РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2023 р. Справа № 120/4938/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши в місті Вінниці за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Фермерського господарства "Брусленівське" до Головного управління ДПС у Вінницькій області та ДПС України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося Фермерське господарство «Брусленівське» (далі ФГ «Брусленівське», позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі ГУ ДПС у Вінницькій області, відповідач 1) та Державної податкової служби України (далі - ДПС України, відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що ФГ «Брусленівське» за наслідками здійснення господарської операції із Товариством з обмеженою відповідальністю «Злата-Трейд» щодо поставки сільськогосподарської продукції (ріпаку) власного виробництва була складена податкова накладна № 2 від 03.08.2022, яка в подальшому була направлена для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН). Згідно з отриманою квитанцією документ було доставлено та прийнято, однак реєстрацію податкової накладної - зупинено. Причиною зупинення реєстрації накладної зазначено її відповідність вимогам пункту 1 "Критеріїв ризиковості здійснення операції". Як зазначає позивач, ним на виконання вказівок контролюючого органу надано письмові пояснення та копії всіх наявних документів для підтвердження реальності здійснення господарської операції з контрагентом, у зв`язку з чим була складена відповідна податкова накладна. Проте, рішенням відповідача 1 № 7365341/32263201 від 21.09.2022 відмовлено у реєстрації податкової накладної з причин ненадання усіх необхідних документів, зокрема договору з покупцем, видаткових накладних, статистичних документів, товарнотранспортних накладних, платіжних доручень. Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся зі скаргою до відповідача 2, однак його скарга за наслідками процедури адміністративного оскарження була залишена без задоволення. Позивач вважає оскаржуване рішення відповідача 1 протиправним, позаяк складена ним податкова накладна в повній мірі відповідає всім вимогам та критеріям, що встановлені Податковим кодексом України (далі ПК України) та іншими підзаконними нормативно-правовими актами, а проведена господарська операція підтверджуються всіма наявними доказами, які надавалися контролюючому органу. Наведені обставини спонукали позивача звернутися до суду за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
Ухвалою від 23.05.2023 судом задоволено заяву ФГ «Брусленівське» та поновлено останньому строк звернення до суду з цим позовом. Цією ж ухвалою відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін (у письмовому провадженні). Крім того, сторонам встановлені строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення.
06.06.2023 на адресу суду надійшли відзиви на позовну заяву від ГУ ДПС у Вінницькій області та ДПС України, в яких відповідачі просять у задоволенні вимог позову відмовити повністю. В обґрунтування своїх заперечень представник ГУ ДПС у Вінницькій області зіслався зокрема на те, що після зупинення реєстрації податкової накладної платник податків має право подати контролюючому органу копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування для розгляду питання прийняття комісією рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН. Так, на виконання вимог п.п. 201.16 ст. 201 ПК України та пропозиції, викладеної у квитанції, позивач разом із повідомленням про подання пояснень надав також перелік документів довільного формату. Однак, за результатами розгляду відповідних документів, Комісією регіонального рівня прийнято рішення № 7365341/32263201 від 21.09.2022 про відмову у реєстрації податкової накладної № 2 від 03.08.2022, оскільки платником податків не надано копій документів, а саме договору з покупцем, видаткових накладних, статистичних документів, товарнотранспортних накладних, платіжних доручень. Відповідач 1 вказує, що документи, які надані до суду, при прийнятті рішення орган ДПС не мав змоги дослідити. При цьому контролюючий орган приймав рішення за одних обставин та відсутністю документів, а позивач просить суд скасувати вказане рішення, обґрунтовуючи іншими обставинами та документами.
Таким чином відповідач 1 вважає, що скільки позивач не надав необхідних документів на підтвердження реальності здійснення господарської операції, то оскаржуване рішення про відмову у реєстрації податкової накладної є правомірним.
Представник ДПС України в обґрунтування свого відзиву зазначив, що на момент прийняття оскаржуваного рішення про відмову у реєстрації податкової накладної позивач не виконав усіх умов, визначених законом, не надав необхідних документів на підтвердження господарської операції, а тому такі документи орган ДПС не мав змоги дослідити. З-поміж іншого наголосив, що зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну є втручання в дискреційні повноваження контролюючого органу. На думку відповідача 2, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, а тому просить суд відмовити у задоволенні позову.
