Рішення

від 17.07.2024 по справі 640/6852/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2024 року № 640/6852/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків та Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення заборгованості з відшкодування податку на додану вартість та пені,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю АТ Каргілл звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, в якій просить:

- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю АТ Каргілл заборгованість з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 4 433 771,00 грн. за податковими деклараціями з податку на додану вартість за лютий 2010 року в сумі 195 705,00 грн., за березень 2010 року в сумі 158 556,00 грн., за квітень 2010 року в сумі 786 080,00 грн., за травень 2010 року в сумі 117 276,00 грн, за червень 2010 року в сумі 554 042,00 грн. та в сумі 2 621 937,00 грн. за липень 2010 року в сумі 175,00 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь ТОВ АТ Каргілл пеню на рівні 120% облікової ставки Національного банку України, що дорівнює 1 520 602,69грн. за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог податкового законодавства України щодо порушення строків повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, які позивач повинен був отримати на розрахунковий рахунок 23.03.2018 та 10.10.2019 після того, як податкові повідомлення-рішення від 14.09.2010 №0004092203/0 та від 29.11.2010 №0001760703/0, якими зменшено суму бюджетного відшкодування у сумі 4 433 771,00грн., були скасовані у судовому порядку.

За посиланням позивача, наявність у останнього права на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 4 433 771,00грн. наразі є підтвердженим, однак зазначене право позивача залишається нереалізованим внаслідок невиконання контролюючими органами своїх обов`язків щодо внесення до Реєстру заяв про повернення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами судового оскарження податкового повідомлення-рішення.

Крім того, враховуючи те, що позивачу не було відшкодовано суми бюджетного відшкодування у встановлений законом строк, позивач набув право на нарахування пені у порядку, встановленому пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України.

Відповідачами до суду подані відзиви на позову заяву, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечують повністю.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.07.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2021, позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 10.05.2023 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.07.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2021 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.06.2023 справу прийнято до провадження та призначено розгляд в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.10.2023 визнано поважними причини пропуску ТОВ «АТ «Каргілл» строку звернення до суду з даним адміністративним позовом. Поновлено ТОВ «АТ «Каргілл» строк звернення до суду з даним адміністративним позовом. У задоволенні заяви представника Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про залишення без розгляду позовної заяви ТОВ «АТ Каргілл» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення заборгованості з відшкодування ПДВ та пені за несвоєчасне відшкодування ПДВ відмовлено.

На підставі ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю АТ Каргілл (код ЄДРПОУ 20010397) зареєстровано як юридична особа, станом на час звернення до суду з цим позовом та на теперішній час перебуває на обліку в Південному міжрегіональному управлінні Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків та є платником, зокрема, податку на додану вартість (далі - ПДВ).

Як свідчать матеріали справи, позивач подав до контролюючого органу податкові декларації з податку на додану вартість:

- за лютий 2010 року №9000614768 від 17.03.2010, розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 28 472 136,00 грн.;

- за березень 2010 року №9001213618 від 20.04.2010, розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 12 513 911,00 грн.;

- за квітень 2010 року №9001783332 від 19.05.2010, розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 19 667 559,00 грн.;

- за травень 2010 року № 9002213723 від 18.06.2010, розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 17 098 097,00 грн.;

- за червень 2010 року № 9002613654 від 16.07.2010, розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 32 350 260,00 грн.;

- за липень 2010 №9003365303 від 18.08.2010, розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 20 170 896,00 грн.

У подальшому, на підставі підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість, який втратив чинність у зв`язку з прийняттям Податкового кодексу України, податковим органом було виявлено невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у декларації.

Так, Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва проведено невиїзну документальну перевірку Закритого акціонерного товариства "АТ Каргіл" (код ЄДРПОУ 20010397) з питання правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за червень 2010 року, за наслідками якої контролюючим органом складено Акт від 30.08.2010 №259/22-03/20010397.

На підставі висновків Акта перевірки від 30.08.2010 №259/22-03/20010397 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.09.2010 №0004092203/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 2621937,00грн.

