Рішення

від 16.10.2023 по справі 280/6615/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 жовтня 2023 року Справа № 280/6615/23 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді АртоузО.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107, ЄДРПОУ 44118663) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу

ВСТАНОВИВ:

18 серпня 2023 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, відповідно до якої позивач просить суд:

визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного, соціального внеску від 20.06.2023 № Ф-64039-59-у, винесену Головним управлінням ДПС у Запорізькій області про сплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) боргу сумі 5859,82 грн. (п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят дев`ять грн. 82 коп.);

зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом виключення недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної вимогою про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску від 20.06.2023 № Ф-64039-59-у і відповідно наявності заборгованості зі сплати ЄСВ в розмірі 5859,82 грн. (п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят дев`ять грн. 82 коп.);

судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 04.08.2023 через систему сповіщення єдиного порталу державних послуг «Дія» їй стало відомо про винесення постанови державного виконавця ВП №72440429 від 04.08.2023 про відкриття виконавчого провадження, підставою для якої стала вимога Головним управлінням ДПС у Запорізькій області від 20.06.2023 №Ф-64039-59-У про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави боргу в розмірі 5859,82 грн. Вимогу від 20.06.2023 №Ф-64039-59-У позивач не отримувала. Позивач вважає зазначену вимогу протиправною, оскільки вона з 04.05.2006 і по теперішній працює в Інституті олійних культур Національної академії аграрних наук України і є найманим працівником. За весь час працевлаштування у період 2006-2023 років за основним місцем роботи роботодавцем (податковим агентом) постійно нараховувався та сплачувався єдиний соціальний внесок за позивача у сумах вищих за розмір мінімального страхового внеску. Також, протягом 2009-2023 рр. підприємницьку діяльність позивач не здійснювала, доходів від підприємницької діяльності не отримувала. Тому нарахування заборгованості в моїй інтегрованій картці платника податків ГУ ДПС у Запорізькій області є безпідставними. Позивач просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 22.08.2023 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду належним чином засвідчених копій: документу, що посвідчують особу позивача, місце реєстрації позивача (копія паспорта тощо), реєстраційного номеру облікової картки платника податків позивача.

30 серпня 2023 року до суду надійшло клопотання представник позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 04.09.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.

20 вересня 2023 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління ДПС у Запорізькій області на позовну заяву в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що позивач перебувала на обліку як фізична особа-підприємець з 16.04.2008 по 20.04.2021 на загальній системі оподаткування. Чинним законодавством України не передбачена заборона фізичної особи-підприємця працювати також й за трудовим договором. На фізичних осіб-підприємців покладається обов`язок по сплаті єдиного внеску, розмір якого має бути не меншим за розмір мінімального страхового внеску, до внесення до єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців запису про припинення підприємницької діяльності такою особою. Лише з 01.01.2021 ФОП, які мають основне місце роботи звільняються від сплати за себе єдиного внеску у місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб. Згідно відомостей відображених в інтегрованій картці платника податків ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) по коду класифікації доходів бюджету 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб які проводять незалежну професійну діяльність) обліковується заборгованість у сумі 5 859,82 грн., яка виникла у зв`язку з несплатою нарахувань за 2 квартал 2020 року - 481,70 грн., за 3 квартал 2020 року - 3 178,12 грн.,за 4 квартал 2020 року - 2200 грн. У зв`язку з наявністю у позивача недоїмки з єдиного внеску відповідачем виставлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.06.2023 № Ф-64039-59 на суму 5 859,82 грн. Оскаржувана вимога була направлена рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на податкову адресу позивача: АДРЕСА_2 , яка була вказана позивам при взятті на обліку податковому органі. Про зміну місця проживання ОСОБА_1 податковий орган не повідомляла. Зазначена вимога надіслана рекомендованим листом з повідомленнями про вручення та повернена 08.07.2023 за зворотною адресою з відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою», у зв`язку з чим вважається належним чином надісланою (врученою) та є узгодженою (набрала чинність). Крім того, оскільки оскаржувана вимога надіслана поштою та 08.07.2023 повернута, відповідач вважає, що позивачем порушено десятиденний строк оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в судовому порядку. Зважаючи на вищевикладене, на думку відповідача, відсутні правові підстави для визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 20.06.2023 № Ф-64039-59-У на суму 5 859,82 грн. Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