04.07.2023 представник позивача подав клопотання про долучення до справи доказів, в тому числі і доказів на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 11000 грн.
10.07.2023 представником відповідача 1 до суду подані письмові заперечення щодо відшкодування витрат на правничу допомогу. Такі доводи мотивовані тим, що заявлені позивачем до стягнення витрати на правову допомогу не відповідають критеріям співмірності характеру та складності справи з обсягом виконаних юридичних послуг та є завищеними. За таких обставин представник відповідача просить суд у випадку задоволення позовних вимог зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 3000 грн.
Інших заяв від учасників справи до суду не надходило.
Вивчивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив, що ФГ «Брусленівське» як юридична особа зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (код ЄДРПОУ: 32263201) 14.03.2005 та перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Вінницькій області. Крім того, позивач має статус платника єдиного податку ІV групи, та з 12.04.2005 є платником податку на додану вартість.
Основним видом економічної діяльності позивача за КВЕД є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.
Судом із досліджених матеріалів справи встановлено, що 03.08.2022 між ФГ «Брусленівське» (постачальник) і ТОВ «Злата-Трейд» (покупець) укладено Договір поставки № КХ2208-0303 (далі Договір поставки), відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти від постачальника та оплатити ріпак врожаю 2022 року. При цьому Постачальник гарантував Покупцеві, що товар, який він реалізує, є товаром власного виробництва (п.п. 1.1, 1.2 Договору).
Згідно підпунктів 4.1, 4.2 Договору, ціна товару за цим Договором за 1 метричну тону становить 12456,14 грн. без ПДВ. Ціна договору розуміється як ціна на умовах, визначених в п. 5.1.
Так, розділом 5 Договору визначені умови поставки товару. Зокрема, підпунктами 5.1-5.3 Договору поставки передбачено, що постачальник зобов`язується передати товар на умовах СРТ (Хмільник). Пунктом призначення за умовами цього договору є Пункт приймання, первинної обробки та перезавантаження зерна за адресою: м. Хмільник, вул. Привокзальна, 31. Товар повинен бути поставлений відповідно до показників якості та кількості, згідно п.п. 1.1, 1.2 цього Договору, у період з 03.05.2022 по 04.08.2022.
Згідно з пунктом 5.7 укладеного Договору сторони погодили, що постачальник вважається таким, що здійснив свої зобов`язання з поставки товару з дати приймання товару в Пункті призначення. Відповідальність за товар, право власності на товар та всі ризики, пов`язані з його втратою або пошкодженням, а також всі витрати за зберігання товару переходять від постачальника по покупця на дату виконання постачальником своїх зобов`язань з поставки товару, передбачених цим Договором.
Порядок розрахунків (оплати) за отриманий товар визначено розділом 6 Договору. Зокрема передбачено, що покупець здійснює оплату у розмірі 86 % вартості товару в гривнях шляхом банківського переведення на розрахунковий рахунок постачальника протягом 5 робочих днів. Решта оплати за товар в розмірі 14 % здійснюється покупцем у разі отримання товару, підтвердженого первинними документами в місці призначення, а також оригіналами документів, наведених в підпунктах 6.1.1-6.1.5 даного Договору, протягом 120 календарних днів після припинення або скасування воєнного стану на території України.
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору поставки, ФГ «Брусленівське» поставило на склад Покупця товар в кількості 49,84 т, що підтверджується: ТТН № 0000006192 від 03.08.2022 на поставку 24,74 т (нетто) ріпаку врожаю 2022 року, ТТН № 0000006200 від 03.08.2022 на поставку 25,16 т (нетто) ропаку врожаю 2022 року.
Вказаний товар був переданий Покупцеві у власність, що підтверджується видатковою накладною № 14 від 03.08.2022 на поставку 49,90 т ріпаку врожаю 2022 року на загальну суму 708579,98 грн. (з урахуванням ПДВ). Крім того, розрахунок ваги та ціни поставленого товару додатково визначався укладеною між сторонами Специфікацією від 03.08.2022 до Договору поставки.
Після поставки товару на склад покупця, позивачем було виставлено рахунок на оплату товару № 14 від 03.08.2022 на загальну суму 708579,98 грн. (з урахуванням ПДВ).