Відповідно до висновків Акта перевірки від 19.11.2010 №178/07-03/20010397 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.11.2010 №0001760703/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1811834,00 грн.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 14.09.2010 №0004092203/0, то постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2019 у справі №2а-13596/10/2670 воно визнано протиправними та скасовано.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2018 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2017 року залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 23.05.2018 касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2018 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення повернуто особі, яка її подала.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 29.11.2010 №0001760703/0 , то рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2019 у справі №2а-18554/10/2670 воно визнано протиправним та скасовано.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2019 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2019 року залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 14.02.2020 відмовлено у відкритті касаційного провадження на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2019 року у справі №2а-18554/10/2670.

За посиланням позивача, у зв`язку із скасуванням податкових повідомлень-рішень від 14.09.2010 №0004092203/0 та від 29.11.2010 №0001760703/0 у судовому порядку та набранням судовими рішеннями законної сили було узгоджено суму бюджетного відшкодування Товариства з обмеженою відповідальністю АТ Каргілл в розмірі 4 433 771,00грн., яка не була повернута позивачу у встановлений законом строк, а отже, невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість, на яку в силу положень пункту 200.23 Податкового кодексу України нараховується пеня.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

За визначеннями, наведеними у пп. 14.1.18 і 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника; пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.

Порядок дій державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України (бюджетного відшкодування) ПДВ врегульовано нормами статті 200 ПК України.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 200.10 статті 200 ПК України визначено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (пункт 200.11 статті 200 ПК України).

Відповідно до пункту 200.12 статті 200 ПК України контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно з пунктом 200.13 статті 200 ПК України на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Кабінет Міністрів України своєю постановою від 17 січня 2011 року № 39 затвердив Порядок взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість (надалі Порядок), яким визначено механізм їх взаємодії.

Наведені норми пунктів 200.12 та 200.13 статті 200 ПК України узгоджуються з пунктами 6 та 9 Порядку № 39.

Пунктом 200.14 статті 200 ПК України визначено, що якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов`язань з цього податку в наступних податкових періодах;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин ПК України було визначено, що в разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ, вимог, передбачених пунктами 200.7 та 200.8 статті 200 цього Кодексу, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування контролюючим органом за результатами проведення камеральної чи документальної перевірки, цей орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, який протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.

При цьому, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган надсилає платнику податку відповідне податкове повідомлення.

Як встановлено судом, Товариством з обмеженою відповідальністю АТ Каргілл заявлено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, відображену у поданих податкових деклараціях за лютий 2010 року №9000614768 від 17.03.2010, за березень 2010 року №9001213618 від 20.04.2010, за квітень 2010 року №9001783332 від 19.05.2010, за травень 2010 року № 9002213723 від 18.06.2010, за червень 2010 року № 9002613654 від 16.07.2010 та за липень 2010 №9003365303 від 18.08.2010 разом із розрахунками суми бюджетного відшкодування за заявами про повернення суми бюджетного відшкодування.

Разом з тим, Актами перевірки від 30.08.2010 №259/22-03/20010397 та від 19.11.2010 №178/07-03/20010397 встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

На підставі висновків Актів перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.09.2010 №0004092203/0 та від 29.11.2010 №0001760703/0 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 4 433 771,00 грн, які були визнані протиправними та скасованими в судовому порядку.

У зв`язку із скасуванням в судовому порядку вказаних податкових повідомлень-рішень сума бюджетного відшкодування 4 433 771,00грн. набула статусу узгодженої та на відшкодування якої позивач набув право.

На момент виникнення спірних правовідносин статтею 200 ПК України та Порядком № 39 було передбачено надання інспекцією висновку до органу казначейства щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

Невиконання цього обов`язку спричиняло порушення права платника податків на отримання з бюджету суми відшкодування ПДВ, а такі способи судового захисту, як визнання протиправною бездіяльності податкового органу щодо неподання до органу казначейства висновку із зазначенням відповідної суми бюджетного відшкодування та зобов`язання податкового органу вчинити передбачені законодавством дії, спрямовані на підготовку і надання відповідного висновку органам казначейства, були сформульовані Верховним Судом України, виходячи, зокрема, з чинного на той час законодавства.

Законами України від 24 грудня 2015 року № 909-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році та від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні внесено зміни до статті 200 ПК України, зокрема, й щодо порядку бюджетного відшкодування ПДВ.

У зв`язку з прийняттям вказаних змін до ПК України постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року № 26 визнано таким, що втратив чинність, Порядок № 39.

