Рішення

від 28.09.2023 по справі 280/3505/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2023 року (о 17 год. 00 хв.)Справа № 280/3505/19 СН/280/12/23 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого суддіБатрак І.В.,

за участю секретаря Горлова Є.В.,

представника позивачаЖелезняк-Кранг І.В.,

представника відповідача Гаврика С.Є.,

розглянув в відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековторресурс» (69006, пр. Металургів, 6, м. Запоріжжя, ЄДРПОУ 34373632)

до відповідача: Головного Управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ ВП 44118663)

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ековторресурс»(далі - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до доГоловного Управління ДПС у Запорізькій області в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення№0009571407 від 08.07.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання на суму 1 457 276,00 грн та застосовано штрафні санкції у сумі 364 319,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в період з 23.05.2019 по 29.05.2019 відповідачем проведена документальна позапланова перевіркаТОВ «Ековторресурс» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні показників, включених до декларацій з ПДВ з 01.01.2018 по 31.12.2018, показників фінансової звітності за 2018 рік з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток за 2018 рік з питань придбання та подальшої реалізації (використання у власній господарські діяльності) товарів (робіт, послуг), які звільнені від оподаткування (ст.197 розділу V Кодексу, підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу, міжнародні договори (угоди)) за період з 01.01.2018 по 31.12.2018. За результатами перевірки складено акт від 07.06.2019№336/08-01-14-07/34373632, в якому зазначено, що ТОВ «Ековторресурс» порушено п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 1 457 276 грн. за період з 01.01.2018 по 31.12.2018. На підставі акта перевірки №336/08-01-14-07/34373632 від 07.06.2019 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0009571407 від 08.07.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 1457 276,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 364 319,00 грн. Свої висновки контролюючий орган мотивує тим, що господарські операції між позивачем та його контрагентом ТОВ «Вісма Груп» та ТОВ «Тарханбуд» з придбання брухту чорних металів на митній території України не мали реального характеру, не спричинили настання реальних правових наслідків, оскільки товар фактично є товаром невідомого походження, так як відсутнє його придбання по ланцюгу постачання у контрагентів або виробництво та реальний рух до позивача. Як зазначає позивач, контролюючий орган вважає, що надані до перевірки документи первинного бухгалтерського обліку за наслідками здійснення операцій не мають юридичної сили, позивач неправомірно формував регістри бухгалтерського обліку та податкову звітність у 2018 р., що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 8 095 976,00 грн. Отже заниження податку на прибуток доводиться контролюючим органом виключно висновком про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами внаслідок відсутності факту (джерела) законного походження та законного ведення товару в обіг. Вважаючи прийняте відповідачем податкове повідомлення - рішення №0009571407 від 08.07.2019 протиправним позивач звернувся до суду із позовом про його скасування.

06 вересня 2019 року від представника відповідача через канцелярію суду (вх, №37052) подано відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що контролюючий орган дійшов правомірного висновку про порушення п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1, п.135.1 ст. 135 ПК України, а саме занижено показник у рядку 01 Декларації «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків, визначений за правилами бухгалтерського обліку») за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 на загальну суму 8095 976,00 грн. Таким чином на підставі наведених доводів, досліджених документів, посилаючись на чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство, відповідач вважає, що підстави для задоволення вимог позивача відсутні. З наведених підстав просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17.12.2019, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.08.2020 позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 04.04.2023 касаційна скарга Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області задоволена частково. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.12.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06.08.20202 у справі №280/3505/19 скасована.

Справа №280/3505/19 направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

01 травня 2023 року на адресу Запорізького окружного адміністративного суду надійшли матеріали справи №280/3505/19.

Ухвалою суду від 04.05.2023 суд прийняв до провадження адміністративну справу № 280/3505/19 Провадження №СН/280/12/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековторресурс» до Головного Управління Державної податкової служби уЗапорізькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.

На виконання ухвали Верховного Суду від 01.05.2023 №К/9901/22979/20 щодо витребування адміністративної справи№280/3505/19 для розгляду заяви ГУ ДПС у Запорізькій області про виправлення описки, направленоматеріали справи на адресу суду.