У подальшому, 29.09.2022 ТОВ «Злата-Трейд» було здійснено часткову оплату отриманого товару в загальній сумі 621561,39 грн., що підтверджується долученою до матеріалів справи випискою з банківського рахунку позивача від 29.09.2022.
Таким чином, за результатами здійснення вищезазначеної господарської операції, на виконання пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (за фактом першої події відвантаження товару) позивач сформував накладну податкову накладну № 2 від 03.08.2022 на загальну суму 708579,98 грн. (в т.ч. ПДВ 14% 87018,59 грн.) та за допомогою програми електронного документообігу направив її до контролюючого органу для реєстрації в ЄРПН.
08.08.2022 позивача повідомлено, що документ прийнято, однак відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація ПН/РК № 2 від 03.08.2022 в ЄРПН зупинена. У квитанції підставою для зупинення реєстрації ПН зазначено те, що коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послугу 1205 відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачанню, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Водночас позивачу запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.
З метою підтвердження реальності здійснення операцій за вказаною податковою накладною та на виконання загальних вказівок контролюючого органу позивач за допомогою програми електронного документообігу 20.09.2022 надіслав на адресу відповідача за місцем своєї реєстрації повідомлення від 20.09.2022 №2 про подання пояснень та копії документів щодо податкової накладної, реєстрацію якої зупинено. Дані обставини відповідачами не заперечуються.
Проте, за наслідками розгляду таких документів Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН ГУ ДПС у Вінницькій області прийнято рішення № 7365341/32263201 від 21.09.2022 про відмову в реєстрації податкової накладної № 2 від 03.08.2022 в ЄРПН.
Підставою відмови в реєстрації в цьому рішенні вказано про ненадання платником податків копій документів: договорів, довіреностей, актів керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операцій, первинних документів щодо постачання/придбання товарів, зберігання і транспортування, навантаження, вантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки - фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності і певних типових форм та галузевої специфіки, накладних, розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків.
При цьому в графі додаткова інформація виокремлено: "платником не надано договору з покупцем, видаткових накладних, статистичних документів, товарнотранспортних накладних, платіжних доручень".
Не погодившись з вказаним рішенням, позивач оскаржив його до Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних центрального рівня ДПС України, яка своїм рішенням від 20.10.2022 № 54862/32263201/2 скаргу позивача залишила без задоволення, а оскаржуване рішення Комісії регіонального рівні - без змін.
Отже, незгода позивача із рішенням контролюючого органу № 7365341/32263201 від 21.09.2022 про відмову в реєстрації податкової накладної № 2 від 03.08.2022 в ЄРПН спонукала його звернутися до суду із цим адміністративним позовом.
Визначаючись стосовно заявлених позовних вимог, суд виходить із такого.
Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України ) є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.
Згідно з п. п. "а" п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є у тому числі, операції із постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно з приписами пункту 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.
База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг за правилом п. 188.1 ст. 188 ПК України визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.
Згідно з вимогами п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до абзацу першого пункту 201.7 статті 201 цього ж Кодексу податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.
Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.
За змістом п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" від 29.12.2010 № 1246 (далі - Порядок № 1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Згідно з пунктом 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДПС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності кваліфікованого електронного підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України "Про електронні довірчі послуги", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Відповідно до пункту 13 Порядку № 1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі квитанція).
На виконання положень ПК України Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.12.2019 № 1165, якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 1165 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 2 Порядку № 1165 визначено, зокрема, що автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної / розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації; критерій оцінки ступеня ризиків, достатній для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, - визначений показник автоматизованого моніторингу, що характеризує ризик; ризик порушення норм податкового законодавства - ймовірність складення та надання податкової накладної / розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм підпункту "а" або "б" пункту 185.1 статті 185, підпункту "а" або "б" пункту 187.1 статті 187, абзацу першого пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі Кодекс) за наявності об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено в такій податковій накладній/розрахунку коригування, та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість (далі - платник податку) виконання свого податкового обов`язку.
В пункті 3 Порядку № 1165 визначені ознаки податкових накладних/розрахунків коригування, яким вони повинні відповідати для безумовної їх реєстрації.
