Постанова

від 17.01.2024 по справі 380/13210/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/13210/23 пров. № А/857/21424/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівБруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судового засідання - Зінчук Ю.Р.,

а також сторін (їх представників):

від позивача Нещерет Д.Б.;

від відповідача - Зозуля К.С.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Волинської митниці (як відокремленого підрозділу Державної митної служби України) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.10.2023р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК РИСЬ» до Волинської митниці (як відокремленого підрозділу Державної митної служби України) про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, рішення про коригування митної вартості товарів (суддя суду І інстанції: Гулик А.Г., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 12 год. 53 хв. 11.10.2023р., м.Львів; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 16.10.2023р.),-

В С Т А Н О В И В:

12.06.2023р. за допомогою системи «Електронний суд» позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «ТВК РИСЬ» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними і скасувати прийняті відповідачем Волинською митницею (як відокремленим підрозділом Державної митної служби України):

рішення № UA205100/2023/000014/2 від 12.05.2023р. про коригування митної вартості товарів;

картку відмови № UA205100/2023/000099 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення;

стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені судові витрати в розмірі 9294 грн. (Т.1, а.с.1-9).

Згідно ухвали суду 19.06.2023р. вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) (Т.1, а.с.52 і на звороті).

Ухвалою від 04.08.2023р. суд вирішив перейти до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін (Т.1, а.с.127 і на звороті).

02.08.2023р. позивач скерував до суду заяву про стягнення судових витрат, в якій просив стягнути на користь ТзОВ «ТВК РИСЬ» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці понесені судові витрати в розмірі 4294 грн. сплаченого судового збору, 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 1692 грн. витрати, пов`язаних із залученням перекладача (Т.1, а.с.119-121).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11.10.2023р. заявлений позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці № UA205100/2023/000014/2 від 12.05.2023р. про коригування митної вартості товарів та картку відмови № UA205100/2023/000099 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь позивача судовий збір в розмірі 4294 грн. 40 коп.; витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн.; витрати, пов`язані із залученням перекладача, в розмірі 1692 грн. (а.с.204-212).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржила відповідач Волинська митниця (як відокремлений підрозділ Державної митної служби України), яка в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити (Т.1, а.с.215-221).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що під час проведення контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за поданою митною декларацією /МД/ № UA205100/2023/003179 від 08.05.2023р., встановлено наявність розбіжностей в документах, поданих декларантом позивача до митного оформлення товарів, а саме:

згідно інвойсу № FS 6/MSZ/05/2023 від 04.05.2023р. вартість товару становить 13118,11 євро або 60201,63 польських злотих; згідно митної декларації країни експорту № 23PL351020Е0361935 від 05.05.2023р. вартість товару визначена в розмірі 60858 польських злотих;

сума у платіжному дорученні № 45 від 02.05.2023р. не відповідає сумі, вказаній в інвойсі № FS 6/MSZ/05/2023 від 04.05.2023р. та рахунку-проформі M42/MSZ/04/2023 від 14.04.2023р.

Також згідно умов контракту оплата товару повинна здійснюватися на умовах попередньої оплати; у примітках до інвойсу № FS 6/MSZ/05/2023 від 04.05.2023р. вказаний залишок до оплати в розмірі 580,04 євро, що разом із сумою проплати згідно платіжної інструкції № 45 від 02.05.2023р. (11862,93 євро) не відповідає загальній вартості поставленого товару.

У зв`язку із вищевикладеним та з метою підтвердження заявленого рівня митної вартості товарів декларанту позивача направлені електронні повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів відповідно до приписів ч.3 ст.53 Митного кодексу /МК/ України. Декларантом відмовлено у наданні додаткових документів у повному обсязі.

Водночас, під час опрацювання представлених декларантом документів відбулося автоматичне спрацювання основних профілів ризиків АСАУР:

105-2 контроль правильності визначення митної вартості товарів;

106-2 витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Враховуючи вищевказані обставини, а також факт ненадання в повному обсязі декларантом документів згідно переліку, Волинською митницею прийняті спірні рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови.

Митну вартість імпортованого товару визначено за резервним методом відповідно до ст.64 МК України на підставі цінової інформації ПІК ЄАІС «Цінова інформація».

Митне оформлення для випуску у вільний обіг вказаних товарів було здійснено за МД № 23UA205100003298U4 від 12.05.2023р. за резервним методом, із наданням гарантій, передбачених ч.7 ст.55 МК України.

Зважаючи на викладене, вважає, що спірні рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства, що стверджується усталеною судовою практикою по аналогічних справах.

Окрім цього, розмір витрат на професійну правничу допомогу вважає завищеним, а витрати щодо письмового перекладу є непідтвердженими.

Позивач ТзОВ «ТВК РИСЬ» скерував до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права та ухвалив законне і справедливе судове рішення (Т.2, а.с.1-7).

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено під час судового розгляду, 01.06.2022р. між ТзОВ «ТВК РИСЬ» (покупець) та нерезидентом Q-GLASSTECH Sp.Z.o.o. (продавець) укладено контракт № 01/06/22, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує на узгоджених умовах листове скло, яке виготовляється методом флотації, називається флоат-склом, та дзеркало, найменування кількість ціна і вартість якого визначається в рахунках-проформах, які є невід`ємними додатками до контракту (Т.1, а.с.10-15).

На підставі вказаного контракту продавець виставив покупцю ТзОВ «ТВК РИСЬ» рахунок-проформу № 42/MSZ/04/2023 від 14.04.2023р. та оформив інвойс № FS6/MSZ/05/2023 від 04.05.2023р. за поставку дзеркал скляних artmirror 4 mm (одна зі сторін покрита сріблом) в кількості 20196 кг (2082,24 м2) на загальну суму 13118,11євро (Т.1, а.с.17 і на звороті).

З метою здійснення митного оформлення ввезеного товару в режимі імпорту, ТзОВ «ТВК РИСЬ» оформив та подав до Волинської митниці МД ІМ40ДЕ № 23UA205100003179U7 від 08.05.2023р., в якій у графі 42 якої зазначив митну вартість товару в сумі 13118,11євро, визначену за основним методом з розрахунку 0,65 євро за 1 кілограм (6,30 євро за 1 кв.м) (Т.1, а.с.16 і на звороті).

Для підтвердження заявленої митної вартості товару та її визначення за основним методом декларант подав до митного органу наступні документи: митну декларацію, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-проформу, рахунок-фактуру (інвойс), міжнародні товарно-транспортні накладні, сертифікати про походження товару, експортну декларацію.

08.05.2023р. шляхом досилки декларантом надав також посередницьку фактуру № 9/S/05/23/FV від 04.05.2023р., рахунок-проформу № 42/MSZ/04/2023 від 14.04.2023р. та платіжну інструкцію № 45 від 02.05.2023р., що підтверджується скрін-шотом із АСМО «Інспектор» (Т.1, а.с.78-79, зворот а.с.82).

За результатами опрацювання зазначених документів, поданих на підтвердження заявленої митної вартості, відповідач дійшов висновку, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності:

1) згідно з інвойсом № FS 6/MSZ/05/2023 від 04.05.2023р. вартість товару становить 13118,11 євро або 60201,63 польських злотих, а згідно з митною декларацією країни експорту № 23PL351020E0361935 від 05.05.2023р. вартість вказано 60858 польських злотих;

2) сума у платіжному дорученні № 45 від 02.05.2023 не відповідає сумі інвойсу № FS6/MSZ/05/2023 від 04.05.2023р. та рахунку-проформі № 42/MSZ/04/2023 від 14.04.2023р.

08.05.2023р. митний орган запропонував декларанту відповідно до ч.ч.3 і 4 ст.53 МК України надати додаткові документи для підтвердження митної вартості: рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На пропозицію відповідача позивач 11.05.2023р. надав такі документи: банківське платіжне доручення про переказ валюти (SWIFT) № СР23051100300Q від 11.05.2023р.; видаткові накладні № 85 від 17.02.2023р., № 155 від 15.03.2023р., вхідну фактуру № 9/S/05/23/FV від 04.05.2023р., заяву імпортера № 11/05/23 від 11.05.2023р., договір-заявку на перевезення № 12 від 04.05.2023р., прайс-лист від 20.04.2023р., висновок № 624 від 10.05.2023р., копію митної декларації країни відправлення № 23PL351020E0361935 від 05.05.2023р. (Т.1, а.с.77-84).

При аналізі додатково наданих документів митним органом було встановлено, що додатково надане платіжне доручення № CP23051100300Q від 11.05.2023р. не містить підпису уповноваженої особи банку та має ознаки цифрового виправлення. Згідно з ціновою пропозицією визначено 100 % передоплату, що не відповідає платіжним дорученням.

Крім того, платіжне доручення в іноземній валюті № CP23051100300Q від 11.05.2023р., подане до митного оформлення за МД № UA205100/2023/3179 від 08.05.2023р., не містить жодного підпису уповноваженої особи. Також дата, вказана на штампі, нанесена іншим шрифтом та кольором, ніж сам штамп. У електронному варіанті платіжного доручення в іноземній валюті № CP23051100300Q від 11.05.2023р. наявні ознаки цифрового копіювання штампу, оскільки відбиток штампу можна скопіювати та використовувати в інших документах.

Виявивши ознаки цифрового виправлення у наданих декларантом документах, митний орган з метою спростування сумнівів витребував у позивача додаткові документи. Водночас, листом від 12.05.2023р. декларант повідомив про відсутність додаткових документів.

Таким чином, сумніви митного органу та розбіжності, вказані у рішенні про коригування митної вартості, не були усунуті чи спростовані декларантом.

Вказане стало підставою для незгоди відповідача із зазначеною митною вартістю та прийняття ним рішення № UA205100/2023/000014/2 від 12.05.2023р. про коригування митної вартості товарів, якими митну вартість імпортованого товару дзеркал скляних 4 mm (одна зі сторін покрита сріблом) визначено за резервним методом, з розрахунку 1,04 євро за 1 кг, у зв`язку з чим відповідач видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205100/2023/000099 (Т.1, а.с.26, 27).

Розглядуваний спір стосується правомірності рішень відповідача щодо коригування митної вартості товарів та картки відмови, а саме: останній виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).

Приймаючи рішення та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товарів за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, не встановлено, тобто, представлені митному органу документи (в тому числі додатково надані) містили всі необхідні числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в МД.

Митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Також не зазначено достатніх підстав правомірності проведеного відповідачем розрахунку митної вартості.

На підставі досліджених письмових доказів суд вважав, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо непідтвердження обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом товарів, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

Враховуючи вищезазначене, позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість. Натомість, відповідачем не обґрунтовано ціну, яка визначена ним у оскаржуваних рішеннях, контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.

Таким чином, рішення № UA205100/2023/000014/2 від 12.05.2023р. про коригування митної вартості товарів, картка відмови № UA205100/2023/000099 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, є необґрунтованими та безпідставними.

Висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення заявленого позову колегія суддів вважає такими, що відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, з наступних причин.

Відповідно до МК України (в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин):

ст.ст.49, 50 - митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 - митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

ч.2 ст.52 - декларант зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

ч.ч.1, 2 ст.54 - контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

ч.3 ст.54 - за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу.

Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визнається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено); інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами ч.3 цієї ж статті у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Наведені приписи законодавства з питань митної справи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Ненаведення митним органом в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових у декларанта документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до роз`яснень, які наведені у постанові Пленуму ВАС України № 2 від 13.03.2017р. «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012 року», факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у ч.3 ст.53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.

В пункті 2 ч.5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, праву митного органу на витребування додаткових документів передує його обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.

Окрім цього, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Під час судового розгляду справи з`ясовано, що позивач (декларант) для підтвердження заявленої митної вартості товарів подав до митного органу всі необхідні для цього документи, які містять достатні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а також відомості про ціну, яка була сплачена за товар.

Із змісту представлених документів можна чітко та однозначно встановити вартість придбання ввезених товарів, при цьому наявність будь-яких обставин, що є визначальними за цих умов та змінюють їх вартість, відповідачем не доведено.

Як обґрунтовано зазначено судом першої інстанції, подані декларантом документи в своїй сукупності підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Передумовою для прийняття оскаржених рішень слугувала наявність розбіжностей в документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом, а саме (із урахуванням доводів відповідача в суді):

1) згідно з інвойсом № FS 6/MSZ/05/2023 від 04.05.2023р. вартість товару становить 13118,11 євро або 60201,63 польських злотих, а згідно з митною декларацією країни експорту № 23PL351020E0361935 від 05.05.2023р. вартість вказано 60858 польських злотих;

2) сума у платіжному дорученні № 45 від 02.05.2023 не відповідає сумі інвойсу № FS6/MSZ/05/2023 від 04.05.2023р. та рахунку-проформі № 42/MSZ/04/2023 від 14.04.2023р.

3) платіжне доручення № СР23051100300Q від 11.05.2023р. не містить підпису уповноваженої особи банку та має ознаки цифрового виправлення. Згідно з ціновою пропозицією визначено 100 % передоплату, що не відповідає платіжним дорученням.

Водночас, згідно з рахунком-проформою № 42/МSZ/04/2023 від 14.04.2023р. та інвойсом № FS6/МSZ/05/2023 від 04.05.2023р. вартість придбання дзеркал скляних (одна зі сторін покрита сріблом) становить 0,65 євро за 1 кілограм (6,30 євро за 1 кв.м).

З висновку ДП Укрзовнішпромекспертиза № 624 від 10.05.2023р. слідує, що згідно з аналізом цінової інформації постачальника відповідної та подібної продукції Q-GLASSNECH Sp.Z.o.o. (Польща) можна вважати, що рівень ціни на дзеркала в розмірі 6,30 євро/кв.м на умовах поставки FСА - Керnо, Польща, відповідає рівню ціни постачальника відповідної продукції (Т.1, зворот а.с.29).

Вказана вартість придбання товару підтверджується ціновими пропозиціями постачальника Q-GLASSNECH Sp.Z.o.o. (Польща) від 01.02.2023р., від 08.05.2023р. (Т.1, а.с.30-32).

В свою чергу, невідповідність вартості товару, зазначеної в експортній декларації відправника № 23РL351020Е0361935 від 05.05.2023р., вартості зазначеній в рахунку-проформі та інвойсі, які подано до митного оформлення, пояснюється тим, що в примірнику експортної декларації, яка надається постачальником перевізнику, та яка в подальшому подавалася позивачем для митного оформлення товарів, інформацію про вартість товару вказано в графі 46 декларації, яка є статистичною вартістю (тобто сумою фактурної вартості товару та витрат на перевезення для транспортування товару до кордону за умовами контракту).

Наведене підтверджується положеннями Керівництва із заповнення єдиного адміністративного документа, розробленого Генеральним Директоратом ТАXUD (номер документу ТАXUD /1619/08), відповідно до якого графа 46 «статистична вартість» єдиного адміністративного документа має містити статистичну вартість. «Статистична вартість» означає вартість товарів на момент та у місці, де вони залишають територію країни - експортера - члена ЄС. Вона має базуватися на фактурній вартості товарів та повинна також включати допоміжні витрати, такі як транспорт, що відноситься до частини перевезення, яке проходить на статистичній території країни - члена ЄС, де відбувається експорт.

В той час, фактурна вартість зазначається в графі 42 експортної митної декларації. Проте, фактурна вартість не відображається в примірнику експортної митної декларації, яка надається перевізнику для перетину кордону. Наведена інформація про фактурну вартість з`являється лише після вивезення товару з митної території Європейського союзу. Це обумовлено технічними причинами, оскільки таким чином працює система відображення експортних декларацій в ЄС.

Цим пояснюється зазначена митним органом невідповідність вартості товару в зазначених документах.

Так, з отриманої від продавця форми підтвердження експорту ІЕ599 до експортної декларації № 23РL351020Е0361935 від 05.05.2023р. вбачається, що фактурна вартість товару, що переміщується в режимі експорту, становить 13118,11 євро (Т.1, зворот а.с.80).

Окрім цього, експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування ПДВ. Різниця статистичної вартості товару в експортній декларації не може викликати сумнівів; якщо така і мала місце, то це обумовлено застосуванням курсу валют в країнах Євросоюзу, а не заниженням ціни позивачем згідно з документами, виданими йому продавцем.

Отже, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не знаходять свого підтвердження.

До витрат, понесених покупцем, відповідно до п.п.5, 6 ч.10 ст.58 МК України належать витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Такі витрати є складовою митної вартості.

Згідно з п.6 ч.2 ст.53 МК України декларант має обов`язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару).

За умовами п.2 контракту № 01/06/22 від 01.06.2022р. ціни на товари, включені в рахунки-проформи і представлені на умовах доставки DАР або FСА відповідно до правил Інкотермс 2010.

Згідно з рахунком-проформою № 42/МSZ/04/2023 від 14.04.2023р. та інвойсом № FS6/МSZ/05/2023 від 04.05.2023р. поставка товару здійснюється на умовах FСА Керnо.

Базис поставки FСА згідно правил Інкотермс 2010 року перекладається «Франко-перевізник» (вказана назва місця) та означає, що продавець зобов`язаний: виконати експортне митне оформлення і відвантажити товар перевізнику призначеному покупцем. Покупець зобов`язаний: доставити товар і виконати імпортне митне оформлення. Ризики переходять в момент передачі продавцем товару перевізникові. Подальші ризики щодо транспортування вантажу покупець несе самостійно. При цьому, всі експортні формальності та мита має здійснити та сплатити продавець, а витрати на імпортне оформлення залишаються на покупці. Ризики переходять від продавця до покупця після розміщення вантажу у транспорті, що належить перевізнику, або після передачі товару на місце завантаження транспорту перевізника.

Отже, транспортні витрати за умовами контракту та базису поставки FСА відносяться на рахунок покупця та оплачені останнім, що підтверджується рахунком ФОП ОСОБА_1 № 98 від 04.05.2023р. на оплату міжнародних транспортних перевезень та актом надання послуг № 98 від 15.05.2023р. (Т.1, а.с.25, зворот а.с.24).

Відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затв. наказом Міністерства фінансів України № 651 від 30.05.2012р., у графі 42 «Ціна товару» з точністю до чотирьох знаків у дробовій частині наводиться фактурна вартість товару (ціна товарів, які переміщуються через митний кордон України, зазначена в рахунку (рахунку-фактурі, рахунку-проформі тощо) або іншому документі, що визначає вартість товару). У графі 45 «Коригування» зазначається у валюті України митна вартість товару.

У МД № 23UA205100003179U7 від 08.05.2023р. в графі 42 позивач вказав фактурну вартість товару - 13118,11 євро, а у графі 45 митна вартість 573137 грн. 73 коп., яка дорівнює сумі фактурної вартості (13118,11 євро х 40,2602 (обмінний курс НБУ на день подання митної декларації) та транспортних витрат в розмірі 45000 грн.).

Звідси, позивач включив до митної вартості товару витрати на транспортування товару до кордону України (відповідно до рахунку ФОП ОСОБА_1 № 98 від 04.05.2023р. на оплату міжнародних транспортних послуг) та зазначена позивачем у митній декларації митна вартість товару не є меншою за статистичну вартість такого товару в експортній митній декларації постачальника.

З урахуванням викладеного, визначення відповідачем невідповідностей між фактурною вартістю товару та статистичною вартістю в експортній декларації продавця як підстави для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару є безпідставним.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.01.2022р. у справі № 809/848/16.

Стосовно доводів відповідача про невідповідність суми у платіжному дорученні № 45 від 02.05.2023р. сумі інвойсу № FS6/МSZ/05/2023 від 04.05.2023р. та рахунку-проформі № 42/МSZ/04/2023 від 14.04.2023р. колегія суддів враховує, що згідно з виставленими постачальником рахунками вартість товару становить 13118,11 євро.

Позивачем вказана вартість оплачена двома платежами: платіжною інструкцією № 45 від 02.05.2023р. на суму 11862,93 євро та платіжною інструкцією № 48 від 11.05.2023р. в сумі 1255,18 євро (Т.1, а.с.19 і на звороті).

Необхідно зазначити, що заперечень зі сторони постачальника стосовно наведеного порядку розрахунків не надходило, вартість товару сплачена позивачем в повному обсязі і товар було відвантажено постачальником.

При цьому, твердження відповідача щодо наявності ознак цифрового виправлення в платіжному дорученні № СР230511003000 від 11.05.2023р. слід вважати некоректними, оскільки безспірних доказів на підтвердження цієї обставини відповідач не представив.

Також факт проведення позивачем 11.05.2023р. платежу на користь постачальника в сумі 1255,18 євро за платіжною інструкцією № 48 підтверджується виписками з банківського рахунку від 12.05.2023р. (Т.1, а.с.20).

Окрім цього, за поданою позивачем митною декларацією відбулось спрацювання наступних основних профілів ризику:

105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів

106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Водночас, спрацювання системи управління ризиками АСАУР є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Також в ЄАІС ДФС України є відсутньою інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

З урахуванням викладеного, позивач відповідно до вимог ст.ст.52, 53 МК України подав всі необхідні документи для митного оформлення зазначеного товару за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в ч.3 ст.53 МК України, і відповідач не мав підстав для прийняття оскарженого рішення про коригування митної вартості.

Колегія суддів погоджується з послідовним висновком суду першої інстанції про те, що позивачем подано для митного оформлення імпортованого товару документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар, містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч.4 і 5 ст.58 МК України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.

Натомість, відповідачем не надано суду жодних доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

За обставин цієї справи відповідач не довів наявність таких розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до п.п.2, 4 ч.2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За змістом п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затв. наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012р., у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019р. у справі № 825/648/17.

Між тим у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації (МД № UA408020/2023/11342 від 14.02.2023р. Т.1, а.с.163), на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим.

Звідси, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

За усталеною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021р. у справі № 815/6854/17, від 14.07.2020р. у справі № 809/1734/16) приписами МК України встановлено, що митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому, наявна інформація, яка міститься в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, що зобов`язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Отже, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Також Верховний Суд у постанові від 21.12.2018р. по справі № 815/228/17 дійшов висновку про те, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про розмитнення у попередніх періодах аналогічних товарів із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Оцінюючи в сукупності вищевикладене, апеляційний суд вважає, що відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару. При цьому, зазначені документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас, такі підтверджували числові значення митної вартості.

Разом з тим, митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо непідтвердження обставин відчуження позивачу продавцем нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

Враховуючи вищезазначене, позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість. Натомість, контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.

За таких обставин визначення відповідачем митної вартості товарів за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень.

Таким чином, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA205100/2023/000014/2 від 12.05.2023р., картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA205100/2023/000099 не ґрунтуються на вимогах закону.

Враховуючи непідтвердження обставин, якими митний орган обґрунтовував свої твердження про дотримання ним вимог МК України та допущених порушень зі сторони позивача під час визначення митної вартості товарів, а відтак, й покладених в основу спірних рішень, заявлений позов є підставним, через що підлягає до задоволення.

Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому ст.134 КАС України.

За змістом п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З наведеного слідує, що в підтвердження здійсненої правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування зазначених витрат.

Позивачем заявлено до відшкодування витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою, отриманою в суді першої інстанції від адвоката, в загальному розмірі 5000 грн.

На підтвердження факту надання правової допомоги адвокатом позивачем представлено наступні письмові докази (в копіях/оригіналах):

договір № 2-3005/23-а від 30.05.2023р. про надання правової допомоги, укладений між позивачем та адвокатом Нещеретом Д.Б. (Т.1. а.с.43-46);

додаток № 2 від 30.05.2023р. до вказаного договору (Т.1, зворот а.с.46);

рахунок № 3 від 13.06.2023р. на оплату послуг з надання правової допомоги в розмірі 5000 грн. (Т.1, а.с.106);

платіжна інструкція № 289 від 14.06.2023р. на суму 5000 грн. із призначенням платежу оплата за послуги надання правової допомоги згідно рахунку № 3 від 13.06.2023р. (Т.1. зворот а.с.106).

ордер серії ВС № 1209972 від 08.06.2023р. на ведення справи адвокатом Нещеретом Д.Б. у Львівському окружному адміністративному суді в інтересах ТзОВ «ТВК РИСЬ» (Т.1, а.с.118).

Отже, надані суду матеріали доводять факт надання позивачу правової допомоги адвокатом Нещеретом Д.Б. в суді першої інстанції, а відтак підтверджують понесення позивачем витрат на правову допомогу в розглядуваній адміністративній справі № 380/13210/23.

Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини /ЄСПЛ/, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п.30, ECHR 1999-V).

В пункті 269 рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п.55 з подальшими посиланнями).

Як відзначено у п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява N 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у п.154 рішення ЄСПЛ у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Апеляційний суд вважає, що позивачем доведено фактичне понесення витрат на правову допомогу у вигляді підготовки позовної заяви та супроводу справи в суді першої інстанції.

Враховуючи складність справи, задоволення заявлених позовних вимог, співмірність понесених витрат із ціною позову та значення справи для позивача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Волинської митниці на користь позивача витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, в розмірі 4000 грн.

В частині доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що суд не має права втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, в силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

Враховуючи складність розглядуваної справи (спір, який стосується оскарження рішення митного органу щодо коригування митної вартості товарів і картки відмови), обсяг та якість виконаних адвокатом робіт (розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін, обсяг представлених позивачем доказів), витрачений час, значення цієї справи для особи, яка є стороною у справі, суд вважає обґрунтованими, співмірними та підтвердженими належними доказами понесені позивачем витрати на правничу допомогу в загальному розмірі 4000 грн.

При вирішенні наведеного питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду по наведеній категорії справ, яка викладена у постанові Великої Палати від 27.06.2018р. у справі № 826/1216/16, в постановах Касаційного адміністративного суду від 05.09.2019р. у справі № 826/841/17, від 19.09.2019р. у справі № 826/8890/18, які в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковими під час вирішення наведеного спору.

Окрім цього, згідно з ст.137 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суд першої інстанції підставно стягнув понесені витрати, пов`язані із залученням перекладача для перекладу документів у розмірі 1692 грн., що підтверджуються виставленими ФОП ОСОБА_2 , рахунками - фактурами № 03.07.2023/у-2 від 03.07.2023р., № 14.07.2023/п-2 від 14.07.2023р., платіжними інструкціями № 341 від 07.07.2023р., № 349 від 18.07.2023р. (Т.1, а.с.124-125).

Згідно довідки ФОП ОСОБА_2 послуги по перекладу документів з іноземних мов надавалися в межах судової справи № 380/13210/23 (Т.1, а.с.168).

Отже, будь-які сумніви щодо неналежності вказаних послуг до розглядуваної справи позивачем спростовані.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Також в порядку ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта Волинську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України.

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Волинської митниці (як відокремленого підрозділу Державної митної служби України) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.10.2023р. в адміністративній справі № 380/13210/23 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Волинську митницю (як відокремлений підрозділ Державної митної служби України).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор Дата складання повного тексту судового рішення: 19.01.2024р.