Відповідно до підпункту 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 ПК України на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Згідно з підпунктом 200.7.2 пункту 200.7 цієї статті Кодексу заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

На підставі пункту 200.15 статті 200 ПК України у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

Пунктом 200.12 статті 200 ПК України, зокрема, визначено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (пункт 200.13 статті 200 ПК України).

Вказані норми статті 200 ПК України узгоджуються з пунктами 6, 7, 11, 12 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року № 26 (далі - Порядок № 26).

Відповідно до пункту 56 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення ПК України до 01 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми ПДВ не відшкодовані з бюджету.

Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються в порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.

Відшкодування узгоджених сум ПДВ, зазначених у такому реєстрі, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування ПДВ в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування ПДВ, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Станом на час розгляду справи Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не працює.

Крім того, як стверджує сам відповідач у відзиві на позовну заяву, на сьогодні чинним законодавством не передбачено механізм відшкодування сум ПДВ, включених до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, та структури такого реєстру.

Відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував, що поняття майно у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як майнові права, а отже, як майно (див. mutatis mutandis рішення у справі Бейелер проти Італії від 05 січня 2000 року) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, § 100)).

За певних обставин легітимне очікування на отримання активу також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має легітимне очікування, якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі Суханов та Ільченко проти України від 26 червня 2014 року (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви № 68385/10 та № 71378/10, § 35)).

ЄСПЛ у рішенні у справі Інтерсплав проти України від 09 січня 2007 року зазначив, що юридична особа-платник ПДВ мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява № 803/02, § 31-32). ЄСПЛ констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації ПДВ у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували справедливий баланс між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном (§ 40).

Оскільки податкове законодавство передбачає право позивача на повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ та отримання пені на суму податку, не відшкодовану платнику протягом визначеного законодавством строку, позивач у цій справі має майновий інтерес щодо відшкодування з бюджету ПДВ, які охоплюються поняттям майно в аспекті частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Ураховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю АТ Каргілл заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові Великої палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 826/7380/15 (провадження №11-778апп18).

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю АТ Каргілл заборгованості з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 4 433 771,00 грн. за податковими деклараціями з податку на додану вартість за лютий 2010 року в сумі 195 705,00 грн., за березень 2010 року в сумі 158 556,00 грн., за квітень 2010 року в сумі 786 080,00 грн., за травень 2010 року в сумі 117 276,00 грн, за червень 2010 року в сумі 554 042,00 грн та в сумі 2 621 937,00 грн, за липень 2010 року в сумі 175,00 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь ТОВ АТ Каргілл пені на рівні 120% облікової ставки Національного банку України, що дорівнює 1 520 602, 69 грн за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня нарівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Неподання органом державної податкової служби після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету та непогашення у зв`язку із цим заборгованості з ПДВ, не позбавляє платника податку права пред`явити вимоги про стягнення зазначеної пені.

З урахуванням вимог п.200.23 Податкового кодексу України, розрахунок пені здійснюється наступним чином:

Відповідно до 200.23 Податкового кодексу на заборгованість нараховується 120% облікової ставки НБУ на день виникнення заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, датою виникнення заборгованості є 23.03.2018 (скасування податкового повідомлення-рішення від 14.09.2010 №0004092203/0 у судовому порядку та узгодженості суми бюджетного відшкодування у розмірі 2 621 937,00грн. (справа №2а-13596/10/2670) та 10.10.2019 (скасування податкового повідомлення-рішення від 29.11.2010 №0001760703/0 у судовому порядку та узгодженості суми бюджетного відшкодування у розмірі 1 811 834,00 грн (справа №2а-18554/10/2670).

Оскільки позивачу бюджетного відшкодування необхідно було здійснити до 23.03.2018 у розмірі 2 621 937,00грн та до 10.10.2019 у розмірі 1 811 834,00грн, то з 24.03.2018 та з 11.10.2019 відповідно, на суму заборгованості нараховується пеня.

Відповідно до заборгованості суми бюджетного відшкодування у розмірі 2 621 937,00грн. розмір облікової ставки НБУ обраховується наступним чином (з 24.03.2018):

Відсоток облікової ставки НБУ 120%:

за період з (24.03.2018-12.07.2018) 17%, кількість днів 111, сума заборгованості 2621937грн. та пеня 162 660,66грн.;

за період з (13.07.2018-06.09.2018) 17,5%, кількість днів 56, сума заборгованості 2621937грн. та пеня 84476,65грн.;

за період з (07.09.2018-25.04.2019) 18%, кількість днів 231, сума заборгованості 2621937грн. та пеня 358 422,38грн.;

за період з (26.04.2019-18.07.2019) 17,5%, кількість днів 84, сума заборгованості 2621937грн. та пеня 126 714,98грн.;

за період з (19.07.2019-05.09.2019) 17%, кількість днів 49, сума заборгованості 2621937грн. та пеня 71 805,16грн.;

за період з (06.09.2019-24.10.2019) 16,5%, кількість днів 49, сума заборгованості 2621937грн. та пеня 69 693,24грн.;

за період з (25.10.2019-12.12.2019) 15,5%, кількість днів 49, сума заборгованості 2621937грн. та пеня 65 469,41грн.;

за період з (13.12.2019-30.01.2020) 13,5%, кількість днів 49, сума заборгованості 2621937грн. та пеня 57 021,74грн.;

за період з (31.01.2020-12.03.2020) 11%, кількість днів 42, сума заборгованості 2621937грн. та пеня 39 824,71грн.;

за період з (13.03.2020-23.04.2020) 10%, кількість днів 42, сума заборгованості 2621937грн. та пеня 36 204,28грн.;

за період з (24.04.2020-11.06.2020) 8%, кількість днів 49, сума заборгованості 2621937грн. та пеня 33 790,66грн.;

за період з (12.06.2020-04.03.2021) 6%, кількість днів 266, сума заборгованості 2621937грн. та пеня 137 576,27грн.;

за період з (05.03.2021-12.03.2021) 6,5%, кількість днів 8, сума заборгованості 2621937грн. та пеня 4 482,43грн.

Загальна сума - 1 248 142,57грн.

Відповідно до заборгованості суми бюджетного відшкодування у розмірі 1 811 834,00грн. розмір облікової ставки НБУ обраховується наступним чином (від 11.10.2019):

Відсоток облікової ставки НБУ 120%:

за період з (11.10.2019-24.10.2019) 16,5%, кількість днів 14, сума заборгованості 1811834грн. та пеня 13 760,01грн.;

за період з (25.10.2019-12.12.2019) 15,5%, кількість днів 49, сума заборгованості 1811834грн. та пеня 45 241,25грн.;

за період з (13.12.2019-30.01.2020) 13,5%, кількість днів 49, сума заборгованості 1811834грн. та пеня 39 403,67грн.;

за період з (31.01.2020-12.03.2020) 11%, кількість днів 42, сума заборгованості 1811834грн. та пеня 27 520,02грн.;

за період з (13.03.2020-23.04.2020) 10%, кількість днів 42, сума заборгованості 1811834грн. та пеня 25 018,20грн.;

за період з (24.04.2020-11.06.2020) 8%, кількість днів 49, сума заборгованості 1811834грн. та пеня 23 350,32грн.;

за період з (12.06.2020-04.03.2021) 6%, кількість днів 266, сума заборгованості 1811834грн. та пеня 95 069,16грн.;

за період з (05.03.2021-12.03.2021) 6,5%, кількість днів 8, сума заборгованості 1811834грн. та пеня 3 097,49грн.

Загальна сума - 272 460,12 грн.

Кількість днів прострочення відповідно до заборгованості суми бюджетного відшкодування у розмірі 2 621 937,00 грн 1085 днів (станом на момент звернення до суду).

Кількість днів прострочення відповідно до заборгованості суми бюджетного відшкодування у розмірі 1 811 834,00 грн 519 днів (станом на момент звернення до суду).

Отже, сума до відшкодування 2 621 937,00 грн (ппр від 14.09.2010 №0004092203/0); 1 811 834,00 грн (ппр від 29.11.2010 №0001760703/0); кількість днів прострочення - 1085 та 519 днів відповідно.

Отже, пеня на рівні 120% облікової ставки Національно банку України, що підлягає стягненню з Державного бюджету України, становить 1 520 602,69 грн, а тому позовні вимоги в частині стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь ТОВ АТ Каргілл пеню на рівні 120% облікової ставки Національного банку України, що дорівнює 1 520 602, 69 грн за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість підлягають задоволенню.

Щодо строків звернення до суду з даним позовом, як зазначає Верховний Суд у постанові від 10.05.2023, що судами не перевірено дотримання позивачем строку звернення до суду, отже не встановлено всі обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення, суд зазначає наступне.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.10.2023 визнано поважними причини пропуску ТОВ «АТ «Каргілл» строку звернення до суду з даним адміністративним позовом. Поновлено ТОВ «АТ «Каргілл» строк звернення до суду з даним адміністративним позовом. У задоволенні заяви представника Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про залишення без розгляду позовної заяви ТОВ АТ Каргілл до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення заборгованості з відшкодування ПДВ та пені за несвоєчасне відшкодування ПДВ відмовлено.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №280/2868/20 суд касаційної інстанції дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого ПДВ з Державного бюджету України може бути заявлена в межах строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 ПК України для подання заяви про відшкодування надміру сплачених грошових зобов`язань, тобто протягом 1095 днів, та зазначено, що початок перебігу вказаного строку має розпочинатись з дати виникнення бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ (що є також датою початку строку для нарахування пені, оскільки вимоги щодо відшкодування пені нерозривно пов`язані із фактом існування заборгованості бюджету), і такою датою є наступний день, який слідує за датою закінчення строку, визначеного пунктом 200.15 статті 200 ПК України, який обчислюється від дати фактичного отримання контролюючим органом судового рішення, що набрало законної сили про задоволення позову позивача плюс 5 днів для підготовки висновку податковим органом та 5 операційних днів на відшкодування органами казначейства (зазначена кількість днів могла варіюватись залежно від періоду, в якому заборгованість виникла та правового регулювання на той період, а саме, пунктів 212, 213 ПК України). Статус бюджетної заборгованості невідшкодовані суми ПДВ набувають на наступний день, який слідує за датою закінчення строку, визначеного пунктом 200.15 статті 200 ПК України, і з саме з вказаної дати платник податків набуває право на нарахування пені та звернення до суду про її стягнення.

Як слідує з позовної заяви, бюджетне відшкодування у розмірі 2 621 937,00грн. набуло статусу узгодженого 15.03.2018, бюджетне відшкодування у розмірі 1 811837,00грн. набуло статусу узгодженого 02.10.2019.

Позивач звернувся до суду з даним позовом 12.03.2021.

На обґрунтування заяви про застосування строків позовної давності податковий орган послався виключно на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 19.01.2023 у справі №140/1770/19.

Верховний Суд у постанові від 27.01.2022 у справі №160/11673/20 зазначив, що колегія суддів відхиляє доводи Головного управління ДПС у м. Києві, зазначені у заяві про застосування строків позовної давності, що ґрунтуються виключно на правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.01.2023 у справі №140/1770/19, оскільки оскаржені у цій справі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2022 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2022 року були прийняті до формування відповідної правової позиції.

Водночас, колегія суддів ураховує, що зміна судової практики, що відбулася після ухвалення судами остаточного рішення, не повинна порушувати принцип правової визначеності та стабільності правового регулювання, чинного на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Також суд звертає увагу, що 30.03.2020 Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» були запроваджені заходи щодо продовження процесуальних строків на строк дії карантину. На момент звернення до суду з позовною заявою карантинні заходи не були відмінені відповідною постановою КМУ, а, отже, були чинними.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Виходячи з викладеного, заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 24970,00грн. (платіжне доручення №2000050191 від 09.03.2021).

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків підлягає судовий збір у розмірі 24970,00грн.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АТ Каргілл заборгованість з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 4 433 771,00 грн. (чотири мільйона чотириста тридцять три тисячі сімсот сімдесят одна гривня) за податковими деклараціями з податку на додану вартість за лютий 2010 року в сумі 195 705,00 грн., за березень 2010 року в сумі 158 556,00 грн., за квітень 2010 року в сумі 786 080,00 грн., за травень 2010 року в сумі 117 276,00 грн, за червень 2010 року в сумі 554 042,00 грн та в сумі 2 621 937,00 грн, за липень 2010 року в сумі 175,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АТ Каргілл пеню на рівні 120% облікової ставки Національного банку України, що дорівнює 1 520 602,69грн. (один мільйон п`ятсот двадцять тисяч шістсот дві гривні шістдесят дев`ять копійок) за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АТ Каргілл понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 24 970,00 грн. (двадцять чотири тисячі дев`ятсот сімдесят гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лапій С.М.