Відповідно до пунктів 4, 5 вказаного Порядку у разі коли за результатами перевірки податкової накладної / розрахунку коригування визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.
Платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну / розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).
Податкова накладна / розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).
Згідно з пунктами 6, 7, 10, 11 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.
У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної / розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.
У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної / розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
Із процитованих норм випливає, що у разі відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, можливо зупинення їх реєстрації.
Судом встановлено, що підставою для зупинення реєстрації направленої позивачем податкової накладної № 2 від 03.08.2022 слугувало те, що платник податку відповідає вимогам пункту 1 "Критеріїв ризиковості здійснення операцій".
Так, пунктом 1 Додатку 3 до Порядку № 1165 в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що до ознак ризиковості здійснення операцій віднесено наступні: відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, у таблиці даних платника податку на додану вартість як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.
Тобто, змістовний аналіз пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій свідчить про те, що для того, аби встановити наявність у господарської операції такої ознаки, мають існувати визначені цим пунктом передумови, а також для підтвердження відповідності господарської операції вказаному критерію слід навести обґрунтований розрахунок за цим критерієм, якому відповідає платник податку, що вимагає пункт 11 Порядку № 1165.
Однак, в квитанції від 08.08.2022 про зупинення реєстрації податкової накладної не міститься належного обґрунтування про те, за якою саме підставою із указаного в п. 1 Критеріїв господарську операцію позивача віднесено до ризикових.
Дійсно, у цій квитанції зазначено, що коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 1205 відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються).
Втім, такі висновки контролюючого органу не є переконливими, позаяк відповідно до Закону України "Про Митний тариф України" від 04.06.2020 № 674-IX за кодом 1205 відповідає товарній позиції під назвою «Насіння ріпаку або кользи, подрібнене або не подрібнене». Водночас слід зазначити, що основним видом діяльності позивача, що відображено в відомостях Єдиного державного реєстру, за КВЕД є: 01.11 «Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур». Відтак, оскільки вирощений та реалізований позивачем ріпак є олійною культурою, тому податкова накладна № 2 від 03.08.2022, складена за результатами проведення між позивачем та його контрагентом ТОВ «Злата-Трейд» господарської операції з поставки насіння ріпаку, відповідає виду основної господарської діяльності ФГ «Брусленівське».
Виходячи із положень Порядку № 1165, метою зупинення реєстрації податкових накладних є перевірка ознак наявності ризиків можливого порушення платником норм податкового законодавства, що може бути спростовано шляхом надання додаткових пояснень та/або доказів.
Суд зазначає, що отримана позивачем квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної № 2 від 03.08.2022 містить загальну фразу про необхідність надання пояснень та копій документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН. При цьому, пропозиція надання документів вказана без конкретизації їх переліку (тобто не наведено переліку документів, які необхідні для розгляду питання щодо реєстрації податкової накладної) та без вказівки на норму права, котра такий містить.
У частині зазначення критерію ризиковості контролюючий орган зіслався лише на номер пункту та чітко не конкретизував, про який саме ризик платника податку йдеться.
Отже, наведені вказані недоліки квитанції, окрім того що характеризують рішення як необґрунтоване, ще й фактично ставлять платника податку у стан невизначеності у питанні документального спростування існуючих, на думку контролюючого органу, ризиків.
Разом з тим, на переконання суду, контролюючий орган має конкретизувати перелік документів, необхідних для виконання покладених на нього функцій, для того, щоб платник податку чітко розумів адресовану йому вимогу. Пред`явлення контролюючим органом до платника податків загальної вимоги про надання документів без їх конкретизації та без посилання на відповідну норму права виключає можливість такого органу в подальшому застосовувати до такого платника податків негативні наслідки, пов`язані із ненаданням певного документу.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
У постанові від 03.11.2021 у справі № 360/2460/20 Верховний Суд зазначив, що можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд.
Відтак невиконання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності. При цьому допущені державним органом помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються, як і не можуть покладати на таких осіб тягар відповідальності.
Подібного правового висновку дійшов Верховний Суд також і у постановах від 23.10.2018 у справі № 822/1817/18, від 04.12.2018 у справі № 821/1173/17.
Механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України, визначено наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520, яким затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 520 в редакції, станом на дату виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 520 прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС.
Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку № 520 (в редакції, станом на дату прийняття оскаржуваного рішення) у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.
Комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.
Пунктом 5 Порядку № 520 визначено перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, серед яких:
- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;
- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;
- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;
- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;
- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
При цьому письмові пояснення та копії документів, зазначені у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування.
Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронні довірчі послуги" та "Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами", затвердженого в установленому порядку (пункти 6, 7 Порядку №520).
Згідно з вимогами пунктів 9, 10 та 11 Порядку № 520 (в редакції, станом на дату прийняття оскаржуваного рішення) письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.
Комісія регіонального рівня приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.
Підставами для прийняття комісією регіонального рівня рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.
Судом встановлено, що з метою реєстрації податкової накладної № 2 від 03.08.2022 у ЄРПН позивач надіслав контролюючому органу відповідні пояснення від 20.09.2022, а також всі наявні у нього первинні документи, що стосуються здійснення господарської операції зі своїм контрагентом, оскільки в квитанції про зупинення реєстрації була відсутня жодна інформація про те, які саме пояснення та/або документи потрібно подати для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.
Разом із тим, оспорюваним рішенням контролюючого органу було відмовлено у реєстрації податкової накладної із тих підстав, що платником податку не надано договору з покупцем, видаткових накладних, статистичних документів, товарнотранспортних накладних, платіжних доручень.
Проте, на переконання суду, такі висновки контролюючого органу є безпідставними.
В ході судового розгляду цієї справи встановлено, що позивач є безпосереднім виробником поставленої продукції ріпаку. При цьому позивачем до контролюючого органу надано всі первинні документи та всі інші документи, що стосуються здійснення господарської операції із контрагентом ТОВ «Злата Трейд» згідно договору поставки від 03.08.2022 № КХ2208-0303. Наведене підтверджується, зокрема, повідомленням про надання пояснень від 20.09.2022, копією скарги позивача № 29 від 03.10.2022, в додатках до якої позивачем наведено весь перелік документів, які ним подавались контролюючому органу щодо обставин складання спірної податкової накладної № 2 від 03.08.2022. Ці ж самі документи і надані позивачем до позовної заяви, з яких в повній мірі підтверджуються обставини поставки позивачем вирощеної продукції на адресу свого контрагента на виконання укладених договірних зобов`язань та документування цієї господарської операції.
Натомість відповідачами суду не доведено, що такі документи були відсутні в контролюючого органу при розгляді питання, пов`язаного із реєстрацією податкової накладної.
Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що чинними нормативно-правовими актами визначено вичерпний перелік підстав, які можуть слугувати умовою для прийняття рішення про відмову у реєстрації податкових накладних.
При цьому, як підтверджується змістом пункту 5 Порядку №520, передбачений цим пунктом перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, не є вичерпним.
Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій контролюючого органу.
У постанові від 07.12.2022 у справі № 500/2237/20 Верховний Суд зазначив, що приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. Предметом розгляду в цій справі є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.
Відтак, зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарської операції між позивачем та його контрагентом, а також правомірність складання позивачем за наслідками першої події відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України податкової накладної, суд доходить висновку, що у ГУ ДПС у Вінницькій області не було достатніх підстав для відмови у реєстрації в ЄРПН направленої позивачем податкової накладної № 2 від 03.08.2022.
З огляду на викладене суд визнає протиправним і таким, що підлягає скасуванню рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Вінницькій області № 7365341/32263201 від 21.09.2022 про відмову у реєстрації податкової накладної № 2 від 03.08.2022 в ЄРПН.
Отже, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Що ж до позовних вимог в частині зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну позивача № 2 від 03.08.2022 в ЄРПН, то суд зазначає таке.
Відповідно до вимог п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних віднесено до обов`язків платника податків.
У той же час, наведені норми розраховані на відсутність спірних правовідносин, позаяк у випадку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування механізм її подальшої реєстрації в ЄРПН є іншим.
При цьому, згідно з нормами п. п. 19, 20 Порядку № 1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
Внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. При цьому вимоги абзацу десятого пункту 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку.
Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.
