Рішення

від 11.10.2023 по справі 380/13210/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2023 рокусправа № 380/13210/23зал судових засідань №3

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Лєбєдєва Д.Ю.,

представника позивача Нещерета Д.Б.,

представника відповідача Зозулі К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові у режимі відеоконференції за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ТВК РИСЬ до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості, картки відмови

в с т а н о в и в :

І. Стислий виклад позицій учасників справи

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК РИСЬ" код ЄДРПОУ 42667435, місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул.Шевченка, 317 (далі позивач) до Волинської митниці код ЄДРПОУ 43958385, місцезнаходження: 44350, Волинська обл., Любомльський р-н, с. Римачі, вул.Призалізнична, буд. 13 (далі відповідач), у якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 12.05.2023року №UA205100/2023/000014/2;

- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Волинської митниці Державної митної служби України UA205100/2023/000099.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.06.2022 між ТОВ ТВК РИСЬ (покупець) та Q-GLASSTECH Sp. Z o.o. (продавець) укладено контракт № 01/06/22. З метою митного оформлення товару позивач подав до Волинської митниці Держмитслужби митну декларацію ІМ40ДЕ № 23UA205100003179U7 від 08.05.2023, в якій у графі 42 зазначено митну вартість товару (дзеркал скляних artmirror 4 mm (одна зі сторін покрита сріблом) в кількості 20196 кг (2082,24 м2)) в сумі 13118,11 євро, визначену за основним методом з розрахунку 0,65 євро за 1 кілограм (6,30 євро за 1 м2). Разом із декларацією позивач подав повний пакет документів, встановлений законодавством, які не містили жодних розбіжностей. Проте, відповідач протиправно зобов`язав позивача подати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару.

На думку позивача, відповідач безпідставно здійснив коригування митної вартості задекларованого ним товару, внаслідок чого митна вартість товару зросла з 0,65 євро за 1 кілограм до 1,04 євро за 1 кілограм. В результаті, позивач надлишково сплатив до Державного бюджету України податок на додану вартість (20%) у загальному розмірі 54040,58грн.

Звертає увагу на те, що основним методом визначення митної вартості товарів є визначення такої за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм Митного кодексу України.

Зазначає, що заявлена позивачем митна вартість підтверджується інвойсом, платіжними дорученнями про сплату повної вартості товару, прайс-листом, калькуляціями ціноутворення, тощо. Зауваження митного органу щодо розбіжностей та неповноти інформації є безпідставними та не свідчать про неповноту чи недостовірність відомостей щодо митної вартості імпортованих товарів, що вказані у поданих документах.

З огляду на викладене, позивач вважає протиправними рішення відповідача про коригування митної вартості та картку відмови у митному оформленні такими, що підлягають скасуванню.

06.07.2023 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позову повністю. Відзив обґрунтований тим, що при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару, відповідно до частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Під час здійснення митного контролю за декларацією №UA 205100/2023/003179 відповідач опрацював інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено, що згідно з інвойсом №FS 6/MSZ/05/2023 від 04.05.2023 вартість товару становить 13118,11 євро або 60201,63 польських злотих, згідно з митною декларацією країни експорту №23PL351020E0361935 від 05.05.2023 вартість вказано 60858 польських злотих. Крім того, сума у платіжному дорученні №45 від 02.05.2023 не відповідає сумі інвойсу №FS6/MSZ/05/2023 від 04.05.2023 та рахунку-проформі №42/MSZ/04/2023 від 14.04.2023.

Також просить звернути увагу на те, що відповідно до Керівництва із заповнення єдиного адміністративного документа (далі - ЄАД), розробленого Генеральним Директоратом TAXUD (номер документу TAXUD/1619/08) графа 46 "статистична вартість" ЄАД має містити статистичну вартість. "Статистична вартість" означає вартість товарів на момент та у місці, де вони залишають територію країни - експортера - члена ЄС. Вона має базуватися на фактурній вартості товарів та має також включати допоміжні витрати, такі як транспорт, що відноситься до частини перевезення, яке проходить на статистичній території країни - члена ЄС, де відбувається експорт. З наведеного вбачається, що саме показник статистичної вартості може бути меншим за показник фактурної вартості, проте у спірному випадку навпаки, а саме показник фактурної вартості менший за вартість статистичну.

З огляду на таке, вважає, що рішення про коригування митної вартості товару від 12.05.2023 №UA205100/2023/000014/2 є таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому є законним та обґрунтованим.