07 червня 2023 року на адресу Запорізького окружного адміністративного суду надійшли матеріали справи №280/3505/19.

Ухвалою від 09.06.2023 суд призначив підготовче засідання на 27.06.2023.

26 червня 2023 року до суду через систему «Електроний суд» надійшов відзив ГУ ДПС у Запорізькій області, який за своїм змістом відповідає відзиву, поданому позивачем під час первинного розгляду справи.

Відповідно до ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 27.06.2023 суд відклав підготовче засідання на 20.07.2023.

11 липня 2023 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив (вх. 29171). Згідно відповіді на відзив позивач вказує, що зазначені Відповідачем в Акті та Відзиві на позовну заяву обставини не відповідають фактичним обставинам та не підтверджено належними та достатніми доказами. Факт виконання господарських зобов`язань Позивача з контрагентами підтверджено первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися. Позивачем підтверджено і Відповідачем не спростовано (навіть в Акті перевірки) відповідність первинних документів. Лише посилання Відповідача на висновки свого ж акту, не є доказами, які б відповідали приписам належності, допустимості, достовірності та достатності.

В підготовчому засіданні, призначеному на 20.07.2023 суд продовжив строк підготовчого провадження та відклав підготовче засідання на 17 серпня 2023 року.

В підготовче засідання призначене на 17.08.2023 представник позивача не з`явилась до суду звернулась з клопотанням про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті (вх. № 31721).

Ухвалою від 17.08.2023 закрито підготовче провадження у справі №280/3505/19 провадження №СН/280/12/23 та призначено судове засідання12 вересня 2023 рокуо10 год. 00 хв.

У зв`язку із перебуванням головуючого судді у навчальній відпустці, відповідно наказу від 08.09.2023 наказ № 182 «Про надання навчальної відпустки» судове засідання, призначене на 12 вересня 2023 року у справі №280/3505/19, перенесено на 21.09.2023.

В судовому засіданні 21 вересня 2023 року оголошено перерву у розгляді справи до 28 вересня 2023 року о 15:00 год.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надавши пояснення аналогічні викладеним у позові та відповіді на відзив. Просить адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, із підстав викладених у відзиві. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На підставістатті 243 КАС Українив судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ековторресурс» (код ЄДРПОУ 34373632) зареєстровано, як юридичну особу06.05.2006, Номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 11031020000013275.

В період з 23.05.2019 по 29.05.2019 відповідачем проведена документальна позапланова перевіркаТОВ «Ековторресурс» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні показників, включених до декларацій з ПДВ з 01.01.2018 по 31.12.2018, показників фінансової звітності за 2018 р. з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток за 2018 р. з питань придбання та подальшої реалізації (використання у власній господарські діяльності) товарів (робіт, послуг), які звільнені від оподаткування (ст.197 розділу V Кодексу, підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу, міжнародні договори (угоди)) за період з 01.01.2018 по 31.12.2018.

За результатами перевірки складено акт від 07.06.2019№336/08-01-14-07/34373632, в якому зазначено, що ТОВ «Ековторресурс» порушено п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 1457 276 грн. за період з 01.01.2018 по 31.12.2018.

Не погодившись із вказаним актом, позивачем надано заперечення від 21.06.2019.

Відповідач надав відповідь №38167/10/08-01-14-07-13 згідно якої висновки акту перевірки залишено без змін.

На підставі акта перевірки №336/08-01-14-07/34373632 від 07.06.2019 відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0009571407 від 08.07.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 1457 276,00 грн, та застосовано штрафні санкції у розмірі 364 319,00 грн.

Вважаючи прийняте відповідачем податкове повідомлення - рішення №0009571407 від 08.07.2019 протиправним позивач звернувся до суду із позовом про його скасування.

Направляючи справу на новий розгляд суд касаційної інстанції виходив з неповного з`ясування судами попередніх інстанції усіх обставин справи з огляду на те, що з метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договорів позивача з контрагентами, а також досліджувати всі первинні бухгалтерські документи з урахуванням специфіки предмету та умов укладених правочинів. Однак зі змісту судових рішень неможливо встановити перелік наданих позивачем документів на підтвердження факту реальності господарських операцій, відповідно, неможливо перевірити обсяг безпосередньо досліджених судами документів.