Отже, реєстрація в ЄРПН податкових накладних/розрахунку коригування, реєстрацію яких попередньо було зупинено, є повноваженням ДПС України.
Як встановлено судом, надані позивачем документи складені з дотриманням вимог законодавства та були достатніми для реєстрації податкової накладної від № 2 від 03.08.2022 в ЄРПН. Обставин, які б унеможливлювали проведення такої реєстрації судом не встановлено.
Відповідно до частини 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява № 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".
Таким чином, з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну ФГ «Брусленівське» № 2 від 03.08.2022.
При цьому суд враховує, що прийняття такого рішення не є втручанням в дискреційні повноваження контролюючого органу, про що безпідставно наголошують відповідачі.
Відповідно до статей 9, 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі статтею 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з позицією ЄСПЛ, викладеною, зокрема, у справі "Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції", заява № 36985/97, рішення від 23.07.2002, п. 110, адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.
Отже, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, оцінивши докази суб`єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій і докази, надані стороною позивача, суд приходить до переконання, що адміністративний позов належить задовольнити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.
Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких відносяться в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.
Щодо витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.
Так, судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 2684 грн. який, у зв`язку з задоволенням позовних вимог, підлягає відшкодуванню на користь позивача.
Що стосується відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу в сумі 11000 грн., то суд зазначає таке.
Згідно з частиною першою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).
Приписами частини 4-6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Водночас в силу вимог частини 7 статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин 7, 9 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, в тому числі витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов`язані із наданням правової допомоги.
Судом встановлено, що в підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано договір (правочин) № 2329 про надання правничої допомоги та доручення від 09.02.2023, укладений між позивачем та Адвокатським об`єднанням «МАКС ГАРАНТ» в особі керуючого партнера адвоката Скржешевського Максима Станіславовича, Додаткову угоду № 2329/1 до Договору про надання правничої допомоги від 09.02.2023, ордер серії АВ №1060468 від 19.04.2023, копію Акту № 2 від 30.06.2023 здачі-приймання наданих послуг за договором № 2329 від 09.02.2023, яким визначено обсяг наданих послуг в сумі 11000 грн., а також копія платіжної інструкції № 446 від 10.02.2023 про оплату отриманих правничих послуг на суму 11000 грн.
Зокрема, за умовами договору № 2329 від 09.02.2023 про надання правничої допомоги (далі - Договір), адвокат приймає на себе доручення клієнта про надання останньому правової допомоги в Вінницькому окружному адміністративному суді та Сьомому апеляційному адміністративному суді як позивачу у справах щодо визнання протиправними та скасування 6 рішень комісії ГУ ДПС у Вінницькій області, в тому числі і щодо рішення №7365341/32263201 від 21.09.202 про відмову в реєстрації податкової накладної № 2 від 03.08.2022.
Додатковою угодою № 2329/1 від 09.02.2023 сторони погодили суму гонорару за вказаним Договором про надання правничої допомоги, який складає 21000 грн. та підлягає оплаті в такому порядку: перша частина в розмірі 11000 грн. сплачується клієнтом протягом 2-х робочих днів з моменту укладення Основного договору; друга частина в розмірі 10000 грн. сплачується протягом 2 робочих днів після постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі. Також пунктом 1.2 цієї Додаткової угоди сторони погодили обсяг наданих адвокатом послуг, що сплачений в якості гонорару.
У відповідності до статті 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Так судом встановлено, що згідно платіжної інструкції №446 від 10.02.2023 позивач оплатив в якості гонорару адвоката кошти в сумі 11000 грн.
В той же час згідно акту № 2 від 30.06.2023 здачі-приймання наданих послуг за Договором №2329 від 09.02.2023 вбачається, що загальна вартість послуг на суму 11000 грн. включає в себе:
-складання та подання адміністративного позову, предметом якого є рішення ГУ ДПС у Вінницькій № 7365341/32263201 від 21.09.2022 про відмову в реєстрації в ЄРПН податкової накладної № 2 від 03.08.2022, що становить 8000 грн.;
-складання та подання відповіді на відзив та інших процесуальних документів в процесі розгляду справи 3000 грн.
