Постанова

від 11.10.2023 по справі 522/19782/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/6217/23

Справа № 522/19782/18

Головуючий у першій інстанції Абухін Р. Д.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Громіка Р.Д.,

Драгомерецького М.М.,

за участю:

секретаря Козлової В.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника ОСОБА_1 адвоката Недашківського А.В.,

представника ОСОБА_2 адвоката Проходи Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Недашківського Андрія Володимировича на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2023 року, ухваленого під головуванням судді Абухіна Р.Д., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про спонукання до виконання мирової угоди, шляхом стягнення грошових коштів,

встановив:

26.12.2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , та неодноразово уточнивши позовні вимоги, просила стягнути з відповідача суму за мировою угодою, затвердженою ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04.12.2014 року в розмірі 130000 доларів США, що є еквівалентом 3147233,83 грн., 3-х відсотків за користування грошовими коштами: за першим платежем - у сумі 50000 доларів США, що є еквівалентом 174 676,31 грн., за другим платежем 50000 доларів США, що є еквівалентом 114152,59 грн., за третім платежем - у сумі 30 000 доларів США, що є еквівалентом 61228,70 грн., а всього в сумі 3 497 291,44 грн. (т.1, а.с.97-104).

Позовні вимоги були обгрунтовані тим, що ухвалою Приморського районного суду м. Одеси у справі № 522/19324/14-ц від 04.12.2014, яка набула законної сили 15.04.2014 року, було визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_3 (позивач у даній справі) та ОСОБА_2 (відповідач у даній справі) в частині позовних вимог щодо розподілу спільного сумісного майна подружжя, за якою:

1. Цінні папери, а саме прості імені акції Публічного акціонерного товариства «Гібридний соняшник» (код ЄДРПОУ 13924728) в загальній кількості 1 745 794 (один мільйон сімсот сорок п`ять тисяч сімсот дев`яносто чотири) штуки, розподіляються наступним чином: ОСОБА_3 - 684 476 (шістсот вісімдесят чотири тисячі чотириста сімдесят шість) штук, що становить 32, 89 % статутного капіталу, ОСОБА_2 - 1 061 318 (один мільйон шістдесятодна тисяча триста вісімнадцять) штук, що становить 51 % статутного капіталу.

2. ОСОБА_2 відмовляється на користь ОСОБА_3 від належної йому частки квартири АДРЕСА_1 , яка придбана під час перебування у шлюбі, внаслідок чого вказана квартира вважається особистою приватною власністю ОСОБА_3 ..

3. ОСОБА_3 відмовляється на користь ОСОБА_2 від належної їй частки у цінних паперах - простих іменних акціях Приватного акціонерного товариства «Селена» (код ЄДРПОУ 30818912), внаслідок чого вказані акції вважаються особистою приватною власністю ОСОБА_2

4. ОСОБА_2 зобов`язується виплатити ОСОБА_3 належну їй частку у цінних паперах - простих іменних акціях Приватного акціонерного товариства «Селена» у розмірі 130 000 (сто тридцять тисяч) дол. США, а саме: по 50 000 (п`ятдесят тисяч) дол. США за перший та другий роки та 30 000 (тридцять тисяч) дол. США за третій рік.

5. У випадку невиконанняабо прострочки виконання відповідних умов цієї мирової угоди у передбачені нею строки ОСОБА_3 має право передати ухвалу суду про затвердження мирової угоди на примусове виконання до виконавчої служби в порядку, встановленому ст. 17, 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Дані обставини укладення мирової угоди визнані в судовому засіданні та в заявах по суті справи представниками обох сторін.

Посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_2 не виконав свого обов`язку виплатити позивачу за належну їй частку у цінних паперах - простих іменних акціях Приватного акціонерного товариства «Селена» у розмірі 130000,00 доларів США, а саме: по 50000,00 грн. доларів США за перший та другий роки та 30000,00 доларів США за третій рік, позивачка просила про задоволення позову.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено (т.3, а.с.209-214).

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Недашківський А.В. ставить питання про скасування рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2023 року, ухвалення нового рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (т.4, а.с.219-231).

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси у справі № 522/19324/14-ц від 14.12.2014, було визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_3 (позивач у даній справі) та ОСОБА_2 (відповідач у даній справі) в частині позовних вимог щодо розподілу спільного сумісного майна подружжя, за якою:

1. Цінні папери, а саме прості імені акції Публічного акціонерного товариства «Гібридний соняшник» (код ЄДРПОУ 13924728) в загальній кількості 1 745 794 (один мільйон сімсот сорок п`ять тисяч сімсот дев`яносто чотири) штуки, розподіляються наступним чином: ОСОБА_3 - 684 476 (шістсот вісімдесят чотири тисячі чотириста сімдесят шість) штук, що становить 32, 89 % статутного капіталу, ОСОБА_2 - 1 061 318 (один мільйон шістдесятодна тисяча триста вісімнадцять) штук, що становить 51 % статутного капіталу.

2. ОСОБА_2 відмовляється на користь ОСОБА_3 від належної йому частки квартири АДРЕСА_1 , яка придбана під час перебування у шлюбі, внаслідок чого вказана квартира вважається особистою приватною власністю ОСОБА_3

3. ОСОБА_3 відмовляється на користь ОСОБА_2 від належної їй частки у цінних паперах - простих іменних акціях Приватного акціонерного товариства «Селена» (код ЄДРПОУ 30818912), внаслідок чого вказані акції вважаються особистою приватною власністю ОСОБА_2

4. ОСОБА_2 обов`язується виплатити ОСОБА_3 належну їй частку у цінних паперах - простих іменних акціях Приватного акціонерного товариства «Селена» у розмірі 130 000 (сто тридцять тисяч) дол. США, а саме: по 50 000 (п`ятдесят тисяч) дол. США за перший та другий роки та 30 000 (тридцять тисяч) дол. США за третій рік.

5. У випадку невиконанняабо прострочки виконання відповідних умов цієї мирової угоди у передбачені нею строки ОСОБА_3 має право передати ухвалу суду про затвердження мирової угоди на примусове виконання до виконавчої служби в порядку, встановленому ст. 17, 18 Закону України «Про виконавче провадження» (т.1, а.с.6-7).

Звертаючись до суду з даними позовними вимогами, позивач ОСОБА_1 (колишнє прізвище - ОСОБА_4 ) неодноразово їх уточнювала та в останній їх редакції зазначила, що відповідач ОСОБА_2 не виконав свого обов`язку виплатити їй за належну частку у цінних паперах - простих іменних акціях Приватного акціонерного товариства «Селена» у розмірі 130 000 (сто тридцять тисяч) дол. США, а саме: по 50 000 (п`ятдесят тисяч) дол. США за перший та другий роки та 30 000 (тридцять тисяч) дол. США за третій рік. Зазначає, що такі обов`язки мали бути виконані до 04.12.2015, 04.12.2016, 04.12.2017 відповідно. Судові витрати позивач просила покласти на відповідача (т.1, а.с.97-104).

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач ОСОБА_2 зазначив, що ним повністю виконані боргові зобов`язання за мировою угодою, та на підтвердження своїх заперечень надав суду копію листа, адресованого АТ «Піреус Банк», датованого 28.02.2018, за підписом позивача ОСОБА_1 ( ОСОБА_4 ), в якому зазначено: « ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ), подтверждаю, что раздел имущества с моим бывшим мужем ОСОБА_7 выполнен согласно мировому соглашению. … Расчеты по сумме 130 тыс. дол. В мою пользу проведены в полном объеме, претензий по поводу сроков не имею» (т.1, а.с.178).

Оригінал даного документа був оглянутий судом в судовому засіданні суду першої інстанції, його зміст і підпис визнаний сторонами у справі.

Разом з тим, позивач, а в даному випадку апелянт ОСОБА_1 ( ОСОБА_4 )зазначила, що вказаний документ не свідчить про повний розрахунок відповідача ОСОБА_2 з нею по даному листу, який ніяк не можна назвати «розпискою», а складений під психічним натиском саме ОСОБА_2 , з метою отримання ним кредиту. Більше того, адресований цей документ не ОСОБА_2 , а АТ «Піреус Банк», клієнтом якого ОСОБА_2 не є.

Як доказ, заявником апеляційної скарги ОСОБА_1 суду першої інстанції було надано висновок ТОВ «Київський експертно-дослідний центр», підписаний експертом Фраймович Людмилою Володимирівною від 21.07.2020 № 14941 та висновок фахівця від 21.05.2020 року, складений завідувачем кафедри прикладної лінгвістики Національного університету «Одеська юридична академія» М.В.Мамичем, згідно яких частину листа від 23.10.2018 «… Расчеты по сумме 130 тыс. дол. В мою пользу проведены в полном объеме, претензий по поводу сроков не имею» неможливо тлумачити однозначно (т.2, а.с.110-120, 161-163).

В свою чергу, заперечуючи проти позовних вимог, відповідач ОСОБА_2 послався на ч. 2 ст. 106 ЦПК України, відповідно до якої порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

Так, відповідно до ст. 10 Закону України «Про судову експертизу», судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань; судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності. До проведення судових експертиз (обстежень і досліджень), крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом; тощо.

Однак, на момент складання висновку судового експерта ОСОБА_8 не була атестованим судовим експертом за спеціальністю «дослідження писемного мовлення». А що стосується ОСОБА_9 , то слід зазначити, що матеріали справи не мають доказів про наявність у неї права на надання висновку щодо змісту документів на підставі ст. 74 ЦПК України.

У зв`язку з цим, відповідачем ОСОБА_2 суду першої інстанції надано висновок експерта ТОВ «Українська експертна компанія» від 17.11.2020 № 143, складений судовим експертом Ірхіним Ю.Б., щодо того ж підписаного позивачем і заявником апеляційної скарги ОСОБА_1 документу від 23.10.2018, докази атестації вказаної особи як судового експерта, та висновок семантико-текстуальної (лінгвістичної експертизи) від 20.11.2020 № 3052, відповідно до яких тлумачення тексту документу від 23.10.2018 є прямим підтвердженням визнання факту, що розрахунки за сумою 130 тис. доларів проведені в повному обсязі, претензій зі сторони ОСОБА_6 , немає (т.2, а.с.167-171).

Фактично аналогічний висновок міститься і у Висновку семантико-текстуальної (лінгвістичної експертизи) № 3052 від 20.11.2020 року, здійсненої експертом - кандидатом філологічних наук, доцентом ОСОБА_10 , за заявою адвоката Проходи Ю.Л. (т.2, а.с.188-197).

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції обгрунтовано виходив із того, що відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.80 ЦПК достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Оцінюючи вказані докази, суд першої інстанції виходив із того, що оцінка змісту підписаного позивачем ОСОБА_1 ( ОСОБА_4 ) документу від 23.10.2018 року, достовірність її підпису, яка визнана обома сторонами, не потребує спеціальних знань. Разом з тим, якщо документ був складений і підписаний особою, його зміст має сприйматися таким, яким він сприймається автором за звичайних обставин. Той факт, кому саме адресований документ, також не може змінювати його зміст, адже одні і ті самі обставини не можуть сприйматися особою різним чином тільки в залежності від того, кому вона викладає ці обставини.

Тобто, суд дійшов правильного висновку про те, що якщо особа визнає здійснення розрахунку вона визнає його перед необмеженим колом осіб.

В даному випадку автор документу (позивач і заявник апеляційної скарги ОСОБА_1 ( ОСОБА_4 ) не тільки вказала, що « ОСОБА_11 по сумме 130 тыс. дол. в мою пользу проведены в полном объеме», але спеціально зазначила: «претензий по поводу сроков не имею».

Таким чином, вказаний автор документу, який експерт ОСОБА_8 зазначала, як розписка-лист (т.2, а.с.110, 119), ОСОБА_1 ( ОСОБА_4 ) підтвердила своїм підписом суму розрахунку, валюту розрахунку, які співпадають із зазначеними у п. 4 мирової угоди між сторонами у справі № 522/19324/14-ц , а також строки розрахунку.

Оскільки оригінал вищевказаного документу знаходиться у відповідача ОСОБА_2 , суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що дані обставини слід розцінювати як підтвердження повного виконання зобов`язання ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 ( ОСОБА_4 ) за мировою угодою, яка визнана ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 14.12.2014 року.

Що стосується доводів заявника апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що відповідач ОСОБА_2 не є клієнтом АТ «Піреус Банк», а тому її лист, який відповідач ОСОБА_2 називає «розпискою» є фіктивним, так як цей лист ОСОБА_2 не надавав та не міг надавати в АТ «Піреус Банк», не можуть свідчити про обгрунтованість її позовних вимог, а навпаки свідчить лише про те, що Вказаний лист був наданий саме відповідачу ОСОБА_2 , у якого і зберігається його оригінал.

Належних та допустимих доказів того, що вона підписала вказаний лист під психологічним тиском та шляхом введенні її в оману відповідачем ОСОБА_2 , матеріали справи не містять.

Крім того,суд першоїінстанції правильнозазначив,що неможуть слугуватипідставою длязадоволення позовнихвимог ОСОБА_1 її доводистосовно того,що згідноінформації АТ«Сбербанк Росії» розрахунки за мировою угодою були проведені за рахунок розподілу між сторонами спільного сумісного майна подружжя грошових коштів, що зберігалися на рахунках в АТ «Сбербанк Росії» на підставі договорів банківського вкладу та актів прийому передачі грошових коштів від 29.10.2013 року на суму 35 000 доларів США, від 29.10.2013 року на суму 105 000 доларів США, від 29.10.2014 року на суму 660 000 доларів США, оскільки той факт, за рахунок яких джерел було виконано мирову угоду, не мають значення в межах даної справи і не підлягає оцінці судом.

З оглядуна викладеніобставини,суд першоїінстанції дійшовправильного іобґрунтованого висновкупро те,що позивач,а натеперішній часзаявник апеляційноїскарги ОСОБА_1 ( ОСОБА_4 ), не довела належними та допустимими доказами прострочення зобов`язання відповідачем ОСОБА_2 щодо невиконання ним мирової угоди у справі № 522/19324/14-ц, в частині розрахунку на суму 130 тисяч доларів США.

Також суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність скасування заходів забезпечення позову, як того вимагає ч. 9 ст. 158 ЦПК України.

Що стосується заявленого відводу головуючому у справі судді Абухіну Р.Д. з підстав виникнення у позивача ОСОБА_1 сумнівів в його необ`єктивності та неупередженості в розгляді даної справи, то колегія суддів зазначає, що ухвалами Приморського районного суду м. Одеси від 02 серпня 2021 року та від 15.11.2021 року заявлені відводи були розглянуті і в їх задоволенні було відмовлено (т.3, а.с.11-14, 28-29, 31, 33, 38-40, 54).

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог, судового рішення та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При цьому, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Недашківського Андрія Володимировича залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повне судове рішення складено 17.10.2023 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Р.Д. Громік

М.М. Драгомерецький