Не погоджуючись з аргументами відповідача 25.09.2023 позивачем подано до суду відповідь на відзив у які позивач зазначає про те, що у зв`язку з нездійсненням впродовж вказаних звітних років фактичної підприємницької діяльності та не отриманням будь-яких доходів від підприємницької діяльності податкова звітність позивачем не подавалася, . будь-які податкові перевірки (планові чи позапланові виїзні, та/ або невиїзні) не проводилися, а будь-які додаткові податкові, повідомлення-рішення позивачу не доводилися, що виключає узгодженість заборгованості. Також, позивач зазначає, що з огляду на листування між сторонами протягом 2022 року відповідач був обізнаний з про актуальну адресу позивача. Решта доводів відповіді на відзив відповідає поясненням, наданих раніше у позовній заяві.

Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 23.11.2000 Красногвардійським РВ ГУ МВС України в Криму.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 здійснювала підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець з 15.04.2008 по 21.04.2021.

Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_1 04.05.2006 позивача прийнято на посаду бухгалтера 1 категорії в підрозділ по обслуговуванню експериментальної бази інституту ДПДГ «Новатор» Інституту олійних культур УААНУ (ЄДРПОУ32405397) та на 0,5 ставки за сумісництвом ведучим бухгалтером Інституту олійних культур УААНУ (ЄДРПОУ 01296051).

У 2020 році ОСОБА_1 була найманим працівником та факт сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за наведений період роботодавцем позивача Інститутом олійних культур Національної академії аграрних наук України (ЄДРПОУ 01296051) підтверджується роздруківкою індивідуальних відомостей Пенсійного фонду України про застраховану особу позивача (форма ОК-7).

20 червня 2023 року ГУ ДПС у Запорізькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-64039-59 на сплату ОСОБА_1 заборгованості з єдиного внеску у сумі 5859,82 грн.

Правомірність прийняття вищенаведеної оспорюваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 20.06.2023 №Ф-64039-59, якою встановлено суму заборгованості позивачеві зі сплати єдиного внеску у розмірі 5859,82 грн., є предметом розгляду у даній справі.

Вказані обставини підтверджені відповідними доказами і не є спірними.

Суд, оцінивши повідомлені сторонами справи обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Приписами частини другої статті 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їмналежну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно до статті 2 Закону № 2464 його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону №2464 надано визначення поняттям:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Приписами абзаців першого і другого ч. 8ст. 9 Закону №2464встановлено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першоїстатті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першоїстатті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з податковим органом за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

В той же час, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом №2464 не врегульовано.

Наведені норми свідчать про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте, за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З аналізу наведеного, можна зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Отже, особа, яка провадить господарську діяльність зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Мінімальний страховий внесок у 2020 році з 01 січня по 31 серпня становив 1039,06 грн. (4723,00 грн. х 22%, де 4723,00 грн. розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2020 року), а з 01 вересня по 31 грудня1100,00 грн. (5000,00 грн. х 22%, де 5000,00 грн. розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 вересня 2020 року).

Верховний Суд, зокрема, у постановах від 17 серпня 2020 року у справі № 140/1679/19 від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19), від 4 грудня 2019 року (справа №440/2149/19), від 23 січня 2020 року (справа №480/4656/18), дійшов правового висновку, що метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Отже, саме задля досягнення вищевказаної мети збору Єдиного внеску законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності. З огляду на викладене фізична особа - підприємець зобов`язана сплачувати Єдиний внесок не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником Єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору Єдиного внеску досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний. Інше тлумачення нормЗакону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»спричинило б подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Отже, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінніЗакону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в окремі періоди нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Наведене відповідає висновкам Верховного Суду, які викладені в постанові від 22 липня 2021 року у справі № 320/2655/20.

Відповідачем не надано доказів отримання позивачем доходів від здійснення підприємницької діяльності в 2020 році.

Єдиний внесок нараховувався позивачу щоквартально.

Водночас з трудової книжки позивача, форми ОК-7 судом встановлено, що у 2020 році позивачка була працевлаштована, єдиний внесок сплачувався за позивача її роботодавцем у розмірі, що перевищує розмір мінімального страхового внеску, а тому, з огляду на наведені правові висновки Верховного Суду, за цей період відповідачем протиправно нараховано єдиний внесок.

З приводу недотримання позивачем строку оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 20.06.2023 № Ф-64039-59 то на підставі поданих до позовної заяви документів суд дійшов висновку, що позивачем такий строк не пропущений з огляду на таке.

Позивач стверджує, що 04.08.2023 через систему сповіщення єдиного порталу державних послуг «Дія» позивачу стало відомо про винесення постанови державного виконавця ВП №72440429 від 04.08.2023 про відкриття виконавчого провадження, підставою для якої стала вимога Головним управлінням ДПС у Запорізькій області від 20.06.2023 №Ф-64039-59-У про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави боргу в розмірі 5859,82 грн. Копію вимоги від 20.06.2023 №Ф-64039-59-У позивач отримувала лише після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження 10.08.2023. Даний позов надійшов до суду 18 серпня 2023 року, тобто в межах передбаченого строку.

Будь-яких доказів на спростування таких доводів позивача відповідач суду не надав.

Водночас, суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивач не повідомляла про зміну податкової адреси як такі, що спростовані наявним в матеріалах справи доказами - листуванням сторін за 2022 рік.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справиСерков проти України(заява №39766/05),Щокін проти України(заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст.17 Закону УкраїниПро виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людинипідлягають застосуванню судами як джерела права.

Відповідно до вимог частини 2 статті 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не подано належних доказів правомірності формування спірної вимоги.

Натомість доводи позивача щодо наявності підстав визнання оскаржуваної вимоги протиправною знайшли своє підтвердження при судовому розгляді справи.

Перевіривши правомірність прийняття відповідачем оспорюваної вимоги згідно до вимог ч. 2ст.2 КАС України, суд приходить до висновку, що при прийнятті оспорюваної вимоги відповідач діяв не у спосіб, що передбаченийКонституцієюта законами України, необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), у зв`язку із чим оспорювана вимога підлягає визнанню протиправною та скасування.

Водночас пунктом 1 підрозділу 1 розділу ІІ Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженогоНаказ Міністерства фінансів України 12.01.2021 № 5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.03.2021 за № 321/35943, передбачено, що з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.

Під час проведення облікової операції в ІКП зазначається дата запису операції, зміст операції та/або документ, на підставі якого здійснюється запис.

Спеціальне кодування всіх операцій, що використовуються для відображення в ІКП облікових показників, забезпечує автоматизоване ведення ІКП.

Усі вартісні облікові операції та облікові показники в ІКП проводяться у гривнях з двома десятковими знаками.

Облік платежів ведеться в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.

Інформаційна система після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій.

Суд вважає, що у позивача наявний законний інтерес щодо правильного відображення в ІКП стану його розрахунків за зобов`язаннями з єдиного внеску, у тому числі оскільки на підставі цих відомостей до нього можуть застосовуватися передбачені законодавством заходи впливу і стягнення.

При прийнятті даного рішення, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС Україниякщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1 073,60 грн., що підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, якими прийнято протиправне рішення.

Доказів понесення інших судових витрат сторонами не подано.

Керуючись статтями 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107, ЄДРПОУ 44118663) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного, соціального внеску від 20.06.2023 № Ф-64039-59-у, винесену Головним управлінням ДПС у Запорізькій області про сплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) боргу сумі 5859,82 грн. (п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят дев`ять грн. 82 коп.).

Зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом виключення недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної вимогою про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску від 20.06.2023 № Ф-64039-59-у і відповідно наявності заборгованості зі сплати ЄСВ в розмірі 5859,82 грн. (п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят дев`ять грн. 82 коп.).

Стягнути з Головного управління ДПС у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 1 073,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 16 жовтня 2023 року.

СуддяО.О. Артоуз