19.07.2023 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він звертає увагу на те, що подані декларантом документи в повній мірі підтверджують митну вартість товару. А згідно з частиною п`ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Зазначає, що згідно з рахунком-проформою від 14.04.2023 № 42/MSZ/04/2023 та інвойсом від 04.05.2023 № FS6/MSZ/05/2023 покупна вартість дзеркал скляних artmirror 4 mm (одна зі сторін покрита сріблом) становить 0,65 євро за 1 кілограм (6,30 євро за 1 м2). З висновку ДП Укрзовнішпромекспертиза від 10.05.2023 № 624 вбачається, що згідно з аналізом цінової інформації постачальника відповідної та подібної продукції Q-GLASSTECH Sp. Z o.o. (Польща) можна вважати, що рівень ціни на дзеркала в листах Lustro 4 mm в розмірі 6.30 євро/м2 на умовах поставки FCA Kepno, Польща, відповідає рівню ціни постачальника відповідної продукції. Наведена покупна вартість товару підтверджується і ціновими пропозиціями постачальника Q-GLASSTECH Sp. Z o.o. від 01.02.2023, від 08.05.2023 (додаток до електронного листа від 08.05.2023). Таким чином, вартість придбання товару, за якою Позивач здійснював його митне оформлення, підтверджується висновком експерта про вартісні характеристики товару, прайс-листами постачальника та іншими документами.

Невідповідність вартості товару, зазначеної в експортній декларації відправника від 05.05.2023 року № 23PL351020E0361935, вартості зазначеній в рахунку-проформі та інвойсі, які подано до митного оформлення, пояснюються тим, що в примірнику експортної декларації, яка надається постачальником перевізнику, та яка в подальшому подавалася позивачем для митного оформлення товарів, інформацію про вартість товару вказано в графі 46 декларації, яка є статистичною вартістю (тобто сумою фактурної вартості товару та витрат на перевезення для транспортування товару до кордону за умовами контракту).

Невідповідності суми у платіжному дорученні №45 від 02.05.2023 за інвойсом №Г86/М82/05/2023 від 04.05.2023 та рахунку-проформі № 42/М82/04/2023 від 14.04.2023 позивач пояснює тим, що згідно з виставленими постачальником рахунками вартість товару становить 13118,11 євро. Позивач вказану вартість оплатив двома платежами: платіжною інструкцією від 02.05.2023 № 45 в сумі 11 862,93 євро та платіжною інструкцією від 11.05.2023 № 48 в сумі 1255,18 євро. Зазначає, що заперечень зі сторони постачальника стосовно наведеного порядку розрахунків не надходило, вартість товару сплачена позивачем в повному обсязі і товар відвантажено постачальником. Твердження відповідача щодо наявності ознак цифрового виправлення в платіжному дорученні №СР230511003000 від 11.05.2023, на думку позивача, є безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на висновку експерта, а тому є лише припущеннями відповідача.

26.09.2023 на адресу суду надійшли додаткові пояснення у справі, обґрунтовані тим, що за результатами опрацювання документів, поданих позивачем на підтвердження заявленої митної вартості, встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності: 1) згідно з інвойсом №FS6/MSZ/05/2023 від 04.05.2023 вартість товару становить 13118,11 євро або 60201,63польських злотих, згідно з митною декларацією країни експорту №23PL351020E0361935 від 05.05.2023 вартість вказано 60858 польських злотих; 2) сума у платіжному дорученні №45 від 02.05.2023 не відповідає сумі інвойсу №FS6/MSZ/05/2023 від 04.05.2023 та рахунку-проформі №42/MSZ/04/2023 від 14.04.2023.

Щодо першої розбіжності, представник відповідача зауважив, що декларація країни відправлення це оформлена в країні експорту товару митна декларація, яка містить відомості про вартість товару. Відповідно до Додатку 37 Регламенту Комісії (EEC) №2454/93 від 2 липня 1993 (CCIP), графа 46 Статистична вартість ЄАД має містити статистичну вартість, виражену у валюті країни члена ЄС, у якій здійснюються експортні формальності. Згідно з Керівництвом із заповнення ЄАД, розробленого Генеральним Директоратом TAXUD (Номер документу TAXUD/1619/08 версія 3.4), термін статистична вартість означає вартість товарів на момент та у місці, де вони залишають територію країни-члена ЄС, де оформлюється експорт. Як рахунок-фактура, так і експортна декларація в розмінні положень статті 53 МК України є документами, які подаються декларантом для підтвердження митної вартості ввезеного товару. Згідно з частиною другою статті 53 МК України рахунок-фактура є обов`язковим документом, який подається для підтвердження митної вартості, експортна декларація країни відправлення самостійно подана декларантом для підтвердження митної вартості товару. З огляду на розбіжності у числових показниках у вищезазначених документах, у митниці були наявні усі законодавчі підстави для витребування додаткових документів, які б усунули виявлені митницею розбіжності щодо достовірності заявлених відомостей про митну вартість та підтверджували б заявлене числове значення митної вартості товару.