Втім, судом з`ясовано, що по даній справі відповідь на відзив представником позивача не складалась та до матеріалів справи не подавалася, а отже вказана послуга, яка оцінена сторонами в 3000 грн., є такою, що не підтверджена документально, а отже визнається судом такою, що включена позивачем до загального розрахунку понесених витрат на правничу допомогу безпідставно.
Щодо решти вартості наданих послуг за складання та подання адміністративного позову, оцінених сторонами договору в 8000 грн., то при вирішенні питання щодо обґрунтованості цих витрат суд зважає на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), згідно якої суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі N 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі N 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява N 19336/04, § 268). Відповідно до іншого рішення ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
В даному випадку суд вважає, що визначена вартість наданої послуги по складанню та поданню до суду цією позовної заяви в сумі 8000 грн. не є співмірною з обсягом та характером наданих послуг та складністю цієї справи.
Так, суд враховує, що за умовами Договору №2329 про надання правничої допомоги та доручення від 09.02.2023, а також укладеної до неї Додаткової угоди №2329/1, загальна вартість наданих послуг визначена та погоджена сторонами в сумі 21000 грн. і пов`язується із наданням позивачу правничої допомоги у справах щодо оскарження 6 (шести) рішень ГУ ДПС у Вінницькій області щодо відмови у реєстрації 6 податкових накладних позивача.
Натомість, предметом даного позову є лише одне із визначених рішень - № 7365341/32263201 від 21.09.2022 про відмову в реєстрації в ЄРПН податкової накладної № 2 від 03.08.2022. При цьому, як з`ясовано судом, інші рішення контролюючого органу були предметом іншого судового спору.
На переконання суду, оскільки у цій справі обсяг правничої допомоги є лише частиною із загального обсягу, обумовленого Договором №2329 від 09.02.2023, а тому і вартість таких послуг має також визначатися пропорційно від загальної вартості Договору. Тим більше дана справа є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін), та й сам обсяг і складність оформлених процесуальних документів не є занадто значним та та не потребував значних зусиль для адвоката.
За таких обставин суд за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених ФГ «Брусленівське» у зв`язку з розглядом цієї справи через призму критеріїв, встановлених частиною п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, керуючись принципом справедливості та виходячи із фактичного обсягу наданих адвокатами послуг правової допомоги, характером та предметом даного спору, приходить до висновку про можливість зменшення розміру витрат в даній справі до 5000 грн. Суд вважає, що така сума компенсації судових витрат в повній мірі відповідатиме критеріям співмірності та вимогам розумності.
Таким чином, за результатами розгляду справи на користь позивача належить стягнути понесені ним витрати зі сплати судового збору в сумі 2684,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань обох відповідачів в рівних частках.
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Вінницькій області № 7365341/32263201 від 21.09.2022, яким відмовлено у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Фермерського господарства "Брусленівське" № 2 від 03.08.2022 .
Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Фермерського господарства "Брусленівське" № 2 від 03.08.2022.
Стягнути на користь Фермерського господарства "Брусленівське" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1342 грн. (одна тисяча триста сорок дві гривні), а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500 грн. (дві тисячі п`ятсот гривень).
Стягнути на користь Фермерського господарства "Брусленівське" за рахунок бюджетних асигнувань ДПС України понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1342 грн. (одна тисяча триста сорок дві гривні), а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500 грн. (дві тисячі п`ятсот гривень).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 17.10.23.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Фермерське господарство «Брусленівське» (вул. Зарічна, 37, с. Бруслинів, Вінницький район, Вінницька область, 22333, код ЄДРПОУ: 32263201);
Відповідач 1: Головне управління ДПС у Вінницькій області як відокремлений підрозділ ДПС України (місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, код ЄДРПОУ ВП 44069150);
Відповідач 2: Державна податкова служба України (місцезнаходження: Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393).
СуддяСлободонюк Михайло Васильович
Суд | Вінницький окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 17.10.2023 |
Оприлюднено | 19.10.2023 |
Номер документу | 114228798 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них зупинення реєстрації податкових накладних |
Адміністративне
Вінницький окружний адміністративний суд
Слободонюк Михайло Васильович
Адміністративне
Вінницький окружний адміністративний суд
Слободонюк Михайло Васильович
Адміністративне
Вінницький окружний адміністративний суд
Слободонюк Михайло Васильович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні