Постанова

від 06.03.2024 по справі 522/19782/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

06 березня 2024 року

м. Київ

справа № 522/19782/18

провадження № 61-16287св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2023 року в складі судді: Абухіна Р. Д., та постанову Одеського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року в складі колегії суддів: Сегеди С. М., Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М.,

Історія справи

Короткий зміст позову

26 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про спонукання до виконання мирової угоди шляхом стягнення грошових коштів.

Позовна заява мотивована тим, що ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2014 року в справі № 522/19324/14-ц, яка набула законної сили, було визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_4 (позивачка у цій справі) та ОСОБА_2 (відповідач у цій справі) в частині позовних вимог щодо розподілу спільного сумісного майна подружжя, за якою:

1. Цінні папери, а саме прості імені акції Публічного акціонерного товариства «Гібридний соняшник» (код ЄДРПОУ 13924728) в загальній кількості 1 745 794 (один мільйон сімсот сорок п`ять тисяч сімсот дев`яносто чотири) штуки, розподіляються наступним чином: ОСОБА_4 - 684 476 (шістсот вісімдесят чотири тисячі чотириста сімдесят шість) штук, що становить 32,89 % статутного капіталу, ОСОБА_2 - 1 061 318 штук, що становить 51 % статутного капіталу.

2. ОСОБА_2 відмовляється на користь ОСОБА_4 від належної йому частки квартири АДРЕСА_1 , яка придбана під час перебування у шлюбі, внаслідок чого вказана квартира вважається особистою приватною власністю ОСОБА_4 .

3. ОСОБА_4 відмовляється на користь ОСОБА_2 від належної їй частки у цінних паперах - простих іменних акціях Приватного акціонерного товариства «Селена» (код ЄДРПОУ 30818912), внаслідок чого вказані акції вважаються особистою приватною власністю ОСОБА_2 .

4. ОСОБА_2 зобов`язується виплатити ОСОБА_4 належну їй частку у цінних паперах - простих іменних акціях Приватного акціонерного товариства «Селена» у розмірі 130 000 дол. США, а саме: по 50 000 дол. США за перший та другий роки та 30 000 дол. США за третій рік.

5. У випадку невиконання або прострочки виконання відповідних умов цієї мирової угоди у передбачені нею строки ОСОБА_4 має право передати ухвалу суду про затвердження мирової угоди на примусове виконання до виконавчої служби в порядку, встановленому статтями 17, 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Позивачка посилалась на те, що відповідач ОСОБА_2 не виконав свого обов`язку виплатити позивачу за належну їй частку у цінних паперах - простих іменних акціях Приватного акціонерного товариства «Селена» у розмірі 130 000 дол. США, а саме: по 50 000 дол. США за перший та другий роки та 30 000 дол. США за третій рік, позивачка просила про задоволення позову.

ОСОБА_1 , з урахуванням уточнення позовних вимог, просила стягнути з ОСОБА_2 :

суму за мировою угодою, затвердженою ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2014 року в розмірі 130 000 дол. США, що є еквівалентом 3 147 233,83 грн;

3 % за користування грошовими коштами: за першим платежем - у сумі 50 000 дол. США, що є еквівалентом 174 676,31 грн, за другим платежем - 50 000 дол. США, що є еквівалентом 114 152,59 грн, за третім платежем - у сумі 30 000 дол. США, що є еквівалентом 61 228,70 грн, а всього в сумі 3 497 291,44 грн.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2023 року в задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про спонукання до виконання мирової угоди, шляхом стягнення грошових коштів відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

відповідач надав докази виконання обов`язків за мировою угодою у вигляді листа, адресованого АТ «Піреус Банк», датованого 28 лютого 2018 року, за підписом позивача, в якому зазначено: «Я, ОСОБА_1 ), подтверждаю, что раздел имущества с моим бывшим мужем ОСОБА_6 выполнен согласно мировому соглашению. … Расчеты по сумме 130 тыс. дол. в мою пользу проведены в полном объеме, претензий по поводу сроков не имею». Оригінал цього документа був оглянутий судом в судовому засіданні. Представник позивача в судовому засіданні визнав, що цей лист містить підпис Позивача. Однак, посилався на неналежність даного доказу, оскільки Позивач не є клієнтом АТ «Піреус Банк»;

позивачкою також надано висновок ТОВ «Київський експертно-дослідний центр», підписаний експертом ОСОБА_8 від 21 липня 2020 року № 14941 та висновок фахівця від 21 травня 2020 року, складений завідувачем кафедри прикладної лінгвістики Національного університету «Одеська юридична академія» М. В. Мамичем, згідно з якими частину листа від 23.10.2018 «… Расчеты по сумме 130 тыс. дол. в мою пользу проведены в полном объеме, претензий по поводу сроков не имею» неможливо тлумачити однозначно;

відповідачем подано висновок експерта ТОВ «Українська експертна компанія» від 17 листопада 2020 № 143, складений судовим експертом Ірхіним Ю. Б,. щодо того ж підписаного позивачем документу від 23 жовтня 2018 року, докази атестації вказаної особи як судового експерта, та висновок семантико-текстуальної (лінгвістичної експертизи) від 20 листопада 2020 року № 3052, відповідно до яких тлумачення тексту документу від 23 жовтня 2018 року є прямим підтвердженням визнання факту, що розрахунки за сумою 130 тис. доларів проведені в повному обсязі, претензій зі сторони ОСОБА_1 , немає.

оцінюючи вказані докази, суд вважав, що оцінка змісту підписаного позивачем документу від 23 жовтня 2018 року, достовірність підпису позивача на якому визнається обома сторонами, не потребує спеціальних знань. Якщо документ був складений і підписаний позивачкою, що не заперечувалося під час розгляду справи, його зміст має сприйматися таким, яким він сприймається автором за звичайних обставин. Той факт, кому саме адресований документ, також не може змінювати його зміст, адже одні і ті самі обставини не можуть сприйматися особою різним чином тільки залежно від того, кому вона викладає ці обставини. Якщо особа визнає здійснення розрахунку - вона визнає його перед необмеженим колом осіб. В цьому випадку автор (позивачка) не тільки вказав, що «Расчеты по сумме 130 тыс. дол. в мою пользу проведены в полном объеме», але спеціально зазначив: «претензий по поводу сроков не имею». Таким чином, Позивачка підтвердила своїм підписом суму розрахунку, валюту розрахунку, які співпадають із зазначеними у пункті 4 мирової угоди між сторонами у справі № 522/19324/14-ц, а також строки розрахунку. Оригінал документу знаходиться у Відповідача, що розцінюється як підтвердження виконання зобов`язання. Зазначене свідчить про визнання Позивачкою факту виконання Відповідачем мирової угоди, визнаної ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2014 року в справі № 522/19324/14-ц, в частині пункту 4. цієї угоди: ОСОБА_2 зобов`язується виплатити ОСОБА_1 належну їй частку у цінних паперах - простих іменних акціях Приватного акціонерного товариства «Селена» у розмірі 130 000 дол. США, а саме: по 50 000 дол. США за перший та другий роки та 30 000 дол. США за третій рік;

стосовно аргументів відповідача, що відповідно до витребуваних судом у АТ «Сбербанк Росії» доказів розрахунки були проведені за рахунок розподілу між Сторонами спільного сумісного майна подружжя - грошових коштів, що зберігалися на рахунках Позивачки у АТ «Сбербанк Росії» на підставі договорів банківського вкладу та актів прийому передачі грошових коштів від 29 жовтня 2013 на суму 35 000 дол. США, від 29 жовтня 2013 року на суму 105 000 дол. США, на суму 660 000 дол. США від 29 жовтня 2014 року та заперечень Позивачки проти цього факту, суд відзначає, що той факт, за рахунок яких джерел було виконано мирову угоду, не мають значення в межах цієї справи і не підлягає оцінці судом. У цьому випадку спір стосується виключно спонукання до виконання мирової угоди (частини мирової угоди) і суд має встановити, які виникли зобов`язання за мировою угодою і чи були вони виконані. Достатніми та належними доказами таких обставин є ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2014 року у справі № 522/19324/14-ц про визнання мирової угоди та лист Позивачки від 23 жовтня 2018 року, яким підтвержується факт розрахунків за мировою угодою в сумі 130 тис. дол. США;

право на позов про спонукання мирової угоди виникає у разі невиконання однією зі сторін зобов`язань за умовами мирової угоди. В цій же справі Позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту невиконання Відповідачем зобов`язань за умовами мирової угоди в частині розрахунку на суму 130 тис. дол. США, і відповідно, наявності порушеного права Позивача, що підлягає судовому захисту. Враховуючи, що між сторонами спору виникли цивільні правовідносини, суд також вважає за необхідне застосувати при розгляді справи норми ЦК України;

відповідно до частини першої статті 545 ЦК України прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. В цьому випадку Позивачка не довела належними та допустимими доказами прострочення зобов`язання Відповідача як боржника. Відповідач, в свою чергу, довів належними і допустимими доказами факт виконання мирової угоди у справі № 522/19324/14-ц в частині розрахунку на суму 130 тис. дол. США. Наявний у Відповідача документ від 23 жовтня 2018 року, підписаний Позивачкою, слід розцінювати як підтвердження виконання зобов`язання в розумінні статті 545 ЦК України. Зважаючи на наведене, після всебічного, повного дослідження, оцінки наявних матеріалів та обставин справи суд дійшов висновку щодо необхідності відмови в задоволенні позовних вимог як безпідставних і таких, що не знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 рокуапеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Недашківського А. В. залишено без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

звертаючись до суду з даними позовними вимогами, позивач ОСОБА_1 (колишнє прізвище - ОСОБА_1 ) неодноразово їх уточнювала та в останній їх редакції зазначила, що відповідач ОСОБА_2 не виконав свого обов`язку виплатити їй за належну частку у цінних паперах - простих іменних акціях ПАТ «Селена» у розмірі 130 000 дол. США, а саме: по 50 000 дол. США за перший та другий роки та 30 000 дол. США за третій рік. Зазначає, що такі обов`язки мали бути виконані до 04 грудня 2015 року, 04 грудня 2016 року, 04 грудня 2017 року відповідно. Судові витрати позивач просила покласти на відповідача;

заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач ОСОБА_2 зазначив, що ним повністю виконані боргові зобов`язання за мировою угодою, та на підтвердження своїх заперечень надав суду копію листа, адресованого АТ «Піреус Банк», датованого 28 лютого 2018 року, за підписом позивачки ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), в якому зазначено: «Я, ОСОБА_1 ), подтверждаю, что раздел имущества с моим бывшим мужем ОСОБА_6 выполнен согласно мировому соглашению. … Расчеты по сумме 130 тыс. дол. В мою пользу проведены в полном объеме, претензий по поводу сроков не имею». Оригінал цього документа був оглянутий судом в судовому засіданні суду першої інстанції, його зміст і підпис визнаний сторонами у справі;

разом з тим, позивачка ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) зазначила, що вказаний документ не свідчить про повний розрахунок відповідача ОСОБА_2 з нею по даному листу, який ніяк не можна назвати «розпискою», а складений під психічним натиском саме ОСОБА_2 , з метою отримання ним кредиту. Більше того, адресований цей документ не ОСОБА_2 , а АТ «Піреус Банк», клієнтом якого ОСОБА_2 не є. Як доказ, заявником апеляційної скарги ОСОБА_1 суду першої інстанції було надано висновок ТОВ «Київський експертно-дослідний центр», підписаний експертом ОСОБА_8 від 21 липня 2020 року № 14941 та висновок фахівця від 21 травня 2020 року, складений завідувачем кафедри прикладної лінгвістики Національного університету «Одеська юридична академія» М.В. Мамичем, згідно яких частину листа від 23.10.2018 «… Расчеты по сумме 130 тыс. дол. В мою пользу проведены в полном объеме, претензий по поводу сроков не имею» неможливо тлумачити однозначно (т.2, а.с.110-120, 161-163);

в свою чергу, заперечуючи проти позовних вимог, відповідач ОСОБА_2 послався на частину другу статті 106 ЦПК України, відповідно до якої порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. Однак, на момент складання висновку судового експерта ОСОБА_8 не була атестованим судовим експертом за спеціальністю «дослідження писемного мовлення». А що стосується Мамича М.В. , то слід зазначити, що матеріали справи не мають доказів про наявність у неї права на надання висновку щодо змісту документів на підставі статті 74 ЦПК України. У зв`язку з цим, відповідачем ОСОБА_2 суду першої інстанції надано висновок експерта ТОВ «Українська експертна компанія» від 17 листопада 2020 року № 143, складений судовим експертом Ірхіним Ю. Б., щодо того ж підписаного позивачем і заявником апеляційної скарги ОСОБА_1 документу від 23 жовтня 2018 року, докази атестації вказаної особи як судового експерта, та висновок семантико-текстуальної (лінгвістичної експертизи) від 20 листопада 2020 року № 3052, відповідно до яких тлумачення тексту документу від 23 жовтня 2018 року є прямим підтвердженням визнання факту, що розрахунки за сумою 130 000 дол. США проведені в повному обсязі, претензій зі сторони ОСОБА_1 , немає (т. 2, а. с.167-171). Фактично аналогічний висновок міститься і у Висновку семантико-текстуальної (лінгвістичної експертизи) № 3052 від 20 листопада 2020 року, здійсненої експертом - кандидатом філологічних наук, доцентом ОСОБА_10 , за заявою адвоката Проходи Ю.Л. (т.2, а.с.188-197);

вирішуючи даний спір, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що відповідно до частини другої статті 78 ЦПК обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Оцінюючи вказані докази, суд першої інстанції виходив із того, що оцінка змісту підписаного позивачем ОСОБА_1 (ОСОБА_1) документу від 23 жовтня 2018 року, достовірність її підпису, яка визнана обома сторонами, не потребує спеціальних знань. Разом з тим, якщо документ був складений і підписаний особою, його зміст має сприйматися таким, яким він сприймається автором за звичайних обставин. Той факт, кому саме адресований документ, також не може змінювати його зміст, адже одні і ті самі обставини не можуть сприйматися особою різним чином тільки залежності від того, кому вона викладає ці обставини. Тобто, суд дійшов правильного висновку про те, що якщо особа визнає здійснення розрахунку - вона визнає його перед необмеженим колом осіб;

оскільки оригінал вказаного документу знаходиться у відповідача ОСОБА_2 , суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що дані обставини слід розцінювати як підтвердження повного виконання зобов`язання ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 (ОСОБА_1) за мировою угодою, яка визнана ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2014 року. Належних та допустимих доказів того, що вона підписала вказаний лист під психологічним тиском та шляхом введенні її в оману відповідачем ОСОБА_2 , матеріали справи не містять. Крім того, суд першої інстанції правильно зазначив, що не можуть слугувати підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 її доводи стосовно того, що згідно інформації АТ «Сбербанк Росії» розрахунки за мировою угодою були проведені за рахунок розподілу між сторонами спільного сумісного майна подружжя - грошових коштів, що зберігалися на рахунках в АТ «Сбербанк Росії» на підставі договорів банківського вкладу та актів прийому передачі грошових коштів від 29 жовтня 2013 року на суму 35 000 дол. США, від 29 жовтня 2013 року на суму 105 000 дол. США, від 29 жовтня 2014 року на суму 660 000 дол. США, оскільки той факт, за рахунок яких джерел було виконано мирову угоду, не мають значення в межах даної справи і не підлягає оцінці судом. З огляду на викладені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного і обґрунтованого висновку про те, що позивач, а на теперішній час заявник апеляційної скарги ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), не довела належними та допустимими доказами прострочення зобов`язання відповідачем ОСОБА_2 щодо невиконання ним мирової угоди у справі № 522/19324/14-ц, в частині розрахунку на суму 130 000 дол. США;

стосовно заявленого відводу головуючому у справі судді Абухіну Р. Д. з підстав виникнення у позивача ОСОБА_1 сумнівів в його необ`єктивності та неупередженості в розгляді цієї справи, то колегія суддів зазначає, що ухвалами Приморського районного суду м. Одеси від 02 серпня 2021 року та від 15 листопада 2021 року заявлені відводи були розглянуті і в їх задоволенні було відмовлено (т. 3, а. с.11-14, 28-29, 31, 33, 38-40, 54);

колегія суддів зазначила, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог, судового рішення та доводів апеляційної скарги;

відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. При цьому, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено відповідно до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін.

Аргументи учасників справи

15 листопада 2023 року ОСОБА_1 через підсистему Електронний суд подала касаційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року (повне судове рішення складено 17 жовтня 2023 року), в якій просила:

оскаржені судові рішення скасувати;

ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

щодо обставин виникнення листа від 23 жовтня 2018 року. 25 жовтня 2018 року Відповідач відправив Позивачу в месенджер повідомлення в яких обзивав Позивача в грубій формі наступними словами (російською мовою): «падла», «гнида конченная», «тварь», «сучара падлючая»», «животное ненасытное», «черт», «крыса вонючая» та звинуватив Позивача в тому, що Відповідач не може з вини Позивача отримати кредит. Також Відповідач на підтвердження своїх звинувачень надіслав аудіофайли розмов Відповідача одним з яких зафіксована розмова Відповідача з особою жіночої статі, яка повідомляє Відповідача про те, що Відповідачу відмовлено у наданні кредиту з причини, як зазначає особа жіночої статі: «...они уперлись в ОСОБА_1», але можливий варіант отримання кредиту в іншому банку де не будуть брати до уваги можливість того, що ОСОБА_1 (Позивач) відсудить акції та банк не зможе нічого отримати. Інший аудіофайл містить розмову Відповідача з особою чоловічої статі на ім`я ОСОБА_3 , який цікавиться у Відповідача чи йде у Відповідача процес з розлучення, на що Відповідач повідомляє ОСОБА_3 , що процес завершився та Відповідач може надати документ стосовно цього. Надалі в розмові ОСОБА_3 повідомляє Відповідача, що такий документ потрібен терміново, з посиланням на те, що розлучення мало наслідком накладення арешту на все майно, акції та все інше. Відповідач запитує у ОСОБА_3 чи можна, щоб зателефонувала юрист, який це все (процес розлучення) звершувала, на що ОСОБА_3 відповідає, що так, хай вона (юрист) скине підтвердження, що все добре. В подальшому, після 25 жовтня 2018 року Відповідач зустрівся з Позивачем особисто, кричав на Позивача, ображав нецензурною лайкою та надав Позивачу заздалегідь підготовлений, датований 23 жовтня 2018 року лист адресований АТ «Піреус Банк», вимагав від Позивача підписати цей лист та повідомив Позивачу, що необхідність надання такого листа зумовлена виключно обставиною того, що Відповідач має намір отримати від АТ «Піреус банк» кредит, проте не може цього зробити з вини Позивача, оскільки банк з метою позитивного вирішення питання про надання кредиту Відповідачу бажає отримати від Позивача, як фактичного кредитора Відповідача по мировій угоді, підтвердження того, що Позивач претензій на акції ПАТ «Селена» не має, як і не має претензій по процедурі переоформлення акцій ПАТ «Гібридний соняшник». Визначена мировою угодою сума в розмірі 130 000 дол. США є кінцевою та змінюватись не буде, Позивач та Відповідач дійшли згоди щодо строків та порядку сплати грошових коштів та щодо виконання мирової угоди у Позивача не виникне інших майнових претензій до Відповідача;

лист, доданий представником Відповідача до відзиву на уточнену позову заяву, не є розпискою кредитора про одержання виконання зобов`язання, виданою боржнику, у розумінні норми частини першої статті 545 ЦК України. У зв`язку з цим, вказаний лист не є належним доказом виконання Відповідачем зобов`язання, встановленого ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2014 року в справі № 522/19324/14-ц, адже виданий не боржнику - Відповідачу та складення якого не було обумовлено необхідністю підтвердження виконання Відповідачем зобов`язання перед Позивачем, враховуючи, що Позивачу не надходила усна чи письмова вимога Відповідача про видачу йому розписки про виконання ним вказаного зобов`язання. Верховний Суд у постанові від 27 лютого 2019 року по справі № 173/1025/16-ц дійшов висновків, що ...цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України). Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці. Згідно частини другої статті 545 ЦК України якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це в розписці, яку він видає. Тобто кредитор має виконати свій обов`язок з повернення боргового документа, або видачі розписки при неможливості повернення боргового документа під час прийняття виконання. Зміст розписки про одержання виконання у статті 545 ЦК України не встановлений, але, для забезпечення визначеності у відносинах суб`єктів логічним видається вказувати в ній, зокрема: підставу виникнення зобов`язання (наприклад, номер та дату укладення договору); ім`я (найменування) кредитора та боржника; суб`єктів, які здійснили виконання (боржник або інша особа) та які прийняли виконання (кредитор або управомочена ним особа); зміст зобов`язання (наприклад, сплата грошових коштів); дату або момент виконання зобов`язання; місце виконання зобов`язання; обсяг виконання (повний або частковий); місце знаходження (проживання) кредитора та боржника; дату і місце складення розписки. Слід звернути увагу, що підписаний Позивачем та датований 23 жовтня 2018 року лист не є розпискою про одержання виконання зобов`язання в розумінні положень частини першої статті 545 ЦК України; виданий не боржнику; відсутні докази наявності вимоги боржника про видачу кредитором розписки про одержання виконання зобов`язання; адресований АТ «Піреус Банк», яке не є особою, яка в порядку статті 528 ЦК України виконала обов`язок у відповідному зобов`язанні замість Відповідача; не містить дату або момент виконання зобов`язання, місце виконання зобов`язання, місце знаходження (проживання) кредитора та боржника, місце складення цього листа;

відповідно до частини четвертої статті 178 ЦПК України, копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 178 ЦПК України, до відзиву додаються документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. Наявний в матеріалах справи відзив на уточнену позовну заяву, який було подано до суду 11 грудня 2019 року, не відповідає вимогам статті 178, 183 ЦПК України, а саме у відзиві на уточнену позовну заяву не зазначено місце проживання чи перебування відповідача та його поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків відповідача, до відзиву не додано документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи;

разом з відзивом на уточнену позовну заяву представником Відповідача 11 грудня 2019 року до суду було подано клопотання про залучення доказів до матеріалів справи, а саме, залучення до матеріалів справи розписки Позивача, що на думку Відповідача є адресованим АТ «Піреус банк» листом від 23 жовтня 2018 року. Відповідно до частини дев`ятої статті 83 ЦПК України, копії доказів, що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Однак, до клопотання представника Відповідача від 11 грудня 2019 року про залучення доказів до матеріалів справи, Відповідачем не додано докази на підтвердження надсилання (надання) копії розписки (листа від 23 жовтня 2018 року) Позивачу. Станом на дату подання Відповідачем до суду копії листа від 23 жовтня 2018 року у Позивача копія такого листа або його примірник були відсутні. Відповідно до частини четвертої статті 183 ЦПК України, суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

тому суд першої інстанції на виконання положень частини дев`ятої статті 83 ЦПК України та частини четвертої статті 183 ЦПК України мав повернути без розгляду подані 11 грудня 2019 року представником Відповідача відзив на уточнену позовну заяву та клопотання про залучення до матеріалів справи разом з наданою представником Відповідача копією листа від 23 жовтня 2018 року, однак, в супереч положенням частини дев`ятої статті 83 ЦПК України та частини четвертої статті 183 ЦПК України суд першої інстанції прийняв до розгляду відзив на уточнену позовну заяву та клопотання про залучення доказів до матеріалів справи від 11 грудня 2019 року та в порушення норм процесуального права взяв до уваги, як доказ, підписаний Позивачем та адресований АТ «Піреус банк» лист від 23 жовтня 2018 року, що не відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 161/4985/17, стосовно застосування частини четвертої статті 183 ЦПК України у її взаємодії із частиною дев`ятою статті 83 ЦПК України. Апеляційна скарга також була обґрунтована тим, що всупереч положенням частини дев`ятої статі 83 ЦПК України та частини четвертої статті 183 ЦПК України суд першої інстанції прийняв до розгляду відзив на уточнену позовну заяву та клопотання про залучення доказів до матеріалів справи від 11 грудня 2019 року та в порушення норм процесуального права взяв до уваги, як доказ, підписаний Позивачем та адресований АТ «Піреус банк» лист від 23 жовтня 2018 року, що не відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 161/4985/17, стосовно застосування частини четвертої статті 183 ЦПК України у її взаємодії із частиною дев`ятою статті 83 ЦПК України;

частиною сьомою статті 83 ЦПК України встановлено, що якщо зі зміною предмета або підстав позову або поданням зустрічного позову змінилися обставини, що підлягають доказуванню, суд залежно від таких обставин встановлює строк подання додаткових доказів. Однак, такий строк судом не було встановлено, а Відповідач не заявляв клопотання про встановлення додаткового строку на подання доказів із обґрунтуванням причин неможливості подання таких доказів з першою заявою по суті справи. Відповідно до частини восьмої статті 83 ЦПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Зважаючи на положення частини восьмої статті 83 ЦПК України, суд мав не приймати до розгляду датований 23 жовтня 2018 року лист, що підписаний Позивачем, та мав повернути його Відповідачу, та не враховувати його під час ухвалення рішення.

15 грудня 2023 року через підсистему Електронний суд ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив:

вирішити питання щодо закриття касаційного провадження у справі;

касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Відзив мотивований тим, що:

документ, в якому Позивач визнає факт належного виконання Відповідачем мирової угоди, був оглянутий судом першої інстанції в оригіналі, наданому стороною Відповідача. Таким чином, даний документ знаходився у володінні Відповідача, будь-яких доводів щодо неправомірності заволодіння вказаним документом Відповідачем, наприклад, шляхом крадіжки, Позивач ніколи не наводив. Більш того, і під час провадження в суді першої інстанції, і під час провадження в суді апеляційної інстанції, як свідчать Оскаржувані рішення, Позивач визнавала, що вказаний документ виконаний та підписаний нею. Під час провадження в суді апеляційної інстанції, як випливає з Оскаржуваної постанови, Позивач визнавала, що документ наданий нею Відповідачеві, однак був «складений під психологічним тиском», оскільки у Позивача та Відповідача «були дружні відносини», що було критично оцінено судом апеляційної інстанції як взаємовиключні твердження;

відповідно до правової позиції Верховного суду доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції під час обрахування середнього заробітку взяв до уваги копію довідки від 11 червня 2018 року № 266, яка є недопустимим доказом, оскільки вона не завірена підписом позивача, Верховний Суд визнає необґрунтованими, оскільки судом апеляційної інстанції оглянуто оригінал зазначеної довідки і суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав визнавати цей доказ недопустимим (постанова ВС від 31 березня 2021 року у справі № 334/4365/18);

суди прийшли до висновку, що оцінка змісту підписаного Позивачем документу від 23 жовтня 2018 року, достовірність підпису Позивача на якому визнається обома сторонами, не потребує спеціальних знань. Якщо документ був складений і підписаний Позивачем, що не заперечувалося під час розгляду справи, його зміст має сприйматися таким, яким він сприймається автором за звичайних обставин. Той факт, кому саме адресований документ, також не може змінювати його зміст, адже одні і ті самі обставини не можуть сприйматися особою різним чином тільки в залежності від того, кому вона викладає ці обставини. Якщо особа визнає здійснення розрахунку вона визнає його перед необмеженим колом осіб;

щодо посилання Позивача на нібито порушення порядку подання вказаного доказу, слід відзначити, що вказані докази були надані представнику Позивача до судового засідання на підставі частини дев`ятої статті 83 ЦПК України, про що свідчить аудіозапис відповідного судового засідання. Щодо необхідності вказівки на адресу Відповідача в клопотанні про долучення доказів, відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 43 ЦПК України право сторони на подання доказів не обмежено поданням ними тільки разом з клопотаннями або клопотанням в письмовому вигляді. Відповідно до частини другої статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи;

в обґрунтування доводів касаційної скарги Позивач посилається на те, що суд апеляційної інстанції в Оскаржуваній постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного суду: від 27 лютого 2019 року у справі № 173/1025/16-ц; від 20 березня 2019 року у справі № 161/4985/17; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною першою, третьою статті 411 ЦПК України. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо: після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними. Відтак, у даній справі наявні підстави для закриття касаційного провадження, оскільки правовідносини не є подібними.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.

02 січня 2024 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.

Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2024 року призначено справу до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 01 грудня 2023 року зазначено, що: наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 27 лютого 2019 року у справі № 173/1025/16-ц; від 20 березня 2019 року у справі № 161/4985/17; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Фактичні обставини

Суди встановили, що ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2014 року в справі № 522/19324/14-ц, яка набула законної сили, було визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_4 (позивачка у цій справі) та ОСОБА_2 (відповідач у цій справі) в частині позовних вимог щодо розподілу спільного сумісного майна подружжя, за якою:

1. Цінні папери, а саме прості імені акції Публічного акціонерного товариства «Гібридний соняшник» (код ЄДРПОУ 13924728) в загальній кількості 1 745 794 (один мільйон сімсот сорок п`ять тисяч сімсот дев`яносто чотири) штуки, розподіляються наступним чином: ОСОБА_4 - 684 476 (шістсот вісімдесят чотири тисячі чотириста сімдесят шість) штук, що становить 32,89 % статутного капіталу, ОСОБА_2 - 1 061 318 штук, що становить 51 % статутного капіталу.

2. ОСОБА_2 відмовляється на користь ОСОБА_4 від належної йому частки квартири АДРЕСА_1 , яка придбана під час перебування у шлюбі, внаслідок чого вказана квартира вважається особистою приватною власністю ОСОБА_4 .

3. ОСОБА_4 відмовляється на користь ОСОБА_2 від належної їй частки у цінних паперах - простих іменних акціях Приватного акціонерного товариства «Селена» (код ЄДРПОУ 30818912), внаслідок чого вказані акції вважаються особистою приватною власністю ОСОБА_2 .

4. ОСОБА_2 зобов`язується виплатити ОСОБА_4 належну їй частку у цінних паперах - простих іменних акціях Приватного акціонерного товариства «Селена» у розмірі 130 000 дол. США, а саме: по 50 000 дол. США за перший та другий роки та 30 000 дол. США за третій рік.

5. У випадку невиконання або прострочки виконання відповідних умов цієї мирової угоди у передбачені нею строки ОСОБА_4 має право передати ухвалу суду про затвердження мирової угоди на примусове виконання до виконавчої служби в порядку, встановленому статтями 17, 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з листом, адресованим АТ «Піреус Банк», датованим 28 лютого 2018 року, за підписом Позивача, в якому зазначено: «Я, ОСОБА_1 ), подтверждаю, что раздел имущества с моим бывшим мужем ОСОБА_6 выполнен согласно мировому соглашению. … Расчеты по сумме 130 тыс. дол. В мою пользу проведены в полном объеме, претензий по поводу сроков не имею».

Відповідно до висновку ТОВ «Київський експертно-дослідний центр», підписаного експертом ОСОБА_8 від 21 липня 2020 року № 14941 та висновку фахівця від 21 травня 2020 року, складеного завідувачем кафедри прикладної лінгвістики Національного університету «Одеська юридична академія» М. В. Мамича, згідно з яким частину листа від 23 жовтня 2018 року «Расчеты по сумме 130 тыс. дол. в мою пользу проведены в полном объеме, претензий по поводу сроков не имею» неможливо тлумачити однозначно.

Відповідачем подано висновок експерта ТОВ «Українська експертна компанія» від 17 листопада 2020 № 143, складений судовим експертом Ірхіним Ю. Б., щодо того ж підписаного Позивачем документа від 23 жовтня 2018 року, докази атестації вказаної особи як судового експерта, та висновок семантико-текстуальної (лінгвістичної експертизи) від 20 листопада 2020 року № 3052, відповідно до яких тлумачення тексту документа від 23 жовтня 2018 року є прямим підтвердженням визнання факту, що розрахунки за сумою 130 000 дол. США проведені в повному обсязі, претензій зі сторони ОСОБА_1 немає.

Позиція Верховного Суду

Копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду (частина четверта статті 178 ЦПК України).

До відзиву додаються: 1) докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; 2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи (частина п`ята статті 178 ЦПК України).

У строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову (пункт 1 частини першої статті 191 ЦПК України).

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (частина перша, третя статті 83 ЦПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини восьма статті 83 ЦПК України).

Копії доказів, що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними (частина дев`ята статті 83 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2020 року у справі № 760/16979/15-ц (провадження № 61-4848св19) вказано, що:

«учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

За змістом вимог частин третьої, четвертої статті 83 ЦПК України, відповідач повинен подати докази разом з поданням відзивом на позовну заяву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано, причини, з яких не може бути подано доказ у зазначений строк, докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від нього дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (частина перша статті 126 ЦПК України)».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року в справі № 161/4985/17 (провадження № 14-71 цс 19) вказано, що

«68. При розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи: позовній заяві; відзиві на позовну заяву (відзиві); відповіді на відзив; запереченнях; поясненнях третьої особи щодо позову або відзиву (частини перша та друга статті 174 ЦПК України). Заяви по суті справи мають бути оформлені згідно з вимогами статей 175-181 ЦПК України.

69. Щодо процесуальних питань при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України), які у разі подання у письмовій формі повинні бути оформлені згідно з вимогами статті 183 ЦПК України.

73. Копії доказів, що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними (частина дев`ята статті 83 ЦПК України).

74. Доказів надсилання (надання) копій доданих до «Повідомлення про зміну обставин справи» документів, які не є публічно доступними, іншим учасникам справи або доказів наявності у них всіх цих документів позивач суду не надав. У вказаному повідомленні жодних питань на розгляд суду позивач не ставив, а просив продовжити розгляд справи.

75. Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду (частина четверта статті 183 ЦПК України).

76. З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду залишає документ з назвою «Повідомлення про зміну обставин справи» без розгляду».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 липня 2022 року в справі № 546/338/20 (провадження № 61-4285св22), на яку є посилання в касаційній скарзі, зазначено, що:

«за правилами статей 12, 81 ЦПК України року кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини дев`ятої статті 83 ЦПК України копії доказів, що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Приймаючи до уваги акт прийому-передачі наданих послуг від 18 серпня 2021 року та квитанцію від 15 серпня 2021 року № 193599 на суму 2 000,00 грн, апеляційний суд залишив поза увагою дотримання відповідачкою установленого процесуальним законом порядку пред`явлення до відшкодування відповідних судових витрат, зокрема порядку подання доказів і надсилання (надання) їх іншим учасникам справи, у зв`язку із чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для їх стягнення у повному розмірі. Колегія суддів звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутні докази направлення іншим учасникам справи акту прийому-передачі наданих послуг від 18 серпня 2021 року та квитанції від 15 серпня 2021 року № 193599 на суму 2 000,00 грн, як і відсутні докази ознайомлення з ними позивачки в іншій спосіб.

Ураховуючи зазначене, а також положення частини дев`ятої статті 83 ЦПК України, апеляційний суд не мав правових підстав для прийняття зазначених доказів та стягнення на їх підставі витрат на професійну правничу допомогу».

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

Постанова суду апеляційної інстанції складається з, зокрема, мотивувальної частини із зазначенням: мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу (підпункт в пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України).