Щодо другої розбіжності, представник відповідача зауважив, що пункт 4 частини другої статті 53 МК України передбачає обов`язок подання на підтвердження заявленої митної вартості товару банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено. Відповідно до розділу 3 «Порядок розрахунків» контракту №01/06/22 від 01.06.2022, укладеного між «Q-GLASSTECH Sp. z o.o.» (що іменується як Продавець) та ТзОВ «ТВК Рись» (що іменується як Покупець), покупець здійснює оплату за товар шляхом стовідсоткової передоплати, яка включає повну ціну за окремі за замовлення або оплати після поставки товару згідно з умовами, вказаними к рахунку-проформі. Оплата здійснюється на банківський рахунок продавця, вказаний у рахунку, шляхом безготівкового переказу грошових коштів. Валютою розрахунків за цим контрактом є ЄВРО. У платіжному дорученні покупець вказує назву покупця і номер рахунку/рахунку-проформи, на підставі яких здійснюється оплата. Відповідно до рахунку-проформи 42/MSZ/04/2023 від 14.04.2023, умови оплати визначені як «передоплата 100%». Тобто згідно з умовами контракту та інших товаро-супровідних документів, оплата товару мала бути проведена до здійснення поставки товару, а митному органу на підтвердження заявленого рівня митної вартості повинні надаватися банківські платіжні документи. Рахунок-фактура №FS6/MSZ/05/2023 від 04.05.2023 та рахунок-проформа №42/MSZ/04/2023 від 14.04.2023 виставлені на суму 13118,11 Євро. Така ж сума вказана у графі 42 «Ціна товару» МД №UA205100/2023/003179 від 08.05.2023. Водночас, платіжна інструкція №45 від 02.05.2023 складена на суму 11 862,93Євро. У графі «Призначення платежу» зазначено: «Попередня оплата за дзеркала, контракт №01/06/22 від 01.06.22, рахунок-проформа №42/MSZ/04/2023 від 14.04.2023». Тому зважаючи на різні суми вартості товару у документах, які відповідно до частини другої статті 53 МК України, є одними із основних документів, які подаються на підтвердження заявленої митної вартості, а саме в рахунку-фактурі та банківському платіжному дорученні, у митного органу виник обґрунтований сумнів щодо числових складових задекларованої декларантом митної вартості товару.

Також представник відповідача зазначає, що при аналізі додатково наданих позивачем документів митним органом було встановлено, що додатково надане платіжне доручення №CP23051100300Q від 11.05.2023 не містить підпису уповноваженої особи банку та має ознаки цифрового виправлення. Згідно з ціновою пропозицією - 100% передоплата, що не відповідає платіжним дорученням. Візуально виявивши ознаки цифрового виправлення у наданих декларантом документах, митний орган з метою спростування сумнівів витребував у позивача додаткові документи. Водночас, листом від 12.05.2023 декларант повідомив про відсутність додаткових документів. Таким чином, сумніви митного органу, та розбіжності, вказані у рішенні про коригування митної вартості, не були усунуті чи спростовані декларантом. Разом з тим, звертаємо увагу суду на те, що під час митного оформлення товару декларантом надавалося банківське платіжне доручення про переказ валюти (SWIFT) №СР23051100300Q від 11.05.2023 однієї форми, проте вже до позовної заяви було долучено зовсім іншу платіжну інструкцію №48 від 11.05.2023. При цьому, ні платіжна інструкція №48 від 11.05.2023, ні виписки з банківського рахунку від 12.05.2023 року, на які позивач посилається у позовній заяві, митному органу не надавалися ні під час митного оформлення, ні додатково на вимогу митного органу, ні в порядку частини восьмої статті 55 МК України. Вказані факти стали підставою для прийняття оскарженого рішення.

28.09.2023 від представника позивача до суду надійшли додаткові пояснення, обґрунтовані тим, що передумовою для прийняття оскаржених рішень, на думку митного органу, слугувала наявність невідповідностей в документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом, зокрема: - згідно з інвойсом № FS6/MSZ/05/2023 від 04.05.2023 вартість товару становить 13 118,11 євро або 60 201,63 польських злотих, згідно з митною декларацією країни експорту № 23PL351020Е0361935 від 05.05.2023 вартість вказано 60858,00 польських злотих. Вказану невідповідність позивач пояснює тим, що у примірнику експортної декларації, яка надається постачальником перевізнику, та яка в подальшому подавалася позивачем для митного оформлення товарів, інформацію про вартість товару вказано в графі 46 декларації, яка є статистичною вартістю (тобто сумою фактурної вартості товару та витрат на перевезення для транспортування товару до кордону за умовами контракту). Наведене підтверджується і положеннями Керівництва із заповнення єдиного адміністративного документа, розробленого Генеральним Директоратом TAXUD (номер документу TAXUD /1619/08), відповідно до якого графа 46 "статистична вартість" єдиного адміністративного документа має містити статистичну вартість. "Статистична вартість" означає вартість товарів на момент та у місці, де вони залишають територію країни-експортера - члена ЄС. Вона має базуватися на фактурній вартості товарів та має також включати допоміжні витрати, такі як транспорт, що відноситься до частини перевезення, яке проходить на статистичній території країни - члена ЄС, де відбувається експорт. В той час як фактурна вартість зазначається в графі 42 експортної митної декларації. Проте, фактурна вартість не відображається в примірнику експортної митної декларації, яка надається перевізнику для перетину кордону. Наведена інформація про фактурну вартість з`являється лише після вивезення товару з митної території Європейського союзу. Це обумовлено технічними причинами, оскільки так працює система відображення експортних декларацій в ЄС, що врегульовано Моделлю митних даних ЄС (EUCDM), затвердженою Керівним документом EUCDM (номер документу DIH 16/003). Саме цим пояснюється зазначена митним органом невідповідність вартості товару в даних документах.

Так, з отриманої від продавця форми підтвердження експорту IE599 до експортної декларації від 05.05.2023 № 23PL351020E0361935 вбачається, що фактурна вартість товару, що переміщується в режимі експорту, становить 13 118,11 євро. При цьому, за умовами п. 2 контракту від 01.06.2022 № 01/06/22 ціни на товари, включені в рахунки-проформи і представлені на умовах доставки DAP або FCA відповідно до Інкотермс 2010. Згідно з рахунком-проформою від 14.04.2023 № 42/MSZ/04/2023 та інвойсом від 04.05.2023 року №FS6/MSZ/05/2023 поставка товару здійснюється на умовах FCA Kepno.

Базис поставки FCA Інкотермс 2010 року розшифровується «Free Carrier» named place перекладається «Франко перевізник» вказана назва місця. Продавець зобов`язаний: виконати експортне митне оформлення і відвантажити товар перевізнику призначеному покупцем. Покупець зобов`язаний: доставити товар і виконати імпортне митне оформлення. Ризики переходять в момент передачі продавцем товару перевізникові. За умовами контракту та базису поставки FCA вказані витрати відносяться на рахунок покупця та оплачені останнім, що підтверджується рахунком ФОП ОСОБА_1 від 04.05.2023 № 98 на оплату міжнародних транспортних перевезень та актом надання послуг від 15.05.2023 № 98. Згідно з пунктом 5 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до положень Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651, у графі 42 "Ціна товару" з точністю до чотирьох знаків у дробовій частині наводиться фактурна вартість товару (ціна товарів, які переміщуються через митний кордон України, зазначена в рахунку (рахунку-фактурі, рахунку-проформі тощо) або іншому документі, що визначає вартість товару). У графі 45 "Коригування" зазначається у валюті України митна вартість товару. У митній декларації від 08.05.2023 № 23UA205100003179U7 в графі 42 Позивачем вказана фактурна вартість товару 13 118,11 євро, а у графі 45 митна вартість 573 137,73 грн., яка дорівнює сумі фактурної вартості (13 118,11 євро х 40,2602 (обмінний курс НБУ на день подання митної декларації) та транспортних витрат в розмірі 45 000,00 грн. Отже, позивачем було включено до митної вартості товару витрати на транспортування товару до кордону України (відповідно до рахунку ФОП ОСОБА_1 від 04.05.2023 № 98 на оплату міжнародних транспортних послуг) та зазначена Позивачем у митній декларації митна вартість товару не є меншою за статистичну вартість цього товару в експортній митній декларації постачальника, що спростовує доводи, викладені відповідачем у відзиві. А тому, позивач вважає, що визначення відповідачем наведених невідповідностей між фактурною вартістю товару та статистичною вартістю в експортній декларації продавця як підстав для коригування митної вартості імпортованого Позивачем товару є безпідставним.

ІІ. Рух справи

Ухвалою від 19.06.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.

Ухвалою від 04.08.2023 суд постановив перейти з розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без (виклику) повідомлення сторін до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою від 04.09.2023 суд задовольнив заяву представника відповідача про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою від 06.09.2023 суд задовольнив заяву представника позивача про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Заходи забезпечення доказів чи позову у справі не вживались.

ІІІ. Фактичні обставини справи

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю "ТВК РИСЬ" код ЄДРПОУ 42667435, місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул.Шевченка, 317.

01.06.2022 між ТОВ ТВК РИСЬ (покупець) та Q-GLASSTECH Sp. Z o.o. (продавець) укладено контракт № 01/06/22. Відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує на узгоджених умовах листове скло, яке виготовляється методом флотації, називається флоат-склом, та дзеркало, найменування кількість ціна і вартість якого визначається в рахунках-проформах, які є невід`ємними додатками до контракту.

На підставі контракту від 01.06.2022 № 01/06/22 продавець Q-GLASSTECH Sp. Z o.o. виставив покупцю ТОВ ТВК РИСЬ рахунок-проформу від 14.04.2023 № 42/MSZ/04/2023 та інвойс від 04.05.2023 № FS6/MSZ/05/2023 за поставку дзеркал скляних artmirror 4 mm (одна зі сторін покрита сріблом) в кількості 20196 кг (2082,24 м2) на загальну суму 13118,11євро.

З метою здійснення митного оформлення ввезеного товару в режимі імпорту, декларантом ТзОВ ТВК РИСЬ оформив та подав до Волинської митниці Держмитслужби митну декларацію ІМ40ДЕ № 23UA205100003179U7 від 08.05.2023, в якій у графі 42 зазначено митну вартість товару в сумі 13118,11євро, визначену за основним методом з розрахунку 0,65 євро за 1 кілограм (6,30 євро за 1 м2).

Для підтвердження заявленої митної вартості товару та її визначення за основним методом декларант подав до митного органу наступні документи: митну декларацію, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-проформу, рахунок-фактуру (інвойс), міжнародні товарно-транспортні накладні, сертифікати про походження товару, експортну декларацію.

08.05.2023 шляхом досилки декларантом надав також посередницьку фактуру 9/S/05/23/FV від 04.05.2023, рахунок-проформу 42/MSZ/04/2023 від 14.04.2023 та платіжну інструкцію №45 від 02.05.2023, що підтверджується скрін-шотом із АСМО «Інспектор».

За результатами опрацювання зазначених документів, поданих на підтвердження заявленої митної вартості, відповідач дійшов висновку, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності:

1) згідно з інвойсом №FS 6/MSZ/05/2023 від 04.05.2023 вартість товару становить 13118,11 євро або 60201,63 польських злотих, а згідно з митною декларацією країни експорту №23PL351020E0361935 від 05.05.2023 вартість вказано 60858 польських злотих;

2) сума у платіжному дорученні №45 від 02.05.2023 не відповідає сумі інвойсу №FS6/MSZ/05/2023 від 04.05.2023 та рахунку-проформі №42/MSZ/04/2023 від 14.04.2023.

08.05.2023 митний орган запропонував декларанту відповідно до частин третьої та четвертої статті 53 Митного кодексу України надати додаткові документи для підтвердження митної вартості: рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі_продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На пропозицію відповідача позивач 11.05.2023 надав такі документи: банківське платіжне доручення про переказ валюти (SWIFT) №СР23051100300Q від 11.05.2023; видаткові накладні №85 від 17.02.2023, №155 від 15.03.2023, вхідну фактуру №9/S/05/23/FV від 04.05.2023, заяву імпортера №11/05/23 від 11.05.2023, договір-заявку на перевезення №12 від 04.05.2023, прайс-лист від 20.04.2023, висновок №624 від 10.05.2023, копію митної декларації країни відправлення №23PL351020E0361935 від 05.05.2023.

При аналізі додатково наданих документів митним органом було встановлено, що додатково надане платіжне доручення №CP23051100300Q від 11.05.2023 не містить підпису уповноваженої особи банку та має ознаки цифрового виправлення. Згідно з ціновою пропозицією - 100% передоплата, що не відповідає платіжним дорученням.

Крім того, платіжне доручення в іноземній валюті №CP23051100300Q від 11.05.2023, подане до митного оформлення за МД №UA205100/2023/3179 від 08.05.2023, не містить жодного підпису уповноваженої особи. Також дата, вказана на штампі, нанесена іншим шрифтом та кольором ніж сам штамп. У електронному варіанті платіжного доручення в іноземній валюті №CP23051100300Q від 11.05.2023 наявні ознаки цифрового копіювання штампу, оскільки відбиток штампу можна скопіювати та використовувати в інших документах.

Тому візуально виявивши ознаки цифрового виправлення у наданих декларантом документах, митний орган з метою спростування сумнівів витребував у позивача додаткові документи. Водночас листом від 12.05.2023 декларантом було повідомлено про відсутність додаткових документів. Таким чином, сумніви митного органу, та розбіжності, вказані у рішенні про коригування митної вартості, не були усунуті чи спростовані декларантом.

Вказане стало підставою для незгоди відповідача із зазначеною митною вартістю та прийняття ним рішення від 12.05.2023 №UA205100/2023/000014/2 про коригування митної вартості товарів, якими митну вартість імпортованого товару дзеркал скляних 4 mm (одна зі сторін покрита сріблом) визначено за резервним методом, з розрахунку 1,04 євро за 1 кілограм, у зв`язку з чим відповідач видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205100/2023/000099.

Не погоджуючись з рішенням відповідача щодо коригування митної вартості та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

IV. Позиція суду

і. Вихідні положення

Частина друга статті 19 Конституції України від 28.06.1991 №254к/96-ВР визначає обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вказана норма основного закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

На підставі означає, що суб`єкт владних повноважень: повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

У межах повноважень означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень,не перевищуючи їх.

У спосіб означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Перевіряючи оскаржене рішення на предмет відповідності критеріям правомірності, суд зазначає наступне.

Суд здійснює перевірку юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржених рішень крізь призму положень частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи оскаржене рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01.07.2003 вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: взяти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Надаючи оцінку правомірності рішенню відповідача про коригування митної вартості товарів , суд виходить з наступного.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів регулюються, серед іншого Митним кодексом України у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі - МК України).

Так, відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини другої вказаної статті Кодексу, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною третьою статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 згаданого Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Відповідно до статті 63 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 згаданого Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями згаданої статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях

Відсутність аналізу підстав, за яких митний орган дійшов висновку про коригування митної вартості, унеможливлює прийняття обґрунтованого рішення, адже вказані обставини є ключовими під час дослідження правомірності прийнятого митним органом рішення.

Відтак, надаючи правову оцінку застосуванню контролюючим органу резервного методу коригування митної вартості, суд повинен дослідити те, чи було дотримано умов, за яких митний орган повинен застосовувати методи визначення митної вартості під час коригування вартості, оскільки саме дотримання таких умов в поєднанні з належним обґрунтуванням необхідності їх застосування і є підтвердженням правомірності рішенням. Поряд з цим, порушення будь-якої умови, під час прийняття рішення, є підставою для визнання такого рішення протиправним та скасування.

За таких обставин суд повинен дослідити дотримання умов, за яких виник предмет спору. Вказане узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 01.10.2021 у справі № 140/947/20.

Відтак у вимірі спірних правовідносин суд вважає за доцільне проаналізувати наявність у митного органу підстав для витребування додаткових доказів на підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару.

iі. Аналіз обґрунтованості виставлення відповідачем вимоги про витребування додаткових документів на підтвердження заявленої декларантом митної вартості

Стаття 49 МК України визначає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII згаданого Кодексу та згаданою главою.

Частиною другою статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Частина перша статті 53 МК України визначає, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та додаткових документів на вимогу митного органу наведено у статті 53 Митного кодексу України.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Положеннями частини четвертої вказаної статті визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 02.03.2021 у справі №809/857/17.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Окрім цього, суд зауважує, що, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі №821/1050/17).

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 згаданого Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.

Частиною другою статті 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2)наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17, згідно з яким декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

За таких обставин суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що тягар доказування заявленої митної вартості покладається на декларанта.

Резюмуючи надання оцінки наявності у відповідача підстав для витребування додаткових доказів, суд звертає увагу на те, що митний орган, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови чи терміни оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови чи терміни оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю.

Оцінюючи правомірність рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 12.05.2023 №UA205100/2023/000014/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA205100/2023/000099, суд враховує таке.

Передумовою для прийняття оскаржених рішень слугувала наявність розбіжностей в документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Так, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що:

- згідно з інвойсом № Р36/М32/05/2023 від 04.05.2023 вартість товару становить 13118,11євро або 60201,63 польських злотих, а згідно з митною декларацією країни-експорту №23РL351020Е0361935 від 05.05.2023 вартість вказано 60858,00 польських злотих;

- сума у платіжному дорученні №45 від 02.05.2023 не відповідає сумі інвойсу №Р36/М32/05/2023 від 04.05.2023 та рахунку-проформі №42/М32/04/2023 від 14.04.2023;

- платіжне доручення № СР23051100300Q від 11.05.2023 не містить підпису уповноваженої особи банку та має ознаки цифрового виправлення. Згідно з ціновою пропозицією - 100% передоплата, що не відповідає платіжним дорученням.

Суд враховує те, що згідно з рахунком-проформою від 14.04.2023 № 42/М87/04/2023 та інвойсом від 04.05.2023 № Р86/М87/05/2023 вартість придбання дзеркал скляних (одна зі сторін покрита сріблом) становить 0,65 євро за 1 кілограм (6,30 євро за 1 м2).

З висновку ДП Укрзовнішпромекспертиза від 10.05.2023 № 624 вбачається, що згідно з аналізом цінової інформації постачальника відповідної та подібної продукції Q-GLASSNECH Sp. Z o.o. (Польща) можна вважати, що рівень ціни на дзеркала в розмірі 6.30 євро/м2 на умовах поставки РСА - Керпо, Польща, відповідає рівню ціни постачальника відповідної продукції.

Наведена покупна вартість товару підтверджується і ціновими пропозиціями постачальника Q-GLASSNECH Sp. Z o.o. (Польща) від 01.02.2023, від 08.05.2023 (додаток до електронного листа від 08.05.2023).

Суд зазначає, що невідповідність вартості товару, зазначеної в експортній декларації відправника від 05.05.2023 № 23РL351020Е0361935, вартості зазначеній в рахунку-проформі та інвойсі, які подано до митного оформлення, пояснюється тим, що в примірнику експортної декларації, яка надається постачальником перевізнику, та яка в подальшому подавалася позивачем для митного оформлення товарів, інформацію про вартість товару вказано в графі 46 декларації, яка є статистичною вартістю (тобто сумою фактурної вартості товару та витрат на перевезення для транспортування товару до кордону за умовами контракту).

Наведене підтверджується і положеннями Керівництва із заповнення єдиного адміністративного документа, розробленого Генеральним Директоратом ТАXUD (номер документу ТАXUD /1619/08), відповідно до якого графа 46 "статистична вартість" єдиного адміністративного документа має містити статистичну вартість. "Статистична вартість" означає вартість товарів на момент та у місці, де вони залишають територію країни - експортера - члена ЄС. Вона має базуватися на фактурній вартості товарів та має також включати допоміжні витрати, такі як транспорт, що відноситься до частини перевезення, яке проходить на статистичній території країни - члена ЄС, де відбувається експорт.

В той час як фактурна вартість зазначається в графі 42 експортної митної декларації. Проте, фактурна вартість не відображається в примірнику експортної митної декларації, яка надається перевізнику для перетину кордону. Наведена інформація про фактурну вартість з`являється лише після вивезення товару з митної території Європейського союзу. Це обумовлено технічними причинами, оскільки так працює система відображення експортних декларацій в ЄС.

Вказаним пояснюється зазначена митним органом невідповідність вартості товару в даних документах.

Так, з отриманої від продавця форми підтвердження експорту ІЕ599 до експортної декларації від 05.05.2023 № 23РL351020Е0361935 вбачається, що фактурна вартість товару, що переміщується в режимі експорту, становить 13118,11 євро.

При цьому, за умовами пункту 2 контракту від 01.06.2022 № 01/06/22 ціни на товари, включені в рахунки-проформи і представлені на умовах доставки DАР або РСА відповідно до Інкотермс 2010.

Згідно з рахунком-проформою від 14.04.2023 № 42/М82/04/2023 та інвойсом від 04.05.2023 №Р86/М82/05/2023 поставка товару здійснюється на умовах РСА Керnо.

Базис поставки РСА Інкотермс 2010 року перекладається Франко перевізник вказана назва місця. Продавець зобов`язаний: виконати експортне митне оформлення і відвантажити товар перевізнику призначеному покупцем. Покупець зобов`язаний: доставити товар і виконати імпортне митне оформлення. Ризики переходять в момент передачі продавцем товару перевізникові.

Суд встановив, що вказані витрати за умовами контракту та базису поставки РСА відносяться на рахунок покупця та оплачені останнім, що підтверджується рахунком ФОП ОСОБА_1 від 04.05.2023 № 98 на оплату міжнародних транспортних перевезень та актом надання послуг від 15.05.2023 № 98.

Згідно з пунктом 5 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до положень Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року № 651, у графі 42 "Ціна товару" з точністю до чотирьох знаків у дробовій частині наводиться фактурна вартість товару (ціна товарів, які переміщуються через митний кордон України, зазначена в рахунку (рахунку-фактурі, рахунку-проформі тощо) або іншому документі, що визначає вартість товару). У графі 45 "Коригування" зазначається у валюті України митна вартість товару.

У митній декларації від 08.05.2023 № 23UA205100003179U7 в графі 42 позивач вказав фактурну вартість товару - 13118,11євро, а у графі 45 митна вартість - 573 137,73 грн, яка дорівнює сумі фактурної вартості (13 118,11 євро х 40,2602 (обмінний курс НБУ на день подання митної декларації) та транспортних витрат в розмірі 45 000,00 грн.

Отже, позивач включив до митної вартості товару витрати на транспортування товару до кордону України (відповідно до рахунку ФОП ОСОБА_1 від 04.05.2023 № 98 на оплату міжнародних транспортних послуг) та зазначена позивачем у митній декларації митна вартість товару не є меншою за статистичну вартість такого товару в експортній митній декларації постачальника, що спростовує доводи, викладені відповідачем у відзиві.

З урахуванням викладеного, суд висновує, що визначення відповідачем наведених невідповідностей між фактурною вартістю товару та статистичною вартістю в експортній декларації продавця як підстав для коригування митної вартості імпортованого Позивачем товару є безпідставним.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 809/848/16.

Щодо доводів відповідача про невідповідність суми у платіжному дорученні № 45 від 02.05.2023 сумі інвойсу № Г86/М82/05/2023 від 04.05.2023 та рахунку-проформі №42/М82/04/2023 від 14.04.2023, суд встановив таке.

Згідно з виставленими постачальником рахунками вартість товару становить 13118,11євро. Позивачем вказана вартість оплачена двома платежами: платіжною інструкцією від 02.05.2023 № 45 в сумі 11862,93 євро та платіжною інструкцією від 11.05.2023 № 48 в сумі 1255,18 євро.

Необхідно зазначити, що заперечень зі сторони постачальника стосовно наведеного порядку розрахунків не надходило, вартість товару сплачена позивачем в повному обсязі і товар було відвантажено постачальником.

Суд відхиляє твердження відповідача щодо наявності ознак цифрового виправлення в платіжному дорученні № СР230511003000 від 11.05.2023, адже встановлення наявності в документів ознак цифрового виправлення не входить до компетенції відповідача.

Також суд враховує, що факт проведення позивачем 11.05.2023 платежу на користь постачальника в сумі 1255,18 євро за платіжною інструкцією №48 підтверджується виписками з банківського рахунку від 12.05.2023, долученими позивачем до матеріалів справи.

Крім того, у відзиві відповідач зазначає, що за митною декларацією №UА205100/2023/003179 відбулось спрацювання системи АСАУР, що передбачало необхідність проведення більш детальної перевірки поданих декларантом документів на предмет можливого заниження митної вартості товару.

За зазначеною МД відбулось спрацювання наступних основних профілів ризику:

-105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів

-106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Суд враховує, що правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 260/718/19, згідно з яким спрацювання системи управління ризиками АСАУР є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Верховний Суд у вказаній справі зауважив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

З урахуванням викладеного, суд висновує, що позивач відповідно до вимог статей 52, 53 МК України подав всі необхідні документи для митного оформлення зазначеного товару за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей зазначених в частині третій статті 53 МК України і відповідач не мав підстав для прийняття оскарженого рішення про коригування митної вартості.

Таким чином, суд вважає, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 12.05.2023 №UA205100/2023/000014/2 є протиправним, у зв`язку з чим таке необхідно скасувати.

З урахуванням того, що позовна вимога про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA205100/2023/000099 є похідною від основної позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, яку суд задовольнив, а тому така також підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити повністю.

V. Судові витрати

Щодо стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд встановив, що між позивачем (клієнт) та адвокатом Нещеретом Д.Б. укладено договір про надання правової допомоги №2-3005/23-а від 30.05.2023, згідно з умовами якого виконавець зобов`язується надати клієнту правову допомогу на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з додатком до договору виконавець в інтересах клієнта виконав такі зобов`язання:

- аналіз отриманих від клієнта документів;

- надання правової кваліфікації обставин справи;

- визначення нормативно-правової підстави вимоги;

- моніторинг судових рішень;

- вивчення судової практики;

- підготовка позовної заяви;

- подання позовної заяви до суду;

- супровід адвокатом справи у суді.

Загальна вартість наданих послуг оцінена у розмірі 5000 грн та сплачена у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією №289 від 14.06.2023.

У частині шостій статті 134 КАС України встановлено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої згаданої статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд вказує на те, що визначаючи суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

На підставі системного аналізу матеріалів справи та долучених представником позивача доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також виходячи з усталеної правової позиції у таких справах, суд вважає, що такі витрати відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

Враховуючи зазначене, з урахуванням обсягу зібраних та досліджених представником позивача матеріалів, суд висновує, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідачів, критерію реальності адвокатських витрат.

Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування 5000,00грн витрат на професійну правничу допомогу не є в повній мірі обґрунтованими та не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

Відтак, з огляду на складність справи, обсяг наданих послуг, суд, виходячи з критерію пропорційності вважає, що загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 4000,00грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000грн.

Згідно з статею 137 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути понесені витрати, пов`язані із залученням перекладача для перекладу документів у розмірі 1692,00грн, що підтверджуються довідкою ФОП ОСОБА_2 , рахунками - фактурами від 03.07.2023 №03.07.2023/у-2, від 14.07.2023 №14.07.2023/п-2, платіжними інструкціями №341 від 07.07.2023, №349 від 18.07.2023.

Відповідно до положень статті 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 4294,40грн.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд

в и р і ш и в:

позов товариства з обмеженою відповідальністю ТВК РИСЬ до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості, картки відмови задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 12.05.2023 №UA205100/2023/000014/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA205100/2023/000099.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці код ЄДРПОУ 43958385, місцезнаходження: 44350, Волинська обл., Любомльський р-н, с. Римачі, вул.Призалізнична, буд. 13 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК РИСЬ" код ЄДРПОУ 42667435, місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул.Шевченка, 317 судовий збір у розмірі 4294 (чотири тисячі двісті дев`яносто чотири )грн 40коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці код ЄДРПОУ 43958385, місцезнаходження: 44350, Волинська обл., Любомльський р-н, с. Римачі, вул.Призалізнична, буд. 13 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК РИСЬ" код ЄДРПОУ 42667435, місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул.Шевченка, 317 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі)грн 00коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці код ЄДРПОУ 43958385, місцезнаходження: 44350, Волинська обл., Любомльський р-н, с. Римачі, вул.Призалізнична, буд. 13 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК РИСЬ" код ЄДРПОУ 42667435, місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул.Шевченка, 317 витрати, пов`язані із залученням перекладача у розмірі 1692 (одна тисяча шістсот дев`яносто дві)грн 00коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 16 жовтня 2023 року.

Суддя А.Г. Гулик