Поряд з цим, судами не надано оцінки спірним господарським відносинам позивача з йогоконтрагентами ТОВ «Вісма Груп» та ТОВ «Тархан-буд» з урахуванням приписів Закону України «Про металобрухт».

Не перевірено судами й відповідність ТОВ «Вісма Груп» та ТОВ «Тархан-буд» вимогам Закону України «Про металобрухт» та наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 29.03.2016 №524 «Про затвердження переліку обладнання та устаткування, які необхідно мати спеціалізованому підприємству та його приймальним пунктам або спеціалізованому металургійному переробному підприємству при здійсненні операцій з металобрухтом».

Отже, вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Верховним Судом правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні наявна у контролюючого органу податкова інформація, ні відсутність у контрагента достатньої кількості основних засобів та трудових ресурсів самі по собі не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність недоліків у первинних документах може свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Отже, вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Верховним Судом правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Таким чином, судами не досліджено комплекс доказів, необхідний для доведення реальності та правомірності укладення й виконання угод, з якими пов`язане донарахування спірних податкових зобов`язань.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, повно та об`єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Відповідно до положеньстатті 353 КАС Українивисновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульованіПодатковим кодексом України(далі -ПК України).

Відповідно до пп.14.1.36п.14.1ст.14 Податкового кодексу Українигосподарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 статті 42 Податкового кодексу України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (пункт 135.1 статті 135 Податкового кодексу України).

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг (пункт 198.1 статті 198 ПК України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктами 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з частиною другою цієї статті первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Господарські операції відображаються в бухгалтерському обліку методом їх суцільного та безперервного документування. Записи в облікових регістрах здійснюються на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженонаказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88(п. 1.2 Положення №88).

Відповідно до пунктів 6, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248) витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

За змістом наведених норм право платника податку на прибуток на формування витрат, які впливають на визначення об`єкту оподаткування, виникає у разі фактичного вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, тапідтвердження понесених витрат належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція не відбулася, первинні документи, складені з метою створення видимості господарської операції, не відповідають дійсності і не можуть враховуватися при визначенні показників податкової звітності.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

В свою чергу, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування даних податкового обліку настають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), здійснюваних для провадження власної господарської діяльності платника податку, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - властивостей придбаних товарів, умов перевезення, зберігання тощо.

Вирішуючи даний спір судом з`ясовано, що позивач за перевіряємий період мав фінансово - господарські операції з ТОВ «Вісма Груп» (ЄДРПОУ 41721014) та ТОВ «Тархан-буд» (ЄДРПОУ 35924723) з приводу постачання брухту.

Висновок акту перевірки про заниження фінансового результату до оподаткування обґрунтований нереальністю господарських операцій з постачання металобрухту з ТОВ «Вісма Груп» та ТОВ «Тархан-буд» та, як наслідок, безоплатного отримання вказаного товару (активу) невідомого походження, що вплинуло на правильність формування фінансового результату.

До такого висновку контролюючий орган дійшов, виходячи з невідповідності вказаних контрагентів вимогам спеціалізованого підприємства, яке здійснює операції з металобрухтом у зв`язку звідсутністю необхідних умов для здійснення господарської діяльності, транспортування товару (продукції, сировини) та відсутністю ланцюгу ідентифікованих товарів у ТОВ «Вісма Груп», ТОВ «Тархан-Буд» від постачальників у попередні податкові періоди зазначених вище товарів, які документально оформлено на ТОВ «Ековторресурс», наявністю кримінальних проваджень за ч. 1 ст.277 КК України, ч.2 ст.205, ч. 3 ст.212 КК України відносно контрагентів постачальників позивача, неможливістю встановлення походження металобрухту по ланцюгу постачання на весь обсяг постачання; відсутністю посвідчення (сертифікатів) якості, посвідчення про вибухобезпечність і актів радіаційної та хімічної безпеки брухту.

Відповідно до наведених вище норм податкового законодавства, що визначають правила формування показників податкової звітності,порядок визначення прибутку, судще раз наголошує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Під час розгляду справи суд враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, згідно якої норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Як вбачається з матеріалів справи, в період, що перевірявся контролюючим органом, позивач мав взаємовідносини з вказаними вище контрагентами з поставки металобрухту на підставіукладених договорів поставки металобрухту, а саме:

19 березня 2018 року між ТОВ «Вісма Груп» (постачальник) та ТОВ «Ековторресурс» (покупець) укладено договір № 2018/5-м за умовами якого постачальник зобов`язується продати, а покупець прийняти та оплатити метали чорні вторинні (далі брухт), зазначені в специфікації (додаток №1) (т. 1 а.с. 63-67). Постачання брухту здійснюється щомісячно узгодженими партіями. Сума договору становить орієнтовно 13000000 грн. без ПДВ. Остаточна сума договору визначається сумою вартості всіх специфікацій. Сума зв цим Договором не може перевищувати 13000000 грн. без ПДВ. Датою поставки товару (переходу права власності) вважається дата виписки актів приймання. Постачальник гарантує якість брухту, що відповідає ДСТУ 4121-2002. Постачальник або відправник зобов`язаний додати до партії брухту товарно-транспортну накладну, посвідчення (сертифікат) якості, посвідчення вибухобезпечність і акт радіаційної та хімічної безпеки брухту. Договір набуває чинності 19.03.2018 і діє в частині поставок продукції по 31 грудня 2018 року.

Обсяги поставленого брухту за Договором № 2018/5-м визначаються Специфікаціями № 1- 15 (а.с. 76 90 т. 1).

Передача брухту від постачальника покупцю за Договором № 2018/5-м підтверджується наявними в матеріалах справи: видатковими накладними №№ 1/2203, 1/2703, 1/0204, 2/0304, 1/0304, 1/1004, 1/1104, 1/1304, 1/1404, 1/1904, 1/2504, 1/2604, 1/205, 1/305, 2/305, 1/405, 1/505, 1/1005, 1/1805, 1/1905, 1/2305, 1/2505, 1/2805, 1/3005, 1/506, 1/706, 1/1506, 1/2006, 1/2106, 1/2406, 1/2606, 1/3006, 1/307, 1/707, 1/1007, 1/1207, 1/1707, 1/1807, 1/2407, 1/2607,1/2707, 1/0108, 1/0208, 1/0308, 1/0808, 1/0908, 1/1008, 1/1508, 1/1708, 1/1908, 1/2208, 1/2408, 1/2908, 1/0809,1/1109, 1/1709, 1/1909, 2/1909, 1/2109, 1/2509, 1/2609, 1/2809, 1/0510, 1/0910, 1/1210, 1/1510, 1/1710, 1/1910, 1/2510, 1/0111, 1/0811, 1/1611, 1/2711, 1/2811, 1/0512, 1/0612, 1/1212 (а.с. 91-167 т.1); актами приймання металів чорних (вторинних) спеціалізована форма № 19, які містять інформацію про джерело походження металів, відповідність товару вимогам ДСТУ 4121-2002, вибухо-, хімічну і радіаційну безпеку (а.с. 168 244 т. 1).

З наявних в матеріалах справи товарно-транспортних накладних (а.с. 1 77 т. 2) судом встановлено, що поставку товару здійснював постачальник ТОВ «Вісма Груп».

Якісний склад товару та походження брухту підтверджується Паспортами якісного складу і Актами про походження брухту кольорових та чорних металів (а.с. 78 154 т. 2).

Позивачем в повному обсязі проведено розрахунки за отриманий брухт згідно платіжних доручень, наявних в матеріалах справи (а.с. 155-195 т. 2).

На момент укладення договору № 2018/5-м та вчинення господарських операцій постачальник ТОВ «Вісма Груп» було зареєстровано як юридичну особу та як платник податків. У відповідності до виписки з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 28.02.2018, відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 01.03.2018 основний вид діяльності ТОВ «Вісма Груп» «46.77 Оптова торгівля відходами та брухтом».

01 грудня 2017 року між ТОВ «Тархан-буд» (постачальник) та позивачем укладено Договір № 2017/11-м, п. 1.1. якого передбачено, що постачальник зобов`язується продати, а покупець прийняти та оплатити метали чорні вторинні, зазначені у специфікації (додаток № 1). (а.с. 119 124 т. 3). Постачання брухту здійснюється щомісячно узгодженими партіями. Сума договору становить орієнтовно 26000000 грн. без ПДВ. Остаточна сума договору визначається сумою вартості всіх специфікацій. Сума зв цим Договором не може перевищувати 26000000 грн. без ПДВ. Датою поставки товару (переходу права власності) вважається дата виписки актів приймання. Постачальник гарантує якість брухту, що відповідає ДСТУ 4121-2002. Постачальник або відправник зобов`язаний додати до партії брухту товарно-транспортну накладну, посвідчення (сертифікат) якості, посвідчення вибухобезпечність і акт радіаційної та хімічної безпеки брухту. Договір набуває чинності 01.12.2017 і діє в частині поставок продукції по 31 грудня 2018 року.

Обсяги постачання товару за договором підтверджується специфікаціями 1-2 (а.с. 124-125 т. 3), актом приймання металів чорних (вторинних) спеціалізована форма № 19, які містять інформацію про джерело походження металів, відповідність товару вимогам ДСТУ 4121-2002, вибухо-, хімічну і радіаційну безпеку (а.с. 136 т. 3) та видатковою накладною № РН-0000019 від 20.02.2018 (а.с. 137 т.3). Якісний склад товару та походження брухту підтверджується Сертифікатом якості і Актом походження металу (а.с. 138 т. 3).

Поставку товару здійснено ТОВ «Тархан-буд» за товарно-транспортною накладною № 180220 від 20.02.2018.

Оплату за товар проведено згідно платіжного доручення № 50 від 22.02.2018 (а.с. 139 т. 3).

На момент укладення договору № 2017/11-м та вчинення господарських операцій постачальник ТОВ «Тархан-буд» було зареєстровано як юридичну особу та як платник податків.

Згідно Статуту ТОВ «Тархан-буд», затвердженого Установчими зборами товариства протокол № 1 від 14.05.2008, основним видом діяльності товариства визначається, зокрема, заготівля, переробка, металургійна переробка металобрухту кольорових та чорних металів.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладеними правочинів позивача з вказаними контрагентами. Також відповідачем не було надано належних та допустимих доказів нікчемності означених договорів, фіктивної господарської діяльності контрагентів позивача, безтоварності господарських операцій, відсутності зв`язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або за інші податкові правопорушення, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст.228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків. При кваліфікації правочину за ст.228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Зміст укладених позивачем з ТОВ «Вісма Груп» та ТОВ «Тархан-буд» договорів не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цих угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов`язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об`єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

В результаті дослідження документів, якими позивач підтверджує факт здійснення господарських операцій з поставки металобрухту з вказаними вище контрагентами постачальниками, суд вважає, що ці документи є первинними в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» і є достатніми доказамидля підтвердження реальності господарських операції, руху активів у процесі здійснення господарських операцій та зміни у власному капіталі позивача.

Наявні первинні документи дають можливість визначитися із суттю, змістом та обсягом господарських операцій, ідентифікувати їх учасників та перевірити правильність відображення операцій в податковому обліку, що спростовує висновки перевірки про нереальність спірних операцій постачання.

Відповідачем в ході проведення перевірки не наведені та не встановлені обставини, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з поставки металобрухту меті та задачам діяльності позивача, або що реалізація вказаних операцій не обумовлена розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Суд бере до уваги, що відносини, що виникають у процесі збирання, заготівлі та здійснення операцій з металобрухтом, урегульовано нормами Закону України «Про металобрухт».

За змістом статті 4 вказаного Закону операції з металобрухтом здійснюються лише спеціалізованими або спеціалізованими металургійними переробними підприємствами, а також їх приймальними пунктами. Приймання промислового брухту від юридичних осіб оформлюється актом приймання із зазначенням найменування юридичної особи, кількості та джерел походження металобрухту. В акті робиться відмітка про вибухову безпеку, а в разі потреби - про дезактивацію і очищення металобрухту від шкідливих речовин та зазначається рівень дози випромінювання. Порядок приймання, зберігання і методи випробувань металобрухту чорних та кольорових металів встановлюються відповідно до стандартів.Оформлення документів, що засвідчують набуття права власності на металобрухт, та актів приймання металобрухту є обов`язковим. Ці документи повинні знаходитися у власника металобрухту та зберігатися протягом одного року.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про металобрухт» суб`єкти господарювання, які здійснюють реалізацію металобрухту, повинні засвідчувати його відповідним документом про відповідність металобрухту встановленим стандартам, нормам і правилам.