Касаційний суд зауважує, що законодавець імперативно визначив необхідність здійснювати відхилення доводу (аргументу) апеляційної скарги чи відзиву, з яким апеляційний суд не погоджується. При цьому не має значення, чи стосується такий довід (аргумент) судового рішення по суті, чи тільки процесуального питання (див., зокрема, постановуВерховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року в справі № 501/1672/22 (провадження № 61-16084св23), постановуВерховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2024 року в справі № 441/1159/21 (провадження № 61-14938св23)).

У справі, що переглядається:

при залишенні апеляційної скарги без задоволення апеляційний суд вважав, що, оцінюючи і докази, суд першої інстанції виходив із того, що оцінка змісту підписаного позивачем ОСОБА_1 (ОСОБА_1) документа від 23 жовтня 2018 року, достовірність її підпису, яка визнана обома сторонами, не потребує спеціальних знань. Разом з тим, якщо документ був складений і підписаний особою, його зміст має сприйматися таким, яким він сприймається автором за звичайних обставин. Той факт, кому саме адресований документ, також не може змінювати його зміст, адже одні і ті самі обставини не можуть сприйматися особою різним чином тільки залежно від того, кому вона викладає ці обставини. Тобто суд дійшов правильного висновку про те, що якщо особа визнає здійснення розрахунку, вона визнає його перед необмеженим колом осіб. Оскільки оригінал вказаного документа знаходиться у відповідача ОСОБА_2 , суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що дані обставини слід розцінювати як підтвердження повного виконання зобов`язання ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 (ОСОБА_1) за мировою угодою, яка визнана ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2014 року. Належних та допустимих доказів того, що вона підписала вказаний лист під психологічним тиском та шляхом введення її в оману відповідачем ОСОБА_2 , матеріали справи не містять;

в апеляційній скарзі представник позивачка вказувала про те, що всупереч положенням частини дев`ятої статі 83 ЦПК України та частини четвертої статті 183 ЦПК України суд першої інстанції прийняв до розгляду відзив на уточнену позовну заяву та клопотання про залучення доказів до матеріалів справи від 11 грудня 2019 року та в порушення норм процесуального права взяв до уваги, як доказ, підписаний Позивачем та адресований АТ «Піреус банк» лист від 23 жовтня 2018 року, що не відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №161/4985/17, стосовно застосування частини четвертої статті 183 ЦПК України у її взаємодії із частиною дев`ятою статті 83 ЦПК України (а. с. 224, том 3);

апеляційний суд в оскарженій постанові на цей важливий і доречний аргумент не відповів (а. с. 34 - 37, том 4);

апеляційний суд не звернув уваги, що законодавець імперативно визначив необхідність здійснювати відхилення доводу (аргументу) апеляційної скарги чи відзиву, з яким апеляційний суд не погоджується. При цьому не має значення, чи стосується такий довід (аргумент) судового рішення по суті, чи тільки процесуального питання;

апеляційний суд не врахував, що відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву;

апеляційний суд не звернув уваги, що суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи;

аналіз матеріалів справи свідчить, що: (1) 27 вересня 2019 року представник позивача подав уточнену позовну заяву з доказами направлення відповідачу (а. с. 97 - 115, том 1); (2) протокольною ухвалою від 15 жовтня 2019 року суд ухвалив оголосити перерву у підготовчому засіданні для надання строку на подання відзиву на уточнену позовну заяву відповідачем до 11 год 00 хв 11 грудня 2019 року (а. с. 151, том 1); (3) 11 грудня 2019 року представником відповідача подано відзив на уточнену позовну заяву без доказів направлення позивачу (а. с. 170 - 173, том 1); (4) 11 грудня 2019 року представником відповідача подано клопотання про залучення доказів до матеріалів справи (розписки позивача від 23 жовтня 2018 року) без доказів направлення позивачу (а. с. 177 - 178, том 1). Як свідчить аудіозапис судового засідання від 11 грудня 2019 року, згідно з яким представник позивача вказував, що йому невідомо про лист від 23 жовтня 2018 року і тільки в судовому засіданні представнику позивача надано можливість з нею ознайомитися, і представник відповідача зазначила про можливість надати копію лист від 23 жовтня 2018 року(том 3, дис з аудіозаписами судових засідань). Тому аргумент відзиву на касаційну скаргу про те, що вказані доказ були надані представнику Позивача до судового засідання на підставі частини дев`ятої статті 83 ЦПК України, про що свідчить аудіозапис відповідного судового засідання, необґрунтований.

За таких обставин апеляційний суд по суті не переглянув рішення суду, з урахуванням того, що представник позивачки в апеляційній скарзі зазначав про процесуальні порушення подання доказу (а. с. 224, том 3). Тому постанову апеляційного суду належить скасувати та передати справу на новий розгляд суду апеляційної інстанції. Як наслідок в задоволенні клопотання відповідача про закриття касаційного провадження належить відмовити.

Суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним касаційний суд вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково; постанову апеляційного суду скасувати та передати справу новий розгляд до суду апеляційної інстанції; в задоволенні клопотання про закриття касаційного провадження відмовити.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання ОСОБА_2 про закриття касаційного провадження відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 рокускасувати та передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Одеського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук