Ухвала

від 04.09.2023 по справі 320/18878/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

04 вересня 2023 року Справа № 320/18878/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві за правилами загального позовного провадження у порядку письмового провадження заяву про залишення без розгляду адміністративної справи за позовом ТОВ "ХІМЕКС ЛІМІТЕД" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві , Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про стягнення пені за несвоєчасне відшкодування ПДВ,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "ХІМЕКС ЛІМІТЕД" з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві , Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про стягнення пені за несвоєчасне відшкодування ПДВ.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.06.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

До суду надійшла заява представника відповідача про залишення позову без розгляду, оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду.

На обґрунтування клопотання відповідач послався на постанову Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №140/1770/19.

Позивачем подано до суду заперечення на заяву відповідача про залишення позову без розгляду, в якому він просив відмовити у задоволенні цієї заяви

На підставі ст.ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд заяви про залишення позову без розгляду у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що позивач у позовній заяві просить стягнути з Державного бюджету України пеню за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість на рівні 120% облікової ставки НБУ у розмірі 5 568 717, 75 грн.

У своїй заяві відповідач зазначає, що податковим органом проведено камеральну перевірку податкової декларації з ПДВ ТОВ Хімекс ЛТД за серпень 2015 року в терміни, передбачені чинним законодавством, за результатами якої складено акт від 19.10.2015 № 4588/26-56-28-00-14/30075981 та складено ППР форми «Р» від 19.10.2015 року № 0000192800 та вручені представнику ТОВ «ХІМЕКС ЛІМІТЕД» Гулько С.В. 19.10.2015 року. Крім того, листом ДФС України від 22.03.2018 №10284/6/99-99-12-03-02-15 податковим орган повідомив платника стосовно повернення сум бюджетного відшкодування ПДВ по ТОВ «ХІМЕКС ЛІМІТЕД» по деклараціям за вересень, жовтень та листопад 2015 року.

Тобто, позивач, не вживаючи заходів для отримання суми бюджетного відшкодування, одразу звернувся до суду виключно з вимогою про стягнення пені, що може свідчити про корисливі мотиви позивача, які полягають у збільшенні строку, за який можливе стягнення пені з контролюючого органу за несвоєчасне відшкодування ПДВ, та штучного відтермінування строку з метою нарахуванням максимальної суми пені. Також зазначено, що позивач принаймні з 02.04.2018 дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

До суду позивач звернувся 31.05.2023, тобто з пропуском шестимісячного строку.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, суд зазначає таке.

Щодо акту камеральної перевірки, то даний акт складений стосовно порушення позивачем строку подання податкової декларації з податку на додану вартість. При цьому такий акт не є підставою для визначення у платника податків права на бюджетне відшкодування, про що свідчить висновок в такому акті. Натомість, підставою для визначення права платника податків на отримання бюджетного відшкодування є довідка у формі висновку, яка була складена пізніше та отримана позивачем у листопаді 2020 року.

Щодо листа ДФС України від 22.03.2018року №10284/6/99-99-12-03-02-15, в якому товариство було поінформоване про бюджетне відшкодування по деклараціях за вересень-листопад 2015 року, то слід зазначити, що у даному листі не вказано, що дана сума вважається узгодженою після проведення камеральної перевірки, і що така перевірка взагалі була проведена.

Верховний Суд у Постанові від 03.12.2020 у справі №826/5397/18 вказав:

«Аналіз наведених вище положень законодавства також свідчить про те, що після закінчення установлених чинним законодавством строків для адміністративної процедури перевірки наявності у платника права на бюджетне відшкодування у результаті невчинення компетентними органами належних дій невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість.

Наведений юридичний факт, у свою чергу, зумовлює виникнення фінансових правовідносин між боржником в особі держави та кредитором - платником податків, права якого порушені саме внаслідок несплати йому відповідної суми.

Згідно з пунктом 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

При цьому, невідшкодовані платнику податку протягом встановленого строку суми вважаються бюджетною заборгованістю, за стягненням якої платник податку має право в будь-який момент після виникнення такої бюджетної заборгованості звернутися до суду та нарахувати пеню на суму такої заборгованості.

Непогашення заборгованості бюджету з ПДВ не позбавляє платника податку права пред`явити вимоги про стягнення зазначеної пені».

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 11 статті 4 КАС України розумний строк - найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

У аналогічних справах за правовідносинами, що склались протягом 2012-2015 років (на момент виникнення спірних правовідносин щодо стягнення бюджетного відшкодування), Верховний Суд України напрацював правову позицію, відповідно до якої бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом державної казначейської служби з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 Податкового кодексу України та Порядком № 39, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, у п`ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку (постанови Верховного Суду України від 17 листопада 2015 року у справі № 21-4371а15, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-2650а15, від 20 квітня 2016 року у справі № 21-452а16, від 07 березня 2017 року у справі № 820/19449/14).

За правовою позицією Верховного Суду України цей порядок не передбачає бюджетне відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю за рішеннями контролюючих органів, ухваленими за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування або окремо від здійснення такого контролю. Відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а отже, суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.

Відтак, стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ визнано неналежним способом захисту прав платника податків. Правильним механізмом визнано зобов`язання контролюючого органу виконати покладені на нього законом і підзаконними актами обов`язки щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

Разом з тим, з 01 січня 2017 року положення ст.200 Податкового кодексу України, які регулюють порядок здійснення бюджетного відшкодування ПДВ, були змінені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» №1797-VІІІ від 21.12.2016 року.

Згідно зі змінами (п.п. 200.7-200.13 ст.200 Податкового кодексу України) податковий орган вже не подає органу казначейства висновків про суму податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню платникам податку за їх заявами. Заяви платників податків та сума узгодженого контролюючим органом бюджетного відшкодування за такими заявами вносяться контролюючим органом до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, а узгоджена у встановленому порядку сума податку на додану вартість перераховується органом казначейства з бюджету на рахунок платника у банку протягом п`яти операційних днів з моменту її узгодження на підставі внесених до Реєстру відомостей.

При цьому, згідно п.56 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України заяви, подані платниками податків до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку їх надходження у Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру здійснюється в порядку, передбаченому ст.200 Податкового кодексу України.

Таким чином, зміни податкового законодавства унеможливлюють виконання рішення суду про повернення коштів позивачу у спосіб зобов`язання податкового органу надати відповідний висновок органу казначейства.

У подальшому Велика Палата Верховного Суду, ухвалюючи постанову від 12.02.2019 у справі № 826/7380/15, дійшла висновку про те, що такі способи захисту як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права платника податків.

З огляду на це Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних відносинах, викладеного в постановах Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі № 21-881а15, від 17.11.2015 у справі № 21-4371а15, від 02.12.2015 у справі № 21-2650а15, від 20.04.2016 у справі № 21-452а16, від 07.03.2017 у справі № 820/19449/14, оскільки на дату розгляду справи № 826/7380/15 Великою Палатою Верховного Суду вказаний спосіб захисту не є ефективним та не призводить до поновлення порушеного права платника податків, тоді як ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права платника податків, є стягнення з Державного бюджету України на користь суб`єкта господарювання заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість.

За таких обставин, з урахуванням встановленого судовими рішеннями, що набрали законної сили, права позивача на бюджетне відшкодування спірної суми податку на додану вартість, а також відсутність механізму реального відшкодування платнику податку узгодженої суми бюджетного відшкодування вказаного податку такі способи захисту порушеного права як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення його права.

Крім того, слід звернути увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Крім того Верховний Суд у постанові від 23.09.2021 у справі № 640/11650/21дійшов висновку:

«На думку суду, у перехідний період для забезпечення реалізації права особи на звернення до суду у вказаних умовах їй має бути забезпечений певний розумний строк, достатній для формулювання правової позиції і вчинення дій з підготовки відповідного позову та його подання до суду».

У цьому випадку судова практика довгий час була нестабільною і схилялась то до строку 1095 днів, то до того, що стягнення пені за несвоєчасне бюджетне відшкодування ПДВ є триваючим порушенням і звернення до суду з відповідним позовом не обмежене строком.

У постанові Верховного Суду від 14 березня 2019 року у справі №822/553/17 Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Верховного Суду сформулювала висновок про те, що оскільки контролюючі органи наділені правом стягнення з платників податків податкового боргу та пені на нього протягом 1095 днів, то для цілей забезпечення принципів справедливості, рівності і балансу у відносинах між платниками і державою, аналогічне право на стягнення пені протягом 1095 днів повинно бути забезпечено і для платників податків. Позовна вимога про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого ПДВ з Державного бюджету України може бути заявлена в межах строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 ПК України для подання заяви про відшкодування надміру сплачених грошових зобов`язань, тобто протягом 1095 днів. Проте, у цьому рішенні дата початку відліку такого строку не визначена.

Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 09.10.2018 у справі №817/1828/17, від 17.04.2018 у справі №816/1369/17, від 11.09.2018 у справі №812/103/15, від 11.04.2019 у справі №810/1228/17, від 02.04.2019 у справі №810/1198/16. У зазначених справах Верховним Судом визначено початком відліку строку нарахування пені дату узгодження суми бюджетного відшкодування.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №280/2868/20 суд касаційної інстанції дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого ПДВ з Державного бюджету України може бути заявлена в межах строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 ПК України для подання заяви про відшкодування надміру сплачених грошових зобов`язань, тобто протягом 1095 днів, та зазначено, що початок перебігу вказаного строку має розпочинатись з дати виникнення бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ (що є також датою початку строку для нарахування пені, оскільки вимоги щодо відшкодування пені нерозривно пов`язані із фактом існування заборгованості бюджету), і такою датою є наступний день, який слідує за датою закінчення строку, визначеного пунктом 200.15 статті 200 ПК України, який обчислюється від дати фактичного отримання контролюючим органом судового рішення, що набрало законної сили про задоволення позову позивача плюс 5 днів для підготовки висновку податковим органом та 5 операційних днів на відшкодування органами казначейства (зазначена кількість днів могла варіюватись залежно від періоду, в якому заборгованість виникла та правового регулювання на той період, а саме, пунктів 212, 213 ПК України). Статус бюджетної заборгованості невідшкодовані суми ПДВ набувають на наступний день, який слідує за датою закінчення строку, визначеного пунктом 200.15 статті 200 ПК України, і з саме з вказаної дати платник податків набуває право на нарахування пені та звернення до суду про її стягнення.

Також суд звертає увагу, що 30.03.2020 ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» були запроваджені заходи щодо продовження процесуальних строків на строк дії карантину. На момент звернення до суду з позовною заявою карантинні заходи не були відмінені відповідною постановою КМУ, а, отже, були чинними.

Крім того, Указом Президента України "Про введення воєнного стану" від 24.02.2022 №64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської федерації проти України, введено в Україні з 05:30год. 24 лютого 2022 року воєнний стан, який продовжувався надалі Указами Президента України від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 №259/2022, від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 №573/2022, від 07.11.2022 №757/2022, від 06.02.2023 №58/2023, від 01.05.2023 №254/2023 і триває донині.

Рада суддів України 02.03.2022 опублікувала рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, якими рекомендовано, зокрема, по можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через задіяння до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя.

У п.6 зазначених вище рекомендацій Ради суддів України від 02.03.2022 рекомендовано судам виважено підходити до питань, пов`язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків, по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану.

За наведеного суд дійшов висновку про наявність у позивача поважних причин пропуску строку звернення до суду, оскільки наведені обставини не залежали від волевиявлення позивача та пов`язані з дійсними труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч. 3 ст. 123 КАС України).

Відповідно п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи, що суд визнає поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду з цим адміністративним позовом, то для задоволення заяви представника ГУ ДПС у Київській області про залишення без розгляду позовної заяви підстави відсутні.

Керуючись статтями 121, 123, 240, 243, 248, 256 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Визнати поважними причини пропуску ТОВ «ХІМЕКС ЛІМІТЕД» строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Поновити ТОВ «ХІМЕКС ЛІМІТЕД» строк звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Заяву представника ГУ ДПС в Києві про залишення без розгляду позовної заяви ТОВ "ХІМЕКС ЛІМІТЕД" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві , Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про стягнення пені за несвоєчасне відшкодування ПДВ залишити без задоволення..

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Лапій С.М.