Виходячи зі специфіки та умов укладених позивачемз його контрагентамидоговорів, надані позивачем документи в їх сукупності є достатнім доказом підтвердження фактичного виконання зазначених вище господарських операцій.

З огляду на наявні в матеріалах справи докази суд вважає помилковими висновки відповідача про нереальність господарських операцій позивача та його контрагентів,невідповідність постачальників металобрухту вимогам спеціалізованого підприємства в розумінні Закону України «Про металобрухт».

Такі висновки зроблені відповідачем на підставі аналізузібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, а така податкова інформація носить виключно інформативний характер, тому посилання контролюючого органу на цю інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними, оскільки вона сама собою не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень, на які посилається відповідач.

Згідно наявних в матеріалах справи доказів установчих документів ТОВ «Вісма Груп» та ТОВ «Тархан-буд», акту обстеження місцевими державними адміністраціями спеціалізованих підприємств, їх приймальних пунктів та приймальних пунктів спеціалізованих металургійних переробних підприємств (брухт чорних металів) від 20.02.2018 (а.с. 72-75 т. 1), актів приймання металів чорних (вторинних) спеціалізована форма № 19, які містять інформацію про джерело походження металів, відповідність товару вимогам ДСТУ 4121-2002, вибухо-, хімічну і радіаційну безпеку, посвідчень про вибухонебезпечність, хімічну та радіаційну безпеку металобрухту чорних металів (а.с. 67 143 т. 4) ТОВ «Вісма Груп» та ТОВ «Тархан-буд» відповідають вимогам Закону України «Про металобрухт» та наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 29.03.2016 №524 «Про затвердження переліку обладнання та устаткування, які необхідно мати спеціалізованому підприємству та його приймальним пунктам або спеціалізованому металургійному переробному підприємству при здійсненні операцій з металобрухтом».

Походження металобрухту, придбаного позивачем у ТОВ «Вісма Груп» та ТОВ «Тархан-буд», підтверджується: актами приймання металів чорних (вторинних) спеціалізована форма № 19 (а.с. 168 244 т. 1, а.с. 136 т. 3), Актами про походження брухту кольорових та чорних металів (а.с. 78 154 т. 2), Актом походження металу (а.с. 138 т. 3). При цьому, ТОВ «Тархан-буд» реалізовано позивача металобрухт власного походження, що підтверджується актами походження металу, виданими контрагентом, внаслідок чого спростовується висновок про не підтвердження придбання ТОВ «ТАРХАН-БУД» цього металобрухту по ланцюгу поставок.

Факт перевезення металобрухту від постачальників на корить позивача підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними (а.с. 1 77 т. 2).

Суд вважає безпідставними посилання контролюючого органу, як на підставу нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом, на відсутність у позивача окремих посвідчень про вибухову, хімічну та радіаційну безпечність на поставлений позивачу металобрухт, згідно з вимогами ДСТУ 4121-2002, оскільки відповідні відмітки щодо вибухобезпечності, хімічної та радіаційної безпечності були зазначені в актах приймання металів чорних (вторинних).

Як вбачається з матеріалів справи, вданому випадку акти приймання металів чорних (вторинних) спеціалізована форма № 19 (а.с. 168 244 т. 1, а.с. 136 т. 3), містять інформацію щодо джерело походження металів, відповідність товару вимогам ДСТУ 4121-2002, вибухо-, хімічну і радіаційну безпеку.

За таких обставин відсутність окремого документу щодо радіаційної безпеки, вибухобезпечності та хімічної безпечності не може бути підставою для беззаперечного висновку про відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, якщо з інших первинних документів та встановлених обставин справи вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Суд також вважає помилковими, такими, що не впливають на здійснення позивачем операцій з придбання металобрухту та відображення їх в бухгалтерському та податковому обліку, наведені відповідачем доводи про пересортування товарів, що були придбані та реалізовані контрагентами постачальників позивача, повноту та правильність виконання такими контрагентами податкових зобов`язань.

Верховний Суд у постанові від 01.02.2023 у справі № 300/1753/21 дійшов висновку, що правовідносини контрагента з третіми особами (у ланцюгах постачання), з якими платник не вступав у господарські відносини, самі по собі не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин платника з його безпосередніми контрагентами в разі відсутності інших об`єктивних та під підтверджених даних про порушення платником податкового законодавства.

Не є обов`язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов`язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його безпосереднім контрагентом. Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Навіть у разі якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) і порушив вимоги податкового законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування податку на додану вартість за правочином з таким контрагентом у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування, сплатив за виконані товари і послуги і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік платника податку від ведення такого обліку іншими особами, зокрема, від фактичної сплати його контрагентами податків до бюджету, від знаходження постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. У разі, якщо такі особи не виконали свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо таких осіб.

Не встановлення джерела походження товару у контрагента, а також факти відсутності у такого контрагента трудових ресурсів, основних фондів, виробничих потужностей, тощо, самі по собі не свідчать про нереальність господарських операцій та не є підставою для позбавлення платника податку права на відображення таких операцій в податковому обліку.

Крім того, слід зазначити, що жодною нормою законодавства України не передбачений обов`язок платників податківпокупців товарів (робіт, послуг) вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо звітування до податкових органів, відомостей про походження товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо.

Позивач, як сторона за відповідним господарським договором, рівноцінний учасник договірних правовідносин, не може впливати та контролювати діяльність свого контрагента, відповідати за дотриманням таким контрагентом вимог законодавства, сплату податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-якого з постачальників у ланцюгу постачання, зокрема, шляхом позбавлення права на відображення відповідних сум в податковому обліку.

У свою чергу, статтею 61 Конституції України встановлено індивідуальний характер відповідальності, що виявляється і у персональній відповідальності кожного платника податку за ведення податкового обліку.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб`єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі «Булвес АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив в рішенні у справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Аналіз норми ч.8 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні» дає підстави вважати, що відповідальність, зокрема, за недостовірність відображених у первинних документах даних покладена саме на ту особу, яка склала та підписала ці документи. Відтак кожен з учасників господарської операції відповідає лише за ті відомості, які до первинного документа вносив він сам. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.09.2022 у справі № 825/3582/15-а, який також зазначив, що таким чином, у приписах частини восьмої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні» найшов відображення принцип індивідуальної відповідальності платника податків. Водночас немає жодних підстав перекладати на платника податків відповідальність за внесення до первинних документів недостовірних даних іншою особою.

В свою чергу контролюючі органи не наділені повноваженнями на перевірку економічної доцільності рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).

Суд також зауважує, що за змістом п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України та відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на інформацію щодо контрагентів позивача, що не має правових наслідків, не може вважатись доказом у розумінні ст. 75 КАС України. Тому вказані вище доводи відповідача жодним чином не спростовують реальності здійснення господарської операціїз поставки металобрухту, надання послуг вказаними вище контрагентами, висновки контролюючого органу фактично є припущеннями, оскільки ґрунтуються виключно на аналізі інформації стосовно цих контрагентів.

Щодо доводів акту про наявність кримінальних проваджень стосовно контрагентівпостачальників металобрухту позивача, як на час прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, так і на часрозгляду справи судом відсутні докази того, що відкриті кримінальні провадження стосовно ТОВ «Об`єднання Євротрейд» є завершеними з постановленням обвинувальних вироків або ухвал про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності із встановленням певних фактів щодо незаконної діяльності означених підприємств, в тому числі при взаємовідносинах з позивачем.

Отже, матеріали таких кримінальних проваджень самі по собі не мають жодної доказової сили для цієї адміністративної справи.

Також стосовно трудових ресурсів контрагентів перевіряючи податкового органу не врахували, що кількість штатних працівників не впливає на результат праці, тому що законодавство України не містить заборони щодо залучення для співпраці суб`єктів господарювання будь яких організаційно-правових форм, а посилання на відсутність такої інформації не може бути підставою для невизнання реальності господарських операцій.

Згідно зі ст.ст.46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення ведення податкового обліку.

Здійснення поставок металобрухту від ТОВ «Вісма Груп» та ТОВ «Тархан-буд» підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями про сплату отриманого товару,виданими відповідно до укладених Товариством договорів на поставку товарів із вказаними контрагентами.

Відповідач не заперечує повноту розрахунків між ТОВ «Ековторресурс» та ТОВ «Вісма Груп» та ТОВ «Тархан-буд» за поставлений товар.

В подальшому товар реалізований до ПрАТ «Дніпроспецсталь», про що свідчить нульове сальдо бухгалтерського рахунку 281 «Товари на складі» як на початок 01.01.2018р., так і на 31.12.2018р., підтверджене актом перевірки.

Зазначаючи про заниження позивачем доходів у зв`язку з відсутністю підтвердження факту їх поставки, контролюючим органом не встановлено завищення позивачем доходу від реалізації таких товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, відповідач фактично самостійно визнає, що дані товарно-матеріальні цінності реально існували і в подальшому були реалізовані позивачем.

Досліджені контролюючим органом документи свідчать про те, що в межах спірних господарських операцій з ТОВ «Вісма Груп» та з ТОВ «Тархан-буд» виступало у ролі покупця та мало право сформувати за наслідками здійснення господарських операцій витрати та податковий кредит, а, виступаючи продавцем і отримавши дохід від реалізації тому від ПрАТ «Дніпроспецсталь», зобов`язане було включити до об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств отриманий дохід та, відповідно, сплатити податок. Проте господарські операції з ПрАТ «Дніпроспецсталь» в рамках даної перевірки не досліджувались.

Виходячи з вищенаведеного, суд доходить висновку пронеобґрунтованість висновку контролюючого органу щодо заниження податку на прибуток у сумі 1 457 276 грн. за період з 01.01.2018 по 31.12.2018.

Суд не може погодитися з твердженням відповідача про безпідставне відображення зазначених господарських операцій у податковому обліку позивача з підстав наявності недоліків у первинних документах, оскільки формальні недоліки в первинних документах повинні оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу необхідно надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту. Первинні документи повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо. При цьому, сама собою наявність, або відсутність окремих документів, зокрема, товарно-транспортних накладних, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце.

З огляду на викладене, відповідачем за наслідками проведення перевірки не спростовано презумпції добросовісності та сумлінності позивача як платника податків, зборів, не доведено наявності у платника податків наміру безпідставно одержати податкову вигоду.

Податковий кодекс Українине ставить в залежність підтвердження правомірності формування показників податкової звітності від результатів діяльності контрагентів суб`єкта оподаткування, якщо платник податків виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження цього.

Більш того, п.44.1ст.44 Податкового кодексу Україниє загальною нормою, яка встановлює обов`язок для всіх платників податків вести бухгалтерський та податковий облік на підставі первинних документів та безпосередньо не впливає на обчислення податку на прибуток чи ПДВ.

Порядок обчислення податку на прибуток передбачений п.134.1ст.134, п.135.1ст.135 ПК України, але вказані норми є бланкетними, оскільки відсилають до інших положень Кодексу, до національних положень, стандартів бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, за якими складається фінансова звітність підприємства.

Таким чином, посилання в акті перевірки на виявлені, на думку податкового органу, порушення Податкового кодексу Українищодо нереальності господарських операцій не знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку із встановленим заниженням податку на прибуток в сумі8095976,00 грн за період з 01.01.2018р. по 31.12.2018р.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справиСерков проти України(заява №39766/05),Щокін проти України(заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст.17 Закону УкраїниПро виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людинипідлягають застосуванню судами як джерела права.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов правильного висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековторресурс» до Головного Управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0009571407 від 08.07.2019, прийняте Головним Управлінням ДПС у Запорізькій області, яким збільшено суму грошового зобов`язання на суму 1 457 276,00 грн та застосовано штрафні санкції у сумі 364 319,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак