вчиненого з порушенням порядку підготовки та проведення аукціону, свідчить про відсутність у нього зацікавленості у ефективності здійснення ліквідаційної процедури та не відповідає меті участі кредитора у справі. До того ж така поведінка може сприяти збільшенню витрат у ліквідаційній процедурі та тривалості здійснення провадження у справі, що не відповідає цілям та завданням господарського судочинства.

42. Як встановлено судом апеляційної інстанції, Міністерством юстиції України за скаргою ОСОБА_1 була проведена перевірка діяльності арбітражного керуючого Бакуліна І.С.. Згідно відповіді про результати перевірки встановлено, що арбітражним керуючим Бакуліним І.С. порушено строк розгляду звернення адвоката Ярошовича Є.І. - Романюк І.І. щодо включення вимог цього кредитора до реєстру вимог кредиторів боржника.

43. Разом з тим, порушень щодо ведення реєстру вимог кредиторів перевіркою не було встановлено.

44. Судами попередніх інстанцій не встановлено, надходження заперечень від кредиторів щодо звіту ліквідатора чи аналізу фінансово-господарського стану.

45. При цьому, кредитори за умови непогодження з роботою ліквідатора, з належним виконанням покладених на нього функцій, вправі були подавати до суду скарги на його дії або бездіяльність, ставити питання про відсторонення його від виконання повноважень, чого у цій справі судами не встановлено.

46. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ліквідатором в повній мірі виконано обов`язки та вжито всіх встановлених Кодексом України з процедур банкрутства заходів.

47. Отже, господарський суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов правильного висновку про те, що ліквідатором виконані усі необхідні дії, спрямовані на здійснення ліквідаційної процедури.

48. Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

49. Згідно статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

50. Згідно частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

51. Згідно статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

52. Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

53. При цьому, аргументи скаржника (пункти 13.1, 13.2, 13.3, 13.4, 13.5 постанови) фактично зводяться до намагання здійснити переоцінку доказів та прохання надати нову оцінку доказам у справі, що в силу вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень Верховного Суду.

54. Крім того, на висновки у наведених постановах Верховного Суду від 30.10.2019 у справі № 906/904/16, від 02.09.2020 у справі № 923/1494/15, від 24.02.2021 у справі № 902/1129/15, від 07.10.2021 у справі № 914/3812/15 (пункт 13.6 постанови) скаржники послалися, виокремивши їх із контексту вказаних судових рішень, не урахувавши викладених в рішеннях правових позицій Верховного Суду стосовно спірних правовідносин та предмету спору, в контексті досліджуваних судами у справі № 908/2609/17 доказів та встановлених фактичних обставин, зокрема, щодо того, що ліквідатором в повній мірі виконано обов`язки та вжито всіх встановлених Кодексом України з процедур банкрутства заходів, а також щодо того, що ліквідатором виконані усі необхідні дії, спрямовані на здійснення ліквідаційної процедури.

55. Також, колегія суддів зазначає, що постановою Господарського суду Запорізької області від 29.12.2017 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

56. З наведеного убачається, що ліквідаційна процедура у цій справі триває майже 6 років.

57. Водночас, процедури банкрутства мають строковий характер.

58. Пунктом 1 статті 6 Конвенції, учасником якої є Україна, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

59. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сюрмелі проти Німеччини" від 08.06.2006 визнав порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції тривалість судового провадження, яке продовжувалося у судах понад 16 років та відсутність ефективних засобів оскарження затяжного характеру триваючого розгляду цивільної справи в національному законодавстві Німеччини.

60. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

61. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

62. Водночас на державні органи покладено обов`язок щодо дотримання принципу ''належного урядування'' і ті з них, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення ЄСПЛ від 20.11.2011 у справі ''Рисовський проти України'').

63. Отже, подальше здійснення провадження у цій справі про банкрутство, з огляду на встановлені обставини вчинення ліквідатором усіх необхідних дій, спрямованих на здійснення ліквідаційної процедури, порушувало б право на справедливий суд в розумінні строків розгляду справи та унеможливило б дотримання балансу інтересів кредиторів і боржника під час такого судового провадження.

64. Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що постановою Верховного Суду від 26.09.2023 у справі № 908/2609/17(908/1359/22) за позовом Приватного акціонерного товариства "Юнікон" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо комерційна фірма Дрогобицький завод автомобільних кранів" та Публічного акціонерного товариства "Дрогобицький завод автомобільних кранів" про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя за іпотечним договором від 17.05.2010, яка розглядається в межах справи № 908/2609/17 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Дрогобицький завод автомобільних кранів", справу № 908/2609/17(908/1359/22) направлено на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

65. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 20.01.2021 у справі № 5017/2833/2012 звернув увагу, що у разі закриття/припинення провадження в справі про банкрутство, розгляд спорів, стороною в яких є боржник, у межах справи про банкрутство завершується їх розглядом по суті суддею, якому були передані такі справи автоматизованою системою документообігу суду, з ухваленням відповідного судового рішення, що узгоджується з принципом "незмінності складу суду", задля недопущення створення для сторін перешкод у реалізації права на судовий захист і загрози сутності гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права сторін на доступ до суду та ефективний засіб захисту упродовж розумного строку.

66. З огляду на викладене, за результатами нового розгляду вказаного спору у справі 908/2609/17(908/1359/22), учасники справи не позбавлені права на звернення до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора та закриття провадження у справі № 908/2609/17, за наявності на те правових підстав.

67. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

68. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

69. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

70. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

71. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

72. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції та ухвала суду першої інстанції таким вимогам закону відповідають.

73. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

74. Вказані вимоги судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних ухвали та постанови були дотримані.

75. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та ухвали суду першої інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Приватного Акціонерного товариства "ЮНІКОН" ВИХ. №73-УстаІ/ЮрВ від 26.07.2023 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2023 та на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 10.11.2022, в частині затвердження звіту ліквідатора та закриття провадження у справі № 908/2609/17 залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2023 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 10.11.2022, в частині затвердження звіту ліквідатора та закриття провадження у справі № 908/2609/17 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді К. М. Огороднік

В. Я. Погребняк